Постанова від 12 жовтня 2026 р. у справі №160/5255/26 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

13 жовтня 2026 рокум. Дніпросправа № 160/5255/26

Суддя І інстанції – Єфанова О.В.

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Чепурнова Д.В. (доповідач),

суддів: Кальника В.В., Сафронової С.В.,

за участю секретаря судового засідання Дивнич Д.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпрі апеляційну скаргу Східного міжрегіонального управління державної податкової служби по роботі з великими платниками податків

на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 червня 2026 року у справі за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства «ЦЕНТРАЛЬНИЙ ГІРНИЧО-ЗБАГАЧУВАЛЬНИЙ КОМБІНАТ» до Східного міжрегіонального управління державної податкової служби по роботі з великими платниками податків, до Головного управління державної казначейської служби України у Дніпропетровській області про стягнення пені, -

ВСТАНОВИВ:

ПрАТ «ЦЕНТРАЛЬНИЙ ГІРНИЧО-ЗБАГАЧУВАЛЬНИЙ КОМБІНАТ» (далі за текстом ПрАТ «ЦГЗК») звернулося з вищевказаним позовом до суду в якому просило:

стягнути з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області на користь Приватного акціонерного товариства «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат» (код ЄДРПОУ 00190977) пеню у розмірі 23068315,30 грн, нараховану на суму заборгованості бюджету із відшкодування податку на додану вартість за серпень 2024 року в розмірі 226342341,00 грн за період з 13.08.2025 по 02.03.2026.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що судовим рішенням у справі №160/30977/24, яке набрали законної сили, підтверджено правомірність заявленої ним суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за серпень 2024 року у розмірі 226342341,00 грн та скасовано податкове повідомлення-рішення, яким у такому відшкодуванні було відмовлено. Зазначає, що після набрання законної сили зазначеними судовими рішеннями відповідна сума набула статусу узгодженої та підлягала перерахуванню на його рахунок у строки, встановлені статтею 200 Податкового кодексу України, однак у визначений строк відшкодована не була, внаслідок чого набула статусу заборгованості бюджету з відшкодування податку на додану вартість. Позивач наголошує, що підстави для зупинення відшкодування у зв`язку із застосуванням санкцій відсутні, оскільки судовими рішеннями встановлено відсутність санкцій відносно позивача, його засновників (учасників) та кінцевих бенефіціарних власників, а лист ДПС України не є актом індивідуальної дії та не породжує юридичних наслідків. З огляду на це позивач, посилаючись на пункт 200.23 статті 200 Податкового кодексу України та практику Верховного Суду, просить стягнути на його користь пеню, нараховану на суму такої заборгованості за період з 13.08.2025 по 02.03.2026, у розмірі 23 068 315,30 грн.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 червня 2026 року позовні вимоги було задоволено.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Східне міжрегіональне управління державної податкової служби по роботі з великими платниками податків подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції прийняти нове рішення яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції проігнорував пряму імперативну норму абзацу 2 пункту 200.23 статті 200 ПК України, якою встановлено, що нарахування пені згідно з абзацом першим цього пункту не здійснюється у разі, якщо така заборгованість зумовлена зупиненням/відмовою у наданні бюджетного відшкодування за рішенням про застосування спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій), прийнятим у порядку, встановленому Законом України «Про санкції». Оскільки зупинення виплати узгодженої суми бюджетного відшкодування у період з 13.08.2025 по 02.03.2026 (та дотепер) зумовлене виключно наявністю чинних санкцій щодо учасників структури власності Позивача, нарахування пені за цей період є протиправним. Посилання суду першої інстанції на преюдиційність рішення у справі № 160/30977/24 є безпідставним, оскільки обставини цієї справи є відмінними як за предметом, так і за періодом спірних правовідносин. Відповідно до п. 200.15 ст. 200 ПК України, у разі неузгодження контролюючим органом суми податку, заявленої до відшкодування, або її частини, зобов`язання з бюджетного відшкодування податку в частині неузгодженої суми виникає з дня закінчення процедури адміністративного або судового оскарження, за результатами якої прийнято рішення на користь платника податків. Постанова Третього апеляційного адміністративного суду у справі № 160/30977/24 набрала законної сили 15.09.2025 (дата ухвали Верховного Суду про відмову у відкритті касаційного провадження). Відповідно, зобов`язання з бюджетного відшкодування виникло не раніше 15.09.2025, а не 29.05.2025, як помилково зазначив Позивач та підтримав суд першої інстанції.

У письмовому відзиві на апеляційну скаргу ПрАТ «ЦГЗК» просить відмовити у її задоволенні та залишити без змін рішення суду першої інстанції.

В судовому засіданні апеляційної інстанції представник Східного міжрегіонального управління державної податкової служби по роботі з великими платниками податків підтримав вимоги апеляційної скарги з викладених у ній підстав, представник ПрАТ «ЦГЗК» просив відмовити у її задоволенні та залишити без змін рішення суду першої інстанції.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягають виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що Приватне акціонерне товариство «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат» (код ЄДРПОУ 00190977) подало до Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків податкову декларацію з податку на додану вартість за серпень 2024 року від 20.09.2024 №9276021278, в якій задекларувало суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість у розмірі 226 342 341,00 грн.

За результатами камеральної перевірки, проведеної у період з 21.09.2024 по 09.10.2024, Східним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків складено акт від 09.10.2024 № 907/32-00-50-01/00190977 та прийнято податкове повідомлення-рішення форми «В3» від 06.11.2024 № 000/936/5001, яким встановлено відсутність у позивача права на отримання бюджетного відшкодування суми від`ємного значення у розмірі 226 342 341,00 грн з посиланням на підпункти 200.4-1, 200.12-1 статті 200 Податкового кодексу України у зв`язку із застосуванням санкцій.

Позивач оскаржив зазначене податкове повідомлення-рішення в судовому порядку. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.01.2025 у справі №160/30977/24 у задоволенні позову відмовлено. Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 15.05.2025 у справі № 160/30977/24 апеляційну скаргу позивача задоволено, рішення суду першої інстанції скасовано, позов задоволено, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 06.11.2024 № 000/936/5001. Ухвалою Верховного Суду від 15.09.2025 відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків, у зв`язку з чим зазначені судові рішення набрали законної сили.

Судовими рішеннями у справі № 160/30977/24 встановлено, зокрема, що в Державному реєстрі санкцій відсутня інформація про накладення санкцій відносно позивача, його засновників (учасників) та кінцевих бенефіціарних власників; особи, на яких накладено санкції згідно із законодавством України, прямого та/чи непрямого вирішального впливу на діяльність позивача не мають; в Реєстрі заяв про повернення суми бюджетного відшкодування відсутня інформація про те, що щодо позивача та/або його засновників (учасників), кінцевих бенефіціарних власників у порядку, встановленому Законом України «Про санкції», приймались рішення про застосування санкцій.

Східне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків отримало постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 15.05.2025 у справі № 160/30977/24 – 20.05.2025.

Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 10.02.2026 у справі №160/23263/25 позовні вимоги позивача задоволено: визнано протиправною бездіяльність Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків щодо невнесення до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування даних щодо узгодженої суми бюджетного відшкодування позивача у розмірі 226342341,00 грн по податковій декларації за серпень 2024 року № 9276021278 від 20.09.2024; стягнуто з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області на користь позивача заборгованість бюджету із відшкодування податку на додану вартість за серпень 2024 року в розмірі 226342341,00 грн та пеню, нараховану на суму такої заборгованості за період з 29.05.2025 по 12.08.2025, у розмірі 8 765 959,81 грн.

Судом встановлено, що інформація щодо узгодженості суми бюджетного відшкодування позивача внесена до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування 08.10.2025. Листом ДПС України від 08.10.2025 № 15600/5/99-00-04-02-02-05 Державну казначейську службу України поінформовано про платників податків (у тому числі позивача), щодо яких (та/або щодо засновників (учасників), кінцевих бенефіціарних власників яких) прийняті рішення про застосування санкцій, з метою упередження відшкодування сум податку на додану вартість. Листом Державної казначейської служби України від 29.10.2025 № 11-06-06/23829 позивача поінформовано, що сума бюджетного відшкодування в розмірі 226 342 341,00 грн стала та залишається доступною Казначейству з 10.10.2025 і буде перерахована протягом п`яти операційних днів з дати прийняття рішення про скасування санкцій.

Станом на дату звернення до суду сума бюджетного відшкодування у розмірі 226342341,00 грн. на поточний рахунок позивача не перерахована. У зв`язку з несвоєчасним відшкодуванням зазначеної суми позивач нарахував пеню за період з 13.08.2025 по 02.03.2026 у розмірі 23068315,30 грн.

Не погоджуючись із невиконанням відповідачами обов`язку зі своєчасного відшкодування узгодженої суми бюджетного відшкодування та несплатою нарахованої на суму заборгованості пені, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції врахував факт наявності заборгованості бюджету з відшкодування податку на додану вартість за серпень 2024 року у розмірі 226342341,00 грн, а також протиправність бездіяльності Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків щодо невнесення до Реєстру відповідних даних,які встановлені судовими рішеннями, що набрали законної сили, мають преюдиційне значення для розгляду цієї справи та не підлягають повторному доказуванню, а тому вимоги про стягнення пені, нарахованої на суму зазначеної заборгованості за наступний період – з 13.08.2025 по 02.03.2026, який не охоплювався справою № 160/23263/25 є обґрунтованими.

Колегія суддів погоджається з такими висновками суду першої інстанції виходячи з наступного.

Згідно з пунктом 200.7 статті 200 Податкового кодексу України платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Підпунктом 200.7.1 пункту 200.7 статті 200 Податкового кодексу України передбачено, що формування Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування здійснюється на підставі баз даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує податкову політику, та центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів.

Відповідно до пункту 200.12 статті 200 Податкового кодексу України узгоджена сума бюджетного відшкодування стає доступною органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, для виконання на наступний операційний день за днем її відображення в Реєстрі заяв про повернення суми бюджетного відшкодування та перераховується органом, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, у строки, передбачені пунктом 200.13 цієї статті, на рахунок платника податку в обслуговуючому банку/небанківському надавачу платіжних послуг та/або на бюджетні рахунки для перерахування у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до Державного бюджету України.

Згідно з пунктом 200.13 статті 200 Податкового кодексу України на підставі даних Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, після дня набуття статусу узгодженої суми бюджетного відшкодування перераховує таку суму з бюджетного рахунка на рахунок платника податку в обслуговуючому банку/небанківському надавачу платіжних послуг та/або на бюджетні рахунки для перерахування у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету, протягом п`яти операційних днів.

Пунктом 200.15 статті 200 Податкового кодексу України встановлено, що у разі коли за результатами перевірки сум податку, заявлених до відшкодування, платник податку розпочинає процедуру адміністративного або судового оскарження, контролюючий орган не пізніше наступного робочого дня після отримання відповідного повідомлення від платника або ухвали суду про порушення провадження у справі зобов`язаний внести відповідні дані до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування. Після закінчення процедури адміністративного оскарження або набрання законної сили рішенням суду контролюючий орган на наступний робочий день після отримання відповідного рішення зобов`язаний внести до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування дані щодо узгодженої суми бюджетного відшкодування платника.

Відповідно до пункту 200.23 статті 200 Податкового кодексу України суми податку, не відшкодовані платникам протягом визначеного цією статтею строку, вважаються заборгованістю бюджету з відшкодування податку на додану вартість. На суму такої заборгованості нараховується пеня на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент виникнення пені, протягом строку її дії, включаючи день погашення.

Системний аналіз наведених норм свідчить, що держава в особі відповідних державних органів, виконуючи певний комплекс дій, зобов`язана повернути платнику податку суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість протягом законодавчо встановленого строку після дня набуття відповідною сумою статусу узгодженої. Якщо ж протягом згаданого строку необхідних дій для відшкодування податку здійснено не було, невідшкодовані суми перетворюються на бюджетну заборгованість, на яку в силу положень пункту 200.23 статті 200 Податкового кодексу України нараховується пеня.

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 17.10.2023 у справі № 821/1115/16, відповідно до якої Податковим кодексом України встановлено обов`язкове нарахування пені на суму бюджетної заборгованості, яка не виплачена у строк, визначений у статті 200 цього Кодексу, безвідносно до того, чи така бюджетна заборгованість була виплачена, чи ні.

У постанові від 09.07.2020 у справі № 810/2807/16 Верховний Суд зазначив, що наведені норми встановлюють обов`язкове нарахування пені на суму бюджетної заборгованості, яка не виплачена в строк, визначений у статті 200 Податкового кодексу України, а обов`язок нарахування пені лежить на органі, який здійснює функції держави у сфері оподаткування; непогашення заборгованості бюджету з податку на додану вартість є підставою для виникнення у платника податку права вимоги щодо виплати пені за прострочення бюджетного відшкодування.

За правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 21.05.2020 у справі № 0740/951/18, фактичне непогашення заборгованості бюджету з повернення суми бюджетного відшкодування не перешкоджає нарахуванню та стягненню пені.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19.01.2023 у справі № 140/1770/19 зазначила, що з метою запровадження дієвого механізму контролю за повним та своєчасним виконанням державними органами комплексу дій, спрямованих на повернення платнику сум бюджетного відшкодування, законодавцем було закріплено на рівні закону (пунктом 200.23 статті 200 Податкового кодексу України) забезпечувальний засіб – нарахування пені за кожен день прострочення зобов`язання протягом усього строку існування заборгованості бюджету. Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що платник податку на додану вартість може звернутися до адміністративного суду з вимогами про визнання протиправною бездіяльності суб`єкта владних повноважень з погашення заборгованості з відшкодування податку на додану вартість та/або пені, нарахованої на таку заборгованість.

Крім того, Велика Палата Верховного Суду у постановах від 12.02.2019 у справі №826/7380/15 та від 19.01.2023 у справі № 140/1770/19, констатуючи недієвість існуючих механізмів бюджетного відшкодування, визнала належним та ефективним способом захисту прав платника податків у таких спорах стягнення бюджетної заборгованості з податку на додану вартість, а також пені, нарахованої на таку заборгованість.

Колегія суддів при розгляді апеляційної скарги вказує на імперативні приписи ч. 5 ст. 242 КАС України, якими передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідачем в доводах апеляційної скарги жодним чином не обґрунтовано наявність підстав для відступу від вищевказаної правової позиції Верховного Суду, яка під час розгляду справи була правомірно врахована судом першої інстанції на виконання вимог ч. 5 ст. 242 КАС України.

Судом першої інстанції вірно враховано, що правомірність заявленої позивачем суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за серпень 2024 року у розмірі 226 342 341,00 грн підтверджена судовими рішеннями у справі № 160/30977/24, яке набрало законної сили. Так постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 15.05.2025 у зазначеній справі визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 06.11.2024 № 000/936/5001, яким позивачу було відмовлено у праві на бюджетне відшкодування, за таких обставин твердження апеляційної скарги про те, що вказане рішення є відмінними як за предметом, так і за періодом спірних правовідносин є неприйнятними

Східне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків отримало постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 15.05.2025 – 20.05.2025, а відтак відповідно до пункту 200.15 статті 200 Податкового кодексу України зобов`язане було не пізніше наступного робочого дня внести до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування дані щодо узгодженої суми бюджетного відшкодування позивача. З урахуванням строків, установлених пунктами 200.12, 200.13 статті 200 Податкового кодексу України, узгоджена сума бюджетного відшкодування підлягала перерахуванню на рахунок позивача, проте у визначений строк відшкодована не була, внаслідок чого набула статусу заборгованості бюджету з відшкодування податку на додану вартість.

Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 10.02.2026 у справі №160/23263/25, яка набрала законної сили, визнано протиправною бездіяльність Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків щодо невнесення до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування даних щодо узгодженої суми бюджетного відшкодування позивача у розмірі 226342341,00 грн та стягнуто з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області на користь позивача заборгованість бюджету із відшкодування податку на додану вартість за серпень 2024 року в розмірі 226342341,00 грн, а також пеню, нараховану на суму такої заборгованості за період з 29.05.2025 по 12.08.2025.

Враховуючи положення частини четвертої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України, якою передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом, суд першої інстанції правомірно врахував факт наявності заборгованості бюджету з відшкодування податку на додану вартість за серпень 2024 року у розмірі 226342341,00 грн, а також протиправність бездіяльності Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків щодо невнесення до Реєстру відповідних даних, які встановлені судовими рішеннями, що набрали законної сили та мають преюдиційне значення для розгляду цієї справи та не підлягають повторному доказуванню.

Так у межах цієї справи позивачем заявлені вимоги про стягнення пені, нарахованої на суму зазначеної заборгованості за наступний період – з 13.08.2025 по 02.03.2026, який не охоплювався справою № 160/23263/25.

Спростовуючи доводи відповідачів про відсутність підстав для нарахування пені у зв`язку із застосуванням санкцій суд першої інстанції вірно виходив з наступного.

Абзацом другим пункту 200.23 статті 200 Податкового кодексу України передбачено, що нарахування пені не здійснюється у разі, якщо заборгованість зумовлена, зокрема, зупиненням/відмовою у наданні бюджетного відшкодування за рішенням про застосування спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій), прийнятим у порядку, встановленому Законом України «Про санкції». Відповідно до пункту 200.12-1 статті 200 Податкового кодексу України з дати прийняття рішення про застосування санкцій, прийнятого у порядку, встановленому Законом України «Про санкції», зупиняються бюджетне відшкодування узгодженої суми бюджетного відшкодування та перебіг строків здійснення такого бюджетного відшкодування.

Так, судовими рішеннями у справі № 160/30977/24, яке набрало законної сили 15.05.2025 року, встановлено, що в Державному реєстрі санкцій відсутня інформація про накладення санкцій відносно позивача, його засновників (учасників) та кінцевих бенефіціарних власників; особи, на яких накладено санкції згідно із законодавством України, прямого та/чи непрямого вирішального впливу на діяльність позивача не мають; в Реєстрі заяв про повернення суми бюджетного відшкодування відсутня інформація про те, що щодо позивача та/або його засновників (учасників), кінцевих бенефіціарних власників у порядку, встановленому Законом України «Про санкції», приймались рішення про застосування санкцій. Саме з цих підстав податкове повідомлення-рішення від 06.11.2024 № 000/936/5001, прийняте з посиланням на підпункти 200.4-1, 200.12-1 статті 200 Податкового кодексу України, було визнано протиправним та скасовано.

Отже, обставина відсутності відносно позивача, його засновників (учасників) та кінцевих бенефіціарних власників рішень про застосування санкцій, прийнятих у порядку, встановленому Законом України «Про санкції», встановлена судовими рішеннями, що набрали законної сили, та відповідно до частини четвертої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України не підлягає повторному доказуванню. За таких обставин передбачені абзацом другим пункту 200.23 та пунктом 200.12-1 статті 200 Податкового кодексу України підстави для зупинення бюджетного відшкодування та ненарахування пені у спірних відносинах відсутні, оскільки рішення про застосування санкцій, яке б унеможливлювало відшкодування узгодженої суми бюджетного відшкодування позивача, відсутнє.

При цьому судом першої інстанції правомірно визнано відхиллено покликання відповідачів лист ДПС України від 08.10.2025 № 15600/5/99-00-04-02-02-05 як на підставу зупинення відшкодування, оскільки зазначений лист не є рішенням про застосування санкцій, прийнятим у порядку, встановленому Законом України «Про санкції», не є актом індивідуальної дії, не має владно-розпорядчого характеру, не створює, не змінює та не припиняє прав чи обов`язків і не породжує юридичних наслідків. Наведений у листі перелік платників податків не ґрунтується на рішеннях про застосування санкцій відносно позивача, а обставини, викладені у цьому листі, спростовані судовими рішеннями у справі № 160/30977/24.

Також судом першої інстанції принагідно зауважено, що заходи, передбачені підпунктами 200.4-1, 200.12-1 статті 200 Податкового кодексу України, вже були реалізовані контролюючим органом під час камеральної перевірки, за результатами якої прийнято податкове повідомлення-рішення від 06.11.2024 № 000/936/5001, скасоване у судовому порядку. Реалізація контролюючим органом зазначених заходів та скасування у судовому порядку прийнятого за їх результатами податкового повідомлення-рішення унеможливлює повторне застосування таких заходів щодо тієї самої суми бюджетного відшкодування, стосовно якої вже ухвалено обов`язкове до виконання судове рішення.

Виходячи з викладеного колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що невідшкодована позивачу у встановлений строк сума бюджетного відшкодування податку на додану вартість за серпень 2024 року у розмірі 226 342 341,00 грн є заборгованістю бюджету з відшкодування податку на додану вартість, на яку відповідно до пункту 200.23 статті 200 Податкового кодексу України нараховується пеня.

Право позивача на стягнення пені, нарахованої на суму бюджетної заборгованості з відшкодування податку на додану вартість, охоплюється поняттям «майно» у розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У рішенні у справі «Інтерсплав проти України» від 09.01.2007 (заява №803/02) Європейський суд з прав людини вказав, що юридична особа – платник податку на додану вартість мала достатньо підстав сподіватися на відшкодування цього податку, так само як і на компенсацію за затримку його виплати, та що постійні затримки відшкодування і компенсації у поєднанні з відсутністю ефективних засобів запобігання або припинення такої адміністративної практики, а також стан невизначеності щодо часу повернення коштів заявника порушують справедливий баланс між вимогами публічного інтересу та захистом права на мирне володіння майном.

Твердження апелянта про те, що Постанова Третього апеляційного адміністративного суду у справі № 160/30977/24 набрала законної сили 15.09.2025 (дата ухвали Верховного Суду про відмову у відкритті касаційного провадження), а тому зобов`язання з бюджетного відшкодування виникло не раніше 15.09.2025, а не 29.05.2025, як помилково зазначив Позивач та підтримав суд першої інстанції є безпідставним, оскільки в силу положень ч. 2 ст. 255 КАС України у разі подання апеляційної скарги рішення , якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмовити у відкритті чи закриття за наслідками апеляційного перегляду або прийняття постанови судом апеляційної інстанції. Враховуючи, що постанова Третього апеляційного адміністративного суду у справі 160/30977/24 була прийнята 15 травня 2025 року, а тому саме з цієї дати рішення суду набрало законної сили.

Колегія суддів апеляційного суду вважає, що в межах апеляційної скарги порушень судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Доводи апеляційної скарги зводяться до переоцінки висновків зроблених судом першої інстанції та помилкового тлумачення норм процесуального права. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому апеляційну скаргу слід відхилити, а оскаржуване судове рішення залишити без змін.

Керуючись п.1 ч.1 ст. 315, ст.ст. 316, 321, 322 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Східного міжрегіонального управління державної податкової служби по роботі з великими платниками податків - залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 червня 2026 року – залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення в повному обсязі.

В повному обсязі постанова складена 14 жовтня 2026 року.

Головуючий - суддя Д.В. Чепурнов

суддя В.В. Кальник

суддя С.В. Сафронова