Постанова від 12 жовтня 2026 р. у справі №160/5422/26 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

13 жовтня 2026 рокум. Дніпросправа № 160/5422/26

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: судді-доповідача Кальника В.В.,

суддів: Чепурнова Д.В., Сафронової С.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження у м. Дніпрі

апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області

на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.05.2026 в адміністративній справі №160/5422/26

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області

про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якому позивач просив суд:

- визнати протиправним та скасувати Рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 09.09.2025 №1 про стягнення з ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) сум пенсії, виплачених надміру за справою №0401048175;

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо утримання коштів з пенсії ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) на підставі Рішення від 09.09.2025 №1;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області припинити такі утримання та повернути ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) всі фактично утримані кошти, починаючи з жовтня 2025 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що жодних недостовірних відомостей до відповідача не надавав, однак попри це останнім прийнято спірне рішення щодо утримання коштів з пенсії.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.05.2026 в адміністративній справі №160/5422/26 позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 09.09.2025 №1 про стягнення сум пенсії, виплачених надміру.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повернути ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) суму неправомірно утриманої пенсії, стягнутої за рахунок рішення від 09.09.2025 №1.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Стягнуто на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати зі сплату судового збору у розмірі 1 863,68 грн. за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати рішення суду та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позову в повному обсязі.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального права. Скаржником зазначено, що позивач за особистим бажанням, свідомо була переведена на пенсію меншого розміру. При цьому, після подання заяви продовжувала отримувати пенсію в розмірі, призначеному в разі втрати годувальника, розуміючи, що пенсія, на яку вона перейшла, має менший розмір, ніж той, що вона отримує, внаслідок чого виникла переплата пенсії, яка підлягає відшкодуванню.

Справа судом розглянута без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами на підставі п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України у зв`язку з поданням апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до таких висновків.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ОСОБА_1 є пенсіонером Міністерства оборони України, перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та отримує пенсію, призначену відповідно до Закону України від 09 квітня 1992 року № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб».

Відповідачем прийнято рішення від 09.09.2025 №1 про стягнення з позивача надміру виплачених сум пенсій з 01 серпня 2025 року по 30 вересня 2025 року у розмірі 7 330,28 грн.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, позивач звернувся до суду із цим позовом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

При вирішені спору суд першої інстанції виходив із того, що порядок утримання надміру виплачених сум пенсій та відрахування з пенсій визначено ст. 50 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV), згідно з ч. 1 якої суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду чи в судовому порядку.

Відповідно до ст. 103 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-XII (далі - Закон № 1788-XII) суми пенсії, надміру виплачені пенсіонерові внаслідок зловживань з його боку (в результаті подання документів з явно неправильними відомостями, неподання відомостей про зміни у складі членів сім`ї тощо), стягуються на підставі рішень органу, що призначає пенсії.

Відповідно до ч. 3 ст. 107 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» суми коштів, безпідставно стягнені органами Пенсійного фонду: з юридичних і фізичних осіб, підлягають поверненню в триденний строк з дня прийняття рішення виконавчим органом Пенсійного фонду або судом про безпідставність їх стягнення: одночасною сплатою нарахованої на ці суми пені, що визначається виходячи з розрахунку 12 відсотків річних облікової ставки Національного банку України.

Механізм повернення коштів, надміру виплачених за призначеними пенсіями, регулюється Порядком повернення сум пенсій, виплачених надміру, та списання сум переплат пенсій, що є безнадійними до стягнення, затвердженим Постановою правління Пенсійного фонду України від 21.03.2003 № 6-4.

Пунктом 3 вказаного Порядку передбачено, що суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду України чи в судовому порядку відповідно до ст. 50 Закону № 1058-IV. Рішення про стягнення приймає територіальний орган Пенсійного фонду України, в якому пенсіонер перебуває на обліку як одержувач пенсії.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що для правильного вирішення питання про утримання надміру сплачених сум пенсії орган, що уповноважений призначати пенсії, мав достеменно встановити факт переплати пенсії у зв`язку із поданням недостовірних відомостей, що враховуються при її обчисленні, та з чиєї вини нараховано суми соціальних виплат у розмірі, що суперечить вимогам Закону.

Як правильно вказано судом першої інстанції у оскаржуваному рішенні, відшкодування коштів, надміру виплачених за призначеними пенсіями, дає підстави вважати, що відрахування виплаченої надміру суми пенсії можливе лише за двох умов зокрема, зловживання з боку пенсіонера та подання страхувальником недостовірних даних.

Зловживанням з боку пенсіонера є, зокрема, подання ним документів з явно неправильними відомостями.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що відповідальність за достовірність даних, що враховуються при виплаті пенсії, а також обов`язок відшкодовувати надміру виплачені суми соціальних виплат, несуть пенсіонери - у разі не повідомлення органу пенсійного фонду про обставини, що спричиняють зміну розміру пенсії або припинення її виплати, а також страхувальники - внаслідок несвоєчасного оформлення або подання пенсійних документів, а також за видачу недостовірних документів.

Такий правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду України від 25.10.2016 (справа № 686/26486/14-а) та постанові Верховного Суду від 25.09.2018 (справа № 340/644/15-а). Отже, в жодному випадку вказані суми не можуть бути стягнуті на підставі недостовірних даних, формування яких не залежить від пенсіонера.

Судом першої інстанції встановлено, що згідно з листом відповідача від 26.01.2026 року слідує, що з 23.03.1999 року позивач отримував пенсію за 29 років загального страхового стажу відповідно до Закону №2262. З 12.02.2018 року позивача переведено на пенсію в разі втраті годувальника, згідно з Законом №2262, виплату якої припинено з 01.10.2025 року, тоді як з 27.08.2025 року позивачеві поновлено виплату пенсії за 29 років загального страхового стажу відповідно до Закону №2262.

В свою чергу, відповідно до ч. 1 ст. 50 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду чи в судовому порядку.

Згідно з ст. 103 Закону України від 05 листопада 1991 року № 1788-XII Про пенсійне забезпечення (далі - Закон № 1788-ХІІ) суми пенсії, надміру виплачені пенсіонерові внаслідок зловживань з його боку (в результаті подання документів з явно неправильними відомостями, неподання відомостей про зміни у складі членів сім`ї тощо), стягуються на підставі рішень органу, що призначає пенсії.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що обов`язковою умовою стягнення надміру виплачених пенсій є допущення зловживань з боку пенсіонера та в жодному випадку вказані суми не можуть бути стягнуті у випадку призначення їх на підставі недостовірних даних, формування яких не залежить від пенсіонера.

При цьому, порядок утримання (стягнення) надміру виплачених сум пенсій визначений статтею 50 Закону № 1058-IV та статтею 103 Закону № 1788-ХІІ, за правилами яких суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів ПФУ чи в судовому порядку (не більше як 20 % пенсії).

Зловживанням з боку пенсіонера в розумінні частини першої статті 103 Закону № 1788-ХІІ є, зокрема, подання ним документів з явно неправильними відомостями, про які було відомо пенсіонеру.

Такий правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду України від 25.10.2016 (справа № 686/26486/14-а) та постанові Верховного Суду від 25.09.2018 (справа №340/644/15-а).

Таким чином, судом першої інстанції зроблено правильний правовий висновок про те, що відповідальність за достовірність даних, що враховуються при виплаті пенсії, а також обов`язок відшкодовувати надміру виплачені суми соціальних виплат, несуть пенсіонери - у разі не повідомлення органу пенсійного фонду про обставини, що спричиняють зміну розміру пенсії або припинення її виплати, а також страхувальники - внаслідок несвоєчасного оформлення або подання пенсійних документів, а також за видачу недостовірних документів.

Як обґрунтовано зазначив суд першої інстанції, для правильного вирішення питання про утримання надміру сплачених сум пенсії орган, що уповноважений призначати пенсії, має достеменно встановити факт переплати пенсії у зв`язку із поданням недостовірних відомостей, що враховуються при її обчисленні, та з чиєї вини нараховано суми соціальних виплат у розмірі, що суперечить вимогам Закону.

Колегія суддів зазначає, що переплата пенсії утворилась не внаслідок подання позивачем недостовірних відомостей, а через організаційні прорахунки та невірний період здійснення виплат самим Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області під час переведення з одного виду пенсії на інший

Враховуючи викладене, на думку колегії суддів, суд першої інстанції правильно дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову.

Наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.

При цьому, суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Під час апеляційного провадження, колегія суду не встановила таких порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи по суті, які були предметом розгляду і заявлені в суді першої інстанції.

На підставі викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи та надано їм належну юридичну оцінку, судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення.

Керуючись статтями 241-245, 250, 311, 315, 316, 321, 322, 328, 329 КАС України, суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.05.2026 в адміністративній справі №160/5422/26 - залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.05.2026 в адміністративній справі №160/5422/26 - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України.

Суддя-доповідач В.В. Кальник

суддя Д.В. Чепурнов

суддя С.В. Сафронова