Постанова від 12 жовтня 2026 р. у справі №160/13310/26 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

13 жовтня 2026 рокум. Дніпросправа № 160/13310/26

Суддя І інстанції – Рябчук О.С.

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Чепурнова Д.В. (доповідач),

суддів: Сафронової С.В., Кальника В.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1

на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 липня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , третя особа: ІНФОРМАЦІЯ_2 про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язати вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся із вказаним позовом до суду в якому просив:

- визнати протиправним та скасувати рішення комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 , оформлене протоколом від 28 квітня 2026 року № 94, про відмову у наданні ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, доведене повідомленням від 28.04.2026 № 1340;

- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 21.04.2026 № 20260421- 629033 про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, з урахуванням усіх поданих документів та з наведенням у протоколі конкретних причин прийнятого рішення відповідно до пункту 60 Порядку № 560.

В обґрунтування позовних вимог вказує, що через портал «Дія» подав до ІНФОРМАЦІЯ_3 заяву про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі п. 4 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» - за категорією «Одинокі матері та батьки, які виховують дитину до 18 років». Разом з заявою позивачем були надані відповідачу копії документів на підтвердження того, що він є батьком, який самостійно виховує дитину до 18 років. Проте, позивачу було відмовлено у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, у повідомленні зазначено причину відмови: «відсутні підстави для надання відстрочки відповідно вимогам Постанови Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 року № 560». Позивач вважає рішення комісії від 28.04.2026, оформлене протоколом № 94 та доведене повідомленням № 1340, протиправним і таким, що підлягає скасуванню, оскільки воно прийняте без належного аналізу поданих документів, без зазначення конкретних причин відмови та з порушенням встановленої процедури.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 липня 2026 року у задоволенні позовних вимог було відмовлено.

Не погодившись з даним рішенням суду ОСОБА_1 подав на нього апеляційну скаргу в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального права просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. В обґрунтування апеляційної скарги вказує, що суд не надав жодної правової оцінки ключовим доводам Апелянта, викладеним у позовній заяві та у відповіді на відзив, про немотивованість самого рішення комісії. Саме ці порушення, а не наявність чи відсутність матеріальної підстави, становлять предмет цього спору. Апелянт додатково зазначає, що предметом цього спору жодним чином не є встановлення факту самостійного виховання ним дитини — таке питання перебуває на розгляді в порядку окремого цивільного провадження і не входить до предмета доказування в цій адміністративній справі. Апелянт не намагається використати цей позов для обходу встановленого законом порядку підтвердження права на відстрочку, а вимагає виключно дотримання Відповідачем процедури, встановленої Порядком № 560, - включно з обов`язком навести конкретні причини відмови. Це прямо відрізняє цю справу від випадків зловживання правом на звернення до суду з метою уникнення виконання військового обов`язку.

У письмовому відзиві на апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 просить відмовити у її задоволенні та залишити без змін рішення суду першої інстанції.

Колегія суддів апеляційного адміністративного суду, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , є внутрішньо-переміщеною особою, фактичне місце проживання якої наразі є АДРЕСА_2 , що підтверджується змістом копії паспорту позивача серії НОМЕР_3 виданий Красноармійським МВ ГУ ДМС України в Донецькій області від 28.08.2013р., довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 16.09.2025 № 1239-5003811782 та витягом з реєстру територіальної громади від 02.11.2023 № 2023/008923495.

Відповідно до свідоцтва про народження Серії НОМЕР_4 від 07.07.2023р. ОСОБА_1 (батько) та ОСОБА_2 (мати) є батьками – ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Красноармійським міськрайонним судом Донецької області винесено судовий наказ від 27.05.2024р. у справі № 235/4027/24, за яким постановлено стягнути з ОСОБА_2 аліменти на утримання дитини доньки, відкрито виконавче провадження № 75327572.

Красноармійським міськрайонним судом Донецької області винесено заочне рішення від 04.06.2024р. у справі № 235/682/24 про розірвання шлюбу між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Ухвалою Комінтернівського районного суду Одеської області від 25.03.2024р. у справі № 235/685/24 – відкрито провадження за позовом ОСОБА_1 про позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 .

Ухвалою Немирівського районного суду Вінницької області від 08.05.2026р. у справі № 504/4736/25 – відкрито позовне провадження в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 про визнання факту самостійного виховання дитини батьком.

Бажаючи реалізувати своє право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, ОСОБА_1 через портал «Дія» звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_3 із заявою від 21.04.2026р. № 20260421- 629033 про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період на підставі п. 4 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

До заяви були додані копії наступних документів:

- свідоцтво про народження дитини;

- документи, що підтверджують самостійне виховання та утримання дитини;

- паспортні дані заявника;

- витяги з територіальної громади;

- копію відзиву на позовну заяву (у сімейній справі);

- довідки про взяття на облік як внутрішньо переміщеної особи;

- копію військового квитка;

- рішення суду про розірвання шлюбу.

Рішенням комісії з розгляду питань надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при ІНФОРМАЦІЯ_5 від 28.04.2026, оформлене протоколом № 94 та доведене повідомленням № 1340, ОСОБА_1 відмовлено в наданні відстрочки у зв`язку з відсутністю підстави для надання відстрочки відповідно вимогам Постанови Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 року № 560.

Також, зазначена інформація відображена в електронному повідомленні Порталу «Дія» № 20260421-629033 від 29.04.2026, у графі «Причини відмови», вказано: «Відсутні підстави».

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено жодними доказами порушення відповідачем його прав та інтересів у даних правовідносинах, оскільки позивачем не було надано до заяви рішень суду про позбавлення одного з батьків батьківських прав або про встановлення факту самостійного виховання дитини, визначених переліком документів Додатку 5 Порядку № 560.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції виходячи з наступного.

Спірним питанням у даній справі є протиправність відмови відповідачем у наданні позивачу відстрочки від мобілізації у зв`язку, на думку позивача, з порушенням процедури, встановленої Порядком № 560 щодо розгляду його заяви та невмотивованістю відмови, а саме без зазначення конкретних причин відмови.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-XII (далі - Закон № 2232-ХІІ), ч. 1 ст. 1 якого передбачено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Частиною 3 ст. 1 Закону № 2232-ХІІ передбачено, що військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

За приписами ч. 7 ст. 1 Закону № 2232-ХІІ виконання військового обов`язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до законів України військові формування, підприємства, установи та організації незалежно від підпорядкування і форм власності в межах їх повноважень, передбачених законом, та районні (об`єднані районні), міські (районні у містах, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя (далі - територіальні центри комплектування та соціальної підтримки).

Пунктом 1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 № 154, передбачено, що територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.

З 24 лютого 2022 року відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено режим воєнного стану, який діє й на час розгляду справи у суді.

Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні встановлює Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 № 3543-XII (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі - Закон № 3543-ХІІ), який також визначає засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів.

Відповідно до ч. 5 ст. 22 Закону № 3543-ХІІ призов громадян на військову службу під час мобілізації або залучення їх до виконання обов`язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, здійснюють територіальні центри комплектування та соціальної підтримки за сприяння місцевих органів виконавчої влади або командири військових частин (військовозобов`язаних, резервістів Служби безпеки України - Центральне управління або регіональні органи Служби безпеки України, військовозобов`язаних, резервістів Служби зовнішньої розвідки України - відповідний підрозділ Служби зовнішньої розвідки України, військовозобов`язаних Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - відповідні органи управління центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).

Статтею 22 Закону № 3543-ХІІ визначені обов`язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації.

Статтею 23 Закону № 3543-ХІІ передбачена відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації.

Так, п. 4 ч. 1 ст. 23 Закону № 3543-ХІІ встановлено, що не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язані: жінки та чоловіки, які мають дитину (дітей) віком до 18 років, якщо другий з батьків такої дитини (дітей) помер, позбавлений батьківських прав, визнаний зниклим безвісти або безвісно відсутнім, оголошений померлим, відбуває покарання у місцях позбавлення волі, а також коли особа самостійно виховує та утримує дитину за рішенням суду або запис про батька такої дитини в Книзі реєстрації народжень здійснений на підставі частини першої статті 135 Сімейного кодексу України.

З 18.05.2024 набрав чинності Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 №560 (далі - Порядок №560), який визначає алгоритм отримання військовозобов`язаними особами відстрочки.

У п. 56, 57, 58 Порядку №560 зазначено, що відстрочка від призову на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період надається військовозобов`язаним з підстав, визначених ст. 23 Закону №3543-XII.

За наявності підстав для одержання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період військовозобов`язані (крім заброньованих та посадових (службових) осіб, зазначених у підпунктах 16-23 пункту 1 та пункту 5 додатка 5, військовозобов`язаних СБУ чи розвідувальних органів) особисто через центри надання адміністративних послуг подають на ім`я голови комісії районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу за місцем перебування на військовому обліку заяву про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.

До заяви додаються документи, що підтверджують право на відстрочку, або копії таких документів, засвідчені в установленому порядку, зазначені у переліку згідно з додатком 5.

Заява військовозобов`язаного підлягає обов`язковій реєстрації відповідним територіальним центром комплектування та соціальної підтримки або його відділом не пізніше ніж протягом одного робочого дня з дня її отримання.

Під час подання заяви військовозобов`язаний пред`являє військово-обліковий документ (військово-обліковий документ в електронній формі).

Відповідно до п. 60 Порядку №560 комісія вивчає отримані заяву та підтвердні документи, оцінює законність підстав для надання відстрочки, за потреби готує запити до відповідних органів державної влади, інших державних органів для отримання інформації, що підтверджує право заявника на відстрочку, або використовує інформацію з публічних електронних реєстрів. Орган державної влади, інший державний орган здійснює розгляд відповідного запиту протягом п`яти робочих днів з дати його отримання.

Підтвердження достовірності та/або перевірка відомостей, зазначених у заяві, здійснюються шляхом електронної інформаційної взаємодії Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів з іншими державними реєстрами або базами (банками) даних.

Комісія зобов`язана розглянути отримані заяву та документи, що підтверджують право на відстрочку, протягом семи календарних днів з дати надходження, але не пізніше ніж протягом дня, наступного за днем отримання інформації на запити до органів державної влади, інших державних органів.

На підставі розгляду отриманих документів комісія ухвалює рішення про надання або відмову у наданні відстрочки. Рішення комісії оформляється протоколом. У разі позитивного рішення у протоколі окремо зазначається строк, на який надано відстрочку, та строк дії відповідних законних підстав (настання обставин, за яких особа втрачає законні підстави на відстрочку). У разі відмови у наданні відстрочки у протоколі зазначаються причини такої відмови.

У разі позитивного рішення комісії відомості щодо надання відстрочки (строк відстрочки та строк дії відповідних законних підстав (настання обставин, за яких особа втрачає законні підстави на відстрочку) протягом одного дня з дати прийняття такого рішення вносяться до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів та відображаються в електронному кабінеті призовника, військовозобов`язаного, резервіста, а не пізніше двох днів з дати прийняття такого рішення заявникові повідомляється про це у способи, визначені цим пунктом, та видається роздрукований (оновлений) військово-обліковий документ, сформований відповідно до Порядку оформлення (створення) та видачі військово-облікового документа для призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 р. № 559 (Офіційний вісник України, 2024 р., № 49, ст. 2978), або довідка за формою згідно з додатком 6 (для військовозобов`язаних СБУ та розвідувальних органів).

У разі прийняття комісією рішення про відмову у наданні відстрочки за результатами розгляду заяви про надання відстрочки, поданої через центр надання адміністративних послуг, територіальний центр комплектування та соціальної підтримки повідомляє відповідному центру надання адміністративних послуг та надсилає заявникові повідомлення про відмову у наданні відстрочки (додаток 7) на зазначену у заяві адресу електронної пошти.

Рішення комісії може бути оскаржене у судовому порядку.

Відповідно до Переліку документів, що подаються військовозобов`язаним для отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації відповідно до підстав, зазначених у статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (Додаток 5 до Порядку №560) частина перша статті 23 Закону 4) жінки та чоловіки, які мають дитину (дітей) віком до 18 років, якщо другий з батьків такої (таких) дитини (дітей) помер, позбавлений батьківських прав, визнаний зниклим безвісти або безвісно відсутнім, оголошений померлим, відбуває покарання у місцях позбавлення волі, а також коли особа самостійно виховує та утримує дитину за рішенням суду або запис про батька такої дитини в Книзі реєстрації народжень здійснений на підставі частини першої статті 135 Сімейного кодексу України: свідоцтво про народження дитини (дітей) із зазначенням батьківства військовозобов`язаного та один із документів: свідоцтво про смерть одного з батьків або рішення суду про оголошення одного із батьків померлим, або рішення суду про позбавлення одного з батьків батьківських прав, або рішення суду про визнання одного із батьків безвісти відсутнім, або витяг із Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, або вирок суду, за яким особа відбуває покарання у місцях позбавлення волі, або документи, які підтверджують, що особа самостійно виховує та утримує дитину (рішення суду про встановлення факту самостійного виховання дитини або витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про народження із зазначенням відомостей про батька відповідно до частини першої статті 135 Сімейного кодексу України).

Так, для отримання відстрочки від призову на підставі п. 4 ч. 1 ст. 23 Закону № 3543-ХІІ разом з заявою позивачем були надані зокрема: заочне рішення від 04.06.2024р. у справі № 235/682/24 про розірвання шлюбу, ухвала суду про відкриття провадження про позбавлення батьківських прав у справі № 235/685/24, ухвала суду про відкриття провадження про визнання факту самостійного виховання дитини батьком у справі № 504/4736/25.

В той же час судом першої інстанції принагідно зауважено, що законною підставою для отримання відстрочки на підставі п. 4 ч. 1 ст. 23 Закону № 3543-ХІІ є саме: рішення суду про позбавлення одного з батьків батьківських прав або рішення суду про встановлення факту самостійного виховання дитини, які визначені Додатком 5 Порядку №560, однак таких документів під час звернення до ІНФОРМАЦІЯ_3 до заяви позивачем додано не було.

За таких обставин відмова відповідача в наданні відстрочки у зв`язку з відсутністю підстави для надання відстрочки відповідно вимогам Постанови Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 року № 560 є правомірною, обґрунтованою та мотивованою, а тому підстави для задоволення позовних вимог відсутні.

За наведених обставин колегія суддів вважає, що при розгляді справи суд першої інстанції правильно застосував норми матеріального та процесуального права, вірно встановив фактичні обставини справи та дав їм правову оцінку, доводи апеляційної скарги зводяться до переоцінки висновків зроблених судом першої інстанції, що не може бути підставою для скасування судового рішення.

Керуючись п.1 ч. 1 ст. 315, ст.ст. 316, 321, 322 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 липня 2026 року – залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня набрання законної сили.

В повному обсязі постанова складена 13 жовтня 2026 року.

Головуючий - суддя Д.В. Чепурнов

суддя С.В. Сафронова

суддя В.В. Кальник