Постанова від 12 жовтня 2026 р. у справі №160/35997/25 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

13 жовтня 2026 рокум. Дніпросправа № 160/35997/25

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Чабаненко С.В. (доповідач),

суддів: Юрко І.В., Білак С.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження у м. Дніпро апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду 02 липня 2026 року у справі №160/35997/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 липня 2026 року, зокрема вирішено: “Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії з 27.02.2025 року, відповідно до довідки №10142/фес від 09.12.2025 року наданої військовою частиною НОМЕР_1 на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28 липня 2025 року по справі №160/15256/25.”

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 липня 2026 року відмовлено у прийнятті звіту Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.02.2026 по справі №160/35997/25. Звільнено керівника Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від сплати штрафу на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.02.2026 по справі №160/35997/25. Встановлено Головному управлінню Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області новий строк для подання звіту про виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.02.2026 по справі №160/35997/25 який становить три місяці, з дня отримання копії цієї ухвали.

Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 липня 2026 року у справі № 160/35997/25 в частині звільнення керівника Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від сплати штрафу — скасувати; у цій частині прийняти нову ухвалу, якою накласти на керівника Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області штраф у розмірах, передбачених частиною 3 статті 382-3 КАС України.

Скаржник в апеляційній скарзі зазначає, що з поданого відповідачем звіту вбачається, що заборгованість перед позивачем становить 135805,09 грн. При цьому, як зазначає сам відповідач, у межах встановлених бюджетних асигнувань Позивачу в лютому 2026 року було виплачено лише 579,83 грн, а в квітні 2026 року — 573,39 грн. Загалом за рішенням суду виплачено мізерну суму — 1153,22 грн. Решта коштів просто обліковується в "Реєстрі судових рішень" підсистеми ІКІС ПФУ. Більше того, станом на 03 липня 2026 року Головне управління Пенсійного фонду України продовжує виплачувати позивачу щомісячну поточну пенсію в старому (неперерахованому) розмірі. Тобто, відповідач не лише не виплачує борг за минулі періоди через нібито відсутність фінансування, а й всупереч чинному судовому рішенню, яке набрало законної сили, відмовляється забезпечити нарахування та виплату щомісячної пенсії у належному новому розмірі.

Відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив, що не перешкоджає розгляду справи.

Справу розглянуто в порядку письмового провадження відповідно до приписів ст.311 КАС України.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено письмовим доказами, наявними в матеріалах справи, приймаючи звіт відповідача про виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.02.2026 року у справі № 160/35997/25, суд першої інстанції виходив з того, що поданий Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області звіт не містить доказів виплати позивачу грошових сум, визначених рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.02.2026 по справі №160/35997/25.

Колегія суддів, вивчивши обставини справи, перевіривши ухвалу суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що вимоги апеляційної скарги не підлягають задоволенню, виходячи з такого.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Згідно з частиною другою статті 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Відповідно до частини 3 статті 14 КАС України, невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Аналогічні положення містяться в статті 370 КАС України, відповідно до якої судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, за її межами.

Обов`язковість судових рішень, що набрали законної сили, для їх виконання на всій території України передбачена також приписами Закону України "Про судоустрій і статус суддів".

Колегія суддів зауважує, що судове рішення, що набрало законної сили, підлягає обов`язковому та безумовному виконанню особою, на яку покладено такий обов`язок, тобто особа, якій належить виконати судове рішення, повинна здійснити достатні дії для організації процесу його виконання незалежно від будь-яких умов, оскільки інше суперечило б запровадженому статтею 8 Конституції України принципу верховенства права.

Конституційний Суд України, розглядаючи справу № 1-7/2013, у рішенні від 26.06.2013 зазначив, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13.12.2012 № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25.04.2012 № 11-рп/2012).

Також, Конституційний Суд України у рішенні від 30 червня 2009 року №16-рп/2009 зазначив, що метою судового контролю є своєчасне забезпечення захисту та охорони прав і свобод людини і громадянина, та наголосив, що виконання всіма суб`єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової (абз. 1 пп. 3.2 п. 3, абз. 2 п. 4 мотивувальної частини).

Отже, у разі невиконання судового рішення, позивач має право вимагати вжиття спеціальних заходів впливу на боржника, передбачених нормами КАС України.

Статтею 372 КАС України визначений порядок виконання судових рішень в адміністративних справах.

Відповідно до частин 2 та 4 статті 372 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання. Примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому законом.

Аналіз наведеного вище вказує, що рішення суду в адміністративних справах може бути виконане добровільно, з моменту набрання рішенням законної сили, та примусово, після відкриття відповідного виконавчого провадження. При цьому, виконання судового рішення, у якому порядку воно б не відбувалось, є невід`ємною складовою права на судовий захист.

Відповідно до частини 1 статті 382-2 КАС України суд розглядає звіт суб`єкта владних повноважень про виконання судового рішення протягом десяти днів з дня його надходження в порядку письмового провадження, а за ініціативою суду чи клопотанням сторін - у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду питання, не перешкоджає судовому розгляду.

Вимоги до змісту та форми такого звіту визначені у нормах частин 2 та 3 статті 382-2 КАС України.

Згідно частин 1 - 4 статті 382-3 КАС України за наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень суд постановляє ухвалу про прийняття або відмову у прийнятті звіту, яку може бути оскаржено в апеляційному порядку за правилами частин п`ятої статті 382-1 цього Кодексу. Оскарження ухвали не зупиняє її виконання.

Суд відмовляє у прийнятті звіту, якщо суб`єктом владних повноважень не наведено обґрунтовані обставини, які ускладнюють виконання судового рішення, або заходи, які вживаються ним для виконання судового рішення, на переконання суду, є недостатніми для своєчасного та повного виконання судового рішення.

Суд також відмовляє у прийнятті звіту, якщо звіт подано без додержання вимог частин другої та/або третьої статті 382-2 цього Кодексу.

У разі постановлення ухвали про відмову у прийнятті звіту суд накладає на керівника суб`єкта владних повноважень штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також додатково може встановити новий строк подання звіту відповідно до частини третьої статті 382-1 цього Кодексу або за власною ініціативою розглянути питання про зміну способу і порядку виконання судового рішення.

Половина суми штрафу стягується на користь заявника, інша половина - до Державного бюджету України.

У відповідності до частини 11 статті 382-3 КАС України, якщо суд прийняв звіт про виконання судового рішення, але суб`єктом владних повноважень відповідне судове рішення виконано не в повному обсязі, суд одночасно встановлює новий строк для подання звіту відповідно до частини третьої статті 382-1 цього Кодексу.

Тобто, виходячи з положень статті 382-3 КАС України судом можуть бути вжиті заходи судового контролю за невиконанням судових рішень в адміністративних справах у формі встановлення нового строку для подачі звіту та накладення штрафу на особу відповідальну за виконання рішення суду, або ж вирішення питання про зміну способу і порядку виконання судового рішення.

При цьому, суд може прийняти звіт суб`єкта владних повноважень у випадках: - якщо встановлено повне виконання відповідним суб`єктом судового рішення, - якщо суб`єкт владних повноважень навів обґрунтовані обставини, які ускладнюють виконання судового рішення, - якщо заходи, які вживаються суб`єктом владних повноважень для виконання судового рішення, на переконання суду, є достатніми для своєчасного та повного виконання судового рішення.

Якщо судом прийнято звіт про виконання судового рішення, але суб`єктом владних повноважень відповідне судове рішення виконано не в повному обсязі, то судом одночасно встановлюється новий строк для подання звіту.

Як встановлено матеріалами справи, зі змісту звіту убачається, що ГУ ПФУ в Дніпропетровській області, на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 лютого 2026 року по справі № 160/35997/25, позивачу проведено перерахунок пенсії. Однак, жодних доказів проведення такого перерахунку суду не надано.

Доплата за період з 01.02.2025 по 29.04.2026 склала 118558,35 грн, згідно розрахунку суми доплати на виконання рішення суду.

Позивачу в межах встановлених бюджетних асигнувань в лютому 2026 року було виплачено 579,83 грн, в квітні 2026 — 573,39 грн. На виконання рішення суду Позивачу було виплачено загалом 1153,22 грн. Залишок пенсійних коштів у розмірі 135805,09 грн обліковується в “Реєстрі судових рішень” підсистеми Інтегрованої комплексної інформаційної системи (ІКІС).

Проаналізувавши поданий ГУ ПФУ в Дніпропетровської області звіт, суд першої інстанції дійшов висновку, що звіт не свідчить про повне виконання рішення суду, оскільки на час подання відповідного звіту повного відновлення порушеного права позивача не відбулося, а саме відповідачем здійснено перерахунок пенсії позивача, однак не проведено повну виплату нарахованих сум пенсійних виплат.

Колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції в цій частині, однак судом першої інстанції належним чином не перевірено виконання судового рішення в частині виплати пенсії позивачу у розмірі проведеного перерахунку. Такі відомості у звіті ГУ ПФУ в Дніпропетровської області про виконання рішення відсутні, а надані позивачем до апеляційної скарги докази, а саме, розрахунок пенсії позивача станом на 03.07.2026 року у розмірі 25950,00 грн не відповідає розміру виплати, який надходить на картковий рахунок позивача – 17349,14 грн, така сума пенсії надійшла позивачу 05.06.2026 та 03.07.2026.

Відтак, до звіту відповідачем не додано жодних доказів вчинення суб`єктом владних повноважень будь-яких дій з метою повного виконання судового рішення на користь позивача, а саме виконання судового рішення в частині виплати пенсії у розмірі, призначеному на виконання рішення суду.

Таким чином, суд доходить до висновку, що заходи, які вживаються відповідачем для виконання судового рішення, є недостатніми для своєчасного та повного виконання судового рішення.

Верховний Суд у постанові від 31.08.2023 у справі №560/16807/21 вказав, що оскільки відповідач (ГУ ПФУ у Хмельницькій обл.) є територіальним органом виконавчої влади, який в своїй діяльності керується Конституцією України, законами України, указами Президента України, постановами Верховної Ради України, актами Кабінету Міністрів України, які прийняті відповідно до Конституції та законів України, іншими нормативно-правовими актами, він повинен враховувати приписи статті 116 Бюджетного кодексу України, які забороняють взяття бюджетних зобов`язань за відсутності відповідних бюджетних асигнувань та здійснення видатків за відсутності бюджетних призначень, та Порядку, яким узгоджено механізм забезпечення виконання взятих на себе державою зобов`язань з приписами бюджетного законодавства.

З огляду на те, що основним призначенням стадії виконання судового рішення є реальне та повне поновлення порушених прав особи шляхом фактичного отримання нею присудженого блага, сам факт проведення перерахунку пенсії та нарахування заборгованості не може свідчити про повне виконання рішення суду за відсутності виплати пенсії у розмірі, визначеному на виконання рішення суду та нарахованих сум заборгованості.

Враховуючи наведені обставини та приписи абзацу першого частини другої статті 382-3 КАС України, суд визнає помилковим висновок суду першої інстанції про виконання судового рішення, прийняття звіту в частині, виконання якої не було перевірено судом першої інстанції, а докази такого виконання суду першої інстанції ГУ ПФУ в Дніпропетровській області не надано, тобто судом першої інстанції при постановленні ухвали неповно з`ясовані обставини, що мають значення для справи, є недоведеними обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими.

Зважаючи на те, що, за частиною першою статті 381-1 КАС України, судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах здійснює суд, який розглянув справу як суд першої інстанції, перебирати цю функцію апеляційний суд, який переглядає в апеляційному порядку ухвалу за наслідками розгляду звіту про виконання судового рішення, не може. З цих мотивів суд не має законних підстав для задоволення вимог апеляційної скарги в частині прийняття звіту.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що судом першої інстанції при постановленні ухвали неповно з`ясовані обставини, що мають значення для справи, є недоведеними обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, судом першої інстанції порушено норми процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання, що є підставою для скасування ухвали суду першої інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

На підставі викладеного, керуючись ст. 242, 243, 254, 311, 312, 315, 317, 320, 321, 325, 328, 382 КАС України,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду 02 липня 2026 року у справі №160/35997/25 задовольнити частково.

Ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду 02 липня 2026 року у справі №160/35997/25 скасувати.

Направити справу №160/35997/25 до суду першої інстанції для продовження розгляду питання прийняття звіту про виконання судового рішення.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий - суддя С.В. Чабаненко

суддя І.В. Юрко

суддя С.В. Білак