Постанова від 12 жовтня 2026 р. у справі №160/11179/26 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

13 жовтня 2026 рокум. Дніпросправа № 160/11179/26

Суддя І інстанції – Бондар М.В.

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Чепурнова Д.В. (доповідач),

суддів: Сафронової С.В., Кальника В.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області

на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03 липня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з вищевказаним позовом, в якому просив:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, які виявилися у виплаті з 01.01.2026 пенсії ОСОБА_1 , з обмеженням загального розміру пенсії максимальним розміром, внаслідок

пониження розміру призначеної пенсії, з застосуванням понижуючих коефіцієнтів,

передбачених нормами Постанови Кабінету Міністрів України №1778 від 30.12.2025 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2026 році, у період воєнного

стану»;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області провести виплату пенсії ОСОБА_1 з 01.01.2026, у розмірі її фактичного призначення, без обмеження загального розміру пенсії максимальним розміром та без пониження розміру призначеної пенсії, внаслідок застосування понижуючих коефіцієнтів, передбачених нормами Постанови Кабінету Міністрів України №1778 від 30.12.2025 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2026 році, у період воєнного стану».

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03 липня 2026 року позов задоволено.

Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, які виявилися у виплаті з 01.01.2026 пенсії ОСОБА_1 , з обмеженням загального розміру пенсії максимальним розміром, внаслідок застосування понижуючих коефіцієнтів, передбачених постановою Кабінету Міністрів України №1778 від 30.12.2025 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2026 році, у період воєнного стану».

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області провести виплату пенсії ОСОБА_1 з 01.01.2026, у розмірі її фактичного призначення, без обмеження загального розміру пенсії максимальним розміром та без пониження розміру призначеної пенсії, внаслідок застосування понижуючих коефіцієнтів, передбачених нормами постановою Кабінету Міністрів України №1778 від 30.12.2025 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2026 році, у період воєнного стану», з урахуванням раніше проведених виплат.

Не погодившись з рішенням суду першої Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати повністю та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.

Апеляційна скарга обґрунтована помилковістю висновків суду першої інстанції про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог. Зазначає, що з січня 2026 року позивачу нараховано пенсію у розмірі 29527,57 грн., який обчислено на виконання рішення суду з урахуванням вимог Закону №4695 та Постанови №1778.

В письмовому відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 просив відмовити у її задоволенні та залишити без змін рішення суду першої інстанції.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 призначена пенсія за вислугу років, як працівнику органів внутрішніх справ, у відповідності до вимог Закону №2262-ХІІ.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.07.2025 у справі №160/10296/25, зокрема, зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 01.01.2025 без обмеження загального розміру пенсії максимальним розміром та без пониження розміру призначеної пенсії, внаслідок застосування понижуючих коефіцієнтів, передбачених нормами Постанови Кабінету Міністрів України №1 від 03.01.2025 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану».

Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 27.01.2026 апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області залишено без задоволення; рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.07.2025 залишено без змін.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.07.2025 у справі №160/10296/25 набрало законної сили 27.01.2026.

На відповідне звернення позивача, відповідач листом від 09.04.2026 №41393-25467/Д-01/8-0400/26 повідомив позивача, що на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.07.2025 у справі №160/10296/25 позивачу з 01.01.2025 проведено перерахунок пенсії без застосування понижуючих коефіцієнтів, встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 №1 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану». Після проведеного перерахунку пенсії, розмір пенсійної виплати склав 34 415,22 грн. Доплата пенсії на виконання рішення суду за період з 01.01.2025 до 26.01.2026 складає 85 277,18 грн. Доплата пенсії з дати набрання рішенням суду законної сили, а саме, з 27.01.2026 до 31.03.2026 складає 1149,76 грн. Статтею 30 Закону №4695-ІХ встановлено, що у 2026 році у період дії воєнного стану в Україні пенсії, призначені (перераховані) відповідно, зокрема, до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством), розмір яких (пенсійної виплати) перевищує десять прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність, виплачуються із застосуванням до суми перевищення коефіцієнтів у розмірах і порядку, визначених Кабінетом Міністрів України. Постановою №1778 встановлено, що у період воєнного стану у 2026 році пенсії (пенсійні виплати), призначені (перераховані), зокрема, відповідно до “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством), розмір яких перевищує 10 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, виплачуються із застосуванням коефіцієнтів до відповідних сум перевищення. З урахуванням зазначеного, з січня 2026 позивачу нараховано пенсію у розмірі 29 527,57 грн, який обчислено на виконання зазначеного рішення суду, з урахуванням вимог Закону №4695-ІХ та Постанова №1778.

Вважаючи вказані дії відповідача протиправними, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.

Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при винесенні оскарженого рішення, виходить з наступного.

Спеціальним законом, який регулює правовідносини у сфері пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які мають право на пенсію за цим законом, є Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09 квітня 1992 року № 2262-XII (далі Закон № 2262-ХІІ).

За частиною третьою статті 1-1 Закону № 2262-ХІІ зміна умов і норм пенсійного забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону та Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Разом з тим статтею 30 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» від 03 грудня 2025 року № 4695-IX (далі Закон № 4695-IX) установлено, що у 2026 році у період дії воєнного стану в Україні пенсії, призначені (перераховані) відповідно до Митного кодексу України, законів України […] , «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», […] (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством), розмір яких (пенсійної виплати) перевищує десять прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність, виплачуються із застосуванням до суми перевищення коефіцієнтів у розмірах і порядку, визначених Кабінетом Міністрів України.

На виконання цієї норми прийнято постанову Кабінету Міністрів України «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2026 році у період воєнного стану» від 30 грудня 2025 року № 1778 (далі постанова № 1778), яка набрала чинності з 01 січня 2026 року.

Пунктом 1 постанови № 1778 установлено, що у період воєнного стану у 2026 році пенсії (пенсійні виплати), призначені (перераховані) відповідно до Митного кодексу України, Законів України […] , «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», […] (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством), розмір яких перевищує 10 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, виплачуються із застосуванням коефіцієнтів до відповідних сум перевищення:

до частини пенсії (пенсійної виплати), що перевищує 10 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, та не перевищує 11 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, - 0,5;

до частини пенсії (пенсійної виплати), що перевищує 11 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, та не перевищує 13 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, - 0,4;

до частини пенсії (пенсійної виплати), що перевищує 13 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, та не перевищує 17 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, - 0,3;

до частини пенсії (пенсійної виплати), що перевищує 17 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, та не перевищує 21 розмір прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, - 0,2;

до частини пенсії (пенсійної виплати), що перевищує 21 розмір прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, - 0,1.

Таким чином, положеннями статті 30 Закону № 4695-IX та постанови № 1778 фактично встановлено інше (додаткове) регулювання відносин, відмінне від того, що встановлено Законом № 2262-XII, що, у свою чергу, суперечить приписам статті 1-1 Закону № 2262-ХІІ, який є спеціальним у сфері пенсійного забезпечення осіб, які перебували на військовій службі, та деяких інших осіб.

Отже, застосування при перерахунку розміру пенсій громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі та інших осіб, які мають право на пенсію за Законом № 2262-ХІІ, положень статті 30 Закону № 4695-IX та постанови № 1778, якими передбачено виплату пенсій із застосуванням коефіцієнтів до суми пенсії, яка перевищує 10 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність (що фактично призводить до обмеження розміру таких пенсій), є протиправним та таким, що обмежує гарантоване право на належний соціальний захист, передбачене статтею 46 Конституції України.

При виборі і застосуванні норм права судом враховано правові висновки Верховного Суду, викладені в постановах від 07 жовтня 2025 року у справі № 380/3358/25, від 16 грудня 2025 року у справі № 140/2813/25 тощо.

Враховуючи наведене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність правових підстав для застосування відповідачем при розрахунку пенсії позивача положень статті 30 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» та пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2026 році у період воєнного стану» від 30 грудня 2025 року № 1778.

Поряд з цим, щодо можливості обмеження пенсії позивача максимальним розміром, колегія суддів враховує, що Верховним Судом неодноразово висловлювалась позиція щодо застосування норм Закону № 2262-XII у спорах, що стосуються обмеження максимального розміру пенсій. Зокрема, у постановах від 16 грудня 2021 року (справа №400/2085/19), 20 липня 2022 року (справа №340/2476/21), 25 липня 2022 року (справа №580/3451/21), 30 серпня 2022 року (справа №440/994/20), 17 березня 2023 року (справа №340/3144/21) та інших Верховний Суд дійшов висновку, що у правовідносинах стосовно призначення та перерахунку пенсій відповідно до Закону №2262-XII норми зазначеного закону підлягають застосуванню з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 20 грудня 2016 року №7-рп/2016, у зв`язку з чим будь-яке обмеження максимального розміру зазначених пенсій є протиправним.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що пенсія позивача не підлягає обмеженню максимальним розміром.

Зважаючи на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).

Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

З урахуванням вищевикладеного, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, тому підстави для зміни або скасування рішення суду першої інстанції, в межах доводів апеляційної скарги, відсутні.

Керуючись ст. 243, ст. 308, ст. 311, ст. 315, ст. 316, ст. 321, ст. 325 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області – залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03 липня 2026 року – залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Повне судове рішення складено 13 жовтня 2026 року.

Головуючий - суддя Д.В. Чепурнов

суддя С.В. Сафронова

суддя В.В. Кальник