Рішення від 19 серпня 2026 р. у справі №521/10490/24 — Хаджибейський районний суд міста Одеси

20.08.26

Справа № 521/10490/24

Провадження № 2/521/230/26

ЗАОЧНЕ Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20.08.2026 року м. Одеса

Хаджибейський районний суд м. Одеси в складі:

головуючого судді Роїк Д.Я.

за участю секретаря судового засідання Каліній П.О.

розглянувши у відкритому підготовчому засіданні в м. Одесі в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія Дніпрофінансгруп» до ОСОБА_1 про стягнення 3% річних у розмірі 5679,05 доларів США за прострочення виконання грошового зобов`язання

ВСТАНОВИВ:

До суду із позовом звернулось ТОВ «Дніпрофінансгруп» до до ОСОБА_1 про стягнення 3% річних у розмірі 5679,05 доларів США за прострочення виконання грошового зобов`язання та стягнути судові витрати.

В обґрунтування позову вказали, що 27.11.2007 року між ВІДКРИТИМ АКЦІОНЕРНИМ ТОВАРИСТВОМ КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «НАДРА» (найменування у подальшому було змінено на ПУБЛІЧНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО «КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «НАДРА», у зв`язку з виконанням вимог Закону України «Про акціонерні товариства») та ОСОБА_1 було укладено Кредитний договір №ОД07/11/2007/840-К/264. Згідно умов Кредитного договору банк надав позичальнику у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості та платності грошові кошти у сумі 20500, 00 доларів США строком до 25.11.2022 року. Наданий кредит забезпечений порукою ОСОБА_2 .

Рішенням Малиновського районного суду м. Оедси від 01.12.2014 року у справі № 521/15424-14-ц позов ПАТ КБ „Надра” – задоволено.Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ „Надра” заборгованість яка виникла на підставі кредитного договору № ОД07/11/2007/840-К/264 від 27.11.2007 року, яка складає: 19 206,46 доларів США – заборгованість за тілом кредиту; 14 387,77 доларів США - заборгованість по відсоткам; 2 560,72 доларів США – сума пені; 1 075,98 доларів США - заборгованість по комісії; 2050,00 доларів США – штраф за порушення виконання умов договору; а всього 39280,93 доларів США, що за курсом НБУ становить 495 205 гривень 10 копійок., рівних частках з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ „Надра” сплачений судовий збір в розмірі 3654 гривень 00 копійок.

Постановою Одеського апеляційного суду від 27.07.2022 року рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 01 грудня 2014 року в частині солідарного стягнення кредитної заборгованості з поручителя ОСОБА_2 , а також в частині стягнення судового збору з ОСОБА_2 – скасовано, в задоволені позову публічного акціонерного товариства комерційний банк «Надра», правонаступником якого є товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором – відмовлено.

Відповідно до договору про відступлення права вимоги від GL48N718070_I4 про відступлення прав вимоги посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу З.З. Русанюк, реєстр номер№ 203, право вимоги за кредитним договором № ОД07/11/2007/840-К/264 від 27.11.2007 укладеного між ВАТ БК «Надра» та ОСОБА_1 вимоги перейшло до ТОВ ФК «Дніпрофінансгруп», внаслідок чого, позивач набув право вимоги до відповідача щодо отримання загальної суми заборгованості.

Рішення суду ОСОБА_1 не виконав, у зв`язку з чим, відповідно до ст. 625 ЦК України, розмір грошового зобов`язання відповідача за час прострочення виконання рішення суду за період з 01.05.2017 р. по 23.02.2022 р. складає: 5679,05 доларів США. – 3% річних .

Враховуючи вищевикладене позивач вимушений був звернутись до суду за захистом свого порушеного права.

Представник позивача до судового засідання не з`явився, але надав до суду заяву про розгляд справи без їхньої участі, позовні вимоги підтримують в повному обсязі, не заперечую проти винесення заочного рішення.

Судом вживались заходи стосовно повідомлення відповідача про розгляд справи.

Так, у призначені судові засідання відповідач не з`явився, поштові відправлені, направлені на його адресу повернулися на адресу суду з відміткою «за закінченням терміну зберігання».

Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі № 911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі №800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі №913/879/17, від 21 травня 2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15 червня 2020 року у справі № 24/260-23/52-б).

Крім того, на офіційному веб-сайті Малиновського ( Хаджибейського) районного суду м. Одеси було розміщено оголошення про виклик у судове засідання відповідача.

Враховуючи те, що відповідач у встановлений строк відзив на позовну заяву не надав, суд вирішує справу за наявними матеріалами у відповідності ч.8 ст. 178 ЦПК України.

Оскільки розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось на підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Дослідивши та всебічно проаналізувавши обставини справи в їх сукупності, оцінивши зібрані у справі докази, виходячи зі свого внутрішнього переконання, яке ґрунтується на повному та всебічному дослідженні обставин справи, суд дійшов до наступного висновку.

27.11.2007 року між ВІДКРИТИМ АКЦІОНЕРНИМ ТОВАРИСТВОМ КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «НАДРА» (найменування у подальшому було змінено на ПУБЛІЧНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО «КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «НАДРА», у зв`язку з виконанням вимог Закону України «Про акціонерні товариства») та ОСОБА_1 було укладено Кредитний договір №ОД07/11/2007/840-К/264. Згідно умов Кредитного договору банк надав позичальнику у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості та платності грошові кошти у сумі 20500, 00 доларів США строком до 25.11.2022 року. Наданий кредит забезпечений порукою ОСОБА_2 .

Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 01.12.2014 року у справі № 521/15424-14-ц позов ПАТ КБ „Надра” – задоволено.Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ „Надра” заборгованість яка виникла на підставі кредитного договору № ОД07/11/2007/840-К/264 від 27.11.2007 року, яка складає: 19 206,46 доларів США – заборгованість за тілом кредиту; 14 387,77 доларів США - заборгованість по відсоткам; 2 560,72 доларів США – сума пені; 1 075,98 доларів США - заборгованість по комісії; 2050,00 доларів США – штраф за порушення виконання умов договору; а всього 39280,93 доларів США, що за курсом НБУ становить 495 205 гривень 10 копійок., рівних частках з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ „Надра” сплачений судовий збір в розмірі 3654 гривень 00 копійок.

Постановою Одеського апеляційного суду від 27.07.2022 року рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 01 грудня 2014 року в частині солідарного стягнення кредитної заборгованості з поручителя ОСОБА_2 , а також в частині стягнення судового збору з ОСОБА_2 – скасовано, в задоволені позову публічного акціонерного товариства комерційний банк «Надра», правонаступником якого є товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором – відмовлено.

Відповідно до договору про відступлення права вимоги від GL48N718070_I4 про відступлення прав вимоги посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу З.З. Русанюк, реєстр номер№ 203, право вимоги за кредитним договором № ОД07/11/2007/840-К/264 від 27.11.2007 укладеного між ВАТ БК «Надра» та ОСОБА_1 вимоги перейшло до ТОВ ФК «Дніпрофінансгруп», внаслідок чого, позивач набув право вимоги до відповідача щодо отримання загальної суми заборгованості.

Позивач зазначає, що ані у примусовому, ані у добровільному порядку рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 01.12.2014 року у цивільній справі № 521/15424/14-ц відповідачем не виконано по теперішній час.

Згідно пунктом першим частини другої статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до положень статей 524, 533-535 і 625 ЦК України, грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов`язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку.

Грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати.

Зазначений висновок суду узгоджується з позицією Великої Палати Верховного Суду, висловленою у постанові від 11 квітня 2018 року у справі № 14-68цс18 (№ 758/1303/15-ц).

Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно частиною першою статті 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Частиною другою статті 625 ЦК України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом цієї норми закону нарахування входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Саме такий висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду України, викладений у постанові від 01 жовтня 2014 року у справі № 6-113цс14, з якою погодилась Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц, провадження № 14-16цс18.

З огляду на матеріали справи, предметом позову у даній справі є стягнення на підставі частини 2 статті 625 ЦК України 3 % річних та інфляційної складової боргу, за невиконання грошового зобов`язання щодо повернення кредитних коштів, підтвердженого судовим рішенням.

З огляду на те, що відповідач порушив вказане грошове зобов`язання, у позивача виникло право на застосування наслідків такого порушення відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України.

Так, Верховний Суд у постанові по справі № 910/11249/17 від 07.02.2017 зробив висновок, що норма статті 625 ЦК України, не обмежує права кредитора звернутися до суду за захистом свого права, якщо грошове зобов`язання не виконується й після вирішення судом питання про стягнення основного боргу. Оскільки чинне законодавство не пов`язує припинення зобов`язання з постановленням судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов`язань боржника та не виключає його відповідальності за порушення строків розрахунків.

Правовий аналіз положень статей 526, 599, 611, 625 ЦК України дає підстави для висновку, що наявність судового рішення про стягнення суми боргу за договором, яке боржник не виконав, не припиняє правовідносин сторін цього договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених статтею 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення. Зазначена позиція підтверджена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18), від 04 червня 2019 року у справі № 916/190/18 (провадження № 12-302гс18).

Згідно з наданими позивачем розрахунком заборгованості відповідальність, передбачена статтею 629 ЦПК України, за несвоєчасне виконання зобов`язання відповідачем за період з 01.05.2017-23.02.2022., складає 5679,05 доларів США.

Судом під час розгляду справи встановлено наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача 3% річних у зв`язку з невиконанням грошового зобов`язання та інфляційної складової боргу. Доказів того, що на час нарахуванням банком вказаних сум боржником було погашено заборгованість повністю чи частково, відповідачем суду надано не було.

При цьому, суд враховує, що наявність підстави для виникнення боргу, пред`явленого до стягнення, його розмір і обґрунтованість доказуються кредитором, відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання (ст. 614 ч. 2, ст. 623 ч. 2 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Отже, зважаючи на викладене, повно та всебічно з`ясувавши обставини справи, оцінивши зібрані у справі докази, суд доходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та доведеними належними, допустимими та достатніми доказами у справі, тому вони підлягають задоволенню в загальному розмірі 5679,05 доларів США.

На підставі частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір, сплачений при зверненні позивачем до суду з позовом, підлягає стягненню з відповідача.

На підставі викладеного та керуючись статтями 4, 5, 7, 12, 13, 76, 77, 80, 81, 89, 137, 141, 259, 263-265, 268, 279, 282-282, 354 ЦПК України, суд –

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ТОВ «Дніпрофінансгруп» до ОСОБА_1 про стягнення 3% річних у розмірі 5679,05 доларів США за прострочення виконання грошового зобов`язання,– задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ТОВ «Дніпрофінансгруп» (код ЄДРПОУ 40696815) 3% річних у розмірі 5679,05 доларів США.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ТОВ «Дніпрофінансгруп» (код ЄДРПОУ 40696815) судові витрати у розмірі 3445,58 грн.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя