Постанова від 12 жовтня 2026 р. у справі №504/3854/26 — Доброславський районний суд Одеської області

Справа № 504/3854/26

Номер провадження 3/504/1377/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.10.2026с-ще Доброслав

Суддя Доброславського районного суду Одеської області А.Ф. Сафарова, розглянувши матеріали, які надійшли з УПП в Одеській області ДПП про притягнення до адміністративної відповідальності:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, військовослужбовця, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , паспорт громадянина України НОМЕР_1 ,

за ч. 5 ст. 126, ч. 2 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Доброславського районного суду Одеської області перебувають об`єднані матеріали справи про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 126, ч.2 ст. 130 КУпАП.

Із протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 731607 від 29.07.2026 вбачається, що 29.07.2026 о 01:00 год. за адресою: дорога Новомиколаївська (Старокиївське шосе), ОСОБА_1 керував автомобілем марки Daihatsu Sirion, н/з НОМЕР_2 , будучи позбавленим права керування транспортними засобами, повторно протягом одного року Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.1.а Правил дорожнього руху України, відповідальність за що передбачена ч.5 ст. 126 КУпАП.

Крім того, із протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 731603 від 29.07.2026 вбачається, що 29.07.2026 о 01:00 год. за адресою: дорога Новомиколаївська (Старокиївське шосе), ОСОБА_1 керував автомобілем марки Daihatsu Sirion, н/з НОМЕР_2 , з ознаками алкогольного сп`яніння: запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, нечітка мова. Від проходження огляду на місці зупинки ТЗ за допомогою газоаналізатора Драгер та в закладі охорони здоров`я відмовився. ОСОБА_1 ставиться у провину порушення вимог п. 2.5 Правил дорожнього руху – відмова особи, яка керує ТЗ, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алк., нарк., чи ін. сп`яніння або щодо вживання лікарських … (відповідно до фабули протоколу). Дії ОСОБА_1 кваліфіковані за ч.2 ст.130 КУпАП.

В судове засідання ОСОБА_1 не з?явився, причину неявки суду не повідомив, про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином. Судова повістка про виклик до суду повернулася без вручення із відміткою про відсутність адресата за вказаною адресою.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 03.04.2008 у справі «Пономарьов проти України» наголошено, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Як зазначено вище, судом вживалися заходи для повідомлення правопорушника ОСОБА_1 про дату, час та місце розгляду справи, клопотання про відкладення розгляду справи або будь – які інші, до суду не надходили.

Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях, зокрема «Юніон Аліментаріа проти Іспанії» від 07.07.1989, виходить з того, що у випадках коли поведінка учасників судового засідання свідчить про умисний характер їх дій направлений на невиправдане затягування процесу чи зловживання своїм процесуальним правом, суд має реагувати на вказані випадки законними засобами, аби не було зневільовано ключовий принцип - верховенство права, в тому числі проводити судове засідання у відсутність особи, як що таке затягування може нашкодити справі чи іншим учасникам справи.

В цьому ж рішенні Європейський суд з прав людини зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Враховуючи викладене, суд, у відповідності зі ст. 268 КУпАП, розглядає справу за відсутності ОСОБА_1 .

Дослідивши і проаналізувавши вказані матеріали, суд вказує наступне.

Відповідно до ч. 1 ст.7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до вимог ст.10 КУпАП, адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала.

За змістом ст. 245 КУпАП, суд зобов`язаний всебічно, повно і об`єктивно з`ясувати обставини справи, вирішити її у точній відповідності з законом.

Згідно ст. 280 КУпАП, суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до вимог ст.ст. 251, 252 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, а також іншими документами.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень за ч.5 ст. 126 КУпАП та за ч.2 ст. 130 КУпАП доведена та підтверджується зібраними у матеріалах справи доказами, а саме:

- протоколами про адміністративні правопорушення ЕПР1 № 731607 та ЕПР1 № 731603 від 29.07.2026;

- довідками про наявність повторності вчинення адміністративного стягнення за підписом інспектора ВАП УПП в Одеській області ДПП В. Зінов`євої та старшого інспектора ВАП УПП в Одеській області ДПП М. Бойко, відповідно до якої ОСОБА_1 протягом року притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 130 КУпАП 18.09.2025 постановою Доброславського районного суду Одеської області № 504/3339/25 та 19.05.2026 постановою Чугуївського суду міста Харківської області № 636/536/26; за ч.2 ст. 126 18.08.2026 постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ББА № 199786;

-направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 29.07.2026, згідно якого водій відмовився від огляду;

- відеозаписом, що міститься в матеріалах справи, в ході дослідження якого знайшли підтвердження викладені у фабулах протоколів у обставини, зокрема факт зупинки транспортного засобу під керуванням водія ОСОБА_1 на території стаціонарного блокпосту к комендантську годину. В ході спілкування з ОСОБА_1 було встановлено, що до його зупинки трохи раніше іншими поліцейськими вже було складено протокол про адміністративне правопорушення за ст. 130 КУпАП та він в подальшому був відсторонений від керування, однак сів за кермо та продовжив рух. У ОСОБА_1 були виявлені явні ознаки алкогольного сп`яніння, на що водій повідомив, що вже досить тривалий час, більше 7 роки проходить службу та дуже рідко приїздить додому. Він відпочивав та впивав пиво. На пропозицію пройти огляд на місці зупинки транспортного засобу або проїхати до медичного закладу ОСОБА_1 відмовився.

Згідно ст. 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Пунктом 2.5 Правил дорожнього руху встановлено, що водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Частина перша статті 130 КУпАП передбачає відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Повторне протягом року вчинення будь-якого з порушень, передбачених частиною першою цієї статті, є адміністративним правопорушенням, передбаченим частиною другою статті 130 КУпАП.

До матеріалів справи на підтвердження дій ОСОБА_1 відповідно до їх кваліфікації долучено довідку про наявність повторності вчинення адміністративного стягнення за підписом інспектора ВАП УПП в Одеській області ДПП В. Зінов`євої, з якої вбачається, що ОСОБА_1 притягувався до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 130 КУпАП двічі протягом року, що підпадає під кваліфікацію ч.3 ст. 130 КУпАП.

Разом з тим, у КУпАП, відсутня норма, яка б передбачала перекваліфікацію дій особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, у зв`язку з чим, у даному випадку необхідно застосувати аналогію закону, як засіб заповнення прогалини у законодавстві, який полягає у застосуванні врегульованих конкретною нормою правовідносин, норми закону, що регламентує подібні відносини у кримінальному процесуальному законодавстві.

Відповідно до ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Конституційний Суд України у пункті 3.4 Рішення від 11 жовтня 2011 року №10-рп/2011 зазначає, що з аналізу положень міжнародних актів, наведених у Рішенні, не вбачається різниці між кримінальними та адміністративними протиправними діяннями, оскільки вони охоплюються загальним поняттям «правопорушення».

У пункті 3.6 цього рішення Конституційний Суд України вказує, що відмінність адміністративного правопорушення від злочину полягає, насамперед, у тому, що воно є менш суспільно небезпечним. У цьому ж Рішенні Конституційний Суд України поширює певні гарантії кримінального процесу і на процес притягнення особи до адміністративної відповідальності.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

У пункті 21 рішення ЄСПЛ у справі «Надточій проти України» від 15 травня 2008 року (заява N 7460/03) зазначено, що Уряд України визнав карний кримінально-правовий характер Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Враховуючи практику Європейського суду з прав людини (рішення у справі OZTURKv.GERMANY від 21 лютого 1984 року, пункт 53), справи про адміністративні правопорушення, враховуючи, зокрема, розмір та характер стягнень, для цілей статті 6 ЄКПЛ належать до справ із обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення. Відтак, на дану категорію справ поширюються гарантії статті 6 ЄКПЛ.

Згідно з вимогами ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Україною 17.07.1997, та набрала чинності для України 11.09.1997, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Відповідно до ст.7 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, нікого не може бути визнано винним у вчиненні будь-якого кримінального правопорушення на підставі будь-якої дії чи бездіяльності, яка на час її вчинення не становила кримінального правопорушення, згідно з національним законом або міжнародним правом; також не може бути призначене суворіше покарання ніж те, що підлягало застосуванню на час вчинення кримінального правопорушення.

З метою ухвалення справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод суд має право вийти за межі висунутого обвинувачення, зазначеного в обвинувальному акті, лише в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, якщо це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження.

Таким чином, суд дійшов висновку, що дії ОСОБА_1 не підлягають перекваліфікації з ч. 2 ст. 130 КУпАП на ч. 3 ст. 130 КУпАП, оскільки перекваліфікація дій порушуватиме права ОСОБА_1 та погіршить його становище.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що досліджені докази повністю узгоджуються між собою. Їх аналіз дає суду підстави дійти висновку, що вина ОСОБА_1 у скоєнні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.130 КУпАП, є доведеною.

Таким чином, у діях ОСОБА_1 є склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 130 КУпАП, а саме: повторне протягом року вчинення будь-якого з порушень, передбачених частиною першою цієї статті та за ч.5 ст. 126 КУпАП, а саме: повторне протягом року вчинення порушень, передбачених частинами другою - четвертою цієї статті. Вина ОСОБА_1 у вчинені вказаних порушень є доведеною.

Пом`якшуючих та обтяжуючих відповідальність. обставин, що мали місце під час вчинення адміністративних правопорушень та після такого не встановлено.

Суддя при накладенні стягнення враховує характер вчинених правопорушень, особу ОСОБА_1 , ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують та обтяжують відповідальність, вважає необхідним застосувати до останнього адміністративні стягнення, передбачені санкціями ч.5 ст. 126, ч.2 ст. 130 КУпАП із застосуванням положень ст. 36 КУпАП.

Відповідно до матеріалів справи транспортний засіб Daihatsu Sirion, н/з НОМЕР_2 належить іншій особі, тому оплатному вилученню відповідно до санкції ч.5 ст. 126 та ч.2 ст. 130 КУпАП не підлягає.

Частиною 3 статті 30 КУпАП визначено, що якщо особою, позбавленою права керування транспортним засобом, до закінчення строку дії такого стягнення вчинено нове адміністративне правопорушення, за яке застосовано стягнення у виді позбавлення права керування транспортним засобом, до стягнення за вчинення нового адміністративного правопорушення приєднується невідбута частина стягнення. При цьому загальний строк позбавлення права керування транспортним засобом може перевищувати гранично допустимий строк, передбачений частиною другою цієї статті.

Відповідно до ст. 37 КУпАП, строк адміністративного арешту обчислюється добами, виправних робіт - місяцями або днями, позбавлення спеціального права - роками, місяцями або днями.

Відомості про початок виконання постанов Доброславського районного суду Одеської області № 504/3339/25 від 18.09.2025 та Чугуївського суду міста Харківської області № 636/536/26 від 19.05.2026 матеріали справи не містять, у зв`язку з чим адміністративне стягнення, накладене на ОСОБА_1 у даному провадженні судом не можливо приєднати до остаточного покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами.

Згідно вимог ст. 40-1 КУпАП України судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.8, 25, 27, 30, 33-35, 36, 38, 40-1, 130, п.7 ст. 247, 283, 284 ч.1 п.1, 285 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суддя, –

ПОСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.130 ч.2 КУпАП та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу на користь держави в розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що відповідає сумі 34 000 (тридцять чотири тисячі) грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 3 (три) роки.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним за ч. 5 ст. 126 КУпАП та накласти адміністративне стягнення у вигляді штрафу на користь держави в розмірі двох тисяч чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 40800 (сорок тисяч вісімсот) гривень з позбавленням права керування транспортним засобом на строк п`ять років.

На підставі ст. 36 КУпАП визначити ОСОБА_1 остаточне адміністративне стягнення у виді штрафу на користь держави в розмірі двох тисяч чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 40800 (сорок тисяч вісімсот) грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 5 (п`ять) років.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь держави судовий збір, ставка якого складає 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що відповідає сумі 665 (шістсот шістдесят п`ять) гривень 60 копійок.

Відповідно до ст. 307 КУпАП штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених статтями 300-1, 300-2 цього Кодексу, а в разі оскарження такої постанови – не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

Згідно з приписами ст. 308 КУпАП, у разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений частиною першою статті 307 цього Кодексу, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.

У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті цього Кодексу та зазначеного у постанові про стягнення штрафу.

З реквізитами для сплати штрафу та судового збору можна ознайомитись за посиланнями на офіційний веб портал «Судова влада України» https://km.od.court.gov.ua/sud1515/gromadyanam/zbir/ та https://km.od.court.gov.ua/sud1515/gromadyanam/tax/ .

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її винесення.

СуддяА. Ф. Сафарова