Постанова від 12 жовтня 2026 р. у справі №280/4952/26 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

13 жовтня 2026 рокум. Дніпросправа № 280/4952/26

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Юрко І.В. (доповідач),

суддів: Чабаненко С.В., Білак С.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 10 липня 2026 року в адміністративній справі №280/4952/26 (головуючий суддя першої інстанції - Новікова І.В.) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач 21.05.2026 року звернулась до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом до ГУ ПФУ в Запорізькій області, в якому просила:

- визнати протиправними дії ГУ ПФУ в Запорізькій області щодо не проведення перерахунку її пенсії шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії за 2020-2022 роки в розмірі 12236,71 грн., на коефіцієнти у розмірі 1,0796, 1,115, починаючи з 21.11.2025, та у розмірі 1,121, починаючи з 01.03.2026 для забезпечення індексації пенсії;

- зобов`язати ГУ ПФУ в Запорізькій області провести починаючи з 21.11.2025 перерахунок її пенсії відповідно до частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» шляхом послідовного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховувався для обчислення пенсії за 2020-2022 роки в розмірі 12236,71 грн. на коефіцієнти збільшення у розмірі 1,0796, 1,115 та починаючи з 01.03.2026 на коефіцієнт збільшення у розмірі 1,121 (з урахуванням коефіцієнтів збільшення 1,0796 та 1,115) та у зв`язку з цим здійснювати виплату пенсії у повному обсязі з видатків бюджету Пенсійного фонду України на виплату пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», у загальному порядку, встановленому цим Законом, а не з видатків на погашення заборгованості з виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання) на виконання ретроспективних судових рішень та видатків на виплату пенсій у солідарній системі, перерахованих на виконання рішень суду.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 10 липня 2026 року позовні вимоги задоволено частково.

Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо не проведення перерахунку пенсії ОСОБА_1 шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії ОСОБА_1 за 2020-2022 роки в розмірі 12236,71 грн, на коефіцієнти у розмірі 1,0796, 1,115, починаючи з 21.11.2025, та у розмірі 1,121, починаючи з 01.03.2026 для забезпечення індексації пенсії.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області провести починаючи з 21.11.2025 перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 відповідно до частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» шляхом послідовного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховувався для обчислення пенсії ОСОБА_1 за 2020-2022 роки в розмірі 12236,71 грн. на коефіцієнти збільшення у розмірі 1,0796, 1,115 та починаючи з 01.03.2026 на коефіцієнт збільшення у розмірі 1,121 (з урахуванням коефіцієнтів збільшення 1,0796 та 1,115).

В задоволенні решти вимог відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення суду та прийняти постанову про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги відповідача зазначено, що рішення суду першої інстанції ухвалено з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків суду обставинам справи та неправильним застосуванням норм матеріального права. Апелянт вказує, що позивач з 09.03.2023 отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», яку обчислено із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за 2020–2022 роки в розмірі 12236,71 грн.. З 01.03.2024 за результатами перерахунку відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №185 розмір пенсії позивача збільшився на 100,00 грн.. З 01.03.2025 відповідно до підпункту 6 пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України №209 для пенсій, призначених із застосуванням показника середньої заробітної плати, який враховувався для призначення пенсії у 2023 році, позивачу проведено перерахунок пенсії шляхом збільшення показника 12236,71 грн на коефіцієнт 1,0345, а з 01.03.2026 відповідно до підпункту 6 пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України №236 – на коефіцієнт 1,048, у зв`язку з чим показник середньої заробітної плати, який враховується для обчислення пенсії позивача, становить 13266,50 грн. Апелянт наголошує, що постанови Кабінету Міністрів України є чинними та підлягають обов`язковому застосуванню, а в умовах воєнного стану Кабінет Міністрів України відповідно до пункту 22 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України уповноважений визначати порядок застосування і розміри державних соціальних стандартів та гарантій, виходячи з наявних фінансових ресурсів. Апелянт вважає, що пенсія позивачу розрахована та виплачується відповідно до вимог чинного законодавства, а тому підстави для задоволення позовних вимог відсутні.

Позивач відзив на скаргу не подала, що не перешкоджає розгляду справи.

Суд апеляційної інстанції розглянув справу відповідно до приписів статті 311 КАС України в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до частин першої та другої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Колегія суддів, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, встановила наступне.

Позивач ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Запорізькій області та отримує пенсію, обчислену відповідно до Закону України від 09.07.2003 №1058-IV, починаючи з 09.03.2023.

Пенсія призначена з урахуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення (2020, 2021 та 2022 роки) -12236,71 грн..

З 01.03.2024 відповідачем за результатами перерахунку пенсії відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №185 встановлено позивачу підвищення пенсії у розмірі 100,00 грн., з 01.03.2025 проведено перерахунок пенсії шляхом збільшення показника середньої заробітної плати 12236,71 грн. на коефіцієнт 1,0345 відповідно до підпункту 6 пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України №209, а з 01.03.2026 – на коефіцієнт 1,048 відповідно до підпункту 6 пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України №236 (12236,71 грн Ч 1,0345 Ч 1,048 = 13266,50 грн).

Вважаючи протиправними дії пенсійного органу щодо не проведення індексації пенсії шляхом послідовного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, позивач оскаржила такі дії до суду.

Апеляційний суд, переглядаючи рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, зазначає про таке.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій визначаються Законом України від 09 липня 2003 року №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі – Закон №1058-IV).

Відповідно до частини першої статті 42 Закону №1058-IV пенсії, призначені за цим Законом, індексуються відповідно до законодавства про індексацію грошових доходів населення.

Частиною другою статті 42 Закону №1058-IV визначено, що для забезпечення індексації пенсій щороку з 1 березня проводиться перерахунок раніше призначених пенсій шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії.

Показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який застосовується для обчислення пенсії, щороку збільшується на коефіцієнт, що відповідає 50 відсоткам показника зростання споживчих цін за попередній рік та 50 відсоткам показника зростання середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року, в якому проводиться збільшення, порівняно з трьома календарними роками, що передували року, який є попереднім щодо року, в якому проводиться збільшення.

Згідно з частиною п`ятою статті 2 Закону України від 03 липня 1991 року №1282-XII «Про індексацію грошових доходів населення» індексація пенсій проводиться у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, із застосуванням коефіцієнта збільшення, що визначається відповідно до абзаців другого і третього частини другої статті 42 Закону №1058-IV.

З метою реалізації положень частини другої статті 42 Закону №1058-IV Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 20 лютого 2019 року №124 «Питання проведення індексації пенсій у 2019 році», якою затверджено Порядок проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі – Порядок №124).

Пунктом 1 Порядку №124 визначено механізм проведення перерахунку раніше призначених пенсій шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії.

Пунктом 2 Порядку №124 передбачено, що перерахунку підлягають, зокрема, пенсії, обчислені відповідно до Закону №1058-IV.

Відповідно до пункту 4 Порядку №124 коефіцієнт збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні визначається за формулою:

К = ((ЗСЦ + ЗСЗ) Ч 50 % / 100 %) + 1,

де ЗСЦ – показник зростання споживчих цін за попередній рік (у відсотках), а ЗСЗ – показник зростання середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески та який враховується для обчислення пенсії (у відсотках).

Перерахунок пенсій відповідно до Порядку №124 проводиться щороку з 1 березня.

При цьому пунктом 5 Порядку №124 визначено, що кожен наступний перерахунок у зв`язку із збільшенням показника середньої заробітної плати (доходу) проводиться з урахуванням збільшеного у попередніх роках показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачені страхові внески та який враховується для обчислення пенсії.

Водночас суд звертає увагу, що наведене положення підзаконного нормативно-правового акта підлягає застосуванню з урахуванням положень частини другої статті 42 Закону №1058-IV, яка має вищу юридичну силу.

Постановою Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2024 року №185 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році» з 1 березня 2024 року встановлено коефіцієнт збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні у розмірі 1,0796.

Постановою Кабінету Міністрів України від 25 лютого 2025 року №209 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2025 році» з 1 березня 2025 року встановлено коефіцієнт збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні у розмірі 1,115.

Постановою Кабінету Міністрів України від 25 лютого 2026 року №236 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2026 році» з 1 березня 2026 року встановлено коефіцієнт збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні у розмірі 1,121.

Таким чином, з наведених норм законодавства вбачається, що щорічна індексація пенсій полягає саме у послідовному збільшенні показника середньої заробітної плати (доходу), який враховується для обчислення конкретної пенсії, на визначений Кабінетом Міністрів України коефіцієнт збільшення.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, пенсію позивачу призначено відповідно до Закону №1058-IV у 2023 році із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, у розмірі 12 236,71 грн.

Відтак саме зазначений показник, який безпосередньо враховувався при обчисленні пенсії позивача на час її призначення, підлягає подальшому збільшенню під час проведення щорічної індексації пенсії.

При цьому апеляційний суд враховує, що відповідно до частини третьої статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України у разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Верховний Суд неодноразово наголошував, що суди не повинні застосовувати положення нормативно-правових актів, які не відповідають Конституції та законам України, незалежно від того, чи оскаржувалися такі акти в судовому порядку та чи є вони чинними на момент розгляду справи.

У зв`язку з цим під час проведення індексації пенсії позивача положення пункту 5 Порядку №124 підлягають застосуванню лише в тій частині, яка не суперечить частині другій статті 42 Закону №1058-IV. Отже, при кожному наступному перерахунку має збільшуватися саме той показник середньої заробітної плати (доходу), який безпосередньо враховувався при обчисленні пенсії позивача, з урахуванням коефіцієнтів збільшення, застосованих у попередніх роках.

Такий підхід відповідає правовим висновкам Верховного Суду, викладеним, зокрема, у постановах від 28 січня 2025 року у справі №400/4663/24, від 12 березня 2025 року у справі №340/4007/24, від 8 квітня 2025 року у справі №440/10346/24, від 17 квітня 2025 року у справі №420/18974/24, від 30 квітня 2025 року у справі №280/5126/24, від 12 травня 2025 року у справі №160/19743/24, від 26 травня 2025 року у справі №440/10247/24. Судова палата Верховного Суду з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 16 квітня 2025 року у справі №200/5836/24 не знайшла підстав для відступлення від наведеного правового висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах.

Щодо застосування під час перерахунку (індексації) пенсії позивача з 01.03.2025 коефіцієнта збільшення 1,0345, передбаченого підпунктом 6 пункту 2 постанови №209, та з 01.03.2026 коефіцієнта збільшення 1,048, передбаченого підпунктом 6 пункту 2 постанови №236, замість коефіцієнтів збільшення 1,115 та 1,121, визначених пунктом 1 цих постанов, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до абзацу другого частини другої статті 42 Закону №1058-IV показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який застосовується для обчислення пенсії, щороку збільшується на коефіцієнт, що відповідає 50 відсоткам показника зростання споживчих цін за попередній рік та 50 відсоткам показника зростання середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року, в якому проводиться збільшення, порівняно з трьома календарними роками, що передували року, який є попереднім щодо року, в якому проводиться збільшення.

Пунктом 1 постанови №209 та пунктом 1 постанови №236 для проведення щорічного перерахунку пенсій встановлено коефіцієнти збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні у розмірі 1,115 та 1,121 відповідно.

Разом з цим, положення Закону №1058-IV не передбачають випадків зменшення коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який застосовується для обчислення пенсії, залежно від року призначення пенсії та не уповноважують Кабінет Міністрів України на визначення розміру такого зменшеного коефіцієнта.

Таким чином, приписи підпункту 6 пункту 2 постанови №209 та підпункту 6 пункту 2 постанови №236 в частині визначення знижених коефіцієнтів збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні для пенсій, призначених із застосуванням показника середньої заробітної плати, який враховувався для призначення пенсії у 2023 році, не відповідають положенням частини другої статті 42 Закону №1058-IV, а тому не підлягають врахуванню при перерахунку пенсії позивача.

За наведених обставин індексація пенсії позивача з 01.03.2025 мала бути проведена шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, який безпосередньо враховувався для обчислення пенсії (12236,71 грн), з урахуванням коефіцієнта збільшення 1,0796, на коефіцієнт збільшення 1,115, передбачений пунктом 1 постанови №209, а з 01.03.2026 – додатково на коефіцієнт збільшення 1,121, передбачений пунктом 1 постанови №236.

Відповідно, відповідач, встановивши позивачу з 01.03.2024 підвищення пенсії у розмірі 100,00 грн. замість застосування коефіцієнта збільшення 1,0796 до показника середньої заробітної плати, який безпосередньо враховувався для обчислення пенсії позивача, також діяв не у відповідності до вимог чинного законодавства.

Отже, при проведенні індексації пенсії позивача за 2024, 2025 та 2026 роки належить застосувати відповідно коефіцієнти 1,0796, 1,115 та 1,121 до показника середньої заробітної плати, який безпосередньо враховувався при обчисленні пенсії позивача.

У такому випадку розрахунковий показник середньої заробітної плати повинен визначатися послідовно:

12 236,71 грн. Ч 1,0796 Ч 1,115 Ч 1,121 = 16512,32 грн..

Таким чином, застосування відповідачем під час проведення перерахунку пенсії позивача іншого порядку визначення показника середньої заробітної плати, без послідовного врахування коефіцієнтів збільшення, встановлених постановами Кабінету Міністрів України №185, №209 та №236, не відповідає приписам частини другої статті 42 Закону №1058-IV.

Апеляційний суд також враховує, що постановою КМУ №236 безпосередньо передбачено проведення з 1 березня 2026 року перерахунку пенсій відповідно до Порядку №124 із застосуванням коефіцієнта збільшення 1,121.

Отже, посилання відповідача на проведення перерахунку пенсії позивача відповідно до чинного на час його здійснення порядку саме по собі не спростовує обов`язку Пенсійного фонду застосувати положення Закону №1058-IV у частині визначення показника середньої заробітної плати, який підлягає збільшенню при щорічній індексації.

Відтак колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про протиправність дій відповідача щодо нездійснення належного перерахунку пенсії позивача із застосуванням визначених законодавством коефіцієнтів збільшення та необхідність зобов`язання відповідача провести відповідний перерахунок.

Доводи апеляційної скарги наведених висновків не спростовують, оскільки фактично зводяться до незгоди з правовою оцінкою суду першої інстанції та застосованим ним порядком визначення показника середньої заробітної плати.

Відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Отже, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення позовних вимог, з чим погоджується колегія суддів.

Рішення суду першої інстанції в частині відмовлених позовних вимог сторонами не оскаржується, а тому апеляційним судом рішення суду в цій частині не переглядається.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а зводяться до переоцінки доказів та незгоди з ними тому підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду відсутні.

Оскільки дана справа розглянута судом апеляційної інстанції у відповідності до вимог частини 1 статті 310 КАС України за правилами спрощеного провадження та не відноситься до справ, передбачених частиною 4 статті 257 КАС України, судове рішення апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню.

Керуючись статтями 12, 77, 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 10 липня 2026 року в адміністративній справі №280/4952/26 залишити без задоволення.

Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 10 липня 2026 року в адміністративній справі №280/4952/26 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена в касаційному порядку, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.

Головуючий - суддя І.В. Юрко

суддя С.В. Чабаненко

суддя С.В. Білак