Рішення від 03 вересня 2026 р. у справі №503/1248/26 — Кодимський районний суд Одеської області

Справа № 503/1248/26

Провадження № 2/503/1070/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 вересня 2026 року

Кодимський районний суд Одеської області у складі:

головуючого судді Калашнікової Т.О.,

при секретарі судового засідання Поліковській О.І.,

розглянувши у підготовчому засіданні в залі суду в м. Кодима цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Кодимської міської ради Подільського району Одеської області про визнання права власності на спадкове майно,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Кодимської міської ради Подільського району Одеської області про визнання права власності на спадкове майно. Позовні вимоги мотивовані тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його мати — ОСОБА_2 . Після її смерті відкрилась спадщина, до складу якої ввійшла земельна ділянка площею 2,03 га, кадастровий номер 5122583400:01:002:0473 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташована на території Кодимської міської ради Подільського району Одеської області за межами с.Лабушне . Зазначену ділянку спадкодавець ОСОБА_2 успадкувала за фактом спільного проживання (ч.3 ст.1268 ЦК України) після смерті своєї доньки — ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , однак за життя свідоцтво про право на спадщину не оформила.

Позивач є єдиним спадкоємцем першої черги за законом померлої матері ОСОБА_2 , прийняв її спадщину шляхом постійного проживання зі спадкодавцем на день її смерті. Нотаріусом відмовлено у видачі йому свідоцтва про право на спадщину за законом через відсутність оригіналу державного акту на землю (який втрачено) та відсутність державної реєстрації права власності на спірну земельну ділянку за матір`ю. Посилаючись на неможливість оформити спадщину померлої матері в нотаріальному порядку, просив позов задовольнити.

В підготовче засідання позивач та його представник адвокат Мартинюк Ю.М. не з`явились, однак надали письмову заяву про підтримання позовних вимог та розгляд справи без їхньої участі.

Представник відповідача в підготовче засідання також не з`явився, надавши до суду письмову заяву, в якій просить розглянути справу за його відсутності, проти позовних вимог не заперечує.

Оскільки всі учасники справи в судове засідання не з`явились, враховуючи положення ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши та оцінивши письмові докази в їх сукупності, суд приходить до наступних висновків.

З матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копією повторного свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 від 17.03.2026 року.

ОСОБА_3 була донькою ОСОБА_2 , що підтверджується витягом з ДРАЦС про народження №00057224780 від 20.03.2026 року.

За життя ОСОБА_3 належала земельна ділянка площею 2,03 га, що підтверджується відомостями, вказаними у листі №934/340/26 від 15.04.2026 року, зі змісту якого вбачається, що ОСОБА_3 на підставі державного акту на право приватної власності на землю серії ІІІ-ОД №000405 від 05.04.2004 року, зареєстрованого у Книзі реєстрації державних актів на землю за №382 була власником вищевказаної земельної ділянки.

На день смерті ОСОБА_3 її мати ОСОБА_2 постійно проживала разом із нею (довідка старости №13/7-15/136 від 16.03.2026 року), а отже, відповідно до ч. 3 ст. 1268 ЦК України, вона ( ОСОБА_2 ) прийняла спадщину після доньки, хоча і не оформила право власності юридично.

За загальними положеннями про спадкування право на спадщину виникає в день відкриття спадщини, спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою (ч.3 ст.1222, ч.1 ст.1220 ЦК України).

Спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її (ч.1 ст.1268 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.1269 цього ж Кодексу спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини. Крім того, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (ч.1 ст.1270 ЦК України).

У відповідності до положень ч.1 ст.1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

В матеріалах цивільної справи відсутні докази на підтвердження того, що за час свого життя ОСОБА_2 склала заповіт. Ця обставина свідчить про те, що після її смерті спадкування здійснюється за законом.

Зі змісту листа державного нотаріуса Подільського районного нотаріального округу Одеської області №412/02-14 від 31.08.2026 року встановлено, що після смерті ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , заведена спадкова справа №128/2026. Ця обставина вказує на те, що позивач ОСОБА_1 прийняв спадщину після смерті матері ОСОБА_2 у встановленому законом порядку (ч.3 ст.1268 ЦК України).

Відповідно до ст.1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.

Пленум Верховного Суду України в п.23 постанови "Про судову практику у справах про спадкування" від 30.05.2008 року роз`яснив, що свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством.

Встановлено, що державний нотаріус Подільського районного нотаріального округу Налдіна М.М. відмовила позивачу у видачі свідоцтва про право на спадщину після смерті матері ОСОБА_2 через відсутність оригіналу державного акта на землю (який втрачено) та відсутність юридично сформованого (оформленого) права власності за ОСОБА_2 . Ця обставина підтверджується листом нотаріуса №345/02-14 від 08 липня 2026 року.

В абзаці 2 пункту 23 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30.05.2008 року №7 зазначено, що за наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають.

Однак, відповідно до абз.3 п.23 постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду в постанові від 22.09.2021 року, у справі №227/3750/19, вказав, що у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину, особа має право звернутися до суду за правилами позовного провадження. При цьому, належним способом захисту прав спадкоємця є визнання за ним права власності на спадкове майно в судовому порядку, оскільки існують перешкоди для оформлення спадщини в нотаріальному порядку.

При цьому, згідно з правовою позицією Верховного Суду, яка викладена в постанові від 11 вересня 2024 року у справі №642/4502/17, для визнання права власності за спадкоємцем законодавцем не передбачено обов`язкового пред`явлення окремої вимоги про встановлення факту прийняття спадщини спадкодавцем. Така обставина встановлюється судом під час розгляду позову про визнання права власності.

Відповідно до ч.5 ст.1268 ЦК України та п.3.14 Глави 10 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджених Наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року № 296/5із наступними змінами та доповненнями, незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини, прийняття і відмова від прийняття спадщини може мати місце щодо всього спадкового майна. Спадкодавець не вправі прийняти одну частину спадщини, а від іншої частини відмовитись. Спадкоємець, який прийняв частину спадщини, вважається таким, що прийняв усю спадщину.

Згідно із ст.392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Відповідно до п. 37 Постанови № 5 Пленуму Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 лютого 2014 року «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» з урахуванням положень ч.1 ст. 15 та ст. 392 ЦК України власник майна має право пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Виходячи зі змісту наведених норм права, потреба в такому способі захисту права власності виникає тоді, коли наявність суб`єктивного права власника не підтверджена відповідними доказами, підлягає сумніву, не визнається іншими особами або ними оспорюється.

Відповідно до п. 3 Узагальнення судової практики розгляду цивільних справ про спадкування Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 24-753/0/4-13 від 16 травня 2013 оскільки спір про визнання права власності на нерухоме майно - є спором про спадкування, належним відповідачем у зазначених спорах є спадкоємці, які прийняли спадщину, а у випадку їх відсутності відповідна територіальна громада.

Враховуючи, що позивачу відмовлено нотаріусом у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, то відповідно до п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» його вимога про визнання права власності на спадкове майно підлягає судовому розгляду.

Відповідно до ст.328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, і вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно до ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

З урахуванням вищевикладеного, враховуючи відсутність оригіналу правовстановлюючого документа на спадкове майно та недооформлення спадкодавцем ОСОБА_2 за життя унеможливлюють реалізацію спадкових прав позивача у нотаріальному порядку, що робить судовий захист єдиним ефективним способом відновлення його порушеного права, тому суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню. Крім того, відповідач визнав позов у повному обсязі, і таке визнання не суперечить закону і не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, що з урахуванням положень ч.4 ст.206 ЦПК України, надає суду підстави для задоволення позову.

Керуючись ст.ст.258, 259, 264, 265 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Кодимської міської ради Подільського району Одеської області про визнання права власності на спадкове майно,- задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , в порядку спадкування за законом право власності на спадкове майно померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , а саме: земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 2,03 га, розташовану на території Лабушненської сільської ради Кодимського району Одеської області, посвідчену Державним актом на право приватної власності на землю серії ІІІ-ОД №000405 від 05 квітня 2004 року (зареєстровану у Книзі реєстрації державних актів за №382 на ім`я ОСОБА_3 ), яку померла ОСОБА_2 успадкувала після смерті своєї доньки ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення тексту рішення.

Учасник справи, якому рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення.

Суддя Т.О. Калашнікова