Постанова від 12 жовтня 2026 р. у справі №160/28831/25 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

13 жовтня 2026 рокум. Дніпросправа № 160/28831/25

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Юрко І.В. (доповідач),

суддів: Чабаненко С.В., Білак С.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Дзісь Андрія Романовича в інтересах ОСОБА_1 на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 липня 2026 року в адміністративній справі №160/28831/25 (головуючий суддя першої інстанції - Конєва С.О.) за позовом ОСОБА_1 до ГУ Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.02.2026 року у справі №160/28831/25, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 06.05.2026 року, визнано протиправними дії ГУ ПФУ в Дніпропетровській області щодо відмови у перерахунку та виплаті ОСОБА_1 пенсії за віком із застосуванням показника середньої заробітної плати по Україні за 2022, 2023, 2024 роки з урахуванням раніше виплачених сум; зобов`язано ГУ ПФУ в Дніпропетровській області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії за віком, відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», з врахуванням показника середньої плати по Україні, з якої сплачено внески за 2022, 2023, 2024 роки, починаючи з 11.08.2025 року та з урахуванням раніше виплачених сум.

15.07.2026 року позивач подала до Дніпропетровського окружного адміністративного суду заяву, в якій просила в порядку статті 382 КАС України встановити судовий контроль за виконанням рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.02.2026 року у адміністративній справі №160/28831/25 та зобов`язати ГУ ПФУ в Дніпропетровській області подати у встановлений законом строк звіт про виконання вказаного рішення суду.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 липня 2026 року у задоволенні заяви про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні заяви про встановлення судового контролю за виконанням рішення, суд першої інстанції дійшов висновку, що судовим рішенням від 27.02.2026 року у справі №160/28831/25 не було зобов`язано відповідача - ГУ ПФУ в Дніпропетровській області провести позивачу перерахунок пенсії з урахуванням обчислення коефіцієнту заробітку, розрахованого до моменту проведення такого перерахунку.

Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, представник позивача подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати ухвалу суду та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що ухвала суду першої інстанції постановлена з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права. Апелянт вказує, що через неналежне виконання відповідачем рішення суду першої інстанції позивач щомісячно втрачає 824,83 грн. пенсії (різниця між 4394,47 - 3569,64), тому порушуються права позивача на отримання належного розміру пенсії.

Відповідач відзив на каргу не подав, що не перешкоджає розгляду справи.

Суд апеляційної інстанції розглянув справу відповідно до приписів статті 312 КАС України в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Згідно з частин першої та другої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Апеляційний суд, переглядаючи рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, зазначає про таке.

Відповідно до частини першої статті 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, за її межами.

Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Відповідно до частини третьої статті 129-1 Конституції України контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Статтею 382 КАС України передбачений судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах.

Відповідно до частин першої, другої статті 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Правовою підставою для зобов`язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення є наявність об`єктивних підтверджених належними і допустимими доказами підстав вважати, що за відсутності такого заходу судового контролю рішення суду залишиться невиконаним або для його виконання доведеться докласти значних зусиль.

Така позиція суду узгоджується з висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними ухвалах від 16.09.2020 року та від 12.01.2022 року у справі №826/9960/15.

Колегія суддів зауважує, що судовий контроль за виконанням судового рішення здійснюється в порядку, передбаченому КАС України, який не передбачає можливості подання окремого позову, предметом якого є спонукання відповідача до виконання судового рішення.

З матеріалів справи вбачається, що спірним питанням у справі №160/28831/25 було застосування показника середньої заробітної плати по Україні, з якої сплачено внески, який підлягав врахуванню при призначенні позивачу пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

З тексту заяви позивача про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду вбачається, що необхідність встановлення судового контролю обґрунтована тим, що відповідач після виконання рішення суду неправомірно зменшив індивідуальний коефіцієнт для обчислення з 1,04932 до 0,77376.

Водночас, рішенням суду першої інстанції від 27.02.2026 року у цій справі не було зобов`язано відповідача провести перерахунок пенсії за віком позивача з врахуванням конкретного (індивідуального) показника середньої заробітної плати по Україні, з якої сплачено внески за 2022, 2023, 2024 роки та з урахуванням для обчислення коефіцієнту заробітку, розрахованого до моменту проведення такого перерахунку.

Відтак посилання у заяві на неналежне виконання судового рішення через зменшення коефіцієнту заробітку, є безпідставними.

Звертаючись із вказаною заявою до суду, заявник фактично намагається вирішити спір з приводу правовідносин, які виникли між позивачем та відповідачем після ухвалення судом рішення у справі (навіть вже після виконання такого рішення), не були предметом дослідження під час розгляду цієї справи.

Враховуюче наведене, спосіб судового контролю, передбачений стаття 382 КАС України, спрямований на забезпечення виконання судового рішення суб`єктом владних повноважень, яке залишається невиконаним.

Таким чином, для застосування вказаного способу судового контролю, суд повинен мати обґрунтовані сумніви у виконанні суб`єктом владних повноважень свого конституційного обов`язку - виконання судового рішення.

У свою чергу, особа, яка звертається із заявою про встановлення судового контролю у порядку, передбаченому статтею 382 КАС України, повинна навести достатні аргументи, які б підтверджували необхідність застосування такого виду судового контролю.

Така позиція суду узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними постановах від 29.04.2022 року у справі №120/2914/19-а, від 01.05.2023 року у справі №300/2963/22, які є обов`язковими для врахування судом в силу вимог частини 5 статті 242 КАС України.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність правових підстав для задоволення заяви представника позивача про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення у цій адміністративній справі.

Згідно частини першої статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та постановив оскаржувану ухвалу з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування ухвали суду відсутні.

Керуючись статтями 243, 250, 294, 308, 312, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Дзісь Андрія Романовича в інтересах ОСОБА_1 на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 липня 2026 року в адміністративній справі №160/28831/25 залишити без задоволення.

Ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 липня 2026 року в адміністративній справі №160/28831/25 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному оскарженню у випадках, встановлених п.2 ч.5 ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий - суддя І.В. Юрко

суддя С.В. Чабаненко

суддя С.В. Білак