Постанова від 12 жовтня 2026 р. у справі №160/30340/25 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

13 жовтня 2026 рокум. Дніпросправа № 160/30340/25

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Юрко І.В. (доповідач),

суддів: Білак С.В., Чабаненко С.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 червня 2026 року в адміністративній справі №160/30340/25 (головуючий суддя першої інстанції Кучугурна Н.В.) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправною бездіяльності і зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач 21.10.2025 року звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до ГУ ДПС у Дніпропетровській області, в якому просив:

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління ДПС у Дніпропетровській області щодо невизнання податкового боргу безнадійним та не проведення його списання;

- зобов`язати відповідача провести списання безнадійного податкового боргу зі строком давності понад 1095 днів за платежем земельного податку з фізичних осіб за 2016, 2017 та 2018 роки у загальному розмірі 85929,81 грн.;

- припинити обтяження на належне майно у виді податкової застави, зареєстрованої в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна (номер запису обтяження: №27490008 від 14.02.2020 року).

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 червня 2026 року адміністративний позов залишено без задоволення.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення суду та прийняти постанову про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що суд безпідставно не врахував доводів позивача про безнадійність податкового боргу. Відмова ГУ ДПС у Дніпропетровській області в списанні позивачу безнадійного податкового боргу за матеріалами справи порушує приписи статті 101 ПКУ та приписи Порядку списання безнадійного податкового боргу платника податків, що підлягав застосуванню контролюючим органом.

Суд апеляційної інстанції розглянув справу відповідно до приписів статті 311 КАС України в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до частин першої та другої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Колегія суддів, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, встановила наступне.

Позивач - ОСОБА_1 25.07.2018 року звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до ГУ ДФС у Дніпропетровській області (справа №0440/5659/18), в якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 21.05.2018 року:

- №946718-1319-0464/1, яким позивачу визначено податкове зобов`язання за платежем земельний податок з фізичних осіб за 2016-2017 роки в розмірі 44977,12 грн.;

- №946718-1319-0464, яким позивачу визначено податкове зобов`язання за платежем земельний податок з фізичних осіб за 2018 рік в розмірі 40952,69 грн..

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.09.2018 року у справі №0440/5659/18, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 25.04.2019 року, у задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 червня 2020 року заяву ОСОБА_1 про перегляд рішення суду за нововиявленими обставинами по адміністративній справі №0440/5659/18 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, (третя особа: Лівобережна об`єднана державна податкова інспекція м. Дніпра ГУ ДФС у Дніпропетровській області) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задоволено.

Скасовано рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 вересня 2018 року у справі №0440/5659/18. Ухвалено нове рішення у справі. Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, (третя особа: Лівобережна об`єднана державна податкова інспекція м. Дніпра ГУ ДФС у Дніпропетровській області) задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 21.05.2018 року: №946718-1319-0464/1, яким визначено податкове зобов`язання за платежем земельний податок з фізичних осіб за 2016-2017 роки в розмірі 44977,12 грн.; №946718-1319-0464, яким визначено податкове зобов`язання за платежем земельний податок з фізичних осіб за 2018 рік в розмірі 40952,69 грн..

Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 12.11.2020 року рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.06.2020 року у справі № 0440/5659/18 скасовано та ухвалено нове судове рішення. В задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 вересня 2018 року за нововиявленими обставинами у справі № 0440/5659/18 відмовлено.

Крім того, рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.01.2021 року, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 04.10.2021 року у справі №160/10387/20, стягнуто суму податкового боргу в розмірі 85929,81 грн. з платника податків фізичної особи ОСОБА_1 .

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.12.2021 року у справі №160/10387/20 відмовлено у задоволенні заяви ГУ ДПС у Дніпропетровській області про поновлення строку пред`явлення виконавчого листа.

Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 27.06.2022 року відмовлено Головному управлінню ДПС у Дніпропетровській області у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.12.2021 року у справі № 160/10387/20.

Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області внесено запис про податкову заставу, зареєстровану за №27490008 строком до 14.02.2025. У подальшому термін дії обтяження було продовжено до 07.02.2030 року. Наведене підтверджується Розширеним витягом з Державного реєстру обтяжень рухомого майна.

У відповідь на звернення позивача податковий орган листом від 29.09.2025 року №83574/6/04-36-13-06-22 повідомив, що податкові повідомлення-рішення від 21.05.2018 року №946718-1319-0464/1 та №946718-1319-0464 є узгодженими та проведеними до ІКП, а відтак станом на 29.09.2025 року за позивачем обліковується борг по земельному податку з фізичних осіб у сумі 85929,81 грн.. З урахуванням вимог ст.56 та ст.57 ПК України у зв`язку з несплатою ОСОБА_1 у встановлені строки донарахованих сум, грошові зобов`язання набули статусу податкового боргу. Також у листі зазначено, що на адресу ОСОБА_1 16.01.2019 року засобами поштового зв`язку надіслано рішення про опис майна в податкову заставу від 04.01.2019 №1492-53/64.

Не погодившись з бездіяльністю відповідача щодо відмови визнання податкового боргу безнадійним та відмові припинити обтяження майна у виді податкової застави, позивач оскаржив таку бездіяльність до суду.

Апеляційний суд, переглядаючи рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, зазначає про таке.

Так, згідно підпункту 14.1.175. пункту 14.1. статті 14 Податкового кодексу України, податковий борг - це сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

Підпунктом «а» підпункту 14.1.11. пункту 14.1. статті 14 Податкового кодексу України визначено, що безнадійна заборгованість - заборгованість за зобов`язаннями, щодо яких минув строк позовної давності.

Відповідно до приписів пункту 101.1. статті 101 Податкового кодексу України списанню підлягає безнадійний податковий борг, у тому числі пеня та штрафні санкції, нараховані на такий податковий борг.

Під терміном «безнадійний» розуміється, зокрема, податковий борг платника податків, стосовно якого минув строк давності, встановлений цим Кодексом (підпункт 101.2.3. пункту 101.2. статті 101 Податкового кодексу України).

При цьому, пунктом 102.4 статті 102 Податкового кодексу України встановлено, що у разі якщо грошове зобов`язання нараховане контролюючим органом до закінчення строку давності, визначеного у пункті 102.1 цієї статті, податковий борг, що виник у зв`язку з відмовою у самостійному погашенні такого грошового зобов`язання, може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу. Якщо платіж стягується за рішенням суду, строки стягнення встановлюються до повного погашення такого платежу або визначення боргу безнадійним.

Таким чином, в разі спливу 1095-денного строку з дня виникнення податкового боргу, такий борг визнається безнадійним та підлягає списанню.

Відповідно до пункту 101.5. статті 101 Податкового кодексу України контролюючі органи щокварталу здійснюють списання безнадійного податкового боргу.

Слід зазначити, що звернення платника податків про списання безнадійного податкового боргу є обов`язковим лише у випадку, якщо такий податковий борг виник внаслідок непереборної сили (форс-мажорних обставин) (пункт 4.1 Порядку списання безнадійного податкового боргу платників податків, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України від 10.10.2013року № 577, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 31.10.2013 за № 1844/24376 (чинний на момент виникнення боргу, однак на момент звернення до суду втратив чинність)).

Така сама норма у Розділі 2 п.2 закріплена у Наказі Міністерства фінансів України від 28 липня 2022 року №220, яким затверджено новий Порядок списання безнадійного податкового боргу платників податків (далі по тексту - Порядок №220).

Відповідно до Розділу 2 п.3 Порядку №220 визначення суми безнадійного податкового боргу, що підлягає списанню, здійснюється територіальними органами ДПС на підставі даних інформаційно-комунікаційних систем ДПС (далі - ІКС) станом на день виникнення безнадійного податкового боргу для кожного з випадків, визначених пунктом 2 цього розділу.

Тобто, розгляд питання про списання безнадійного податкового боргу ініціюється контролюючими органами та проводиться автоматично, без участі платника податків.

Отже, за кожним податком та збором у платника податку виникає безумовний податковий обов`язок сплатити суму такого податку чи збору в порядку і строки, визначені законом. Виконанням податкового обов`язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк. У разі виникнення у платника податку податкового боргу, платник зобов`язаний його сплатити, а у разі несплати - податковий обов`язок не є виконаним. У такому разі контролюючий орган вживає заходів з метою погашення платником податку податкового боргу, до яких належать стягнення коштів, які перебувають у власності платника податків, а також продаж майна платника податків, що перебуває в податковій заставі (пункт 95.1 статті 95 ПК України).

При цьому, стягнення коштів контролюючий орган має право ініціювати тільки в межах 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу. Податковий борг платника податків, стосовно якого минув цей строк давності, не може бути ініційований контролюючим органом до стягнення, оскільки безумовно вважається безнадійним.

Верховний Суд у постанові від 01.02.2021 року у справі №2а-3025/11/0970 виснував, що Податковим кодексом України встановлено строк давності, протягом і в межах якого за податковим органом зберігається право на стягнення податкового боргу, в тому числі і шляхом звернення до суду з відповідним позовом, а не протягом і в межах якого відповідний позов може бути задоволений судом. Словосполучення «минув строк позовної давності» означає, що протягом і в межах цього строку контролюючим органом не було вжито заходів, направлених на його стягнення, або вжиті заходи не призвели до його погашення (тобто, захід примусу, вчасно вжитий відповідачем для стягнення податкового боргу, ще не отримав свого результату (як позитивного, так і негативного)), тому податковий борг не відповідає критерію безнадійності в розумінні Кодексу.

Наявність судового провадження про стягнення податкового боргу не дає підстав для списання такого боргу як безнадійного за підставою закінчення строку давності до отримання судового рішення про відмову у такому стягненні (або до виконання рішення суду у повному обсязі).

Отже, у разі, коли контролюючий орган ініціював стягнення податкового боргу до закінчення цього строку давності, цей податковий борг не підпадає під визначення безнадійного, що зазначене у п.п.101.2.3 п.101.2 ст.101 ПК України (податковий борг платника податків, стосовно якого минув строк давності, встановлений цим Кодексом), тому у разі його стягнення за рішенням суду, яке набрало законної сили та є обов`язковим до виконання, строк його стягнення може встановлюватись тільки до повного погашення заборгованості або до визнання його безнадійним тільки у випадках, передбачених п.п.101.2.1, 101.2.2, 101.2.4, 101.2.5 п.101.2 ст.101 ПК України.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 31.05.2022 року у справі №520/1039/2020, від 16.09.2022 року у справі №160/10941/19, від 25.05.2022 року у справі №160/11297/20, від 19.05.2020 року у справі №826/8231/15.

Верховний Суд в постанові від 03.04.2020 року у справі №833/2243/17 сформував висновок, що згідно із пунктом 101.2 статті 101 ПК України в сукупності з пунктом 102.4 статті 102 Кодексу податковий борг не може вважатися безнадійним, адже стягується за рішенням суду і строки стягнення щодо нього встановлюються до повного погашення або визначення безнадійним, а тому відсутні й підстави для списання такого боргу податковим органом.

Як зазначалось вище, контролюючим органом 21.05.2018 року прийняті податкові повідомлення-рішення: №946718-1319-0464/1, яким позивачу визначено податкове зобов`язання за платежем земельний податок з фізичних осіб за 2016-2017 роки в розмірі 44977,12 грн.; №946718-1319-0464, яким позивачу визначено податкове зобов`язання за платежем земельний податок з фізичних осіб за 2018 рік в розмірі 40952,69 грн..

Вказані податкові повідомлення-рішення позивач оскаржив у судовому порядку.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.09.2018 року у справі №0440/5659/18, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 25.04.2019 року, у задоволенні адміністративного позову про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень відмовлено повністю.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.06.2020 року заяву ОСОБА_1 задоволено заяву ОСОБА_1 про перегляд рішення суду в адміністративній справі №0440/5659/18 за нововиявленими обставинами. Скасовано рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.09.2018 року у справі №0440/5659/18 та ухвалено нове рішення. Адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкові повідомлення-рішення ГУ ДФС у Дніпропетровській області від 21.05.2018 року: №946718-1319-0464/1, яким визначено податкове зобов`язання за платежем земельний податок з фізичних осіб за 2016-2017 роки в розмірі 44977,12 грн.; №946718-1319-0464, яким визначено податкове зобов`язання за платежем земельний податок з фізичних осіб за 2018 рік в розмірі 40952,69 грн..

Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 12.11.2020 року рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.06.2020 року у справі №0440/5659/18 скасовано, ухвалено нове судове рішення. В задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.09.2018 року за нововиявленими обставинами у справі № 0440/5659/18 відмовлено.

Отже, донараховані податковими повідомленнями-рішеннями податкові зобов`язання є узгодженими та набули статусу податкового боргу.

Крім того, рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.01.2021 року, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 04.10.2021 року у справі №160/10387/20, стягнуто суму податкового боргу в розмірі 85929,81 грн. з платника податків фізичної особи ОСОБА_1 .

Отже, за позивачем рахується податковий борг у сумі 85929,81 грн..

Водночас, суд встановив, що ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.12.2021 року у справі №160/10387/20 відмовлено у задоволенні заяви ГУ ДПС у Дніпропетровській області про поновлення строку пред`явлення виконавчого листа.

Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 27.06.2022 року відмовлено Головному управлінню ДПС у Дніпропетровській області у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.12.2021 року у справі № 160/10387/20.

Судами під час розгляду наведених справ було здійснено перевірку дотримання податковим органом строку звернення до суду з позовом про стягнення податкового боргу, встановленого пунктом 102.4 статті 102 Податкового кодексу України, та прийнято судові рішення про стягнення з рахунків позивача такого податкового боргу в дохід Державного бюджету України.

Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом (частина 4 статті 78 КАС України).

Отже, є вірними висновки суду першої інстанції, що у спірному випадку не потребує доведення факт вчасного звернення податкового органу до суду з позовами про стягнення податкового боргу, у зв`язку із чим відсутня підстава для визнання такого боргу безнадійним у порядку, передбаченому підпунктом 101.2.3 пункту 101.2 статті 101 ПК України.

Стосовно заявлених позовних вимог про припинення обтяження на належне позивачу майно у виді податкової застави, зареєстрованої в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна, апеляційний суд зазначає про таке.

Відповідно до п.п. 93.1.2. п.93.1. ст.93 Податкового кодексу України майно платника податків звільняється з податкової застави з дня визнання податкового боргу безнадійним.

Як вбачається з листа контролюючого органу від 29.09.2025 року ГУ ДПС у Дніпропетровській області 04.01.2019 року винесено рішення про опис майна позивача в податкову заставу.

Відтак, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що оскільки підстави для визнання податкового боргу безнадійним відсутні, то відповідно і відсутні підстави для звільнення майна позивача з податкової застави на підставі п.п.93.1.2. п.93.1. ст.93 Податкового кодексу України.

Враховуючи наведені вище обставини в їх сукупності апеляційний суд погоджується із висновками суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

У пункті 58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010 року Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі повинні оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Відтак, інші, зазначені в апеляційній скарзі доводи, окрім проаналізованих вище, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин справи і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.

Згідно частини першої статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладені вище обставини в їх сукупності, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду відсутні.

Оскільки дана справа розглянута судом апеляційної інстанції у відповідності до вимог частини 1 статті 310 Кодексу адміністративного судочинства України за правилами спрощеного провадження та не відноситься до справ, передбачених частиною 4 статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню.

Керуючись статтями 12, 77, 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 червня 2026 року в адміністративній справі №160/30340/25 залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 червня 2026 року в адміністративній справі №160/30340/25 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.

Головуючий - суддя І.В. Юрко

суддя С.В. Білак

суддя С.В. Чабаненко