Постанова від 12 жовтня 2026 р. у справі №340/4377/26 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

13 жовтня 2026 рокум. Дніпросправа № 340/4377/26

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Юрко І.В. (доповідач),

суддів: Чабаненко С.В., Білак С.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Кіровоградського окружного адміністративного суду від 06 липня 2026 року в адміністративній справі №340/4377/26 (головуючий суддя першої інстанції - Черниш О.А.) за позовом ОСОБА_1 до Гайворонського відділу державної виконавчої служби у Голованівському районі Кіровоградської області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про скасування постанови та зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач 27.06.2026 року звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду окружного адміністративного суду з позовом до Гайворонського ВДВС у Голованівському районі Кіровоградської області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, в якому просив:

- визнати протиправним та скасувати акт індивідуальної дії - постанову про арешт його нерухомого серія АА №925184, видану 14.03.2006 року, видавник Гайворонський районний відділ ДВС, дата державної реєстрації обтяження: 17.03.2006 року за №2979295, реєстратор: Гайворонська районна державна нотаріальна контора Кіровоградської області, об`єкт обтяження: квартира: АДРЕСА_1 ;

- зобов`язати відповідача зняти арешт нерухомого майна (номер запису про обтяження: 2979295, дата державної реєстрації: 17.03.2006 року, реєстратор: Гайворонська районна державна нотаріальна контора Кіровоградської області; підстава обтяження: постанова ДВС, АА№925184, 14.03.2006 року, Гайворонський районний відділ ДВС; об`єкт обтяження: квартира: АДРЕСА_1 ) та вчинити дії щодо реєстрації припинення обтяження нерухомого майна шляхом внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про припинення обтяження.

Ухвалою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 06 липня 2026 року відмовлено у відкритті провадження в адміністративній справі на підставі пункту 1 частини першої статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Позивачу роз`яснено, що вказаний спір розглядається в порядку цивільного судочинства.

Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив ухвалу суду скасувати та направити справу до Кіровоградського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що апелянту як співвласнику приватизованого нерухомого майна, що належить його родині, не відомі причини та обставини накладення арешту на нерухоме майно, не відомо хто є боржником у виконавчому провадженні та не відомий стягувач, в інтересах якого відповідачем накладено арешт на квартиру. При цьому, виконавча служба повідомляє про відсутність виконавчих проваджень, в яких позивач виступає як боржник. Наведене свідчить про відсутність правової підстави для здійснення примусового виконання відносно позивача, в рамках якого накладено арешт на майно боржника, відтак підтверджує протиправність такої постанови державного виконавця про накладення арешту на нерухоме майно. Вважає, що відсутність відомостей стосовно суду, який видав виконавчий документ та за яким державним виконавцем винесено постанову про накладення арешту на квартиру, що належить позивачу, унеможливлює звернення до місцевого суду зі скаргою в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України або розділом VI ГПК України.

Відповідач відзив на скаргу не подав, що не перешкоджає розгляду справи.

Суд апеляційної інстанції розглянув справу відповідно до приписів статті 312 КАС України в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до частин першої та другої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Апеляційний суд, переглядаючи рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги та на підставі встановлених матеріалів справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, зазначає про таке.

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до свідоцтва про право власності на житло №794 від 13.08.1999 року позивач - ОСОБА_1 та члени його сім`ї: ОСОБА_2 та ОСОБА_3 є власниками у рівних частках квартири, розташованої у АДРЕСА_1 , яка приватизована згідно із Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду».

В Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, який є невід`ємною архівною складовою частиною Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, наявні відомості про обтяження (арешт) вказаної вище квартири. Обтяження зареєстроване 17.03.2006 року за №2979295 реєстратором - Гайворонською районною державною нотаріальною конторою Кіровоградської області. Підстава обтяження: постанова Голованівського районного відділу ДВС АА №925184 від 14.03.2006 року.

Гайворонський відділ державної виконавчої служби у Голованівському районі Кіровоградської області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України на запит позивача від 11.06.2026 року повідомив про неможливість надання інформації про виконавче провадження, у якому винесена постанова АА №925184 від 14.03.2006 року, та про відсутність у 2026 році у відділі державної виконавчої служби на примусовому виконанні виконавчих документів про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 .

Суть спору, який є предметом заявлених у цій справі позовних вимог, виник з приводу скасування постанови державного виконавця АА №925184 від 14.03.2006 року про арешт майна боржника, а також зобов`язання відповідача зняти арешт з нерухомого майна та вчинити дії щодо реєстрації припинення обтяження в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Частинами першої, другої статті 56 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника.

Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна.

У статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» наведені такі норми щодо зняття арешту з майна:

1. Особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

2. У разі набрання законної сили судовим рішенням про зняття арешту з майна боржника арешт з такого майна знімається згідно з постановою виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини.

3. У разі виявлення порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом, арешт з майна боржника знімається згідно з постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець.

4. Підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є:

1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом;

2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника;

3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах;

4) наявність письмового висновку експерта, суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв`язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням;

5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно;

6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову;

7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника;

8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову;

9) підстави, передбачені пунктом 1-2 та підпунктом 2 пункту 10-4 розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону;

10) отримання виконавцем від Державного концерну «Укроборонпром», акціонерного товариства, створеного шляхом перетворення Державного концерну «Укроборонпром», державного унітарного підприємства, у тому числі казенного підприємства, яке є учасником Державного концерну «Укроборонпром» або на момент припинення Державного концерну «Укроборонпром» було його учасником, господарського товариства, визначеного частиною першою статті 1 Закону України «Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності», звернення про зняття арешту в порядку, передбаченому статтею 11 Закону України «Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності».

5. У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.

З урахуванням наведеного вбачається, що законодавство про виконавче провадження передбачає зняття арешту майна боржника, накладеного у виконавчому провадженні: 1) виконавцем; 2) начальником відділу державної виконавчої служби; 3) судом.

Зняття арешту з майна боржника виконавцем здійснюється шляхом винесення ним відповідної постанови. Випадки, за яких виконавець зобов`язаний зняти арешт з майна боржника, наведені у Законі України «Про виконавче провадження».

Зняття арешту з майна боржника начальником відділу державної виконавчої служби здійснюється у разі виявлення порушення державним виконавцем порядку накладення арешту, встановленого Законом України «Про виконавче провадження».

Якщо ж особа просить про зняття арешту, накладеного на майно під час здійснення виконавчого провадження, з інших підстав, ніж ті, які віднесені до повноважень виконавців, то оцінка наявності таких підстав для зняття арешту належить до компетенції суду відповідно до частини п`ятої статті 59 Закону України «Про виконавче провадження».

Особа, яка є власником (володільцем) майна і яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно та про зняття з нього арешту (частина перша статті 59 Закону України «Про виконавче провадження»).

В даному випадку, виходячи зі змісту заявлених вимог та юридичної природи обставин цієї справи, позивач визначив наявність в архівній складовій Державного реєстру речових прав на нерухоме майно - Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна - відомостей про обтяження - арешт, накладений постановою державного виконавця на нерухоме майно - квартиру, співвласником якої він є.

Порушення своїх прав позивач обґрунтовує тим, що наявність протягом тривалого часу (20 років) нескасованого арешту на майно боржника, за умови відсутності виконавчого провадження та майнових вимог з боку стягувача, є невиправданим втручанням у право особи на мирне володіння своїм майном.

Проте, у позовній заяві позивач не зазначає, хто є боржником у виконавчому провадженні (він чи інші співвласники квартири), і не вказує стягувача, в інтересах якого накладено арешт на квартиру.

Матеріали справи не містять доказів, які б свідчили про наявність публічно-правового спору між позивачем та органами державної виконавчої служби, зокрема відповідачем – Гайворонським відділом державної виконавчої служби у Голованівському районі Кіровоградської області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України.

Враховуюче наведене, позивач не посилається на протиправність дій державного виконавця при накладенні арешту на майно постановою від 14.03.2006 року та її незаконність. Також він не оспорює бездіяльність державного виконавця щодо невжиття заходів зі зняття арешту на майно після завершення виконавчого провадження та не оскаржує бездіяльність начальника відділу державної виконавчої служби щодо не зняття арешту з майна за зверненням позивача.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що позивач ставить питання про зняття арешту з майна не у зв`язку із порушенням порядку його накладення державним виконавцем, а через порушення його прав як співвласника майна та відсутність підстав для збереження такого обтяження (арешту) протягом тривалого часу та для його подальшого існування.

Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що спір виник із цивільних правовідносин, пов`язаний із захистом права власності та не стосується оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень при здійсненні ним владних управлінських функцій.

Відповідно до частини першої статті 19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Також, суди розглядають у порядку цивільного судочинства вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

Отже, спори, пов`язані з належністю майна, на яке накладено арешт, про зняття такого арешту та припинення обтяження (арешту) розглядаються в порядку цивільного судочинства у позовному провадженні, якщо однією зі сторін відповідного спору є фізична особа. На рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби стороною виконавчого провадження може бути подана скарга, яка підлягає розгляду в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України.

З урахуванням наведеного, оскільки спірні правовідносини не пов`язані із захистом порушених прав позивача у сфері публічно-правових відносин, а стосується захисту цивільних (майнових) прав співвласника нерухомого майна, обтяженого арештом, тому цей спір з приводу зняття арешту з нерухомого майна не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, а має розглядатися судом загальної юрисдикції, тобто в порядку цивільного судочинства.

Враховуючи зміст позовних вимог та вищевказані норми законодавства, апеляційний дійшов висновку, що спір, за вирішенням якого позивач звернувся до адміністративного суду, має розглядатися в місцевому суді, за правилами цивільного судочинства.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 170 КАС України суд відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Частиною 6 статті 170 КАС України передбачено, що у разі відмови у відкритті провадження в адміністративній справі з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз`яснити заявнику до юрисдикції якого суду віднесено розгляд такої справи.

На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що суд дійшов вичерпних та обґрунтованих юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, а зводяться до переоцінки доказів та незгоди з ними.

Згідно частини першої статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 243, 250, 294, 308, 312, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Кіровоградського окружного адміністративного суду від 06 липня 2026 року в адміністративній справі №340/4377/26 залишити без задоволення.

Ухвалу Кіровоградського окружного адміністративного суду від 06 липня 2026 року в адміністративній справі №340/4377/26 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий - суддя І.В. Юрко

суддя С.В. Чабаненко

суддя С.В. Білак