Постанова від 13 жовтня 2026 р. у справі №160/10566/25 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

14 жовтня 2026 рокум. Дніпросправа № 160/10566/25

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Добродняк І.Ю. (доповідач),

суддів: Семененка Я.В., Суховарова А.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області

на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 квітня 2026 року (суддя О.М. Турова)

у справі № 160/10566/25

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області

про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якому просив:

- визнати бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо незарахування періодів роботи позивача з листопада 2012 року по червень 2016 року до страхового стажу – протиправною;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до страхового стажу позивача періоди роботи з листопада 2012 року по червень 2016 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем безпідставно відмовлено у здійсненні зарахування спірного періоду роботи до страхового стажу позивача, в той час, як з відомостей його трудової книжки, послужного списку та довідок, отриманих від податкових органів, можна встановити та підтвердити факти того, що в період з листопада 2012 року по червень 2016 року позивач працював в органах податкової міліції, де отримував заробітну плату, з якої сплачувались відповідні податки, збори, в тому числі страхові внески для нарахування страхового стажу.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 квітня 2026 року адміністративний позов задоволено:

- визнано протиправною та скасовано відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області у зарахуванні до страхового стажу позивача періоду його роботи з листопада 2012 року по червень 2016 року, оформлену листом Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 07.04.2025 №0400-010604-8/68214;

- зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до страхового стажу позивача період його роботи з листопада 2012 року по червень 2016 року та внести відповідні зміни до Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Суд першої інстанції виходив з того, що згідно ст.24 Закону №1058-IV у разі якщо за період з 1 липня 2000 року по 31 грудня 2016 року в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування відсутні відомості, необхідні для обчислення страхового стажу військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), поліцейським, особам рядового і начальницького складу відповідно до цього Закону, страховий стаж обчислюється на підставі довідки про проходження військової служби та про сплачені суми страхових внесків.

Судом з`ясовано, що у спірний період проходження позивачем служби в органах податкової міліції з листопада 2012 року по червень 2016 року позивачеві було нараховано грошове забезпечення, з якого сплачено відповідні страхові внески (єдиний внесок). Таким чином, суд дійшов висновку, у відповідача були відсутні підстави для відмови позивачеві у зарахуванні до його страхового стажу спірного періоду проходження служби в органах податкової міліції з листопада 2012 року по червень 2016 року.

За встановлених у справі обставин суд визнав протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області у зарахуванні до страхового стажу позивача періоду його роботи з листопада 2012 року по червень 2016 року, оформлену листом від 07.04.2025 №0400-010604-8/68214, оскільки у спірному випадку права позивача порушено саме вищевказаною протиправною відмовою відповідача у вчиненні такого зарахування, а не його бездіяльністю, тому, визначаючи спосіб захисту порушених прав позивача, з метою відновлення порушеного права позивача, суд вийшов за межі заявлених позовних вимог.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Скаржник вказує, що врахування періодів служби до страхового стажу здійснюється лише при призначенні пенсійних виплат відповідно до Закону №1058-IV; вважає, що його дії в спірному випадку є правомірними та відповідають вимогам законодавства, а отже позов задоволенню не підлягає.

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, як законне та обґрунтоване.

Адміністративна справа розглянута апеляційним судом відповідно до ст.311 Кодексу адміністративного судочинства України в порядку письмового провадження.

Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити таке.

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, 02.04.2025 позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з заявою про зарахування сплаченого єдиного соціального внеску за період його роботи в органах податкової міліції з листопада 2012 року по червень 2016 року та внесення відповідних відомостей до Реєстру застрахованих осіб про роботу позивача за вказані періоди.

У цій заяві позивачем зазначено, що згідно з відомостями з Реєстру застрахованих осіб, форми ОК-5, ОК-7, відомості за вищевказані періоди роботи та сплачені страхові внески відсутні, а, отже, не враховано страховий стаж позивача за період його трудової діяльності з листопада 2012 року по червень 2016 року (3 роки і 8 місяців), тому, посилаючись на приписи ст.24 Закону №1058-IV та пункту 3 розділу IV Положення №10-1, позивач просив відповідача здійснити відповідно до доданих до заяви документів перерахунок сплаченого єдиного соціального внеску за період роботи позивача з листопада 2012 року по червень 2016 року та внести відповідні зміни до Реєстру застрахованих осіб.

До заяви позивачем додано, зокрема, довідку про проходження військової служби, нараховані суми грошового забезпечення та сплачені страхові внески від 23.09.2021 №132/20-97-08-48, видану Головним управлінням ДФС у Харківській області, згідно з якою підтверджено нарахування і сплату грошового забезпечення позивачеві та відповідних страхових внесків з нього за період з листопада 2012 року по грудень 2014 року, а також довідку про заробітну плату (грошове забезпечення) та сплачені страхові внески від 31.08.2021р. №173/10/04-97-08-15, видану Головним управлінням ДФС у Дніпропетровській області, якою підтверджено нарахування і сплату грошового забезпечення позивачеві та відповідних страхових внесків з нього за період з грудня 2014 року по жовтень 2016 року.

Листом від 07.04.2025 №0400-010604-8/68214 Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повідомило позивача, що до змін з 01.06.2016 до Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 14.04.2015 №435, страхувальники не подавали звітність про суми нарахованого грошового забезпечення за осіб з числа військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової та альтернативної служби), осіб рядового і начальницького складу, у розрізі кожної застрахованої особи, відповідно, інформація щодо врахування до страхового стажу періодів служби до червня 2016 року в реєстрі застрахованих осіб – відсутня. Як наслідок, страховий стаж окремих категорій застрахованих осіб, на персональній сторінці користувача вебпорталу до червня 2016 року не відображався. Водночас, п.2 ч.2 ст.24 Закону №1058-IV передбачено, що у разі якщо за період з 01.07.2000 по 31.12.2016 в реєстрі застрахованих осіб відсутні відомості, необхідні для обчислення страхового стажу військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), поліцейським, особам рядового і начальницького складу відповідно до цього Закону, страховий стаж обчислюється на підставі довідки про проходження служби та про сплачені суми страхових внесків. Таке зарахування страхового стажу здійснюється тільки у випадку звернення до Пенсійного фонду України за призначенням пенсійних виплат відповідно до Закону №1058-IV. Також відповідно до Порядку подання відсутніх у Державному реєстрі загальнообов`язкового державного соціального страхування персоніфікованих відомостей про грошове забезпечення та сплату страхових внесків за період з 1 липня 2000 року по 31 грудня 2016 року, необхідних для призначення пенсій військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), особам начальницького і рядового складу, поліцейським, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 №770, відомості про періоди служби, суми грошового забезпечення та сплату страхових внесків вносяться Пенсійним фондом України до реєстру застрахованих осіб на підставі інформації з податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку за формами №8 ДР і №1 ДФ, які Державна податкова служба України передає Пенсійному фонду України в електронному вигляді на центральному рівні в порядку, встановленому Пенсійним фондом України та ДПС. При цьому Пенсійний фонд України обчислює щомісячні суми грошового забезпечення виходячи із середнього розміру сум доходу квартальної звітності за формами №8 ДР і №1 ДФ за період, за який подано інформацію. У разі відсутності інформації з податкового розрахунку сум доходу відомості про періоди служби, суми грошового забезпечення та сплату страхових внесків вносяться територіальними органами Пенсійного фонду України до реєстру застрахованих осіб на підставі поданого військовими частинами чи органами, які виплачують (виплачували) грошове забезпечення, або подаються органами, які уповноважені рішеннями керівників зокрема, відомостей про нараховану заробітну плату (дохід, грошове забезпечення, допомогу, компенсацію) застрахованих осіб, на яку нараховано і з якої сплачено страхові внески, сформованих на підставі даних, поданих страхувальником у складі звітних відомостей. З огляду на зазначене, станом на 04.04.2025 Пенсійним фондом України внесено до реєстру застрахованих осіб відомості про періоди служби позивача, суми грошового забезпечення та сплату страхових внесків за даними, що надійшли від Державної податкової служби України в порядку обміну інформацією за періоди з жовтня 2011 року по липень 2012 року, з листопада 2012 року по травень 2013 року. Інформація за інші періоди, передбачені Порядком №770, до реєстру застрахованих осіб не надходила. При цьому врахування періодів служби до страхового стажу військовослужбовцям відповідно до Порядку №770 здійснюється лише при призначенні пенсійних виплат відповідно до Закону №1058-IV, відображається у довідках за формою ОК-5, а також у Витягу з реєстру застрахованих осіб (Витяг з РЗО) та у Відомостях про трудову діяльність з реєстру застрахованих осіб (Витяг з ЕТК).

Вважаючи бездіяльність відповідача протиправною, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.

Переглядаючи рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції виходить із такого.

Відповідно до положень ст. 20 Закону України від 08 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» реєстр застрахованих осіб - автоматизований банк відомостей, створений для ведення єдиного обліку фізичних осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню відповідно до закону.

Реєстр застрахованих осіб складається з електронних облікових карток застрахованих осіб, до яких включаються відомості про застрахованих осіб, інформація про набуття прав на одержання страхових виплат за всіма видами загальнообов`язкового державного соціального страхування та інформація про виплати за всіма видами загальнообов`язкового державного соціального страхування і соціальними та іншими виплатами, передбаченими законодавством, та електронного реєстру листків непрацездатності, порядок організації ведення та надання інформації з якого встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Реєстр застрахованих осіб формує та веде Пенсійний фонд, користувачами цього реєстру є податкові органи, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики, та Фонд загальнообов`язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття.

Персоніфіковані відомості про заробітну плату (дохід, грошове забезпечення, допомогу, компенсацію) застрахованих осіб, на яку нараховано і з якої сплачено страхові внески, та інші відомості подаються до Пенсійного фонду роботодавцями, підприємствами, установами, організаціями, військовими частинами та органами, які виплачують грошове забезпечення, допомогу та компенсацію відповідно до законодавства.

Згідно положень ст. 24 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

У разі якщо за період з 1 липня 2000 року по 31 грудня 2016 року в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування відсутні відомості, необхідні для обчислення страхового стажу військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), поліцейським, особам рядового і начальницького складу відповідно до цього Закону, страховий стаж обчислюється на підставі довідки про проходження військової служби та про сплачені суми страхових внесків (абз.2 ч.2 ст.24 Закону № 1058-IV).

Порядок подання відсутніх у Державному реєстрі загальнообов`язкового державного соціального страхування персоніфікованих відомостей про грошове забезпечення та сплату страхових внесків за період з 1 липня 2000 р. по 31 грудня 2016 р., необхідних для призначення пенсій військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), особам начальницького і рядового складу, поліцейським затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 р. № 770.

В силу положень п.3 та 4 цього Порядку відомості про періоди служби, суми грошового забезпечення та сплату страхових внесків вносяться Пенсійним фондом України до реєстру застрахованих осіб на підставі інформації з податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку за формами № 8 ДР і № 1 ДФ, які ДФС передає Пенсійному фонду України в електронному вигляді на центральному рівні в порядку, встановленому Пенсійним фондом України та ДФС. При цьому Пенсійний фонд України обчислює щомісячні суми грошового забезпечення виходячи із середнього розміру сум доходу квартальної звітності за формами № 8 ДР і № 1 ДФ за період, за який подано інформацію.

У разі відсутності інформації з податкового розрахунку сум доходу відомості про періоди служби, суми грошового забезпечення та сплату страхових внесків вносяться територіальними органами Пенсійного фонду України до реєстру застрахованих осіб на підставі поданого військовими частинами чи органами, які виплачують (виплачували) грошове забезпечення (далі - страхувальники), або подаються органами, які уповноважені рішеннями керівників державних органів (далі - уповноважені органи), до територіальних органів Пенсійного фонду України у вигляді звіту за формою згідно з додатком.

Отже, обмін інформацією про виплачене грошове забезпечення та сплату страхових внесків щодо осіб рядового і начальницького складу здійснюється між державними органами без втручання самої особи, яка не має можливості впливу на виконання такими органами покладних на них обов`язків.

Водночас, згідно абз.2 ч.2 ст.24 Закону № 1058-IV у випадку відсутності за період за період з 1 липня 2000 року по 31 грудня 2016 року в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування відомостей, які необідні для обчислення страхового стажу військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), поліцейським, особам рядового і начальницького складу відповідно до цього Закону, визначено можливість обчислити страховий стаж на підставі довідки про проходження військової служби та про сплачені суми страхових внесків.

З матеріалів справи вбачається, що позивач скористався можливістю та подав відповідачу довідки, які передбачено абз.2 ч.2 ст.24 Закону № 1058-IV від 23.09.2021, №132/20-97-08-48 та від 31.08.2021 №173/10/04-97-08-15, з метою зарахування до страхового стажу позивача періоду з листопада 2012 року по червень 2016 року.

Апеляційний суд зауважує, що приписи абз.2 ч.2 ст.24 Закону № 1058-IV не визначають такої умови для обчислення страхового стажу на підставі довідки, як звернення особи із заявою про призначення пенсії згідно Закону №1058.

За цих обставин, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що у відповідача відсутні правові підстави для відмови у зарахуванні позивачу до його страхового стажу періодів проходження служби з листопада 2012 року по червень 2016 року згідно довідок від 23.09.2021 №132/20-97-08-48 та від 31.08.2021 №173/10/04-97-08-15.

Відтак, є обґрунтованим висновок суду першої інстанції, що відмова відповідача у зарахуванні до страхового стажу позивача періоду його роботи з листопада 2012 року по червень 2016 року є протиправною, а тому з метою захисту прав позивача необхідно зобов`язати пенсійний орган вчинити відповідні дії.

Підсумовуючи вищенаведене, суд апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Передбачені ст.317 КАС України підстави для зміни або скасування рішення суду першої інстанції відсутні.

Стосовно витрат на правничу допомогу позивача у суді апеляційної інстанції.

Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 1 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката (ч.2 ст. 134 КАС України).

Згідно з ч. 3 ст. 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч.4 ст. 134 КАС України).

Отже, розмір витрат на правничу допомогу адвоката визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості.

Також за змістом ч.7 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Отже, склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі. Від учасника справи вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою (саме така позиція викладена в постанові Верховного Суду від 13.12.2018 у справі №816/2096/17).

Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Статтею 19 цього Закону визначено такі види адвокатської діяльності, як надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Отже, правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо, а договір про надання правової допомоги укладається на такі види адвокатської діяльності як захист, представництво та інші види адвокатської діяльності.

Представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні (пункт 9 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

На підтвердження понесення витрат на правничу допомогу у суді апеляційної інстанції позивачем подано до матеріалів справи договір про надання правничої допомоги від 26.05.2026.

Суд апеляційної інстанції враховує висновки Верховного Суду у постанові від 28.12.2020 у справі №640/18402/19, що розмір винагороди за надання правової допомоги, визначений у договорі у вигляді фіксованої суми, не змінюється в залежності від обсягу послуг та витраченого адвокатом часу.

Також, відповідно до висновків Великої Палати Верховного Суду у постанові від 16.11.2022 у справі №922/1964/21 розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (пункт 28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц; пункт 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі №910/12876/19).

В той же час, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 листопада 2022 року у справі 922/1964/21 зауважила, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18.

Суд апеляційної вважає, що визначення в договорі про надання правової допомоги гонорару адвоката у фіксованому розмірі відповідає положенням Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», в той же час, для вирішення питання про відшкодування в порядку Кодексу адміністративного судочинства України понесених стороною витрат на правничу допомогу адвоката за рахунок іншої сторони - суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, законодавець вимагає доведення обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Тобто з метою відшкодування витрат на правничу допомогу згідно з умовами договору про надання правничої допомоги законодавець передбачає обов`язкову наявність доказів, які б підтверджували обсяг наданих послуг і виконаних робіт та їх вартість, незалежно від того, встановлений в договорі фіксований розмір гонорару чи ні.

Суд апеляційної інстанції, дослідивши подані позивачем на підтвердження понесених ним витрат документи, вважає, що за наведеного вище правового регулювання ці документи не є достатніми доказами фактичного надання адвокатом послуг, пов`язаних з переглядом цієї справи у суді апеляційної інстанції, які підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача.

Наявний у справі договір від 26.05.2026 свідчить лише про домовленість між клієнтом та адвокатом про надання послуг з професійної правової (правничої) допомоги без визначення суті, змісту та обсягу таких послуг. Інші докази на підтвердження витрат на адвоката, окрім договору від 26.05.2026, позивачем не подано.

За таких обставин відсутність належних доказів унеможливлює визначення розміру витрат на правничу допомогу у суді апеляційної інстанції та розподіл судових витрат, внаслідок чого суд апеляційної інстанції вважає, що витрати в розмірі 5000,00 грн. заявлені позивачем до відшкодування безпідставно.

Керуючись ст. 311, 315, 316, 321, 322, 327, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 квітня 2026 року у справі № 160/10566/25 – залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили відповідно до ст.325 КАС України, може бути оскаржена до касаційного суду у випадках та строки, встановлені ст.ст.328, 329 КАС України.

Головуючий - суддя І.Ю. Добродняк

суддя Я.В. Семененко

суддя А.В. Суховаров