Постанова від 12 жовтня 2026 р. у справі №340/8060/24 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

13 жовтня 2026 рокум. Дніпросправа № 340/8060/24

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Сафронової С.В. (доповідач),

суддів: Чепурнова Д.В., Кальника В.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Кіровоградського окружного адміністративного суду від 19 березня 2026 року у справі № 340/8060/24 за позовом ОСОБА_2 до Первозванівської сільської ради Кропивницького району Кіровоградської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, за заявою про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення,

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 19 березня 2026 року встановлено новий строк для подачі звіту про виконання рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 19 березня 2025 у справі №340/8060/24 у строк та зобов`язати Первозванівську сільську раду Кропивницького району Кіровоградської області подати звіт про виконання судового рішення протягом трьох місяців з дня набрання законної сили ухвалою про встановлення нового строку для подання звіту. Клопотання представника ОСОБА_2 про накладення штрафу на керівника суб`єкта владних повноважень задоволено. Накладено на голову Первозванівської сільської ради Кропивницького району Кіровоградської області - ОСОБА_1 штраф у сумі 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб 66 560,00 грн (шістдесят шість тисяч п`ятсот шістдесят грн 00 коп.). Половину суми штрафу у розмірі 33 280,00 грн (тридцять три тисячі двісті вісімдесят грн 00 коп.) стягнути на користь ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ). Половину суми штрафу у розмірі 33280,00 грн (тридцять три тисячі двісті вісімдесят грн 00 коп.) стягнути на користь Державного бюджету України (отримувач коштів: ГУК у м.Києві/Печерс.р-н/21081100, код отримувача: 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача: UA118999980313090106000026007, код класифікації доходів бюджету: 21081100).

Не погодившись із зазначеною ухвалою в частині накладення штрафу та пов`язаних із цим наслідків, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі скаржниця просить скасувати ухвалу Кіровоградського окружного адміністративного суду від 19 березня 2026 року в частині накладення на неї штрафу в розмірі 66 560,00 грн, стягнення 33 280,00 грн на користь ОСОБА_2 , стягнення 33 280,00 грн у дохід Державного бюджету України та визначення її боржником за виконавчим документом. Просить ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні клопотання представника ОСОБА_2 про накладення штрафу.

Апелянт зазначає, що суд першої інстанції не встановив її особистої вини у невиконанні судового рішення, не з`ясував, які саме дії чи бездіяльність свідчать про умисне ухилення від його виконання, не дослідив ступінь її вини та не оцінив межі повноважень голови сільської ради.

На обґрунтування своєї позиції скаржниця посилається на постанови Верховного Суду від 23 квітня 2020 року у справі № 560/523/19 та від 1 лютого 2022 року у справі № 420/177/20, вказуючи, що накладення штрафу на керівника суб`єкта владних повноважень має ґрунтуватися на встановлених обставинах його поведінки та належній оцінці вжитих заходів для виконання судового рішення. Також апелянт наголошує, що Первозванівська сільська рада є колегіальним органом, а питання регулювання земельних відносин вирішуються на пленарних засіданнях ради. Голова сільської ради не має повноважень одноосібно визначати результат голосування депутатів або забезпечувати прийняття рішення з наперед визначеним змістом. Скаржниця вказує, що після набрання законної сили рішенням суду сільська рада повторно розглянула заяву позивача, винесла питання на розгляд сесії, прийняла рішення від 19 вересня 2025 року № 3182, подала звіт про виконання судового рішення та надала додаткові письмові пояснення 18 березня 2026 року. На її думку, наведені обставини свідчать про вчинення дій, спрямованих на виконання судового рішення, а не про повне ігнорування судового контролю. Крім того, апелянт звертає увагу, що в мотивувальній частині оскаржуваної ухвали її помилково зазначено як начальника Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області, хоча вона є головою Первозванівської сільської ради. На думку скаржниці, така помилка свідчить про неналежну індивідуалізацію підстав персональної відповідальності. Також апелянт зазначає, що суд не надав належної оцінки можливості зменшення штрафу або звільнення від його сплати з урахуванням обставин справи та дій, учинених для виконання судового рішення. В іншій частині ухвала суду першої інстанції не оскаржується.

Перевіривши матеріали справи в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що підстави для її задоволення відсутні.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку, а контроль за його виконанням здійснює суд.

Згідно зі статтями 14 та 370 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, їхніх правонаступників, усіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб і підлягає виконанню на всій території України.

Обов`язковість виконання судового рішення є невід`ємною складовою права на судовий захист. Ефективний судовий захист не може вважатися завершеним без фактичного виконання судового рішення та поновлення порушених прав особи.

Механізм судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах передбачено статтями 382, 382-1, 382-2 та 382-3 КАС України.

За змістом частини десятої статті 382-3 КАС України в разі неподання звіту у строк, установлений судом, або подання звіту з порушенням такого строку за відсутності поважних причин, які унеможливили його своєчасне подання, суд установлює новий строк для подання звіту, а також накладає штраф на керівника відповідного суб`єкта владних повноважень.

Отже, зазначена норма передбачає застосування штрафу до керівника суб`єкта владних повноважень за неподання звіту у встановлений судом строк за відсутності поважних причин.

З матеріалів справи вбачається, що ухвалою від 1 грудня 2025 року Первозванівську сільську раду було зобов`язано подати новий звіт про виконання рішення суду протягом двох місяців з дня набрання законної сили цією ухвалою.

Установлений судом строк сплив, однак нового звіту про виконання судового рішення сільська рада не подала. Натомість представник ради надав додаткові письмові пояснення, у яких наполягав на повному виконанні судового рішення.

Надання письмових пояснень щодо виконання судового рішення саме по собі не є виконанням окремого процесуального обов`язку щодо подання звіту в порядку та строк, установлені судом.

При цьому апелянт не навела обставин, які об`єктивно унеможливлювали своєчасне подання звіту, та не надала доказів наявності поважних причин його неподання.

За таких обставин суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність передбаченої частиною десятою статті 382-3 КАС України підстави для застосування штрафу до керівника суб`єкта владних повноважень.

Щодо доводів про відсутність особистої вини та колегіальний характер діяльності сільської ради.

Колегія суддів ураховує посилання апелянта на постанови Верховного Суду від 23 квітня 2020 року у справі № 560/523/19 та від 1 лютого 2022 року у справі № 420/177/20.

Водночас правові висновки, викладені в судових рішеннях, мають застосовуватися з урахуванням фактичних обставин відповідних справ, змісту покладеного обов`язку та правової підстави застосування процесуальної санкції.

У цій справі штраф застосовано в контексті неподання звіту у встановлений судом строк. Отже, підставою для застосування санкції є не лише питання про те, чи забезпечила голова сільської ради прийняття депутатами рішення певного змісту, а й невиконання процесуального обов`язку, пов`язаного з поданням звіту про виконання судового рішення.

Колегія суддів погоджується з доводом апелянта про те, що голова сільської ради не може підміняти волевиявлення депутатів та одноосібно визначати результат голосування на пленарному засіданні. Проте наведена обставина не звільняє керівника суб`єкта владних повноважень від виконання процесуальних обов`язків, установлених судом щодо подання звіту про виконання судового рішення.

Слід розмежовувати обов`язок забезпечити ухвалення колегіальним органом рішення певного змісту та обов`язок забезпечити своєчасне подання звіту про виконання судового рішення. Неможливість одноосібно визначити результат голосування депутатів сама по собі не перешкоджає підготовці та поданню такого звіту.

Апелянт не довела, що колегіальний характер діяльності ради об`єктивно унеможливлював подання звіту в установлений судом строк.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що ухвалою від 1 грудня 2025 року суд уже звернув увагу на неврахування сільською радою висновків, викладених у рішенні від 19 березня 2025 року, та встановив новий строк для подання звіту. Відповідно, після постановлення цієї ухвали на відповідача покладався обов`язок подати звіт у визначений судом строк незалежно від того, чи погоджувався відповідач із висновками суду щодо повноти виконання рішення.

За таких обставин доводи про колегіальний характер діяльності ради не спростовують наявності передбаченої законом підстави для накладення штрафу.

Колегія суддів бере до уваги, що після набрання законної сили рішенням суду Первозванівська сільська рада повторно розглянула заяву ОСОБА_2 та прийняла рішення від 19 вересня 2025 року № 3182.

Разом із тим сам факт повторного розгляду заяви та прийняття рішення не свідчить автоматично про належне виконання судового рішення.

Рішенням суду від 19 березня 2025 року відповідача зобов`язано повторно розглянути заяву позивача та прийняти рішення з урахуванням вимог земельного законодавства і висновків суду. Такий обов`язок передбачав не лише формальне повторне винесення питання на розгляд ради, а й необхідність урахування правової оцінки, наданої судом під час розгляду спору.

Ухвалою від 01 грудня 2025 року суд першої інстанції вже встановив, що рішення від 19 вересня 2025 року № 3182 за своїм змістом є ідентичним скасованому рішенню від 20 листопада 2024 року № 2762 та не враховує висновків суду. Ця ухвала набрала законної сили та в межах цієї справи не є предметом апеляційного перегляду.

Отже, посилання апелянта на сам факт повторного розгляду заяви не спростовує встановлених судом обставин щодо стану виконання рішення.

Крім того, предметом оскарження в цій справі є накладення штрафу у зв`язку з неподанням звіту в установлений судом строк. Навіть якщо суб`єкт владних повноважень вважає, що ним вчинено певні дії на виконання судового рішення, це не звільняє його від окремого процесуального обов`язку подати звіт у встановлений строк або довести наявність поважних причин його неподання.

Матеріали справи не містять доказів того, що сільська рада була позбавлена об`єктивної можливості подати звіт у визначений судом строк. Апелянт також не навела обставин, які б свідчили про те, що саме наявність об`єктивних перешкод унеможливила виконання відповідного процесуального обов`язку.

Тому доводи про вчинення попередніх дій на виконання рішення суду не є достатніми для скасування ухвали в оскаржуваній частині.

Апелянт звертає увагу, що в мотивувальній частині ухвали суд першої інстанції помилково зазначив ОСОБА_1 як начальника Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області, хоча вона є головою Первозванівської сільської ради.

Колегія суддів погоджується, що зазначення належного процесуального статусу особи, на яку накладається штраф, є необхідною умовою чіткості та визначеності судового рішення.

Водночас питання про скасування судового рішення має вирішуватися з урахуванням змісту ухвали в цілому та істотності відповідної помилки для правильності вирішення питання.

Зі змісту мотивувальної та резолютивної частин оскаржуваної ухвали вбачається, що штраф накладено на ОСОБА_1 саме як на голову Первозванівської сільської ради у зв`язку з неподанням звіту про виконання рішення у справі № 340/8060/24.

Отже, неправильне зазначення посади в окремому фрагменті мотивувальної частини має характер очевидної описки та саме по собі не свідчить про накладення штрафу на іншу особу або про відсутність правової підстави для застосування санкції.

За наведених обставин така помилка не є самостійною достатньою підставою для скасування оскаржуваної ухвали.

За змістом частини п`ятої статті 382-3 КАС України суд за клопотанням суб`єкта владних повноважень може зменшити розмір штрафу або звільнити від його сплати на підставі доказів, що підтверджують здійснення керівником такого суб`єкта дій, спрямованих на виконання судового рішення, які на момент розгляду звіту є достатніми і вичерпними.

Отже, вирішення питання про зменшення штрафу або звільнення від його сплати передбачає оцінку конкретних дій керівника, їх спрямованості, достатності та вичерпності.

Апелянт посилається на повторний розгляд заяви позивача та прийняття рішення від 19 вересня 2025 року № 3182. Проте суд першої інстанції в ухвалі від 01 грудня 2025 року вже дійшов висновку, що зазначене рішення не враховує висновків суду, викладених у рішенні від 19 березня 2025 року.

Таким чином, сам факт прийняття рішення за результатами повторного розгляду заяви не свідчить про те, що вжиті заходи були достатніми та вичерпними для виконання судового рішення.

Також апелянт не надала доказів об`єктивної неможливості подання звіту в установлений строк. За таких обставин наведені нею доводи не дають підстав для висновку про наявність передбачених законом підстав для звільнення від штрафу або його зменшення.

Посилання на те, що суд першої інстанції не навів окремих мотивів щодо можливості зменшення штрафу, не спростовує наявності встановленої законом підстави для застосування санкції та не свідчить про те, що апелянт підтвердила обставини, необхідні для звільнення від її сплати.

Колегія суддів звертає увагу, що в мотивувальній частині оскаржуваної ухвали суд першої інстанції правильно зазначив про неподання звіту у встановлений судом строк та послався на частину десяту статті 382-3 КАС України.

Водночас у подальшому тексті ухвали, обґрунтовуючи розмір штрафу, суд послався на частину третю цієї статті. Така розбіжність у посиланні на частину статті потребує оцінки з урахуванням усього змісту ухвали.

Із мотивувальної частини вбачається, що суд установив саме неподання звіту у строк, визначений ухвалою від 1 грудня 2025 року, та відсутність доведених поважних причин його неподання. Саме ці обставини суд визнав підставою для застосування штрафу.

Отже, наведене посилання на частину третю статті 382-3 КАС України в контексті визначення розміру штрафу не змінює встановленої судом фактичної підстави застосування санкції неподання звіту у встановлений строк без доведених поважних причин.

Визначений судом розмір штрафу становить 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, тобто мінімальну межу штрафу, передбачену статтею 382-3 КАС України для відповідного заходу судового контролю.

За встановлених у справі обставин колегія суддів не вбачає підстав для висновку, що наведена розбіжність у посиланні на частину статті сама по собі зумовлює скасування ухвали в оскаржуваній частині.

Разом із тим питання правильності оформлення виконавчого документа, зокрема зазначення стягувачів та реквізитів стягнення, має вирішуватися відповідно до вимог КАС України та законодавства про виконавче провадження. Доводи апеляційної скарги не містять самостійного обґрунтування, яке б спростовувало наявність правової підстави для накладення штрафу саме на ОСОБА_1 .

За приписами статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Відповідно до статей 315 та 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

У цій справі встановлено, що після постановлення ухвали від 1 грудня 2025 року, якою Первозванівську сільську раду зобов`язано подати звіт про виконання судового рішення протягом двох місяців, відповідний звіт у встановлений строк подано не було. Апелянт не довела наявності поважних причин його неподання.

Доводи про колегіальний характер діяльності сільської ради, попередні дії з виконання рішення суду та помилкове зазначення посади скаржниці не спростовують факту неподання звіту у визначений судом строк та не підтверджують наявності підстав для звільнення від штрафу.

За таких обставин колегія суддів доходить висновку, що суд першої інстанції обґрунтовано застосував захід судового контролю у вигляді штрафу до керівника суб`єкта владних повноважень.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не дають підстав для скасування ухвали в оскаржуваній частині.

Керуючись статтями 241-246, 308, 315, 316, 321, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, Третій апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Ухвалу Кіровоградського окружного адміністративного суду від 19 березня 2026 року у справі № 340/8060/24 - -залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках і строки, визначені статтями 328–331 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий - суддя С.В. Сафронова

суддя Д.В. Чепурнов

суддя В.В. Кальник