Рішення від 01 жовтня 2026 р. у справі №947/13731/26 — Київський районний суд м. Одеси

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ОДЕСИ

_____________________________________________________________________________________________________________________

Справа № 947/13731/26

Провадження № 2/947/3650/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.10.2026 року

Київський районний суд м. Одеси в складі:

головуючого – судді Петренка В.С.

за участю секретаря – Торгонської В.М.,

позивача – ОСОБА_1 ,

представника позивача – Румянцева О.Г.,

представника відповідача – Племинеченка Г.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням,

ВСТАНОВИВ:

31.03.2026 року ОСОБА_1 , через свого представника – адвоката Румянцева Олександра Геннадійовича, звернувся до Київського районного суду м. Одеси з позовною заявою до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, в якій просив суд стягнути з АТ «Страхова компанія «ARX» на користь ОСОБА_1 страхове відшкодування у зв`язку зі шкодою, заподіяною здоров`ю у розмірі 500000,00 грн. Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 різницю між повним розміром заподіяної шкоди і страховим відшкодуванням у розмірі 506209,27 грн.

В обґрунтування своїх позовних вимог вказав, що 28.09.2025 року ОСОБА_2 поблизу будинку №9 по вул. Овідіопольська дорога в м. Одесі, керуючи транспортним засобом Тойота номерний знак НОМЕР_1 здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_1 , який перетинав проїзну частину по нерегульованому пішохідному переходу.

Внаслідок настання дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_1 були заподіяні тілесні ушкодження.

Позивач зазначає, що вироком Хаджибейського районного суду м. Одеси від 05.03.2026 року ОСОБА_2 визнано винним у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України та притягнуто до кримінальної відповідальності.

Таким чином, внаслідок наїзду на позивача транспортним засобом, останньому була заподіяна шкода, відшкодування якої підлягає стягненню з осіб, відповідальних за відшкодування шкоди.

Представник позивача у позові зазначив, що на час скоєння кримінального правопорушення, цивільно-правова відповідальність відповідача, як водія транспортного засобу Тойота номерний знак НОМЕР_1 , була застрахована в АТ «Страхова компанія «ARX», відповідно до страхового поліса №226692217.

Так, потерпілим ОСОБА_1 на лікування внаслідок дорожньо-транспортної пригоди від 28.09.2025 року витрачено кошти в загальному розмірі 109159,27 грн., що підтверджується квитанціями.

Представник позивача вказав, що з АТ «Страхова компанія «ARX» на користь позивача підлягає стягненню відшкодування шкоди, пов`язаної з лікуванням останнього у сумі у сумі 109159,27 грн.

Крім того, зазначає, що позивач є фізичною особою-підприємцем, згідно довідки про доходи останнього від 04.12.2025 року – за 2024 рік, він отримав дохід у розмірі 1673025 грн., тому середньомісячний дохід становить 139418,75 грн., та ОСОБА_1 отримував дохід за кожен день в розмірі 4647,00 грн.

Також, позивач був непрацездатний у період з 28.09.2025 року по 25.02.2026 року, тобто 150 днів. Тобто неотриманий дохід позивача становить 697050,00 грн.

Таким чином, загальний розмір заподіяної шкоди становить 1006209,27 грн.: витрати потерпілого на лікування у розмірі 109159,27 грн.; неотриманий дохід позивача за час його непрацездатності в розмірі 697050,00 грн.; моральна шкода в розмірі 200000,00 грн.

Водночас, загальний розмір страхової виплати на одного потерпілого не може перевищувати 500000,00 грн., згідно умов договору страхування, тому з АТ «Страхова компанія «ARX» підлягає до стягнення сума 500000,00 грн., як максимально можлива згідно умов договору страхування, а також з ОСОБА_2 підлягає до стягнення різниця між повним розміром заподіяної шкоди і страховим відшкодуванням у розмірі 506209,27 грн.

Відповідно до автоматизованої системи документообігу цивільну справу було розподілено судді Київського районного суду м. Одеси Петренку В.С.

Разом з позовною заявою від представника позивача надійшла заява про забезпечення позову, відповідно до якої просить накласти арешт на автомобіль марки Toyota НОМЕР_1 , модель Auris, VIN-код: НОМЕР_2 , який належить ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 02.04.2026 року заяву представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Румянцева Олександра Геннадійовича про забезпечення позову, подану по цивільній справі 947/13731/26 за позовною заявою ОСОБА_1 до АТ «Страхова компанія «ARX», ОСОБА_2 було задоволено. Вжито заходи забезпечення позову, а саме накладено арешт на автомобіль марки Toyota НОМЕР_1 , модель Auris, VIN-код: НОМЕР_2 , який належить ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 20.04.2026 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження по цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Страхова компанія «ARX», ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням. Розгляд справи призначено в порядку загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання.

22.04.2026 року від представника відповідача ОСОБА_2 – адвоката Племениченка Геннадія Вячеславовича надійшов відзив, відповідно до якого просив позовні вимоги позивача задовольнити частково, стягнути з Акціонерного товариства «Страхова компанія «ARX» на користь позивача страхове відшкодування у зв`язку із шкодою заподіяною здоров`ю у розмірі 163965,24 грн., яка складається з матеріальної шкоди за лікування потерпілого в розмірі 109159,27 грн., шкодою пов`язаною з тимчасовою втратою працездатності в розмірі 39900,00 грн. та моральної шкоди в розмірі 149058,97 грн. Стягнути з ОСОБА_2 на користь позивача моральну шкоду в розмірі 35094,03 грн.

27.04.2026 року від представника позивача надійшла відповідь на відзив, відповідно до якого він не погоджуючись з доводами викладеними у відзиві, позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

11.05.2026 року від Акціонерного товариства «Страхова компанія «ARX» надійшов відзив, відповідно до якого просить відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

19.05.2026 року від представника позивача надійшла відповідь на відзив Акціонерного товариства «Страхова компанія «ARX», відповідно до якого він позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 19.05.2026 року клопотання представника відповідача ОСОБА_2 – адвоката Племениченко Геннадія Вячеславовича про витребування доказів по цивільній справі №947/13731/26 за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Страхова компанія «ARX», ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням було задоволено. Витребувано у Головного управління ДПС в Одеській області інформацію, яка сума доходу була задекларована (з якої суми були сплачені податки) ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , за 2025 рік.

04.06.2026 року від представника позивача надійшла заява про уточнення (збільшення) позовних вимог, відповідно до яких просить стягнути з АТ «Страхова компанія «ARX» на користь ОСОБА_1 страхове відшкодування у зв`язку зі шкодою, заподіяною здоров`ю у розмірі 500000,00 грн. Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 різницю між повним розміром заподіяної шкоди і страховим відшкодуванням у розмірі 514039,27 грн.

01.07.2026 року ОСОБА_1 та Акціонерне товариство «Страхова компанія «ARX» звернулись до суду із спільною заявою про затвердження мирової угоди, в якій вони просять суд затвердити мирову угоду, укладену між ОСОБА_1 та Акціонерним товариством «Страхова компанія «ARX», у справі №947/13731/26 за позовною заявою ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Страхова компанія «ARX», ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.

Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 01.07.2026 року спільну заяву ОСОБА_1 та Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АРКС» про укладення мирової угоди по цивільній справі №947/13731/26 за позовною заявою ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Страхова компанія «ARX», ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням було задоволено. Затверджено мирову угоду у цивільній справі №947/13731/26, укладену між ОСОБА_1 та Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «АРКС». Закрито провадження по цивільній справі №947/13731/26 за позовною заявою ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Страхова компанія «ARX» про відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням. Продовжено розгляд справи №947/13731/26 в частині позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.

В підготовчому засіданні 01.07.2026 року судом протокольною ухвалою було закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті.

В судовому засіданні 29.09.2026 року позивач та його представник позовні вимоги підтримали та просили їх задовольнити.

В судовому засіданні 29.09.2026 року представник відповідача ОСОБА_2 – адвокат Племинеченко Геннадій Вячеславович позовні вимоги не визнав та у їх задоволенні просив відмовити.

Суд, заслухавши пояснення позивача, представника позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з такого.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом у судовому засіданні, 28.09.2025 року ОСОБА_2 поблизу будинку №9 по вул. Овідіопольська дорога в м. Одесі, керуючи транспортним засобом Тойота номерний знак НОМЕР_1 здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_1 , який перетинав проїзну частину по нерегульованому пішохідному переходу. Внаслідок настання дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_1 були заподіяні тілесні ушкодження.

В результаті дорожньо-транспортної пригоди, пішохід ОСОБА_1 , отримав наступні тілесні ушкодження: забійна рана волосистої частини голови, яка не була небезпечна для життя, спричиняє розлад здоров`я строком понад 6 днів, але не більше трьох тижнів (21) день і за цим критерієм, відповідно до п.п. 2.3.3 і 4.6 «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених наказом Міністерства охорони здоров`я України № 6 від 17.01.1995р., відноситься до категорії легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров`я; закритий уламковий перелом дистального епіметафізу основної фаланги п`ятого пальця правої стопи зі зміщенням уламків, який не був небезпечний для життя, спричинив тривалий розлад здоров`я строком понад 21 день і за цим критерієм, відповідно до п.п. 2.2.2 та 4.6 «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених наказом Міністерства охорони здоров`я України № 6 від 17.01.1995р., відноситься до тілесних ушкоджень середньої тяжкості.

Згідно вироку Хаджибейського районного суду м. Одеси від 05.03.2026 року ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України та призначено покарання у виді обмеження волі на строк 1 рік, з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 1 рік. На підставі ст.75 КК України, звільнено засудженого ОСОБА_2 від відбування призначеного основного покарання, у виді обмеження волі, з випробуванням на 1 рік.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 був непрацездатний у період з 28.09.2025 року по 25.02.2026 року, що підтверджується Інформаційними довідками та проходив лікування на яке ним було витрачено кошти в загальному розмірі 109159,27 грн., а також додатково позивачем у період з квітня по травень 2026 року було витрачено 7830,00 грн. на проходження курсу плазмоліфтингу (PRP-терапія) правого плечового суглобу, призначеного лікарем-ортопедом-травматологом, відповідно до консультативного висновку спеціаліста від 28.04.2026 року. Загальна сума коштів витрачених позивачем на лікування складає 116989,27 грн., що підтверджується відповідними квитанціями, долученими до матеріалів справи.

Згідно довідки про доходи останнього фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 від 04.12.2025 року – за 2024 рік, він отримав дохід у розмірі 1673025 грн., тому середньомісячний дохід становить 139418,75 грн., та ОСОБА_1 отримував дохід за кожен день в розмірі 4647,00 грн.

Таким чином, сума не отриманого доходу за час непрацездатності позивача ОСОБА_1 складає 697050,00 грн.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

У частинах першій та другій статті 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно з частинами першою та другою статті 5 ЦПК України передбачено, що, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала (частина перша статті 1166 ЦК України).

Відповідно до частини другої статті 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно зі статтею 1188 ЦПК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме:

1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; 2) за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; 3) за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення. Якщо внаслідок взаємодії джерел підвищеної небезпеки було завдано шкоди іншим особам, особи, які спільно завдали шкоди, зобов`язані її відшкодувати незалежно від їхньої вини.

Як встановлено судом, 28.09.2025 року ОСОБА_2 поблизу будинку №9 по вул. Овідіопольська дорога в м. Одесі, керуючи транспортним засобом Тойота номерний знак НОМЕР_1 здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_1 , який перетинав проїзну частину по нерегульованому пішохідному переходу. Внаслідок настання дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_1 були заподіяні тілесні ушкодження.

Згідно вироку Хаджибейського районного суду м. Одеси від 05.03.2026 року ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України та призначено покарання у виді обмеження волі на строк 1 рік, з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 1 рік. На підставі ст.75 КК України, звільнено засудженого ОСОБА_2 від відбування призначеного основного покарання, у виді обмеження волі, з випробуванням на 1 рік.

Згідно положень ч.6 ст.82 ЦПК України вирок в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Отже, вина ОСОБА_2 у скоєнні вказаного ДТП та обставини цього ДТП, не потребують доказування.

Власником транспортного засобу - автомобілю марки Toyota номерний знак НОМЕР_1 , модель Auris, VIN-код: НОМЕР_2 , відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, є ОСОБА_2 .

На час ДТП цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу Toyota номерний знак НОМЕР_1 була застрахована у АТ «Страхова компанія «ARX», що вбачається із копії полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №ЕР226692217 від 29.12.2025 року. Строк дії договору до 25.03.2026 року.

За вказаним полісом страхова сума на одного потерпілого за шкоду, заподіяну життю і здоров`ю, становить 500000,00 грн.

Позивач зазначає, що загальний розмір заподіяної йому дорожньо-транспортною пригодою шкоди складає: суму коштів витрачених позивачем на лікування в розмірі 116989,27 грн., суму не отриманого доходу за час непрацездатності позивача ОСОБА_1 в розмірі 697050,00 грн., а також суму моральної шкоди, які і просив суд стягнути з АТ «Страхова компанія «ARX» та ОСОБА_2 .

Відповідно до статті 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно із статтею 999 ЦК України законом може бути встановлений обов`язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров`я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов`язкове страхування). До відносин, що випливають із обов`язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.

До сфери обов`язкового страхування відповідальності належить цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів згідно із Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Згідно зі статтею 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Правила регулювання деліктних зобов`язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо особою, яка завдала шкоди, а іншою особою, якщо законом передбачений такий обов`язок.

Згідно зі статтею 6 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

Відповідно до статей 9, 22-31, 35, 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» настання страхового випадку (скоєння ДТП) є підставою для здійснення страховиком виплати страхового відшкодування потерпілому відповідно до умов договору страхування та в межах страхової суми. Страховим відшкодуванням у цих межах покривається оцінена шкода, заподіяна внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи, в тому числі й шкода, пов`язана зі смертю потерпілого. Для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, подає страховику заяву про страхове відшкодування. Таке відшкодування повинно відповідати розміру оціненої шкоди, але якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.

З огляду на зазначені вище норми матеріального права, сторонами договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є страхувальник та страховик. При цьому договір укладається з метою забезпечення прав третіх осіб (потерпілих) на відшкодування шкоди, завданої цим третім особам унаслідок скоєння ДТП за участю забезпеченого транспортного засобу.

Відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.

Подібний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц, провадження № 14-176 цс 18.

Отже, відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37 цього Закону), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.

У частині третій статті 12 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частини перша та друга статті 77 ЦПК України).

Відповідно до частини другої статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно зі статтею 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Частиною першою статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Згідно із статтею 6 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» №1961-ІV страховим випадком є ДТП, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

Згідно зі п. 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Відповідно до ст. 23 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», шкодою, заподіяною життю та здоров`ю потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, є: шкода, пов`язана з лікуванням потерпілого; шкода, пов`язана із тимчасовою втратою працездатності потерпілим; шкода, пов`язана із стійкою втратою працездатності потерпілим; моральна шкода, що полягає у фізичному болю та стражданнях, яких потерпілий - фізична особа зазнав у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; шкода, пов`язана із смертю потерпілого.

Відповідно до ст.24 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (чинного на час виникнення спірних правовідносин) у зв`язку з лікуванням потерпілого відшкодовуються обґрунтовані витрати, пов`язані з доставкою, розміщенням, утриманням, діагностикою, лікуванням, протезуванням та реабілітацією потерпілого у відповідному закладі охорони здоров`я, медичним піклуванням, лікуванням у домашніх умовах та придбанням лікарських засобів. Витрати, пов`язані з лікуванням потерпілого в іноземній державі, відшкодовуються, якщо лікування було узгоджено з особою, яка має здійснити страхове відшкодування (регламентну виплату). Зазначені в цьому пункті витрати та необхідність їх здійснення мають бути підтверджені документально відповідним закладом охорони здоров`я. Мінімальний розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) за шкоду, пов`язану з лікуванням потерпілого, становить 1/30 розміру мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на дату настання страхового випадку, за кожний день лікування, підтверджений відповідним закладом охорони здоров`я, але не більше 120 днів. Якщо страховику (МТСБУ) не надані документи, що підтверджують розмір витрат, зазначених у пункті 24.1 цієї статті, або їх документально підтверджений розмір є меншим, ніж мінімальний розмір, визначений відповідно до пункту 24.2 цієї статті, страховик (МТСБУ) здійснює відшкодування у розмірі, визначеному в пункті 24.2 цієї статті.

Аналогічну норму містить частина перша ст. 1195 ЦК України, яка передбачає, що фізична або юридична особа, як завдала шкоди каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я фізичній особі, зобов`язана відшкодувати потерпілому, зокрема, додаткові витрати, викликані необхідністю посиленого харчування, санаторно-курортного лікування, придбання ліків, протезування, стороннього догляду тощо.

Закон України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначає певні вимоги, яким повинні відповідати докази, необхідні для доведення факту понесення витрат на лікування, а також їхнього розміру. Такими вимогами є: обґрунтованість, тобто необхідність проведення медичних маніпуляцій та вживання лікарських засобів, яка визначена лікарем; наявність прямого причинного зв`язку з ДТП, тобто визначений лікарем курс лікування повинен бути спрямований на лікування отриманих у ДТП травм та відновлення попереднього стану здоров`я потерпілого до ДТП; реальність витрат, тобто потерпіла особа не лише отримала призначення лікаря, а й дійсно придбавала медичні препарати та вживала їх, проходила обстеження (належним доказом для підтвердження такого може бути, наприклад, листок призначень з медичної карти хворого); визначений конкретний суб`єкт, який засвідчує викладені вище обставини, а саме - заклад охорони здоров`я. Саме на цього суб`єкта покладається обов`язок визначати розмір витрат на лікування.

Суд зазначає, що в матеріалах справи наявні достатні докази, які підтверджують проходження лікування позивачем, чеки, квитанції, прибуткові касові ордери, якими підтверджуються витрати на придбання ліків, та витрати, пов`язані з діагностикою, лікуванням та реабілітацією потерпілого, а також докази на підтвердження його непрацездатності у період з 28.09.2025 року по 25.02.2026 року.

Таким чином, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог, щодо наявності підстав для відшкодування йому суми коштів витрачених позивачем на лікування в розмірі 116989,27 грн., суми не отриманого доходу за час непрацездатності позивача ОСОБА_1 в розмірі 697050,00 грн.

З приводу тверджень відповідача ОСОБА_2 , що позивач ОСОБА_1 є фізичною особою-підприємцем на спрощеній системі оподаткування, тому застосування положень ст.1198 ЦК України, щодо визначення доходу, втраченого внаслідок каліцтва або іншого ушкодження здоров`я до останнього не можливе. Таке застосування положень можливо у випадку знаходження фізичної особи-підприємця на загальній системі оподаткування і можливо чітко встановити суму саме прибутку такої фізичної особи, а не враховувати всю суму з обороту фізичної особи, суд зазначає наступне.

Згідно ст.1198 ЦК України, розмір доходу фізичної особи-підприємця, втраченого фізичною особою внаслідок каліцтва або іншого ушкодження здоров`я, що підлягає відшкодуванню, визначається з її річного доходу, одержаного в попередньому господарському році, поділеного на дванадцять. Якщо ця особа отримувала дохід менш як дванадцять місяців, розмір її втраченого доходу визначається шляхом визначення сукупної суми доходу за відповідну кількість місяців.

Розмір доходу від підприємницької діяльності, втраченого фізичною особою-підприємцем внаслідок каліцтва або іншого ушкодження здоров`я, визначається на підставі даних податкового органу.

Розмір доходу, втраченого фізичною особою-підприємцем внаслідок каліцтва або іншого ушкодження здоров`я, обчислюється виходячи з розміру доходу, який потерпілий мав до каліцтва або іншого ушкодження здоров`я, у сумах, нарахованих до вирахування податків .

Розмір доходу, втраченого фізичною особою, яка самостійно забезпечує себе роботою (адвокатом, особою, зайнятою творчою діяльністю, та іншими), визначається у порядку, встановленому частинами першою - третьою цієї статті.

Так, судом встановлено, що позивач є зареєстрованою фізичною особою-підприємцем; здійснював господарську діяльність; отримував дохід, сплачував податки; надав офіційну довідку контролюючого органу щодо доходів.

При цьому, суду не надано жодного доказу, який підтверджував інший річний дохід позивача одержаний в попередньому господарському році, а саме за 2024 рік, відомостей щодо неправильності поданого позивачем розрахунку суми не отриманого доходу за час непрацездатності позивача.

Згідно податкової декларації платника єдиного податку ФОП та довідки Головного управління ДПС в Одеській області ДПС України про доходи фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 від 04.12.2025 року – за 2024 рік, він отримав дохід у розмірі 1673025 грн., тому середньомісячний дохід становить 139418,75 грн., та ОСОБА_1 отримував дохід за кожен день в розмірі 4647,00 грн.

Таким чином, суд погоджується з наданим позивачем розрахунком суми не отриманого доходу за час непрацездатності позивача, з урахуванням положень ст.1198 ЦК України, а саме тих обставин, що розмір доходу фізичної особи-підприємця, втраченого фізичною особою внаслідок каліцтва або іншого ушкодження здоров`я, що підлягає відшкодуванню, визначається з її річного доходу, одержаного в попередньому господарському році, поділеного на дванадцять та сума не отриманого доходу за час непрацездатності позивача ОСОБА_1 складає 697050,00 грн.

Також, з відповіді Головного управління ДПС в Одеській області ДПС України від 09.06.2026 року, вбачається, що згідно наданої звітності податкової декларації платника єдиного податку – фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , отриманий дохід за 2025 рік складає 341266,96 грн. З якого також вбачається, що дохід позивача зменшився.

При цьому, як зазначалося вище, ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 01.07.2026 року спільну заяву ОСОБА_1 та Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АРКС» про укладення мирової угоди по цивільній справі №947/13731/26 за позовною заявою ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Страхова компанія «ARX», ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням було задоволено. Затверджено мирову угоду у цивільній справі №947/13731/26, укладену між ОСОБА_1 та Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «АРКС». Закрито провадження по цивільній справі №947/13731/26 за позовною заявою ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Страхова компанія «ARX» про відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням. Продовжено розгляд справи №947/13731/26 в частині позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.

У вказані вище, затвердженій судом угоді, серед іншого п.3.1. сторонами за взаємною згодою погоджено суму страхового відшкодування, яка підлягає виплаті Акціонерним товариством «Страхова компанія «ARX» за Подією, зазначеною в п. 2.2. цієї Мирової угоди, яка становить 500000,00 грн. Пунктом 4 Угоди затверджено підтвердження позивача, що виконання Акціонерним товариством «Страхова компанія «ARX» обов`язку, встановленого п.3.1, п.3.2 цієї Мирової угоди, прирівнюється до повного та належного виконання Акціонерним товариством «Страхова компанія «ARX» перед позивачем своїх зобов`язань за Полісом за Подією.

Статтею 1194 ЦК України передбачено, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Отже, різниця між повним розміром заподіяної шкоди і страховим відшкодуванням складає 364039,27 грн., яку повинен сплати відповідач ОСОБА_2 позивачу ОСОБА_1 .

При цьому, статтею 1167 ЦК України передбачено загальні підстави відповідальності за завдану моральну шкоду.

Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

За змістом п. 1 ч. 2 ст. 1167 ЦК України моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

Відтак в силу дії п.1 ч. 2 ст. 1167 ЦК України обов`язок відповідача (як володільця транспортного засобу) щодо відшкодування моральної шкоди має місце незалежно від наявності його вини у вчиненні ДТП.

У пункті 4 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 березня 2013 року № 4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» судам роз`яснено, що розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статей 1166, 1187 ЦК України шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов`язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.

Аналогічну правову позицію висловив і Верховний Суд України у постанові №6-145цс12 від 05.12.2012 року.

Відповідно до ч.1 ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки належить визнавати будь-яку діяльність, здійснення якої створює підвищену небезпеку завдання шкоди через неможливість контролю за нею людини, а також діяльність, пов`язану з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Оскільки зазначена норма не містить вичерпного переліку видів джерел підвищеної небезпеки (видів підвищеної небезпечної діяльності), суд, беручи до уваги особливі властивості предметів, речовин або інших об`єктів, що використовуються в процесі діяльності, має право визнати джерелом підвищеної небезпеки також й іншу діяльність. До цих особливих властивостей слід відносити створення підвищеної ймовірності завдання шкоди через неможливість повного контролю за ними з боку людей.

Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Згідно з ч.4 ст.23 ЦК України, моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення.

При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Розмір моральної шкоди визначається судом з урахуванням роз`яснень п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», відповідно до якого, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачам моральних і фізичних страждань, з урахуванням в кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховується характер і тривалість страждань, істотність вимушених змін у їх життєвих стосунках, конкретних обставин по справі і наслідків, що наступили.

Відповідно до роз`яснень, наданих Пленумом ВС України, моральна шкода може полягати у приниженні честі, гідності, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, при настанні інших негативних наслідків.

Приймаючи рішення про стягнення з ОСОБА_2 завданої позивачу моральної шкоди суд враховує тяжкість та глибину його душевних страждань, що супроводжувалися значним фізичним болем, тривалим лікуванням, що призвело до істотних негативних змін в особистому житті, виходячи з міркувань розумності, співрозмірності та справедливості, з урахуванням того, що моральна шкода відшкодовується не з метою збагачення, а носить компенсаційний характер завданим стражданням, приходить до висновку, про стягнення на користь позивача моральної шкоди, що буде відповідати тим стражданням і переживанням, які він пережив та переживає на даний час.

Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (рішення Європейського суду з прав людини «STANKOV v. BULGARIA», № 68490/01, від 12 липня 2007 року.

Враховуючи наведене вище, виходячи з підстав пред`явлення позову, а також обов`язку відповідача ОСОБА_2 відшкодувати моральну шкоду, суд визначає розмір відшкодування моральної шкоди в розмірі 50000,00 грн.

Таким чином позов ОСОБА_1 підлягає до часткового задоволення.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат суд виходить із такого.

Відповідно до положень ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору на підставі п.6 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір», то такий відповідно до вимог ст.141 ЦПК України підлягає стягненню з відповідача ОСОБА_2 в дохід держави пропорційно до розміру задоволених позовних вимог в розмірі 4111,80 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст.89, 259, 263-265 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 , адреса: АДРЕСА_2 ) різницю між повним розміром заподіяної шкоди і страховим відшкодуванням у розмірі 364039,27 грн.

В іншій частині позовних вимог – відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь держави судовий збір в розмірі 4111,80 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його складення.

Повний текст рішення складено 12.10.2026 року.

Суддя В. С. Петренко