Рішення від 05 жовтня 2026 р. у справі №946/3168/26 — Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області

Справа № 946/3168/26

Провадження № 2/946/3456/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 жовтня 2026 року Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області

в складі: головуючого судді – Бурнусуса О.О.,

за участю: секретаря судового засідання – Коробко О.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ізмаїлі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на спадкове майно,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, який уточнила та яким просила визначити, що частки співвласників у праві власності на земельну ділянку, площею 0,0634 га, передану для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер – 5110600000:01:011:0097 є пропорційними частками у праві спільної часткової власності на житловий будинок з господарськими будівлями та надвірними спорудами, розташований за адресою: АДРЕСА_1 та складають: ОСОБА_3 – 2/3 частки; ОСОБА_1 – 1/6 частка; ОСОБА_2 – 1/6 частка. А також, просила визнати за нею в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 право власності на 2/3 частини земельної ділянки площею 0,0634 га, передану для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер – 5110600000:01:011:0097.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що приватним нотаріусом Ізмаїльського районного нотаріального округу Одеської області їй відмовлено у видачі свідоцтва право на спадщину у зв`язку із тим, що неможливо встановити частку спадкодавця у спадковому майні.

В судове засідання позивач ОСОБА_1 не з`явилась, про час та місце розгляду справи повідомлялась належним чином, представник позивача надала суду заяву про розгляд справи за їх відсутності, якою уточненні позовні вимоги підтримують в повному обсязі та просять позов задовольнити.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилась, про час та місце розгляду справи повідомлялась належним чином, надала суду заяву про розгляд справи за її відсутності, якою позовні вимоги визнає в повному обсязі та не заперечує проти задоволення позову.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що уточненні позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України - кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України - здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України - кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до ч. 3 ст. 200 ЦПК України, за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

Частиною 4 ст. 206 ЦПК України передбачено, що у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Так, судом встановлено, на підставі рішення Ізмаїльської міської ради № 1741-VII від 30.11.2016 року «Про надання гр. ОСОБА_3 , гр. ОСОБА_1 , гр. ОСОБА_4 земельної ділянки у спільну сумісну власність для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) за адресою: АДРЕСА_1 », ОСОБА_3 , ОСОБА_1 та ОСОБА_4 була надана земельна ділянка площею 0,0634 га у спільну сумісну власність із земель комунальної власності територіальної громади міста Ізмаїл у межах норм безоплатної приватизації для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 5110600000:01:011:0097.

Відповідно до ч.1 ст. 368 ЦК України спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 372 ЦК України майно, що є у спільній сумісній власності, може бути поділене між співвласниками за домовленістю між ними, крім випадків, установлених законом. У разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.

Частиною 2 ст. 89 ЗК України передбачено, що земельні ділянки співвласників жилого будинку перебувають у спільній сумісній власності.

На підставі частини першої статті 120 ЗК України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Частиною 4 ст. 120 ЗК України визначено, що у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду кількома особами право на земельну ділянку визначається пропорційно до часток осіб у праві власності жилого будинку, будівлі або споруди.

В свою чергу, житловий будинок з надвірними спорудами та господарськими будівлями, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , належав співвласникам на праві спільної часткової власності, частки в праві на який визначались наступним чином: ОСОБА_5 – 1/6; ОСОБА_1 – 1/6; ОСОБА_6 – 2/3, що підтверджується Довідкою № 495, виданою КП «Ізмаїльське МБТІ» 06.04.2026 року.

Виходячи з положень ст.ст. 89, 120 ЗК України, кожен зі співвласників житлового будинку має право на відповідну частку у праві власності на земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) площею 0,0634 га, кадастровий номер 5110600000:01:011:0097, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , яка належала співвласникам на підставі рішення Ізмаїльської міської ради № 1741-VII від 30.11.2016 року «Про надання гр. ОСОБА_3 , гр. ОСОБА_1 , гр. ОСОБА_4 земельної ділянки у спільну сумісну власність для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) за адресою: АДРЕСА_1 ».

У пункті 18 постанови Пленуму Верховного суду України від 16 квітня 2004 року № 7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних прав» судам роз`яснено, що при вирішенні спорів про право власності на земельну ділянку суди мають виходити з того, що при переході права власності на будівлі та споруди за цивільно-правовими угодами, укладеними до 1 січня 2002 року, згідно з положеннями чинної до цієї дати статті 30 ЗК Української РСР до набувача від відчужувача переходить належне йому право власності або право користування земельною ділянкою, на якій розташовані будівлі та споруди, якщо інше не передбачено у договорі відчуження. Після 31 грудня 2001 р. в таких випадках право власності на земельну ділянку або її частини могло переходити відповідно до статті 120 ЗК 2001 року на підставі цивільно-правових угод, а право користування - на підставі договору оренди, укладених відповідно відчужувачем або набувачем. До особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду після 31 грудня 2003 р., згідно зі статтею 377 ЦК 435-15, а з часу внесення змін до статті 120 ЗК Законом України від 27 квітня 2007 р. N 997-V 997-16 - і згідно зі статтею 120 ЗК, переходило право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах, встановлених договором.

За позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 13.05.2020 року у справі №700/670/16-ц та від 12.10.2016 року у справі №6-2225цс16, при застосуванні положень ст. 120 ЗК України у поєднанні з нормою ст. 125 ЗК України слід виходити з того, що у випадку переходу права власності на об`єкт нерухомості у встановленому законом порядку, право власності на земельну ділянку у набувача нерухомості виникає одночасно із виникненням права власності на зведені на земельній ділянці об`єкти. Це правило стосується й випадків, коли право на земельну ділянку не було зареєстроване одночасно з правом на нерухомість, однак земельна ділянка раніше набула ознак об`єкта права власності.

Отже, чинне земельне та цивільне законодавство імперативно передбачає перехід права на земельну ділянку в разі набуття права власності на об`єкт нерухомості, що відображає принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди, який, хоча безпосередньо і не закріплений у загальному вигляді в законі, тим не менш знаходить свій вияв у правилахст.120 ЗК України, ст. 377 ЦК України, інших положеннях законодавства. Дана позиція узгоджується із позицією Великої Палати Верховного Суду у постанові від 04.12.2018 року у справі №910/18560/16.

Таким чином, частка, яка належала спадкодавцєві має бути пропорційною частці у праві спільної часткової власності на будинок, та складає 2/3 частки.

Відповідно частка ОСОБА_2 у праві на вищевказану земельну ділянку має складати 1/6 частку та частка ОСОБА_1 – 1/6.

Враховуючи вказане, судом встановлено, що частки співвласників у праві власності на земельну ділянку, площею 0,0634 га, передану для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер – 5110600000:01:011:0097 є пропорційними частками у праві спільної часткової власності на житловий будинок з господарськими будівлями та надвірними спорудами, розташований за адресою: АДРЕСА_1 та складають: ОСОБА_3 – 2/3 частки; ОСОБА_1 – 1/6 частка; ОСОБА_2 – 1/6 частка.

Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 від 24.01.2020 року, виданого Ізмаїльським міськрайонним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Після смерті ОСОБА_3 відповідно до ст. 1220 ЦК України відкрилась спадщина, до якої входить 2/3 частини земельної ділянки площею 0,0634 га, переданої для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер – 5110600000:01:011:0097.

Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Статтею 1217 ЦК України визначено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Згідно ч. 1 ст. 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.

Відповідно до заповіту від 07.12.2017 року, посвідченого приватним нотаріусом Ізмаїльського районного нотаріального округу Одеської області, зареєстрованого в реєстрі за № 3546, ОСОБА_3 все своє майно, де б воно не було і з чого б воно наскладалося і взагалі все те що на день смерті буде їй належати і на що за законом вона матиме право заповіла своїй донці ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Частиною 1 ст. 1241 ЦК України, встановлено, що малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та не працездатні батьки спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала кожному з них у разі спадкування за законом (обов`язкова частка).

Осіб, які мають право на обов`язкову частку, відповідно до вимог ст. 1241 ЦК України, після смерті ОСОБА_3 немає.

Згідно до ч. 1 ст. 1270 ЦК України – для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Відповідно до ч. 3 ст. 1268 ЦК України – спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Так, як було з`ясовано судом, позивач ОСОБА_1 на час відкриття спадщини проживала разом із спадкодавцем що підтверджено записом в будинковій книзі на житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , тому вважається такою, що фактично прийняла спадщину.

Згідно із п. 23 Постанови Пленуму Верховного суду України від 30.05.2008 року № 7 "Про судову практику у справах про спадкування", за наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права власності на спадкове майно судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутись до суду за правилами позовного провадження.

Враховуючи викладене, іншим (крім судового) шляхом захистити права позивача неможливо, суд приходить до висновку про обґрунтованість заявлених позивачем вимог про визнання права власності на спадкове майно та право позивача на спадщину таким, що підлягає захисту в зв`язку з чим задовольняє позов.

Судом не виявлено обставин, що суперечать закону або порушують права, свободи чи інтереси інших осіб.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 133, 259, 263-265 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 (РНОКПП – НОМЕР_2 , мешкає за адресою: АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 (паспорт серії НОМЕР_3 , місце проживання зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 ) про визнання права власності на спадкове майно - задовольнити.

Визначити, що частки співвласників у праві власності на земельну ділянку, площею 0,0634 га, передану для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер – 5110600000:01:011:0097 є пропорційними частками у праві спільної часткової власності на житловий будинок з господарськими будівлями та надвірними спорудами, розташований за адресою: АДРЕСА_1 та складають: ОСОБА_3 – 2/3 частки; ОСОБА_1 – 1/6 частка; ОСОБА_2 – 1/6 частка.

Визнати за ОСОБА_1 в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 право власності на 2/3 частини земельної ділянки площею 0,0634 га, передану для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер – 5110600000:01:011:0097.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до Одеського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30-ти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 13 жовтня 2026 року.

Суддя:О.О.Бурнусус