Рішення від 11 жовтня 2026 р. у справі №495/8014/23 — Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 495/8014/23

Номер провадження 2/495/4097/2026

12 жовтня 2026 рокум. Білгород-Дністровський

Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області у складі:

головуючої судді Шевчук Ю.В.,

при секретарі судового засідання Зінченко С.І.,

за участю:

представника позивача Багмет Д.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Білгород-Дністровський у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк» (далі – Позивач, АТ КБ «Приватбанк») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 (далі – Відповідач) про стягнення заборгованості, в якому просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором про надання банківських послуг № б/н від 31.01.2012 у розмірі 49530,89 грн. а також сплачений судовий збір у розмірі 2 684,00 грн.

Стислий виклад позиції позивача

Позов обґрунтований тим, що відповідач звернувся до АТ КБ «Приватбанк» з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписав заяву № б/н від 31.01.2012.

Відповідач при підписанні договору підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом із «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Тарифами», які викладені на банківському сайті, складає між ним та позивачем Договір про надання банківських послуг (далі – Договір), що підтверджується підписом у заяві. Заявою відповідача підтверджується той факт, що він був повністю проінформований про умови кредитування в АТ КБ «Приватбанк», які були йому надані для ознайомлення у письмовому вигляді.

При укладені Договору сторони керувалися ч. 1 ст. 634 ЦК України, згідно з якою договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Формулярами та стандартними формами є саме «Умови та правила надання банківських послуг» та «Тарифи», що викладені на сайті.

Отже, підписавши заяву, між сторонами у відповідності до ст. 634 ЦК України був укладений Договір про надання банківських послуг, який за своєю правовою природою є змішаним договором і містить в собі, зокрема умови договору банківського рахунку (ст. 1066 ЦК України) та кредитного договору (ст. 1054 ЦК України).

Відповідно до виявленого бажання відповідачу було відкрито кредитний рахунок та встановлено початковий кредитний ліміт, у розмірі, що зазначений у довідці про зміну умов кредитування та обслуговування картрахунку.

Щодо встановлення кредитного ліміту позивач керувався п.п. 2.1.1.2.3 Договору, на підставі яких відповідач при укладанні Договору дав згоду щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту та його зміни за рішенням та ініціативою банку.

Позивач свої зобов`язання за Договором виконав у повному обсязі, а саме надав відповідачу можливість розпоряджатися кредитними коштами на умовах, передбачених Договором, та в межах встановленого кредитного ліміту.

Відповідач зобов`язався повернути витрачену частину кредитного ліміту відповідно до умов Договору, але не надав своєчасно позивачу грошові кошти для погашення заборгованості за борговими зобов`язаннями, відповідно порушив умови Договору.

У зв`язку з зазначеним порушенням зобов`язання за кредитним договором відповідач станом на 20.07.2023 має заборгованість у розмірі 49 530,89 грн., яка складається з: 40 297,97 грн. – заборгованості за кредитом; 9 232,92 грн. – заборгованості за відсотками за користування кредитом; 0,00 грн. – заборгованості за комісією; 0,00 грн. – нарахованої пені за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором.

У зв`язку з цим, позивач просив суд стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором про надання банківських послуг № б/н від 31.01.2012 у розмірі 49530,89 грн., а також покласти на відповідача судові витрати, а саме суму судового збору 2 684,00 грн.

Стислий виклад позиції відповідача, викладеної у відзиві

Вивчивши доводи позовної заяви та використовуючи надане процесуальним законодавством право передбачене ст. 178 ЦПК України, Відповідач заперечує проти задоволення вимог Позивача, що викладені в позовній заяві, з огляду на їх необґрунтованість та безпідставність.

Як вбачається з позовної заяви та доданих до неї матеріалів, позивач просить про задоволення позову з огляду на те 31.01.2012 між АТ КБ «Приват Банк» та ОСОБА_1 підписано Анкету-заяву до Договору про надання банківських послуг за яким виникла заборгованість. Із наданої позивачем Анкети – заяви вбачається що сторони не погоджували вид платіжної картки, ліміт кредиту та розмір процентів. А паспорт споживчого кредиту містить інформацію щодо різних варіантів карток і начебто підписаний 24.01.2022 р., хоча з нього не вбачається що він підписаний або власноручним або цифровим підписом, докази підписання шляхом ОТП також відсутні.. В самій позовній заяві навіть не вказано яку саме суму заборгував (саме брав позивач, а не кредитний ліміт картки) відповідач, який борг по відсоткам, пені (окремо і конкретно) і інш., тобто взагалі не вказані будь-які суми, які складають борг і що є сумою позову. З урахуванням викладеного відповідач не погоджується з позовною заявою та зазначає наступне.

Велика палата Верховного Суду України у постанові від 03.07.2019 по справі № 342/180/17 визначила загальну судову практику яку мають застосовувати інші суди.

Як вбачається з анкети – заяви сторони не погодили основних умов договору предмет, не погодили сам факт укладення кредитного договору, суму (лімітт) кредиту строк на який надається позика, відсотки за користування кредитом. Також анкета – заява не містить умов щодо збільшення строку позовної давності, визначеного ст. 257 ЦК України. На підтвердження своїх вимог позивач надав витяги з Тарифів обслуговування кредитних карт та Умов та Правил надання банківських послуг, з якого не можливо встановити якою датою вони датовані.

При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме з цими витягами з Умов та Правил надання банківських послуг відповідач ознайомився і погодився, підписуючи заяву-анкету про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені, штрафів), та, зокрема саме у зазначеному в цих документах розмірах і порядку нарахування.

Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення ПриватБанку, яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи.

Надані позивачем витяги з Умов та правил надання банківських послуг ПриватБанком, з огляду на їх мінливий характер, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останнім і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.

Також, підписана відповідачем анкета-заява не містить умов про те, що паспорт споживчого кредиту є складовою договору банківського обслуговування.

Сам по собі факт користування відповідачем грошовими коштами також не підтверджує, що розмір застосованої банком процентної ставки за користування кредитними коштами був погоджений з відповідачем 31.01.2012 (момент укладення договору).

Таким чином, банк на виконання умов Закону України «Про споживче кредитування» ознайомив відповідача, як споживача, з інформацією, необхідною для порівняння різних пропозицій кредитодавця з метою прийняття ним обґрунтованого рішення про укладення відповідного договору, вказавши при цьому, що умови договору про споживчий кредит можуть відрізнятися від інформації, наведеної в цьому паспорті споживчого кредиту.

Зважаючи на викладене, відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами.

Таким чином, довідка про умови кредитування не є належним та допустимим доказом, оскільки ознайомлення з умовами кредитування, їх підписання споживачем не означає укладення договору про споживчий кредит та дотримання його форми, оскільки в такій довідці не відбувається фіксація волі сторін договору та його змісту, що також висловлено у висновках об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 23 травня 2022 року №393/126/20. Таким чином, оскільки анкета-заява, яка підписана відповідачем, не містить посилання на конкретні умови кредитування, нарахування відсотків та порядок повернення кредиту, а тому саме по собі підписання відповідачем умов кредитування, які не є складовою частиною укладеного договору, без підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу умови та правила банківських послуг не підтверджує узгодження сторонами умов кредитування.

Також із розрахунку заборгованості бачається що Позивач вказує про погашення Відповідачем заборгованості по нарахованим відсоткам в сумі 417,73 грн. та погашення заборгованості по простроченим відсоткам в сумі 600,00 грн. З урахуванням того що розмір відсотків сторонами не узгоджувався, Позивач не має права нараховувати їх Відповідачу та зараховувати сплачені грошові суми в рахунок оплати заборгованості за відсотками.

Відповідно сплачені відповідачем грошові кошти в сумі 1017,73 грн., які банк зарахував в рахунок погашення процентів мають бути зараховані в рахунок погашення тіла кредиту та у випадку задоволення позовних вимог сума заборгованості за тілом кредиту має бути зменшена на суму яку банк зарахував в погашення процентів за кредитом.

Крім того, згідно позовної заяви зазначено що Позивачем було збільшено розмір кредитного ліміту на підставі п.п. 2.1.1.2.3, 2.1.1.2.4 Умов та Правил. По-перше, відповідно до довідки про зміну умов кредитування, станом на 10.11.2017 р. кредитний ліміт складав 0,00 грн., вподальшому змінювався 7 разів. По-друге, згідно з частиною першою статті 1 ЦК України цивільні відносини засновані на засадах юридичної рівності, вольного волевиявлення та майнової самостійності їх учасників. Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у пункті 3 частини першої статті 3 ЦК України. Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у пункті 6 частини першої статті 3 ЦК України. Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору. У частинах першій, третій статті 509 ЦК України вказано, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості. Частиною 1 ст. 651 ЦК України визначено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. У даному випадку договірні правовідносини виникли між банком та фізичною особою- споживачем банківських послуг (частина перша статті 11 Закону України від 12 травня 1991 року № 1023-XII«Про захист прав споживачів» (далі - Закон №1023-XII).

Отже, банк самовільно, всупереч норм чинного законодавства багаторазово змінював кредитний ліміт в односторонньому порядку.

Як вбачається із змісту позовної заяви, в якості доказу видачі кредитних коштів та наявності заборгованості у заявленому розмірі позивачем надано розрахунок заборгованості та виписку. Розрахунок заборгованості складений позивачем в односторонньому порядку, залежить від його волевиявлення, не є первинним документом та не підтверджує ні факт користування відповідачем кредитним лімітом ні факт наявності заборгованості, на підтвердження чого зазначаю наступне. В п. 2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» від 16.07.1999р. №996-XIV зазначено, що «Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення;особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції». Згідно п.п. 4.1, 4.2 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою правління НБУ № 254 від 18.06.2003 р. (далі Положення), що було чинним на момент підписання анкети з заяви операції, які здійснюють банки, мають бути належним чином задокументовані. Підставою для відображення операцій за балансовими та/або позабалансовими рахунками бухгалтерського обліку є первинні документи. Відповідно до п. 4.3 Положення первинні документи мають бути складені під час здійснення операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення в паперовій та/або в електронній формі.

Наданий стороною позивача розрахунок заборгованості та виписка не є первинними документами, складені банком в односторонньому порядку. Крім того, згідно наданої позивачем довідки вбачається що остання сума кредитного ліміту складала 39000,00 грн., в зв`язку з чим не зрозуміло яким чином заборгованість з атілом кредиту може складати 40297,37 грн., тобто бути більшою за суму ліміту. З наведеного вбачається що до тіла кредиту Позивачем не законно включено додаткові суми (неустойки, комісії).

На підставі викладеного сторона відповідача просить суд відмовити у задоволенні позову АТ КБ «ПРИВАТ БАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Процесуальні дії у суді

Заочним рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 22 грудня 2023 року позовну заяву Акціонерного Товариства Комерційний Банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості було задоволено: стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» заборгованість у розмірі 49530,89 грн. та судовий збір у розмірі 2684,00 грн.

Ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 18 червня 2025 року заочне рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 22.12.2023 року по справі № 495/8014/23 за позовом Акціонерного товариства КБ «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості скасовано.

11.07.2025 від представника відповідача адвоката Сікорської І.С. надійшов відзив на позовну заяву.

23.12.2025 від представника позивача надійшла відповідь на відзив.

Позиція сторін

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив задовольнити.

Відповідач та його представник у судове засідання не з`явилися.

29.01.2026 від адвоката Сікорської І.С. надійшла заява про розгляд справи без участі, проти задоволення позову заперечують з підстав викладених письмово.

За наслідком розгляду даної справи, суд перейшовши до стадії ухвалення судового рішення та у відповідності до положень ч. 1 ст. 244 ЦПК України відклав судове засідання до 12.10.2026 для ухвалення та проголошення судового рішення.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Судом встановлено, що 31.01.2012 між ПАТ КБ «ПриватБанк» та відповідачем укладено договір № б/н, відповідно до якого ОСОБА_1 надано кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. У відповідності до умов надання банківських послуг відповідач зобов`язувався погашати заборгованість за кредитом, відсотки за його використання.

Відповідно до виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 10.06.2021 ПАТ КБ «ПриватБанк» змінило назву на Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк».

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 своїм підписом у Заяві-Анкеті підтвердив те, що він ознайомлений і згоден з Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також тарифами банку.

У заяві зазначено, що відповідач згоден з тим, що ця заява разом із Пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами становить між ним та банком договір про надання банківських послуг, а також, що він ознайомився та погодився з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, які були надані йому для ознайомлення в письмовому вигляді.

Згідно розрахунку заборгованості за договором № б/н від 31.01.2012 станом на 31.08.2019 заборгованість відповідача за кредитним договором становить 49 530,89 грн. та складається з наступного: 0,00 грн. - заборгованість за поточним тілом кредиту; 40 297,97 грн. - заборгованість за простроченим тілом кредиту; 0,00 грн. - заборгованість за нарахованими відсотками; 9 232,92 грн. - заборгованість за простроченими відсотками; 0,00 грн. - заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625 ЦК України; 0,00 грн. – заборгованість по пені; 0,00 грн. – заборгованість по комісії.

Нормативно-правове обґрунтування

Визначення поняття зобов`язання міститься у частині першій статті 509 ЦК України. Відповідно до цієї норми зобов`язання це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частинами 1 та 2 статті 207 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно частини 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 628 ЦК України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

За вимогами статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Частинами 1 та 2 статті 639 ЦК України визначено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Відповідно до частини першої статті 633 ЦК України, публічним є договір, в якому одна сторона підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Згідно частини 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; сплата неустойки (пункти 1 та 3 частини 1 статті 611 ЦК України)

Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу (частина 2 статті 1050 ЦК України).

Згідно частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Висновки суду

Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Згідно із вказаною нормою закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи.

Вказана позиція неодноразово підтверджена судовою практикою Верховного Суду. Так, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у Постанові від 25.05.2021 у справі № 554/4300/16-ц дійшов висновку, що «належними доказами, які підтверджують наявність заборгованості за укладеним кредитним договором та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно із зазначеною нормою закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.»

Відповідно до п. 62 «Положення про організацію бухгалтерського обліку в банках України», затвердженого постановою Правління Національного банку України від 04.07.2018 року № 75, виписки з клієнтських рахунків є підтвердженням виконаних за операційний день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

З наданої позивачем виписки по рахунку вбачається, що відповідач отримував кредитні кошти від позивача, а також частково проводив повернення зазначених коштів, що також вказує на наявність кредитних правовідносин між позивачем та відповідачем.

Згідно вказаного розрахунку заборгованість за кредитом, який отримав відповідач від АТ КБ «Приватбанк», станом на 31.08.2019 складає 49 530,89 грн., яка складається з наступного: 40 297,97 грн. - заборгованість за кредитом, 9 232,92 грн. - заборгованість за відсотками за користування кредитом.

Оскільки з матеріалів справи вбачається, що відповідач користувався кредитними коштами, частково здійснював погашення заборгованості за кредитним договором, та не надав суду доказів відсутності заборгованості по отриманим кредитним коштам, а тому суд не вбачає підстав для відмови у задоволенні позовних вимог в частині стягнення вищевказаної заборгованості по простроченому тілу кредиту.

Судом встановлено, що вищевказана Анкета-Заява, на яку посилається позивач, є стандартним бланком, який не містить відомостей про розмір відсотків, комісії, пені і штрафів, порядку користування кредитними коштами. Анкета-заява містить лише анкетні дані відповідача, його контактну інформацію, але не містить даних про умови кредитування.

На підтвердження вказаних відомостей позивач посилається на «Умови та правила надання банківських послуг в Приватбанку» та Тарифи обслуговування кредитних карт «Універсальна».

Однак судом встановлено, що надані позивачем Витяг з «Умов та правил надання банківських послуг в Приватбанку», у редакції, що діяли на момент підписання заяви, та Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» обслуговування кредитних карт «Універсальна» не містять підпису відповідача.

03 липня 2019 року Великою Палатою Верховного Суду було ухвалено постанову в аналогічній справі за позовом ПАТ «КБ «Приватбанк» до фізичної особи про стягнення заборгованості за картковим кредитом (справа № 342/180/17).

У вказаній постанові Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в Приватбанку, який не містять підпису позичальника, не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами шляхом підписання заяви-анкети. Заява-анкета позичальника не містить положень щодо розміру процентів. Отже, відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами.

У цій же постанові Велика Палата Верховного Суду вказала, що за відсутності належних та допустимих доказів погодження умов договору, АТ «КБ «Приватбанк» має право вимагати захисту своїх прав шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.

Крім того, АТ КБ «Приватбанк» не надано суду належних і допустимих доказів, які б підтверджували, що саме ці Умови є складовою частиною укладеного між сторонами кредитного договору і що саме ці Умови та Тарифи обслуговування кредитних карт «Універсальна» мав на увазі відповідач, підписуючи Анкету-Заяву позичальника, та відповідно, чи брав він на себе зобов`язання зі сплати саме того, який зазначено в Умовах та тарифах, розміру відсотків у разі порушення зобов`язання з повернення кредиту. Тому вказані Умови та Тарифи обслуговування кредитних карт «Універсальна» не можна вважати складовою частиною укладеного між сторонами договору від 31.01.2012.

Суд не бере до уваги наявний у справі підписаний відповідачем паспорт споживчого кредиту, оскільки ознайомлення з паспортом споживчого кредиту, його підписання споживачем не означає укладення договору про споживчий кредит та дотримання його форми, оскільки в паспорті кредиту не відбувається фіксація волі сторін договору та його змісту. Ознайомлення із паспортом споживчого кредиту, його підписання споживачем не означає укладення договору про споживчий кредит та дотримання його форми, оскільки в паспорті кредиту не відбувається фіксація волі сторін договору та його змісту. До укладення договору про споживчий кредит кредитодавець надає споживачу інформацію, необхідну для порівняння різних пропозицій кредитодавця з метою прийняття ним обґрунтованого рішення про укладення відповідного договору, в тому числі з урахуванням обрання певного типу кредиту. Зазначена інформація безоплатно надається кредитодавцем споживачу за спеціальною формою (паспорт споживчого кредиту), встановленою у Додатку 1 до Закону України «Про споживче кредитування», у письмовій формі (у паперовому вигляді або в електронному вигляді з накладенням електронних підписів, електронних цифрових підписів, інших аналогів власноручних підписів (печаток) сторін у порядку, визначеному законодавством) із зазначенням дати надання такої інформації та терміну її актуальності. У такому разі кредитодавець визнається таким, що виконав вимоги щодо надання споживачу інформації до укладення договору про споживчий кредит згідно з частиною третьою цієї статті (ч. 2 ст. 9 Закону України «Про споживче кредитування», в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин). Ознайомлення з паспортом споживчого кредиту, його підписання споживачем не означає укладення договору про споживчий кредит та дотримання його форми, оскільки в паспорті кредиту не відбувається фіксація волі сторін договору та його змісту. До таких висновків дійшов Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 23 травня 2022 року у справі № 393/126/20 (провадження № 61-14545сво20), в постанові Верховного Суду від 26.10.2022р року у справі №686/6783/21 (провадження 61-19321 св21).

З урахуванням зазначеної позиції Великої Палати Верховного Суду, Верховного Суду та обставин встановлених раніше, суд прийшов до висновку, що АТ «КБ «Приватбанк» має право виключно на повернення сум фактично отриманих коштів.

Отже, вимоги позивача про стягнення відсотків не підлягають до задоволення.

На підставі вищезазначеного суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог і з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором № б/н від 31.01.2012 у сумі 40 297,97 грн., яка складається із: заборгованості за тілом кредиту - у сумі 40 297,97 грн.

Щодо тверджень сторони відповідача про непогодження збільшення кредитного ліміту суд зазначає, що суду не надано належних доказів незгоди відповідача зі зміненими розмірами кредитного ліміту та його звернень до позивача з відповідними заявами.

Відсутність доказів того, що відповідача було проінформовано про збільшення кредитного ліміту не є підставою для відмови в задоволенні позову, бо як вбачається із наданої виписки по рахунку, відповідач продовжував користуватись наданими грошовими коштами понад попередньо встановлений кредитний ліміт, про свою незгоду зі зміною кредитного ліміту не повідомляв.

Окремо суд зазначає, що за умови невикористання відповідачем кредитних коштів, збільшення кредитного ліміту не могло вплинути на розмір заборгованості та, відповідно, не порушувало б права позивача.

Деякі з доводів сторони відповідача є слушними та враховані судом, при ухваленні судового рішення.

Усі інші аргументи відповідача не спростовують висновків суду, зазначених в цьому судовому рішенні, їх дослідження та оцінка судом не надало можливості встановити обставини, які б були підставою для ухвалення будь-якого іншого судового рішення.

На підставі вищевикладеного, позовна заява підлягає частковому задоволенню.

Розподіл судових витрат

Що стосується питання розподілу судових витрат суд вирішив, що так як позовні вимоги АТ КБ «Приватбанк» підлягають частковому задоволенню, судові витрати суд стягує з відповідача на користь позивача пропорційно задоволених вимог згідно зі ст. 141 ЦПК України.

Оскільки позовні вимоги були заявлені позивачем на суму 49 530,89 грн., а задоволено на суму 40 297,97 грн. (81,36 %) то з відповідача на користь позивача слід стягнути судовий збір за розгляд справи в сумі 2 183,70 грн. (2 684,00 грн. х 81,36 % / 100 = 2 183,70 грн.), як того вимагає ст. 141 ЦПК України.

Керуючись ст. 12, 13, 80, 81, 89, 141, 259, 264, 265, 268, 354 ЦПК України, ст. 525, 526, 530, 1049, 1054 ЦК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором про надання банківських послуг б/н від 31.01.2012, а саме: заборгованість за тілом кредиту в сумі 40 297,97 грн.

В задоволенні решти позовних вимог – відмовити за безпідставністю.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» судовий збір у сумі 2 183,70 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Одеського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або про прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Повне найменування/ім`я сторін:

Позивач – Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк» (код ЄДРПОУ 14360570, місцезнаходження: м. Київ, вул. Грушевського, 1-Д, рах. № НОМЕР_1 , МФО № 305299).

Відповідач – ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 )

Повний текст судового рішення складено 12.10.2026.

Суддя Юлія ШЕВЧУК