Рішення від 12 жовтня 2026 р. у справі №491/1031/26 — Ананьївський районний суд Одеської області

Справа №491/1031/26

Провадження № 2/491/970/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

іменем України

13 жовтня 2026 року Ананьївський районний суд Одеської області

в складі головуючого судді - Желяскова О.О.,

за участю секретаря судового засідання - Білоус А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Ананьїв Подільського району Одеської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Державної екологічної інспекції Південно-Західного округу (Миколаївська та Одеська області) до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок негативного впливу на навколишнє середовище,

ВСТАНОВИВ:

Державна екологічна інспекція Південно-Західного округу (Миколаївська та Одеська області) звернулася до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок негативного впливу на навколишнє середовище.

В обґрунтування позовної заяви зазначено, що позивачем встановлено факт адміністративного та цивільно-правового характеру у вигляді незаконної вирубки 12-ти дерев «Акації білої» до ступеня неприпинення росту громадянином ОСОБА_1 . Факт порушення природоохоронного законодавства ОСОБА_1 зафіксований державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища Південно-Західного округу (Миколаївська та Одеська області), про що відповідно до статті 651 КУпАП складено протокол про адміністративне правопорушення від 14 січня 2025 року № 000291, в якому зазначено, що 14 січня 2025 року при здійсненні державного нагляду (контролю) за матеріалами СПД № 1 ВП № 1 Подільського РУП ГУНП в Одеській області від 12 грудня 2024 року № 66.3.1/6303, щодо встановленого факту незаконної рубки дерев породи «Акація біла» у кількості 12-ти штук у захисному лісовому насадженні, що розташовується за межами села Кохівка Подільського району Одеської області (адміністративна територія Ананьївської міської ради), проведено відповідні інспекційні заходи за результатом яких, підтверджено встановлений факт самовільного знищення до ступеня припинення росту сироростущих 12-ти дерев «Акації білої», яку здійснив 01 грудня 2024 року гр. ОСОБА_1 , що є порушенням статті 69 Лісового кодексу України. 21 січня 2025 року відповідно до статті 651 КУпАП винесено постанову про накладення адміністративного стягнення № 000291, якою гр. ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена статтями 18, 21, 69 Лісового кодексу України та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 765,00 гривень. Отже, відповідач, своїми діями вчинив правопорушення у вигляді незаконної вирубки 12-ти дерев «Акації білої» без відповідного дозволу, а саме лісорубного квитка. Державною екологічною інспекцією Південно-Західного округу (Миколаївська та Одеська області) за наслідком рубки дерева було здійснено заміри по встановленню суми збитків, заподіяних навколишньому природному середовищу, за наслідком чого здійснено розрахунок розміру збитків, заподіяних навколишньому природному середовищу. Відповідно до обґрунтованого розрахунку збитків заподіяних внаслідок пошкодження зелених насаджень, який здійснено державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища Південно-Західного округу (Миколаївська та Одеська області), розмір заподіяної шкоди становить 20 626,42 гривень. У зв`язку з цим, позивач просив стягнути з відповідача на користь держави завдану шкоду.

Ухвалою Ананьївського районного суду Одеської області від 14 вересня 2026 року відкрито провадження у справі, прийнято рішення про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження та встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, який повинен відповідати вимогам статті 178 ЦПК України (а.с.17).

Оскільки позовна заява подана через електронний кабінет підсистеми «Електронний суд», позивач самостійно направив відповідачу копію позовної заяви з копіями доданих до неї документів рекомендованим листом з описом вкладення та надав суду докази їх надсилання (а.с.11-12).

Відповідачу, за зареєстрованим місцем його проживання, було надіслано копію ухвали суду про відкриття провадження у справі, про що містяться відомості в матеріалах справи (а.с.18). Поштовий конверт з вкладенням повернувся на адресу суду з відміткою «адресат відсутній» (а.с.20).

Представник позивача в судове засідання на розгляд справи не прибув. Про дату, час та місце розгляду справи сторона позивача повідомлена у відповідності до вимог статті 128 ЦПК України. Це підтверджується довідкою про доставку електронного документу (а.с.19). Водночас, представник позивача Пантелеєва В.І., яка діє на підставі довіреності у порядку передоручення від 17 червні 2026 року (а.с.23 зворотний), подала через підсистему «Електронний суд» заяву, в якій просить суд здійснити розгляд справи за відсутності представника позивача (а.с.21-22).

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання на розгляд справи не прибув, причини неприбуття невідомі. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлений у відповідності до вимог статті 128 ЦПК України. Це підтверджується поштовим конвертом з вкладенням, який повернувся на адресу суду з відміткою «адресат відсутній» (а.с.20).

Відповідно до положень пункту 5 частини шостої статті 272 ЦПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Аналогічні положення закріплені у пунктах 3 та 4 частини восьмої статті 128 ЦПК України, якими врегульовано порядок надсилання та вручення учасникам справи судових повісток та повідомлень.

Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі № 911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18), постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 27 листопада 2019 року у справі № 913/879/17, від 21 травня 2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15 червня 2020 року у справі № 24/260-23/52-б).

За наведених обставин відповідач вважається таким, що отримав копію ухвали суду про відкриття провадження у справі (а.с.20).

Відзив на позовну заяву відповідачем подано не було, тому відповідно до вимог частини восьмої статті 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами. Крім того, відповідач із запереченням проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження до суду не звертався та будь-яких інших заяв, клопотань не надавав. Отже, відповідач своїми процесуальними правами, передбаченими ЦПК України не скористався.

Враховуючи викладене, положення частини третьої статті 223 ЦПК України, наявність відомостей про належне повідомлення учасників справи про дату, час та місце слухання справи (а.с.19, 20), суд вважає за можливе здійснювати розгляд справи за відсутності учасників справи.

У відповідності до частини другої статті 247 ЦПК України, у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Відповідно до положень частини першої статті 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

З наведених вище обставин встановлено, що відповідач належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання, при цьому в судове засідання не прибув без повідомлення причин неприбуття, що відповідає передумовам заочного розгляду справи, передбаченим пунктами 1, 2 частини першої статті 280 ЦПК України.

Також встановлено, що відповідач, у встановлений для нього судом строк, відзив на позовну заяву не подав, в матеріалах справи відсутні заперечення сторони позивача щодо заочного розгляду справи, що відповідає передумовам заочного розгляду справи, передбаченим пунктами 3, 4 частини першої статті 280 ЦПК України.

Враховуючи викладене, суд вважає що існують визначені частиною першою статті 280 ЦПК України підстави та умови для здійснення заочного розгляду справи, про що у відповідності до положень частини першої статті 281 ЦПК України без оформлення окремого документа із занесенням до протоколу судового засідання судом постановлено відповідну ухвалу.

Дослідивши і оцінивши письмові матеріали справи, суд доходить до висновку, що позовна заява підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом встановлено, що згідно із протоколом про адміністративне правопорушення №000291, складеного 14 січня 2025 року державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища Василик Т.І., 14 січня 2025 року при здійсненні державного нагляду (контролю) за матеріалами СПД № 1 ВП № 1 Подільського РУП ГУНП в Одеській області від 12 грудня 2024 року № 66.3.1/6303, щодо встановленого факту незаконної рубки дерев породи «Акація біла» у кількості 12-ти штук у захисному лісовому насадженні, що розташовується за межами села Кохівка Подільського району Одеської області (адміністративна територія Ананьївської міської ради), проведено відповідні інспекційні заходи за результатом яких, підтверджено встановлений факт самовільного знищення до ступеня припинення росту сироростущих 12-ти дерев «Акації білої», яку здійснив 01 грудня 2024 року гр. ОСОБА_1 , що є порушенням статті 69 Лісового кодексу України.

Згідно із постановою № 000291 від 21 січня 2025 року, винесеною по справі про адміністративне правопорушення, ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 651 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 765,00 гривень.

Згідно із розрахунку розміру шкоди, заподіяної захисним лісовим насадженням, ОСОБА_1 завдано збитків навколишньому природному середовищу в розмірі 20 626,42 гривень.

Відповідно до статті 67 ЛК України у порядку спеціального використання можуть здійснюватися такі види використання лісових ресурсів: заготівля деревини; заготівля другорядних лісових матеріалів; побічні лісові користування; використання корисних властивостей лісів для культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних, туристичних і освітньо-виховних цілей, потреб мисливського господарства, проведення науково-дослідних робіт. Спеціальне використання лісових ресурсів здійснюється в межах лісових ділянок, виділених для цієї мети.

Згідно із статтею 68 ЛК України спеціальне використання лісових ресурсів здійснюється в межах лісових ділянок, виділених для цієї мети.

Відповідно до статті 69 ЛК України, спеціальне використання лісових ресурсів на виділеній лісовій ділянці проводиться за спеціальним дозволом - лісорубний квиток або лісовий квиток, що видається безоплатно.

Відповідно до статті 70 ЛК України, заготівля деревини здійснюється при використанні лісових ресурсів у порядку рубок головного користування, що проводяться в стиглих і перестійних деревостанах.

Згідно із статтею 68 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» підприємства, установи, організації та громадяни зобов`язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України.

Застосування заходів дисциплінарної, адміністративної або кримінальної відповідальності не звільняє винних від компенсації шкоди, заподіяної забрудненням навколишнього природного середовища та погіршенням якості природних ресурсів.

Статтею 68 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» визначено, що шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.

Відповідно до частини першої статті 107 ЛК України підприємства, установи, організації і громадяни зобов`язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними лісу внаслідок порушення лісового законодавства, у розмірах і порядку, визначених законодавством України.

Згідно із статтею 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Відповідно до статті 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Статтею 5 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» встановлено, що державній охороні і регулюванню використання на території України підлягають: навколишнє природне середовище як сукупність природних і природно-соціальних умов та процесів, природні ресурси, як залучені в господарський обіг, так і не використовувані в економіці в даний період (земля, надра, води, атмосферне повітря, ліс та інша рослинність, тваринний світ), ландшафти та інші природні комплекси.

Крім цього, у справі «Hamer проти Бельгії» Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 27 листопада 2007 року вперше зазначив, що навколишнє середовище, не будучи безпосередньо зазначеним у Конвенції, тим не менш являє собою цінність, в збереженні якої зацікавлені як суспільство, так і публічна влада і економічні імперативи та навіть деякі основні права, включаючи право власності, не повинні превалювати над екологічними міркуваннями, особливо якщо держава прийняла законодавство з цього питання.

Відповідно до статті 66 Конституції України кожен зобов`язаний не заподіювати шкоду природі, культурній спадщині, відшкодовувати завдані ним збитки.

Згідно із статтею 40 Закону України «Про рослинний світ» порушення законодавства про рослинний світ тягне за собою дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно з законами України. Відповідальність за порушення законодавства про рослинний світ, зокрема, несуть особи, винні у протиправному знищенні або пошкодженні об`єктів рослинного світу.

Відповідно до частин четвертої, п`ятої статті 68, частини першої статті 69 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» підприємства, установи, організації та громадяни зобов`язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України. Застосування заходів дисциплінарної, адміністративної або кримінальної відповідальності не звільняє винних від компенсації шкоди, заподіяної забрудненням навколишнього природного середовища та погіршенням якості природних ресурсів. Шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.

Пунктом 2 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами справ за позовами про відшкодування шкоди № 6 від 27 березня 1992 року роз`яснено, що, розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи.

За загальним правилом, встановленим частиною першою статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Вирішуючи спірні правовідносини суд враховує також, приписи Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», зокрема, статті 12, 40 та 69, відповідно до яких громадяни України зобов`язані: а) берегти природу, охороняти, раціонально використовувати її багатства відповідно до вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища; б) здійснювати діяльність з додержанням вимог екологічної безпеки, інших екологічних нормативів та лімітів використання природних ресурсів; в) не порушувати екологічні права і законні інтереси інших суб`єктів; г) вносити штрафи за екологічні правопорушення; д) компенсувати шкоду, заподіяну забрудненням та іншим негативним впливом на навколишнє природне середовище (частина перша статті 12 Закону).

Використання природних ресурсів громадянами, підприємствами, установами та організаціями здійснюється з додержанням обов`язкових екологічних вимог: раціонального і економного використання природних ресурсів на основі широкого застосування новітніх технологій; здійснення заходів щодо запобігання псуванню, забрудненню, виснаженню природних ресурсів, негативному впливу на стан навколишнього природного середовища (частина перша статті 40 Закону).

Шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі (частина перша статті 69 Закону).

Відповідно до статті 16 ЦК України сторони вживають заходів для досудового врегулювання спору за домовленістю між собою або у випадках, коли такі заходи є обов`язковими згідно із законом. Особи, які порушили права та законні інтереси інших осіб, зобов`язані поновити їх, не чекаючи пред`явлення претензії чи позову.

З метою досудового врегулювання спору, Державною екологічною інспекцією Південно-Західного округу (Миколаївська та Одеська області) на адресу ОСОБА_1 був направлений лист від 05 лютого 2025 року за № 34 з пропозицією в тридцятиденний термін з дня отримання листа відшкодувати шкоду, завдану захисним лісовим насадженням у розмірі 20 626,42 гривень. Квитанція про сплату вищезазначених коштів до Державної екологічної інспекції Південно-Західного округу (Миколаївська та Одеська області) не надходила.

Отже, Державною екологічною інспекцією Південно-Західного округу (Миколаївська та Одеська області) вжито заходів для мирного врегулювання спору, а тому є всі підстави для подання позовної заяви.

Несплата відповідачем визначеного в установленому законом порядку розміру шкоди, заподіяної внаслідок порушення законодавства у сфері охорони та раціонального використання тваринного та рослинного світу, біоресурсів, не лише безпосередньо зачіпає майнові та економічні інтереси держави, а й вплине на недофінансування державою природоохоронних заходів, спрямованих на забезпечення екологічної безпеки життєдіяльності людини, яка є невід`ємною умовою сталого економічного та соціального розвитку України.

В контексті правовідносин у даній справі, інтереси держави полягають не тільки у захисті прав державних органів влади, а також у захисті прав та свобод місцевого самоврядування, яке не носить загальнодержавного характеру, але направлене на виконання функцій держави на конкретній території та реалізуються у визначеному законом порядку та способі, який відноситься до їх відання.

За таких обставин, в даному випадку порушення інтересів держави полягає у недоотриманні місцевим бюджетом коштів, які він мав отримати, на суму 20 626,42 гривень, у зв`язку з порушенням ОСОБА_1 вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища, що призвело до заподіяння матеріальної шкоди державі.

Статтею 324 ЦК України передбачено, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу.

Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, встановлених Конституцією України.

Таким чином, шкода, завдана внаслідок порушення законодавства в галузі охорони, використання і відтворення рослинного світу, повинна бути відшкодована відповідній місцевій раді за місцем завдання шкоди (в даному випадку Ананьївській міській раді).

У відповідності до вимог частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Так, у постанові від 10 січня 2019 року у справі № 541/307/17 Верховний Суд визнав обґрунтованими судові рішення судів попередніх інстанції щодо можливості стягнення спричиненої незаконним виловом риби шкоди на користь сільської ради за відповідним позовом Державної екологічної інспекції.

Отже, правові підстави для звернення Державної екологічної інспекції Південно-Західного округу (Миколаївська та Одеська області) з позовними вимогами до суду в інтересах Держави встановлено відповідною правовою позицією Верховного Суду щодо застосування норм Закону України «Про тваринний світ» у подібних правовідносинах та судовою практикою.

Згідно із частиною другою статті 1166 ЦК України особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Тобто, цивільне законодавство в деліктних зобов`язаннях передбачає презумпцію вини. Якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.

Згідно із частиною третьою статті 12, частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частини першої статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Факт незаконної вирубки 12-ти дерев породи «Акація біла» відповідачем підтверджується наявними доказами у справі.

З огляду на викладене вище, суд доходить висновку, що позовні вимоги є законними та обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню.

Статтею 47 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» передбачено утворення місцевих фондів охорони навколишнього природного середовища у складі відповідного місцевого бюджету за місцем заподіяння екологічної шкоди за рахунок, зокрема, частини грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища в результаті господарської та іншої діяльності.

Відповідно до пункту 7 частини третьої статті 29, пункту 4 частини першої статті 691 БК України 30% грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища, зараховуються до спеціального фонду державного бюджету України, а 70% - до спеціального фонду місцевих бюджетів, в тому числі до бюджетів місцевого самоврядування (крім бюджетів міст Києва та Севастополя) - 50 відсотків, обласних бюджетів та бюджету Автономної Республіки Крим - 20 відсотків, бюджетів міст Києва та Севастополя - 70 відсотків.

Тому встановлена судом шкода підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь держави у повному обсязі.

Оскільки постановою № 000291 від 21 січня 2025 року, винесеною по справі про адміністративне правопорушення, визнано винним ОСОБА_1 та притягнуто останнього до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 651 КУпАП, слід стягнути майнову шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища у розмірі 20 626,42 гривень.

Відповідно до пункту 6 частини першої статті 264 ЦПК України під час ухвалення судового рішення суд вирішує питання розподілу між сторонами судових витрат.

Згідно частини першої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Статтями 3 і 4 Закону України «Про судовий збір» визначено об`єкти справляння судового збору, його розміри та перелік позовних заяв чи інших заяв, передбачених процесуальним законодавством, за подання яких судовий збір не справляється.

Відповідно до підпункту 1 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір», при подачі позовної заяви майнового характеру, яка подана юридичною особою, ставка судового збору складає 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року, в якому відповідна заява подається до суду.

Згідно статті 7 Закону України «Про державний бюджет на 2026 рік» прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01 січня 2026 року становить 3 328,00 гривень. Отже ставка судового збору при зверненні до суду із позовною заявою майнового характеру, яка подана юридичною особою, у 2026 році повинна складати не менше 3 328,00 гривень.

Водночас відповідно до частини третьої статті 4 Закону України «Про судовий збір» при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору. Таким чином ставка судового збору при зверненні до суду із позовною заявою майнового характеру, яка подана юридичною особою, в електронній формі у 2026 році повинна складати: 3 328,00 гривень х 0,8 = 2 662 гривні 40 коп.

Враховуючи подання позовної заяви в електронній формі через підсистему «Електронний суд» ЄСІТС та ціну позову, позивач повинен був сплатити судовий збір у розмірі 2 662 гривні 40 коп.

Враховуючи, що позовні вимоги підлягають задоволенню, позовна заява подана в електронній формі, не зважаючи на сплату позивачем судового збору за подання позовної заяви в розмірі 3 028,00 гривень (а.с.1), суд вважає за необхідне судові витрати пов`язані зі сплатою судового збору в розмірі 2 662,40 гривні, покласти на відповідача.

Відповідно до статті 7 Закону України «Про судовий збір» позивач має право на звернення до суду з клопотанням про повернення судового збору в розмірі переплаченої суми, що становить 365,60 гривень.

На підставі викладеного, керуючись статтями 12, 13, 76-81, 89, 141, 264, 279-283 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги Державної екологічної інспекції Південно-Західного округу (Миколаївська та Одеська області) до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок негативного впливу на навколишнє середовище, - задовольнити в повному обсязі.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 ; відомості про реєстраційний номер облікової картки платника податків не надано, на користь держави Україна (р/р: НОМЕР_1 фонду охорони навколишнього природного середовища Ананьївська міська ТГ, код за ЄДРПОУ: 37607526, одержувач: ГУК в Од.обл./м.Ананьїв/24062100, балансовий рахунок 3311, символ звітності банку 331) суму шкоди, заподіяної навколишньому середовищу, в розмірі 20 626 (двадцять тисяч шістсот двадцять шість) гривень 42 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 ; відомості про реєстраційний номер облікової картки платника податків не надано, на користь Державної екологічної інспекції Південно-Західного округу (Миколаївська та Одеська області), ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 43879780, місцезнаходження згідно Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: 65114, Одеська область, м. Одеса, вул. 12-а лінія 6 ст. Люстдорфської дороги, буд. 22, на р/р: № UA438201720343110001000115709, код ЄДРПОУ: 43879780, банк: Державна казначейська служба України м. Київ, витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) гривні 40 коп., сплачений за подачу позовної заяви до суду.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його складення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про сторін та інших учасників справи на виконання пункту 4 частини п`ятої статті 265 ЦПК України:

позивач: Державна екологічна інспекція Південно-Західного округу (Миколаївська та Одеська області), місцезнаходження згідно Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: 65114, Одеська область, м. Одеса, вул. 12-а лінія 6 ст. Люстдорфської дороги, буд. 22; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 43879780

відповідач:ОСОБА_1 ; місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 ; відомості про реєстраційний номер облікової картки платника податків не надано

Відповідно до статті 283 ЦПК України копію заочного рішення надіслати учасникам справи в порядку, передбаченому статтею 272 ЦПК України.

У відповідності до положень частин четвертої та п`ятої статті 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є 13 жовтня 2026 року, тобто дата складення повного судового рішення.

Суддя О.О. Желясков

Рішення суду набрало законної сили «_______» ______________________20______ року.

Оригінал рішення суду знаходиться в матеріалах цивільної справи № 491/1031/26 Ананьївського районного суду Одеської області.