Постанова від 11 жовтня 2026 р. у справі №725/4994/25 — Чернівецький апеляційний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 жовтня 2026 року місто Чернівці справа №725/4994/25

провадження №22-ц/822/958/26

Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді-доповідача: Височанської Н. К.

суддів: Лисака І.Н., Одинака О.О.

за участю секретаря судових засідань Паучек І.І.

учасники справи:

позивач – Чернівецька міська рада,

відповідачі – ОСОБА_1 , Приватне підприємство виробничо-комерційна фірма «Кераміка-Буковина»

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Чернівецького районного суду міста Чернівців від 18 лютого 2026 року, головуючий в суді першої інстанції суддя Скуляк І.А.,

В С Т А Н О В И В:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2025 року позивач Чернівецька міська рада звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 та Приватного підприємства виробничо-комерційна фірма «Кераміка-Буковина» (далі - ПП ВКФ «Кераміка-Буковина») про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за землю.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно у період з 13 листопада 2023 року по 10 квітня 2025 року ОСОБА_1 та ПП ВКФ «Кераміка-Буковина» були власниками нежитлових будівель за адресою: АДРЕСА_1 , які розміщені на земельній ділянці комунальної власності площею 0,2251 га, кадастровий номер 7310136600:27:003:0032, цільове призначення – для будівництва та обслуговування будівель торгівлі (код 03.07), державну реєстрацію якої проведено 13 листопада 2023 року.

Відповідачі право користування вказаною земельною ділянкою не оформили, договір оренди не уклали, орендну плату не сплачували. Департамент урбаністики та архітектури Чернівецької міської ради листом від 10 квітня 2025 року № 24/01-08/3-07/540 направив відповідачам розрахунок безпідставно збережених коштів та запропонував їх сплатити, однак кошти не сплачені.

Відповідно до витягу з технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок від 10 лютого 2025 року № НВ-9937725942025 нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 8 209 050,83 грн. За розрахунком, затвердженим директором департаменту урбаністики та архітектури Чернівецької міської ради 11 квітня 2025 року, із застосуванням ставки орендної плати 3 відсотки від нормативної грошової оцінки, загальна сума безпідставно збережених коштів за період з 13 листопада 2023 року по 10 квітня 2025 року становить 315 443,35 грн, яка розподілена між власниками пропорційно площі належних їм будівель: ОСОБА_1 (будівля подавача літ. І площею 205,70 кв. м, майстерня літ. Щ площею 484,20 кв. м) – 242 424,38 грн; ПП ВКФ «Кераміка-Буковина» (бігунне відділення літ. Ц площею 176,30 кв. м, будівля галереї літ. Ш площею 31,50 кв. м) – 73 018,97 грн.

Посилаючись на статтю 1212 Цивільного кодексу України, статті 12, 152, 206 Земельного кодексу України, позивач просив стягнути на свою користь з ОСОБА_1 безпідставно збережені кошти у сумі 242 424,38 грн, з ПП ВКФ «Кераміка-Буковина» – 73 018,97 грн, а також стягнути з відповідачів сплачений судовий збір у сумі 3 028,00 грн.

Короткий зміст рішень суду першої інстанції

Заочним рішенням Чернівецького районного суду міста Чернівців від 18 лютого 2026 року позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Чернівецької міської ради безпідставно збережені кошти за використанням без правовстановлюючих документів земельної ділянки загальною сумою 242 424,38 грн.

Стягнуто з Приватного підприємства виробничо-комерційна фірма «Кераміка-Буковина» на користь Чернівецької міської ради безпідставно збережені кошти за використанням без правовстановлюючих документів земельної ділянки загальною сумою 73 018,97 грн.

Стягнуто з ОСОБА_1 та з Приватного підприємства виробничо-комерційна фірма «Кераміка-Буковина» на користь Чернівецької міської ради, в рівних частках судовий збір в сумі 3028 грн., а саме по 1514 грн. з кожного.

Рішення суду мотивоване тим, що відповідачі, будучи власниками нерухомого майна, розташованого на спірній земельній ділянці, не оформили право користування нею, а тому відносини фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди є кондикційними, і відповідачі зобов`язані повернути позивачу безпідставно збережені кошти на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України. Суд послався на правові висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постановах від 23 травня 2018 року у справі № 629/4628/16-ц, від 20 листопада 2018 року у справі № 922/3412/17, від 13 лютого 2019 року у справі № 320/5877/17, та зазначив, що доказів на спростування розрахунку позивача матеріали справи не містять.

Ухвалою Чернівецького районного суду міста Чернівців від 31 березня 2026 року заяву про перегляд заочного рішення Чернівецького районного суду міста Чернівців від 18 лютого 2026 року залишено без задоволення.

Короткий зміст та узагальнені доводи апеляційної скарги

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить заочне рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити, а також долучити до матеріалів справи витяг з реєстру територіальної громади, копію паспорта, адвокатського запиту, відповіді на нього та договору оренди землі.

Апеляційну скаргу мотивовано тим, що вона не була належним чином повідомлена про дату, час і місце розгляду справи. Суд направляв процесуальні документи на адресу: АДРЕСА_2 , яка є місцем реєстрації іншої особи, оскільки зазначені у довідці дата народження, серія та номер паспорта не відповідають її даним. Вона з 21 березня 2002 року зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 , що вбачалося і з доданої до позову інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Посилається на висновок Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, викладений у постанові від 18 квітня 2022 року у справі № 522/18010/18.

По суті спору зазначає, що згідно з відомостями Державного реєстру речових прав на нерухоме майно належні їй будівлі по АДРЕСА_1 розташовані на земельній ділянці з кадастровим номером 7310136600:27:003:0008 з цільовим призначенням для обслуговування нежитлових будівель (виробничого призначення), а не на земельній ділянці з кадастровим номером 7310136600:27:003:0032. Позивач не довів припинення існування земельної ділянки з кадастровим номером 7310136600:27:003:0008 (поділу, об`єднання тощо) відповідно до частини тринадцятої статті 79-1 Земельного кодексу України, закриття Поземельної книги, повернення земельної ділянки площею 4,9209 га орендарем, зміни її цільового призначення; рішення міської ради про припинення права оренди ПП ВКФ «Кераміка-Буковина» не є підставою для припинення існування земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Розміщення на одній земельній ділянці майна двох власників вважає неприпустимим, а формування земельної ділянки з кадастровим номером 7310136600:27:003:0032 – незаконним, що позбавило її права на подання зустрічного позову про скасування державної реєстрації цієї земельної ділянки.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

У відзиві на апеляційну скаргу Чернівецька міська рада просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а заочне рішення – без змін. Зазначає, що відомості про земельну ділянку з кадастровим номером 7310136600:27:003:0008 у Державному земельному кадастрі відсутні, а зазначення цього номера в записах Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесене у 2013 році при державній реєстрації права власності на підставі договорів купівлі-продажу та поділу нерухомого майна і не підтверджує дійсного місця розташування будівель. Розташування будівель відповідачів на земельній ділянці з кадастровим номером 7310136600:27:003:0032 підтверджується листами департаменту урбаністики та архітектури Чернівецької міської ради від 09 травня 2025 року № 24/01-08/3-07/709 та від 19 грудня 2025 року № 24/01-08/1-4789/2421 з додатками, витягом з Державного земельного кадастру та кадастровим планом земельної ділянки. Вимога про скасування державної реєстрації земельної ділянки є самостійною позовною вимогою, яка не є предметом цього спору. Скасування рішення з підстави неналежного повідомлення має наслідком ухвалення апеляційним судом нового рішення по суті спору.

ПП ВКФ «Кераміка-Буковина» відзиву на апеляційну скаргу не подало.

Мотивувальна частина

Рух справи в апеляційному суді

Ухвалою Чернівецького апеляційного суду від 24 квітня 2026 року апеляційну скаргу залишено без руху для доплати судового збору в сумі 2 555,48 грн. Недоліки усунуто, судовий збір доплачено 04 травня 2026 року.

Ухвалою Чернівецького апеляційного суду від 08 травня 2026 року відкрито апеляційне провадження у справі.

Ухвалою Чернівецького апеляційного суду від 04 червня 2026 року задоволено клопотання ОСОБА_1 про долучення до матеріалів справи письмових доказів, доданих до апеляційної скарги, закінчено підготовчі дії та призначено справу до розгляду на 09 липня 2026 року.

Межі розгляду справи

Відповідно до частин першої, другої, четвертої статті 367 Цивільного процесуального кодексу України (далі – ЦПК України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Як вбачається з апеляційної скарги, що рішення суду першої інстанції оскаржує лише відповідачка ОСОБА_1 .

ПП ВКФ «Кераміка-Буковина» рішення суду не оскаржується, а тому в частині позовних вимог до ПП ВКФ «Кераміка-Буковина» не переглядається.

Позиція апеляційного суду

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, приходить до наступних висновків.

Фактичні обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій

Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 10 квітня 2025 року № 422003563 за ОСОБА_1 24 жовтня 2013 року зареєстровано право власності на поділені в натурі нежитлові будівлі за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 191505573101) загальною площею 773 кв. м, а саме: будівлю подавача літ. І загальною площею 205,70 кв. м, майстерню літ. Щ загальною площею 484,20 кв. м, будівлю галереї літ. Я загальною площею 83,10 кв. м, на підставі договору купівлі-продажу нерухомого майна від 24 жовтня 2013 року № 1890 та договору про поділ нерухомого майна від 24 жовтня 2013 року № 1976.

У розділі «Земельні ділянки місця розташування» зазначено кадастровий номер земельної ділянки 7310136600:27:003:0008, цільове призначення : для обслуговування нежитлових будівель (виробничого призначення) (а.с.7-8).

З витягу з Державного земельного кадастру № НВ-6800768872023 від 05.12.2023 року вбачається, що земельна ділянка по АДРЕСА_1 має кадастровий номер 7310136600:27:003:0032, вид цільового призначення з кодом 03.07 «для будівництва та обслуговування будівель торгівлі» (а.с.10-12). Згідно вказаного витягу земельна ділянка зареєстрована 13 листопада 2023 року на підставі технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель від 01 червня 2023 року, розробленої ТОВ «Подільський земельний центр».

Нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 7310136600:27:003:0032 згідно з витягом із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок від 10 лютого 2025 року № НВ-9937725942025 становить 8 209 050,83 грн. (а.с.13).

З розрахунку безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за землю вбачається, що розрахунок проводився по земельній ділянці за АДРЕСА_1 , площею 0,2251 га, кадастровий номер 7310136600:27:003:0032, з цільовим призначенням: для будівництва та обслуговування будівель торгівлі (код 03:07) (а.с.6).

Згідно з листом департаменту урбаністики та архітектури Чернівецької міської ради від 17 серпня 2026 року № 24/01-08/3-04/2/1458 кадастровий номер 7310136600:27:003:0008 отримав статус архівного у зв`язку з поділом земельної ділянки внаслідок вилучення її частини, і станом на дату листа відомості про земельну ділянку з цим кадастровим номером у Державному земельному кадастрі відсутні. Відсутність відомостей про земельну ділянку з кадастровим номером 7310136600:27:003:0008 у Державному земельному кадастрі підтверджується також роздруківкою результату пошуку з офіційного вебсайту Державного земельного кадастру та листом департаменту від 19 грудня 2025 року № 24/01-08/1-4789/2421 (а.с.214).

З рішення 6 сесії VIII скликання Чернівецької міської ради №272 від 31.05.2021 року вбачається, що на сесії було прийнято рішення про проведення робіт із землеустрою щодо інвентаризації земель міста Чернівці.

Рішенням 41 сесії VIII скликання Чернівецької міської ради №1623 від 25.01.2024 року було затверджено технічну документацію із землеустрою щодо інвентаризації земель та віднесено земельні ділянки до відповідної категорії земель, виду цільового призначення, згідно з додатком до цього рішення. З додатку до рішення вбачається, що земельна ділянка по АДРЕСА_1 має кадастровий номер 7310136600:27:003:0032, вид цільового призначення з кодом 03.07 «для будівництва та обслуговування будівель торгівлі».

Встановлено, що договору оренди земельної ділянки з кадастровим номером 7310136600:27:003:0032 відповідачка ОСОБА_1 з Чернівецькою міською радою не укладала, речове право на цю земельну ділянку за нею не зареєстроване.

Листами департаменту урбаністики та архітектури Чернівецької міської ради від 29 листопада 2024 року № 24/01-08/3-04/2/1655 та від 10 квітня 2025 року № 24/01-08/3-07/540 відповідачці пропонувалося звернутися щодо оформлення права користування земельною ділянкою та сплатити безпідставно збережені кошти.

Відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію ОСОБА_1 29.11.1999 року зареєстрована як фізична особа-підприємець.

Мотиви, з яких виходив апеляційний суд та застосовані норми права переглядаючи рішення по суті позовних вимог

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог

і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам рішення суд не відповідає.

Щодо порушення норм процесуального права

Відповідно до частин першої, другої статті 367 Цивільного процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення.

Згідно з частиною першою статті 280 Цивільного процесуального кодексу України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи. У разі участі у справі кількох відповідачів заочний розгляд справи можливий у випадку неявки в судове засідання всіх відповідачів (частина друга статті 280 Цивільного процесуального кодексу України).

За змістом статей 128, 130 Цивільного процесуального кодексу України фізична особа, яка не має офіційної електронної адреси, повідомляється про дату, час і місце судового засідання судовою повісткою, що надсилається за адресою її зареєстрованого місця проживання (перебування). З метою визначення зареєстрованого місця проживання відповідача-фізичної особи суд відповідно до частини шостої статті 187 Цивільного процесуального кодексу України звертається до органу реєстрації місця проживання.

З матеріалів справи вбачається, що у позовній заяві місцем проживання ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) зазначено: АДРЕСА_4 . Згідно з доданою до позову інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 10 квітня 2025 року № 422003563 власником будівель є ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , паспорт серії НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_3 .

На запит суду першої інстанції від 10 червня 2025 року та повторний запит від 23 червня 2025 року органом реєстрації надано відомості про ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт серії НОМЕР_3 , зареєстровану з 14 листопада 2006 року за адресою: АДРЕСА_2 . Реєстраційний номер облікової картки платника податків у цій відповіді не зазначено.

Разом з тим, згідно з витягом з реєстру Чернівецької міської територіальної громади від 02 квітня 2026 року № 2026/005272134 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , з 21 березня 2002 року зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 . Наведене узгоджується з копією паспорта відповідачки та відомостями Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо серії і номера її паспорта.

Отже, отримані судом першої інстанції відомості стосуються іншої особи – з таким же прізвищем, ім`ям та по батькові, проте з різною датою народження та ідентифікаційним кодом. Суд першої інстанції мав можливість встановити особу відповідачки, порівнявши з наявними у справі даними про реєстраційний номер облікової картки платника податків та паспорт відповідачки.

Ухвала про відкриття провадження від 07 липня 2025 року, повідомлення про судові засідання та копія заочного рішення направлялися ОСОБА_1 виключно на адресу в селі Репужинці; поштове відправлення повернуто з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою».

Доказів направлення судових повісток ОСОБА_1 за адресою її зареєстрованого місця проживання матеріали справи не містять.

Таким чином, відповідачка ОСОБА_1 не була належним чином повідомлена про дату, час і місце судового засідання, в якому ухвалено заочне рішення, а отже, умови для ухвалення заочного рішення, передбачені статтею 280 Цивільного процесуального кодексу України, були відсутні. Висновок суду першої інстанції про належне повідомлення відповідачки, викладений у заочному рішенні та в ухвалі від 31 березня 2026 року, не відповідає матеріалам справи.

Відповідно до пункту 3 частини третьої статті 376 Цивільного процесуального кодексу України порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо справу (питання) розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов`язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою.

Об`єднана палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у постанові від 18 квітня 2022 року у справі № 522/18010/18 (провадження № 61-17360сво21) виснувала, що розгляд справи в суді першої інстанції за відсутності учасника справи, якого не було повідомлено про місце, дату і час судового засідання, є обов`язковою та безумовною підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення судом апеляційної інстанції, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою.

Враховуючи наведене, рішення суду першої інстанції в частині вимог до ОСОБА_1 підлягає скасуванню.

Щодо юрисдикції спору

Перевіряючи додержання судом першої інстанції правил юрисдикції, колегія суддів виходить з такого.

У статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Судова юрисдикція – це інститут права, який покликаний розмежувати компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства: цивільного, кримінального, господарського та адміністративного.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

При визначенні предметної та/або суб`єктної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Відповідно до частини першої статті 19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Статтею 20 Господарського процесуального кодексу України визначено категорії справ, що належать до юрисдикції господарських судів, зокрема справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності, між юридичними особами та фізичними особами-підприємцями.

Під господарською діяльністю потрібно розуміти діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямовану на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб`єкти підприємництва - підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватися і без мети одержання прибутку (некомерційна діяльність) (частини перша та друга статті 3 Господарського кодексу України, який набрав чинності з 01 січня 2004 року).

Тобто для встановлення факту користування відповідачем земельною ділянкою з метою здійснення господарської, зокрема підприємницької, діяльності потрібно встановити факт ведення діяльності ним як фізичною особою - підприємцем на цій земельній ділянці, спрямованої на виготовлення та реалізацію, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру.

Для встановлення факту користування земельною ділянкою з метою здійснення господарської чи підприємницької діяльності позивач має довести суду факт здійснення фізичною особою-підприємцем певної господарської діяльності на цій земельній ділянці (виготовлення і реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг з метою отримання прибутку).

Такого висновку дійшли суди у постановах Верховного Суду від 12 червня 2018 року у справі № 922/3204/17 та від 27 серпня 2020 року у справі № 350/874/17.

В суді апеляційної інстанції було встановлено, що відповідачка ОСОБА_1 є фізичною особою-підприємцем.

Як пояснила в судовому засіданні суду апеляційної інстанції ОСОБА_1 , що на спірній земельній ділянці вона здійснює підприємницьку діяльність по зберіганню та переробці рибної продукції. Належні їй на праві власності нежитлові приміщення, зокрема, вона використовує для здійснення господарської та підприємницької діяльності.

Використання відповідачкою нежитлових будівель в господарській діяльності підтверджується і матеріалами справи, а саме витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-6800768872023 від 05.12.2023 року, в якому зазначено, що земельна ділянка по АДРЕСА_1 з кадастровим номером 7310136600:27:003:0032 зареєстрована як об`єкт цивільних прав 13 листопада 2023 року та відноситься до категорії земель – землі житлової та громадської забудови; цільове призначення - для будівництва та обслуговування будівель торгівлі.

Позивач не надав доказів на спростування цих обставин та не довів протилежне.

За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що правовідносини, які виникли між сторонами у справі, є господарсько-правовими, оскільки існує спір між Чернівецькою міською радою та ОСОБА_1 саме як суб`єктом господарювання і цей спір пов`язаний зі здійсненням останньою підприємницької діяльності на вказаній земельній ділянці.

Такі висновки суду узгоджуються з правовими позиціями Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постановах від 15 травня 2019 року у справі № 686/19389/17 (провадження № 14-42цс19), від 14 листопада 2018 року у справі № 127/2709/16-ц (провадження № 14-352цс18), від 04 лютого 2021 року у справі № 643/696/20 (провадження № 61-15849св20).

З урахуванням наведених норм процесуального права, правовідносини, які виникли між сторонами у справі, є господарсько-правовими, тому спір підлягає розгляду за правилами господарського судочинства.

Враховуючи суть спору, колегія суддів приходить до висновку про неможливість вирішення цього спору у порядку цивільного судочинства.

Суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства (п.1 ч.1ст.255 ЦПК України).

Відповідно до ст.377 ЦПК України судове рішення, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в апеляційному порядку повністю або частково з закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 255 та 257 цього Кодексу. Порушення правил юрисдикції загальних судів, визначених статтями 19-22 цього Кодексу, є обов`язковою підставою для скасування рішення незалежно від доводів апеляційної скарги.

За таких обставин суд першої інстанції зробив помилковий висновок про розгляд справи в порядку цивільного судочинства в частині позовних вимог до ОСОБА_1 .

Суду слід було закрити провадження в справі в цій частині, оскільки вона не підлягає розгляду в порядку цивільного, а має розглядатися в порядку господарського судочинства. Оскаржене судове рішення належить скасувати і закрити провадження в справі.

Обґрунтованість позову по суті до ОСОБА_1 має оцінити господарський суд під час розгляду справи.

Висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 374 Цивільного процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення.

Відповідно до ст.377 ЦПК України судове рішення, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в апеляційному порядку повністю або частково з закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 255 та 257 цього Кодексу. Порушення правил юрисдикції загальних судів, визначених статтями 19-22 цього Кодексу, є обов`язковою підставою для скасування рішення незалежно від доводів апеляційної скарги.

Керуючись статтями 367, 368, 374, 377, 382-384 ЦПК України, апеляційний суд,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Заочне рішення Чернівецького районного суду міста Чернівців від 18 лютого 2026 року в частині задоволених вимог до ОСОБА_1 скасувати.

Провадження у справі за позовом Чернівецької міської ради до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за землю закрити.

Повідомити Чернівецьку міську раду, що розгляд цієї справи віднесений до юрисдикції господарського суду та протягом десяти днів з дня отримання копії судового рішення вони можуть звернутися до Чернівецького апеляційного суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

На постанову може бути подана касаційна скарга до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.

Повна постанова складена судом 14 жовтня 2026 року.

Суддя-доповідач: Н.К. Височанська

Судді: І.Н. Лисак

О.О. Одинак