Постанова від 12 жовтня 2026 р. у справі №712/11008/26 — Черкаський апеляційний суд

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження 22-ц/821/2207/26Головуючий по 1 інстанції

Справа №712/11008/26 Категорія: на ухвалуПироженко С. А.

Доповідач в апеляційній інстанції

Фетісова Т. Л.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 жовтня 2026 року м. Черкаси

Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів цивільної палати:

суддя-доповідачФетісова Т. Л.

суддіНовіков О.М., Карпенко О.В.

секретарЛюбченко Т.М.

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Центрика» - адвоката Грекова А. І. на ухвалу Соснівського районного суду м. Черкаси від 07.08.2026 (повний текст складено 07.08.2026, суддя в суді першої інстанції Пироженко С. А.) про забезпечення позову ОСОБА_1 до Департаменту архітектури та містобудування Черкаської міської ради, треті особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Приватне підприємство «Ліберті», Товариство з обмеженою відповідальністю «Центрика» про визнання протиправним та скасування наказу про внесення змін до містобудівних умов та обмежень,

в с т а н о в и в :

У серпні 2026 року ОСОБА_1 звернулася до суду з вказаним позовом про визнання протиправним та скасування наказу Департаменту архітектури та містобудування Черкаської міської ради №1487 від 09.04.2026 «Про внесення змін до наказу департаменту архітектури та містобудування від 05.02.2026 №1457» та змін до містобудівних умов та обмежень №1457 від 05.02.2026 щодо земельної ділянки кадастровий номер 7110136700:06:044:0037 по АДРЕСА_1 .

Одночасно з поданим позовом ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про забезпечення позову шляхом зупинення дії зазначених наказу Департаменту та змін до містобудівних умов та обмежень.

Просила заборонити ТОВ «Центрика», їх підрядникам, субпідрядникам, представникам, залученим особам, а також будь-яким іншим особам до набрання законної сили судовим рішенням у даній справі вчиняти на вказаній земельній ділянці будь-які дії, спрямовані на реалізацію об`єкта будівництва «Будівництво магазину продовольчих та непродовольчих товарів по вул. В`ячеслава Чорновола, 156 у м. Черкаси», зокрема: виконання підготовчих та/або будівельних робіт; здійснювати будь-які земляні роботи в межах проходження магістрального колектора зливової каналізації КЗЛ-Д 800; видалення зелених насаджень, вирубку дерев, обрізку, кронування або інше пошкодження дерев; пошкодження кореневої системи дерев; розчищення озелененої території; зняття ґрунтового покриву; виконання земляних робіт; встановлення будівельної огорожі; завезення будівельної техніки, будівельних матеріалів, обладнання або іншу підготовку території до забудови, у тому числі на підставі рішень, дозволів, ордерів чи інших документів щодо видалення зелених насаджень або виконання підготовчих робіт, прийнятих чи виданих після прийняття наказу Департаменту архітектури та містобудування Черкаської міської ради №1487 від 09.04.2026.

В обґрунтування заяви вказала, що оскаржуваним наказом №1487 від 09.04.2026 внесено зміни до містобудівних умов та обмежень №1457 від 05.02.2026 щодо об`єкта будівництва по АДРЕСА_1 та збільшено максимально допустимий відсоток забудови земельної ділянки з 10% до 71%. Земельна ділянка кадастровий номер 7110136700:06:044:0037 розташована за вказаною адресою.

Відповідно до містобудівної документації «Внесення змін до Генерального плану міста Черкаси (Актуалізація)», затвердженої рішенням Черкаської міської ради від ІЗ.05.2021 №5- 318, функціональна зона спірної території визначена як: територія парків та скверів — приблизно 79%; територія громадських закладів — приблизно 21%.

09.04.2026 Департаментом архітектури та містобудування прийнято наказ №1487 «Про внесення змін до наказу Департаменту архітектури та містобудування від 05.02.2026 №1457», яким пункти 3 та 5 МУО викладено у новій редакції, зокрема відсоток забудови збільшено з 10% до 71%.

Відтак, оскаржуваним наказом №1487 від 09.04.2026 відповідач створив правові умови для інтенсивної забудови озелененої території, яка відповідно до чинної містобудівної документації переважно належить до території парків та скверів.

На даний час існує реальна загроза фактичної реалізації оскаржуваного наказу та незворотного пошкодження спірної території та зелених насаджень, що наявні в сквері.

Управління державного архітектурно-будівельного контролю Черкаської міської ради повідомило про початок виконання підготовчих робіт по об`єкту: «Будівництво магазину продовольчих та непродовольчих товарів по АДРЕСА_1 » (Повідомлення від 05.05.2026 № ЧК020260501731).

Відповідно до зазначеного повідомлення замовником виконання підготовчих робіт є ТОВ «Центрика», об`єктом є нове будівництво магазину продовольчих та непродовольчих товарів, а роботи стосуються земельної ділянки кадастровий номер 7110136700:06:044:0037.

Отже, спірні містобудівні умови та обмеження вже використовуються для практичної реалізації будівельного проекту.

Позивач проживає безпосередньо поруч зі спірною земельною ділянкою по АДРЕСА_2 та користується прилеглою територією як елементом житлового середовища, благоустрою, озеленення та пішохідного простору.

Спірна територія фактично є парковою озелененою територією, на якій наявні дерева, зелені насадження, пішохідні зв`язки та відкритий простір, що використовується мешканцями прилеглої житлової забудови.

Вважає, що існує реальна загроза незворотності наслідків реалізації даного наказу, оскільки на момент розгляду справи можуть бути завершені роботи з видалення зелених насаджень, підготовки будівельного майданчика, земляні роботи та інші будівельні заходи, відновлення яких у первісний стан буде фактично неможливим або потребуватиме значних матеріальних витрат. У разі незабезпечення позову майбутнє рішення суду може втратити свою ефективність, оскільки навіть у випадку задоволення позову повернути земельну ділянку до попереднього стану буде надзвичайно складно або неможливо.

Окрім наведеного, спірна земельна ділянка має важливе значення для функціонування інженерної інфраструктури міста, оскільки її територією проходить магістральний колектор зливової каналізації КЗЛ-Д 800. Вказана мережа забезпечує відведення поверхневих стічних вод та є об`єктом інженерної інфраструктури, що має важливе значення для забезпечення належного функціонування системи водовідведення міста Черкаси. Будь-які земляні роботи в межах проходження магістрального колектора без належної оцінки впливу створюють ризик його пошкодження, що може вплинути на функціонування системи зливової каналізації міста Черкаси.

Отже, предмет спору стосується не виключно приватного інтересу сторін, а й охоплює суспільний інтерес щодо збереження зеленої зони та забезпечення належного функціонування об`єктів інженерної інфраструктури. Саме тому до вирішення спору по суті існує необхідність збереження існуючого стану спірної земельної ділянки шляхом застосування заходів забезпечення позову.

Ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси від 07.08.2026 вказану заяву задоволено.

До набрання законної сили судовим рішенням по справі постановлено забезпечити позов наступним шляхом:

- зупинити дію наказу Департаменту архітектури та містобудування Черкаської міської ради №1487 від 09.04.2026 «Про внесення змін до наказу департаменту архітектури та містобудування від 05.02.2026 №1457» та дію змін до містобудівних умов та обмежень №1457 від 05.02.2026 щодо земельної ділянки кадастровий номер 7110136700:06:044:0037 по АДРЕСА_1 , внесених зазначеним наказом;

- заборонити ТОВ «Центрика», їх підрядникам, субпідрядникам, представникам, залученим особам, а також будь-яким іншим особам до набрання законної сили судовим рішенням у даній справі вчиняти на земельній ділянці кадастровий номер 7110136700:06:044:0037 за адресою: АДРЕСА_1 , будь-які дії, спрямовані на реалізацію об`єкта будівництва «Будівництво магазину продовольчих та непродовольчих товарів по АДРЕСА_1 », зокрема:

- виконання підготовчих та/або будівельних робіт;

- здійснювати будь-які земляні роботи в межах проходження магістрального колектора зливової каналізації КЗЛ-Д 800;

- видалення зелених насаджень, вирубку дерев, обрізку, кронування або інше пошкодження дерев;

- пошкодження кореневої системи дерев;

- розчищення озелененої території;

- зняття ґрунтового покриву;

- виконання земляних робіт;

- встановлення будівельної огорожі;

- завезення будівельної техніки, будівельних матеріалів, обладнання або іншу підготовку території до забудови, у тому числі на підставі рішень, дозволів, ордерів чи інших документів щодо видалення зелених насаджень або виконання підготовчих робіт, прийнятих чи виданих після прийняття наказу Департаменту архітектури та містобудування Черкаської міської ради №1487 від 09.04.2026.

Суд першої інстанції вказав, що невжиття зазначених заходів може істотно ускладнити ефективний захист прав позивача та виконання можливого рішення суду у разі задоволення позову. При цьому судом враховано принцип співмірності заходів забезпечення позову із заявленими вимогами.

Не погоджуючись з такою ухвалою суду першої інстанції представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Центрика» адвокат Греков А. І. подав 13.08.2026 через систему «Електронний суд» апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на незаконність та необгрунтованість ухвали просить її скасувати, постановити нову ухвалу, якою у задоволенні заяви про забезпечення позову відмовити.

Мотивуючи апеляційну скаргу зазначає про те, що ухвала безпосередньо обмежує права та законні інтереси ТОВ «Центрика» як замовника об`єкта будівництва та користувача земельної ділянки, фактично повністю зупиняє реалізацію проєкту і виконання чинних договорів.

Вказує, що суд застосував самостійний захід - «зупинення дії» індивідуального акта», який ЦПК України не передбачає.

Також скаржник зазначає про те, що заявником не доведено реальної, конкретної та безпосередньої загрози, яка виправдовувала б повну зупинку робіт.

Крім того вказує, що формулювання заборони є надмірно широким і недостатньо визначеним для виконавчого документа.

Також скаржник наголошує на тому, що на стадії забезпечення позову суд передчасно оцінив спірні питання по суті.

Зазначає, що відсутність аналізу зустрічного забезпечення додатково підтверджує неповноту оцінки пропорційності.

У відзиві на вказану апеляційну скаргу позивач, посилаючись на те, що скаржувана ухвала є законною, обґрунтованою та такою, що постановлена з дотриманням норм цивільного процесуального законодавства, з урахуванням предмета спору, характеру спірних правовідносин, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції щодо наявності підстав для вжиття заходів забезпечення позову, просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги, а ухвалу районного суду залишити без змін.

Заслухавши доповідь судді, вивчивши та обговоривши наявні докази по справі, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах вимог та доводів апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов таких висновків.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до положень ч.ч.1, 2, 5 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Питання про застосування заходів забезпечення позову, яке вирішувалося судом в оскарженій ухвалі, регламентується Главою 10 Розділу І ЦПК України.

У частині другій статті 149 ЦПК України передбачено, що забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся, або має намір звернутися до суду.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів заявника від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті – це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути ухвалено тільки відповідно до заявлених позовних вимог. Заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності та бути співмірними із заявленими вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може привести до порушення прав і законних інтересів інших осіб.

Частиною 1 статті 150 ЦПК України передбачено види забезпечення позову, зокрема, п. 2– забороною вчиняти певні дії.

Згідно ч.10 ст.150 ЦПК України не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.

У постанові ВП ВС від 12.02.2020 у справі №381/4019/18 зазначено, що співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. […] Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. […] Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.

Таким чином, при розгляді заяви про забезпечення позову суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності заявлених вимог щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками судового процесу.

Окрім того, достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Застосовуючи заходи забезпечення позову суд першої інстанції у цій справі виходив з того, що метою забезпечення позову є збереження матеріального об`єкта спору до вирішення справи в суді. Беручи до уваги предмет даного позову, наявність зв`язку між заходом до забезпечення позову та предметом позовних вимог, з метою запобігання порушенню прав та охоронюваних законом інтересів позивача, зокрема шляхом попередження незворотних наслідків у вигляді подальшого видалення зелених насаджень, підготовки будівельного майданчика, земляних робіт та інших будівельних заходів, законність яких є предметом судового розгляду, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення заяви про забезпечення позову.

Такий висновок суду першої інстанції по суті вимог заяви про забезпечення позову апеляційний суд вважає вірним.

Відтак висновки про необхідність забезпечення позову, про що вказав суд першої інстанції, є обґрунтованими, а посилання скаржника на те, що накладене обмеження порушує права ТОВ «Центрика» має бути відхилено, адже заходи забезпечення позову є тимчасовими, їх дія пов`язана з перебуванням справи у провадженні суду та обмежена встановленими ст. 158 ЦПК України часовими межами.

При цьому колегія суддів звертає увагу на те, що сам факт наявності у забудовника договорів із підрядниками, витрат на утримання будівельного майданчика, техніки, матеріалів тощо не означає автоматичної переваги його інтересу у над необхідністю забезпечення ефективності судового захисту. Для ТОВ «Центрика» наслідком забезпечення є лише тимчасове відтермінування виконання робіт, натомість у разі невжиття забезпечення можуть настати фактичні зміни земельної ділянки, видалення зелених насаджень, проведення земляних і будівельних робіт та реалізація проекту з урахуванням спірного показника забудови 71 %. Такі наслідки за своєю природою значно складніше усунути, ніж наслідки тимчасового відкладення господарських робіт.

Колегія суддів відхиляє аргументи апеляційної скарги про те, що ЦПК України, на відміну від КАС України, прямо не передбачає окремого виду забезпечення позову у формі зупинення дії індивідуального акту виходячи з наступного.

Пунктом 2 ч. 1 ст.150 ЦПК України передбачено можливість забезпечення позову шляхом заборони вчиняти певні дії, крім того пунктом 10 ч.1 ст.150 ЦПК України встановлено, що суд може забезпечувати позов і іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Тобто, оскільки перелік зазначених законодавцем правових ситуацій або об`єктів є відкритим, відповідно, вказана стаття закону підлягає розширеному (поширювальному) тлумаченню її судом.

Крім того, частиною 16 цієї ж статті передбачено, що не допускається забезпечення позову шляхом зупинення дії рішень (індивідуальних актів) Міністерства фінансів України, Кабінету Міністрів України, Національного банку України, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, прийнятих на виконання Закону України "Про особливості продажу пакетів акцій, що належать державі у статутному капіталі банків", а також встановлення для Міністерства фінансів України, Кабінету Міністрів України, Національного банку України, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, їхніх посадових та службових осіб/членів заборони або обов`язку вчиняти певні дії, обов`язку утримуватися від вчинення певних дій, що випливають з таких рішень (індивідуальних актів).

Відповідно, забезпечення позову судом шляхом зупинення дії рішень (індивідуальних актів) інших суб`єктів цивільних правовідносин, окрім тих, що прямо зазначених у цій частині, законодавцем допускається і в рамках цивільного процесу.

Отже, зупинення дії наказу № 1487 у цьому випадку безпосередньо пов`язане із застосованою судом забороною та спрямоване на досягнення єдиної мети забезпечення позову - недопущення фактичної реалізації спірного рішення до перевірки судом його законності. Відтак, доводи апелянта у цій частині є необґрунтованими та не свідчать про порушення судом першої інстанції норм процесуального права.

Щодо тверджень скаржника про те, що заявником не доведено реальної, конкретної та безпосередньої загрози, яка виправдовувала б повну зупинку робіт апеляційний суд зазначає наступне. Даний спір стосується істотної зміни параметрів забудови конкретної земельної ділянки, яка безпосередньо визначає обсяг та інтенсивність її подальшого використання. Збільшення максимально допустимого відсотка забудови з 10 % до 71 % створює реальну можливість фактичного освоєння значно більшої частини земельної ділянки, що неминуче пов`язане зі зміною її існуючого стану, проведенням підготовчих та будівельних робіт, а також скороченням площі території, вільної від забудови. За таких обставин продовження робіт до остаточного вирішення спору створює ризик того, що наслідки реалізації оскаржуваного наказу на момент ухвалення рішення суду вже набудуть фактичного та частково незворотного характеру.

Щодо доводів апеляційної скарги про надмірну широту та невизначеність формулювання заборони, слід зазначити, що в ухвалі чітко визначено земельну ділянку, щодо якої застосовано забезпечення -кадастровий номер 7110136700:06:044:0037, а також наведено конкретні види дій, здійснення яких тимчасово заборонено.

Посилання апелянта на невирішення судом питання зустрічного забезпечення саме по собі не є підставою для скасування ухвали.

Щодо твердження скаржником про передчасне вирішення судом питань по суті спору, колегія суддів звертає увагу на те, що суд першої інстанції не встановлював остаточної незаконності наказу Департаменту архітектури та містобудування Черкаської міської ради від 09.04.2026 №1487 та не вирішував позовні вимоги, а лише тимчасово призупинив його дію. При цьому, в результаті розгляду справи по суті спору суд може визнати вказаний наказ і таким, що відповідає вимогам закону, що буде підставою для відмови у позові та скасуванні заходів забезпечення позову.

Апеляційний суд звертає увагу на те, що забезпечення позову не порушує принципів змагальності і процесуальної рівноправності сторін. Заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті. При розгляді заяви про забезпечення позову вирішується лише питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову і не вирішуються матеріально-правові вимоги та наперед результат розгляду справи по суті позову.

Інші доводи апеляційної скарги є несуттєвими, висновків суду першої інстанції не спростовують і на законність оскаржуваної ухвали не впливають.

Згідно ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Отже ухвалу Соснівського районного суду м. Черкаси від 07.08.2026 про застосування заходів забезпечення позову у даній справі слід залишити без змін, а апеляційну скаргу – без задоволення.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,

п о с т а н о в и в :

апеляційну скаргу – залишити без задоволення.

Ухвалу Соснівського районного суду м. Черкаси від 07.08.2026 про забезпечення позову у даній цивільній справі – залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає чинності з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення в порядку та за умов, визначених цивільним процесуальним законодавством.

Повну постанову складено 14.10.2026.

Суддя-доповідач

Судді