Постанова від 12 жовтня 2026 р. у справі №712/16610/25 — Черкаський апеляційний суд

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження 22-ц/821/2275/26Головуючий по 1 інстанції

Справа №712/16610/25 Категорія: на ухвалуМорозов В.В.

Доповідач в апеляційній інстанції

Фетісова Т. Л.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 жовтня 2026 року м. Черкаси

Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів цивільної палати:

суддя-доповідачФетісова Т. Л.

суддіКарпенко О.В., Новіков О. М.

розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Черкаського районного суду Черкаської області від 21.08.2026 (суддя в судів першої інстанції Морозов В. В.) про відмову в прийнятті та повернення зустрічної позовної заяви ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Черкаське хімволокно» в особі Відокремленого підрозділу «Черкаська ТЕЦ» про встановлення платного сервітуту, стягнення компенсації та зарахування зустрічних вимог у справі за позовом Приватного акціонерного товариства «Черкаське хімволокно» в особі Відокремленого підрозділу «Черкаська ТЕЦ» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення боргу за оплату житлово-комунальних послуг,

в с т а н о в и в :

у грудні 2025 року ПрАТ «Черкаське хімволокно» в особі ВП «Черкаська ТЕЦ» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення боргу за оплату житлово-комунальних послуг.

До початку розгляду справи по суті, відповідач ОСОБА_1 звернулася до суду з зустрічним позовом до ПрАТ «Черкаське хімволокно» в особі ВП «Черкаська ТЕЦ» про встановлення платного сервітуту, стягнення компенсації та зарахування зустрічних вимог.

Ухвалою Черкаського районного суду Черкаської області від 21.08.2026 відмовлено в прийнятті та повернуто ОСОБА_1 її зустрічну позовну заяву до ПрАТ «Черкаське хімволокно» в особі ВП «Черкаська ТЕЦ» про встановлення платного сервітуту, стягнення компенсації та зарахування зустрічних вимог.

Ухвала суду обґрунтована тим, що пред`явлені первісний та зустрічний позови виникають з різних правовідносин, а тому дані справи мають розглядатися окремо. Судом враховано, що задоволення зустрічного позову ніяким чином не може виключити повністю чи частково задоволення первісного позову і заявлені вимоги не можуть зараховуватися.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати ухвалу Черкаського районного суду Черкаської області від 21.08.2026 як незаконну та передчасну і направити справу для продовження підготовчого провадження та вирішення питання про прийняття зустрічного позову.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги вказано на те, що суд першої інстанції неправильно застосував положення ст. 193 ЦПК України та неправильно визначив обставину взаємопов`язаності позовів. У даній справі обидва позови стосуються квартири АДРЕСА_1 і можливе задоволення зустрічної позовної заяви може повністю або частково виключити задоволення первісного позову, що прямо відповідає критерію, передбаченому ч. 2 ст. 193 ЦПК України. Суд вищевикладеного не врахував та дійшов передчасного висновку про відмову в прийнятті та повернення зустрічної позовної заяви. Така ухвала суду не може залишатися в силі та підлягає скасуванню.

У відзиві на апеляційну скаргу, що надійшов від ПрАТ «Черкаське хімволокно» в особі ВП «Черкаська ТЕЦ» вказано, що доводи апеляційної скарги є необґрунтованими та не дають підстав для зміни чи скасування ухвали суду. Первісний і зустрічний позов виникають з різних правовідносин, задоволення зустрічного позову ніяким чином не може виключити повністю чи часткове задоволення первісного позову, тому суд першої інстанції дійшов законного висновку про відмову в його прийнятті та повернення зустрічної позовної заяви ОСОБА_1 .

За правилами ч. 2 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37-40 частини першої статті 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. У даному випадку оскаржується ухвала про відмову в прийнятті та повернення зустрічної позовної заяви позивачеві, яка зазначена в п. 6 ч. 1 ст. 353 ЦПК України. За таких обставин апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, відповідно до приписів ч. 13 ст. 7 ЦПК України, якою передбачено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Заслухавши доповідь судді, вивчивши та обговоривши наявні докази по справі, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах вимог та доводів апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов таких висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Частиною 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорення.

Таким чином, у розумінні закону, суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Стаття 49 ЦПК України визначає зміст процесуальних прав та обов`язків сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 49 ЦПК України сторони користуються рівними процесуальними правами.

Згідно п. 3 ч. 2 ст. 49 ЦПК України відповідач має право подати зустрічний позов у строки, встановлені цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ЦПК України відповідач має право пред`явити зустрічний позов у строк для подання відзиву.

Частиною 2 ст. 193 ЦПК України визначено, що зустрічний позов приймається до спільного розгляду з первісним позовом, якщо обидва позови взаємопов`язані і спільний їх розгляд є доцільним, зокрема, коли вони виникають з одних правовідносин або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову.

Отже, прийняття зустрічного позову можливе за дотримання умов, передбачених ч. 2 ст. 193 ЦПК України і залежить від того, наскільки суд вважає за доцільне розглядати цей позов у одному провадженні з первісним.

Аналіз вказаних положень закону свідчить про те, що зустрічний позов приймається до спільного розгляду з первісним позовом, якщо обидва позови взаємопов`язані і спільний їх розгляд є доцільним, зокрема, коли вони виникають з одних правовідносин, або коли вимоги за позовами можуть зараховуватися, або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову.

За своєю сутністю зустрічний позов є матеріально-правовою вимогою відповідача до позивача, яка заявляється для сумісного розгляду з первісним позовом з метою захисту прав відповідача, оскільки задоволення його вимог виключає задоволення вимог позивача.

При поданні зустрічного позову позивач за первісним позовом стає відповідачем за зустрічним позовом, а відповідач займає процесуальне становище позивача. При цьому, пред`являючи зустрічний позов, відповідач завжди має переслідувати одночасно дві цілі: захистити своє порушене чи оспорене право та захиститися проти вимог позивача.

Умовами пред`явлення зустрічного позову є: взаємопов`язаність зустрічного позову з первісним, що виявляється у тому, що вони виникають з одних правовідносин; доцільність сумісного розгляду основного і зустрічного позовів, оскільки це дозволяє більш повно і об`єктивно дослідити обставини справи, встановити фактичні взаємовідносини сторін, виключити ухвалення взаємосуперечливих чи взаємовиключних судових рішень.

Зустрічний позов має бути пред`явлений лише до первісного позивача (або одного зі співпозивачів).

Відповідно до позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 13.03.2019 у справі № 916/3245/17 зазначено, що ознаками зустрічного позову є його взаємопов`язаність із первісним позовом і доцільність його спільного розгляду з первісним позовом, зокрема, коли позови виникають з одних правовідносин або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову. Вимоги за зустрічним позовом можуть різнитися з вимогами первісного позову, але вони об`єднуються в одне провадження з первісним позовом ухвалою суду.

У постанові від 20.03.2019 у справі № 910/2987/18 Велика Палата Верховного Суду вказала, що взаємопов`язаність зустрічного та первісного позовів може виражатися у підставах цих позовів або поданих доказах, а також у тому, що вимоги за зустрічним і первісним позовами можуть зараховуватись. Подання зустрічного позову, задоволення якого виключатиме повністю або частково задоволення первісного позову, має на меті довести відсутність матеріально-правової підстави для задоволення первісного позову через відсутність матеріальних правовідносин, з яких випливає суб`єктивне право позивача за первісним позовом.

Колегія суддів враховує, що конструкція ч. 2 ст. 193 ЦПК України вказує на її імперативність, тобто, суд позбавлений широкого розсуду щодо доцільності прийняття зустрічного позову; умовою цього є посилання у зустрічному позові на обставини, за якими задоволення зустрічного позову матиме наслідком повну або часткову відмову у задоволенні первісного позову, та виникнення позовів з одних правовідносин.

Зустрічний позов може подаватися не лише для захисту проти первісного позову, а й бути самостійним засобом захисту проти відповідача, іноді зустрічний позов може бути спрямовано тільки до заліку первісної вимоги. Подання зустрічного позову надає можливість через спільний розгляд первісної і зустрічної вимоги повніше врахувати правові відносини сторін.

Взаємна пов`язаність зустрічного та первісного позовів може виявлятись у такому:

а) обидва позови взаємно пов`язані і їх спільний розгляд сприятиме оперативному і правильному вирішенню спору; взаємна пов`язаність первісного і зустрічного позову може виражатись у підставах цих позовів або поданих доказах;

б) вимоги за зустрічним і первісним позовами можуть зараховуватись;

в) задоволення зустрічного позову може виключати повністю або частково задоволення первісного позову; подання такого зустрічного позову має на меті довести відсутність у позивача матеріально-правової підстави на задоволення первісного позову через відсутність матеріальних правовідносин, з яких випливає суб`єктивне право позивача за первісним позовом.

З матеріалів справи вбачається, що ПрАТ «Черкаське хімволокно» в особі ВП «Черкаська ТЕЦ» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення боргу за оплату житлово-комунальних послуг.

ОСОБА_1 звернулася до суду з зустрічним позовом до ПрАТ «Черкаське хімволокно» в особі ВП «Черкаська ТЕЦ» про встановлення платного сервітуту, стягнення компенсації та зарахування зустрічних позовних вимог.

Правовий аналіз позовних вимог ПрАТ «Черкаське хімволокно» в особі ВП «Черкаська ТЕЦ» про стягнення заборгованості за спожиті житлово-комунальні послуги свідчить про те, такі вимоги виникають з житлово-комунальних послуг.

Зустрічний позов виникає із речових правовідносин (встановлення сервітуту на користування майном).

Обидва позови мають різні матеріально-правові відносини та регулюються різними главами ЦК України.

Колегія суддів враховує, що навіть в разі задоволення вимог зустрічної позовної заяви про встановлення сервітуту дана обставина не доводить, що борг нарахований неправильно і не скасує обов`язку оплати послуг. Крім того, у відповідності до положень ст. 601 ЦК України зобов`язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги.

Вимога первісного позову про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги являється існуючою грошової вимогою, а вимога зустрічної позовної заяви про плату за сервітут – це вимога, яка ще не існує і вона виникне лише після того, як суд встановить сервітут та визначить його плату. Тому, на момент подання зустрічного позову ця вимога є спірною та не встановленою.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позов про стягнення боргу за оплату житлово-комунальних послуг та позов про встановлення платного сервітуту, стягнення компенсації та зарахування зустрічних позовних вимог мають розглядатися окремо і дані позови недоцільно об`єднувати в одне провадження.

При цьому, колегія суддів зазначає, що відмова в об`єднанні вказаних вимог в одному провадженні не позбавляє права ОСОБА_1 на її звернення до суду з окремим позовом про встановлення платного сервітуту та стягнення компенсації у загальному порядку, про що правильно зазначено судом першої інстанції в ухвалі суду. Таке повернення зустрічної позовної заяви не є порушенням права на справедливий судовий захист, порушенням конституційних прав, які передбачені Конституцією України та не може вважатися обмеженням права доступу до правосуддя.

Оскільки судом було правильно встановлено відсутність умов, передбачених процесуальним законом для спільного розгляду первісного та зустрічного позовів, ухвала суду про відмову в прийнятті зустрічної позовної заяви та її повернення позивачу є законною, обґрунтованою та такою, що постановлена з дотриманням норм процесуального права. Процесуальних підстав для скасування оскаржуваної судової ухвали апеляційним судом не встановлено, а доводи апеляційної скарги не спростовують правильних висновків суду першої інстанції.

Відповідно до положень п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

На підставі ч. 1 ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм процесуального права.

Отже, ухвалу Черкаського районного суду Черкаської області від 21.08.2026 у даній справі слід залишити без змін, а апеляційну скаргу – без задоволення.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,

у х в а л и в :

апеляційну скаргу ОСОБА_1 – залишити без задоволення.

Ухвалу Черкаського районного суду Черкаської області від 21.08.2026 – залишити без задоволення.

Постанова апеляційного суду набирає чинності з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення в порядку та за умов, визначених цивільним процесуальним законодавством.

Повну постанову складено 13.10.2026.

Суддя-доповідач

Судді