Постанова від 12 жовтня 2026 р. у справі №711/4154/26 — Черкаський апеляційний суд

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження 22-ц/821/2272/26Головуючий по 1 інстанції

Справа №711/4154/26 Категорія: 304090000Волкова Н. С.

Доповідач в апеляційній інстанції

Фетісова Т. Л.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 жовтня 2026 року м. Черкаси

Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів цивільної палати:

суддя-доповідачФетісова Т. Л.

суддіКарпенко О.В., Новіков О. М.

розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу представника відповідача адвоката Небелиці Р. В. на рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 21.07.2026 (повний текст складено 21.07.2026, суддя в суді першої інстанції Волкова Н. С.) у цивільній справі за позовом ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в :

у квітні 2026 року ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» звернулося до суду з позовом, яким просило стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за кредитним договором №282040193 від 24.03.2023 в розмірі 56389,52 грн та судові витрати, мотивуючи про те, що позивач у справі набув права вимоги до позичальника за укладеними з первісними кредиторами договорами факторингу на суму, заявлену до стягнення.

Рішенням Черкаського районного суду Черкаської області від 21.07.2026 позовні вимоги задоволено з підстав того, що позивачем доведено невиконання позичальником своїх договірних зобов`язань за кредитним договором, права вимоги щодо яких перейшли до ТОВ «Фінансова компанія «Ейс».

Представник відповідача- адвокат Небелиця Р. В. подав на вказане рішення суду 24.08.2026 апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та новим рішенням задовольнити позов частково, стягнувши з відповідача на користь позивача кредитний борг у сумі 1363 грн.

В обґрунтування вказано на те, що з наданого позивачем розрахунку заборгованості та виписок за рахунками, наданих з листом КБ «Приватбанк» від 08.06.2026, вбачається, що відповідачу по кредиту надано 11400,00 грн, та позичальник 23.04.2023 здійснила єдиний платіж у розмірі 270,00 грн, з якого 0,36 грн спрямовано на погашення тіла кредиту, 269,64 грн на погашення процентів, водночас позивач у справі стверджує, що всі кошти були спрямовані на погашення відсотків за кредитом.

Такий розрахунок є помилковим, оскільки передбачена п. 3.1 договору можливість ініціювання позичальником в особистому кабінеті збільшення суми кредиту (отримання чергового траншу) існувала виключно в межах дисконтного періоду кредитування.

Позичальник 23.04.2023 здійснила платіж у розмірі 270,00 грн, що відповідно до п.3.2 договору стало підставою для пролонгації дисконтного періоду кредитування на 30 днів, тобто до 23.05.2023 включно.

За відсутності подальшого продовження строку кредитування збільшення суми кредитного ліміту (отримання нових траншів) є неможливим. Докази, які б свідчили про намір позичальника отримати нові транші по кредиту відсутні. Навпаки, згідно з довідками від 28.06.2025 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», кожна з платіжних операцій по наданню кредиту була ініційована саме кредитодавцем, що суперечить умовам договору.

Договірних підстав для нарахування процентів на іншу частину кредитних коштів (10400,00 грн), які надавалися другим та наступними траншами (з 28.03.2023 по 16.05.2023), - не існувало. Такі кошти підлягають поверненню позивачу на підставі ст. 1212 ЦК України.

Нарахування відсотків по кредиту поза межами дисконтного періоду є неможливим.

Суд не врахував обмежень по нарахуванню відсотків за ст. 625 ЦК України на час воєнного стану.

Позичальнику нараховано непропорційно велику суму відсотків, як міри відповідальності за порушення строку виконання грошових зобов`язань.

Оскільки відповідач по кредиту правомірно отримала лише 1 000 грн, на які було нараховано 633,00 грн, відповідачем сплачено 270 грн, отже непогашеною сумою боргу являється 1363 грн.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач проти її доводів та вимог заперечив, вказавши на обґрунтованість висновків суду до суті спору, у зв`язку з чим просив залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу представника відповідача - без змін.

За правилами ч.1 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Як вбачається зі змісту позовної заяви, предметом позову є вимоги про стягнення боргу в сумі меншій тридцяти розмірів прожиткового мінімуму. За таких обставин апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, відповідно до приписів ч.13 ст.7 ЦПК України, якою передбачено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Заслухавши доповідь судді, вивчивши та обговоривши наявні докази по справі, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах вимог та доводів апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов таких висновків.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до положень ч.ч.1, 2, 5 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим . Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

При розгляді справи встановлено, що 24.03.2023 відповідач ОСОБА_1 , як позичальник, уклала з ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» договір кредитної лінії № 282040193, відповідно до умов якого кредитодавець зобов`язується надати позичальникові кредит у вигляді Кредитної лінії, в розмірі Кредитного ліміту на суму 20000 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а Позичальник зобов`язується повернути Кредит та сплатити проценти за користування Кредитом відповідно до умов, зазначених у цьому договорі, додатках до нього та Правилах надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога».

Відповідно до п.п. 2.2 - 2.5, 5.1 Договору сума Кредитного ліміту, вказана в п. 2.1. Договору, це максимальна сума Кредиту, яка протягом строку дії Договору одночасно може бути у розпорядженні Позичальника. Кредитодавець надає Позичальнику перший Транш за Договором в сумі 1000 грн одразу після укладення Договору, орієнтовна дата повернення якого 23.04.2023. Другий та решта Траншів з Договором надаються Позичальнику протягом Дисконтного періоду кредитування на умовах передбачений цим Договором. Загальна сума Кредиту за цим Договором складається з сум Кредиту за всіма наданими Траншами, що отримані Позичальником протягом всього строку дії Договору.

Кожен окремий Транш за цим Договором надається Позичальнику шляхом переказу грошових коштів, який завершується зарахуванням грошових коштів на поточний рахунок, для управління яким випущена Платіжна картка НОМЕР_2, що відбувається до 3 (трьох) банківських днів з моменту укладення Договору чи ініціювання отримання чергового Траншу за Договором. (п. 5.1.1 Договору).

Згідно з п.п. 7.1 - 7.3.2, 8.1 - 8.5, 8.9, 8.10 Договору на момент укладення цього Договору, Сторони дійшли згоди, що орієнтовна дата погашення всієї суми Кредиту за всіма наданими Траншами є датою закінчення Дисконтного періоду кредитування - 23.04.2023, а саме протягом 30 (тридцять) днів від дати отримання першого Траншу Позичальником. Основна сума Кредиту має бути повернена Позичальником не пізніше ніж протягом 30 (тридцяти) календарних днів після настання однієї з наступних обставин: закінчення строку дії Договору в порядку, передбаченому п. 11.1 Договору; дострокового припинення дії Договору, в порядку передбаченому п.9.1.1.2., або п. 9.1.1.7., або п. 9.2.1.5. Договору. Проценти за Договором сплачуються в наступному порядку: протягом Дисконтного періоду кредитування Позичальник зобов`язаний сплатити Кредитодавцю проценти не пізніше останнього дня Дисконтного періоду кредитування. У разі продовження Позичальником Дисконтного періоду кредитування, Позичальник кожен раз сплачує всі нараховані проценти не пізніше нової дати закінчення Дисконтного періоду кредитування, вирахуваної відповідно до правил цього Договору; після закінчення Дисконтного періоду кредитування, Позичальник зобов`язаний сплачувати Кредитодавцю проценти щоденно.

За користування Кредитом Позичальник зобов`язаний сплачувати Кредитодавцю проценти за користування Кредитом. Інших витрат Позичальника, крім процентів за належне користування Кредитом, Договором не передбачено. Процентні ставки за Договором є фіксованими і не підлягають зміні Кредитодавцем в односторонньому порядку в сторону погіршення для Позичальника. Загальні витрати за Договором та загальна вартість Кредиту за Договором залежить від обраної моделі поведінки Позичальника і прораховується в порядку описаному нижче. Протягом Дисконтного періоду кредитування зобов`язання Позичальника по сплаті процентів фактичні дні користування Кредитом визначають наступним чином: за період від дати видачі Кредиту до 23.04.2023 (включно) проценти нараховуються за процентною ставкою 153,30 (сто п`ятдесят три цілих три десятих) відсотків річних, що на день укладення Договору становить 0,42 відсотків від суми Кредиту за кожний день користування ним (далі - Дисконтна процентна ставка); у разі якщо Позичальник вчинить описані в п. 3.2. Договору дії щодо продовження Дисконтного періоду (ініціює Пролонгацію) один або декілька разів, за період з наступного дня після 23.04.2023 проценти нараховуються за ставкою 615,37 (шістсот п`ятнадцять цілих тридцять сім сотих) відсотків річних, що на день укладення Договору становить 1,69 відсотків в день від суми Кредиту за кожний день користування ним (далі - Індивідуальна процента ставка). Після закінчення Дисконтного періоду кредитування проценти нараховуються за процентною ставкою 1087,70 (одна тисяча вісімдесят сім цілих сім десятих) відсотків річних, що на день укладення Договору становить 2,98 відсотків в день від суми залишку Кредиту, що знаходиться у Позичальника за кожний день користування ним. У разі здійснення Починальником двох та більше Пролонгацій, Кредитодавець має право зменшити розмір Індивідуальної процентної ставки у наступних періодах Пролонгації. Про порядок надання додаткових знижок і про їх розмір Позичальник інформується в Особистому кабінеті. Після закінчення Дисконтного періоду жодних знижок на проценту ставку не надається.

Для суми Кредиту за першим Траншем, що вказана в п. 2.3. Договору, за перші 30 (тридцять) днів Дисконтного періоду орієнтовна загальна вартість Кредиту складе 1126 грн та буде включати в себе загальні витрати за Кредитом у вигляді процентів за користування Кредитом у розмірі 126 грн та суму Кредиту у розмірі 1000 грн. Орієнтовна реальна процентна ставка, розрахована згідно методики Національного банку України, складе 323,69 % річних, при цьому загальна вартість першого Траншу за Кредитом у процентному вираженні за строк Дисконтного періоду складає 112,60 % від суми першого Траншу.

Викладені в п. 8.8 Договору значення можуть змінюватись в сторону зменшення у разі дострокового повного чи часткового погашення Кредиту, або у сторону збільшення у разі отримання додаткових Траншів за Договором, оформлення Пролонгацій за Договором та у разі користування кредитом після закінчення Дисконтного періоду.

Продовження строку Дисконтного періоду та настання відкладальних обставин нарахування процентів за ставкою, що застосовується без продовження Дисконтного періоду, не є зміною істотних умов цього Договору та не потребує змін цього Договору та укладення додаткових угод до нього. Усі істотні умови Договору, в тому числі порядок продовження строку дії Договору, розмір процентних ставок та порядок їх застосування, погоджені Сторонами під час укладення цього Договору

Також згідно з п. 12.4 Договору сторони погодили, що за користування грошовими коштами після закінчення строк дії Договору чи його дострокового розірвання Позичальник зобов`язаний сплачувати на користь Кредитодавця проценти за користування чужими грошовими коштами за ставкою 1087,70 % річних. Сторони погоджуються, що проценти, нараховані після закінчення строку дії цього Договору, є процентами за користування грошовими коштами в розумінні ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Відповідно до платіжних доручень № № a3954e6b-2792-4206-8d2d-fd501c0de234 від 24.03.2023, № 28d715f3-8ad6-47f2-8ffe-dbf0ca2c8d5c від 28.03.2023, № e574e20a-a5e6-4e09-896d-70a8a5d5b726 від 01.04.2023, № af022c0b-18ee-434d-9e53-94c3e71a515d від 21.04.2023 № e9c5f907-68c1-445e-b08f-dae26ee9840c від 22.04.2023, № e8f666b1-157c-4665-8c7e-6027ca9126dd від 02.05.2023, № 3df55447-c848-4de9-902c-28cdeca24c5b від 04.05.2023, № 1ec35c54-fcb9-4976-a6fd-f28055feae5b від 05.05.2023, № a6655bb8-5f54-4aa4-bd8c-5e4adc9c9475 від 16.05.2023 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» на картку НОМЕР_2 ОСОБА_1 перераховано кошти в загальній сумі 11 400,00 грн. Призначення платежів: Переказ коштів згідно договору № 282040193 від 24.03.2023, ОСОБА_1 , код НОМЕР_1 , для зарахування на платіжну картку № НОМЕР_2 , без ПДВ. Безготівкове зарахування Moneyveo SFD Visa Transfer.

З відповіді АТ КБ «Приватбанк» вбачається, що на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) банком емітовано платіжну картку № НОМЕР_3 . Номер телефону НОМЕР_4 є фінансовим номером телефону за платіжною карткою № НОМЕР_5 , та знаходиться в анкетних даних ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ).

На рахунок НОМЕР_3 були зараховані кошти: 22.04.2023 в сумі 1000 грн, 02.05.2023 в сумі 2500 грн, 04.05.2023 в сумі 200 грн, 05.05.2023 в сумі 500 грн, 16.05.2023 в сумі 2000 грн, 24.03.2023 в сумі 1000 грн, 28.03.2023 в сумі 500 грн, 01.04.2023 в сумі 600 грн, 21.04.2023 в сумі 3500 грн.

Крім того, зарахування кредиту у розмірі 11400 грн на рахунок ОСОБА_1 підтверджується випискою про рух коштів по картці від 08.06.2026, що надані АТ КБ «Приватбанк».

28.11.2018 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали договір факторингу № 28/1118-01, строк дії якого було неодноразово продовжено до 31.12.2024 додатковими угодами №19 від 28.11.2019, №26 від 31.12.2020, №27 від 31.12.2021, №31 від 31.12.2022, №32 від 31.12.2023.

Пунктом 2.1. розділу 2 договору, передбачено, що клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта.

Згідно з п. 4.1. договору факторингу, право вимоги переходить від клієнта до фактора в день підписання сторонами реєстру прав вимог по формі, встановленій у відповідному додатку.

Відповідно до реєстру прав вимоги №236 від 27.06.2023 до договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018, ТОВ «Таліон Плюс» отримало право вимоги до ОСОБА_1

27.05.2024 між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено договір факторингу № 27/0524-01.

Пунктом 2.1. договору, передбачено, що клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим договором.

Згідно з п. 4.1. договору, передбачено, що право вимоги переходить від клієнта до фактора в день підписання сторонами Реєстру прав вимог по формі, встановленій у відповідному додатку.

Відповідно до витягу з реєстру прав вимоги №1 від 27.05.2024 до договору факторингу №27/0524-01 від 27.05.2024, ТОВ «Таліон Плюс» отримало право вимоги до ОСОБА_1

15.07.2025 ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та позивач уклали договір факторингу № 15/07/25-Е.

Згідно з п. 1.1 договору, фактор зобов`язуються передати грошові кошти в розпорядження клієнта (ціна продажу) за плату, а клієнт відступити факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов`язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб - боржників, включаючи суму основного зобов`язання, плату за позикою (проценти за користування позикою та проценти на прострочену позику), пеню за порушення грошових зобов`язань та інші платежі, право на одержання яких належить клієнту.

Відповідно до п. 1.2. договору, перехід від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості до боржників відбувається в момент підписання сторонами акта прийому -передачі реєстру боржників згідно з додатком № 2, після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей та набуває відповідні права вимоги.

Відповідно до Реєстру Боржників б/н від 15.07.2025 від ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» до ТОВ «ФК «Ейс» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 .

Згідно з виписки з особового рахунку за кредитним договором № 282040193 від 24.03.2026 заборгованість перед ТОВ «ФК «Ейс» за кредитним договором складає 56389,52 грн, яка складається з: 11399,64 грн по тілу кредиту; 44989,88 грн по несплаченим відсотків за користування кредитом.

Зазначені обставини обумовили звернення до суду нового кредитора відповідача з вимогами про погашення наявної кредитної заборгованості.

Правовідносини між сторонами, які виникли на підставі вищенаведених фактичних обставин щодо стягнення кредитного боргу, регламентуються такими правовими нормами.

Згідно положень ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ст. 10561 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Як передбачено ст. 627 ЦК України, відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до положень ст.ст.526, 530 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином і в установленні строки відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а згідно ст.629 ЦК України - договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Також статтею 204 ЦК України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

На час розгляду справи кредитний договір, за яким відповідач отримала кредит, є чинним, недійсним у судовому порядку не визнавався, сума боргу по тілу кредиту та нарахованим відсоткам за користування кредитними коштами позичальником наданими доказами не спростовується.

Апеляційний суд враховує, що частиною першою статті 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до положень ст.ст.12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Враховуючи викладене вище правове регулювання та встановлені при розгляді цієї справи фактичні обставини, апеляційний суд приходить до висновку про те, що відповідач, як позичальник, отримала кошти за кредитним договором та не повернула їх у визначені строки, сплативши погоджені сторонами відсотки по кредиту, отже має заборгованість, права вимоги щодо стягнення якої наявні у позивача за укладеним договором факторингу.

Таким чином суд першої інстанції вірно вказав про те, що позовні вимоги про стягнення коштів є обґрунтованими. При цьому суд першої інстанції обґрунтовано встановив суму заборгованості, яка підтверджується матеріалами справи, зокрема умовами договору кредиту від 24.03.2023.

Так апеляційним судом відхиляються аргументи скаржника про те, що позичальнику кредитні кошти надавалися усупереч погодженому у договорі порядку пролонгації, що свідчить про безпідставність вимог про стягнення тіла кредиту поза межами першого та другого траншів та нарахування відсотків за користування кредитом, з урахуванням такого.

З аналізу змісту пунктів 2.2.-2.5 кредитного договору від 24.03.2023 (а.с.16) слід зробити висновок, що сума кредиту у межах кредитного ліміту 20 000 грн складається з розміру траншів, що отримані позичальником протягом всього строку дії договору.

За змістом пунктів 3.1-3.3 5 кредитного договору від 24.03.2023 (а.с.16 на звороті) дисконтний період кредитування дає змогу позичальнику отримати черговий транш (збільшити суму кредиту) у спосіб ініціювання такої операції в особистому кабінеті кредитора.

Також з кредитного договору від 24.03.2023 вбачається, що кожен окремий Транш за цим Договором надається Позичальнику шляхом переказу грошових коштів, який завершується зарахуванням грошових коштів на поточний рахунок, для управління яким випущена Платіжна картка НОМЕР_2, що відбувається до 3 (трьох) банківських днів з моменту укладення Договору чи ініціювання отримання чергового Траншу за Договором (п. 5.1.1 Договору).

Указана банківська картка емітована на ім`я відповідача ОСОБА_1 , що підтверджується відповіддю АТ КБ «Приват Банк».

Крім того, на виконання ухвали суду про витребування доказів було отримано відповідь АТ КБ «ПриватБанк», якою суд інформовано, зокрема, про те, що на зазначено картку зараховані кредитні кошти у загальному розмірі 11400 грн, що також підтверджено обігом коштів по картці.

По результатам аналізу вказаних доказів слід зробити висновок про те, що фактично позичальником було отримано кошти кредиту в загальній сумі 11400 грн, яка відповідає погодженим межам кредитування (кредитному ліміту). Такими коштами позичальник без жодних заперечень користувалася та витрачала їх на власні потреби, що вбачається з руху коштів по її банківській картці, тим самим підтвердивши факт своєї згоди на отримання їх у строкове користування на умовах кредитування, погоджених у договорі від 24.03.2023

Отже, не має підстав вважати обґрунтованими аргументи апеляційної скарги про те, що позичальник не надавала своєї згоди на отримання чергових траншів кредиту, відтак вимоги позивача про повернення відповідних сум кредиту та нарахованих за їх користування відсотків є обґрунтованими, про що й було зазначено судом першої інстанції.

Посилання скаржника на те, що позичальник 23.04.2023 здійснила єдиний платіж у розмірі 270,00 грн, з якого 0,36 грн спрямовано на погашення тіла кредиту, 269,64 грн на погашення процентів, водночас позивач у справі стверджує, що всі кошти були спрямовані на погашення відсотків за кредитом на правильність вирішення спору не впливають, адже відповідна неточність не порушує прав відповідача, оскільки стосується зменшення заборгованості за тілом кредиту.

Не можна погодитися з аргументами скаржника про те, що суд першої інстанції не врахував обмежень по нарахуванню відсотків за ст. 625 ЦК України на час воєнного стану, адже заборгованість за відсотками у даній справі нарахована не як відповідальність за прострочення виконання грошових зобов`язань згідно приписів ст. 625 ЦК, а як плата за користування отриманим кредитом, погоджена у договорі, згідно вимог іншої норми права ч.1 ст.1054 ЦК України.

Апеляційний суд відхиляє посилання скаржника на те, що позичальнику нараховано непропорційно велику суму відсотків, як міри відповідальності за порушення строку виконання грошових зобов`язань, з урахуванням такого.

Так у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18 вказано, що якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення.

У пункті 8.38 зазначеної постанови з огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що виходячи з принципі розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити загальний розмір як неустойки, штрафу так і процентів річних як відповідальності за прострочення грошового зобов`язання.

При цьому ч.ч.1, 2, п.5 ч.3 ст.18 ЗУ «Про захист прав споживачів» передбачено, що продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором.

Однак у даному випадку спірними є нарахування відсотків за правомірне користування кредитними коштами, а не відсотків компенсації у разі невиконання споживачем зобов`язань за договором, чого помилково не врахував скаржник.

При цьому позичальник, укладаючи кредитний договір, самостійно та добросовісно надала оцінку запропонованим умовам кредитування, зважила на можливість їх дотримання з огляду на наявне фінансове становище та на час укладення договору вважала їх прийнятними та вигідними для себе, що й отримало вираження у факті надання згоди на укладення правочину та отримання на його підставі кошів кредиту.

Таким чином за обставин даної справи не можна вести мову про укладення кредитного договору на вкрай невигідних для відповідача умовах.

Інших доводів, які б свідчили про те, що спір у справі суд першої інстанції вирішив невірно, подана апеляційна скарга не містить.

Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Отже рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 21.07.2026 у даній справі слід залишити без змін, а апеляційну скаргу представника відповідача - без задоволення.

Згідно п.9 ч.1 ст.5 ЗУ «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються особи з інвалідністю I та II груп.

На підставі ст.141 ЦПК України у зв`язку з тим, що відповідач являється особою з інвалідністю ІІ групи, судові витрати по сплаті судового збору за апеляційний перегляд справи слід віднести на рахунок державного бюджету.

Керуючись ст. ст. 141, 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,

у х в а л и в :

апеляційну скаргу представника відповідача - відхилити.

Рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 21.07.2026 у даній цивільній справі - залишити без змін.

Судові витрати по сплаті судового збору за апеляційний перегляд справи віднести на рахунок державного бюджету.

Постанова апеляційного суду набирає чинності з дня ухвалення та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення в порядку та за умов, визначених цивільним процесуальним законодавством.

Повну постанову складено 13.10. 2026.

Суддя-доповідач

Судді