Постанова від 12 жовтня 2026 р. у справі №712/9204/15-ц — Черкаський апеляційний суд

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження 22-ц/821/2282/26Головуючий по 1 інстанції

Справа №712/9204/15-ц Категорія: 304090000Токова С.Є.

Доповідач в апеляційній інстанції

Фетісова Т. Л.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 жовтня 2026 року м. Черкаси

Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів цивільної палати:

суддя-доповідачФетісова Т. Л.

судді секретар Новіков О. М., Василенко Л.І. Любченко Т.М.

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника відповідача адвоката Самчук М. В. на рішення Соснівського районного суду міста Черкаси від 01.07.2026 (повний текст складено 01.07.2026, суддя в суді першої інстанції Токова С. Є.) у цивільній справі за позовом АТ «Сенс Банк» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості,

в с т а н о в и в :

у серпні 2015 року АТ «Альфа-Банк», назву якого змінено 01.12.2022 на АТ «Сенс Банк», звернулося до суду з позовом, яким просило стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за кредитним договором від 07.12.2007 № 800002792 у сумі 1 466 421,83 грн, а саме: за кредитом 1 233 691,26 грн; за відсотками – 67 881,59 грн; пеню - 164 848,98 грн, мотивуючи про невиконання відповідачем ОСОБА_1 своїх договірних зобов`язань щодо повернення суми кредиту, сплати відсотків за користування кредитними коштами та нарахованих штрафних санкцій за порушення строків виконання зобов`язань.

Рішенням Соснівського районного суду міста Черкаси від 01.07.2026 позов у справі задоволено з посиланням на обґрунтованість доводів позивача про невиконання відповідачем договірних зобов`язань за кредитним договором, що призвело до виникнення суми заборгованості, заявленої до стягнення у справі.

Представником відповідача адвокатом Самчук М. В. подано 25.08.2026 на вказане рішення суду першої інстанції апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та відхилити позовні вимоги у повному обсязі.

В обґрунтування вказано на те, що у справі відсутні докази видачі відповідачу кредиту в іноземній валюті та суд першої інстанції помилково послався на рішення суду в іншій справі № 761/38635/16-ц, у якій суди не розглянули та не дослідили питання видачі кредитних коштів саме в доларах США, отже відповідні висновки при розгляді цієї справи можуть бути спростовані.

Місцевий суд безпідставно проігнорував висновок судово-економічної експертизи №1361/11/2025 від 07.11.2025 з підстав того, що експерт вийшов за межі поставленого йому питання та фактично дав відповідь на питання, які були судом відхилені з наведенням відповідних мотивів в ухвалі про призначення експертизи, оскільки встановлення обставин щодо видачі кредиту та його валюти не є відповіддю на якесь інше питання, поставлене перед експертом, а є необхідним етапом дослідження безпосередньо того питання, яке було поставлене судом щодо обґрунтованості розрахунків заборгованості.

Судом першої інстанції не надано належну оцінку тому, що розрахунок заборгованості, наданий позивачем, спростований Висновком експерта № 1361/11/2025 від 07.11.2025, адже було встановлено відсутність повного обсягу документів, на підставі яких розраховано суму боргу, а також розрахунок містить суперечливі й неузгоджені дані.

У матеріалах справи відсутні документальні підтвердження погодження позичальником зміни розміру відсоткової ставки за кредитом, починаючи з 07.09.2008, в т.ч. відсутні додаткові угоди, додаток №1 у редакції від 07.09.2008 (передбачений п. 5.2. договору), а також відсутні підтвердження направлення рекомендованого листа для ознайомлення Позичальника про зміну відсоткової ставки, що й стало підставою для висновків експерта про неналежний обрахунок боргу за договором.

Суд першої інстанції помилково вважає, що виписки по рахунках є первинними бухгалтерськими документами.

При розгляді справи не було надано оцінку факту застосування процедури звернення стягнення на предмет іпотеки в позасудовому порядку, адже скасування рішення про реєстрацію права власності на предмет іпотеки за банком не змінює правових наслідків вчинення банком такого правочину.

Суд першої інстанції не розглянув клопотання відповідача про відмову позивачу у приєднанні до матеріалів справи доказів інформування позичальника про зміну відсоткової ставки, які були подані всупереч вимог процесуального законодавства не разом з позовною заявою.

Крім того, з наданої позивачем копії поштового повідомлення не вбачається коли воно було здійснено, які реквізити цього повідомлення, повноваження особи, що підписала цей документ, опис вкладення. Також відсутні докази направлення та вручення цього повідомлення ОСОБА_1 .

У відзиві на апеляційну скаргу представник АТ «Сенс Банк» просив суд апеляційну скаргу відхилити як безпідставну, а рішення суду першої інстанції – залишити без змін, оскільки вважає його законним та належним чином обґрунтованим.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до положень ч.ч.1, 2, 5 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим . Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Заслухавши доповідь судді, вивчивши та обговоривши наявні докази по справі, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах вимог та доводів апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов таких висновків.

При розгляді справи встановлено, що 07.12.2007 між ЗАТ «Альфа-Банк» (за договором - Кредитор або Банк) та відповідачем ОСОБА_1 (Позичальник) було укладено кредитний договір № 800002792, за умовами якого банк надає Позичальнику у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання Кредит, а Позичальник приймає його на наступних умовах: в сумі кредиту 108161 доларів США під процентну ставку в розмірі 13,00 % річних із датою остаточного повернення кредиту до 07.12.2017 (т.1 а.с. 5-7).

Додатком № 1 до вказаного договору, який підписаний сторонами, є графік платежів та розрахунок сукупної вартості споживчого кредиту та реальної процентної ставки, з урахуванням вартості всіх супутніх послуг (т.1 а.с.8-9 ).

Відповідно до п. 5 кредитного договору підпис Позичальника в ньому є письмовим підтвердженням про його ознайомлення в письмовій формі до підписання цього договору та повне розуміння інформації про сукупну вартість кредиту з урахуванням реальної процентної ставки та значення абсолютного подорожчання кредиту, вартості, видів та предметів супутніх послуг.

Пунктом 2.7 кредитного договору визначено, що не пізніше одного дня після виконання позичальником умов, зазначених у розділі № 2 і сплати ним першочергового внеску (у разі необхідності), позичальнику надається кредит через касу кредитора з подальшою конвертацією валюти кредиту у національну валюту та перерахуванням на цілі, визначені пунктом 2.4 цього договору.

Пунктом 2.4 кредитного договору цільове використання кредиту встановлено як часткова оплата вартості двокімнатної квартири за АДРЕСА_1 , та стане власністю позичальника в майбутньому відповідно до умов договору № 16-4/ФБ4 про участь у фонді фінансування будівництва від 22.05.2007, укладеному між позичальником та ТОВ «ФК «Конгрес Ріал Істейт Фінанс» (т.1. а.с. 5).

Договором про внесення змін і доповнень № 2 до кредитного договору № 800002792 від 07.12.2017 строк виконання зобов`язань за кредитним договором продовжено до 07.12.2019.

21.07.2015 Банком направлена вимога позичальнику ОСОБА_1 про дострокове погашення кредиту (т.1.а.с. 20) у зв`язку з порушенням троків виконання зобов`язань.

12.08.2022 загальними зборами акціонерів АТ «Альфа-Банк» затверджено рішення про зміну найменування на АТ «Сенс Банк».

01.12.2022 Національним Банком України внесено запис до Державного реєстру банків щодо зміни найменування АТ «Альфа-Банк» на АТ «Сенс Банк».

Указуючи про наявність у відповідача кредитної заборгованості у сумі 1 466 421,83 грн, а саме: за кредитом 1 233 691,26 грн; за відсотками – 67 881,59 грн; пеню -164 848,98 грн, позивачем подано позов у даній справі.

Правовідносини між сторонами, які виникли на підставі вищенаведених фактичних обставин, регламентуються такими правовими нормами.

Згідно положень ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ст. 10561 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Як передбачено ст. 627 ЦК України, відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частина 1 статті 509 ЦК України визначає, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до положень ст.ст.526, 530 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином і в установленні строки відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а згідно ст.629 ЦК України - договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Також статтею 204 ЦК України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

З матеріалів справи вбачається, що між сторонами було укладено 07.12.2007 кредитний договір за яким у відповідача перед позивачем виникли грошові зобов`язання щодо повернення отриманих у кредит коштів (тіла кредиту), нарахованих по кредиту відсотків та пені за прострочення платежів за кредитом, які належним чином у погоджені у договорі строки виконані не були.

З огляду на викладені фактичні обставини та наведені вище норми законодавства, суд першої інстанції дійшов висновків про задоволення позовних вимог про стягнення кредитної заборгованості у цій справі з підстав порушення взятих відповідачем зобов`язань за кредитним договором щодо сплати кредитору (позивачу) боргу за кредитом, відсотками за користування кредитними коштами та пені за прострочення платежів по договору у визначені строки.

З правильністю таких висновків суду першої інстанції апеляційний суд погоджується у повному обсязі та вважає їх такими, що повністю підтверджуються матеріалами справи щодо наявності кредитних правовідносин та невиконання відповідачем своїх зобов`язань щодо повернення кредиту та інших платежів, передбачених договором від 07.12.2007.

Так апеляційний суд не погоджується з аргументами апеляційної скарги про те, що позивачем не доведено факту видачі позичальнику кредиту в іноземній валюті, з огляду на таке.

У провадженні судів перебувала цивільна справа № 761/38635/16-ц з позовними вимогами ОСОБА_1 до ПАТ «Альфа-Банк» про визнання недійсним кредитного договору № 800002792, укладеного 07.12.2007 між ОСОБА_1 та ЗАТ «Альфа-Банк», а також визнання недійсним договору про внесення змін і доповнень № 2 до кредитного договору від 07.12.2007 № 800002792, укладеного 10.04.2014 між ОСОБА_1 та ПАТ «Альфа-Банк».

Тобто перед судами порушувалося питання про визнання недійсним правочину (кредитного договору від 07.12.2007), за яким у даній справі стягується кредитна заборгованість.

Однією із підстав позовних вимог у справі № 761/38635/16-ц було твердження ОСОБА_1 про те, що нею не отримувалася іноземна валюта, а мало місце надання коштів у національній валюті в сумі, еквівалентній розміру кредитування, визначеного у доларах США.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 15.01.2018 у задоволенні позовних вимог у справі № 761/38635/16-ц відмовлено. Вказане рішення місцевого суду залишено в силі згідно постанов Київського апеляційного суду від 19.06.2019 та ВС від 12.10.2020.

Судами у справі № 761/38635/16-ц встановлено, що пунктом 2.7 оспорюваного кредитного договору визначено, що позичальнику надається кредит через касу кредитора з подальшою конвертацією валюти кредиту у національну валюту.

Аналогічні доводи ОСОБА_1 . ВС відхилив, оскільки сума кредитних коштів, визначена в доларах США, конвертована та перерахована Банком на цілі, визначені в пункті 2.4 кредитного договору, а саме часткову оплату вартості двокімнатної квартири, як і було передбачено у п.2.4 договору.

Посилання скаржника у даній справі на те, що суд першої інстанції помилково послався на рішення суду в іншій справі № 761/38635/16-ц, у якій суди не розглянули та не дослідили питання видачі кредитних коштів саме в доларах США, є неспроможними, оскільки у зазначеній справі судами було надано вичерпну оцінку ідентичним аргументам ОСОБА_1 щодо неотримання коштів кредиту в доларах США.

Частина 4 статті 82 ЦПК України передбачає, що обставини, встановлені рішенням суду у цивільній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Також апеляційний суд не може погодитися з посиланнями скаржника у справі на те, що згідно висновку судово-економічної експертизи №1361/11/2025 від 07.11.2025 розрахунок заборгованості у справі є необґрунтованим.

Так ухвалою суду першої інстанції від 16.01.2024 частково задоволено клопотання представника відповідача та призначено у даній цивільній справі судово-економічну експертизу на вирішення якої поставлено питання: чи відповідає наданий позивачем розрахунок заборгованості (по сплаті процентів за кредитом та погашення основної суми боргу і штрафних санкцій) розрахунковим документам щодо видачі та погашення кредиту за цим договором (кредитний договір № 800002792 від 07.12.2007).

У розпорядження експерта були надані матеріали цивільної справи та надані сторонами документи щодо виконання умов кредитного договору після їх витребування судом на клопотання експерта відповідно до ухвали від 14.01.2025.

Як вірно зауважив суд першої інстанції, експерт у висновку № 1361/11/2025 вказав про відсутність первинних документів видачі кредиту, документального підтвердження погодження зміни розміру відсоткової ставки, підвищення розміру відсоткової ставки до 16,50 %, детальної інформації щодо погашення заборгованості за період з 07.09.2008 по 09.04.2014 та документів бухгалтерського обліку Банку з відображенням усіх здійснюваних операцій за досліджуваний період, відомостей щодо руху коштів (виписки по рахунках з відображенням нарахування процентів та простроченої заборгованості за договором).

Окрім того, Додаток № 1 до Договору про внесення змін і доповнень № 2 від 10.04.2014 містить суперечливі та неузгоджені дані стосовно платежів в погашення заборгованості та розмірів сукупних витрат в тому числі з умовами додатку № 1 від 07.12.2007 (т.1 а.с. 8-9).

Отже, фактично експерт зазначив про обставини, які суд в ухвалі про призначення експертизи від 16.01.2024 не вказував як такі, що потребують відповіді експерта щодо їх наявності чи спростування по результатам застосування його спеціальних знань.

Так суд першої інстанції просив надати відповідь на питання чи відповідає наданий позивачем розрахунок заборгованості розрахунковим документам щодо видачі та погашення кредиту за умовами кредитного договору від 07.12.2007.

Натомість експерт у висновку № 1361/11/2025 вказує про відсутність доказів у підтвердження видачі кредиту та обігу коштів за кредитом.

Таким чином результати експертного дослідження фактично суперечать матеріалам справи, а саме йдеться про недоведеність видачі відповідачу кредиту, у той час як такі міркування спростовуються як умовами чинного кредитного договору від 07.12.2007, так і судовими рішеннями у справі №761/38635/16-ц, що набрали законної сили та підтверджують факт надання кредиту позичальнику та дійсність відповідних умов кредитного договору.

З цих підстав не можна вважати висновок експерта № 1361/11/2025 таким, що може бути покладений в основу вирішення спору у справі, отже, усі аргументи скаржника з посиланням так результати зазначеного експертного дослідження апеляційний суд відхиляє.

Суд першої інстанції також цілком слушно зауважив, що відповідач просила надати експерта відповідь, зокрема, на питання:

- щодо підтвердження первинними бухгалтерськими документами видачі кредиту в іноземній валюті;

- відповідність інструкції з Бухгалтерського обліку операцій з готівковими коштами та банківськими металами в банках України, затвердженої Постановою Правління НБУ № 495 від 20.10.2004, відображення надання кредиту безпосередньо з каси банку не з поточного рахунку позичальника 2620, а з внутрішньобанківського позичкового рахунку № 2203;

- правомірності нарахування у зв`язку з цим процентів за користування коштами;

- визначення реальної процентної ставка (у процентах річних) та абсолютного значення подорожчання кредиту (у грошовому вигляді) за кредитним договором;

- відповідності розміру щомісячного платежу по відсотковій ставці, що була визначена у розмірі 13,00 відсотків річних відповідно до п. 2.2. кредитного договору.

Такі питання суд ухвалою від 14.01.2024 відхилив, оскільки їх було з`ясовано при розгляді іншої справи у спорі між цими ж сторонами.

Проте експерт у проведеному дослідженні навів аргументи у відповідь на такі питання, які відповідач і виклала в якості аргументів поданої апеляційної скарги.

Водночас усі міркування про не підтвердження як умов кредитування так і факту видачі кредиту, на які вказує відповідач у поданій апеляційній скарзі, спростовано, зокрема, рішеннями судів у справі №761/38635/16-ц, що набрали законної сили.

У постанові Пленуму Верховного Суду України № 8 від 30.05.1997 «Про судову експертизу в кримінальних і цивільних справах» зазначено, що висновок експерта є доказом в цивільному процесі. Він не має наперед встановленої сили та переваги над іншими джерелами доказів, підлягає перевірці й оцінці за внутрішнім переконанням суду, яке має ґрунтуватися на всебічному, повному й об`єктивному розгляді всіх обставин справи у сукупності.

Висновок експертизи оцінюється з урахуванням положень процесуального права, згідно з якими жоден доказ не має для суду наперед установленого значення, він оцінює докази в їх сукупності, а результати оцінки відображає в рішенні з наведенням мотивів їх прийняття чи відхилення.

Слід враховувати, що на клопотання експерта та на виконання ухвали суду про витребування доказів у його розпорядження були надані виписки по особовим рахункам, у яких відображені операції з надання кредитних коштів.

За правовим висновком ВС від 25.05.2021 у справі №554/4300/16-ц належними доказами, які підтверджують наявність заборгованості за укладеним кредитним договором та її розміру, є первинні документи, оформлені відповідно до ст. 9 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».

Згідно із зазначеною нормою закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі. Пунктом 5.6 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління НБУ від 18.06.2003 №254, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту. Такого ж змісту норма міститься у пункті 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління НБУ від 04.07.2018 №75.

Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів на конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій. Тобто виписки за картковими рахунками можуть бути належними доказами заборгованості за кредитними договорами.

Апеляційний суд не погоджується з міркуваннями скаржника про те, що експерт не вийшов за межі поставленого йому питання, оскільки встановлення обставин щодо видачі кредиту та його валюти не є відповіддю на якесь інше питання, поставлене перед експертом, а є необхідним етапом дослідження, так як відповідні висновки експерта спростовуються матеріалами справи, про які зазначено вище по тексту даної постанови апеляційного суду.

Слід оцінити критично аргументи апеляційної скарги про те, що у матеріалах справи відсутні підтвердження погодження позичальником зміни розміру відсоткової ставки за кредитом, з урахуванням такого.

У пункті 5.2. Розділу 2 Кредитного договору сторони погодили право Банку змінити розмір процентів за користування кредитом, направивши відповідне рекомендоване повідомлення на адресу позичальника ОСОБА_1 , про що банком надано відповідні докази.

При цьому відповідач підтверджувала свою обізнаність та згоду зі зміненою процентною ставкою шляхом вчинення активних дій - сплатою щомісячних платежів точно в новому розмірі, не допускаючи прострочень, починаючи з дня підвищення процентної ставки (07.09.2008) до кінця 2013 року (виникнення простроченої заборгованості), укладенням додаткових угод, в яких позичальник погоджувалась з новим графіком та розміром наявної заборгованості.

Отже, вести мову за неналежне погодження позичальником нової відсоткової ставки по кредиту підстав не має.

Вказівка скаржника на те, що суд першої інстанції не розглянув клопотання відповідача про відмову позивачу у приєднанні до матеріалів справи доказів інформування позичальника про зміну відсоткової ставки, які були подані всупереч вимог процесуального законодавства не разом з позовною заявою, не може спростовувати висновки суду першої інстанції по суті позовних вимог, адже відповідні докази позивач надав відразу після того, як відповідач поставив під сумнів дотримання порядку погодження змін відсоткової ставки за кредитним договором.

До цього часу підстав доводити належне погодження змін умов кредитного договору у позивача не було, адже такі обставини ніким під сумнів не ставилися та підтверджувалися іншими доказами - наданими копіями кредитного договору від 07.12.2007 та додаткової угоди до нього.

Посилання скаржника на те, що з наданої позивачем копії поштового повідомлення не вбачається коли воно було здійснено, які реквізити цього повідомлення, повноваження особи, що підписала цей документ, опис вкладення, відсутні докази направлення та вручення цього повідомлення ОСОБА_1 , оскільки за умовами кредитного договору (п.5.2) достатнім є саме направлення рекомендованого листа на вказану у договорі адресу позичальника без підтвердження його фактичного отримання, від якого інша сторона договору може умисно ухилятися.

За наявності факту прийняття з боку позичальника нових умов кредитування в частині зміненої відсоткової ставки шляхом тривалого систематичного виконання своїх договірних зобов`язань, у суду відсутні підстави для висновків про незгоду з боку позичальника на зміну банком розміру відсотків за кредитом.

Апеляційний суд відхиляє аргументи скаржника про те, що при розгляді справи не було надано оцінку факту застосування процедури звернення стягнення на предмет іпотеки в позасудовому порядку, адже скасування рішення про реєстрацію права власності на предмет іпотеки за банком не змінює правових наслідків вчинення банком такого правочину, з урахуванням такого.

Рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 05.08.2021, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 10.02.2022, позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково та визнано протиправним та скасовано рішення про державну реєстрацію права власності на квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , за АТ «Альфа-банк» (код юридичної особи: 23494714), індексний номер 46618931 від 23.04.2019 20:16:15, прийняте державним реєстратором комунального підприємства «Світоч» м. Києва Алієвим Гусєйном Азіз огли, та припинено право власності АТ «Альфа-банк» на вищевказану квартиру.

Скасовано державну реєстрацію прав на нерухоме майно, а саме: реєстрацію права власності АТ «Альфа-банк» (код юридичної особи: 23494714) на вказану квартиру (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1817909480000), з виключенням запису про право власності номер 31319649.

Поновлено в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відомості про право власності ОСОБА_1 на зазначене нерухоме майно.

Таким чином відповідна квартира на даний час належить відповідачу та за рахунок її реалізації як предмета іпотеки вимоги банку про погашення кредитного боргу задоволені не були.

Саме по собі застосування процедури звернення стягнення на предмет іпотеки, про що вказує скаржник, не спричиняє припинення грошових зобов`язань у разі відсутності погашення відповідної суми боргу, як у цій справі, за рахунок іпотечного майна.

Відповідно до положень ст.ст.12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Інших доводів, які б свідчили про те, що спір у справі суд першої інстанції вирішив невірно, подана апеляційна скарга не містить.

Згідно ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Отже рішення Соснівського районного суду міста Черкаси від 01.07.2026 у даній справі слід залишити без змін, а апеляційну скаргу представника відповідача - без задоволення.

На підставі положень ст.141 ЦПК України та у зв`язку з тим, що відповідачу при подачі апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції ухвалою апеляційного суду від 31.08.2026 відстрочено сплату судового збору до вирішення справи, з огляду на відхиленням вимог апеляційної скарги із ОСОБА_1 на користь державного бюджету України слід стягнути 4384,80 грн судового збору.

Керуючись ст. ст. 141, 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,

у х в а л и в :

апеляційну скаргу – відхилити.

Рішення Соснівського районного суду міста Черкаси від 01.07.2026 у даній цивільній справі – залишити без змін.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь державного бюджету України 4384,80 грн судового збору за апеляційний перегляд справи.

Постанова апеляційного суду набирає чинності з дня ухвалення та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення в порядку та за умов, визначених цивільним процесуальним законодавством.

Повну постанову складено 13.10. 2026.

Суддя-доповідач

Судді