Постанова від 12 жовтня 2026 р. у справі №707/14/26 — Черкаський апеляційний суд

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження 22-ц/821/2227/26Головуючий по 1 інстанції

Справа №707/14/26 Категорія: 304010000Волкова Н. С.

Доповідач в апеляційній інстанції

Фетісова Т. Л.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 жовтня 2026 року м. Черкаси

Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів цивільної палати:

суддя-доповідачФетісова Т. Л.

судді секретар Новіков О.М., Карпенко О.В. Любченко Т.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу представника відповідача – адвоката Ковтуна А. В. на додаткове рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 15.07.2026 (повний текст складено 16.07.2026, суддя в суді першої інстанції Волкова Н. С.) у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: РСЦ ТСЦ МВС у Вінницькій, Черкаській та Кіровоградській областях, про визнання договору купівлі-продажу недійсним та стягнення грошових коштів,

в с т а н о в и в :

У провадженні Черкаського районного суду Черкаської області перебувала цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа6 РСЦ ТСЦ МВС у Вінницькій, Черкаській та Кіровоградській областях, про визнання договору купівлі-продажу недійсним та стягнення грошових коштів.

Рішенням Черкаського районного суду Черкаської області від 03.07.2026 року у задоволенні вказаного позову відмовлено. Судові витрати зі сплати судового збору покладено на позивача.

06.07.2026 року адвокат Ковтун А.В., який діяв в інтересах ОСОБА_2 , подав до суду заяву про ухвалення додаткового рішення, в якій просив стягнути з позивача на користь відповідача судові витрати на правничу допомогу в сумі 86 000,00 грн, з яких 43 000 грн – за надання правничої допомоги та 43 000 грн – гонорар успіху.

Заява обґрунтована тим, що під час розгляду справи відповідачем заявлено про намір стягнути витрати на професійну правничу допомогу, а після ухвалення рішення подано відповідну заяву разом із усіма доказами понесених витрат.

Додатковим рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 15.07.2026 заяву представника відповідача адвоката Ковтуна А.В. про ухвалення додаткового рішення у вказаній цивільній справі задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000,00 грн. У задоволенні решти вимог заяви відмовлено.

При визначенні розміру витрат на правничу допомогу, суд дійшов висновку, що заявлений позивачем розмір витрат в сумі 86 000 є завищеним, неспівмірним зі складністю справи. Зокрема вказав, що даний спір є незначної складності, у спорах такого характеру судова практика є сталою, великої кількості законів та підзаконних актів, які підлягають застосуванню, спірні правовідносини не передбачають.

Не погоджуючись з таким додатковим рішенням суду представник відповідача адвокат Ковтун А. В. подав 14.08.2026 засобами поштового зв`язку апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права просить додаткове рішення скасувати та ухвалити нове, яким стягнути витрати на правничу допомогу в повному розмірі - 86 000 грн.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що сума компенсації визначена судом першої інстанції довільно та не містить належного мотивування істотного зменшення заявлених витрат.

Зазначає, що саме по собі посилання суду на те, що справа не є складною або що проведено лише три судові засідання, не може бути достатньою підставою для зменшення витрат майже у дев`ять разів. Вказує, що згідно позовної заяви ціна позову складає 1 589 186 грн. Тобто, в розумінні ЦПК України, в зв`язку із ціною позову, дана справа є складною.

Скаржник наголошує на тому, що визначений судом розмір витрат 10 000 грн є не відповідає принципу розумності та адекватності із заявленими позовними вимогами, а також не узгоджується із ризиками для відповідача у разі задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Відзив на апеляційну скаргу до апеляційного суду не надходив.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до положень ч.ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Заслухавши доповідь судді, вивчивши та обговоривши наявні докази по справі, перевіривши законність і обґрунтованість додаткового рішення суду в межах вимог та доводів апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов таких висновків.

Положеннями ст. 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Згідно зі ст. 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги.

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ЦПК України).

Відповідно до ст. 1 ЗУ «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст. 30 ЗУ «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.

Разом із тим законом визначено критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

Частиною 1 ст. 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з вимогами ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Пунктами 1, 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України передбачено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача.

Частиною 8 ст. 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу під час розгляду справи в суді першої інстанції стороною відповідача надано суду копію договору про надання правничої (правової) допомоги від 16.02.2026; копію квитанції до прибуткового касового ордеру № 100 від 16.02.2026; копію акта виконаних робіт від 06.07.2026; копію квитанції до прибуткового касового ордеру № 139 від 06.07.2026.

Згідно з п. 4.1. вищевказаного договору, на визначення розміру гонорару адвоката впливають строки та результати вирішення спірних правовідносин, ступінь важкості справи, обсяг правових послуг, необхідних для досягнення бажаного результату та належного виконання окремих доручень клієнта. Обсяг правової допомоги враховується при визначені обґрунтованого розміру гонорару, який становить 43 000,00 грн.

Згідно з п. 4.2. вищевказаного договору, гонорар адвоката сплачується у день підписання цього договору.

Згідно з п. 4.3. вищевказаного договору, у разі ухвалення Черкаським районним судом Черкаської області рішення суду, яким позовні вимоги позивача залишено без задоволення в повному обсязі, клієнт додатково протягом 5-ти днів сплачує адвокату гонорар успіху, розмір якого складає 43 000,00 грн.

Згідно акту виконаних робіт від 06.07.2026 адвокат виконав наступне: надання 16.02.2026 юридичної консультації правового характеру із використанням Єдиного державного реєстру судових рішень; підготовка та подання до суду заяви про ознайомлення з матеріалами справи в електронному вигляді та надання доступу до електронної справи; підготовка та подання адвокатського запиту до Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС У Вінницькій, Черкаській та Кіровоградській областях щодо дати реєстрації та дати зняття з реєстрації автомобіля "Skoda KodiaQ"; підготовка та подання до суду клопотання про відкладення судового засідання по справі; підготовка та направлення до суду відзиву на позовну заяву; ознайомлення та аналіз відповіді на відзив; підготовка та подання до суду клопотання про ознайомлення із матеріалами судової справи в паперовому вигляді; ознайомлення із матеріалами цивільної справи; участь в судових засіданнях 06.05.2026, 18.05.2026, 23.06.2026;підготовка та направлення до суду заяви по судових витратах (акт виконаних робіт, заява про розмір витрат, які відповідач сплатив у зв`язку з розглядом справи).

Згідно з квитанції до прибуткового касового ордера № 100 від 16.02.2026 ОСОБА_2 сплатила адвокату Ковтуну Андрію Володимировичу 43 000,00 грн на підставі договору про надання (правничої) правової допомоги.

З квитанції до прибуткового касового ордера № 139 від 06.07.2026 вбачається, що ОСОБА_2 сплатила адвокату Ковтун Андрію Володимировичу 43 000,00 грн на підставі договору про надання (правничої) правової допомоги.

Переглядаючи додаткове рішення суду першої інстанції, колегія суддів виходить з того, що при визначенні суми відшкодування витрат суд повинен виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

Вказаний правовий висновок викладено у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц.

У додатковій постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.02.2022 у справі № 925/1545/20 вказано, що для вирішення питання про розподіл судових витрат суд має враховувати: складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; пов`язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність предмета спору; ціну позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом.

У додатковій постанові Верховного Суду від 08.09.2021 у справі № 206/6537/19 зазначено, що попри волю сторін договору визначити розмір гонорару адвоката, суд не позбавлений права оцінювати заявлену до відшкодування вартість правничої допомоги на підставі критеріїв співмірності, визначених ч. 4 ст. 137 ЦПК України.

У постановах Верховного Суду від 02.10.2019 у справі № 211/3113/16-ц, від 06.11.2020 у справі 760/11145/18 зазначено, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та є неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

У судовому засіданні в суді першої інстанції представник позивача адвокат Ліфшиць З.О. вказала, що загальний розмір не відповідає принципам пропорційності (співмірності) витрат на оплату послуг адвоката, з огляду на складність справи та є завищеним, а тому вказані витрати підлягають зменшенню до 10 000 грн.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21 зроблено висновок, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд, за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. У такому випадку суд, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним, суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Апеляційний суд приходить до висновку, що суд першої інстанції визначаючи розмір витрат на професійну правничу допомогу, що за результатами розгляду цієї справи підлягає стягненню з позивача на користь відповідача, виходив з принципів співмірності та розумності судових витрат, врахував характер правовідносин, обсяг наданих адвокатом послуг заявнику, складність справи, необхідність процесуальних дій сторони, реальність наданих адвокатських послуг та дійшов правильного висновку про часткове задоволення заяви про відшкодування витрат на правничу допомогу в розмірі 10 000 грн., які підлягають стягненню на користь відповідача, оскільки завлений розмір в сумі 43 000 грн за надання правничої допомоги із врахуванням принципу співмірності та розумності таких витрат та критерію реальності наданих послуг дійсно є завищеним.

Крім того, колегія суддів апеляційного суду не вбачає підстав для відшкодування «гонорару успіху» адвоката в розмірі 43000 грн, оскільки зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, щодо додаткового заохочення адвоката не є обов`язковими для суду при вирішенні питання розподілу таких судових витрат.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.05.2020 у справі 904/4507/18 дійшла висновку про можливість існування «гонорару успіху» як форми оплати винагороди адвокату, визнала законність визначення між адвокатом та клієнтом у договорі про надання правової допомоги такого виду винагороди як «гонорар успіху», що відповідає принципу свободи договору та численній практиці ЄСПЛ, а також зазначила, що суд повинен оцінювати необхідність та розумність судових витрат у вигляді «гонорару успіху», саме в контексті компенсації цих витрат за рахунок іншої сторони судової справи.

Аналогічним чином тлумачить це питання і ЄСПЛ, висновки якого зокрема у рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19 жовтня 2000 року у справі «Іатрідіс проти Греції» («Iatridis v. Greece»), заява № 31107/96, свідчать, що договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом, може підтверджувати, що у клієнта дійсно виник обов`язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові, якщо така угода є юридично дійсною. Однак угоди такого роду, зважаючи на зобов`язання, що виникли між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов`язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними.

Таким чином, зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату «гонорару успіху», не є обов`язковими для суду при вирішенні питання про розподіл судових витрат та покладення таких витрат на іншу сторону справи, оскільки в такому випадку суд, застосовуючи відповідні положення процесуального законодавства, зокрема частин четвертої-п`ятої статті 137 ЦПК України, може оцінювати необхідність, розумність та інші критерії співмірності цих витрат.

Аналогічні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 03 серпня 2022 року у справі № 520/10409/18 (провадження № 61-5799св21), від 18 жовтня 2023 року у справі № 591/542/19 (провадження № 61-1348св23), від 05 червня 2024 року у справі № 711/9608/15-ц (провадження № 61-11547св23), від 05 березня 2025 року у справі № 161/170/24 (провадження № 61-9822св24).

З урахуванням наведеного, у даному випадку заявлений до відшкодування в порядку розподілу судових витрат погоджений між адвокатом та клієнтом гонорар успіху за результатами розгляду справи не має характеру необхідних та розумних витрат, а тому не є обов`язковим для відшкодування.

Доводи апеляційної скарги про незаконність додаткового рішення відхиляються колегією суддів, оскільки додаткове рішення ухвалене з урахуванням всіх обставин справи, відповідає нормам матеріального та процесуального права, а визначений розмір витрат на правничу допомогу відповідає принципу розумності та співмірності таких витрат та обсягу наданих адвокатом послуг.

З огляду на вищевикладене, враховуючи встановлені у цій справі обставини, висновок суду про часткове задоволення заяви представника відповідача про стягнення витрат на правничу допомогу в розмірі 10 000 грн є обґрунтованим, а доводи апеляційної скарги, яким апеляційний суд дав належну оцінку не дають підстав для його зміни чи скасування.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно зі статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,

у х в а л и в :

апеляційну скаргу – залишити без задоволення.

Додаткове рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 15.07.2026 у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: РСЦ ТСЦ МВС у Вінницькій, Черкаській та Кіровоградській областях, про визнання договору купівлі-продажу недійсним та стягнення грошових коштів– залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає чинності з дня її ухвалення та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення в порядку та за умов, визначених цивільним процесуальним законодавством України.

Повну постанову складено 13.10.2026.

Суддя-доповідач

Судді