Постанова від 12 жовтня 2026 р. у справі №711/8224/25 — Черкаський апеляційний суд

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження 22-ц/821/2173/26Головуючий по 1 інстанції

Справа №711/8224/25 Категорія: 305010900Чапліна Н.М.

Доповідач в апеляційній інстанції

Фетісова Т. Л.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 жовтня 2026 року м.Черкаси

Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів цивільної палати:

суддя-доповідачФетісова Т. Л.

судді секретарНовіков О. М., Карпенко О.В. Любченко Т.М.

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу представника відповідача адвоката Петруніної В. В. на рішення Соснівського районного суду міста Черкаси від 09.07.2026 (повний текст складено 09.07.2026, суддя в суді першої інстанції Чапліна Н. М.) у цивільній справі за позовом 2 Державного пожежно-рятувального загону ГУ ДСНС України у Черкаській області до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, у порядку регресу,

в с т а н о в и в :

2 Державний пожежно-рятувальний загін ГУ ДСНС України у Черкаській області звернувся у вересні 2025 року до суду з даним позовом, яким просив стягнути з відповідача на свою користь відшкодування шкоди в порядку регресу у сумі 488 455,62 грн, мотивуючи про те, що відповідач ОСОБА_1 , будучи у трудових відносинах з позивачем, вчинив кримінальне правопорушення за ч.1 ст.286 КК України, яке полягало у порушення ПДР, внаслідок чого 05.07.2020 настала ДТП, у якій потерпілим ОСОБА_2 отримано тілесні ушкодження, що призвело до виплат з боку позивача, як роботодавця винуватця ДТП, на суму, заявлену до стягнення у цій справі. Так як дії відповідача мають ознаки діянь, переслідуваних у кримінальному порядку, положеннями п. 3 ст. 134 КЗпП України передбачено повну матеріальну відповідальність за завдання шкоди працівником.

Рішенням Соснівського районного суду міста Черкаси від 09.07.2026 позовні вимоги у справі задоволено частково та стягнуто з відповідача на користь позивача матеріальну шкоду у розмірі 476 807,50 грн та судовий збір у розмірі 7 152,10 грн, а в задоволенні решти вимог відмовлено.

Суд першої інстанції керувався тим, що позивачем на відшкодування завданої ДТП шкоди потерпілій особі сплачено 476 807,50 грн, що відповідає сумі коштів, стягнутих рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 12.10.2023 у справі № 711/1339/22 з урахуванням щомісячних платежів, та зазначені виплати є прямими матеріальними збитками та мають бути відшкодовані працівником у силу приписів ст. 134 КЗпП України у зв`язку із вчиненням кримінального правопорушення, яке стало підставою для виплат (збитків) роботодавця.

Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, представник відповідача ОСОБА_3 подала 11.08.2026 апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та новим рішенням відхилити позовні вимоги у справі. В обґрунтування вказано на таке.

Є безпідставним посилання позивача на рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 12.10.2023 у справі № 711/1339/22 як на факти, які вже не потребують доведення та слугують беззаперечною підставою для задоволення позову.

За матеріалами кримінального провадження № 62020100000001361 від 06.07.2020 встановлені обставини завдання шкоди здоров`ю та майну потерпілому в ДТП. Тобто відповідач своїми винними діями, які містили ознаки кримінального правопорушення, в розумінні ст. 134 КЗпП шкоди ГУ ДСНС України в Черкаській області не завдав. Відтак посилання позивача на вимоги ч. 3 ст. 134 КЗпП, як на підставу повної матеріальної відповідальності відповідача, необґрунтовані.

07.07.2020 потерпілий ОСОБА_2 розпискою підтвердив факт, що він немає до ОСОБА_1 претензій за фактом ДТП 05.07.2020 та не буде подавати до ОСОБА_1 позову про стягнення матеріальної чи моральної шкоди, а також затвердив факт отримання коштів 10 000,00 грн.

Право регресу виникає виключно тоді, коли відповідальна особа здійснила відшкодування шкоди за винну особу. Тобто фактично перейняли право вимоги, яке потерпілий мав до ОСОБА_1 . Оскільки потерпілий не мав жодних майнових та немайнових претензій, будь-яке відшкодування шкоди іншою особою за ОСОБА_1 не є законним та позивач діяв добровільно, а не як відповідальна особа. Отже, права вимоги у порядку регресу у позивача в цій справі не виникали.

Як встановлено у справі №711/1339/22 потерпілий ОСОБА_2 отримав від страховика 85 000,00 грн страхового відшкодування, а ліміт відповідальності за полісом страхування №АО4388859 в ПАТ "УПСК" становив 260 000,00 грн, отже у решті вимог відповідальність за шкоду в ДТП покладено на страховика водія транспортного засобу.

У позивача наявне право на звернення із позовом саме до страховика, з метою відшкодування 146 250,00 грн (18 мінімальних заробітних плат згідно вимог законодавства про страхування), а не до винуватця ДТП.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач проти її аргументів заперечив, вважаючи рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, у зв`язку з чим просив її залишити без задоволення.

Заслухавши доповідь судді, вивчивши та обговоривши наявні докази по справі, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла таких висновків.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до положень ч.ч.1, 2, 5 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим . Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

При розгляді справи встановлено, що відповідач ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , проходив службу цивільного захисту на посаді командира відділення-водія 23 державної пожежно-рятувальної частини 2 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління ДСНС України у Черкаській області, що підтверджено витягом з наказу від 02.07.2020 № 150.

Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 06.08.2021 у справі №711/4559/21, з врахуванням ухвали суду від 12.08.2021 про виправлення описки у судовому рішенні, клопотання захисника Багінського А. М. про звільнення від кримінальної відповідальності ОСОБА_1 , обвинуваченого за ч.1 ст.286 КК України, на підставі ст.47 КК України та закриття кримінального провадження - задоволене. Передано ОСОБА_1 на поруки трудовому коллективу 23 державної пожежно-рятувальної частини 2 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління ДСНС України в Черкаській області (м. Черкаси, вул. Прикордонника Лазаренка, буд. 1) зі звільненням від кримінальної відповідальності, передбаченої ч. 1 ст. 286 КК України, на підставі ст.ст. 44, 47 КК України за умови, що протягом року з дня передачі його на поруки він виправдає довіру колективу, не ухилятиметься від заходів виховного характеру та не порушуватиме громадського порядку. Кримінальне провадження №62020100000001361 від 06.07.2020 за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, на підставі ст. 44, 47 КК України – закрите.

Судом у справі №711/4559/21 встановлено, що ОСОБА_1 05.07.2020, виконуючи свої службові обов`язки, мав право керування оперативним службовим автомобілем «АД-30 ЗІЛ - 131 ІІМ506» д.н.з. НОМЕР_1 , що належить 23 Державній пожежно-рятувальній частині 2 Державного пожежно-рятувальному загону ГУ Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Черкаській області. 05.07.2020 близько 13:30 год ОСОБА_1 , керуючи технічно справним вказаним автомобілем, рухаючись на невідкладне службове завдання з увімкненими спеціальними сигналами (проблисковими маячками синього кольору та спеціальним звуковим сигналом), по лівій смузі для руху проїзної частини вул. Надпільна у м. Черкасах у напрямку вул. Смілянська, де виконував маневр повороту ліворуч на вказану вулицю, на перехресті з вул. Смілянська, у порушення вимог п.п.2.3 «б» та3.1 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001, будучи не уважним, відповідно не відреагував на зміну дорожньої обстановки, відступив від вимог розділу 16 Правил дорожнього руху України, та не забезпечивши безпеку іншим учасникам дорожнього руху, виконуючи маневр повороту ліворуч на вул. Смілянська на червоний сигнал світлофора, скоїв зіткнення з автобусом «БАЗ А079», д.н.з. НОМЕР_2 , котрий рухався по лівій смузі для руху вул. Смілянська у напрямку вул. Свято-Макаріївська, під керуванням ОСОБА_2 .

Внаслідок даної ДТП потерпілий ОСОБА_2 отримав тілесні ушкодження у вигляді травми правого колінного суглобу з багатоуламковим переломом зовнішнього виростку правої великогомілкової кістки, саднами м`яких тканин суглобу. Вказані ушкодження відносяться до категорії тілесних ушкоджень середньої тяжкості, що спричинили тривалий розлад здоров`я, виникли від дії тупих предметів та могли виникнути при вище зазначених обставинах. Порушення ОСОБА_1 вимог п.п.2.3 «б» та 3.1 Правил дорожнього руху України, згідно яких останній мав бути уважним, відповідно реагувати на зміну дорожньої обстановки, рухаючись на оперативному транспортному засобі виконуючи невідкладне службове завдання, відступаючи від вимог розділу 16 Правил дорожнього руху України, за умови увімкнення проблискового маячка синього кольору і спеціального звукового сигналу, повинен був забезпечити безпеку дорожнього руху, а тому не виконання водієм ОСОБА_1 зазначених дій, стало умовами та причинами виникнення і настання даної дорожньо-транспортної пригоди і знаходяться в прямому причинному зв`язку з наслідками, які наступили в результаті дорожньо-транспортної пригоди, а саме отриманням ОСОБА_2 тілесних ушкоджень. Отже, ОСОБА_1 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.286 КК України, а саме порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження.

В ухвалі Придніпровського районного суду м. Черкаси від 06.08.2021 у справі №711/4559/21 зазначено, що обвинувачений ОСОБА_1 в судовому засіданні підтримав клопотання захисника та просив суд його задовольнити. Зазначив, що в повному обсязі визнає провину у вчиненому кримінальному правопорушенні та щиро кається.

Згідно з ч. 6 ст. 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Отже, протиправна поведінка відповідача ОСОБА_1 , його вина та причинно-наслідковий зв`язок між протиправною поведінкою та настанням наслідків у виді матеріальних збитків є доведеними.

Рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 12.10.2023 у справі № 711/1339/22 позовні вимоги ОСОБА_2 до 2 Державного пожежно-рятувального загону ГУ Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Черкаській області про стягнення грошових коштів в рахунок відшкодування шкоди, завданої ушкодженням здоров`я задоволені частково та стягнуто з 2 Державного пожежно-рятувального загону ГУ Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Черкаській області на користь ОСОБА_2 грошові кошти в рахунок відшкодування шкоди, завданої ушкодженням здоров`я у розмірі 143 682,50 грн; щомісяця грошові кошти в рахунок відшкодування шкоди, завданої ушкодженням здоров`я у розмірі 8 125 грн, починаючи з 01.03.2022; витрати, пов`язані із наданням правничої допомоги адвоката у розмірі 10129,37 грн; в дохід держави судовий збір у розмірі 1518,75 грн.

У рішенні Придніпровського районного суду м. Черкаси від 12.10.2023 у справі №711/1339/22 судом установлено, що позивачу шкоду завдано ушкодженням його здоров`я внаслідок ДТП, яка мала місце 05.07.2020, а саме спричинені тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості; шкода заподіяна водієм автомобіля відповідача, який під час виконання трудових обов`язків порушив правила дорожнього руху та скоїв зіткнення з транспортним засобом, яким керував позивач під час виконання трудових обов`язків, про що свідчить ухвала суду від 06.08.2021; наявний причинно-наслідковий зв`язок між заподіяними позивачу тілесними ушкодженнями та ДТП; наявна вина водія відповідача у скоєнні ДТП.

Постановою Черкаського апеляційного суду від 16.01.2024 у справі №711/1339/22, апеляційну скаргу 2 Державного пожежно-рятувального загону ГУ Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Черкаській області залишено без задоволення, рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 12.10.2023 у вказаній справі залишено без змін.

2 Державним пожежно-рятувальним загоном ГУ Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Черкаській області сплачено ОСОБА_2 : 10 129,37 грн витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги (платіжна інструкція від 27.03.2024 № 1); 143 682,50 грн коштів в рахунок відшкодування шкоди, завданої ушкодженням здоров`я (платіжна інструкція від 27.03.2024 № 1); 218 733,45 грн виплата примусового характеру згідно виконавчого листа № 711/1339/22 виданого 31.01.2024 (платіжна інструкція від 21.05.2024 № 3673); 641, 55 грн виплата примусового характеру згідно виконавчого листа № 711/1339/22 виданого 31.01.2024 (платіжна інструкція від 21.05.2024 № 3674); 48750 грн перерахування грошових коштів за червень-листопад 2024 згідно виконавчого листа № 711/1339/22 (платіжна інструкція від 15.11.2024 № 7810), 8 платежів по 8 125 грн за січень-серпень 2025 року згідно виконавчого листа № 711/1339/22 (платіжні інструкції № 270 від 23.01.2025, № 9092 від 19.02.2025, № 9723 від 26.03.2025, № 9911 від 16.04.2025, № 10755 від 22.05.2025, № 250 від 24.07.2025, № 251 від 24.07.2025, № 448 від 29.08.2025).

Крім того, 2 Державним пожежно-рятувальним загоном ГУ Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Черкаській області сплачено на користь Держави судовий збір у справі № 711/1339/22 в сумі 1518,75 грн (платіжна інструкція від 14.08.2024 № 494690768).

До справи долучена розписка ОСОБА_2 від 07.07.2020, відповідно до якої потерпілий не має претензій до ОСОБА_1 по факту ДТП, яке трапилося 05.07.2020, не буде подавати до суду позов до ОСОБА_1 про стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок ДТП, дружина потерпілого отримала від ОСОБА_1 грошову допомогу в сумі 10 000 грн.

05.02.2026 до суду від ПрАТ «УПСК» надійшли документи на виконання ухвали від 06.01.2026: поліс АО/4388859, угода про припинення зобов`язання за угодою сторін від 15.07.2022, платіжне доручення №25686 від 19.07.2022, акт огляду КТЗ від 22.12.2021, повідомлення про ДТП ПрАТ Черкаське АТП-17127 від 16.12.2021, повідомлення про ДТП ОСОБА_1 від 06.07.2020, заява про страхове відшкодування ДТП ПрАТ Черкаське АТП-17127 від 16.12.2021.

Відповідно до угоди про припинення зобов`язання за угодою сторін від 15.07.2022 ОСОБА_2 та ПрАТ «УПСК» дійшли згоди, що розмір відшкодування, який страховик зобов`язаний сплатити ОСОБА_2 складає 85 000 грн є остаточним та таким, що не підлягає оскарженню чи зміні. ПрАТ «УПСК» сплатити ОСОБА_2 85000 грн, що підтверджується платіжною інструкцією від 19.07.2022 № 25686.

Аргументуючи про те, що за вимогами п. 3 ст. 134 КЗпП України передбачено повну матеріальну відповідальність за завдання шкоди працівником внаслідок вчинення кримінального правопорушення, позивачем у даній справі заявалено вимоги про відшкодування збитків у вигляді фактично здійснених виплат на корсить потерпілої в ДТП особи.

Правовідносини, наявні між сторонами справи на підставі вищевикладених фактичних обставин, мають таке правове регулювання.

Відповідно до п. 2, 3, 5 Положення про порядок проходження служби цивільного захисту особами рядового і начальницького складу, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 11.07.2013 № 593 служба цивільного захисту є державною службою особливого характеру, яка забезпечує пожежну охорону, захист населення і територій від негативного впливу надзвичайних ситуацій, вживає заходів до запобігання і реагування на надзвичайні ситуації, ліквідації їх наслідків у мирний час та в особливий період. Особами рядового і начальницького складу служби цивільного захисту (далі - особи рядового і начальницького складу) є громадяни, які у добровільному порядку прийняті на службу цивільного захисту за контрактом і яким присвоєно відповідно до цього Положення спеціальні звання. Час проходження служби цивільного захисту особами рядового і начальницького складу зараховується до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби відповідно до закону.

Отже, на час ДТП 05.07.2020 відповідач ОСОБА_1 перебував у трудових праводвіносинах з позивачем 2 Державним пожежно-рятувальним загоном ГУ ДСНС України у Черкаській області, оскільки проходив службу цивільного захисту на посаді командира відділення-водія 23 державної пожежно-рятувальної частини.

Далі, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку (частина 2 статті 1187 ЦК України).

Відповідно до статті 1188 ЦК України шкода завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Відповідно до частини першої статті 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Згідно з ч. 1 ст. 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Регресне зобов`язання виникає лише у випадках, передбачених законом, і має похідний характер, оскільки підставою його виникнення є виконання іншою особою відповідного зобов`язання.

Підставою регресного позову є відповідальність заподіювача шкоди за завдану шкоду та факт виплати позивачем, що пред`явив регресну вимогу, певної грошової суми в рахунок відшкодування завданої шкоди. Право зворотної вимоги виникає лише після того, як відбулася виплата.

Крім того, відповідно до ч. 1, 2 ст. 130 КЗпП України працівники несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації внаслідок порушення покладених на них трудових обов`язків.

При покладенні матеріальної відповідальності права і законні інтереси працівників гарантуються шляхом встановлення відповідальності тільки за пряму дійсну шкоду, лише в межах і порядку, передбачених законодавством, і за умови, коли така шкода заподіяна підприємству, установі, організації винними протиправними діями (бездіяльністю) працівника. Ця відповідальність, як правило, обмежується певною частиною заробітку працівника і не повинна перевищувати повного розміру заподіяної шкоди, за винятком випадків, передбачених законодавством.

Разом із цим, за змістом ст. 134 КЗпП України відповідно до законодавства працівники несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини підприємству, установі, організації, у випадках, коли шкоди завдано діями працівника, які мають ознаки діянь, переслідуваних у кримінальному порядку.

Водночас матеріальна відповідальність осіб, які проходять службу у силах цивільного захисту регулюється ще й спеціальним Законом України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі».

Відповідно до ст. 2 ЗУ «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» дія цього Закону поширюється на військовослужбовців під час виконання ними обов`язків військової служби, військовозобов`язаних та резервістів під час проходження ними зборів, а також осіб рядового та начальницького складу правоохоронних органів спеціального призначення, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Міністерства внутрішніх справ України, Національної поліції України, сил цивільного захисту, Державної кримінально-виконавчої служби України, Державного бюро розслідувань, співробітників Служби судової охорони, військовослужбовців Служби безпеки України (далі - особи).

Статтею 4 вказаного закону визначено, що особа може бути притягнута до матеріальної відповідальності протягом трьох років з дня виявлення завданої шкоди.

Згідно ст. 3 ЗУ «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» підставою для притягнення до матеріальної відповідальності є шкода, завдана неправомірним рішенням, невиконанням чи неналежним виконанням особою обов`язків військової служби або службових обов`язків, крім обставин, визначених статтею 9 цього Закону, які виключають матеріальну відповідальність. Умовами притягнення до матеріальної відповідальності є: наявність шкоди; протиправна поведінка особи у зв`язку з невиконанням чи неналежним виконанням нею обов`язків військової служби або службових обов`язків; причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи і завданою шкодою; вина особи в завданні шкоди. Притягнення особи до матеріальної відповідальності за завдану шкоду не звільняє її від дисциплінарної, адміністративної чи кримінальної відповідальності, встановленої законами України. Переведення особи до іншого місця служби чи її звільнення з посади або служби не може бути підставою для звільнення її від матеріальної відповідальності, встановленої законом. Особа у разі завдання з її вини шкоди третім особам, яку відшкодовано відповідно до закону військовою частиною, установою, організацією, закладом, відшкодовує військовій частині, установі, організації, закладу завдану шкоду в порядку, передбаченому цим Законом та іншими законами України. Завдана особою шкода, не пов`язана з виконанням нею обов`язків військової служби або службових обов`язків, відшкодовується в порядку, передбаченому законами України.

Статтею 5 ЗУ «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» передбачено випадки обмеженої матеріальної відповідальності, зокрема в частині 1 вказано, що особа за завдану з необережності шкоду несе матеріальну відповідальність у розмірі завданої шкоди, але не більше п`ятнадцяти прожиткових мінімумів, установлених для працездатних осіб, крім випадків, коли цим Законом передбачено повну чи підвищену матеріальну відповідальність.

Статтею 6 вказаного Закону визначені підстави настання повної та підвищеної матеріальної відповідальності, в тому числі: особа несе матеріальну відповідальність у повному розмірі завданої з її вини шкоди в разі: виявлення нестачі, розкрадання, умисного знищення, пошкодження чи іншого незаконного використання військового та іншого майна, у тому числі переданого під звіт для зберігання, перевезення, використання або для іншої мети, здійснення надлишкових виплат грошових коштів чи вчинення інших умисних протиправних дій; виявлення факту приписки в нарядах чи інших документах фактично не виконаних робіт, викривлення звітних даних або обману держави в інший спосіб; завдання шкоди у стані сп`яніння внаслідок вживання алкоголю, наркотичних засобів або інших одурманюючих речовин; вчинення діяння (дій чи бездіяльності), що мають ознаки кримінального правопорушення; якщо особою надано письмове зобов`язання про взяття на себе повної матеріальної відповідальності за забезпечення цілісності майна та інших цінностей, переданих їй для зберігання або для інших цілей.

З системного аналізу фактичних обставин даної спавши та вказаних вище норм права, які регламентують відповідні правовідносини, слід дійти висновку про те, що внаслідок порушення відповідачем безпеки дорожнього руху та ПДР сталося ДТП у результаті якого потерпілому ОСОБА_2 було спричинене середньої тяжкості тілесне ушкодження, тобто це діяння переслідується у кримінальному порядку і підпадає під ознаки злочину, передбаченого ч.1 ст.286 КК України.

Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 06.08.2021 у справі №711/4559/21, яка набрала законної сили, відповідача ОСОБА_1 звільнено від кримінальної відповідальності, передбаченої ч. 1 ст. 286 КК України, на підставі ст.ст. 44, 47 КК України з передачею його на поруки трудовому колективу.

Позивачем 2 Державним пожежно-рятувальним загоном ГУ ДСНС України у Черкаській області було відшкодовано шкоду, завдану ОСОБА_2 ушкодженням здоров`я внаслідок ДТП, визначену рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 12.10.2023 у справі № 711/1339/22, у тому числі із встановленими щомісячними платежами, у загальному розмірі 476 807, 50 грн.

За таких обставин, суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги у цій справі, зробив обґрунтовані висновки про те, що шкода, яка була заподіяна державі в особі 2 Державного пожежно-рятувального загону ГУ Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Черкаській області внаслідок вчинення відповідачем кримінального правопорушення, від відповідальності за яке його було звільнено з передачею на поруки, отже, враховуючи загальні положення ст. 134 КЗпП України та спеціальні приписи ст. 6 ЗУ «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі», відповідач несе повну матеріальну відповідальність за заподіяну ним шкоду.

Отже, відповідач, як працівник, має відшкодувати завдану позивачу (роботодавцю) у справі матеріальну шкоду, яка полягала у виплачених на виконання рішення суду від 12.10.2023 у справі № 711/1339/22 коштах відшкодування потерпілій в ДТП особі, що є підставою для задоволення відповідних позовних вимог.

Апеляційний суд не погоджується з аргументами скарги представника відповідача про те, що суд першої інстанції невірно послався на рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 12.10.2023 у справі № 711/1339/22 як на факти, які не потребують доведення, адже саме у вказаній справі визначено розмір шкоди потерпілій особі, фактично відшкодований роботодавцем відповідача, який при подальших судових провадженнях, зокрема, і в даній справі, ставитися під сумнів не може, так як впливатиме на права потерпілого ОСОБА_2 , який не є учасником судового розгляду, та суперечитиме принипу остаточності судового рішення щодо визначення розміру збитків потерпілого.

Слід відхилити також посилання скаржника і на те, що відповідач своїми винними діями, які містили ознаки кримінального правопорушення, в розумінні ст. 134 КЗпП шкоди ГУ ДСНС України в Черкаській області не завдав, адже у даному випадку з точного тлумачення змісту вказаної норми матеріального парва слід зробити висновок про те, що працівник несе матеріальну відповідальність у повному розмірі стосовно шкоди, заподіяної з його вини роботодавцю, у разі її спричинення кримінально караними діями.

У даному ж випадку відповідні виплати на користь потерпілого в ДТП, здійснені позивачем (матеріальна шкода, заявлена до стягнення у цій справі), спричинені саме кримінально переслідуваними діями відповідача, а саме вчиненням кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України, та вина відповідача в його вчиненні підтверджена ухвалою суду від 06.08.2021 у справі №711/4559/21, яка набрала законної сили.

Вказівка скаржника на те, що потерпілий ОСОБА_2 розпискою підтвердив факт відсутності претензій до відповідача не стосується комплексу правовідносин, які існують між сторонами справи, як роботодавця та працівника з приводу відшкодування шкоди, заподіяної при виконанні трудових обов`язків.

Також міркування стражника стосовно того, що право регресу стосується лише переходу права вимоги від потерпілого в ДТП, суперечить як приписам ч. 1 ст. 1191 ЦК України, так і вимогам ст. 134 КЗпП України та ст. 6 ЗУ «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі», стосовно права роботодавця на відшкодування шкоди, заподіяної працівником, у розмірі виплаченого відшкодування.

Аргументи апеляційної скарги про те, що потерпілий ОСОБА_2 отримав від страховика 85 000,00 грн страхового відшкодування, а ліміт відповідальності за полісом страхування №АО4388859 в ПАТ "УПСК" становив 260 000,00 грн, отже у решті вимог відповідальність за шкоду в ДТП покладено на страховика водія транспортного засобу, на правильність вирішення спору судом першої інстанції у даній справі впливати не може, адже розмір відшкодування обґрунтовано встановлено рішенням суду у іншій справі про відшкодування шкоди потерпілому (№ 711/1339/22) та інших підстав для визначення розміру відшкодування, яке виплачувалося позивачем, як роботодавцем, з регресними вимогами до працівника, встановлено не було.

Згідно ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Отже, рішення Соснівського районного суду міста Черкаси від 09.07.2026 у даній справі слід залишити без змін, а апеляційну скаргу представника відповідача без задоволення.

На підставі положень ст.141 ЦПК України судові витрати по сплаті судового збору за розгляд справи в апеляційному суді слід залишити за особою, яка подала апеляційну скаргу.

Керуючись ст. ст. 141, 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,

у х в а л и в :

апеляційну скаргу – відхилити.

Рішення Соснівського районного суду міста Черкаси від 09.07.2026 у даній цивільній справі – залишити без змін.

Судові витрати по сплаті судового збору за розгляд справи в апеляційному суді залишити за особою, яка подала апеляційну скаргу.

Постанова апеляційного суду набирає чинності з дня ухвалення та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення в порядку та за умов, визначених цивільним процесуальним законодавством.

Повну постанову складено 13.10.2026.

Суддя-доповідач

Судді