Постанова від 08 жовтня 2026 р. у справі №570/4140/26 — Рівненський апеляційний суд

Суд: Рівненський апеляційний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Адмінправопорушення

Категорія: Перевищення встановлених обмежень швидкості руху, проїзд на заборонний сигнал регулювання дорожнього руху та порушення інших правил дорожнього руху

Дата: 08 жовтня 2026 р.

Справа: №570/4140/26

Суддя: Полюхович О. І.

Рівненський апеляційний суд

___________________________________________________________

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 жовтня 2026 року м. Рівне

Справа № 570/4140/26

Провадження № 33/4815/1088/26

Суддя Рівненського апеляційного суду – Полюхович О.І.,

з участю:

особи, яка притягається до адміністративної відповідальності – ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Рівне матеріали справи про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Рівненського районного суду Рівненської області від 09 вересня 2026 року, –

ВСТАНОВИВ:

Постановою Рівненського районного суду Рівненської області від 09 вересня 2026 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 122 КУпАП та до нього застосовано адміністративне стягнення у виді позбавлення права керування транспортним засобом на строк шість місяців.

З матеріалів справи вбачається, що 10 липня 2026 року о 20 год. 44 хв. на 155 км автодороги Н-25 Городище-Рівне-Старокостянтинів в с. Городище, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом Skoda Octavia, номерний знак НОМЕР_1 , під час перестроювання не надав дорогу транспортному засобу, що рухався у попутному напрямку по тій смузі на яку він мав намір перестроїтися та не дотримався безпечного інтервалу, що спричинило створення аварійної обстановки, а саме примусив іншого учасника дорожнього руху водія ОСОБА_2 , що керував автомобілем Chevrolet Lacetti, номерний знак НОМЕР_2 , різко змінити напрямок руху та вжити інших заходів, щодо забезпечення особистої безпеки та безпеки дорожнього руху, чим порушив п. 10.3, п. 13.1 Правил дорожнього руху України та вчинив правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 122 КУпАП.

В поданій апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить змінити постанову місцевого суду в частині накладеного стягнення, замінивши позбавлення права керування транспортними засобами штрафом у розмірі 1445 гривень.

Зазначає, що призначене стягнення є надмірно суворим та не відповідає обставинам справи й даним про його особу. Вказує, що суд першої інстанції формально послався на вимоги ст. 33 КУпАП, проте належно не врахував обставин, які, на його переконання, дають підстави для застосування штрафу.

Стверджує, що має посвідчення водія з 12 липня 2001 року, раніше до адміністративної відповідальності за аналогічні правопорушення не притягувався, а ця подія має одиничний і випадковий характер. Наголошує, що внаслідок маневру ДТП не сталася, матеріальних збитків та шкоди здоров?ю інших осіб не завдано.

Вказує, що проходить військову службу на посаді офіцера відділу ІНФОРМАЦІЯ_1 , а транспортний засіб використовує для виконання службових обов?язків і забезпечення потреб сім?ї. Стверджує, що позбавлення права керування поставить його родину у скрутне становище.

Вважає, що з огляду на альтернативний характер санкції ч. 5 ст. 122 КУпАП застосування штрафу буде достатнім для досягнення мети адміністративного стягнення, визначеної ст. 23 КУПАП.

Заслухавши доводи ОСОБА_1 на підтримання апеляційної скарги, перевіривши матеріали адміністративної справи, суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Постанова суду першої інстанції в частині встановлених фактичних обставин справи та доведеності вини ОСОБА_1 не оскаржується, а доводи апеляційної скарги стосуються виключно суворості накладеного адміністративного стягнення. За таких обставин апеляційний суд не вбачає підстав для переоцінки висновків місцевого суду щодо винуватості ОСОБА_1 та перевіряє обґрунтованість оскаржуваної постанови в частині призначеного адміністративного стягнення.

Відповідно до ст. 23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності та застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

Згідно зі ст. 33 КУпАП при накладенні адміністративного стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність.

Санкція ч. 5 ст. 122 КУпАП передбачає альтернативні види адміністративного стягнення, а саме накладення штрафу в розмірі вісімдесяти п`яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення права керування транспортними засобами на строк від шести місяців до одного року.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що при визначенні виду адміністративного стягнення місцевий суд не повною мірою врахував обставини вчиненого правопорушення та дані про особу правопорушника.

Зокрема, судом першої інстанції не надано належної оцінки тому, що ОСОБА_1 має тривалий стаж керування транспортними засобами з 2001 року, відомості про притягнення його до адміністративної відповідальності за аналогічні правопорушення відсутні, а внаслідок вчиненого правопорушення дорожньо-транспортної пригоди не сталося, матеріальної шкоди чи шкоди здоров`ю інших осіб не завдано.

Крім того, апеляційний суд враховує, що ОСОБА_1 проходить військову службу на посаді офіцера відділу ІНФОРМАЦІЯ_1 , а право керування транспортними засобами має істотне значення для виконання ним службових обов`язків та забезпечення побутових потреб сім`ї.

При цьому створення аварійної обстановки є обов`язковою ознакою складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 122 КУпАП, однак саме по собі не зумовлює необхідності застосування більш суворого з альтернативних видів стягнення, передбачених санкцією цієї норми.

За таких обставин апеляційний суд вважає, що призначене ОСОБА_1 адміністративне стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами на строк шість місяців є надмірно суворим, а застосування штрафу в межах санкції ч. 5 ст. 122 КУпАП буде необхідним і достатнім для досягнення мети адміністративного стягнення, визначеної ст. 23 КУпАП.

Отже, з урахуванням характеру вчиненого правопорушення, його наслідків, даних про особу ОСОБА_1 та принципу індивідуалізації адміністративної відповідальності апеляційний суд доходить висновку про наявність підстав для зміни постанови суду першої інстанції в частині накладеного адміністративного стягнення, із застосуванням до ОСОБА_1 штрафу в розмірі 1445 гривень замість позбавлення права керування транспортними засобами.

Керуючись ст. 6 ЄКПЛ, ст. 294 КУпАП, суд, –

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Постанову Рівненського районного суду Рівненської області від 09 вересня 2026 року змінити в частині накладеного адміністративного стягнення, замінивши позбавлення права керування транспортними засобами на штраф у розмірі 85 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1445 (одна тисяча чотириста сорок п`ять) гривень.

У решті постанову суду залишити без змін.

Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Рівненського апеляційного суду О.І. Полюхович

Оригінал: reyestr.court.gov.ua