Постанова від 08 жовтня 2026 р. у справі №572/433/26 — Рівненський апеляційний суд

Рівненський апеляційний суд

___________________________________________________________

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 жовтня 2026 року м. Рівне

Справа № 572/433/26

Провадження № 33/4815/1063/26

Суддя Рівненського апеляційного суду – Полюхович О.І.,

з участю:

особи, яка притягається до адміністративної відповідальності – ОСОБА_1 ,

захисника – Москаля Я.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Рівне матеріали справи про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою захисника Москаля Я.О. в інтересах ОСОБА_1 на постанову Сарненського районного суду Рівненської області від 25 серпня 2026 року, –

ВСТАНОВИВ:

Постановою Сарненського районного суду Рівненської області від 25 серпня 2026 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та до нього застосовано стягнення у виді штрафу у сумі 17000 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік.

З матеріалів справи вбачається, що 08 січня 2026 року о 06 год. 17 хв. в м.Сарни по вул. Європейська, 6, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом Volkswagen Passat, номерний знак НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп`яніння (запах алкоголю з порожнини рота, поведінка, що не відповідає обстановці, порушення мови), і від проходження огляду та визначення стану алкогольного сп`яніння на місці зупинці транспортного засобу та проведення такого огляду у медичному закладі відмовився, чим порушив п.2.5 Правил дорожнього руху, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.

В поданій апеляційній скарзі захисник Москаль Я.О. просить постанову місцевого суду скасувати, а провадження у справі закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення.

Зазначає, що суд першої інстанції неповно з`ясував обставини справи та неправильно оцінив докази, зокрема щодо обставин руху автомобіля і дати вчинення правопорушення.

Вказує, що відеозаписи не дають можливості достовірно встановити обставини керування транспортним засобом, а відеофіксація спілкування з працівниками поліції переривалася саме в період між первісною згодою ОСОБА_1 пройти огляд та подальшою відмовою від нього.

Доводить, що показання працівників поліції містять істотні суперечності з відеозаписами та іншими матеріалами справи, а суд першої інстанції не надав їм належної оцінки.

Вважає, що не встановлено належного дотримання процедури відсторонення ОСОБА_1 від керування транспортним засобом та спеціального порядку, передбаченого законом для військовослужбовців.

Заслухавши доводи ОСОБА_2 та захисника Москаля Я.О. на підтримання апеляційної скарги, перевіривши матеріали адміністративної справи, суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

За положеннями ст.1 КУпАП завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.

Статтею 9 КУпАП передбачено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Згідно ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають істотне значення для правильного вирішення справи.

Порядок притягнення осіб до адміністративної відповідальності встановлений Кодексом України про адміністративне правопорушення.

Відповідно до положень КУпАП, обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події і складу адміністративного правопорушення.

Для встановлення події правопорушення, зазначеного у ч. 1 ст. 130 КУпАП, необхідно з`ясувати чи дійсно особа знаходилася в стані алкогольного сп`яніння під час керування транспортним засобом та чи дійсно особа, відносно якої складено протокол, керувала транспортним засобом, чи є відмова особи, яка керує транспортним засобом від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Наявність події правопорушення доводиться шляхом подання доказів.

Згідно ст. 251 КУпАП, доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, які використовуються при нагляді за виконанням правил, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, нормі стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, а також іншими документами.

Статтею 252 КУпАП передбачено, що оцінка доказів здійснюється за внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності.

Проте, всупереч вказаних вимог закону, місцевий суд не з`ясував всі обставини справи та дійшов невірного висновку про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Обґрунтовуючи своє рішення в частині винуватості ОСОБА_1 у вчинені зазначеного правопорушення, суд покликався на протокол про адміністративне правопорушення та матеріали справи.

Разом з тим, у ході апеляційного розгляду справи встановлено, що відомості, зазначені у протоколі про адміністративне правопорушення, не повною мірою відповідають фактичним обставинам справи та не узгоджуються з долученими до нього матеріалами.

Під час апеляційного розгляду ОСОБА_1 пояснив, що є військовослужбовцем та 08 січня 2026 року о 06 годині, рухаючись автомобілем по вул. Європейській, 6 у м. Сарни до місця проходження військової служби, був зупинений працівниками поліції. На пропозицію пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння він погодився. Однак після цього один із поліцейських зняв нагрудну відеокамеру, поклав її до службового автомобіля та почав переконувати його відмовитися від проходження огляду та вказати що він поспішає запевняючи, що за таких обставин він отримає лише попередження.

З метою повного та об`єктивного з`ясування обставин справи апеляційним судом було викликано в судове засідання інспектора взводу № 2 роти № 2 батальйону № 1 УПП в Рівненській області ДПП старшого лейтенанта поліції Петричука О.О. Однак останній у судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив.

Апеляційний суд вважає пояснення ОСОБА_1 такими, що заслуговують на увагу, оскільки вони в істотній частині узгоджуються з дослідженими матеріалами справи, зокрема відеозаписами з нагрудних камер працівників поліції.

Так, із дослідженого відеозапису вбачається, що працівники патрульної поліції зупинили автомобіль Volkswagen Passat під керуванням ОСОБА_1 . Після зупинки транспортного засобу на пропозицію поліцейського пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння ОСОБА_1 висловив згоду. Однак надалі працівник поліції зняв нагрудну відеокамеру та поклав її до службового автомобіля (відеофайл Jse7u, часовий проміжок із 01:30 до 04:00).

Таким чином, досліджений відеозапис підтверджує, що ОСОБА_1 спочатку погодився пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння, проте подальші дії працівника поліції призвели до припинення безперервної відеофіксації спілкування з водієм.

За таких обставин неможливо достовірно встановити зміст спілкування між поліцейським та ОСОБА_1 , зокрема, перевірити його твердження щодо схиляння до відмови від проходження огляду.

При цьому сам по собі факт зняття працівником поліції нагрудної відеокамери не підтверджує доводи ОСОБА_1 про схиляння його до відмови від огляду, однак у сукупності з первинно висловленою згодою на його проходження ставить під обґрунтований сумнів достовірність відображених у протоколі обставин щодо відмови від огляду.

Відповідно до статей 251, 252 КУпАП доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Оцінка доказів здійснюється на основі всебічного, повного й об`єктивного дослідження всіх обставин справи в їх сукупності.

У рішенні від 21 липня 2011 року у справі «Коробов проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що при оцінці доказів застосовується критерій доведення «поза розумним сумнівом», а така доведеність може випливати із сукупності достатньо переконливих, чітких та узгоджених між собою висновків або неспростовних презумпцій факту.

Аналогічний підхід викладений у пункті 43 рішення ЄСПЛ від 14 лютого 2008 року у справі «Кобець проти України», відповідно до якого доведеність обставин має ґрунтуватися на сукупності достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою ознак або неспростовних презумпцій.

Згідно зі статтею 251 КУпАП обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Водночас закріплений у статті 62 Конституції України принцип презумпції невинуватості передбачає, що особа не зобов`язана доводити свою невинуватість, а всі сумніви щодо доведеності її вини тлумачаться на її користь.

Отже, обов`язок доведення обставин адміністративного правопорушення покладається на уповноважений державний орган та не може перекладатися на особу, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Враховуючи наведене, апеляційний суд звертає увагу, що первинна згода ОСОБА_1 на проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння підтверджується відеозаписом, тоді як подальше припинення безперервної відеофіксації не дає можливості достовірно встановити обставини, за яких, згідно з протоколом, він нібито відмовився від такого огляду.

При цьому пояснення ОСОБА_1 щодо обставин спілкування з працівником поліції не були спростовані під час апеляційного розгляду, а неявка поліцейського на виклик до суду, позбавила суд можливості безпосередньо з`ясувати обставини припинення відеофіксації та подальшого оформлення адміністративних матеріалів.

За таких обставин апеляційний суд доходить висновку, що наявні у справі докази не усувають обґрунтованих сумнівів щодо факту відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку.

З огляду на принцип презумпції невинуватості, відповідно до якого всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь, апеляційний суд вважає, що винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, не доведена належними, допустимими та достатніми доказами поза розумним сумнівом.

Таким чином, висновок суду першої інстанції про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, є передчасним та не ґрунтується на повному й об`єктивному дослідженні обставин справи.

З урахуванням викладеного апеляційний суд вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити, постанову суду першої інстанції скасувати, а провадження у справі щодо ОСОБА_1 закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з недоведеністю наявності в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Керуючись ст. 6 ЄКПЛ, ст. 294 КУпАП, суд, –

П О С Т А Н О В И В:

Поновити захиснику Москалю Я.О. строк на апеляційне оскарження.

Апеляційну скаргу захисника Москаля Я.О. задовольнити.

Постанову Сарненського районного суду Рівненської області від 25 серпня 2026 року відносно ОСОБА_1 скасувати, а провадження у справі закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, за відсутністю в його діях події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є о статочною й оскарженню не підлягає.

Суддя Рівненського апеляційного суду О.І. Полюхович