Постанова від 08 жовтня 2026 р. у справі №570/6878/25 — Рівненський апеляційний суд

Рівненський апеляційний суд

___________________________________________________________

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 жовтня 2026 року м. Рівне

Справа № 570/6878/25

Провадження № 33/4815/1087/26

Суддя Рівненського апеляційного суду – Полюхович О.І.,

з участю:

особи, яка притягається до адміністративної відповідальності – ОСОБА_1 ,

захисника – Луцик К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Рівне матеріали справи про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Рівненського районного суду Рівненської області від 20 лютого 2026 року, –

ВСТАНОВИВ:

Постановою Рівненського районного суду Рівненської області від 20 лютого 2026 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП України та щодо нього застосовано адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 40 800 (сорок тисяч вісімсот) гривень з позбавленням права керування транспортним засобом на строк 5 (п`ять) років, без оплатного вилучення транспортного засобу.

З матеріалів справи вбачається, що 06 грудня 2025 року о 10 год. 40 хв. на 136 км + 200м на автодорозі Н-25 Городище-Рівне-Старокостянтинів в с. Нова Любомирка Рівненського району Рівненської області, водій ОСОБА_1 повторно протягом року керував транспортним засобом Mercedes-Benz, номерний знак НОМЕР_1 , не маючи права керування таким транспортним засобом, а саме не отримував посвідчання водія відповідної категорії, чим порушив вимоги п.2.1а Правил дорожнього руху України та ст. 15 ЗУ «Про дорожній рух», тобто вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 126 КУпАП.

В поданій апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати постанову місцевого суду та закрити провадження щодо нього за ч. 5 ст. 126 КУпАП на підставі п. 4 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з вчиненням дії у стані крайньої необхідності.

Зазначає, що є військовослужбовцем військової частини НОМЕР_2 та 06 грудня 2025 року керував автомобілем Mercedes-Benz під час виконання невідкладних завдань, пов`язаних із проходженням військової служби та виконанням військового обов`язку. Посилається на витяг із розпорядження командира військової частини № 256дек від 04 грудня 2025 року як підтвердження цих обставин.

Доводить, що виконував невідкладне розпорядження командира у стані крайньої необхідності, оскільки небезпеку за відповідних обставин неможливо було усунути іншими засобами, а заподіяна порушенням шкода була менш значною, ніж відвернена. Посилається на ст. 65 Конституції України щодо обов`язку захисту Вітчизни та ст.ст. 17, 18 КУпАП, які виключають адміністративну відповідальність особи, що діяла у стані крайньої необхідності.

Вважає, що суд першої інстанції не надав належної оцінки обставинам виконання військового завдання та не забезпечив всебічного й повного з`ясування обставин справи відповідно до ст. 245, 280 КУпАП. Наголошує, що наведені обставини є підставою для закриття провадження за п. 4 ч. 1 ст. 247 КУпАП.

Також ОСОБА_1 просить поновити строк на апеляційне оскарження постанови.

Відповідно до ст. 285 КУпАП постанова оголошується негайно після закінчення розгляду справи, а її копія протягом трьох днів вручається або висилається особі, щодо якої її винесено.

Постанову щодо ОСОБА_1 винесено 20 лютого 2026 року за його участі (а.с. 13).

Матеріали справи не містять відомостей про вручення ОСОБА_1 копії постанови або її направлення засобами поштового зв`язку за адресою його проживання.

Обґрунтовуючи клопотання про поновлення строку, ОСОБА_1 зазначає, що є військовослужбовцем та перебував за межами Рівненської області у зв`язку з виконанням бойового розпорядження. Апеляційну скаргу він подав до місцевого суду 17 вересня 2026 року (а.с. 26).

Оцінюючи наведені обставини в сукупності, зокрема відсутність відомостей про вручення чи направлення копії постанови та зазначені заявником обставини виконання військового обов`язку, апеляційний суд визнає причини пропуску строку поважними, а тому вважає за необхідне поновити ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження.

Заслухавши доводи ОСОБА_1 та захисника Луцик К.В. на підтримання апеляційної скарги, перевіривши матеріали адміністративної справи, суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 245, 280 КУпАП під час розгляду справи про адміністративне правопорушення суд зобов`язаний всебічно, повно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, зокрема встановити, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, а також чи існують обставини, що виключають адміністративну відповідальність.

Згідно зі ст. 17 КУпАП особа, яка діяла у стані крайньої необхідності, не підлягає адміністративній відповідальності.

Відповідно до ст. 18 КУпАП не є адміністративним правопорушенням дія, яка хоч і передбачена цим Кодексом, але вчинена у стані крайньої необхідності, тобто для усунення небезпеки, яка загрожує державному або громадському порядку, власності, правам і свободам громадян, установленому порядку управління, якщо ця небезпека за даних обставин не могла бути усунута іншими засобами і якщо заподіяна шкода є менш значною, ніж відвернена шкода.

У ході апеляційного розгляду ОСОБА_1 пояснив, що є військовослужбовцем військової частини НОМЕР_2 та 06 грудня 2025 року керував транспортним засобом під час виконання невідкладного завдання, пов`язаного з проходженням військової служби та виконанням військового обов`язку, на підставі бойового розпорядження командира військової частини. Зазначив, що заздалегідь повідомив військове командування про відсутність у нього посвідчення водія та права керування транспортними засобами, однак, незважаючи на це, отримав розпорядження здійснити відповідну поїздку, яке був зобов`язаний виконати як військовослужбовець.

Як вбачається з бойового розпорядження командира військової частини НОМЕР_2 № 256дск від 04 грудня 2025 року, з метою передачі майна речової служби тилу логістики водію-електрику відділення штабних машин взводу штабних машин роти зв`язку тилового командного пункту військової частини НОМЕР_2 солдату ОСОБА_1 наказано 06 грудня 2025 року вибути на автомобілі Mercedes-Benz W211, реєстраційний номер НОМЕР_3 , до населеного пункту Ічня для здійснення логістичного забезпечення підрозділів у пункті постійної дислокації. Водночас начальнику штабу заступнику командира військової частини НОМЕР_2 ОСОБА_2 доручено провести інструктаж із заходів безпеки з особовим складом, який вибуває для виконання зазначеного завдання.

Крім того, у ході апеляційного розгляду як свідка допитано начальника штабу заступника командира військової частини НОМЕР_2 ОСОБА_2 , який підтвердив обставини видачі бойового розпорядження та виконання ОСОБА_1 відповідного військового завдання.

Таким чином, пояснення ОСОБА_1 щодо службового характеру поїздки узгоджуються зі змістом бойового розпорядження командира військової частини та підтверджуються показаннями допитаного свідка.

Наведені докази свідчать про те, що 06 грудня 2025 року ОСОБА_1 керував транспортним засобом не з особистих мотивів, а на виконання безпосереднього розпорядження військового командування, спрямованого на забезпечення діяльності військових підрозділів в умовах воєнного стану.

Оцінюючи наведені обставини у їх сукупності, апеляційний суд враховує, що виконання ОСОБА_1 відповідного військового завдання було зумовлене не його особистою ініціативою, а безпосереднім розпорядженням військового командування, яким визначено конкретний транспортний засіб, дату вибуття, пункт призначення та мету поїздки.

Апеляційний суд бере до уваги, що своєчасне здійснення логістичного забезпечення військових підрозділів має істотне значення для належного виконання ними завдань за призначенням, а невиконання відповідного розпорядження могло негативно вплинути на забезпечення потреб військової частини.

За таких обставин, оцінюючи характер покладеного на ОСОБА_1 військового завдання, його службову підпорядкованість, необхідність виконання розпорядження командира та співвідношення охоронюваних законом інтересів, апеляційний суд приходить до висновку про наявність підстав для застосування положень ст. 17, 18 КУпАП.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю в разі вчинення дії особою у стані крайньої необхідності.

З огляду на наведене, апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню, постанова місцевого суду скасуванню, а провадження у справі закриттю на підставі п. 4 ч. 1 ст. 247 КУпАП.

Керуючись ст. 6 ЄКПЛ, ст. 294 КУпАП, суд, –

П О С Т А Н О В И В:

Поновити ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження.

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Постанову Рівненського районного суду Рівненської області від 20 лютого 2026 року відносно ОСОБА_1 скасувати, а провадження у справі закрити на підставі п. 4 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з вчиненням дії особою в стані крайньої необхідності.

Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Рівненського апеляційного суду О.І. Полюхович