Постанова від 08 жовтня 2026 р. у справі №557/397/26 — Рівненський апеляційний суд

Рівненський апеляційний суд

___________________________________________________________

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 жовтня 2026 року м. Рівне

Справа № 557/397/26

Провадження № 33/4815/1070/26

Суддя Рівненського апеляційного суду – Полюхович О.І.,

з участю:

особи, яка притягається до адміністративної відповідальності – ОСОБА_1 ,

захисника – Брусніка І.А.,

потерпілої – ОСОБА_2 ,

представника – Олексюка Р.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Рівне матеріали справи про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою захисника Брусніка І.А. в інтересах ОСОБА_1 на постанову Гощанського районного суду Рівненської області від 28 серпня 2026 року, –

ВСТАНОВИВ:

Постановою Гощанського районного суду Рівненської області від 28 серпня 2026 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 680 (шістсот вісімдесят) гривень.

З матеріалів справи вбачається, що 13 березня 2026 року близько 22 год. 00 хв. в АДРЕСА_1 , ОСОБА_1 вчинив домашнє насильство психологічного характеру по відношенню до своєї дружини ОСОБА_3 , а саме ображав, висловлювався нецензурними словами та погрожував вигнати з дому, внаслідок чого завдано шкоду психологічному здоров`ю потерпілої ОСОБА_3 , чим вчинила правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.

В поданій апеляційній скарзі захисник Бруснік І.А. просить скасувати постанову місцевого суду та закрити провадження у справі відносно ОСОБА_1 у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Доводить, що суд першої інстанції не встановив фактичних обставин справи, які дозволяли б зробити висновок про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого, ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, а не про наявність побутового конфлікту між подружжям.

Вважає, що суд ототожнив словесний побутовий конфлікт з психологічним насильством, не встановивши юридичних критеріїв такого насильства.

Висновок суду про те, що обставини виклику та приїзду поліції у пізній час доби свідчать про гостроту ситуації та необхідність отримання захисту від кривдника, не випливає безпосередньо з жодного доказу, а є лише оціночним судженням.

Судом на надав належної оцінки висновку експерта №2/26 відповідно до якого ОСОБА_1 несхильний до прояву агресивної, деструктивної чи антисоціальної поведінки і не міг 13.03.2026 вчинити домашнє насильство відносно ОСОБА_2 .

Рапорти працівників поліції не підтверджують безпосереднього вчинення ОСОБА_1 психологічного насильства, а лише дані про перебування потерпілої та доньки у стані сильного душевного хвилювання, які плакали, однак ці обставини не можуть самі по собі підтверджувати наявність всіх елементів складу адміністративного правопорушення.

Доводить, що суд ототожнив короткочасну емоційну реакцію на сімейний конфлікт із юридично значущою шкодою психічному здоров`ю.

При цьому сам факт допиту малолітньої дочки не означає автоматичної вини особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, оскільки неповнолітня ОСОБА_4 перебуває під емоційним впливом потерпілої ОСОБА_2 , а ї покази не могли сприйматися як доведений та встановлений факт.

У матеріалах справи відсутні будь-які інші докази, окрім пояснень потерпілої на підтвердження вчиненя ОСОБА_1 інкримінованого йому правопорушення.

Представник Олексюк Р.Р., який діє в інтересах ОСОБА_2 подав заперечення на апеляційну скаргу, у яких вказує, що вина ОСОБА_1 підтверджується показами потерпілої та доньки.

Протиправні дії ОСОБА_1 мали періодичність та полягали в завданні потерпілій шкоди психологічного, фізичного та сексуального характеру.

Суд першої інстанції встановив конкретний зміст інкримінованих ОСОБА_1 дій, форму психологічного насильства, встановив всі обставини, які мають значення для справи та надав належну оцінку всім доказам.

Просить залишити апеляційну скаргу захисника Брусніка І.А. без задоволення, а судове рішення без змін.

Заслухавши доводи ОСОБА_1 та захисника Брусніка І.А. на підтримання апеляційної скарги, думку ОСОБА_2 та представника Олексюка Р.Р., які заперечили проти задоволення апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення та постанову суду в межах доводів апеляційної скарги, суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом, забезпечення виконання винесеної постанови, також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Частина перша статті 173-2 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого, а так само невиконання термінового заборонного припису особою, стосовно якої він винесений, або неповідомлення уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про місце свого тимчасового перебування в разі його винесення.

Висновки місцевого суду про доведеність вини та наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, ґрунтуються на належних та допустимих доказах, які містяться в матеріалах справи і сумніви щодо їх обґрунтованості не викликають.

Так, незважаючи на позицію захисника Брусніка І.А., викладену в апеляційній скарзі, вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення підтверджується зібраними у справі та перевіреними в судовому засіданні доказами, зокрема: протоколом про адміністративне правопорушення серії ВАД №660692 від 14.03.2026 (а.с. 1); заявою потерпілої ОСОБА_2 та її письмовими поясненнями від 14.03.2026 (а.с. 3, 4); рапортом чергового працівника поліції Коцюбайло О.С. від 14.03.2026 (а.с. 7); рапортом інспектора СРПП ВП №5 Рівненського РУП Ничипора М. від 14.03.2026 (а.с. 11).

Згідно наявної у матеріалах справи заяви потерпілої ОСОБА_2 від 14.03.2026 вона просила притягнути до відповідальності чоловіка ОСОБА_1 , який систематично вчиняє відносно неї та доньки домашнє насильство психологічного характеру.

Відповідно до письмових пояснень потерпілої ОСОБА_2 від 14.03.2026, близько 22 год. 13.03.2026 вона перебувала вдома за адресою: АДРЕСА_1 , разом з малолітньою донькою, а її чоловік ОСОБА_1 , який перебував у стані алкогольного сп`яніння вчинив сварку з побутових питань, висловлювся в її адресу нецензурною лайкою, словесно погрожував, у зв`язку із чим потерпіла викликала поліцію.

У рапорті чергового працівника поліції ОСОБА_5 від 14.03.2026, зазначено, що у 13.03.2026 о 22 год. 36 хв. зі служби 102 надійшло повідомлення ОСОБА_2 , що за адресою: АДРЕСА_1 , чоловік у стані алкогольного сп`яніння вчиняє домашнє насильство психологічного характеру.

В рапорті інспектора СРПП ВП №5 Рівненського РУП Ничипора М. від 14.03.2026 вказано, що в ході опрацювання повідомлення ОСОБА_2 під час виїзду за адресою: АДРЕСА_1 , потерпіла та її донька перебували у стані сильного душевного хвилювання та плакали.

Зазначені вище докази є узгодженими між собою та іншими доказами у справі і сумніву у своїй належності та допустимості не викликають, тому вони є допустимими для використання в процесі доказування, оскільки ці докази містять у собі фактичні дані, які логічно пов`язані з тими обставинами, які підлягають доказуванню в справі та становлять предмет доказування.

Під час розгляду справи потерпіла ОСОБА_2 підтвердила обставини, викладені в протоколі про адміністративне правопорушення та надала пояснення, що 13.03.2026 близько 22 години ОСОБА_1 , який перебував у стані алкогольного сп`яніння вчинив сварку, висловлювся на її адресу нецензурною лайкою та словесно погрожував.

Доводи захисника про те, що суд ототожнив словесний побутовий конфлікт з психологічним насильством не є переконливими, оскільки не підтверджуються будь-якими належними доказами.

Щодо покликання апелянта на те, що суд не надав оцінки висновку експерта №2/26, то апеляційний суд зауважує, що будь-який висновок враховується чи відхиляється судом з урахуванням всіх обставин справи, наявних у матеріалах справи доказів, яким суд надає оцінку як кожному окремо так і в цілому.

На переконання апеляційного суду вказаний висновок експерта відносно психологічної експертизи ОСОБА_1 не може бути доказом його невинуватості, оскільки він не стосується подій, які викладені у протоколі про адміністративне правопорушення. При цьому сам висновок експерта підготовлено у липні 2026 року, тобто після спливу трьох місяців з дати події.

За наведених обставин, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.

Стягнення суддею накладене з врахуванням положень ст. ст.33, 38 КУпАП в межах санкції ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.

На думку апеляційного суду, таке стягнення буде достатньою мірою гарантувати виправлення ОСОБА_1 і попередження вчинення ним нових адміністративних правопорушень, а отже досягне мети адміністративного стягнення, передбаченої ст. 23 КУпАП.

Доказів на спростування висновків місцевого суду в апеляційній скарзі не наведено, матеріалами справи не встановлено, і в ході судового засідання апеляційної інстанції не здобуто.

Постанова суду є законною та обґрунтованою, а тому підстав для її скасування не вбачається.

Керуючись ст. 6 ЄКПЛ, ст. 294 КУпАП, суд, –

П О С Т А Н О В И В:

Постанову Гощанського районного суду Рівненської області від 28 серпня 2026 року відносно ОСОБА_1 залишити без зміни, а апеляційну скаргу його захисника Брусніка І.А. – без задоволення.

Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Рівненського апеляційного суду О.І. Полюхович