Постанова від 12 жовтня 2026 р. у справі №554/17370/25 — Полтавський апеляційний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 554/17370/25 Номер провадження 22-ц/814/2239/26Головуючий у 1-й інстанції Чуванова А.М. Доповідач ап. інст. Одринська Т. В.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 жовтня 2026 рокум. Полтава

Полтавський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого судді: Одринської Т.В.,

суддів: Панченка О.О., Пікуля В.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Універсальна» до ОСОБА_1 , Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» про відшкодування шкоди в порядку суброгації,

за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Універсальна»

на рішення Шевченківського районного суду м. Полтави від 22 січня 2026 року та

на додаткове рішення Шевченківського районного суду м. Полтави від 06 лютого 2026

року,

В С Т А Н О В И В :

У грудні 2025 року представник Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Універсальна» звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1 , ПАТ «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» про відшкодування шкоди в порядку суброгації, в якому просив стягнути з ОСОБА_1 та ПАТ "HACK "Оранта" на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Універсальна» завдані збитки у розмірі 24 653,87 грн.

Обґрунтовуючи заявлені вимоги, позивач послався на те, що між Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Універсальна» та ТОВ «ОТП Лізинг» було укладено Договір добровільного страхування наземного транспорту №3001/294/0250002150.

07.12.2020 року ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом КІА, НОМЕР_1 допустила зіткнення з транспортним засобом Renault, НОМЕР_2 . Внаслідок вищевказаної ДТП транспортним засобам було завдано механічних пошкоджень.

Відповідно до постанови Київського районного суду м. Полтави від 22.12.2020 року у справі №552/5933/20 ОСОБА_1 було визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

На підставі вище зазначеного, ПрАТ «СК «Універсальна» здійснила виплату страхового відшкодування згідно страхового акту № 65952/1 у розмірі 24 653,87 грн.

Оскільки, цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 була застрахована за полісом № АР9434886 в ПАТ «HACK «Оранта», то остання, керуючись ст. 37 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», відмовила ПрАТ «СК «Універсальна» у виплаті страхового відшкодування. Відтак, станом на день подання позовної заяви позивач втратив право на отримання страхового відшкодування. З огляду на зазначене, право позивача на відшкодування шкоди за рахунок особи, яка завдала шкоди, є абсолютним і не може бути припинене чи обмежене.

Рішенням Шевченківського районного суду міста Полтави від 22 січня 2026 року провадження у справі за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Універсальна» до Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» про відшкодування шкоди в порядку суброгації закрито.

Позов Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Універсальна» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди в порядку суброгації залишено без задоволення.

Ухвала суду мотивована тим, що правовідносини в частині позовних вимог ПрАТ «СК «Універсальна» про відшкодування шкоди в порядку суброгації з ПАТ «HACK «Оранта» виникли між двома господарюючими суб`єктами, то підлягають розгляду в порядку господарського судочинства.

Виплачена позивачем потерпілій особі сума страхового відшкодування (24 653,87 грн.) покривається лімітом відповідальності страховика ОСОБА_1 - ПАТ «HACK «Оранта» , в частині позовних вимог до якого закрито провадження у даній справі, а тому суд прийшов до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог до ОСОБА_1 .

Додатковим рішенням Шевченківського районного суду міста Полтави від 22 січня 2026 року стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Універсальна» на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати на правову допомогу адвоката у розмірі 4 700 грн.

Не доголившись із вказаними рішеннями, їх в апеляційному порядку оскаржило v Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Універсальна».

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що вважає рішення незаконним, необґрунтованим.

Вказав про те, що спір між ПрАТ «СК «Універсальна» та ПАТ «НАСК «Оранта» повинен розглядатися разом, оскільки у цій справі позовні вимоги як до ПАТ «НАСК «Оранта» так і до винної особи є пов`язаними та мають розглядатися в одному провадженні у зв`язку з тим, що висновки суду щодо позовної вимоги до відповідача-фізичної особи, винної у настанні страхового випадку, залежать від висновків суду щодо позовної вимоги до відповідача-страховика особи, винної у настанні страхового випадку.

Судом першої інстанції не було враховано, що полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АР9434886 укладеного між відповідачем 1 та відповідачем 2 передбачено франшизу у розмірі 2 000,00 грн.. яка підлягає стягненню із ОСОБА_1 .

Зазначає, що у зв`язку з тим, що повинно бути переглянуте основне рішення та повинно бути скасованим, а отже додаткове рішення щодо розміру витрат також повинно бути скасовано.

Від представника ПАТ «НАСК «Оранта» Демідова В.М., надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він просив залишити апеляційну скаргу представника ПрАТ «СК «Універсальна» на рішення Шевченківського районного суду міста Полтави від 22 січня 2026 та додаткове рішення Шевченківського районного суду міста Полтави від 06 лютого 2026 без задоволення, а рішення без змін, оскільки твердження представника апелянта не знаходять свого підтвердження та не відповідають дійсності, а за своїм змістом є помилковими та надуманими, такими, що не заслуговують на увагу.

Також, від Коваленко О.Б., надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому вона вказує про законність та обґрунтованість рішення суду, ухваленого з дотриманням норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що судом під час ухвалення рішення правильно встановлені обставини, що мають значення для справи, а доводи представника апелянта не знаходять свого підтвердження та не відповідають дійсності, є за своїм змістом помилковими та надуманими, такими, що не заслуговують на увагу. Просить залишити апеляційну скаргу представника ПрАТ «СК «Універсальна» на рішення Шевченківського районного суду міста Полтави від 22.01.2026 без задоволення, а саме рішення без змін.

Частиною тринадцятою статті 7 ЦПК України визначено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Згідно з частиною першою статті 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Відповідно до частини першої статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Враховуючи категорію справи, ціну позову розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення місцевого суду не повною мірою відповідає вказаним вимогам.

Судом встановлено, що 07.12.2020 року, о 07 год. 48 хв., в місті Полтаві по вул. Луговій зі сторони вул. Декабристів в напрямку вул. Сєрова водій ОСОБА_1 , керуючи автомобілем KIA PICANTO, державний номерний знак НОМЕР_1 , не врахувала дорожню обстановку, не вибрала безпечної швидкості руху, допустила виїзд на зустрічний бік дороги та скоїла зіткнення з автомобілем Renault SANDERO, державний номерний знак НОМЕР_3 , під керуванням водія ОСОБА_2 . Внаслідок ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження.

Між Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Універсальна» та ТОВ «ОТП Лізинг» було укладено Договір добровільного страхування наземного транспорту №3001/294/0250002150 від 03.08.2020 року. Предметом даного договору були майнові інтереси страхувальника, пов`язані з володінням, користуванням та розпорядженням транспортним засобом Renault SANDERO, державний номерний знак НОМЕР_3 .

Згідно з розрахунком страхового відшкодування та страховим Актом № 65952/1, складених ПрАТ «Страхова компанія «Універсальна», сума страхового відшкодування становить 24 653,87 грн. (а.с.40).

На момент вчинення ДТП транспортний засіб KIA PICANTO, державний номерний знак НОМЕР_1 , яким керувала ОСОБА_1 , був застрахований у ПАТ «НАСК «Оранта» за чинним страховим Полісом № AP-9434886, яким посвідчено укладення договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

17.12.2021 року ПрАТ «Страхова компанія «Універсальна» виплатило ТОВ «ОТП Лізинг» суму страхового відшкодування – 24 653,87 грн. (а.с.40-зворот – платіжна інструкція).

Постановою Київського районного суду міста Полтави від 22.12.2020 року ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП, та накладено на неї стягнення у виді штрафу.

30.12.2021 року ПрАТ «Страхова компанія «Універсальна» звернулося до ПАТ «НАСК «Оранта» із заявою про виплату страхового відшкодування в сумі 24 653,87 грн.

ПАТ «НАСК «Оранта», керуючись ст. 37 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» відмовлено позивачу у виплаті страхового відшкодування.

Колегія суддів погодитись з висновками суду першої інстанції про те, закриття провадження в частині вимог до ПАТ «НАСК «Оранта», з огляду на наступне.

У статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

За статтею 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності й спеціалізації та визначається законом.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція), кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Поняття "суд, встановлений законом" включає в себе, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.

Важливість визначення юрисдикції підтверджується як закріпленням у Конституції України принципу верховенства права, окремими елементами якого є законність, правова визначеність та доступ до правосуддя, так і прецедентною практикою Європейського суду з прав людини.

Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства: цивільного, кримінального, господарського та адміністративного.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

З метою якісної та чіткої роботи судової системи міжнародним і національним законодавством передбачено принцип спеціалізації судів, а тому при визначенні предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі, правового статусу суб`єкта звернення та відповідний статус учасників справи.

Таким чином, судова юрисдикція - це компетенція спеціально уповноважених органів судової влади здійснювати правосуддя у формі встановленого законом виду судочинства щодо визначеного кола правовідносин.

Відповідно до вимог статті 19 ЦПК України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ здійснюється в порядку іншого судочинства.

Отже, в порядку цивільного судочинства можуть розглядатися будь-які справи, у яких хоча б однією зі сторін є фізична особа, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства.

Відповідно до статті 20 ГПК України, господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи-підприємці.

Не допускається об`єднання в одне провадження вимог, які підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства, якщо інше не встановлено законом (стаття 20 ЦПК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.10.2018 року у справі № 760/15471/15-ц в аналогічних правовідносинах Велика Палата Верховного Суду погодилася з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про те, що спір між двома господарюючими суб`єктами (страховими компаніями) повинен бути вирішений за правилами іншого судочинства (господарського), оскільки солідарне стягнення із заподіювача шкоди та страховика за встановлених судом обставин є неможливим.

Крім того, Велика Палата Верховного Суду погодилась із судовими рішеннями судів попередніх інстанцій, якими вирішено по суті вимоги страхової компанії потерпілої у ДТП особи, заявлені до фізичної особи - винуватця ДТП, та закрито провадження у справі в частині вимог, заявлених до юридичної особи - страховика винуватця ДТП.

Схожий висновок також викладено у постановах Верховного Суду від 07.07.2021 року у справі № 515/425/20 та від 06.12.2023 року у справі № 688/2151/23.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 квітня 2021 року у справі № 591/5242/18 (провадження № 14-168цс20) вказано, що «критеріями розмежування судової юрисдикції, зокрема господарської та цивільної юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад учасників правовідносин, зміст їх прав та обов`язків, предмет спору та характер спірних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ та/або спорів. До такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постановах від 03 листопада 2020 року у справі № 922/88/20 (провадження № 12-59гс20), від 26 травня 2020 року у справі № 908/299/18(провадження № 12-136гс19); від 19 травня 2020 року у справі № 910/23028/17 (провадження № 12-286гс18); від 28 січня 2020 року у справі № 50/311-б(провадження № 12-143гс19)».

Об`єднана палата Касаційного цивільного суду у постанові від 12 червня 2023 року у справі № 676/7428/19 (провадження № 61-361сво22) відступила від висновку щодо застосування частин першої та другої статті 414 ЦПК України, викладеного у постанові Верховного Суду від 28 квітня 2022 року у справі № 676/196/20 (провадження № 61-18836св21), та зазначила, що у разі встановлення судом, що позовні вимоги за своїм суб`єктним складом повинні розглядатися в господарському судочинстві, суд закриває провадження у справі (повністю або частково), незалежно від доводів касаційної скарги. При цьому розгляд позовних вимог у порядку цивільного судочинства по суті є неможливим.

Винна особа - володілець транспортного засобу має право застрахувати свою відповідальність, передавши обов`язок відшкодування шкоди, спричиненої за участю його транспортного засобу, страховій компанії (страховику).

Страхове відшкодування - це страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку (частина шістнадцята статті 9 Закону України "Про страхування").

Страховик зобов`язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором (пункту 3 частини першої статті 988 ЦК України).

У випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов`язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим замість завдавача шкоди в передбаченому Законом порядку. Після такої виплати деліктне зобов`язання припиняється його належним виконанням.

При настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи (пункт 22.1 статті 22 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів"(далі -Закон N 1961-IV, тут і далі в редакції, чинній на момент ДТП)).

Одночасно за положеннями статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 лютого 2022 року у справі N 201/16373/16-ц (провадження N 14-27цс21) зазначено, що "…Велика Палата Верховного Суду послідовно наголошує, що основний тягар відшкодування шкоди, спричиненої за наслідками ДТП, повинен нести страховик, та саме він є належним відповідачем у справах за позовами про відшкодування шкоди в межах страхової суми, а у випадку, зазначеному у пункті 80 цієї постанови - винною особою.»

Згідно з вимогами пункту 1 частини першої ст. 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Щодо позовних вимог до ОСОБА_1 .

Відмовляючи у задоволенні позову щодо стягнення з відповідача ОСОБА_1 страхового відшкодування, суд першої інстанції виходив із того, що виплачена позивачем сума страхового відшкодування 24 653,87 грн. покривається лімітом відповідальності страховика ОСОБА_1 – ПАТ «НАСК «Оранта.

Апеляційний суд із такими висновками суду першої інстанції не погоджується в повній мірі, оскільки вони ґрунтуються на неправильно застосованих нормах матеріального права та прийняті з порушенням норм процесуального права. При цьому колегія суддів ураховує наступне.

Місцевим судом вірно встановлено, що на момент ДТП, яка мала місце 07.12.2020 року, цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 була застрахована в ПАТ «НАСК «Оранта», згідно Полісу № АР/9434886 з лімітом відповідальності за шкоду, завдану майну, в розмірі 130000 грн., розмір франшизи 2 500,00 грн.

Матеріалами справи підтверджується, що розмір шкоди, завданої майну потерпілої в ДТП особи, згідно розрахунку страхового відшкодування, здійсненого позивачем, становить 24 653,87 грн.

17.12.2021 року ПрАТ «Страхова компанія «Універсальна» виплатило ТОВ «ОТП Лізинг» суму страхового відшкодування – 24 653,87 грн. (а.с.40-зворот – платіжна інструкція).

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України, частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (частина перша статті 5 ЦПК України).

Серед способів захисту цивільних прав, відповідно до пункту 8 частини другої статті 16 ЦК України, передбачено відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Положеннями частин першої, другої статті 1166 ЦК України встановлено, що шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала, якщо вона не доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюються Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 1 липня 2004 року № 1961-IV, який діяв на час виникнення спірних правовідносин (надалі - Закон № 1961-IV), який спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.

Статтею 3 вказаного Закону встановлено, що обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

Страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого (стаття 6 Закону № 1961-IV).

Страхова сума - це грошова сума, у межах якої страховик зобов`язаний здійснити виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування (пункт 9.1 статті 9 Закону № 1961-IV).

Згідно з пунктом 22.1 статті 22 Закону № 1961-IV у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

За змістом статті 29 Закону № 1961-IV у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу страховиком відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.

Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи (частина друга статті 12 Закону № 1961-IV).

Відповідно до статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 жовтня 2018 року у справі № 760/15471/15-ц (провадження № 14-316цс18) з урахуванням постанови Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2021 року у справі № 147/66/17 сформовано правовий висновок, що відшкодування шкоди особою, яка її завдала, можливе лише за умови, що згідно із Законом № 1961-IV у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування. Покладення обов`язку з відшкодування шкоди в межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону № 1961-IV).

Велика Палата Верховного Суду послідовно наголошує, що основний тягар відшкодування шкоди, спричиненої за наслідками ДТП, повинен нести страховик, та саме він є належним відповідачем у справах за позовами про відшкодування шкоди в межах страхової суми.

Уклавши договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, страховик на випадок виникнення деліктного зобов`язання бере на себе в межах суми страхового відшкодування виконання обов`язку страхувальника, який завдав шкоди (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц (провадження № 14-176цс18), від 03 жовтня 2018 року у справі № 760/15471/15-ц (провадження № 14-316цс18), від 22 лютого 2022 року у справі № 201/16373/16-ц (провадження № 14-27цс21)).

Відповідно до пункту 77 ст. 1 Закону України «Про страхування» франшиза - частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування та/або законодавством.

Частиною 4 ст. 94 Закону України «Про страхування» передбачено, договором страхування може передбачатися франшиза, яка може бути умовною та безумовною. У разі зазначення в договорі страхування умовної франшизи страховик не відшкодовує частину збитку, яка не перевищує розмір франшизи, але відшкодовує збитки в повному обсязі, якщо збиток перевищує розмір франшизи. У разі зазначення в договорі страхування безумовної франшизи страховик вираховує розмір франшизи при здійсненні страхової виплати за кожним страховим випадком.

Згідно ч. 36.6 ст. 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно правової

відповідальності власників наземних транспортних засобів» (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) страхувальником або особою, відповідальною за завдані збитки, має бути компенсована сума франшизи, якщо вона була передбачена договором страхування.

Відповідно до статті 993 ЦК України до страховика, який здійснив страхову виплату (відшкодування) за договором страхування майна, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхову виплату (відшкодування), має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Враховуючи вище викладене колегія суддів, приходить до висновку, що відшкодуванню відповідачем ОСОБА_1 підлягає лише сума франшизи - 2 500 грн.

Відповідно п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України, за результатами розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Згідно із ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

За таких обставин рішення суду першої інстанції в частині позовних вимог до ОСОБА_1 підлягає скасуванню з ухваленням нового про стягнення з відповідача ОСОБА_1 на користь ПрАТ «Страхова компанія «Універсальна» в порядку суброгації франшизи в розмірі 2 500 грн.

Щодо ухвалення судом першої інстанції додаткового рішення.

Додатковим рішенням Шевченківського районного суду м. Полтави від 06 лютого 2026 року ухвалено додаткове рішення у цивільній справі за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Універсальна» до ОСОБА_1 , Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» про відшкодування шкоди в порядку суброгації.

Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Універсальна» на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати на правову допомогу адвоката у розмірі 4 700 грн.

Відповідно до висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 20.12.2019 у справі № 240/6150/18, від 16.04.2018 у справі № 923/631/15, від 23.01.2020 у справі № 927/229/19, від 05.09.2024 у справі № 910/9998/23 додаткове рішення є невід`ємною частиною рішення у справі. При цьому у разі скасування основного рішення у справі ухвалене судом додаткове рішення втрачає силу.

Відповідно до статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно пункту 2 частини 1 статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до пунктів 3, 4 частини 1 статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Частиною 13 ст.141 ЦПК України визначено, що суд апеляційної чи касаційної інстанціях, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Враховуючи те, що в задоволенні позовних вимог відмовлено на 89,86 %, судова колегія приходить до висновку про зменшення суми судових витрат на правничу допомогу з 4 700,00 до 4223,42 грн.

Таким чином, додаткове рішення районного суду слід змінити. Зменшивши розмір стягнення з позивача на користь відповідача ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу з 4 700,00 до 4223,42 грн.

Керуючись ст.ст.367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд,-

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Універсальна» - задовольнити частково.

Рішення Шевченківського районного суду міста Полтави від 22 січня 2026 року в частині позовних вимог до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди в порядку суброгації - скасувати.

Ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким стягнути з ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Універсальна» в рахунок відшкодування шкоди суму в розмірі 2 500 грн.

В іншій частині рішення Шевченківського районного суду міста Полтави від 22 січня 2026 року - залишити без змін.

Додаткове рішення Шевченківського районного суду міста Полтави від 06 лютого 2026 року змінити.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Універсальна» на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в суді першої інстанцій у розмірі 4223,42 грн.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня її проголошення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

У разі розгляду справи без повідомлення учасників справи, постанова може бути оскаржена протягом тридцяти днів з моменту виготовлення повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 13 жовтня 2026 року.

Головуючий Т.В. Одринська

Судді: О.О. Панченко

В.П. Пікуль