Постанова від 12 жовтня 2026 р. у справі №524/5734/25 — Полтавський апеляційний суд

Суд: Полтавський апеляційний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: позики, кредиту, банківського вкладу, з них

Дата: 12 жовтня 2026 р.

Справа: №524/5734/25

Суддя: Одринська Т. В.

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 524/5734/25 Номер провадження 22-ц/814/1672/26Головуючий у 1-й інстанції Нестеренко С. Г. Доповідач ап. інст. Одринська Т. В.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 жовтня 2026 рокум. Полтава

Полтавський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого судді: Одринської Т.В.,

суддів: Панченка О.О., Пікуля В.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором

за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Гонтаря Валерія Миколайовича

на рішення Автозаводського районного суду м.Кременчука від 26 листопада 2025 року,

В С Т А Н О В И В:

У травні 2025 року позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування позову вказано, що 29 січня 2024 року між ТОВ «Макс Кредит» та відповідачем ОСОБА_1 було укладено договір кредитної лінії № 00-9601293 шляхом підписання електронним підписом позичальника, відтвореним за допомогою одноразового ідентифікатора, який був надісланий на номер мобільного телефону відповідача.

За умовами вказаного договору відповідач отримала кредит у вигляді кредитного ліміту 6500,00 грн, строк дії кредитної лінії 360 календарних днів, строком користування по 23.01.2025. Тип процентної ставки - фіксована. Стандартна процента ставка складає - 2,47% за кожен день користування кредитом та застосовується в межах дії кредитної лінії, знижена процента ставка - 1,48% за кожен день користування кредитом та діє на умовах, визначених у п. 1.5.2. договору.

17 грудня 2024 року між ТОВ «Макс Кредит» та ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» було укладено договір факторингу № 17122024-МК/Онлайн, відповідно до умов якого ТОВ «Макс Кредит» відступило ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» за оплату належні йому права вимоги до боржників, вказаними у Реєстрі боржників, в тому числі і за договором кредитної лінії, укладеним з відповідачем.

02 квітня 2025 року між ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» та ТОВ «Юніт Капітал» було укладено договір факторингу № 020425-У, відповідно до умов якого ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» відступило ТОВ «Юніт Капітал» за оплату належні йому права вимоги до боржників, вказаними у Реєстрі боржників, в тому числі і за договором кредитної лінії, укладеним з відповідачем.

За вказаним договором факторингу до ТОВ «Юніт Капітал» перейшло право вимоги за зобов`язаннями до ОСОБА_1 за договором кредитної лінії № 00-9601293 від 29.01.2024 року у розмірі 48 922,35 грн., з яких: 7150,00 грн. заборгованість за кредитом та 41 772,35 грн. заборгованість за процентами.

Таким чином, відповідач має непогашену заборгованість перед позивачем за договором кредитної лінії у загальному розмірі 48 922,35 грн, яку позивач просив стягнути з відповідача на їх користь, а також сплачений судовий збір у розмірі 2422,40 грн та 7000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Рішенням Автозаводського районного суду м.Кременчука від 26 листопада 2025 року позов ТОВ «Юніт Капітал» - задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Юніт Капітал» заборгованість за договором кредитної лінії № 00-9601293 від 29.01.2024 року у розмірі 36 526,75 грн, з яких: 6500,00 грн. заборгованість кредитом та 30 026,75 грн заборгованість за процентами, а також кошти у повернення сплаченого судового збору у розмірі 1885,84 грн та 3000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Відмовлено ТОВ «Юніт Капітал» у задоволенні позову до ОСОБА_1 в частині стягнення заборгованості за кредитом (тілом кредиту) у розмірі 650,00 грн, заборгованості за процентами в розмірі 11 745,60 грн, коштів у повернення сплаченого судового збору у розмірі 536,56 грн та витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 4000,00 грн.

Не погодившись із вказаним рішенням, його в апеляційному порядку оскаржив представник ОСОБА_1 - адвокат Гонтар Валерій Миколайович.

Посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення місцевого суду та ухвалити нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.

Зазначає, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами перехід права вимоги за вказаними вище зобов`язаннями та не доведено існування відносин зобов`язального характеру між первісним кредитором та відповідачем.

Також вказує на те, що позивачем не надані суду жодні первинні документи (їхні засвідчені копії), що могли б підтвердити факт видачі кредиту та наявну суму заборгованості позичальника станом на дату подання позову.

Вважає, що за наявними в матеріалах справи документами встановити та перевірити зазначену Позивачем суму заборгованості неможливо, як і неможливо перевірити сам факт надання кредитних коштів позичальникові у відповідному розмірі.

Просив суд рішення районного суду скасувати в частині, якою позов задоволено та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ «ФК «Юніт Капітал» просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Зазначає, що під час розгляду справи судом першої інстанції надано належну правову оцінку правовідносинам, що склалися між сторонами у справі, з`ясовано їх правову природу та ухвалено обґрунтоване та законне рішення, а доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків суду, є безпідставними та необґрунтованими.

Вказано, що матеріали справи містять достатньо доказів на підтвердження отримання грошових коштів відповідачем, та переходу права вимоги до позивача за договором кредитної лінії №00-9601293 від 29.01.2024 року.

Звертає увагу, що ТОВ «МАКС КРЕДИТ» не є банківською фінансовою установою. Товариство в межах виконання умов укладеного договору здійснює розрахунки заборгованості, де чітко відображено нарахування відсотків, погашення заборгованості, залишок суми боргу, що є належним доказом розміру заборгованості.

Частиною тринадцятою статті 7 ЦПК України визначено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Згідно з частиною першою статті 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Відповідно до частини першої статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Враховуючи категорію справи, ціну позову розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення місцевого суду, доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов наступного висновку.

У відповідності з ч.1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Частиною 1 ст. 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом встановлено, що 29 січня 2024 між ТОВ «Макс Кредит» та ОСОБА_1 було укладено договір кредитної лінії № 00-9601293, підписаний електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання одноразового ідентифікатора 10255 який був надісланий на номер мобільного телефону відповідача.

За п. 1.2, 1.3 договору, сума ліміту кредитної лінії складає 6500,00 грн.. Цільове призначення кредиту - на споживчі потреби. Строк дії кредитної лінії - 360 календарних днів. Дана остаточного повернення кредиту - 23.01.2025 року.

Відповідно п. 1.4.1 договору, стандартна процентна ставка складає 2,47% від суми кредиту за кожен день користування кредитом, застосовується у межах строку дії кредитної лінії, зазначеної в пункті 1.3 цього договору (за виключенням кредиту, коли позичальник має право на використання зниженої процентної ставки).

Згідно п. 1.4.2 договору, знижена процентна ставка становить 1,48% від суми кредиту за кожен день користування кредитом надається позичальнику в якості заохочення та діє виключно за умови сплати процентів не пізніше наступного дня першою періодичною датою оплати процентів, визначеною в п. 1.3.1 Договору. Знижена процентна ставка застосовується виключно протягом 25 днів користування кредитом поспіль, починаючи з першого дня користування кредитом (дата кредиту) протягом строку кредитування, зазначеного в п. 1.3 цього договору.

У разі невиконання та/або неналежного виконання зобов`язань за договором кредитодавець має право нарахувати, а позичальник зобов`язаний сплатити кредитодавцю неустойку у вигляді штрафу.

Крім того, за п. 1.5. договору, позичальник за надання кредиту зобов`язаний сплатити кредитодавцю одноразову комісію у розмірі 10% від суми кредиту, що складає 650,00 грн., яка за п. 1.6. договору має бути сплачена у останній день повного погашення заборгованості.

До укладання договору кредитної лінії відповідач ознайомилася із паспортом споживчого кредиту та графіком платежів, про що свідчить її електронний підпис одноразовими ідентифікаторами 45945 та 10255 відповідно.

Відповідно до довідки про ідентифікацію, наданої ТОВ «Макс Кредит», ОСОБА_1 є з якою укладено договір кредитної лінії № 00-9601293 від 29.01.2024, ідентифікована ТОВ «Макс Кредит». Акцепт договору позичальником (підписання аналогом ЕЦП у формі одноразового ідентифікатора), одноразовий ідентифікатор 10255, час відправки 29.01.2024 року о 21:31:34, номер мобільного телефону НОМЕР_1 (а.с. 44).

Факт перерахування відповідачу грошових коштів на її картковий рахунок № НОМЕР_3, який був вказаний нею у заявці, підтверджується листом ТОВ «Платежі Онлайн» за № 1401/12 від 23.12.2024 року, за яким, на банківську картку відповідача 29.01.2024 року о 21:31:53 були перераховані грошові кошти у розмірі 6500,00 грн.

Крім того, факт перерахування кредитних коштів в розмірі 6500,00 грн. підтверджується листом АТ «ПУМБ» від 24.09.2025 року, відповідно до якого, на ім`я ОСОБА_1 банком емітовано картку № НОМЕР_3 , на яку 29.01.2024 року були зараховані грошові кошти у розмірі 6500,00 грн. Доказів зворотного матеріали справи не містять та такі не були надані відповідачем та її представником.

Відповідно Акту прийому-передачі від 17.12.2024 року до договору факторингу № 17122024-МК/Онлайн від 17.12.2024 року, клієнт передав, а фактор прийняв Реєстр, після чого до фактора переходять права вимоги заборгованості від боржників і фактор стає кредитором стосовно заборгованостей.

Згідно Витягу з реєстру боржників від 17.12.2024 року до договору факторингу № 17122024-МК/Онлайн від 17.12.2024 року заборгованість за договором кредитної лінії складає 48 922,35 грн., з яких: 7150,00 грн. заборгованість за кредитом та 41 772,35 грн. заборгованість за процентами.

Відповідно Акту прийому-передачі від 02.04.2025 року до договору факторингу № 020425-У від 02.04.2025 року, клієнт передав, а фактор прийняв Реєстр, після чого до фактора переходять права вимоги заборгованості від боржників і фактор стає кредитором стосовно заборгованостей.

Згідно Витягу з реєстру боржників від 02.04.2025 року до договору факторингу № 020425-У від 02.04.2025 року заборгованість за договором кредитної лінії складає 48922,35 грн., з яких: 7150,00 грн. заборгованість за кредитом та 41 772,35 грн. заборгованість за процентами.

За вказаним договором факторингу до ТОВ «Юніт Капітал» перейшло право вимоги за зобов`язаннями до ОСОБА_1 за договором кредитної лінії № 00-9601293 від 29.01.2024 року у загальному розмірі 48 922,35 грн., яку позивач просив стягнути з відповідача на їх користь, а також сплачений судовий збір в розмірі 2422,40 грн. та витрати на правничу допомогу у розмірі 7000,00 грн.

Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції виходив того що, позивачем доведено факт укладення між сторонами кредитного договору та невиконання позичальником своїх зобов`язань, в результаті чого утворилася заборгованість за тілом кредиту та нарахованими відсотками, які підлягають стягненню.

Разом з тим, суд прийшов до висновку, щро позивачем неправомірно були нараховані відсотки, відповідно до положень п. 17 «Прикінцевих та перехідних положень» Закону України «Про споживче кредитування».

Щодо укладення кредитного договору

Згідно ч.1 ст. 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до частин 1,2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Загальні правила щодо форми договору визначено статтею 639 ЦК України, згідно з якою: договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Аналізуючи викладене, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09.09.2020 у справі №732/670/19, від 23.03.2020 у справі №404/502/18, від 07.10.2020 у справі №127/33824/19.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі статтею 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним. Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію», згідно ст. 3 якого електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч. ч. 4, 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно з ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Відповідно до ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Положеннями ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Із системного аналізу положень вище вказаного законодавства вбачається, що з урахуванням особливостей вищевказаного договору, щодо дійсності якого заперечує відповідач, його укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного цифрового підпису позичальника лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину.

В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

З матеріалів справи вбачається, що 29 січня 2024 між ТОВ «Макс Кредит» та ОСОБА_1 було укладено договір кредитної лінії № 00-9601293, підписаний електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання одноразового ідентифікатора 10255 який був надісланий на номер мобільного телефону відповідача.

Відповідно до п.2.2. цей Договір укладається сторонами у вигляді електронного договору у розумінні Закону України «Про електронну комерцію».

Для отримання кредиту, позичальник має зареєструватися на сайті компанії та мати доступ до особистого кабінет. При здійсненні реєстрації, позичальник має пройти процедури ідентифікації/верифікації, керуючись підказами сайту.

Ідентифікація та верифікація позичальника здійснюється кредитодавцем за допомогою технології «BankID»НБУ ідентифікайних даних (п. 2.1).

Укладаючи договір, кредитодавець та позичальник визнають усі документи ( в тому числі Договір), підписані з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором (одноразовим паролем), еквівалентним за значенням документам у письмовій формі, підписаним власноручно, що повністю відповідає положенням ч.12 ст. 11 ЗУ «Про електронну комерцію».

На виконання та у відповідності до вимог ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», Відповідачу було надано одноразовий ідентифікатор A10255 підписання кредитного договору № 00-9601293 від 29.01.2024.

Підписуючи Договір шляхом використання Електронного підпису одноразовим ідентифікатором, відповідач підтвердила свою повну обізнаність та згоду з усіма (в тому числі істотними) умовами Договору та підтвердив ознайомлення з Правилами надання споживчих кредитів, Паспортом споживчого кредиту Інформацією, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит та Таблицею обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки.

Вказаний договір було укладено дистанційно, в електронній формі, з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, шляхом надсилання електронного повідомлення про прийняття (акцепт) пропозиції та підписано накладенням електронного підпису, відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора, які були надіслані ОСОБА_2 .

Також, у розділі 8 «Реквізити Сторін» Кредитного договору № 00-9601293 від 29.01.2024 зазначено, що договір зі сторони Позичальника підписано Електронним підписом одноразовим ідентифікатором 10255, який відправлено позичальнику 29.01.2024 21:31:34; введено: 29.01.2024 21:31:49; підписано ел. пыдписом позичальника (електронний підпис позичальника, відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора і був надісланий на номер моб. телефону НОМЕР_1 .

Доказів того, що вказаний Договір був укладений шахрайським шляхом чи персональні дані ОСОБА_1 були використані товариством для укладення кредитного договору від його імені, відповідачем не надано.

Колегія суддів звертає увагу, що договір підписаний електронним підписом, використання якого не можливе без проходження попередньої реєстрації та отримання одноразового ідентифікатора, та без здійснення входу на веб-сайт за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету.

До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах: від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18 (провадження № 61-8449 св 19); від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19 (провадження № 61-7203 св 20), від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19.

Суд першої інстанції правильно вказав, що особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Колегією суддів враховано, що без здійснення входу позичальником на сайт кредитодавця, без отримання ним умов договору (оферти) і повідомлення з одноразовим ідентифікатором та без введення відповідачем одноразового ідентифікатора, що означає прийняття пропозиції (акцепту), кредитний договір не був би укладеним.

Відтак, підписання відповідачем договору кредитної лінії №00-9601293 від 29.01.2024 підтверджено належними та допустимими доказами.

Зміст договору та паспорту споживчого кредиту свідчить про те, що сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов правочину: суми кредиту, строку кредитування, розміру та порядку нарахування процентів, порядку здійснення розрахунків.

Матеріали справи не містять та відповідачем не надано доказів щодо спростування презумпції правомірності договору №00-9601293 від 29.01.2024. Зазначений договір недійсним не визнано.

Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції вірно встановив доведеність наявності кредитних правовідносин між позивачем та відповідачем.

Щодо перерахування коштів та нарахування відсотків.

Відповідно до умов Договору кредитодавець надає позичальнику кредит у національній валюті у вигляді кредитної лінії на умовах, передбачених Договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов`язки передбачені Договором (п. 1.1.).

Кредитодавець зобов`язаний надати кредит у дату надання/видачі кредиту: 29 січня 2024 року. Сума кредиту перераховується кредитодавцем в сумі 6500 грн на рахунок позичальника за реквізитами електронного платіжного засобу (платіжної картки) НОМЕР_4 (п. 2.8.).

У відповідності до частини першої статті 528 ЦК України виконання обов`язку може бути покладено на іншу особу, якщо з умов договору або суті зобов`язання не випливає обов`язок боржника виконати зобов`язання особисто і в такому разі Відповідач має прийняти виконання зобов`язання за Кредитним договором, запропоноване за Позивача третьою особою.

ТОВ «Юніт Капітал» є фінансовою установою, яка здійснює господарську діяльність з надання фінансових послуг, а саме надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, без відкриття рахунку, то платіжні реквізити Відповідач зазначила самостійно в системі, у Позивача відсутня інформація про належність цього рахунку Відповідачу, оскільки зазначена інформація є банківською таємницею якою володіє виключно Банк-емітент картки.

Окрім того, факт перерахування кредитних коштів в розмірі 6500,00 грн. підтверджується листом АТ «ПУМБ» від 24.09.2025 року, відповідно до якого, на ім`я ОСОБА_1 банком емітовано картку № НОМЕР_3 , на яку 29.01.2024 року були зараховані грошові кошти у розмірі 6500,00 грн. Доказів зворотного матеріали справи не містять та такі не були надані відповідачем та її представником.

Таким чином, факт перерахування коштів на платіжну карту, номер якої було самостійно внесено позичальником до інформаційно-телекомунікаційної системи товариства, доводиться наявними в матеріалах справи доказами.

Ставлячи під сумнів факт перерахування коштів позичальнику відповідаче, в свою чергу, не спростував ані належності їй вказаного банківського рахунку, ані факту зарахування на нього грошових коштів, тому місцевий суд дійшов вірного висновку про обґрунтованість та доведеність позовних вимог ТОВ «Юніт Капітал» щодо стягнення основної суми кредиту.

Щодо права вимоги

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) (пункт 1 частини першої статті 512 ЦК України). Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом (частина третя статті 512 ЦК України). Правочинами, на підставі яких відбувається відступлення права вимоги, можуть бути, зокрема, купівля-продаж, дарування, факторинг.

Предметом договору купівлі-продажу може бути право вимоги, якщо вимога не має особистого характеру. До договору купівлі-продажу права вимоги застосовуються положення про відступлення права вимоги, якщо інше не встановлено договором або законом (частина третя статті 656 ЦК України).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 514 ЦК України). Обсяг і зміст прав, що переходять до нового кредитора, залежать від зобов`язання, в якому здійснюється відступлення права вимоги.

Частиною 1 статті 1077 ЦК України встановлено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Частиною 1 ст. 1048 ЦК України визначено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Припис абзацу 2 частини 1 ст. 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною 2 ст. 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною 2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання (постанова Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі №444/9519/12, провадження №14-10цс18, постанова Верховного Суду від 06.11.2019 у справі №359/2703/15ц).

Відступлення права вимоги є договірною передачею вимог первісного кредитора новому кредиторові і відбувається на підставі укладеного між ними правочину.

При цьому, колегія суддів звертає увагу, що відповідно ст. 1048 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

За змістом частини першої статті 1078 ЦК України, предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Згідно зі статтею 1081 ЦК України, клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.

Частинами першою, другою статті 1082 ЦК України передбачено, що боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним.

Відповідно до положень статті 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Частиною 1 статті 77 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 17 грудня 2024 року між ТОВ «Макс Кредит» та ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» було укладено договір факторингу № 17122024-МК/Онлайн, відповідно до умов якого ТОВ «Макс Кредит» відступило ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» за оплату належні йому права вимоги до боржників, вказаними у Реєстрі боржників, в тому числі і за договором кредитної лінії, укладеним з відповідачем.

Апеляційний суд звертає увагу, що зазначені договори факторингу та реєстри боржників у встановленому законом порядку не спростовані та є дійсними. Таким чином, колегія суддів вважає зазначені посилання апеляційної скарги також є безпідставними.

З урахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції вважає вірним висновок районного суду, що внаслідок послідовного укладення договорів факторингу право вимоги за договором укладеним з відповідачем перейшло від ТОВ «Макс Кредит» до позивача.

Щодо суми заборгованості

Згідно з положеннями статей 1046, 1049 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей (стаття 1047 ЦК України).

У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

За приписами статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному у статті 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі - пункт 2 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію».

29.01.2024 між ТОВ «Макс Кредит» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 00-9601293 від 29.01.2024.

Відповідно до умов договору сума ліміту кредитної лінії складає 6500,00 грн. Тип кредиту - кредитна лінія. Цільове призначення кредиту - на с-оживчі потреби (п. 1.2.).

Строк дії кредитної лінії 360 календарних днів. Дата повернення 23 січня 2025 рік (п. 1.3).

Пунктом 1.5 Договору визначено, що надання кредиту, позичальник зобов`язаний сплатити кредитодавцю одноразову комісію у розмірі від суми кредиту, що складає 650,00 грн.

Позивач в своїх позовних вимогах зазначає, що під час укладення кредитного договору сторонами було узгоджено всі істотні умов, зокрема розмір кредиту в сумі 7150,00 грн.

Таким чином, суд першої інстанції вірно звернув увагу на те, що позивачем в суму тіла кредиту, яка за умовами договору становить 6500,00 було додано комісію у розмірі 650,00 грн.

За загальним правилом, тіло кредиту це та сума коштів, яку позичальник отримав від банку або кредитної установи. У цю суму не входять проценти за кредитом, комісійні, пеня і штрафи через прострочення, витрати на оформлення паперів за кредитом, страховка тощо.

Крім того, позовних вимог щодо стягнення комісії у розмірі 650,00 грн, яка передбачена п. 1.5. Договору, позивач не заявляв.

Таким чином суд першої правильно встановив, що за умовами договору відповідач отримала кредитні кошти (тіло кредиту) у розмірі 6500,00 грн та користувалася ними, належних доказів на підтвердження повернення отриманих в кредит коштів не надала, та дійшов вірного висновку про те, що заборгованість за договором кредитної лінії в частині тіла кредиту у розмірі 6500,00 грн підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Щодо нарахування процентів

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Приписами статті 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із частиною першою статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За положеннями статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання.

Частина перша статті 527 ЦК України передбачає, що боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок. Відповідно до статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений термін (строк) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей термін (строк).

Згідно з частиною першою статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

За правилами статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно з умовами якого, товариство надає відповідачу кредит, а відповідач зобов`язується одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов`язки, передбачені Договором.

Відповідно до умов договору сума кредиту (загальний розмір) складає 6500,00 грн, строк 360 днів. Тип процентної ставки - фіксована. Стандартна процента ставка складає - 2,47% за кожен день користування кредитом та застосовується в межах дії кредитної лінії, знижена процента ставка - 1,48% за кожен день користування кредитом та діє на умовах, визначених у п. 1.4.2. договору.

Перевіряючи розрахунок заборгованості наданий позивачем, суд першої інстанції дійшов висновку, що нараховані позивачем відсотки, суперечать пункту 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування».

Колегія суддів погоджується з таким висновком районного суду виходячи з наступного.

22 листопада 2023 року прийнято Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» №3498-ІХ (набрав чинності 24.12.2023) (далі - Закон №3498-ІХ), яким внесено зміни до ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» (п.п.6 п.5 Розділу І Закону №3498-ІХ) та доповнено пунктом 17 розділ IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» (п.п.13 п.5 Розділу І Закону №3498-ІХ).

Відповідно до ч. 5 ст. 8 Закону №3498-ІХ максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1%. При цьому, згідно з п. 17 розділ IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування», тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: - протягом перших 120 днів - 2,5% (до 22.04.2024 включно); - протягом наступних 120 днів - 1,5% (з 23.04.2024 до 20.08.2024 включно).

Відповідно до п. 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №3498-ІХ, дія пункту 5 розділу I цього Закону поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.

Із системного аналізу вказаних вище норм слідує, що дія п. 17 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» щодо максимального розміру денної процентної ставки є загальною для всіх договорів споживчого кредитування, які укладатимуться, починаючи з 24.12.2023; крім того в силу приписів п. 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону №3498-ІХ дія вказаного пункту поширюється і на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом 24.12.2023, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.

Таким чином, за договорами про споживчий кредит, які укладатимуться зі споживачами після 24.12.2023 (дати набрання чинності Законом №3498-IX), а також за договорами строк кредитування за якими буде продовжено після 24.12.2023, денна процента ставка повинна розраховуватися на дату укладення (продовження) договору про споживчий кредит з урахуванням законодавчих обмежень, встановлених саме на дату укладання (продовження) такого договору.

Нарахування відсотків позивачем у вказаній справі проводилось всупереч діючого законодавства визначеного п. 17 розділ IV Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування».

Отже, у даній справі суд першої інстанції вірно виклав свій власний розрахунок, враховуючи вимоги діючого законодавства.

Колегія суддів зазначає, що доводи, які викладені в апеляційній скарзі, не можуть бути взяті до уваги судом апеляційної інстанції, оскільки вони фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці.

За таких обставин суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову та стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором у розмірі 36526,75 грн, що складається із заборгованості за основною сумою кредиту у сумі 6500,00 грн та нарахованими відсотками у розмірі 30026,75 грн.

Колегія суддів зазначає, що інші доводи, які викладені в апеляційній скарзі, не можуть бути взяті до уваги судом апеляційної інстанції, оскільки вони фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці.

Крім цього, зазначене також узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, відповідно до якої пункт перший статті 6Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.

Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Таким чином, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи, а тому задоволенню вони не підлягають.

Судова колегія також погоджується з визначеним районним судом розміром витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 3000,00 грн, що є співмірним зі складністю справи.

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Оскільки апеляційну скаргу залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, немає.

Керуючись ст. ст.367,374,375,382-384 ЦПК України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Гонтаря Валерія Миколайовича - залишити без задоволення.

Рішення Автозаводського районного суду м.Кременчука від 26 листопада 2025 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня її проголошення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

У разі розгляду справи без повідомлення учасників справи, постанова може бути оскаржена протягом тридцяти днів з моменту виготовлення повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 13 жовтня 2026 року.

Головуючий Т.В. Одринська

Судді: О.О. Панченко

В.П. Пікуль

Оригінал: reyestr.court.gov.ua