Постанова від 12 жовтня 2026 р. у справі №526/711/24 — Полтавський апеляційний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 526/711/24 Номер провадження 22-ц/814/70/26Головуючий у 1-й інстанції Киричок С. А. Доповідач ап. інст. Одринська Т. В.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 жовтня 2026 рокум. Полтава

Полтавський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого судді: Одринської Т.В.,

суддів: Панченка О.О., Пікуля В.П.,

за участю секретаря: Сальної Н.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полтава в режимі відеоконференції цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Край» про стягнення коштів (орендної плати)

за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Край»

на рішення Гадяцького районного суду Полтавської області від 04 жовтня 2024 року,

В С Т А Н О В И В:

У лютому 2024 року позивач звернулася до суду із вказаним позовом, який мотивовано тим, що між нею та ТОВ «Агро-Край» 25.08.2015 укладено договори оренди належних їй на праві власності земельних ділянок сільськогосподарського призначення площею 3,3762 га, кадастровий номер 5320485300:00:002:0181 та площею 3,4272 га, кадастровий номер 5320485300:00:002:0178, що знаходяться на території Плішивецької сільської ради Гадяцького району Полтавської області.

Зазначає, що позивач - орендодавець у повному обсязі та належним чином виконав взяті на себе договірні зобов`язання, передавши в строкове орендне користування відповідачу земельні ділянки сільськогосподарського призначення.

Натомість відповідач - орендар, у порушення своїх зобов`язань не виплатив орендну плату відповідно до умов договорів оренди землі за 2022-2023 роки.

У зв`язку із невиконанням своїх зобов`язань по сплаті орендної плати вважає, що наявні підстави для стягнення пені, 3 % річних, та інфляційних втрат.

Посилаючись на викладені обставини, просила суд стягнути з ТОВ «Агро-Край» на його користь заборгованість по орендній платі за користування земельною ділянкою кадастровий номер 5320485300:00:002:0181 в загальному розмірі 27791,98 грн, з них: 18362,04 грн – орендна плата за 2022 рік з врахуванням індексації; 704,03 грн – інфляційні втрати; 504,08 грн – 3% річних; 8221,83 грн – орендна плата за 2023 рік та заборгованість по орендній платі за користування земельною ділянкою кадастровий номер 5320485300:00:002:0178 в загальному розмірі 27761,86 грн, з них: 18362,04 грн – орендна плата за 2022 рік з врахуванням індексації; 704,03 грн – інфляційні втрати; 504,08 грн – 3% річних; 8191,71 – орендна плата за 2023 рік.

Рішенням Гадяцького районного суду Полтавської області від 04 жовтня 2024 року позов ОСОБА_1 – задоволено частково.

Стягнуто з ТОВ «Агро-Край» на користь ОСОБА_1 заборгованість по орендній платі за користування земельними ділянками (кадастровий номер 5320485300:00:002:0181, кадастровий номер 5320485300:00:002:0178) за 2022 та 2023 рік у загальному розмірі 55 553,84 грн.

Стягнуто з ТОВ «Агро-Край» на користь ОСОБА_1 судові витрати, які складаються з витрат по сплаті судового збору в сумі 1211,20 грн. та витрат на правову допомогу у розмірі 4000 грн.

Рішення суду мотивовано тим, що позивач вправі вимагати захисту своїх прав в судовому порядку шляхом зобов`язання виконання боржником обов`язку по сплаті орендної плати та наявністю правових підстав для стягнення в примусовому порядку з боржника суми заборгованості та інших виплат, передбачених чинним законодавством.

Не погодившись з вказаним рішенням суду ТОВ «Агро-Край» подало апеляційну скаргу, в якій посилається на неправильне застосування судом норм матеріального права, що призвело до помилкового вирішення справи.

Зокрема, вважає, що нарахування за статтею 625 ЦК України мають застосовуватись на погоджений сторонами розмір орендної плати - 10% від нормативно-грошової оцінки земельних ділянок, що складає по 11 983,17 грн відповідно, за вирахуванням податку на доходи фізичних осіб (ПДФО) у розмірі 18% та військового збору - 1,5%.

Відтак, розрахунок заборгованості позивача з урахуванням індексу інфляції та 3% річних, а також пені, з яким погодився суд першої інстанції, проведено невірно.

Також зазначає, що рішенням районного суду задоволено позовні вимоги у розмірі 55 553,84 грн за 2022 2023 роки, проте дане рішення не містить чіткої позиції відносно суми, яка стягується з відповідача у відповідності до заявлених вимог, не зрозуміло що включено до неї

Просив рішення районного суду скасувати та ухвалити нове, яким: стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Край» на користь ОСОБА_1 заборгованість по орендній платі за користування земельною ділянкою за 2022-2023 рік згідно Договору оренди землі № б/н від 25.08.2015 земельної ділянки кадастровий номер року року (щодо 5320485300:00:002:0178) у сумі 23021,11 грн. та по Договору оренди землі № б/н від 25.08.2015 (щодо земельної ділянки 5320485300:00:002:0181) в сумі 23057 грн. 25 грн.

В іншій частині позовних вимог прохав суд відмовити.

Відзив на апеляційну скаргу в порядку, передбаченому ст. 360 ЦПК України, до суду апеляційної інстанції не надходив.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 360 ЦПК України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення місцевого суду в межах доводів і вимог апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов наступного висновку.

Частиною третьою статті 3 ЦПК України встановлено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно частин першої, другої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є власницею двох земельних ділянок сільськогосподарського призначення (кадастровий номер 5320485300:00:002:0181, кадастровий номер 5320485300:00:002:0178) на підставі державних актів на право приватної власності.

25.08.2015 року між ОСОБА_1 та СТОВ «МРІЯ» укладено Договори оренди землі, відповідно до яких орендодавець надав, а орендар прийняв в строкове платне користування земельні ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (кадастровий номер 5320485300:00:002:0181, кадастровий номер 5320485300:00:002:0178), які розташовані на території Плішивецької сільської ради.

Згідно п. 8 договорів оренди землі, договори укладено на 7 років.

Відповідно до Додаткових угод № б/н від 02.01.2018 р. до договорів оренди землі, зі згоди Орендодавця Орендар передав, а Новий орендар приймав на себе права та обов`язки сторони (Орендаря), передбачені в Договорах оренди, де Новий орендар - ТОВ «Агро-край», з орендна плата вноситься Орендарем в розмірі 10% від нормативної грошової земельної ділянки, що складає 13655,35 грн за рік оренди.

Пунктом 14 договорів оренди землі сторони визначили, що у разі невнесення орендної плати у строки, визначені цим договором, справляється пеня у розмірі 0,01% від несплаченої суми за кожен день прострочення.

Оскільки строк дії укладених між сторонами договорів оренди землі закінчувався після введення в Україні воєнного стану, тому у відповідності до пункту 27 розділу X «Перехідні положення» ЗК України, який діяв у період із 07 квітня 2022 року до 19 листопада 2022 року, вказані договори вважаються поновленими на один рік без волевиявлення сторін і без внесення відомостей про поновлення договору до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, права та обов`язки сторін за таким договором підлягають виконанню.

Факт заборгованості відповідачем не заперечується, проте вважає, що Згідно довідок-розрахунків по орендній платі за землю, наданих ТОВ «Агро-Край», заборгованість з орендної плати перед орендодавцем ОСОБА_1 станом на 04.04.2024 становить 23021,11 - за земельну ділянку кадастровий номер 5320485300:00:002:0178 та 23057,25 грн - за земельну ділянку кадастровий номер 5320485300:00:002:0181 а всього 46 302,98 грн.

Колегія суддів критично оцінює надані довідки-розрахунки, оскільки з вказаних довідок не вдається за можливе встановити яка сума орендної плани зараховувалась відповідачем, за який саме період вказана заборгованість, чи були відраховані із зазначеної суми податки на доходи фізичних осіб (ПДФО) у розмірі 18% та військового збору - 1,5%.

Інших доказів відповідачем суду не надано.

Щодо доводів відповідача неправильність розрахунку загальної заборгованості за договорами оренди землі.

Відповідно до частин першої-третьої статті 21 Закону України «Про оренду землі» Орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі.

Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

Орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату належать до істотних умов договору оренди землі (частина перша статті 15 Закону України «Про оренду землі»).

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог та умов - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (частина перша статті 509 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 792 ЦК України за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов`язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату.

Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Правовими наслідками порушення зобов`язання є, зокрема, сплата неустойки (пункт 3 частини першої статті 611 ЦК України).

Відповідно до частин першої, третьої статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина перша статті 612 ЦК України).

Відповідно до статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Нарахування інфляційних втрат та 3% річних на суму боргу входять до складу грошового зобов`язання та є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання як спосіб захисту грошового інтересу і полягає у відшкодуванні грошових втрат кредитора від знецінення грошових коштів у наслідок інфляції та отримані компенсації за неналежне виконання зобов`язань (див. постанови Великої Палати Верховного суду від 19.06.2019 № 703/2718/16, від 19.06.2019 № 646/14523/15).

Згідно вимог підпунктів 163.1.1, 163.1.2 пункту 163.1 статті 163, пункту 164.1 статті 164, пункту 170.1 статті 170 Податкового кодексу України оренда плата за землю входить до бази оподаткування доходів резидентів - фізичних осіб та оподатковуються орендарем, як податковим агентом орендодавця, під час їх нарахування (виплати) за ставкою, визначеною пунктом 167.1 статті 167 цього Кодексу.

До доходів, які не включаються до розрахунку загального місячного (річного) оподатковуваного доходу, визначених статтею 165 Податкового кодексу України, сума нарахувань в порядку статті 625 ЦК України та неустойки (штрафу, пені) не входить.

Таким чином, доводи апеляційної скарги, що такі нарахування мають проводиться після утримання податку на доходи фізичних осіб та військово збору не відповідає наведеним нормам матеріального права та відхиляються апеляційним судом.

Колегія суддів також не погоджується з доводами апеляційної скарги щодо визначення розміру простроченої заборгованості по орендній платі, як бази для нарахування індексу інфляції, 3% річних та пені, відповідно до погодженого сторонами розміру - по 10% від нормативно-грошової оцінки земельної ділянки за кожну земельну ділянку позивача, оскільки сума заявлена відповідачем у розмірі 23051,21 за земельну ділянку кадастровий номер 5320485300:00:002:0181 та за та за земельну ділянку кадастровий номер 5320485300:00:002:0178 у розмірі 23021,11 грн не знайшли свого обґрунтування.

За вказаних обставин колегія суддів не вбачає підстав для зміни оскаржуваного судового рішення в частині визначення розміру заборгованості з урахуванням індексу інфляції та 3% річних, а також пені, яке відповідає наведеним нормам матеріального права та умовам, укладених між сторонами договорів оренди землі, та доводами апеляційної скарги представника відповідача не спростовується.

В апеляційній скарзі відсутні посилання на істотні обставини та відповідні докази, з якими процесуальне законодавство пов`язує можливість скасування чи зміни судового рішення.

За вказаних обставин колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення районного суду, яке відповідає нормам матеріального права та умовам, укладених між сторонами договорів оренди землі, доводами апеляційної скарги не спростовується.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до вимог ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду постановлено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, тому апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - без змін.

Рішення в частині правомірності розміру витрат на правничу допомогу не оскаржувалось, а тому, відповідно до приписів ст.367 ЦПК України, його законність і обґрунтованість апеляційним судом не перевіряється.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, №4909/04, §58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року), (Проніна проти України, №63566/00, §23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

З підстав вищевказаного, колегія суддів вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу - без задоволення, а рішення суду - без змін, оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки у задоволенні апеляційної скарги відмовлено, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи немає.

Керуючись ст.ст. 367,374,375, 383 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Край» - залишити без задоволення.

Рішення Гадяцького районного суду Полтавської області від 04 жовтня 2024 року – залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.

Якщо в судовому засіданні оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 13 жовтня 2026 року.

Головуючий-суддя Т. В. Одринська

Судді: О.О. Панченко

В.П. Пікуль