Постанова від 12 жовтня 2026 р. у справі №528/980/25 — Полтавський апеляційний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 528/980/25 Номер провадження 22-ц/814/1646/26Головуючий у 1-й інстанції Татіщева Я. В. Доповідач ап. інст. Одринська Т. В.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 жовтня 2026 рокум. Полтава

Полтавський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого судді: Одринської Т.В.,

суддів: Панченка О.О., Пікуля В.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором

за апеляційною скаргою ОСОБА_1

на рішення Гребінківського районного суду Полтавської області від 25 листопада 2025 року,

В С Т А Н О В И В:

У серпні 2025 року позивач, ТОВ «Споживчий центр» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування позову вказано, що ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 09.07.2024 уклали Кредитний договір (оферти) № 09.07.2024-100000923. Відповідно до умов Договору Позичальнику надано кредит у розмірі 12000 грн, що підтверджується квитанцією про видачу коштів від 09.07.2024, строком на 140 днів. Процентна ставка - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 1% за 1 (один) день користування Кредитом, яка застосовується протягом всього строку, на який надається Кредит.

Відповідно до Договору від 09.07.2024 та квитанції про перерахунок коштів кредитодавцем надано позичальнику кредит у розмірі 12000 грн на строк, зазначений в умовах кредитного договору.

ОСОБА_1 , 09.07.2024 отримав кредитні кошти у розмірі 12000 грн, отже позивач вважає, що свої зобов`язання за Договором виконав в повному обсязі.

У свою чергу відповідач свої зобов`язання за Договором належним чином не виконує, у зв`язку з чим станом на момент пред`явлення позову утворилась заборгованість у розмірі 29518,16 грн, чим порушуються права та інтереси ТОВ «Споживчий центр».

Також товариство вказувало на те, що відповідачем у справі були здійснені заходи, спрямовані на визнання боргу, а саме: проведена часткова сплата по вищезазначеному кредитному договору на суму 7379,42 грн від 16.08.2024. Під час формування довідки про заборгованість та розрахунку суми позовних вимог, позивачем було враховано суми здійснених відповідачем часткових сплат.

Враховуючи викладене, просив суд стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» заборгованість за Кредитним договором № 09.07.2024-100000923 від 09.07.2024 у розмірі 29518,16 грн та судові витрати.

Рішенням Гребінківського районного суду Полтавської області від 25 листопада 2025 року позов ТОВ «Споживчий центр» - задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» заборгованість за Кредитним договором № 09.07.2024-100000923 від 09.07.2024 у розмірі 21 598,13 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» судовий збір у розмірі 1767,66 грн.

В іншій частині позовних вимог - відмовлено.

Рішення суду мотивовано доведеністю позовних вимог в частині укладення спірного договору та нарахування процентів. Однак, задовольняючи позовні вимоги частково, районний суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову в частині комісії та стягнення пені.

Не погодившись з вказаним рішенням, його в апеляційному порядку ОСОБА_1 .

Посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення місцевого суду та ухвалити нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд, зменшивши суму позову, не навів жодного мотивованого розрахунку, самостійно визначивши суму до стягнення, не обґрунтувавши її жодним доказом.

Зазначає, що позивачем крім розрахунку заборгованості, до суду не надано жодного доказу, який би дозволяв перевірити правильність нарахування заборгованості.

Вказує, що районний суд визначивши положення Договору в частині нарахування комісії – нікчемним, не виключив зазначені суми з остаточного розрахунку.

Вважає, що позивач здійснював нарахування процентів за користування кредитом після спливу строку кредитування.

Прохав суд відмовити в задоволені позову в повному обсязі.

У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ «Споживчий центр» зазначає, що відповідачем та позивачем було досягнуто згоди щодо усіх істотних умов правочину (кредитного договору), та підписано відповідачем одноразовим ідентифікатором, що підтверджується належними доказами.

Позивачем було перераховано кошти на картковий рахунок відповідача за допомогою інтернет-еквайрингу. Згідно договору про надання послуг еквайрингу, порядок здійснення платіжної операції відбувався за допомогою інформаційного обміну електронними повідомленнями між програмно-технічними комплексами позивача та надавачем послуг еквайрингу.

Вважає, що позивач надав на підтвердження доказ видачі кредитних коштів, що є первинним платіжним документом у розумінні Закону України «Про платіжні послуги», оскільки містить усі відомості щодо платіжної операції у відповідності вищезазначеного закону, а відтак – належним та допустимим доказом видачі коштів відповідачу.

Крім того, вказує на те, що матеріали справи не містять жодних розрахунків, які б спростовували правильність розрахунків заборгованості долучених до матеріалів справи позивачем.

Звертає увагу, що оскільки ТОВ «Споживчий центр» не є банківською установою, а має статус фінансової установи, яка здійснює господарську діяльність з надання фінансових послуг, зокрема надання кредитів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, без відкриття рахунку, тому не може надати первинні банківські документи, а відтак наданий суду позивачем розрахунок є належним та допустимим доказом заборгованості та її розміру у справі.

Вказує, що загальні витрати за споживчим є співмірними, враховуючи строк кредитування та жодних нарахувань поза межами строку кредитування, зокрема не заявлялись.

Крім того, вказує, що за відсутності доказів оскарження відповідачем умови договору щодо встановлення комісії, відсутні підстави для відмови у стягненні вказаного платежу з відповідача.

Окрім того, керуючись Законом України № 3498-IX від 22.11.2023 «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» були внесені зміни до ЗУ "Про споживче кредитування", зокрема до Прикінцевих та Перехідних положень, вважає, що договорами укладеними з 24.01.2024 року, кредиторам дозволено здійснювати нарахування неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, передбачених договором про споживчий кредит за прострочення виконання зобов`язань.

Прохав апеляційну скаргу залишити без задоволення, ва рішення районного суду – без змін.

Частиною тринадцятою статті 7 ЦПК України визначено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Згідно з частиною першою статті 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Відповідно до частини першої статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Враховуючи категорію справи, ціну позову розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення місцевого суду, доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов наступного висновку.

У відповідності з ч.1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно вимог ст. 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно п.1 ч.1 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно ч.1 ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом встановлено, що 09.07.2024 року ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 уклали Кредитний договір (оферти) № 09.07.2024-100000923.

Відповідно до умов Договору Позичальнику надано кредит у розмірі 12000 грн, що підтверджується квитанцією про видачу коштів від 09.07.2024, строком на 140 днів. Процентна ставка - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 1% за 1 (один) день користування Кредитом, яка застосовується протягом всього строку, на який надається Кредит (а.с. 17-24).

Згідно з наданим ТОВ "Споживчий центр" розрахунком заборгованості, заборгованість відповідача за вказаним кредитним договором за період з 09.07.2024 року по 25.11.2024 року становить 29518,16 грн, що складається з заборгованості по тілу кредиту в розмірі 11700,58 грн, за процентами в розмірі 12297,58 грн, 5520,00 грн неустойка (а.с.15).

Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив з того, що вимоги про стягнення основного боргу та нарахованих відсотків за кредитним договором є обґрунтованими та підтвердженими доказами, у зв`язку з чим підлягають задоволенню.

Водночас у частині стягнення неустойки суд відмовив, пославшись на п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, відповідно до якого на період воєнного стану та 30 днів після його припинення позичальник звільняється від відповідальності у вигляді неустойки (штрафу, пені), а вже нараховані такі суми підлягають списанню.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом та не заперечується відповідачем, що 09.07.2024 між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 09.07.2024-100000923.

Відповідно до умов Договору Позичальнику надано кредит у розмірі 12000 грн, що підтверджується квитанцією про видачу коштів від 09.07.2024, строком на 140 днів. Процентна ставка - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 1% за 1 (один) день користування Кредитом, яка застосовується протягом всього строку, на який надається Кредит.

Позивач ТОВ «Споживчий центр» свої зобов`язання за Договором виконав в повному обсязі.

В свою чергу ОСОБА_1 свої зобов`язання за Договором належним чином не виконує, у зв`язку з чим утворилась заборгованість.

Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин.

Статтями 526, 530 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін), якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.11, ч.2 ст.509 ЦК України підставами виникнення зобов`язань є договори та інші правочини.

Згідно статей 626, 627ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір (оферту), відповіді про прийняття цієї пропозиції (акцепту), яка має бути повною і безумовною (статті 640-642 ЦК України).

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (статті1054,1055 ЦК України).

Відповідно до частин першої, другої статті 207ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Положеннями статті 204 ЦК України закріплено презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі не спростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню (постанова Верховного Суду від 30.05.2018 у справі №191/5077/16-ц, постанова Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі №2-383/2010).

Згідно статей 12,13,81ЦПК України обов`язок доказування та подання доказів покладається на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

З матеріалів справи вбачається, що 09.07.2024 року між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 09.07.2024-100000923.

Відповідно до умов Договору Позичальнику надано кредит у розмірі 12000 грн, що підтверджується квитанцією про видачу коштів від 09.07.2024, строком на 140 днів. Процентна ставка - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 1% за 1 (один) день користування Кредитом, яка застосовується протягом всього строку, на який надається Кредит.

Позивач ТОВ «Споживчий центр» свої зобов`язання за Договором виконав в повному обсязі.

В свою чергу ОСОБА_1 свої зобов`язання за Договором належним чином не виконав, у зв`язку з чим утворилась заборгованість.

Колегія суддів погоджується із правильним висновком суду першої інстанції, оскільки матеріалами справи підтверджується факт укладення між сторонами кредитного договору та отримання відповідачем кредитних коштів, водночас остання належним чином не виконала взяті на себе зобов`язання щодо своєчасного повернення кредиту та сплати відсотків за користування ним. Надані позивачем докази свідчать про наявність заборгованості за основною сумою боргу та нарахованими відсотками, тоді як відповідачем не подано належних і допустимих доказів на спростування розрахунку заборгованості, не надано контррозрахунку та не доведено відсутності кредитних зобов`язань перед позивачем.

Разом із цим, суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у задоволенні позовних вимог у частині стягнення неустойки, оскільки відповідно до пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України на період дії воєнного стану та протягом тридцяти днів після його припинення позичальник звільняється від обов`язку сплати неустойки (штрафу, пені) за прострочення виконання грошового зобов`язання за кредитним договором. Враховуючи, що заявлена до стягнення неустойка була нарахована під час дії воєнного стану, підстави для її стягнення відсутні.

За таких обставин суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову та стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором у розмірі 21598,13 грн, що складається із заборгованості за основною сумою кредиту та нарахованими відсотками, оскільки саме такий розмір заборгованості підтверджується наявними у справі доказами та не був належним чином спростований відповідачем.

Колегія суддів зазначає, що інші доводи, які викладені в апеляційній скарзі, не можуть бути взяті до уваги судом апеляційної інстанції, оскільки вони фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці.

Крім цього, зазначене також узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, відповідно до якої пункт перший статті 6Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.

Тому, вирішуючи даний спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов`язки сторін, обставини по справі, перевірив доводи і дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджені письмовими матеріалами справи та поясненнями учасників процесу.

Таким чином, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи, а тому задоволенню вони не підлягають.

Відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки у задоволенні апеляційної скарги відмовлено, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи немає.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382-384 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – залишити без задоволення.

Рішення Гребінківського районного суду Полтавської області від 25 листопада 2025 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня її проголошення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

У разі розгляду справи без повідомлення учасників справи, постанова може бути оскаржена протягом тридцяти днів з моменту виготовлення повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 13 жовтня 2026 року.

Головуючий Т.В. Одринська

Судді: О.О. Панченко

В.П. Пікуль