Постанова від 11 жовтня 2026 р. у справі №553/1413/26 — Полтавський апеляційний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 553/1413/26 Номер провадження 22-ц/814/4041/26Головуючий у 1-й інстанції Тимчук Р. І. Доповідач ап. інст. Карпушин Г. Л.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 жовтня 2026 рокум. Полтава

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справах Полтавського апеляційного суду в складі: головуючого (судді-доповідача): Карпушина Г.Л., суддів: Бутенко С.Б., Обідіної О.І., при секретарі судового засідання Буйновій О.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Подільського районного суду м. Полтави від 24 червня 2026 року у справі за заявою ОСОБА_1 про скасування судового наказу,-

в с т а н о в и в :

У червні 2026 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про скасування судового наказу, в якій просив скасувати судовий наказ, виданий Подільським районним судом міста Полтави 26.05.2026 року по справі № 553/1413/26.

Ухвалою Подільського районного суду м. Полтави від 24 червня 2026 року заяву ОСОБА_1 про скасування судового наказу від 26.05.2026 року по справі № 553/1413/26 (провадження № 2-н/553/667/2026) - повернуто без розгляду заявнику.

В апеляційній скарзі на ухвалу Подільського районного суду м. Полтави від 24 червня 2026 року, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить скасувати ухвалу суду першої інстанції, скасувати судовий наказ по справі № 553/1413/26, а також постановити окрему ухвалу відносно судді Тимчука Р.І.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що судом першої інстанції не було враховано, що апелянт звільнений від сплати судового збору за подачу заяви про скасування судового наказу на підставі ч.3 ст. 22 ЗУ «Про захист прав споживачів»

Судове засідання в суді апеляційної інстанції проводилося в порядку спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи. На момент розгляду справи був присутній боржник, інші особи по справі будучи належним чином та завчасно повідомленими про час та місце слухання справи в судове засідання не з`явилися.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення боржника, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно п.1 ч.1 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно ч.1 ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Повертаючи без розгляду заяву ОСОБА_1 про скасування судового наказу, виданого 26.05.2026, районний суд виходив з того, що до заяви про скасування судового наказу у порушення вимог п.1 ч.5 ст.170 ЦПК України не долучено документ про сплату судового збору.

Колегія суддів погоджується із висновком районного суду з огляду на наступне.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (ч. 1 ст. 5 ЦПК України).

Право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави (п. 53 рішення від 19 червня 2001 року у справі «Креуз проти Польщі», заява № 28249/95).

Згідно ч. 2 ст. 170 ЦПК України, заява про скасування судового наказу подається в суд у письмовій формі.

Відповідно ч. 3 ст. 170 ЦПК України заява про скасування судового наказу має містити:

1) найменування суду, до якого подається заява; 2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) заявника і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України заявника та боржника, реєстраційний номер облікової картки платника податків заявника та боржника (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта заявника та боржника (для фізичних осіб - громадян України), відомості про наявність або відсутність електронного кабінету; 3) ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) представника боржника, якщо заява подається представником, його місце проживання або місцезнаходження; 4) наказ, що оспорюється; 5) зазначення про повну або часткову необґрунтованість вимог стягувача.

Відповідно до ч. 3 ст. 171 ЦПК України, у разі відсутності підстав для повернення заяви про скасування судового наказу, суддя постановляє ухвалу про скасування судового наказу, в якій роз`яснює заявнику (стягувачу) його право звернутися до суду із тими самими вимогами в порядку спрощеного позовного провадження.

Відповідно до п. 1 ч. 5 ст. 170 ЦПК України до заяви про скасування судового наказу додається документ, що підтверджує сплату судового збору.

Згідно ч. 1 ст. 1 Закону України «Про судовий збір», судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом.

Згідно ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Ставка судового збору за подання заяви про скасування судового наказу, згідно ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», становить 0,05 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто 166,40 грн., та враховуючи, що заяву було подано через "Елетронний суд" судовий збір склав 133,12 грн.

Однак, як вірно встановлено судом першої інстанції, до заяви про скасування судового наказу ОСОБА_1 не було додано документ, що підтверджує сплату судового збору.

Згідно ч. 6 ст. 170 ЦПК України, у разі подання неналежно оформленої заяви про скасування судового наказу суддя постановляє ухвалу про її повернення без розгляду не пізніше двох днів з дня її надходження до суду.

Оскільки заявником не було сплачено судовий збір за подання заяви про скасування судового наказу та не надано документів, які дають право на звільнення від його сплати, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про необхідність повернення заяви про скасування судового наказу без розгляду.

Необґрунтованими при цьому є доводи апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції не було враховано, що апелянт є звільненим від сплати судового збору на підставі ч.3 ст. 22 ЗУ «Про захист прав споживачів»

Так, Закон України «Про захист прав споживачів» регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.

Згідно з пунктом 22 статті 1 Закону споживач - це фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

Згідно пункту 17 частини першої статті 1 Закону послуга - це діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб.

Згідно із частиною третьою статті 22 Закону України споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов`язані з порушенням їх прав.

Тобто, законодавець не тільки надає пільги цієї категорії учасників спору, але й чітко зазначає, в якому саме випадку вони звільняються від сплати судового збору - за позовами, пов`язаними з порушенням їх прав.

Отже, за змістом частини 3 статті 22 ЗУ «Про захист прав споживачів» споживачі звільняються від сплати судового збору у разі, коли вони мають статус позивача. Поширення правил цієї норми на боржників у спорах, які вирішуються в порядку наказного провадження, закон не містить.

Вказана позиція підтримана Верховним Судом в ухвалі від 08 березня 2023 року у справі № 686/15858/22 (провадження № 61-1850ск23) у подібних за змістом правовідносинах.

У справі, що розглядається стягувачем є ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго».

У наказному провадженні, сторонами в якому є заявник та боржник, ОСОБА_1 не має статусу позивача, а тому не є особою, яка звільнена від сплати судового збору при поданні заяви про скасування судового наказу відповідно до частини 3 статті 22 Закону «Про захист прав споживачів».

Колегія суддів також звертає увагу заявника на те, що законом не передбачено звільнення від сплати судового збору за вимогою про скасування судового наказу, а доказів наявності підстав, передбачених положеннями ст. 8 Закону України «Про судовий збір», для звільнення ОСОБА_1 від сплати судового збору, обставин для відстрочення або розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру, останнім не надано.

Таким чином, постановляючи ухвалу про повернення без розгляду заяви ОСОБА_1 про скасування судового наказу, суд першої інстанції, керуючись нормами ст. 170 ЦПК України, правильно застосував наслідки до неналежним чином оформленої заяви.

Статтями 170-171 ЦПК України, якими урегульовано процедуру подання та розгляду заяви про скасування судового наказу, не передбачено залишення заяви про скасування судового наказу без руху для усунення її недоліків.

Також колегія суддів звертає увагу апелянта, що з огляду на вимоги ч. 6 ст. 170 ЦПК України, повернення заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, які стали підставою для її повернення.

Слід також зазначити, що апеляційний суд відповідно до ст.351, ст.352 ЦПК України з огляду на предмет апеляційного оскарження не наділений повноваженнями ухвалювати рішення про скасування судового наказу, тому поставлена заявником вимога в апеляційній скарзі про скасування судового наказу не ґрунтується на законі.

Інші докази та обставини, на які посилається заявник в апеляційній скарзі, були предметом дослідження судом першої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановлені судом дотримані норми процесуального права.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення.

За вказаних обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно й всебічно досліджено та надано оцінку обставинам по справі, а ухвалу районного суду постановлено з додержанням норм процесуального права, підстав для її скасування немає.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,-

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Ухвалу Подільського районного суду м. Полтави від 24 червня 2026 року – залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 30 днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст постанови виготовлено 12 жовтня 2026 року.

Головуючий суддя : __________________________ Г.Л. Карпушин

Судді: __________________ С.Б. Бутенко_________________ О.І. Обідіна