Постанова від 23 вересня 2026 р. у справі №553/5527/25 — Полтавський апеляційний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 553/5527/25 Номер провадження 22-ц/814/2406/26Головуючий у 1-й інстанції Тимчук Р. І. Доповідач ап. інст. Панченко О. О.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 вересня 2026 рокум. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого судді Панченка О.О.,

суддів Одринської Т.В., Пікуля В.П.

при секретарі Чемерис А.К.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1

на рішення Подільського районного суду м. Полтави від 12 лютого 2026 року ухвалене у складі головуючого судді Тимчук Р.І., повний текст судового рішення виготовлено – дати не вказано

у справі за позовом ТОВ «Дебт Форс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

В С Т А Н О В И В :

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Зміст позовних вимог

У грудні 2025 року представник ТОВ «Дебт Форс» звернувся до Подільського районного суду м. Полтави з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Просив стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором № 0661585258 від 26.08.2019 року у розмірі 97934,10 грн., яка складається з наступного: 5999,98 грн. – сума заборгованості за тілом кредиту та 91934,12 грн. – сума заборгованості за відсотками, та судові витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви у розмірі 2422,40 грн. та витрати на професійну правову допомогу у розмірі 25000,00 грн.

Позов мотивовано тим, що відповідачем порушено договірні зобов`язання в частині своєчасного повернення кредитних коштів та сплати відсотків.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Подільського районного суду м. Полтави від 12 лютого 2026 року позов ТОВ «Дебт Форс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості – задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) на користь ТОВ «Дебт Форс» (код ЄДРПОУ 43577608, 02095, м. Київ, вул. Княжий Затон, буд. 9, прим. 369, офіс 1) заборгованість за кредитним договором № 0661585258 від 26.08.2019 року у розмірі 97934,10 грн. та судові витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви у розмірі 2422,40 грн. та витрати на правову допомогу у розмірі 3000,00 грн., а всього 103356,50 грн.

Короткий зміст вимог та доводів апеляційної скарги

Не погодившись із вказаним рішенням, представник ОСОБА_1 – адвокат Цокало Т.М. оскаржила його в апеляційному порядку.

В апеляційній скарзі, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить рішення суду першої інстанції змінити шляхом зменшення заборгованості за кредитним договором № 0661585258 від 26.08.2019 року з 97934,10 грн. до 9149,98 грн.;

- судових витрат зі сплати судового збору за подання позовної заяви з 2422,40 грн. до 226,32 грн;

- витрат на правову допомогу з 3000,00 грн. до 2335,75 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Дебт Форс» (місцезнаходження юридичної особи: вулиця Княжий Затон, будинок 9, прим.369, офіс 1, місто Київ, Україна, поштовий індекс: 02095, код ЄДРПОУ: 43577608) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , понесені останнью в суді першої інстанції судові витрати на правничу допомогу в розмірі 9810,14 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Дебт Форс» (місцезнаходження юридичної особи: вулиця Княжий Затон, будинок 9, прим.369, офіс 1, місто Київ, Україна, поштовий індекс: 02095, код ЄДРПОУ: 43577608) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , понесені останньою в суді апеляційної інстанції судовий збір в розмірі 3294,11 грн. та правничу допомогу в розмірі 4000,00 грн

В обґрунтування скарги зазначає, що зі змісту укладеного між сторонами договору ( пропозиція (акцепт оферти) на отримання траншу згідно Заявки-анкети №000000000007737 від 05.01.2020 року в рамках Договору про надання позики №0661585258 від 26.07.2019 р.) вбачається, що кредит надається строком на 30 днів - з 05 січня 2020 року по 05 лютого 2020 року включно.

Матеріали справи не містять доказів того, що позичальник ініціював продовження строку користування кредитом, зміну дати повернення всієї суми кредиту.

У разі неповернення кредитних коштів у визначений договором 30-ти денний термін, договір та правила позивача надання грошових коштів у позику передбачають сплату пені у розмірі 1,75 % від несвоєчасно сплаченої суми за кожен день прострочення ( п.5,3 Договору. За таких обставин, не повернення позичальником кредитних коштів у зазначений договором строк, за відсутності активних дій відповідача направлених на зміну кінцевої дати повернення кредиту, є неправомірною поведінкою боржника, а саме не повернення кредиту у визначений договором строк, що включає право кредитодавця нараховувати після спливу 30-ти денного періоду кредитування проценти за користування кредитними коштами визначені у розмірі встановленому договором.

Вказує, що нарахування кредитором відсотків після закінчення строку кредитування суперечить умовам кредитування і нормам ст. 1048 ЦК України . Оскільки після закінчення строку кредитування у позикодавця відсутні правові підстави нараховувати передбачені договором проценти, вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості по процентах за користування кредитом за період з 05.02.2020 р. не підлягає до задоволення.

Відповідно до розрахунку заборгованості по договору надання позики № 0661585258 від 26 серпня 2019 року, проведеного ТОВ «Інфінанс», нарахування процентів здійснювалось з 05 січня 2020 року по 14 липня 2021 року, тобто більше ніж на за 30 днів, що перевищує строк, на який надавалась позика, доказів того, що позичальник ініціював продовження строку користування позикою та зміну дати повернення всієї суми кредиту сторонами не надано. Позивачем не заявлено вимогу в частині стягнення з відповідача прострочених процентів, нарахованих на підставі ч.2 ст. 625 ЦК України, 3% річних та інфляційних збитків. Враховуючи викладене, заявлені позовні вимоги підлягають частковому задоволенню шляхом стягнення з відповідача, заборгованості в сумі 9149,98 грн, з яких заборгованості за тілом кредиту в розмірі 5999,98 грн. та відсотків відповідно до умов договору 3150,00 грн., виходячи з розрахунку: 6000,00 грн. (тіло кредиту) х 1,75% (базова відсоткова ставка) х 30 днів (строк кредитування). В інший частині позивних вимог необхідно відмовити за недоведеністю.

21.04.2026 року представник ТОВ «Дебт Форс» Костюченко М.І. надала Полтавському апеляційному суду відзив на апеляційну скаргу в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Відповідно до частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів дослідивши матеріали справи та перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, приходить до наступного висновку.

Встановлені обставини справи

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, що 26.08.2019 року ТОВ «Інфінанс» та відповідач уклали кредитний договір № 0661585258.

14.07.2021 року укладено договір № 14-07/21 відповідно до якого ТОВ «Інфінанс» відступило на користь ТОВ «Вердикт Капітал» права вимоги за кредитними договорами, в т.ч. за договором № 0661585258.

15.02.2023 року укладено договір № 15-02/23 відповідно до якого ТОВ «Вердикт Капітал» відступило на користь ТОВ «Кампіс Лігал» права вимоги за кредитними договорами, в т.ч. за договором № 0661585258. 11.05.2023 року укладено договір № 11-05/23 відповідно до якого ТОВ «Кампіс Лігал»» відступило на користь ТОВ «Дебт Форс» права вимоги за кредитними договорами, в т.ч. за договором № 0661585258.

Відповідач не надала своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом та відсотками відповідно до умов договору, що має відображення у розрахунках заборгованості за договором.

У зв`язку з зазначеними порушеннями зобов`язань за кредитним договором відповідач має заборгованість у розмірі 97934,10 грн., яка складається з наступного: 5999,98 грн. – сума заборгованості за тілом кредиту та 91934,12 грн. – сума заборгованості за відсотками.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції зазначив, що позов є обґрунтований, заборгованість підтверджується матеріалами справи та підлягає стягненню з відповідача.

Колегія суддів вважає такий висновок місцевого суду вірним з наступних підстав.

Застосування норм права, що регулюють спірні правовідносини

За змістом статей 626 ,628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

За правилом частини першої статті 205 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до частин 1, 2 статті 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Загальні правила щодо форми договору визначено статтею 639 ЦК України, згідно з якою: договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Відповідно до статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Згідно з п. 6 ч. 1ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію», електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Відповідно до ч. 3 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини четверта статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

За правилом частини восьмої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію», у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Частиною першою статті 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У відповідності до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

За змістом ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Одним із видів порушення зобов`язання є прострочення невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконання з настанням цієї події.

Таким чином, відповідач зобов`язаний виконувати умови кредитних договорів у відповідності до їх умов та вимог законодавства.

Частиною першою статті 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях (ч. 6 ст. 81 ЦПК України), обґрунтування вимог учасників справи та обставин, які мають значення для справи, повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів (ст. 76-79 ЦПК України).

Дослідивши наявні у матеріалах справи докази та враховуючи вищенаведені норми права апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку щодо доведеності позивачем факту укладення кредитного договору № 0661585258 від 26.08.2019 року який містить основні істотні умови, характерні для такого виду договорів, зазначено суму кредиту, дату його видачі, строк надання коштів, розмір процентів, умови кредитування.

Його підписано Підбуртною О.О. з використанням позичальником електронного підпису.

Підписанням договору відповідач підтвердила, що вона ознайомленя з усіма його істотними умовами та їй була надана вся інформація, передбачена вимогами чинного законодавства.

При укладенні кредитного договору відповідач сама надала відомості, які її ідентифікують: свої прізвище, ім`я, по батькові, паспортні дані, ідентифікаційний номер, адресу проживання, номер телефону, номер банківської картки. Саме на вказаний нею номер телефону було направлено одноразовий ідентифікатор, яким відповідач скористалася, ввівши у відповідне поле на сайті товариства, тим самим підписавши договір.

В порушення умов кредитного договору, відповідач свої зобов`язання не виконала, а саме не здійснила у повному осбязі погашення заборгованості за кредитом у встановленому договором порядку та в строки, у зв`язку з чим у відповідача виникла заборгованість.

Суду не надано доказів повернення наданих кредитних коштів чи сплати сум відсотків повністю або частково, чи в іншому розмірі. Будь-яких інших належних та допустимих доказів щодо безпідставності вимог позивача, погашення заборгованості не надано.

Правильності нарахування заборгованості за кредитним договором відповідач не спростувала, контррозрахунок не надала.

Кредитний договір, укладений між відповідачем та первісним кредитором, а також договори відступлення прав вимоги у встановленому порядку недійсними не визнані, тобто в силу положень статті 204 ЦК України діє презумпція правомірності указаних правочинів.

У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли унаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

За змістом висновку Верховного Суду у постанові від 25 січня 2023 року у справі № 209/3103/21 саме на сторону відповідача покладено процесуальний обов`язок спростування розміру заборгованості, заявленого стороною позивача.

З наведеного вбачається, що розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції вірно визначив характер спірних правовідносин та норми матеріального права, що підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення по суті спору, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Апеляційна скарга не містить нових фактів чи засобів доказування, які б спростовували висновки суду першої інстанції. Наведені в апеляційній скарзі доводи фактично зводяться до переоцінки доказів на власну користь та незгоди апелянта з висновками суду першої інстанції, а тому не дають підстав для висновку про неправильне застосування місцевим судом норм матеріального і процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 374 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно зі статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а судове рішення - без змін.

Керуючись ст.ст.367, п.1 ч.1 ст. 374, ст.ст.375, 382 ЦПК України, суд -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Подільського районного суду м. Полтави від 12 лютого 2026 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 30 вересня 2026 року.

Головуючий О.О. Панченко

Судді Т.В. Одринська

В.П. Пікуль