Постанова від 12 жовтня 2026 р. у справі №383/1448/24 — Кропивницький апеляційний суд

ПОСТАНОВА

Іменем України

13 жовтня 2026 року м. Кропивницький

справа № 383/1448/24

провадження № 22-ц/4809/1411/26

Кропивницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

Мурашка С. І. (головуючий, суддя-доповідач), Дуковського О. Л., Карпенка О. Л.,

за участі секретаря – Бойко В. В.,

учасники справи:

позивач – ОСОБА_1 ,

відповідач – ОСОБА_2 ,

розглянув в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницькому в режимі відеоконференції цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 30 квітня 2026 року у складі судді Замши О. В. і

В С Т А Н О В И В:

Короткий зміст вимог позовної заяви

В листопаді 2024 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 та просила:

-розірвати договір оренди землі від 07 листопада 2014 року, укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 щодо земельної ділянки площею 8,3513 га, кадастровий номер 3520881200:02:000:0477, розташованої на території Кетрисанівської (колишньої Буховецької) сільської ради Кропивницького (колишнього Бобринецького) району Кіровоградської області, зареєстрований у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, номер запису про інше речове право 8947336;

-припинити право оренди земельної ділянки ОСОБА_2 щодо земельної ділянки площею 8,3513 га, кадастровий номер 3520881200:02:000:0477, розташованої на території Кетрисанівської (колишньої Буховецької) сільської ради Кропивницького (колишнього Бобринецького) району Кіровоградської області, зареєстрованого у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, номер запису про інше речове право 8947336, дата реєстрації 03.03.2015, підстава внесення запису - рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 19799154 від 05.03.2015, ОСОБА_3 , Реєстраційна служба Бобринецького районного управління юстиції Кіровоградської області, Кіровоградська область;

-стягнути на свою користь з ОСОБА_2 заборгованість з орендної плати за договором оренди земельної ділянки від 07 листопада 2014 року за період з 2019 по 2023 роки у розмірі 26 195,55 грн;

-стягнути на свою користь з ОСОБА_2 витрати по сплаті судового збору в розмірі на загальну суму 3 633,60 грн;

-стягнути на свою користь з ОСОБА_2 витрати на професійну правничу допомогу.

Позовна заява мотивована тим, що ОСОБА_1 є власницею земельної ділянки площею 8,3513 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 3520881200:02:000:0477.

07 листопада 2014 року позивач передала зазначену земельну ділянку ОСОБА_2 в оренду на строк 49 років.

Відповідно до умов вказаного договору орендна плата визначена в розмірі 3 % нормативної грошової оцінки земельної ділянки з урахуванням щорічної індексації та мала сплачуватися щорічно до 25 грудня.

Проте відповідач у період із 2019 по 2023 рік орендну плату позивачці не сплачував, чим систематично порушував умови договору та взяті на себе зобов`язання.

Згідно з витягом із технічної документації нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 174 637,01 грн, а загальний розмір заборгованості з орендної плати за зазначений період, за розрахунком позивачки, становить 26 195,55 грн.

Позивачка зазначала, що невиконання відповідачем обов`язку зі сплати орендної плати позбавляє її очікуваного доходу від використання належної їй земельної ділянки та становить істотне порушення умов договору, як наслідок, звернулась до суду з відповідним позовом.

Короткий зміст оскаржуваного рішення суду першої інстанції

Рішенням Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 30 квітня 2026 року позов ОСОБА_1 задоволено повністю.

Розірвано договір оренди землі від 07 листопада 2014 року, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 щодо земельної ділянки площею 8,3513 га, кадастровий номер 3520881200:02:000:0477, розташованої на території Кетрисанівської (колишньої Буховецької) сільської ради Кропивницького (колишнього Бобринецького) району Кіровоградської області, зареєстрований у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, номер запису про інше речове право 8947336.

Припинено право оренди земельної ділянки ОСОБА_2 щодо земельної ділянки площею 8,3513 га, кадастровий номер 3520881200:02:000:0477, розташованої на території Кетрисанівської (колишньої Буховецької) сільської ради Кропивницького (колишнього Бобринецького) району Кіровоградської області, зареєстрованого у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, номер запису про інше речове право 8947336, дата реєстрації 03.03.2015.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість з орендної плати за договором оренди земельної ділянки від 07 листопада 2014 року за період з 2019 по 2023 роки у розмірі 26 195 грн 55 коп.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 3 633 грн 60 коп відшкодування витрат по сплаті судового збору та 12 000 грн відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

Рішення суду мотивовано тим, що ОСОБА_2 упродовж 2019–2023 років систематично не сплачував орендну плату за користування земельною ділянкою.

При цьому, суд першої інстанції відхилив надану відповідачем розписку про сплату орендної плати наперед за 49 років, оскільки висновком почеркознавчої експертизи встановлено, що підпис від імені ОСОБА_1 виконаний іншою особою.

З урахуванням викладеного, врахувавши відсутність належних доказів сплати орендної плати, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати рішення Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 30 квітня 2026 року та ухвалити нове, яким в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити у повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції неповно з`ясував обставини справи, не надав належної оцінки доказам і неправильно застосував норми матеріального та процесуального права.

Зокрема, 07 листопада 2014 року між сторонами було укладено договір оренди земельної ділянки, а орендну плату відповідач сплатив наперед за весь строк оренди в сумі 294 000 грн, що підтверджується відповідною розпискою.

Крім того, 24 березня 2015 року ОСОБА_2 передав позивачці 85 000 грн у рахунок орендної плати за 2014–2024 роки, а тому заборгованість за спірний період відсутня.

Суд першої інстанції безпідставно не врахував пояснення ОСОБА_1 в межах іншої цивільної справи № 383/442/25, у якій вона визнавала отримання зазначених коштів саме як авансу орендної плати.

Суд першої інстанції помилково поклав в основу рішення висновок почеркознавчої експертизи щодо підпису позивачки на розписці від 07 листопада 2014 року, оскільки наявні сумніви в об`єктивності експертного дослідження.

Також, суд першої інстанції не з`ясував обставин сплати орендної плати за 2015–2018 роки та не врахував наданого ОСОБА_2 розрахунку, за яким загальна сума орендної плати за період із 07 листопада 2014 року до 31 грудня 2025 року становила 84 673,03 грн, що є меншою за передані позивачці 85 000 грн.

Відзив на апеляційну скаргу

Відзиву на апеляційну скаргу не надходило, що відповідно до ч. 3 ст. 360 ЦПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Розгляд справи у судовому засіданні в суді апеляційної інстанції

В судовому засіданні апеляційного суду, проведеного в режимі відеоконференції, представник відповідача адвокат Мельник О. В. підтримала доводи апеляційної скарги, представник позивача адвокат Бондаренко І. А. заперечувала проти доводів апеляційної скарги.

Позиція апеляційного суду щодо апеляційної скарги

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції у встановлених статтею 367 ЦПК України межах, суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Фактичні обставини справи, встановлені судом першої інстанції

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 є власницею земельної ділянки площею 8,3513 га, кадастровий номер 3520881200:02:000:0477, призначеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та розташованої на території Кетрисанівської сільської ради Кропивницького району Кіровоградської області, що підтверджується державним актом на право приватної власності на землю від 23 жовтня 2001 року та відомостями Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

07 листопада 2014 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено договір оренди зазначеної земельної ділянки строком на 49 років, право оренди за яким зареєстровано 03 березня 2015 року.

Відповідно до пунктів 8–10 договору орендна плата визначена в розмірі 3 % базової нормативної грошової оцінки земельної ділянки з урахуванням щорічної індексації та інфляції й підлягає сплаті щороку до 25 грудня.

Згідно з витягом із технічної документації від 19 листопада 2024 року нормативна грошова оцінка земельної ділянки становила 174 637,01 грн.

Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права

Частиною першою статті 526 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно пункту 1 частини першої статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

За змістом статті 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Згідно із частиною першою статті 15 Закону України «Про оренду землі» орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату відноситься до істотних умов договору оренди землі.

Відповідно до частин першої, другої статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

На вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених ЗК України) та іншими законами України (частина перша статті 32 Закону України «Про оренду землі»).

У пункті д) частини першої статті 141 ЗК України передбачено, що підставою припинення права користування земельною ділянкою є, зокрема, систематична несплата земельного податку або орендної плати.

До відносин, пов`язаних з орендою землі, застосовуються також положення ЦК України, при вирішенні судом питання щодо розірвання договору оренди землі за обставин систематичного невнесення орендної плати застосуванню також підлягають положення частини другої статті 651 ЦК України. Застосування такого правового наслідку, як розірвання договору судом, саме з підстави істотності допущеного порушення договору, визначеної через іншу оціночну категорію значну міру позбавлення того, на що особа розраховувала при укладенні договору, - відповідає загальним засадам цивільного законодавства, до яких за пунктом 6 частини першої статті 3 ЦК України належать, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (постанова Великої Палати Верховного Суду від 27 листопада 2018 року у справі № 912/1385/17 (провадження № 12-201гс18).

Підставою для розірвання договору оренди землі є систематична несплата орендної плати (два та більше випадки). При цьому, систематична сплата орендної плати не у повному обсязі, визначеному договором, тобто як невиконання, так і неналежне виконання умов договору, є підставою для розірвання такого договору, оскільки згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Подібний висновок викладено у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 березня 2019 року у справі № 183/262/17 (провадження № 61-41932сво18).

Об`єднана Палата Касаційного цивільного суду у постанові від 10 жовтня 2019 року у справі № 293/1011/16-ц (провадження № 61-29970сво18) дійшла висновку, що тлумачення пункту д) частини першої статті 141 ЗК України, частини другої статті 651 ЦК України свідчить, що «несплата орендної плати» охоплює випадки як невиплати орендної плати у цілому, так і її виплата у розмірі меншому, ніж визначеному договором (без урахування індексації, індексу інфляції тощо).

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до положень частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Частиною першою статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

Відповідно до частин першої-третьої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).

Загалом принцип змагальності прийнято розглядати як основоположний компонент концепції «справедливого судового розгляду» у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що також включає споріднені принципи рівності сторін у процесі та ефективної участі.

Відповідно до ст. 129 Конституції України основними засадами судочинства є, серед іншого, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Матеріалами справи підтверджується, що згідно з державним актом на право приватної власності на землю серії І-КР № 007939 від 23 жовтня 2001 року та відомостями Державного реєстру речових прав на нерухоме майно ОСОБА_1 є власницею земельної ділянки площею 8,3513 га, кадастровий номер 3520881200:02:000:0477, призначеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та розташованої на території Кетрисанівської сільської ради Кропивницького району Кіровоградської області (том 1 а. с. 12, 15-16).

07 листопада 2014 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено договір оренди зазначеної земельної ділянки строком на 49 років, державну реєстрацію права оренди проведено 03 березня 2015 року за номером запису 8947336 (том 1 а. с. 13-14).

Відповідно до пунктів 8–10 договору орендна плата визначена в розмірі 3 % базової нормативної грошової оцінки земельної ділянки з урахуванням щорічної індексації та інфляції й підлягає сплаті щороку до 25 грудня.

Згідно з витягом № НВ-9954163402024 із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки її вартість станом на 19 листопада 2024 року становила 174 637,01 грн (том 1 а. с. 17).

Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 зазначала, що відповідач упродовж 2019–2023 років не сплачував орендну плату, внаслідок чого утворилася заборгованість у розмірі 26 195,55 грн.

На підтвердження своїх заперечень проти позову ОСОБА_2 посилався на розписку від 07 листопада 2014 року, відповідно до якої позивачка нібито отримала від нього 294 000 грн у рахунок орендної плати за весь 49-річний строк дії договору (том 1 а. с. 62, 76).

Згідно з висновком почеркознавчої експертизи № СЕ-19/124-25/8151-ПЧ від 02 липня 2025 року підпис від імені ОСОБА_1 у розписці від 7 листопада 2014 року виконаний не нею, а іншою особою з наслідуванням її підпису (том 1 а. с. 208-213).

Крім того, відповідач посилався на передачу позивачці 85 000 грн, стверджуючи, що ці кошти були авансом орендної плати за 2014–2024 роки, на підтвердження чого надав копію розписки від 24.03.2025 (том 1 а. с. 62 на звороті, 77).

При цьому, рішенням Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 05 листопада 2025 року у справі № 383/442/25, яке набрало законної сили, стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 суму основного боргу в розмірі 85 000 грн за договором позики від 24.03.2025 (том 2 а. с. 2-4).

Вказаним судовим рішенням встановлено наявність боргового зобов`язання ОСОБА_1 перед ОСОБА_2 за договором позики від 24.03.2025 в розмірі 85 000 грн.

За змістом ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Таким чином, суд вважає, що з наданих сторонами доказів та встановлених судом обставин слідує, що ОСОБА_2 допущено систематичне невиконання обов`язку зі сплати орендної плати за 2019-2023 роки за користування належною позивачці земельною ділянкою, що є істотним порушенням умов договору оренди землі.

Отже, установлена у цій справі несплата орендної плати протягом п`яти років свідчить про систематичне порушення відповідачем договірних зобов`язань, що відповідно до наведених положень законодавства є достатньою підставою для дострокового розірвання договору оренди землі та припинення зареєстрованого права оренди відповідача.

Оскільки факт наявності заборгованості з орендної плати за 2019–2023 роки підтверджений матеріалами справи, а належних доказів її погашення відповідач не надав, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що вимога про стягнення 26 195,55 грн також є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Доводи апеляційної скарги про сплату орендної плати наперед за весь строк дії договору в сумі 294 000 грн не заслуговують на увагу суду, оскільки, спростовуються висновком почеркознавчої експертизи від 02 липня 2025 року, в якому вказано, що підпис ОСОБА_1 на відповідній розписці, на яку посилається відповідач, виконаний іншою особою з наслідуванням її підпису.

Безпідставними є доводи ОСОБА_2 про передання ним ОСОБА_1 85 000 грн як авансу орендної плати, оскільки рішенням суду у справі № 383/442/25 встановлено наявність боргового зобов`язання ОСОБА_1 перед ОСОБА_2 на зазначену суму за договором позики, а не факт сплати орендної плати за договором оренди землі.

За таких обставин посилання апелянта на пояснення позивачки, надані в межах іншої справи, не підтверджують виконання ним зобов`язань зі сплати орендної плати за спірний період.

Аргументи щодо необ`єктивності почеркознавчої експертизи є необґрунтованими, оскільки ОСОБА_2 не навів конкретних обставин, які б спростовували її висновки, та не надав належних доказів на підтвердження своїх сумнівів.

Посилання апеляційної скарги на нез`ясування обставин сплати орендної плати за 2015–2018 роки не впливають на правильність рішення суду першої інстанції, оскільки предметом спору є заборгованість за 2019–2023 роки, а доказів її погашення відповідач не надав.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVINANDOTHERSv. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

За змістом ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки суд першої інстанції ухвалив в судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Оскільки апеляційну скаргу залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, немає.

Керуючись ст. ст. 374, 375, 376, 381-384 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а рішення Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 30 квітня 2026 року без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду у випадках передбачених ст. 389 ЦПК України.

Повний текст постанови складено 14.10.2026.

Головуючий суддя С. І. Мурашко

Судді О. Л. Дуковський

О. Л. Карпенко