Постанова від 08 жовтня 2026 р. у справі №344/9775/26 — Івано-Франківський апеляційний суд

Справа № 344/9775/26

Провадження № 33/4808/535/26

Категорія ч.1 ст. 130 КУпАП

Головуючий у 1 інстанції Ковалюк І. П.

Суддя-доповідач Васильєв

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 жовтня 2026 року м. Івано-Франківськ

Суддя Івано-Франківського апеляційного суду Васильєв О.П.,

за участю особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та його захисника адвоката Сенича В.І.,

розглянувши справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою захисника адвоката Сенича В.І. на постанову Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 13 серпня 2026 року, якою

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_1 ,

визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, призначено стягнення у вигляді штрафу у розмірі тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік, стягнуто судовий збір у розмірі 665,60 гривень, -

в с т а н о в и в :

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 керуючи транспортним засобом відмовився від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння.

Правопорушення вчинено за наступних обставин.

Так, 18 травня 2026 року о 16 год. 44 хв. в м. Івано-Франківську, по вул.Г.Мазепи, 146А, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки «BMW X5» н.з. НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, поведінка, що не відповідає обстановці, порушення координації рухів. Від проходження огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку на місці зупинки та в медичному закладі, водій відмовився, чим порушив вимоги пункту 2.5 Правил дорожнього руху України, тим самим вчинив правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП.

Не погодившись із постановою суду першої інстанції, захисник адвокат Сенич В.І. подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 13 серпня 2026 року у справі №344/9775/26 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 130 КУпАП та закрити провадження у справі на підставі п.1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Захисник зазначає, що суд першої інстанції обґрунтував висновок про винуватість ОСОБА_1 протоколом про адміністративне правопорушення, актом огляду, направленням на огляд, відеозаписами та іншими матеріалами справи. Водночас сам по собі протокол не є беззаперечним доказом вини, а всі докази мають оцінюватися в сукупності з дотриманням принципу презумпції невинуватості та стандарту доказування «поза розумним сумнівом». На підтвердження цього сторона захисту посилається на ст. 62 Конституції України та практику ЄСПЛ у справах «Barbera, Messegue and Jabardo v. Spain» і «Ireland v. the United Kingdom», наголошуючи, що всі сумніви щодо винуватості особи мають тлумачитися на її користь.

Крім того, захисник звертає увагу, що ОСОБА_1 є військовослужбовцем, а тому огляд на стан сп`яніння мав проводитися з дотриманням спеціального порядку, передбаченого ст. 266-1 КУпАП, уповноваженою посадовою особою із застосуванням відповідних технічних засобів і тестів. Оскільки, на думку сторони захисту, працівники поліції цього порядку не дотрималися, процедура огляду є недійсною відповідно до ч. 9 ст. 266-1 КУпАП, а відмова від його проходження за таких обставин не утворює складу правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

В судовому засіданні апеляційної інстанції особа, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та його захисник адвокат Сенич В.І. підтримали вимоги апеляційної скарги в повному обсязі, просили скасувати постанову суду та закрити провадження у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, заслухавши сторону захисту апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а постанову судді необхідно залишити без змін з наступних підстав.

Згідно ст. 245 КУпАП завданням провадження у справах про адміністративне правопорушення є всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її у точній відповідності із законом.

Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП, суддя при розгляді справи про адміністративне правопорушення має з`ясувати, чи було вчинено правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Апеляційний суд звертає увагу на те, що Європейський суд неодноразово вказував, що адміністративне правопорушення, санкція за вчинення якого у КУпАП передбачає адміністративний арешт, визнається кримінальним правопорушенням у розумінні Конвенції (справа "Гурепка проти України"), а позбавлення прав на управління транспортним засобом також розглядається Європейським Судом кримінально-правовою санкцією, оскільки “право керувати автомобілем є дуже корисним в щоденному житті і для здійснення діяльності.

Визнання кримінально-правового змісту справи свідчить про те, що особа, яка притягається до відповідальності за вчинення такого правопорушення повинна користуватися основними гарантіями, які забезпечуються при обвинуваченні у вчиненні кримінального правопорушення, серед яких право знати, у вчиненні якого правопорушення його підозрюють або обвинувачують, бути чітко і своєчасно повідомленим про свої права та обов`язки, мати захисника, оскаржувати судові рішення в апеляційному та касаційному порядку та інші.

Апеляційний суд також неодноразово звертав увагу на недосконалість КУпАП, який було введено в дію Постановою Верховної Ради Української РСР №8074-10 від 07.12.1984 року та вказував на необхідність здійснення правосуддя, виходячи з загальних принципів здійснення судочинства, з метою забезпечення справедливої процедури і юридичної визначеності.

Так, діючий КУпАП не містить визначення правових підстав для скасування судового рішення суду першої інстанції у зв`язку з чим при вирішанні цього питання необхідно виходити із загальних принципів здійснення судочинства.

Апеляційний суд вважає, що підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції можуть бути тільки істотні порушення вимог процесуального законодавства, які перешкодили суду правильно встановити фактичні обставини та надати вірну оцінку сукупності досліджених доказів та прийти до обґрунтованого висновку про доведеність вини у вчиненні правопорушення.

Зокрема, підлягає обов`язковому скасуванню судове рішення у тому разі, коли вину обвинуваченого не доведено сукупністю належних та допустимих доказів по справі, коли відсутня подія правопорушення або коли в діях особи, яка притягається до відповідальності відсутній склад відповідного правопорушення.

Так, враховуючи, що в своїх доводах особа, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 посилається на те, що суд першої інстанції прийшов до безпідставного висновку про доведеність вини останнього у вчиненні правопорушення, суд апеляційної інстанції вважав за необхідне у повному обсязі перевірити вищевказані доводи. Зокрема, зі змісту доводів ОСОБА_1 вбачається, що останній заперечує факт керування транспортним засобом та стверджує, що автомобілем марки «BMW X5» н.з. НОМЕР_1 , який належить йому на праві власності, керував його знайомий, якому він подзвонив у зв`язку з тим, що перебував у стані сп`яніння і не міг керувати транспортним засобом. Вказує, що він не може повідомити про цього знайомого, оскільки той працює на будівництві, не має бронювання і побоюється з`явитися до суду, бо буде відправлений воювати. Стверджує, що зустрівшись із своїм побратимом, з яким вони раніше разом воювали, вони вжили незначну кількість спиртних напоїв, у зв`язку з чим він не міг керувати транспортним засобом. Визнає, що він відмовився проходити огляд на стан сп`яніння на місці події поліцейським за допомогою спеціального технічного засобу та в медичному закладі, оскільки не керував транспортним засобом. Зазначає, що мати право керування автомобілем для нього є вкрай важливим, оскільки використання транспортного засобу йому необхідне для виконання службових обов`язків.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами по справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку посадова особа встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Оцінка доказів, відповідно до ст. 252 КУпАП, відбувається за внутрішнім переконанням особи, що приймає рішення, та ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному досліджені всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю, а жодний доказ не має наперед встановленої сили.

Дослідивши у повному обсязі сукупність зібраних по справі доказів та оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, з врахуванням всебічного, повного і об`єктивного дослідження всіх обставин справи, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП. Правильність вищевказаних висновків суду першої інстанції, на переконання апеляційного суду, повністю доводиться зібраними та дослідженими судом доказами.

Так, відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №669235 від 18.05.2026 року, ОСОБА_1 18.05.2026 року о 16 год. 44 хв. в м. Івано-Франківськ, вул. Гетьмана Мазепи, 146А керував ТЗ БМВ Х5 д.н.з. НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме запах алкоголю з порожнини рота, поведінка, що не відповідає обстановці, порушення мови, порушення координації рухів. Від проходження огляду на визначення стану алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою газоаналізатора Алкотест Драгер та проведення такого огляду у медичному закладі відмовився, чим порушив п.2.5 ПДР, за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП. (а.с. 1).

Протокол складений уповноваженою особою – інспектором 2 взводу 1 роти УПП БУПП в Івано-Франківській області старшим лейтенантом поліції Ямборем Н.В., із заповненням всіх необхідних реквізитів, встановлених ст. 256 КУпАП, підписаний ним. ОСОБА_1 від підпису відмовився.

Разом з тим, зі змісту протоколу вбачається, що ОСОБА_1 ознайомлений з його змістом, йому були роз`яснені права та обов`язки, передбачені ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП, повідомлено про те, що розгляд справи відбудеться в Івано-Франківському міському суді, що підтверджується відеозаписом із нагрудної камери працівників поліції.

Право відмовитись давати свідчення щодо себе, закріплене ст.63 Конституції України, є важливою гарантією захисту від незаконного тиску на особу з метою змусити її своїми показаннями створити підставу для притягнення її до відповідальності. Дотримання права не свідчити проти себе є складовою реалізації права особи на справедливий і публічний розгляд її справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, закріпленого у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У графі протоколу, де передбачені пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, зазначено, що водій відмовився.

Проте заборона притягнення до відповідальності особи на підставі її відмови давати пояснення не свідчить про неможливість використання у доказуванні факту мовчання особи в ситуаціях, які чітко вимагають необхідність надання таких пояснень.

Зокрема, відповідно до практики розгляду справ Європейським судом з прав людини право на мовчання та право не давати свідчення проти себе не є абсолютними правами «не можна сказати, що рішення обвинуваченого мовчати впродовж усього кримінального провадження обов`язково не повинно мати наслідків, коли суд, що розглядає справу, намагатиметься оцінити докази проти нього. Питання, чи порушують статтю 6 негативні висновки, зроблені з мовчання обвинуваченого, має вирішуватися у світлі всіх обставин справи»

Право особи не давати пояснення не повинно перешкоджати «тому, щоб мовчання обвинуваченого в ситуаціях, які чітко вимагають його пояснення, бралося до уваги при оцінюванні переконливості доказів наведених обвинуваченням (справа «Джон Мюррей проти Сполученого Королівства»):

Апеляційний суд вважає, що гарантії щодо реалізації права не свідчити проти себе не позбавляють суд можливості враховувати відмову особи, яка обвинувачується у вчиненні адміністративного правопорушення від дачі показань, за умови доведеності її вини поза розумним сумнівом на підставі сукупності доказів, досліджених судом.

Апеляційний суд враховує, що відповідно до ст. 254 КУпАП, у випадку виявлення адміністративного правопорушення, складається протокол про адміністративне правопорушення, який є основним процесуальним документом і єдиною підставою для розгляду справи про адміністративне правопорушення.

Протокол про адміністративне правопорушення є документом, що офіційно засвідчує факти неправомірних дій і розцінюється як основне джерело доказів.

Відповідно до вимог ст. 256 КУпАП протокол підписується особою, яка його склала, і особою, яка притягається до адміністративної відповідальності; при наявності свідків і потерпілих протокол може бути підписано також і цими особами.

У разі відмови особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, від підписання протоколу, в ньому робиться запис про це. Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, які додаються до протоколу, а також викласти мотиви свого відмовлення від його підписання.

При складенні протоколу особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, роз`яснюються його права і обов`язки, передбачені статтею 268 цього Кодексу, про що робиться відмітка у протоколі.

В своїх судових рішеннях Європейський Суд з прав людини неодноразово вказував на те, що формулювання обвинувачення є важливою умовою справедливого та об`єктивного судового розгляду.

В рішенні у справі «Маттоціа проти Італії" Європейський Суд зазначив, що «обвинувачений у вчиненні злочину має бути негайно і детально проінформований про причину обвинувачення, тобто про ті факти матеріальної дійсності, які нібито мали місце і є підставою для висунення обвинувачення». Хоча ступінь "детальності" інформування обвинуваченого залежить від обставин конкретної справи, однак у будь-якому випадку відомості, надані обвинуваченому, повинні бути достатніми для повного розуміння останнім суті висунутого проти нього обвинувачення, що є необхідним для підготовки адекватного захисту.

Апеляційний суд вважає, що обвинувачення висунуте ОСОБА_1 є конкретним, оскільки зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення вбачається, що суть обвинувачення полягає в тому, що особа, яка притягається до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП звинувачується у відмові від проходження в установленому законом порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння та порушенні вимог ст.2.5 Правил дорожнього руху України.

При цьому, даними відеозаписів підтверджено, що працівник поліції ознайомив ОСОБА_1 зі змістом протоколу та висунутим звинуваченням, з правами та обов`язками, які передбачені законом, повідомив про можливість надати пояснення щодо висунутого обвинувачення та ознайомитись з матеріалами справи.

До вказаного протоколу про адміністративне правопорушення додано акт огляду ОСОБА_1 на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, з якого вбачається, що проведення огляду було необхідно у зв`язку з виявленими ознаками сп`яніння: запах алкоголю з порожнини рота, поведінка, що не відповідає обстановці, порушення мови, порушення координації рухів. Разом з тим, огляд на стан сп`яніння не проводився, оскільки ОСОБА_1 відмовився. (а.с. 3)

До вказаного протоколу про адміністративне правопорушення додано направлення ОСОБА_1 , як водія транспортного засобу, на огляд з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції в КНП «ПОК ЦПЗ ІФ ОР», складене 18.05.2026 року (а.с. 3), у результаті огляду, проведеного поліцейським, виявлені ознаки сп`яніння: запах алкоголю з порожнини рота, поведінка, що не відповідає обстановці, порушення мови, порушення координації рухів. На огляд у заклад охорони здоров`я особу не доставляли, у зв`язку з відмовою ОСОБА_1 .

До матеріалів справи також долучено рапорт інспектора взводу 2 роти БУПП в Івано-Франківській області старшого лейтенанта поліції Ямбора Н. (а.с. 6), зі змісту якого вбачається, що під час несення служби екіпажу «Ясень 103» спільно із лейтенантом поліції Кукурудзом Б.В. на службовий планшет надійшло повідомлення про адмінправопорушення, яке сталося за адресою: м. Івано-Франківськ, вул. Г. Мазепи, 146а. Прибувши за вказаною адресою, на місці події вже працював екіпаж «Корал 15» та було встановлено, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом БМВ Х5 д.н.з. НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, поведінка, що не відповідає обстановці, порушення мови, порушення координації рухів. Від проходження огляду на місці та в медичному закладі відмовився. На водія складено протокол за ч.1 ст. 130 КУпАП серії ЕПР1 №669235 та винесено постанову за ч.1 ст. 126 КУпАП серії ЕНА №7217812. Також працівники ОСОБА_2 надали відео камери відеоспостереження, де зафіксовано момент руху та керування.

До матеріалів справи також долучено: зобов`язання до протоколу про адміністративне правопорушення щодо відсторонення ОСОБА_1 від керування транспортним засобом протягом 24 годин (а.с. 5), ксерокопія постанови про накладення адміністративного стягнення за ч.1 ст. 126 КУпАП, складеного щодо ОСОБА_1 (а.с. 7), інформація щодо посвідчення водія ОСОБА_1 (а.с. 8).

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами по справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку посадова особа встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до статті 251 КУпАП відеофіксація є одним із доказів в справі про адміністративне правопорушення, тому з метою всебічного, повного і об`єктивного дослідження всіх обставин справи в їх сукупності, судом апеляційної інстанції були досліджені відеозаписи з нагрудних відеокамер (відеореєстраторів) інспекторів патрульної поліції.

Судом апеляційної інстанції були досліджені відеозаписи з нагрудних відеокамер (відеореєстраторів) інспекторів патрульної поліції, які долучені до протоколу про адміністративне правопорушення.

Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано визнав відеозаписи належним та допустимим доказом, оскільки вони отримані у встановленому законом порядку та дозволяє повно і всебічно встановити обставини вчиненого адміністративного правопорушення.

Апеляційний суд звертає увагу на те, що вищевказані відеозаписи було зроблено з нагрудних відеокамер (відеореєстраторів) інспекторів патрульної поліції, які приймали участь у складанні протоколу про адміністративне правопорушення.

Так, зафіксовані відеозаписом обставини, які були здійснені поліцейським за допомогою нагрудного відео реєстратора, безумовно стосуються вчиненого правопорушення, що надає можливість повно та об`єктивно дослідити їх, детально відновити послідовність подій та конкретизувати поведінку поліцейських та особи, яка притягується до адміністративної відповідальності.

Досліджений судом відеозапис має достатньо високу інформативність, позбавлений упередження і суб`єктивного ставлення, має безсторонній характер, що вимагає від суду ретельного та уважного дослідження вищевказаного доказу у сукупності із іншими доказами по справі. (а.с. 9).

Відеозаписами з нагрудних бодікамер працівників поліції зафіксовано, як працівники поліції прибули на місце виклику, де очевидець повідомив, що невідомий чоловік керував транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння. Працівники поліції підійшли до ОСОБА_1 для з`ясування обставин зазначених події. На запитання працівників поліції, останній повідомив, що вживав алкогольні напої та їхав додому. Після цього працівники поліції попросили ОСОБА_1 пред`явити посвідчення водія та назвати свої анкетні дані.

У подальшому працівник поліції уточнив у колег, які прибули на місце події раніше, чи здійснював ОСОБА_1 керування транспортним засобом. Останні повідомили, що руху транспортного засобу не спостерігали, однак автомобіль перебував у заведеному стані. Водночас очевидці наполягали на тому, що транспортний засіб перед цим здійснював рух. Згодом, одна з очевидців продемонструвала на своєму мобільному телефоні відеозапис, на якому зафіксовано рух автомобіля марки BMW поблизу дитячого майданчика.

Працівниками поліції було встановлено особу водія транспортного засобу, яким виявився ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Працівники поліції повідомили ОСОБА_1 , що прибули на місце події за викликом громадян, які повідомили про те, що він з ознаками алкогольного сп`яніння сів за кермо транспортного засобу та здійснював рух, у зв`язку з чим вони зобов`язані відреагувати на отримане повідомлення.

У подальшому працівники поліції повідомили ОСОБА_1 , що в нього вбачаються ознаки алкогольного сп`яніння, а очевидці вказують на те, що саме він керував транспортним засобом у стані сп`яніння. Відеозаписом зафіксовано, як працівниками поліціх запропоновано ОСОБА_1 пройти огляд на виявлення стану алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або у відповідному медичному закладі. ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп`яніння відмовився, зазначивши, що дійсно вживав алкоголь.

Працівники поліції повідомили його про те, що стосовно нього буде складено адміністративні матеріали за ч. 1 ст. 130 КУпАП та направлено їх для розгляду до Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області. Після повторного запитання щодо готовності пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння ОСОБА_1 знову відмовився.

Після цього працівник поліції склав відповідні адміністративні матеріали та роз`яснив ОСОБА_1 його права, передбачені ст. 268 КУпАП та ст. 63 Конституції України. Йому було запропоновано ознайомитися з протоколом про адміністративне правопорушення, однак від підпису та ознайомлення з протоколом він відмовився. Також водія було ознайомлено з постановою про накладення адміністративного стягнення за ч. 1 ст. 126 КУпАП, від підпису в якій він також відмовився.

Крім того, до протоколу про адміністративне правопорушення долучене відеозапис з камери зовнішнього спостереження, яким зафіксовано рух автомобіля марки BMW білого кольору повз дитячий майданчик по території готельного комплексу.

Апеляційний суд звертає увагу на те, що вищевказаними відеозаписами зафіксовані реальні дані, які не можуть бути спотворені та мають істотне значення для розгляду справи, дозволяють встановити психологічне ставлення ОСОБА_1 до вчиненого правопорушення та інші обставини, які прямо вказують на нього, як на правопорушника, який керував транспортним засобом з ознаками сп`яніння та відмовився від проходження огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку.

Апеляційний суд вважає, що доводи апеляційної скарги про недоведеність факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом спростовуються сукупністю доказів у справі. Зокрема, очевидці повідомили про керування ОСОБА_1 автомобілем у стані алкогольного сп`яніння, а на відеозаписі камери зовнішнього спостереження зафіксовано рух автомобіля BMW білого кольору поблизу дитячого майданчика.

Апеляційний суд вважає безпідставними доводи про те, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад правопорушення, оскільки працівниками поліції не було дотримано установленого законом порядку огляду на стан сп`яніння, оскільки відповідно до приписів ч.3 ст.266-1 КУпАП він як водій транспортного засобу, який є військовослужбовцем, повинен був бути підданим огляду тільки посадовою особою, уповноваженою на те начальником органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, з використанням спеціальних технічних засобів та тестів, відповідно до порядку, встановленого частинами 2-7 статті 266-1 КУпАП.

Так, ч. 3 ст. 266-1 КУпАП дійсно встановлено порядок огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння військовозобов`язаних та резервістів під час проходження зборів, а також військовослужбовців Збройних Сил України, щодо яких є підстави вважати, що вони у стані сп`яніння перебувають на вулицях, у закритих спортивних спорудах, у скверах, парках, у всіх видах громадського транспорту (включаючи транспорт міжнародного сполучення) та в заборонених законом інших місцях, проводиться посадовою особою, уповноваженою на те начальником органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, з використанням спеціальних технічних засобів та тестів.

Вищевказаний порядок огляду на стан сп`яніння застосовується до військовозобов`язаних та резервістів під час проходження зборів, а також військовослужбовців Збройних Сил України, тільки у тому випадку, якщо останні підозріваються у вчиненні правопорушень, якими встановлено, що військовослужбовці є особливими суб`єктами певних правопорушень. Так, сам факт перебування військовослужбовця на службі в стані сп`яніння є серйозним порушенням військової дисципліни та може мати значні негативні наслідки для безпеки та боєздатності військових підрозділів.

Зокрема, ч.1 ст.15 КУпАП встановлено, що військовослужбовці, військовозобов`язані та резервісти під час проходження зборів, а також особи начальницького складу Національного антикорупційного бюро України, Бюро економічної безпеки України, рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України, служби цивільного захисту, Державного бюро розслідувань, поліцейські несуть відповідальність за адміністративні правопорушення за дисциплінарними статутами. За порушення правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, санітарних норм, правил полювання, рибальства та охорони рибних запасів, митних правил, вчинення правопорушень, пов`язаних з корупцією, вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, невиконання термінового заборонного припису або неповідомлення про місце свого тимчасового перебування у разі винесення термінового заборонного припису, порушення тиші в громадських місцях, неправомірне використання державного майна, незаконне зберігання спеціальних технічних засобів негласного отримання інформації, невжиття заходів щодо окремої ухвали суду, ухилення від виконання законних вимог прокурора, порушення законодавства про державну таємницю, порушення порядку обліку, зберігання і використання документів та інших матеріальних носіїв інформації, що містять службову інформацію, зазначені особи несуть адміністративну відповідальність на загальних підставах.

Разом з тим, вимоги щодо виконання вимог Правил дорожнього руху України стосуються всіх учасників дорожнього руху, оскільки вказані Правила відповідно до Закону України "Про дорожній рух" встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України.

За таких обставин виконання вимог п.2.5 ПДР України , відповідно до яких водій повинен на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану сп`яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин розповсюджуються на всіх водіїв транспортних засобів.

Зокрема, відповідно до вказаних ПДР України водієм транспортного засобу є особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія (посвідчення тракториста-машиніста, тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом, тимчасовий талон на право керування транспортним засобом) відповідної категорії. Водієм також є особа, яка навчає керуванню транспортним засобом, перебуваючи безпосередньо в транспортному засобі;

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 266 КУпАП огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 266 КУпАП у разі незгоди водія (судноводія) на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я. Перелік закладів охорони здоров`я, яким надається право проведення огляду особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, затверджується управліннями охорони здоров`я місцевих державних адміністрацій.

Апеляційний суд приймає до уваги, що огляд на стан сп`яніння у закладі охорони здоров`я проводиться у відповідності до вимог ст.266 КУпАП з метою відсторонення водія транспортного засобу від керування цим транспортним засобом.

Разом з тим, питання щодо доведеності винуватості у вчиненні правопорушення повинно бути вирішено судом за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин провадження, на підставі об`єктивної оцінки сукупності зібраних доказів з погляду їх достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Апеляційний суд неодноразово звертав увагу на те, що користування джерелом підвищеної небезпеки покладає на водія транспортного засобу певні додаткові обов`язки, які пов`язані із необхідністю забезпечення безпечного використання транспортних засобів.

Апеляційний суд вважає, що таке обмеження прав конкретної особи повністю відповідає інтересам суспільства щодо забезпечення безпеки дорожнього руху.

Апеляційний суд неодноразово звертав увагу на те, що правомірність дій поліцейських щодо зупинки транспортного засобу не знаходиться у причинному зв`язку з обов`язком водія транспортного засобу пройти відповідний медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного сп`яніння.

Право органів Національної поліції вимагати пройти у встановленому порядку медичний огляд у відповідності до п.2.5 ПДР України кореспондується із обов`язком водія не керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин.

Апеляційний суд неодноразово вказував на те, що керування транспортним засобом водієм, який підозрюється в тому, що перебуває у стані алкогольного сп`яніння, створює реальну небезпеку, яка може призвести до тяжких наслідків.

Апеляційний суд звертає увагу на те, що у рішенні по справі "О`Галлоран та Франціє проти Сполученого Королівства" від 29.06.2007 року Європейський суд з прав людини постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

Апеляційний суд звертає увагу на те, що відповідно до національного законодавства працівник поліції самостійно на власний розсуд приходить до висновку про наявність ознак сп`яніння у водія транспортного засобу та вирішує питання щодо необхідності проходження водієм транспортного засобу огляду на стан сп`яніння.

Апеляційний суд вважає, що сукупність досліджених судом доказів поза розумним сумнівом свідчить про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, оскільки він відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння.

Апеляційний суд звертає увагу на те, що вчинене ОСОБА_1 адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП , за своїм характером є грубим суспільно небезпечним проступком у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху та створює підвищену небезпеку, як для самого водія, так і для його пасажирів та інших учасників дорожнього руху і може призвести до тяжких непоправних наслідків.

Апеляційний суд звертає увагу на те, що притягнення до адміністративної відповідальності водіїв, які керують транспортним засобом у стані сп`яніння пов`язано із необхідністю створення безпечних умов для учасників дорожнього руху, збереження життя і здоров`я громадян.

Підвищення ефективності впливу на дисципліну учасників дорожнього руху забезпечується чітким визначенням правових санкцій за вчинення такого правопорушення.

При цьому, апеляційний суд виходить з того, що при визначенні стягнення необхідно враховувати його виховну дію, оскільки покарання, повинно бути направлено не тільки на забезпечення виправлення правопорушника та попередження вчинення ним нових правопорушень, а також повинно бути спрямовано на попередження вчинення правопорушень іншими особами.

Застосовуючи справедливе стягнення за вчинене правопорушення, суд таким чином констатує, що відповідні діяння є суспільно небезпечними та за їх вчинення настають певні негативні наслідки.

Апеляційний суд вважає, що при призначенні стягнення ОСОБА_1 у відповідності до вимог ст.34 КУпАП необхідно враховувати як обставини, що пом`якшують відповідальність за адміністративне правопорушення те, що правопорушник є учасником бойових дій та неодноразово нагороджувався грамотами за сумлінне виконання обов`язку про захист суверенітету та територіальної цілісності України.

Разом з тим, вищевказані обставини не впливають правильність висновків суду щодо розміру призначеного стягнення, оскільки санкцією ч. 1 ст. 130 КУпАП передбачено єдиний та безальтернативний вид стягнення.

Апеляційний суд вважає, що обране судом адміністративне стягнення відповідає вимогам ст.23 КУпАП, відповідно до якої адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення та запобігання вчиненню нових правопорушень самим правопорушником та іншими особам.

З огляду на наведене підстав для скасування постанови не вбачається.

Керуючись ст. 294 КУпАП,-

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу захисника адвоката Сенича В.І. залишити без задоволення.

Постанову Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 13 серпня 2026 року щодо ОСОБА_1 залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення.

Суддя Івано-Франківського

апеляційного суду О.П. Васильєв