Постанова від 13 жовтня 2026 р. у справі №351/739/26 — Івано-Франківський апеляційний суд

Справа № 351/739/26

Провадження № 22-ц/4808/1963/26

Головуючий у 1 інстанції СЕГІН І. .

Суддя-доповідач Бойчук

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 жовтня 2026 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський апеляційний суд в складі:

судді-доповідача Бойчука І.В.,

суддів: Пнівчук О.В., Томин О.О.,

розглянувши у порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про збільшення розміру аліментів, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Снятинського районного суду від 04 серпня 2026 року під головуванням судді Сегіна І.Р. у м. Снятин,

в с т а н о в и в:

В травні 2026 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до ОСОБА_2 про збільшення розміру аліментів.

Позовні вимоги обґрунтувала тим, що рішенням Снятинського районного суду Івано-Франківської області від 10.11.2020р. шлюб між нею та ОСОБА_2 було розірвано та вирішено стягувати з відповідача на її користь аліменти на утримання дітей: ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у розмірі 2 000 грн щомісячно на кожну дитину.

Після розірвання шлюбу діти залишились проживати разом з матір`ю.

Жодних перешкод у спілкуванні батька з дітьми не створювались, однак батько взагалі перестав спілкуватися з донькою та сином, нерегулярно сплачував аліменти на їх утримання. Крім того, одна дитина має інвалідність та потребує немало матеріальних витрат на лікування, а також, особливої уваги.

ОСОБА_2 , як батько, ніякої участі у вихованні дітей та додаткових витратах не приймає. Натомість, створив нову сім`ю та перейшов проживати в с. Русів Коломийського району Івано-Франківської області. Відповідачу відомо, що діти часто хворіють, донька ОСОБА_5 та син ОСОБА_6 знаходяться на "Д" обліку в Шевченківській АЗПСМ. Син ОСОБА_6 – дитина з інвалідністю до 18 років, з діагнозом - "Вроджена вада розвитку головного мозку, переніс операцію.

ОСОБА_1 , як законний представник дитини з інвалідністю, не може працювати, так як здійснює постійний догляд за ним. Діти потребують матеріальної підтримки, нагляду та лікування.

Відповідач і раніше належної матеріальної допомоги на утримання дітей не надавав, не піклувався про їх фізичний та духовний розвиток, не спілкувався з дітьми, тобто не дбав про їх фізичне та психічне здоров`я. Він ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків по вихованню дітей, навіть не цікавиться їх здоров`ям та особистим життям, не відвідував і не відвідує дітей вдома, в навчальному закладі.

На даний час через суттєве подорожчання продуктових та промислових товарів, лікарств та надання послуг, її матеріальне становище значно погіршилося, вона не має змоги самостійно утримувати та забезпечувати належний матеріальний стан сім`ї, тому враховуючи ці обставини, змушена звернутися до суду з позовом про збільшення розміру аліментів.

Відповідач не має проблем зі здоров`ям, які можуть вплинути на його здатність заробляти, працює різноробочим, має мінливий дохід, постійно приховує місце роботи та дійсний розмір своїх доходів, свою матеріальну забезпеченість по причині небажання надавати дітям належну матеріальну допомогу з метою належного рівня забезпечення базових потреб дітей, а саме: забезпечення харчуванням, необхідними ліками у разі потреби, одягом та взуттям відповідно до сезону, іграшками та іншими засобами для розвитку та навчання дитини відповідно до її віку.

Просила збільшити розмір аліментів та стягувати з ОСОБА_2 на утримання сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , аліменти в фіксованій грошовій сумі у розмірі 4 500 грн на одну дитину, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку до досягнення дітьми повноліття.

Рішенням Снятинським районним судом від 04 серпня 2026 року позов задоволено частково.

Збільшено розмір аліментів, які стягуються на утримання неповнолітніх: сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , із 2 000 грн до розміру 4 500 грн щомісячно на утримання сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та до розміру 4 000 грн щомісячно на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до досягнення дітьми повноліття.

Стягнуто із ОСОБА_2 на користь держави 1 331,20 грн судового збору.

У апеляційній скарзі ОСОБА_2 посилається на незаконність та необґрунтованість рішення суду.

Зазначає, що суд не вжив заходів для повного, об`єктивного з`ясування обставин справи, допустив порушення норм матеріального права, а також допустив невідповідність висновків суду обставин справи та при ухваленні рішення не захистив право апелянта.

Вказує, що про сплату аліментів підтверджує довідка, яка видана Городенківським відділом ДВС, згідно якої вбачається, що заборгованості по сплаті аліментів за виконавчим провадженням №64282302 відсутня.

Також зазначає, що ним було придбано для дітей мобільні телефони, іграшки, ліки для сина та інші подарунки, які мати відмовлялась приймати.

Звертає увагу суду на те, що він офіційно не працевлаштований та працює на сезонних роботах, тому сплачувати такий розмір аліментів не має змоги.

Просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким стягнути з ОСОБА_2 на утримання сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та дочки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , аліменти у твердій грошовій сумі у розмірі 2 500 грн на одну дитину, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку до досягнення дітьми повноліття.

ОСОБА_1 подала відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначає, що апелянт намагається уникнути сплати належного розміру аліментів.

Вказує, що присуджені судом аліменти апелянт виплачує нерегулярно з постійною заборгованістю, згідно розрахунку виконавчого листа №351/1515/2020 від 25.01.2021.

Зазначає, що посилання на мінливий дохід та сезонну роботу не дає підстав на зменшення аліментів, які він і так сплачує нерегулярно.

Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення, колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, враховуючи таке.

Встановлено, що у ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 народилося двоє дітей: ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвами про народження серії НОМЕР_1 та серії НОМЕР_2 .

Згідно посвідчення серії НОМЕР_3 ОСОБА_4 є інвалідом з дитинства.

Рішенням Снятинського районного суду Івано-Франківської області від 10.11.2020 року шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розірвано, вирішено стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у твердій грошовій сумі у розмірі 2 000 грн, щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку до досягнення дітьми повноліття.

Відповідно до акта обстеження матеріально-побутових умов сім`ї від 07.05.2026р. разом з матір`ю ОСОБА_1 в АДРЕСА_1 проживають двоє неповнолітніх дітей: син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та дочка ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відповідно до виписки із медичної карти стаціонарного хворого № 4313/20 КНП "Івано-Франківської обласної дитячої клінічної лікарні" Івано-Франківської обласної ради від 30.07.2020р. ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , страждає внутрішньою гідроцефалією, стан після вентрикулоперитонеостомії, Киста Денді-Уокера, Симптоматична епілепсія, Атактичний синдром, Ангіопатія сітківки, Затримка фізичного розвитку.

Згідно розрахунку зі сплати аліментів у ОСОБА_2 відсутня заборгованість по сплаті аліментів на утримання дітей (а.с. 28).

Відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_4 № 23 від 23.01.2023р. солдата ОСОБА_2 з 23.01.2023р. виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення, за сімейними обставинами у зв`язку з вихованням дитини, хворої на тяжкі перинатальні ураження нервової системи, тяжкі вроджені вади розвитку, дитячий церебральний параліч, тяжкі психічні розлади, цукровий діабет І типу, гострі або хронічні захворювання нирок IV ступеня, дитини, яка отримала тяжку травму, потребує трансплантації органа, потребує паліативної допомоги.

Згідно ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України №789-ХІІ від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Згідно зі ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Відповідно до ч.2 ст.182 СК України передбачено, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Відповідно до статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік», установлено з 1 січня 2026 року прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі 3209 гривень, а для основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком до 6 років 2817 грн., а для дітей від 6 до 18 років – 3512 грн.

Частинами 1,2 ст. 184 СК України визначено, що суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі. Розмір аліментів, визначений судом або за домовленістю між батьками у твердій грошовій сумі, підлягає індексації відповідно до закону.

Відповідно до частин 1, 2 статті 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Згідно ст.8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Відповідно до ст.180 СК України, батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Частиною 2 ст.182 СК України встановлено, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Відповідно до ч.3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

Статтями 183, 184 СК України встановлено, що за рішенням суду розмір аліментів визначається у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

Згідно зі статтею 181 СК України способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі.

За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Стягнення аліментів на утримання дитини є одним із способів захисту її інтересів, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності.

Частиною 1 ст. 192 СК України передбачено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Змінюючи спосіб стягнення аліментів з платника суд має визначити їх розмір за правилами, встановленими ст. 182 СК України, тобто з урахуванням стану здоров`я та матеріального становища дитини, стану здоров`я та матеріального становища платника аліментів, наявності у платника аліментів інших дітей і інших утриманців, наявності рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, доведених стягувачем аліментів витрат платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інших обставини, що мають істотне значення.

Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 про збільшення розміру аліментів ґрунтуються на недостатності суми фактично стягуваних аліментів для забезпечення потреб обох дітей. В будь-якому випадку, відповідно до ч. 3 ст. 181 СК України право обирати та змінювати спосіб стягнення аліментів на утримання дітей належить їх стягувачу.

Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції дійшов висновку про збільшення розмір аліментів, які стягуються із відповідача на користь позивачки на утримання неповнолітніх сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , із розміру 2 000 грн на кожну дитину, до розміру 4 500 грн щомісячно на утримання сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та до розміру 4 000 грн щомісячно на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до досягнення обох дітей повноліття.

З такими висновками суду погоджується колегія суддів апеляційного суду.

Необґрунтованим є доводи апелянта про те, що він не працевлаштований та працює на сезонних роботах і не має матеріальної можливості сплачувати аліменти в розмірі, визначеному судом. Суд ураховує, що апелянт є молодою і фізично здоровою особою, яка повинна працювати і дбати за фізичний і гармонійний розвиток дітей, забезпечувати їх матеріально, а також ту обставину, що будучи мобілізованим до складу Збройних Сил України, він звільнений зі складу ЗСУ за сімейними обставинами у зв`язку з вихованням дитини, яка хворіє на тяжкі захворювання, тому не позбавлений можливості під час воєнного стану в державі працювати та отримувати доходи, може сплачувати аліменти на утримання дітей в більшому розмірі.

Такі обставини не спростовують висновку суду першої інстанції та не містять підстав для скасування або зміни судового рішення, оскільки він є працездатним, ним не подано будь-яких доказів, що свідчать про його незадовільне матеріальне становище.

Інші доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, не спростовують висновки суду першої інстанції, та не містять підстав для скасування або зміни судового рішення.

Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Згідно ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів апеляційного суду дійшла переконання, що оскаржуване рішення судом першої інстанції постановлене з додержанням вимог матеріального і процесуального права, тому його слід залишити в силі. Доводи апеляційної скарги не спростовують його законності і обґрунтованості. Підстав для його скасування з мотивів, наведених у скарзі, не встановлено.

Порядок розподілу та відшкодування судових витрат регламентується статтею 141 ЦПК України.

Частиною першою зазначеної статті встановлено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи наведене, судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, покладаються на апелянта.

Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Керуючись ст. 374, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Снятинського районного суду від 04 серпня 2026 року залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дня її ухвалення і у випадках, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України, може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Постанову складено 14 жовтня 2026 року.

Суддя-доповідач: І.В. Бойчук

Судді: О.В. Пнівчук

О.О. Томин