Постанова від 04 жовтня 2026 р. у справі №344/13686/24 — Івано-Франківський апеляційний суд

Справа № 344/13686/24

Провадження № 22-ц/4808/1788/26

Головуючий у 1 інстанції Мелещенко Л. В.

Суддя-доповідач Томин

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 жовтня 2026 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський апеляційний суд у складі:

головуючої Томин О. О.,

суддів: Бойчука І. В., Девляшевського В. А.,

за участю секретаря Панасюк В. О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Обслуговуючого кооперативу «ЖБК «Спілка забудівників 28» на рішення Івано-Франківського міського суду від 08 липня 2026 року, ухвалене в складі судді Мелещенко Л. В. у м. Івано-Франківську, у справі за позовом ОСОБА_1 до Обслуговуючого кооперативу «ЖБК «Спілка забудівників 28» про визнання майнового права на об`єкт будівництва,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2024 року ОСОБА_1 , в інтересах якого діяв адвокат Гонта Микола Степанович, звернувся до суду з позовом до Обслуговуючого кооперативу «ЖБК «Спілка забудівників 28» про визнання майнового права.

В обґрунтування позову вказав, що 24 травня 2022 року між сторонами укладено Договір про цільовий внесок у діяльність № ЖРК/16/12, предметом якого визначено обов`язок відповідача за рахунок цільового внеску позивача здійснити будівництво та передати у його власність об`єкт нерухомості, а саме квартиру на п`ятому поверсі за будівельним номером АДРЕСА_1 .

Розмір цільового внеску визначений та погоджений у сумі 1 565 032,00 грн. Цільовий внесок позивач сплатив у повному обсязі, що підтверджується виданою відповідачем квитанцією до прибуткового касового ордера № 1 від 24 травня 2022 року. Таким чином, свої зобов`язання за договором позивач виконав належним чином.

Не заперечуючи укладення договору і його виконання зі сторони позивача, через деякий час відповідач відповідно до підпункту 3 пункту 2.6 Договору надав позивачу згоду на уступку (відступлення) права членства та своїх зобов`язань за договором на користь третьої особи без сплати винагороди, що свідчить про те, що договір був укладений та виконаний зі сторони позивача та виконувався відповідачем.

Відповідно до підпунктів 1 та 2 пункту 2.1 Договору відповідач взяв на себе зобов`язання збудувати, здати в експлуатацію та передати позивачу об`єкт будівництва у передбачений договором термін та строк, при цьому кінцевий термін здачі об`єкта будівництва в експлуатацію повинен був відбутися у IV кварталі 2023 року. Інші терміни здійснення будівництва і здачі в експлуатацію об`єкта будівництва сторонами не погоджувалися.

Водночас відповідач своїх зобов`язань щодо введення будинку в експлуатацію та передання позивачу квартири у встановлені договором строки не виконав. Позивач повністю сплатив вартість проінвестованої ним квартири, однак невведення об`єкта в експлуатацію перешкоджає йому зареєструвати право власності на квартиру та розпоряджатися нею.

Звернення позивача з метою отримання інформації про об`єкт будівництва та реалізації права на відступлення прав за договором залишилися без відповіді. Позивач мав намір відступити право членства та свої зобов`язання за договором на користь третьої особи, про що неодноразово повідомляв відповідача, однак на жодне звернення відповіді не отримав. На думку позивача, такі обставини свідчать про невизнання та оспорення відповідачем його майнових прав на проінвестований об`єкт будівництва.

Посилаючись на зазначені обставини та норми законодавства, просив суд визнати за ним майнові права на об`єкт будівництва за будівельною адресою: АДРЕСА_2 , з наступними характеристиками: квартира, будівельний АДРЕСА_3 , кількість кімнат – 2 (дві), загальною площею 71,6 кв. м, що розташована на 5 (п`ятому) поверсі, 1 (перший) під`їзд, згідно з договором № ЖРК/16/12 про цільовий внесок у діяльність від 24 травня 2022 року; судові витрати стягнути з відповідача.

Короткий зміст оскаржуваного рішення суду

Рішенням Івано-Франківського міського суду від 08 липня 2026 року позовні вимоги задоволено в повному обсязі. Визнано за ОСОБА_1 майнові права на об`єкт будівництва за будівельною адресою: АДРЕСА_2 , з наступними характеристиками: квартира, будівельний АДРЕСА_3 , кількість кімнат – 2 (дві), загальною площею 71,6 кв. м, що розташована на 5 (п`ятому) поверсі, 1 (перший) під`їзд, згідно з договором № ЖРК/16/12 про цільовий внесок у діяльність від 24 травня 2022 року. Стягнуто з Обслуговуючого кооперативу «ЖБК «Спілка забудівників 28» на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 15 140,00 грн.

Короткий зміст та узагальнюючі доводи апеляційної скарги

Не погодившись із вказаним рішенням суду, Обслуговуючий кооператив «ЖБК «Спілка забудівників 28» подав апеляційну скаргу. Вважає таке рішення незаконним та необґрунтованим, ухваленим із порушенням норм матеріального та процесуального права, за неповного з`ясування обставин справи.

Вказує, що суд першої інстанції фактично відмовився встановлювати реальний рух коштів від позивача до відповідача, визнавши несуттєвим якими траншами та якими особами вони вносилися, всупереч висновкам Верховного Суду, викладеним у постанові від 18 березня 2026 року у справі № 344/16001/24. Матеріали справи не містять доказів виходу коштів зі сфери позивача та їх надходження до активів відповідача. За показаннями свідків кошти безпосередньо відповідачу не передавалися, а рух коштів пов`язувався зі сторонньою особою, повноваження якої не підтверджені. Голова правління відповідача факт отримання коштів заперечив, а згідно з аудиторським звітом операцій із грошових розрахунків через касу та записів щодо розрахунків із позивачем не виявлено.

Стверджує, що квитанція до прибуткового касового ордера № 1 від 24 травня 2022 року має дефекти як первинний документ, а посвідчена нею касова операція є юридично неможливою. На квитанції наявний підпис лише у графі «головний бухгалтер» без зазначення ПІБ, а підпис касира відсутній; у відповідача відсутні касова книга, рахунок 30 «Каса» та посада касира. Крім того, стверджуваний готівковий платіж у розмірі 1 565 032,00 грн перевищує встановлену Положенням № 148 граничну суму готівкових розрахунків у 50 000 грн, тоді як договором передбачено виключно безготівкову форму оплати, зміна якої на готівкову мала бути вчинена у письмовій формі.

Вказує, що суд поклав в основу висновку про оплату дефектну квитанцію та показання позивача і пов`язаних із ним свідків щодо факту, який, на думку апелянта, за законом не може встановлюватися свідченнями. При цьому позивач особисто коштів не передавав, а в матеріалах справи відсутні договір доручення, довіреність, акт передачі коштів чи розписка щодо осіб, через яких вони нібито передавалися.

Вважає помилковим застосування судом доктрини заборони суперечливої поведінки, оскільки відповідач із першого процесуального документа заперечував факт отримання коштів. Видача квитанції не може вважатися попередньою поведінкою для цілей застосування естопелю, оскільки саме те, чи посвідчує вона реальну операцію, є предметом спору, а згода на відступлення права членства стосується прав та обов`язків за договором, а не факту його оплати. Застосування цієї доктрини не звільняє позивача від обов`язку довести факт оплати належними та допустимими доказами.

Стверджує, що суд порушив засади змагальності, диспозитивності та рівності сторін, поставив питання поза межами предмета доказування та використав мовчання відповідача щодо власної ініціативи суду як аргумент проти нього. Зазначає, що позивач не виконав покладеного на нього тягаря доказування наявності та джерела походження готівкових коштів і факту їх передачі відповідачу, оскільки відповідні банківські, бухгалтерські та інші документи у матеріалах справи відсутні, а тому висновок суду про оплату ґрунтується на припущеннях.

Звертає увагу на системний характер серії з 18 однотипних справ за договорами, укладеними 24 травня 2022 року, із квитанціями № 1 від тієї самої дати, показаннями того самого кола свідків та відсутністю документального підтвердження руху коштів.

Посилається також на висновок експертів № 09/06-26 комісійної судової економічної експертизи від 09 червня 2026 року, проведеної у зв`язку з розглядом аналогічної справи № 344/16001/24, за результатами якої не встановлено підтвердження руху активів відповідного кооперативу, пов`язаного із внесенням коштів за договором, а квитанція до прибуткового касового ордера сама по собі не підтверджує реального руху коштів. Вважає, що апеляційний суд має достатньо правових підстав для долучення та врахування висновку експертизи.

Враховуючи викладене, просить оскаржуване рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Позиція інших учасників справи

ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Ванкевич Андрій Віталійович, подав відзив на апеляційну скаргу.

Вказує, що видача відповідачем квитанції до прибуткового касового ордера створює презумпцію вчинення позивачем дій, спрямованих на виконання умов договору, спростувати яку повинен відповідач. Суд першої інстанції встановив факт видачі квитанції та належність підпису на ній голові правління відповідача, перевірив реальність господарської діяльності відповідача та встановив, що будинок фактично зведений, тоді як відповідач доказів на спростування презумпції виконання не надав.

Зазначає, що позивач сплатив цільовий внесок у повному обсязі, передбачений договором строк введення об`єкта в експлуатацію сплив, однак будинок в експлуатацію не введено, у зв`язку з чим майнові права позивача на закріплений за ним об`єкт порушені, а належним способом їх захисту є визнання цих прав.

Заперечує доводи апелянта щодо відсутності реального руху коштів, дефектності квитанції, перевищення граничної суми готівкових розрахунків, порушення касової дисципліни та відсутності бухгалтерського обліку відповідної операції. Вказує, що такі обставини стосуються порядку організації діяльності самого відповідача та самі по собі не спростовують факту внесення позивачем коштів, а відповідні питання вже отримали оцінку Верховного Суду у справах цієї категорії.

Звертає увагу, що значна частина доводів апеляційної скарги не стосується оскаржуваного рішення та обставин цієї справи, оскільки у скарзі неправильно зазначено предмет позову та суму внеску, наведено інший аудиторський звіт і цитату, якої оскаржуване рішення не містить, безпідставно зазначено про застосування судом доктрини заборони суперечливої поведінки, допущено плутанину з датою оскаржуваного рішення, а доданий висновок експертів складено щодо іншого договору, іншої суми, іншого замовника та іншої справи. Вважає, що це свідчить про механічне перенесення до цього провадження тексту, підготовленого для іншої справи.

Щодо висновку експертів № 09/06-26 комісійної судової економічної експертизи від 09 червня 2026 року зазначає, що він складений щодо іншого договору, іншої суми, іншого замовника та іншої справи, а апелянт не навів об`єктивних причин неможливості подання такого доказу до суду першої інстанції. Також посилається на недотримання вимог щодо оформлення висновку експерта та вважає його неналежним і недопустимим доказом.

Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, оскаржуване рішення – без змін, судові витрати, понесені у зв`язку з розглядом справи в суді апеляційної інстанції, покласти на відповідача.

Заяви (клопотання) учасників справи

У судовому засіданні апеляційного суду представники апелянта Обслуговуючого кооперативу «ЖБК «Спілка забудівників 28» – адвокат Вінтоняк Назарій Михайлович, а також адвокат Коваленко Ярослав Олександрович в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду доводи та вимоги апеляційної скарги підтримали, просили їх задовольнити.

Позивач ОСОБА_1 та його представник – адвокат Ванкевич Андрій Віталійович у судове засідання не з`явилися, причини неявки суду не повідомили, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

З урахуванням положень ч. 2 ст. 372 ЦПК України, строків розгляду апеляційної скарги колегія суддів ухвалила про розгляд справи за відсутності учасників справи, які не з`явилися в судове засідання.

Позиція Івано-Франківського апеляційного суду

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників апелянта, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, з огляду на наступне.

Відповідно до частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення Івано-Франківського міського суду від 08 липня 2026 року зазначеним вимогам відповідає.

Фактичні обставини справи

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 24.05.2022 між Обслуговуючим кооперативом «ЖБК «Спілка забудівників 28» (виконавець) в особі голови правління Костишина Б. В. та ОСОБА_1 (замовник) підписано Договір № ЖРК/16/12 про цільовий внесок у діяльність (т. 1, а.с. 15-17).

Предметом договору визначено обов`язок виконавця за рахунок цільового внеску замовника здійснити будівництво і передати замовнику обумовлений даним договором об`єкт, а замовник за цим договором, на підставі повного визнання ним Статуту кооперативу зобов`язується забезпечити вчасне внесення цільового внеску, цим самим забезпечивши відповідне фінансове забезпечення об`єкту будівництва та прийняти об`єкт у свою власність на виконання Статутних вимог кооперативу, умов цього договору та для задоволення потреб у житлі (пункт 1.1. Договору)

Цільовим внеском замовника є грошові кошти в розмірі 1 565 032,00 грн, які замовник передає виконавцю з метою задоволення соціальних потреб асоційованого члена кооперативу. Сплата цільового внеску відбувається шляхом перерахування коштів на поточний рахунок в порядку та на умовах, визначених цим договором (п.п. 1.2–1.4 Договору).

З моменту здійснення першого платежу права володіння та розпорядження об`єктом переходять до замовника, а володіння та розпорядження цільовим внеском переходять до виконавця (п. 1.5 Договору).

За замовником закріплюється об`єкт – квартира, за будівельною адресою: АДРЕСА_4 , з наступними характеристиками: кількість кімнат – 2, загальна площа – 71,6 кв.м, поверх – 5, під`їзд 1. Термін здачі об`єкту в експлуатацію – IV квартал 2023 року (п.п. 1.6, 1.7 Договору).

Договір вступає в силу з моменту його підписання та моменту передачі цільового внеску до кооперативу і діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за цим договором відповідно до статуту кооперативу або до моменту припинення (розірвання) цього договору за ініціативою сторін. (п. 4.1 Договору).

Відповідно до копії квитанції до прибуткового касового ордера № 1 від 24.05.2022, яка містить печатку ОК «ЖБК «Спілка забудівників 28» та, як встановлено судом, підпис ОСОБА_2 , ОК «ЖБК «Спілка забудівників 28» прийнято від ОСОБА_1 грошові кошти у сумі 1 565 032,00 грн на підставі договору № ЖРК/16/12 від 24.05.2022 (т. 1, а.с. 18).

Відповідно до листа (без дати), голова правління ОК «ЖБК «Спілка забудівників 28», відповідно до умов п.п. 3 п. 2.6 Договору № ЖРК/16/12 надав ОСОБА_3 згоду на уступку (відступлення) права членства та своїх зобов`язань за вказаним Договором на користь третьої особи без сплати винагороди (т. 1, а.с. 19).

Листом від 28 липня 2023 року ОСОБА_1 повідомив відповідача, що 22 червня 2023 року, прибувши з третьою особою до кооперативу з метою здійснення відступлення права членства та своїх зобов`язань за укладеними договорами на користь третьої особи, його представнику було відмовлено в реалізації передбаченого договорами права. У зв`язку з цим просив повідомити причини такої відмови та визначити дату і час для реалізації зазначеного права. До листа долучено документи, що підтверджують його направлення відповідачу поштовим зв`язком (т. 1, а.с. 20-23).

Відповідно до пунктів 1.1, 1.2, 2.1, 2.2 Статуту ОК «ЖБК «Спілка забудівників 28» кооператив є юридичною особою (неприбутковою організацією), утвореною шляхом об`єднання на добровільних засадах фізичних та/або юридичних осіб на підставі рішення установчих зборів. Відповідно до завдань та характеру діяльності за типом є обслуговуючим, за напрямком діяльності житлово-будівельним. Метою створення кооперативу є задоволення економічних, соціальних, житлових та інших потреб членів та асоційованих членів кооперативу (та членів їх сімей), на основі поєднання їх пайових внесків, особистих та колективних інтересів для участі в організації будівництва та чи реконструкції житлових будинків (будинку) та подальшої їх (його) експлуатації, поділу між ними ризиків і втрат, розвитку їх самоорганізації, самоврядування та самоконтролю. Предметом діяльності кооперативу є обслуговування та експлуатація багатоквартирних будинків житлових та нежитлових приміщень членів кооперативу і членів їх сімей за необхідності попередньо шляхом організації будівництва та будівництва багатоквартирних будинків, облаштуванням зовнішніх, внутрішніх інженерних мереж та споруд багатоквартирних будинків, за власні та інші залучені кошти, а також наступна експлуатація та управління будинком після введення багатоквартирних будинків в експлуатацію відповідно до законодавства України (т. 1, а.с. 58-65).

Право кооперативу на укладення договорів визначено у пункті 3.6 Статуту, а умови і порядок вступу до кооперативу, виходу чи виключення з нього, зокрема і асоційованих членів – у пунктах 5.3, 5.5 розділу 5 Статуту.

Згідно з пунктом 12.7.7 Статуту до компетенції Голови правління належить, зокрема здійснювати операції, підписувати фінансові документи, договори від імені кооперативу (у випадках передбачених цим Статутом, після одержання відповідного письмового дозволу або рішення загальних зборів членів кооперативу).

Відповідно до Звіту з надання впевненості незалежного аудитора № 27 від 28 травня 2024 року, складеного ТОВ «Аудиторська компанія «Альфа-аудит ЛТД» за результатами аудиторської перевірки щодо організації та здійснення грошових розрахунків ОК «ЖБК «Спілка забудівників 28» за період з 01.01.2022 до 31.12.2023 та наявності чи відсутності розрахунків із фізичною особою ОСОБА_1 , встановлено, що грошові розрахунки за період з 01.01.2022 до 31.12.2023 кооператив проводив виключно з використанням рахунку бухгалтерського обліку 311 «Поточні рахунки в банках в національній валюті». Операцій із грошових розрахунків через касу кооперативу у перевіреному періоді за даними бухгалтерського обліку обслуговуючого кооперативу не виявлено. Рахунок бухгалтерського обліку 30 «Каса» відсутній у плані рахунків бухгалтерського обліку кооперативу у перевіреному періоді з 01.01.2022 до 31.12.2023. Інші рахунки бухгалтерського обліку грошових розрахунків, крім рахунку бухгалтерського обліку 311 «Поточні рахунки в банках в національній валюті», Кооперативом у перевіреному періоді з 01.01.2022 до 31.12.2023 не використовувались. У бухгалтерському обліку кооперативу не виявлено жодних записів щодо ймовірних розрахунків з фізичною особою ОСОБА_1 як учасником чи пайовиком кооперативу (т. 1, а.с. 66-67).

Застосовані норми права та висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що позивач виконав свої зобов`язання за договором, сплативши у повному обсязі цільовий внесок, що підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордера № 1 від 24 травня 2022 року. Крім того, факт виконання позивачем договору та його неоспорення відповідачем підтверджується наданням кооперативом згоди на відступлення права членства та своїх зобов`язань за договором на користь третьої особи без сплати винагороди. Враховуючи, що відповідач не виконує належним чином узятих на себе зобов`язань, а будинок по АДРЕСА_2 не введено в експлуатацію, з урахуванням повної сплати коштів за умовами договору, суд дійшов висновку, що майнові права позивача порушені та підлягають захисту шляхом визнання майнових прав на об`єкт будівництва.

Апеляційний суд погоджується з такими висновками з огляду на таке.

Однією з засад судочинства, регламентованих пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України, є змагальність сторін та свобода в наданні ними до суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

За приписами частин першої та другої статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Відповідно до частини третьої статті 12 та частин першої і шостої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Тягар доведення обґрунтованості вимог позову за загальними правилами процесуального закону покладається саме на позивача, а не реалізовується у спосіб спростування доводів пред`явлених вимог стороною відповідача, як беззаперечних. Якщо позивач, розпоряджаючись своїми правами на власний розсуд, доведе суду обґрунтованість пред`явлених вимог, то у випадку їх неспростування стороною відповідача у спосіб, визначений законом, такі вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Спір у вказаній справі стосується виконання сторонами умов укладеного між фізичною особою позивачем ОСОБА_1 та Обслуговуючим кооперативом «ЖБК «Спілка забудівників 28» Договору про цільовий внесок у діяльність, відповідно до якого кооператив за рахунок цільового внеску замовника здійснює будівництво та передає йому обумовлений у договорі об`єкт для задоволення потреб у житлі.

Ухвалюючи рішення по суті заявлених вимог, суд першої інстанції правильно зазначив, що правові, організаційні, економічні та соціальні основи функціонування кооперації в Україні визначають ЦК України та Закон України «Про кооперацію».

Відповідно до статті 2 Закону України «Про кооперацію» кооператив – юридична особа, утворена фізичними та/або юридичними особами, які добровільно об`єдналися на основі членства для ведення спільної господарської та іншої діяльності з метою задоволення своїх економічних, соціальних та інших потреб на засадах самоврядування.

Вступ до кооперативу, згідно зі статтею 11 Закону України «Про кооперацію», здійснюється на підставі письмової заяви. Особа, яка подала заяву про вступ до кооперативу, вносить вступний внесок і пай у порядку та розмірах, визначених його статутом. Рішення правління чи голови кооперативу про прийняття до кооперативу підлягає затвердженню загальними зборами його членів. Порядок прийняття такого рішення та його затвердження визначається статутом кооперативу.

Статтею 384 ЦК України, положення якої кореспондують положенням статті 19-1 Закону України «Про кооперацію», передбачено, що будинок, споруджений або придбаний житлово-будівельним (житловим) кооперативом, є його власністю. Член житлово-будівельного (житлового) кооперативу має право володіння і користування, а за згодою кооперативу - і розпоряджання квартирою, яку він займає в будинку кооперативу, якщо він не викупив її. У разі викупу квартири член житлово-будівельного (житлового) кооперативу стає її власником.

У разі викупу квартири, дачі, гаража, іншої будівлі, споруди або приміщення у кооперативу, право власності на таке майно у члена кооперативу виникає з моменту державної реєстрації цього права відповідно до закону (частина друга статті 19-1 Закону України «Про кооперацію»).

За частинами першою-четвертою статті 202 ЦК України правочин - це дія особи, яка спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Метою будь-якого правочину є досягнення певних юридичних наслідків, що мають істотне значення для сторін правочину.

Однією з підстав виникнення зобов`язання є договір (пункт 1 частини другої статті 11 ЦК України).

Договір як універсальний регулятор приватних відносин покликаний забезпечити їх регулювання та має бути спрямований на встановлення, зміну або припинення приватних прав та обов`язків.

Згідно з частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з частиною першою статті 627 ЦК України і відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до частини першої статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів цього виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Інвестор має право володіти, користуватися, розпоряджатися об`єктом і результатом інвестицій (об`єктами інвестиційної діяльності може бути будь-яке майно, а також майнові права). Інвестор має право на придбання необхідного йому майна у громадян і юридичних осіб безпосередньо або через посередників за цінами і на умовах, що визначаються за домовленістю сторін, якщо це не суперечить законодавству України, без обмеження за обсягом і номенклатурою (частина перша статті 4, частини п`ята та шоста статті 7 Закону України «Про інвестиційну діяльність»).

Статтею 2 Закону України «Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю» визначено, що об`єкт інвестування – це квартира або приміщення соціально-побутового призначення (вбудовані в житлові будинки або окремо розташовані нежитлові приміщення, гаражний бокс, машиномісце тощо) в об`єкті будівництва, яке після завершення будівництва стає окремим майном.

Згідно зі статтею 177 ЦК України до об`єктів цивільних прав належать речі, майнові права та інше. Майном як особливим об`єктом вважаються окремі речі, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки (частина перша статті 190 ЦК України).

За правилами статті 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Майновими правами визнаються будь-які права, пов`язані з майном, відмінні від права власності, у тому числі права, які є складовою частиною права власності (права володіння, розпорядження, користування). Майнове право є складовою частиною майна як об`єкта цивільних прав. Майнове право є обмеженим речовим правом, за яким власник цього права наділений певними, але не всіма правами власника майна, та яке засвідчує правомочність його власника отримати право власності на нерухоме майно чи інше речове право на відповідне майно в майбутньому.

У статті 190 ЦК України визначено, що майно є особливим об`єктом, яким вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки. Окремо вказано, що майнові права є неспоживчою річчю та визнаються речовими правами.

Майновими правами визнаються будь-які права, пов`язані з майном, відмінні від права власності, у тому числі права, які є складовими частинами права власності (права володіння, розпорядження, користування), а також інші специфічні права (права на провадження діяльності, використання природних ресурсів тощо) та права вимоги (абзац третій частини другої статті 3 Закону України від 12 липня 2001 року «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність»).

Концепція «майна» у розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод має автономне значення, тобто не обмежується власністю на матеріальні речі та не залежить від формальної класифікації у внутрішньому праві: певні інші права та інтереси, що становлять активи, також можуть вважатися «майновими правами», а отже і «майном» (пункт 22 рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 10 березня 2011 року у справі «Сук проти України», заява № 10972/05)).

Майнове право, яке можна визначити як «право очікування», є складовою частиною майна як об`єкта цивільних прав. Майнове право – це обмежене речове право, за яким власник цього права наділений певними, але не всіма правами власника майна, та яке засвідчує правомочність його власника отримати право власності на нерухоме майно чи інше речове право на відповідне майно в майбутньому.

Обов`язковою умовою, за наявності якої певне сподівання (вимога) особи набуває ознак легітимного (законного) очікування та стає предметом захисту у розумінні Першого протоколу до Конвенції є те, що таке очікування (вимога) повинно мати належне правове підґрунтя, тобто має бути достатнє правове джерело для відповідного очікування (вимоги). З цього приводу у пункті 103 рішення ЄСПЛ у справі «Saghinadze and other v. Georgia» (заява № 18768/06) зазначено, що для того, щоб «очікування» було законним, воно повинно бути більш конкретним, ніж звичайна надія і бути заснованим на нормі права або правовому акті (пункт 39 рішення ЄСПЛ у справі «Сеni v. Italy», заява № 25376/06).

Визначення майнового права як «права очікування» та повноваження власника таких прав наведено у правових висновках, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04 вересня 2019 року у справі № 2610/22985/2012, від 16 жовтня 2019 року у справі № 761/5156/13-ц.

Майнове право, яке є предметом договору, - це обумовлене право на набуття в майбутньому права власності на нерухоме майно (право під відкладальною умовою), яке виникає тоді, коли виконані певні, але не всі правові передумови, необхідні й достатні для набуття речового права.

Наведене свідчить про те, що громадяни мають бути впевненими у своїх законних очікуваннях, а також у тому, що набуте ними на законних підставах право, його зміст та обсяг буде ними реалізовано.

Захист майнових прав здійснюється у порядку, визначеному законодавством, а якщо такий спеціальний порядок не визначений, захист майнового права здійснюється на загальних підставах цивільного законодавства.

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до норми статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з частиною першою статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За правилом статті 527 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор – прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

У частині першій статті 328 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема з правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (частина друга статті 328 ЦК України).

Згідно з частиною другою статті 331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Інвестор після виконання умов інвестування набуває майнові права на цей об`єкт і після завершення будівництва об`єкта нерухомості набуває права власності на об`єкт інвестування, як первісний власник шляхом проведення державної реєстрації речових прав на зазначений об`єкт за собою.

У вказаній справі між сторонами виник спір щодо належного виконання ними взятих на себе зобов`язань за укладеним договором про цільовий внесок у діяльність.

Позивач, обґрунтовуючи свої вимоги, посилався на те, що на виконання укладеного з відповідачем договору про цільовий внесок у діяльність № ЖРК/16/12 від 24.05.2022 ним сплачено цільовий внесок у повному обсязі, згідно з договором – 1 565 032,00 грн, що підтверджується виданою відповідачем квитанцією до прибуткового касового ордера № 1 від 24 травня 2022 року. Натомість сторона відповідача заперечує рух коштів у вказаній сумі, вважає, що надана позивачем квитанція до прибуткового касового ордера не є належним доказом отримання коштів, оскільки відповідно до пункту 1.4 договору № ЖРК/16/12 від 24.05.2022 сплата цільового внеску відбувається виключно шляхом перерахування коштів на поточний рахунок відповідача.

Перевіряючи доводи сторін, суд першої інстанції правильно виходив із того, що відповідно до положень статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарська операція – це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства; первинний документ – це документ, який містить відомості про господарську операцію.

Правилу цієї норми Закону кореспондує зміст пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88 (далі – Положення № 88).

Пунктом 2.1 Положення № 88 (у редакції, чинній станом на дату виникнення спірних правовідносин) визначено, що первинні документи – це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів.

Виходячи з визначеного законодавцем поняття первинного документа, підтвердженням господарської операції є саме рух матеріальних активів та коштів між контрагентами, а первинна документація є відображенням такої операції.

Відповідно до правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного в постанові від 07 липня 2022 року у справі № 160/3364/19 (провадження № 11-200апп21), господарські операції для визначення податкового кредиту та витрат, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими відповідно до вимог частини другої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та пункту 2.4 Положення № 88 первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Отже, підтвердженням господарської операції є її фактичне здійснення та належним чином оформлені відповідно до вимог частини другої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та пункту 2.4 Положення № 88 первинні бухгалтерські документи.

Постановою Правління Національного банку України від 29.12.2017 № 148 затверджено Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, яке визначає порядок ведення касових операцій у національній валюті України юридичними особами (крім банків) та їх відокремленими підрозділами незалежно від організаційно-правової форми та форми власності (далі - підприємства), органами державної влади та органами місцевого самоврядування під час здійснення ними діяльності з виробництва, реалізації, придбання товарів чи іншої господарської діяльності (далі - установи), фізичними особами, які здійснюють підприємницьку діяльність (далі - фізичні особи-підприємці) (далі разом у тексті - суб`єкти господарювання), фізичними особами.

Згідно з пунктом 3 Положення № 148, касовий ордер – це первинний документ (прибутковий або видатковий касовий ордер), що застосовується для оформлення надходжень (видачі) готівки з каси. Касові операції - це операції суб`єктів господарювання між собою та з фізичними особами, пов`язані з прийманням і видачою готівки під час проведення розрахунків через касу з відображенням цих операцій у відповідних книгах обліку.

Суб`єкти господарювання здійснюють розрахунки готівкою між собою і з фізичними особами через касу як коштами, одержаними як готівкова виручка, так і коштами, одержаними із банків (пункт 5 Положення № 148).

Суб`єкти господарювання мають право здійснювати розрахунки готівкою протягом одного дня за одним або кількома платіжними документами: 1) між собою - у розмірі до 10 000,00 грн включно; 2) з фізичними особами - у розмірі до 50 000,00 грн включно. Платежі понад установлені граничні суми проводяться через банки або небанківські фінансові установи, які в установленому законодавством порядку отримали ліцензію на переказ коштів у національній валюті без відкриття рахунку, шляхом переказу коштів з поточного рахунку на поточний рахунок або внесення коштів до банку чи небанківської фінансової установи для подальшого їх переказу на поточні рахунки в банку (пункт 6 Положення № 148).

Фізичні особи мають право здійснювати розрахунки готівкою: 1) із суб`єктами господарювання протягом одного дня за одним або кількома платіжними документами - у розмірі до 50 000,00 грн включно. Платежі на суму, що перевищує 50 000,00 грн, проводяться через банки або небанківські установи шляхом переказу коштів із поточного рахунку на поточний рахунок або внесення коштів до банку чи небанківської установи для подальшого їх переказу на поточні рахунки в банку (пункт 7 Положення № 148).

Пунктом 25 Положення № 148 передбачено, що приймання готівки в касу проводиться за прибутковим касовим ордером, підписаним головним бухгалтером або особою, уповноваженою керівником установи/підприємства. До прибуткових касових ордерів можуть додаватися документи, які є підставою для їх складання. Про приймання установами/підприємствами готівки в касу за прибутковими касовими ордерами видається квитанція (що є відривною частиною прибуткового касового ордера), підписана головним бухгалтером або особою, уповноваженою керівником, підпис яких може бути засвідчений відбитком печатки цієї/цього установи/підприємства. Використання печатки установою/підприємством не є обов`язковим.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 свої зобов`язання за Договором про цільовий внесок у діяльність в частині сплати цільового внеску виконав у повному обсязі, сплативши до каси ОК ЖБК «Спілка забудівників 28» суму цільового внеску в розмірі 1 565 032,00 грн, що підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордера № 1 від 24.05.2022, яка містить печатку ОК «ЖБК «Спілка забудівників 28» та підпис голови правління Костишина Б. В.

Допитаний у судовому засіданні суду першої інстанції в статусі свідка ОСОБА_2 підтвердив, що вказана квитанція містить його підпис та печатку кооперативу. Сторона відповідача у судовому засіданні не заперечувала факт видачі вказаної квитанції.

Надаючи оцінку зазначеним обставинам, суд першої інстанції правильно зазначив, що доказів на підтвердження того, що обслуговуючим кооперативом ініціювалося питання перевірки стосовно вказаної посадової особи чи службового розслідування, в ході якого було б встановлено перевищення відповідних повноважень чи зловживання ними, стороною відповідача не надано.

Окрім того, колегія суддів зауважує, що будь-яких доказів того, що стороною відповідача вживалися заходи для оплати цільового внеску позивачем чи пред`являлися будь-які претензії з приводу оплати, зважаючи на видачу квитанції про оплату коштів наперед, матеріали справи не містять.

Доводи апеляційної скарги про те, що, за показаннями свідків, кошти за укладеними договорами нібито вносилися декількома траншами протягом березня–квітня 2022 року, а остання сума в розмірі 3 млн грн – 24 травня 2022 року, водночас усі квитанції за 18 договорами видані одним днем – 24 травня 2022 року, а також про те, що у цій справі наявна квитанція до прибуткового касового ордера № 1 від 24 травня 2022 року на суму 1 565 032,00 грн, тоді як у справі № 344/16001/24 – квитанція до прибуткового касового ордера з таким самим номером і датою, але на суму 1 313 665 грн, що, на думку апелянта, додатково свідчить про виготовлення цих документів поза порядком ведення касового обліку, не спростовують висновків суду першої інстанції.

Як правильно зазначив суд першої інстанції, недоліки ведення касового обліку та оформлення квитанцій до прибуткових касових ордерів допущені з боку відповідача. При цьому порушення посадовими особами відповідача касової дисципліни може мати наслідком настання для них юридичної відповідальності, однак саме по собі не спростовує факту внесення позивачем грошових коштів.

Колегія суддів погоджується з висновком суду про те, що перевищення ліміту готівкових розрахунків не спростовує того факту, що грошові кошти прийнято відповідачем. Відтак, видавши квитанцію до прибуткового касового ордера відповідач створив презумпцію вчинення позивачем дій, спрямованих на виконання умов договору, яка ним не спростована в ході розгляду справи.

Твердження апелянта про те, що пунктом 1.4 Договору передбачено виключно безготівковий порядок внесення цільового внеску шляхом перерахування коштів на поточний рахунок кооперативу, а додаткова угода про зміну цієї умови договору не укладалася, у зв`язку із чим внесення коштів через касу кооперативу не може вважатися належним виконанням зобов`язання, не заслуговують на увагу, оскільки умови договору не містять прямої заборони на внесення коштів готівкою.

Колегія суддів зауважує, що надана позивачу ОСОБА_1 письмова згода відповідача (не містить дати) на відступлення права членства та своїх зобов`язань за Договором № ЖРК/16/12 від 24.05.2022 на користь третьої особи без сплати винагороди у сукупності з іншими доказами у справі дає підстави для висновку про виконання позивачем своїх зобов`язань за укладеним з відповідачем договором.

Крім того, внесення коштів не самим позивачем, а його представником, без підтвердження відповідних повноважень, на що посилається апелянт, не свідчить про невиконання позивачем грошового зобов`язання за укладеним договором, оскільки саме відповідачем засвідчено факт внесення готівкових коштів ОСОБА_1 за Договором № ЖРК/16/12 про цільовий внесок у діяльність від 24.05.2022 у сумі 1 565 032,00 грн.

Апеляційний суд відхиляє також посилання апелянта на те, що судом не встановлено реального руху коштів, оскільки суд першої інстанції належним чином дослідив усі надані сторонами докази в їх сукупності та надав їм належну правову оцінку.

Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції застосував доктрину заборони суперечливої поведінки, пославшись на суперечливість поведінки відповідача, яка полягала у підписанні договору, видачі квитанції, наданні згоди на відступлення права членства та подальшому запереченні факту отримання коштів, є безпідставними, оскільки мотивувальна частина оскаржуваного рішення такого висновку не містить.

Щодо долучення до матеріалів справи Висновку експертів № 09/06-26 комісійної судової економічної експертизи від 09 червня 2026 року, доданого представником відповідача до апеляційної скарги, колегія суддів зазначає, що такий висновок складено в іншій цивільній справі № 344/16001/24 за позовом ОСОБА_4 до ОК «ЖБК «Спілка забудівників 27». Крім того, відповідачем відповідно до вимог частини третьої статті 367 ЦПК України не надано доказів неможливості подання цього висновку до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього, а тому підстав для його прийняття судом апеляційної інстанції немає.

Інші доводи апеляційної скарги також не свідчать про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, не спростовують висновків суду першої інстанції та не дають підстав для скасування або зміни оскаржуваного рішення.

Оцінюючи повноту дослідження обставин справи та вмотивованість висновків суду першої інстанції щодо виконання позивачем зобов`язань за договором про цільовий внесок у діяльність, факту внесення ним грошових коштів та наявності підстав для визнання майнових прав на об`єкт будівництва, колегія суддів враховує практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (§§ 29-30 рішення ЄСПЛ від 09 грудня 1994 року у справі «Ruiz Torija v. Spain», заява № 18390/91). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (рішення ЄСПЛ від 27 вересня 2001 року у справі «Hirvisaari v. Finland», заява № 49684/99).

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції повно та всебічно з`ясував обставини справи, надав належну оцінку зібраним доказам та ухвалив законне й обґрунтоване рішення. Підстав для його скасування з мотивів, наведених в апеляційній скарзі, не встановлено.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції – без змін.

Керуючись статтями 374, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Обслуговуючого кооперативу «ЖБК «Спілка забудівників 28» залишити без задоволення.

Рішення Івано-Франківського міського суду від 08 липня 2026 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Головуюча: О. О. Томин

Судді: І. В. Бойчук

В. А. Девляшевський

Повний текст постанови складено 14 жовтня 2026 року.