Постанова від 12 жовтня 2026 р. у справі №350/1492/25 — Івано-Франківський апеляційний суд

Справа № 350/1492/25

Провадження № 22-ц/4808/1875/26

Головуючий у 1 інстанції Пулик М. В.

Суддя-доповідач Мальцева

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 жовтня 2026 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючогосудді Мальцевої Є.Є.

суддів: Девляшевського В.А., Максюти І.О.,

секретар Шемрай Н.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника Товариства з додатковою відповідальністю страхова компанія «Гардіан» Поліщук Олени Григорівни на рішення Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 16 липня 2026 року, постановлене в складі судді Пулик М.В. в м. Рожнятів у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з додатковою відповідальністю страхова компанія «Гардіан» про відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого,

в с т а н о в и в:

У жовтні 2025 року ОСОБА_1 звернулась до суду із позовною заявою до Товариства з додатковою відповідальністю страхова компанія «Гардіан» про відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого.

Позовні вимоги мотивовані тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 близько 19 год. 15 хв. у смт Брошнів-Осада Калуського району Івано-Франківської області на автодорозі Н-10 «Стрий - Чернівці - Мамалига» сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля Toyota Land Cruiser, державний номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_2 .. Внаслідок ДТП загинув чоловік позивачки - ОСОБА_3 .. На момент настання дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність власника зазначеного транспортного засобу була застрахована у ТДВ «Страхова компанія «ГАРДІАН» за полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ЕР-210727089.

Позивачка зазначає, що після смерті чоловіка разом з іншими особами, які мають право на страхове відшкодування, звернулася до страховика із заявами про виплату страхового відшкодування. За результатами розгляду поданих заяв відповідач визнав подію страховим випадком та здійснив виплату страхового відшкодування моральної шкоди, а також відшкодував витрати на поховання. Водночас у виплаті страхового відшкодування, пов`язаного із втратою годувальника, відповідач відмовив, мотивуючи це тим, що позивачкою не доведено факту перебування на утриманні загиблого або наявності права на одержання від нього утримання.

Відмова є неправомірною, оскільки вона є дружиною загиблого, на день його смерті досягла пенсійного віку, є непрацездатною особою та відповідно до статті 1200 Цивільного кодексу України належить до кола осіб, які мають право на відшкодування шкоди у зв`язку зі смертю потерпілого. Крім того, вона фактично перебувала на утриманні чоловіка, який забезпечував сім`ю, здійснював постійне матеріальне забезпечення, придбавав продукти харчування та лікарські засоби, виконував роботи по господарству і таким чином забезпечував її належне існування з урахуванням стану здоров`я та непрацездатності.

На день настання страхового випадку, статтею 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» встановлено мінімальну заробітну плату у місячному розмірі - 6 700 гривень. Згідно з положеннями п.27.2 ст.27 Закону України №1961-IV загальний розмір страхового відшкодування утриманцям одного померлого не може бути меншим, ніж 36 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку. Враховуючи граничний ліміт відповідальності по даному страховому випадку сума виплати не може перевищувати 320 000,00 грн, яка складається знаступних сум: 80 400,00 грн в рахунок відшкодування моральної шкоди, встановленої п.27.3. ст.27 Закону України №1961-IV від 01.07.2004 р. (сума страхового відшкодування, яка вже сплачена особам, які мають право на отримання страхового відшкодування (синові, дочці, дружині загиблого); 29 940,00 грн в рахунок відшкодування витрат на поховання, встановлених п.27.4. ст.27 Закону України №1961-IV від 01.07.2004 р. (сума страхового відшкодування, яка вже сплачена відповідачем); 209 660,00 грн в рахунок відшкодування пов`язаного із втратою годувальника для непрацездатної дружини, встановленого п.27.2. ст.27 Закону України №1961-IV від 01.07.2004 р

Просить стягнути з відповідача на свою користь страхове відшкодування, пов`язане із втратою годувальника, у розмірі 209660 гривень, витрати на професійну правничу допомогу .

Рішенням Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 16 липня 2026 року позов ОСОБА_1 до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «ГАРДІАН» про відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого, задоволено. Стягнуто з Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «ГАРДІАН» на користь ОСОБА_1 страхове відшкодування, пов`язане із втратою годувальника, у розмірі 209660 гривень, витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 24224 гривні.

Стягнуто з Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «ГАРДІАН» на користь Державної судової адміністрації України судовий збір у розмірі 2096 гривень 60 копійок.

Не погоджуючись з таким рішенням, представник Товариства з додатковою відповідальністю страхова компанія «Гардіан» Поліщук О.Г. звернулась до апеляційного суду з апеляційною скаргою.

Доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що матеріали справи не містять жодного доказу, який би дозволяв дійти висновку, що допомога померлого була основним та постійним джерелом засобів до існування. Акт селищної ради, на який послався суд, не містить конкретних сум, періодичності чи розрахунків, а обмежується загальними формулюваннями про побутову допомогу (придбання ліків, продуктів, ремонт), що не є достатнім для висновку про існування постійного й основного джерела засобів до існування в розумінні наведеної практики Верховного Суду. Крім того, суд не надав належної оцінки доводу відповідача про те, що сам загиблий ОСОБА_3 станом на дату ДТП досяг пенсійного віку (68 років) та був непрацездатною особою, що ставить під обґрунтований сумнів його фінансову спроможність систематично утримувати іншу особу. За відсутності доказів наявності будь-яких доходів загиблого, висновок про наявність у позивачки права на утримання є передчасним і таким, що не ґрунтується на матеріалах справи. Станом на час ухвалення оскаржуваного рішення позивачкою не отримано судового рішення, яким би в окремому провадженні встановлювався факт перебування на утриманні загиблого.

Викладені вище обставини свідчать про те, що суд першої інстанції неповно з`ясував обставини справи, зробив висновки, які не відповідають наявним у справі доказам, у зв`язку з чим оскаржуване рішення на переконання Відповідача, підлягає скасуванню.

Представник ОСОБА_1 адвокат Чабан І.В. подала відзив на апеляційну скаргу, в якому доводи апеляційної скарги заперечила. Вказує, що основним доказом наявності права позивача на отримання відшкодування по втраті годувальника є: наявність статусу непрацездатної особи (на підтвердження надано пенсійне посвідчення позивача); наявність родинних відносин (на підтвердження надано свідоцтво про укладення шлюбу). При цьому закон прямо встановлює взаємний обов`язок подружжя щодо матеріальної підтримки, а також право одного з подружжя на утримання за наявності визначених законом умов. Крім того, позивачем, на підтвердження своїх позовних вимог, надано: Акт Комісії в складі заступника селищного голови з питань діяльності виконавчих органів ради, депутатів Рожнятівської селищної ради "Про засвідчення факту потреби та факту перебування на утриманні"; Виписка із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого ОСОБА_1 ; Довідка з ГУ ПФУ в Івано-Франківській області про перебування на обліку пенсіонерки ОСОБА_1 ; Пенсійне посвідчення ОСОБА_1 . Серія НОМЕР_2 (копії акту, виписки, довідки додаються до позовної заяви).

В судовому засіданні представник Товариства з додатковою відповідальністю страхова компанія «Гардіан» Поліщук О.Г. підтримала доводи апеляційної скарги, просить її задовольнити.

Позивачка ОСОБА_1 та її представник адвокат Чабан І.В. в судове засідання не явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Заслухавши суддю-доповідача, представника відповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів прийшла до наступного.

Відповідно до частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві.

Судом встановлено, ІНФОРМАЦІЯ_1 близько 19 год. 15 хв. у смт Брошнів-Осада Калуського району Івано-Франківської області на автодорозі державного значення Н-10 «Стрий - Чернівці - Мамалига» сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля Toyota Land Cruiser, державний номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_2 , та пішохода ОСОБА_3 .

Внаслідок зазначеної дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_3 отримав тілесні ушкодження, від яких помер на місці події, що підтверджується свідоцтвом про смерть та матеріалами справи і сторонами не оспорюється (а.с.34).

На момент настання дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність власника автомобіля Toyota Land Cruiser, державний номерний знак НОМЕР_1 , була застрахована у Товаристві з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «ГАРДІАН» за полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ЕР-210727089.

ОСОБА_1 перебувала із загиблим у зареєстрованому шлюбі (а.с.19). На день смерті чоловіка позивачка досягла пенсійного віку, перебувала на обліку в органах Пенсійного фонду України та отримувала пенсію за віком (а.с. 28).

Після смерті чоловіка позивачка звернулася до відповідача із заявою про виплату страхового відшкодування та подала документи, передбачені Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у тому числі документи, якими підтверджувала перебування на утриманні загиблого чоловіка. За результатами розгляду поданих документів відповідач визнав подію страховим випадком, здійснив виплату страхового відшкодування моральної шкоди та відшкодував витрати на поховання, однак відмовив у виплаті страхового відшкодування у зв`язку із втратою годувальника, мотивуючи це відсутністю належних доказів перебування позивачки на утриманні загиблого або наявності у неї права на одержання від нього утримання (а.с.24).

Рожнятівської селищної ради Калуського району Івано-Франківської області складений акт про засвідчення факту потреби та факту перебування на утриманні (а.с.26,26- зворот)

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції врахував, що позивачкою доведено факт перебування на утриманні загиблого чоловіка у розумінні статті 1200 ЦК України, а тому вона належить до кола осіб, які мають право на отримання страхового відшкодування у зв`язку зі смертю потерпілого відповідно до статті 27 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». зазначений розмір є мінімально гарантованим законом розміром страхового відшкодування, а тому не залежить від фактичного розміру заробітку загиблого чи розміру пенсії утриманця.

Як встановлено судом, відповідач уже здійснив позивачці виплату страхового відшкодування моральної шкоди у розмірі 26800 грн. Оскільки зазначена виплата здійснена за шкоду, заподіяну життю потерпілого, та враховується при визначенні загального розміру відповідальності страховика за одним страховим випадком, до стягнення підлягає різниця між належним позивачці страховим відшкодуванням та вже виплаченою сумою.

Оскільки сукупністю досліджених судом доказів підтверджено наявність у позивачки права на отримання страхового відшкодування, а відповідачем не доведено наявності передбачених законом підстав для відмови у його виплаті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 є законними, обґрунтованими, підтвердженими належними та допустимими доказами, у зв`язку з чим підлягають задоволенню у повному обсязі.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції .

Згідно із частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до пункту 3 частини другої статті 11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

Відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю потерпілого в дорожньо-транспортній пригоді, а також особам, яким заподіяно шкоди смертю годувальника, та витрати на поховання, якщо смерть потерпілого настала в результаті страхового випадку, здійснюється у порядку, передбаченому параграфом 2 глави 82 ЦК України та Законом України від 01 липня 2004 року № 1961-IV «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон № 1961-IV у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до частини першої статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Згідно із частиною другою статті 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

У статті 3 Закону № 1961-IV визначено, що метою здійснення обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, а також захист майнових інтересів страхувальників.

Відповідно до статті 6 Закону № 1961-IV страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

Згідно з пунктом 22.1 статті 22 Закону № 1961-IVу разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Відповідно до абзацу шостого статті 23 Закону № 1961-IV шкодою, заподіяною життю та здоров`ю потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, зокрема, є шкода, пов`язана зі смертю потерпілого.

У пункті 27.2 статті 27 Закону № 1961-IV зазначено, що страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, МТСБУ) здійснює відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого, на умовах, встановлених статтею 1200 ЦК України, кожній особі, яка має право на таке відшкодування, рівними частинами. Загальний розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) утриманцям одного померлого не може бути меншим, ніж 36 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку.

Вказана вище норма права за способом викладення змісту є відсилочною, тобто містить посилання на іншу норму права, а саме статтю 1200 ЦК України, та може застосовуватися лише в поєднанні із цією нормою.

Згідно з частиною першою статті 1200 ЦК України у разі смерті потерпілого право на відшкодування шкоди мають непрацездатні особи, які були на його утриманні або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина потерпілого, народжена після його смерті. Шкода відшкодовується: дитині - до досягнення нею вісімнадцяти років (учню, студенту - до закінчення навчання, але не більш як до досягнення ним двадцяти трьох років); чоловікові, дружині, батькам (усиновлювачам), які досягли пенсійного віку, встановленого законом, довічно; інвалідам - на строк їх інвалідності; одному з батьків (усиновлювачів) або другому з подружжя чи іншому членові сім`ї незалежно від віку і працездатності, якщо вони не працюють і здійснюють догляд за: дітьми, братами, сестрами, внуками померлого, до досягнення ними чотирнадцяти років; іншим непрацездатним особам, які були на утриманні потерпілого, протягом п`яти років після його смерті.

Верховний Суд у постанові від 13 березня 2019 року у справі № 643/207/16-ц (провадження № 61-33638св18) зазначив, що законом не встановлено чіткого переліку документів на підтвердження факту перебування особи на утриманні потерпілого, тому необхідно дійти висновку, що такими документами можуть бути, в тому числі, надана довідка житлово-експлуатаційної організації з місця проживання (реєстрації) або довідка органу місцевого самоврядування про перебування на утриманні чи про спільне проживання із заявником.

Звернувшись з позовом, ОСОБА_1 посилається на те, що є дружиною загиблого внаслідок ДТП, на день його смерті досягла пенсійного віку, є непрацездатною особою та відповідно до статті 1200 Цивільного кодексу України належить до кола осіб, які мають право на відшкодування шкоди у зв`язку зі смертю потерпілого.

Встановлено, що на підтвердження обставин перебуванні на утриманні чоловіка надано: акт Комісії в складі заступника селищного голови з питань діяльності виконавчих органів ради, депутатів Рожнятівської селищної ради "Про засвідчення факту потреби та факту перебування на утриманні"; Виписка із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого ОСОБА_1 ; Довідка з ГУ ПФУ в Івано-Франківській області про перебування на обліку пенсіонерки ОСОБА_1 ; Пенсійне посвідчення ОСОБА_1. Серія НОМЕР_2

Разом з тим, з подані докази не підтверджують перебування ОСОБА_1 на утриманні її померлого чоловіка, оскільки самі по собі не свідчать про те, що вона отримувала від нього постійну та основну матеріальну допомогу, яка була для неї основним джерелом засобів до існування.

Зокрема, акт Комісії у складі заступника селищного голови з питань діяльності виконавчих органів ради та депутатів Рожнятівської селищної ради «Про засвідчення факту потреби та факту перебування на утриманні» не відображає конкретних обставин матеріального забезпечення позивачки, розміру та періодичності наданої чоловіком допомоги, співвідношення такої допомоги з її власними доходами, а також того, чи була ця допомога постійним і основним джерелом її існування.

При цьому акт, який відображає спільне місце проживання ОСОБА_1 з померлим по АДРЕСА_1 , не є окремим та беззаперечним доказом підтвердження факту її перебування на утриманні чоловіка у розумінні статті 35 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Подібний висновок викладений в постановах Верховного суду від 05 жовтня 2020 року у справі №734/2317, постанові від 30 червня 2021 року справа №752/4605/19.

Виписка з медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворої ОСОБА_1 може свідчити про стан її здоров`я та потребу в медичній допомозі, однак не підтверджує фактичного здійснення чоловіком її матеріального забезпечення, його обсягу та систематичності. Сам факт наявності захворювань або потреби в лікуванні не є тотожним факту перебування на утриманні іншої особи.

Водночас довідка Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про перебування ОСОБА_1 на обліку як пенсіонерки та пенсійне посвідчення серії НОМЕР_2 підтверджують її статус пенсіонерки, проте не містять відомостей про джерела та обсяги матеріального забезпечення з боку померлого чоловіка. Будь-яких відомостей про дохід чоловіка, розмір його пенсії, що дозволило б встановити співвідношення розміру доходу чоловіка і позивачки не надано, тому не підтверджено, що допомога з боку померлого була основним і постійним джерелом існування для позивачки.

З врахуванням наведеного, висновок суду першої інстанції про задоволення позову є передчасним та не відповідає встановленим обставинам справи.

Колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги знайшли підтвердження під час апеляційного перегляду рішення, а заперечення позивачки носять загальний характер тверджень про її вік та стан здоров`я, не спростовують аргументів апеляційної скарги. Факт перебування подружжя у шлюбі не свідчить про утримання чоловіком дружини за умови, що обидва є особами пенсійного віку. Таким чином позивачка не надала належних доказів для підтвердження власних вимог, які б дали можливість порівняти її доходи із доходами померлого чоловіка, що вказувало б на те, що вона перебувала на його утриманні.

Відповідно до вимог статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Відтак, рішення суду у даній справі підлягає скасуванню у зв`язку з неправильним застосуванням норм матеріального права і невідповідністю висновків суду обставинам справи, з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .

У відповідності до положень статті 141 ЦПК України у зв`язку із задоволенням апеляційної скарги та відмову у задоволенні позову з позивача на користь відповідача підлягають відшкодуванню витрати на оплату судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції в розмірі 3144, 90 грн грн.

Керуючись ст. 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу представника Товариства з додатковою відповідальністю страхова компанія «Гардіан» Поліщук Олени Григорівни задовольнити.

Рішення Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 16 липня 2026 року скасувати та відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 до Товариства з додатковою відповідальністю страхова компанія «Гардіан» про відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь Товариства з додатковою відповідальністю страхова компанія «Гардіан» ( ЄДРПОУ 35417298) 3144, 90 грн сплаченого судового збору в суді апеляційної інстанції.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст складений 14 жовтня 2026 року.

Судді: Є.Є. Мальцева

В.А.Девляшевський

І.О.Максюта