Постанова від 12 жовтня 2026 р. у справі №348/2582/25 — Івано-Франківський апеляційний суд

Справа № 348/2582/25

Провадження № 22-ц/4808/1618/26

Головуючий у 1 інстанції Міськевич О. Я.

Суддя-доповідач Мальцева Є.Є.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 жовтня 2026 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Мальцевої Є.Є.

суддів: Девляшевського В.А., Максюти І.О.,

секретар Шемрай Н.Б.,

за участю прокурора Кутинської Н.Я.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_1 - адвокат Мищишин Іванни Ярославівни на рішення Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 08 червня 2026 року, ухвалене судом у складі головуючої судді Міськевич О. Я. у м.Надвірна, у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Орган опіки та піклування Делятинської селищної ради, про позбавлення батьківських прав,

у с т а н о в и в:

10 жовтня 2025 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Орган опіки та піклування Делятинської селищної ради, про позбавлення батьківських прав.

В обгрунтування позовних вимог посилалася на те, що перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_1 з 16.01.2007 року. У шлюбі народилося двоє дітей: ОСОБА_3 - ІНФОРМАЦІЯ_1 та дочка ОСОБА_4 - ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Рішенням Надвірнянського районного суду від 17.02.2021р шлюб між ними розірвано. Діти проживають з нею. Однією з причин розпаду їх сім`ї став той факт, що відповідач у 2019 році фактично залишив сім`ю, зовсім не цікавився життям дітей та не піклувався про їх матеріальне забезпечення, виїхавши за межі України. Рішенням Надвірнянського районного суду 17.02.2021 року з відповідача на її користь присуджено стягувати аліменти на утримання дітей в розмірі по 2200 грн на дитину щомісячно. Відповідач ухиляється від сплати аліментів та має заборгованість станом на 01.09.2025 в сумі 239507 грн..

Позивачка зазначала, що відповідач не цікавиться життям дітей, припинив з ними спілкування. Крім стягнутих в незначному розмірі аліментів за 3 місяці у 2022 році в сумі 13200 грн, які він сплачував невчасно та не в повному обсязі, іншої матеріальної допомоги на утримання дітей не надавав та не надає. Діти не отримують від батька подарунків на день народження та інші свята. Відповідач не піклується про фізичний і духовний розвиток дітей, не цікавиться їх розвитком та досягненнями,навчанням тобто самоусунувся від виховання дітей, спілкування з ними, не підтримує та свідомо нехтує своїми батьківськими обов`язками.

Унаслідок такого ставлення відповідача до дітей, вони не виявляють бажання з ним спілкуватися, що свідчить про реальну втрату зв`язку з батьком.

Посилаючись на зазначене, просила позбавити відповідача батьківських прав щодо неповнолітніх дітей ОСОБА_3 - ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 - ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Надвірнянський районний суд Івано-Франківської області рішенням від 08 червня 2026 року позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Орган опіки та піклування Делятинської селищної ради, про позбавлення батьківських прав задовольнив.

Позбавив ОСОБА_1 батьківських прав відносно неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , актовий запис про народження № 27 від 15.07.2008, складений виконавчим комітетом Зарічанської сільської ради Надвірнянського району Івано-Франківської області та ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 , актовий запис про народження № 25 від 23.07.2014, складений виконавчим комітетом Зарічанської сільської ради Надвірнянського району Івано-Франківської області.

Не погоджуючись із рішенням суду, представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Мищишин І.Я. звернулася до апеляційного суду з апеляційною скаргою.

Представника апелянта вказує, що суд в обґрунтування свого рішення зазначив про те, що даних про цілеспрямовані дії матері на погіршення відносин між дітьми та батьком, матеріали справи не містять. Однак сама позивач під час своїх пояснень зазначила, про те що заблокувала контакти відповідача, для того, щоб діти не спілкувались з батьком, та не травмувати дітей. Відповідач вважає, що суд критично та не об`єктивно оцінює складне матеріальне становище відповідача по справі, та той факт, що останній виїхав закордон з метою покращити матеріальне становище та мати змогу піклуватись про своїх дітей та забезпечувати їх. Відповідач є біологічним батьком дітей та ніколи не відмовлявся від виконання своїх батьківських обов`язків. Він неодноразово намагався підтримувати контакт з дітьми, цікавився їхнім життям, навчанням та станом здоров`я, а також іншими важливими аспектами їхнього розвитку. Разом з тим позивачка систематично обмежує можливість відповідача бачитися з дітьми, створює перешкоди у спілкуванні та не сприяє підтриманню нормальних сімейних відносин між батьком та дітьми. Відповідач неодноразово намагався підтримувати зв`язок з дітьми та цікавився їхнім життям. Про це свідчить також переписка відповідача з близьким знайомим, у якій він висловлював занепокоєння щодо можливості спілкування з дітьми, обговорював ситуацію, що склалася, та шукав можливості налагодити контакт із матір`ю дітей. Вказана переписка підтверджує, що відповідач не є байдужим до долі своїх дітей, переживає за них та має намір підтримувати з ними зв`язок і брати участь у їхньому житті.

Вказує, що позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків на краще неможливо, і лише за наявності вини у діях батьків. Доведення обставин свідомого, умисного ухилення відповідача від виконання батьківських обов`язків, які можуть бути підставою позбавлення його батьківських прав, покладено на позивача.

Крім того, зазначає і про той факт, що рішення суду повинно було б набрати законної сили, вже після досягнення старшою дитиною повноліття.

Враховуючи вищевикладене, відповідач вважає, що суд дійшов хибного висновку про те, що він свідомо ухилявся від виконання своїх батьківських обов`язків. Таку позицію батько дітей зайняв тільки з тієї причини, що саме матір дітей наполягала на припиненні спілкування дітей з батьком.

Просить скасувати рішення Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 08 червня 2026 року та ухвалити нове рішення яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 відмовити у повному обсязі.

ОСОБА_2 подала відзив на апеляційну скаргу, вважаючи її безпідставною та такою, що не підлягає задоволенню.

Представник відповідача заявила, що позивачка заблокувала контакти відповідача для того, щоб діти не спілкувались з батьком та не травмувати дітей.

Однак зазначає, що вказане твердження не відповідає дійсності. Вказує, що після розриву подружніх відносин неодноразово просила відповідача не втрачати контакт з дітьми і матеріально допомагати, на що відповідач не реагував і жодної допомоги на утримання неповнолітніх дітей не надавав. Про створення будь-яких перешкод у спілкуванні відповідача з дітьми не могло бути й мови, оскільки самі діти бажали спілкуватися з батьком на той час.

Надуманим і таким, що не відповідає дійсності, є твердження відповідача, що суд критично та не об?єктивно оцінив складне матеріальне становище відповідача ОСОБА_1 за час перебування на роботі за кордоном. На спростування даного твердження у матеріалах справи наявний розрахунок ДВС, з якого вбачається, що ОСОБА_5 злісно ухиляється від свого обов?язку своєчасно і регулярно сплачувати аліменти на утримання неповнолітніх дітей.

Також не заслуговують на увагу твердження представника відповідача, що ОСОБА_1 неодноразово намагався підтримувати контакт з дітьми, цікавився їхнім життям, навчанням та станом здоров?я, а також іншими важливими аспектами їхнього розвитку, що не відповідає фактичним обставинам. Як вбачається з наявних у справі доказів відповідач жодного разу не поцікавився навчанням дітей у ліцеї, будь-якого контакту з даним навчальним закладом та його вчителями не підтримував.

Батько ОСОБА_1 жодного разу при медичних оглядах дітей присутній не був і ніколи не цікавився їх здоров?ям.

Крім того судом першої інстанції було детально досліджено психологічні характеристики психоемоційного стану та сімейних відносин дітей та встановлено, що спілкування з біологічним батьком відсутнє, бажання відновлювати з ним діти не виявляють.

На даний час позбавлення відповідача ОСОБА_1 батьківських прав є насамперед способом захисту прав та інтересів дітей.

Судом першої інстанції повно і всесторонньо досліджені докази по справі, об?єктивно з?ясовані всі обставини, зокрема ставлення дітей до позбавлення батьківських прав відповідача, а тому суд прийшов до правильного висновку, що в даному випадку мають місце винні дії відповідача щодо свідомого нехтування своїми батьківськими обов?язками.

Таким чином, рішення Надвірнянського районного суду Івано-Франківської

є законним та обґрунтованим, так як ухвалено з дотриманням норм матеріального права та у відповідності до норм процесуального права.

Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржене рішення без змін.

Відповідач ОСОБА_1 до апеляційного суду не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Статтею 372 ЦПК України передбачено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Прокурор Івано-Франківської обласної прокуратури Кутинська Н.Я., за участі якої відповідно до ч. 3 ст.45 ЦПК України розглядається дана справа, висловила думку про підтримання доводів апеляційної скарги, просила рішення місцевого суду скасувати, пояснила, що позивачкою не доведені підстави для застосування такого крайнього заходу, як позбавлення ОСОБА_1 батьківських прав.

Заслухавши суддю-доповідача, представника відповідача адвоката Мищишин І.Я. прокурора, які підтримали доводи апеляційної скарги, заперечення позивача ОСОБА_2 та її представника ОСОБА_6 , дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів апеляційного суду приходить до наступного.

Відповідно до вимог ст. 367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні.

Судом встановлено, що 16 січня 2007 року сторони по справі ОСОБА_2 та ОСОБА_1 зареєструвала шлюб у відділі реєстрації актів цивільного стану Надвірнянського районного управління юстиції Івано-Франківської області, про що в Книзі реєстрації актів про укладення шлюбу цього ж числа зроблено запис за №5. У період шлюбу у сторін народилися двоє дітей: син ОСОБА_3 - ІНФОРМАЦІЯ_3 , дочка ОСОБА_4 - ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується копіями свідоцтв про їх народження ( а.с 12-13)

Рішенням Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 17 лютого 2021 року шлюб між сторонами розірвано.(а.с14-16) Після розірвання шлюбу неповнолітні діти проживають з матір`ю.(а.с 9-11).

Рішенням Надвірнянського районного суду Івано-Франківськ області від 17 лютого 2021 року присуджено стягувати з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання неповнолітніх дітей: ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_3 - ІНФОРМАЦІЯ_1 в твердій грошовій сумі в розмірі по 2200,00 грн. щомісячно на кожну дитину, до досягнення дітьми повноліття. Увесь період виконання вказаних рішень наявна заборгованість за аліментами. ( а.с. 17-19)

09 вересня 2022 року позивач ОСОБА_2 зареєструвала шлюб з ОСОБА_7 у виконавчому комітеті Делятинської селищної ради Надвірнянського району Івано-Франківської області ( а.с 20).

Позивачка з неповнолітніми дітьми ОСОБА_3 - ІНФОРМАЦІЯ_3 та дочкою ОСОБА_4 - ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 . ( а.с 9-11).

Відповідно до акту обстеження матеріально побутових умов сім`ї від 23.09.2025року, складеного депутатом Делятинської селищної ради с.Заріччя Бахмат Г.Б., позивач разом з неповнолітніми фактично проживають за адресою: АДРЕСА_1 , виховує та утримує дітей самостійно. Батько дітей будь-якої участі у їх вихованні не приймає, матеріально не допомагає ( а.с. 33).

Відповідно до розрахунку державного виконавця у виконавчому провадженні №ВП№ НОМЕР_1 станом на 01.09.2025р. на час подання позову розмір заборгованості відповідача ОСОБА_1 зі сплати аліментів, які стягуються на користь позивача на утримання неповнолітніх дітей становив 252707,00грн. Відповідно до розрахунку із сплати аліментів за період з 18 листопада 2020 року по 01 вересня 2025 року відповідач сплатив тільки 13200 гривень за три місяці, а саме січень-березень 2022 року. (а.с. 30-32).

У виконавчому провадженні № ВП№ НОМЕР_1 державним виконавцем Дімнич Т.І. в зв`язку із заборгованістю ОСОБА_1 зі сплати аліментів в сумі 239507грн за період з 18.11.2020 по 01.09.2025р винесено постанову від 26.09.2025 про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві користування вогнепальною мисливською, пневматичною охолощеною зброєю, пристроями вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії. ( а.с.23).

Також винесено постанову від 26.09.2025 про встановлення тимчасового обмеження боржника ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України (а.с 24).

Постановою від 26.09.2025 встановлено тимчасове обмеження боржника ОСОБА_1 у праві полювання (а.с 25).

Також винесено постанову від 26.09.2025 про встановлення тимчасового обмеження боржника ОСОБА_1 у праві керування транспортними засобами; ( а.с.26 ).

Накладено штраф на боржника ОСОБА_1 на користь стягувача у розмірі 50% сум заборгованості зі сплати аліментів, що складає 119753,5 гривень; ( а.с 27).

Ухвалою Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 05 жовтня 2021 року задоволено подання начальника Надвірнянського відділу державної виконавчої служби у Надвірнянському районі Івано-Франківської області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ) Поповича С.М. про оголошення в розшук боржника ОСОБА_1 та оголошено в розшук ОСОБА_1 ( а.с. 21-22).

З характеристики, виданої директором та класними керівниками Зарічанського ліцею Делятинської селищної ради від 23.09.2025 року, встановлено, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , навчається в 11-Б класі Зарічанського ліцею Делятинської селищної ради з першого класу. Мати учня відвідує батьківські збори, підтримує контакт з класним керівником, під час зустрічей охоче обговорює питання навчально-виховного процесу. Батько ОСОБА_8 не цікавиться навчальними досягненнями сина ( а.с. 28).

З характеристики, виданої директором та класними керівниками Зарічанського ліцею Делятинської селищної ради від 23.09.2025 року, встановлено, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , навчається в Зарічанському ліцеї Делятинської селищної ради з першого класу. Мати учениці відвідує батьківські збори, підтримує постійний контакт з класним керівником, цікавиться успіхами дитини. Батько ОСОБА_8 участі у навчанні не бере , інтересу до шкільногь життя не виявляє (а.с 29).

Довідками від 23 вересня 2025 року КНП «Делятинський центр первинної медико- санітарної допомоги» Делятинської селищної ради підтверджено, що неповнолітні діти ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , знаходяться під спостереженням у сімейного лікаря в даній медичній установі. На профілактичні огляди та щорічні медичні огляди, на амбулаторний прийом діти приходили в супроводі своєї матері ОСОБА_2 .. Батько ОСОБА_1 жодного разу при оглядах присутній не був.( а.с 34-35).

Відповідно до акту обстеження моїх матеріально-побутових умов від 23.09.2025 року, складеного депутатом Делятинської селищної ради по с.Заріччя ОСОБА_9 , позивач самостійно виховує і утримує неповнолітніх дітей. Батько дітей участі у їх вихованні не приймає, матеріально не допомагає.( а.с 33).

На погашення заборгованості батьком відповідача ОСОБА_10 03 грудня 2025 року та 04 березня 2026 року після звернення до суду з позовом було перераховано на рахунок позивача по 15 тисяч гривень в рахунок боргу по аліментах, що підтверджується копіями платіжних інструкцій про часткову оплату аліментів з яких вбачається, що платник вказаних коштів є ОСОБА_10 з зазначенням, що платіж проведений від імені ОСОБА_1 ..

Відповідно до висновку органу опіки та піклування Делятинської селищної ради від 23.12.2025, який затверджений рішенням виконавчого комітету Делятинської селищної ради від 23.12. 2025 року за № 198 орган опіки і піклування Делятинськеої селищної ради дійшов висновку про доцільність позбавлення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , батьківських прав відносно неповнолітніх дітей ОСОБА_11 та ОСОБА_12 .

Орган опіки та піклування взяв до уваги характеристики на учнів - дітей сторін - відповідно до яких за час навчання дітей їх батько не цікавився успіхами у навчанні, не брав участь у батьківських зборах, врахував довідки, видані КНП «Делятинський центр первинної медико-санітарної допомоги» Делятинської селищної ради, про те, що на профілактичні огляди та щорічні медичні огляди, на амбулаторний прийом діти приходили в супроводі своєї матері ОСОБА_2 , а батько ОСОБА_1 жодного разу при оглядах присутній не був; враховано також значний розмір заборгованості по аліментам. Також враховано думку неповнолітніх дітей ОСОБА_4 , яка повідомила, що її батько ОСОБА_13 не телефонує вже декілька років не цікавиться її успіхами та навчанням, не передає подарунки, не відвідує її. А також думку неповнолітнього ОСОБА_3 , який пояснив присутнім на комісії що батько вже декілька років не спілкується з ним. Комісія зазначила, що у телефонному режимі ОСОБА_1 не зміг надати чіткого пояснення про причини свого ухилення від виконання батьківських обов`язків протягом тривалого часу (а. с. 69-70).

ТзОВ «Серденько» за запитом матері дитини ОСОБА_2 проведено дослідження психоемоційного стану дитини ОСОБА_3 2008р.н. та сімейної ситуації. Відповідно до психологічної характеристика психоемоційного стану та сімейних відносин неповнолітнього ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка проведена 17.01.2026 року Центром психологічної допомоги дітям «Серденько» ТзОВ «Серденько» за різними методиками та винесено рекомендації за результатам дослідження: зокрема підтримувати емоційний контакт із ОСОБА_11 , заохочуючи його говорити про переживання, формувати навички конструктивного подолання тривоги, підсилювати відчуття підтримки та схвалення з боку матері і вітчимом особливо в період екзаменів, підтримувати позицію хлопця щодо відсутності потреби у відновленні контакту з біологічним батьком, не примушувати до спілкування з ним та забезпечити психологічне відчуття стабільності й захищеності в теперішній сімейній системі з матір`ю та вітчимом. Рекомендовано підтримувати сформовані безпечні сімейні прив`язаності, зберігатим емоційну стабільність у родині та уникати примусових контактів з біологічним батьком (а.с 81-87).

ТзОВ «Серденько» за запитом матері дитини ОСОБА_2 проведено дослідження психоемоційного стану дитини ОСОБА_4 2014 р.н. та сімейної ситуації. Відповідно до психологічної характеристика психоемоційного стану та сімейних відносин неповнолітньої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка проведена 17.01.2026 року Центром психологічної допомоги дітям «Серденько». ТзОВ «Серденько» за різними методиками та надано рекомендації про результатам дослідження: забезпечити ОСОБА_12 стабільне емоційно безпечне середовище постійною підтримкою з боку матері та вітчима; підкріплювати позитивну самооцінку дитини через визнання її зусиль, досягнень і щирої участі в сімейному житті; уникати обговорення фігури біологічного батька в присутності дитини, щоб не провокувати тривогу чи внутрішній конфлікти. Сприяти розвитку емоційного відкритості заохочуючи дитину висловлювати свої почуття та бажання в безпечному форматі, рекомендовано забезпечити для дитини стабільне сімейне середовище у теперішній родині з вітчимом, підтримуючи її емоційний зв`язок із значущими дорослими та уникаючи нав`язування контактів чи спогадів пов`язаних з біологічним батьком або запобігти можливій психотравматизації (а.с 89-96).

У судовому засіданні суд з`ясував думку дітей, які пояснили, що відповідач мав можливість виконувати свої батьківські обов`язки, не виявляв такого бажання, спілкувався він з ними нерегулярно, потім повністю припинив спілкування. 5 років батька немає в їх житті. Він не піклується про них і не приділяє жодної уваги та не забезпечує їх. Навіть під час розгляду справи в суді про позбавлення батьківських прав поведінка відповідача не змінилася, він не намагається налагодити зв`язок з ними та не цікавиться їх життям. Діти висловили бажання про позбавлення ОСОБА_1 батьківських прав, оскільки він тривалий час ухиляється від виконання батьківських обов`язків щодо їх виховання.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_14 суду пояснила, що є сусідкою позивача та перебуває у дружніх відносинах з ОСОБА_2 та часто буває у них. Стверджувала, що за 4 роки не бачила ні відповідача ні його родичів. Їй відомо що у позивача були фінансові труднощі та батько дітей не надавав матеріальної допомоги. Від дітей вона не чула розмов про біологічного батька, вони сприймають вітчима як батька, дівчинка не раз висловлювалась ,що хоче змінити прізвище та хоче бути ОСОБА_15 .

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_16 суду пояснив, що він є хресним ОСОБА_12 та часто буває в сім`ї ОСОБА_2 . Підтвердив, що ОСОБА_1 після того як виїхав за межі країни у 2020 р., спочатку телефонував, багато обіцяв дітям, але нічого не виконав. Однак в подальшому діти перестали з ним спілкуватися. Він теж перестав з ним спілкуватися. Діти проживають з матір`ю та вітчимом, де відчувають захист, та не бажають відновлювати стосунки з батьком , який їх покинув.

Суд першої інстанції, дослідивши наявні у справі докази, давши оцінку належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатності і взаємного зв`язку доказів у їх сукупності, вважав наявними підстави для застосування у даній справі такого крайнього заходу, як позбавлення відповідача ОСОБА_1 батьківських прав відносно неповнолітніх дітей, що на думку суду відповідатиме їх якнайкращим інтересам.

Колегія суддів, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, не може погодитися із висновками суду.

Як визначено ст. 150 СК України, батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов`язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. Батьки зобов`язані поважати дитину. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов`язку батьківського піклування щодо неї.

Згідно ч. 4 ст. 155 СК України ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України, мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Статтею третьою Конвенції про права дитини від 20.11.1989 року передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Позбавлення батьківських прав є заходом відповідальності батьків за невиконання або неналежне виконання ними своїх батьківських обов`язків. Головною метою такого заходу є захист інтересів малолітніх та неповнолітніх дітей і стимулювання батьків щодо належного виконання своїх обов`язків. Ухилення батьків від виховання дитини, як підстава до позбавлення батьківських прав можлива лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Статтею 164 СК України передбачено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявили щодо неї батьківського піклування; ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини; жорстоко поводяться з дитиною; є хронічними алкоголіками або наркоманами; вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; засуджені за вчинення умисного злочину щодо дитини.

У пунктах 15 та 18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.03.2007 року N 3 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав" роз`яснено, що позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків.

Для позбавлення батьківських прав мало впевнитися в невиконанні обов`язків по вихованню. Належить також встановити, що батьки ухиляються від їх виконання свідомо.

Згідно п. 16 цієї ж Постанови, особи можуть бути позбавлені батьківських прав лише щодо дитини, яка не досягла вісімнадцяти років, і тільки з підстав, передбачених ст. 164 СК України.

Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини ст. 166 Сімейного кодексу. Це означає, що позбавлення батьківських прав допускається лише, коли змінити поведінку батьків в кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини в діях батьків.

Виходячи з характеру такого засобу, його не можна застосовувати тоді, коли це не викликано необхідністю.

Право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років (частина 1 статті 165 СК України).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина 4 статті 263 ЦПК України).

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками (постанова Верховного Суду від 23.10.2024 в справі №361/2014/22 (провадження №61-9249св24)).

Верховний Суд у постанові від 31.03.2021 в справі №562/1686/18 (провадження №61-16928св20) наголосив, що під час вирішення спору, що стосується вкрай чутливої сфери правовідносин, а дитина потребує уваги, підтримки і любові обох батьків, суди повинні ґрунтовно дослідити та оцінити всі обставини справи, надати належну правову оцінку доказам: кожному конкретно взятому та їх сукупності.

У постанові Верховного Суду від 29.01.2024 у справі №185/9339/21 (провадження №61-8918сво23) вказано, що «тлумачення змісту пункту 2 частини 1 статті 164 СК України дає можливість зробити висновок, що ухилення від виконання обов`язків з виховання дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками. Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна оцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками. Позбавлення батьківських прав є винятковим заходом, який тягне за собою істотні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України). Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише за наявності вини у діях батьків. Подібні правові висновки щодо застосування відповідних норм СК України викладені у постановах Верховного Суду від 30.05.2018 у справі №553/2563/15-ц, від 23.01.2020 в справі №755/3644/19 та від 23.06.2021 в справі №953/17837/19».

Схожі висновки зроблені у постановах Верховного Суду від 08.12.2021 у справі №311/563/20, від 04.04.2024 у справі №553/449/20, від 11.12.2024 у справі №344/17548/21 та інших.

Окрім того, Європейський суд з прав людини зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (MAMCHUR v. UKRAINE, №10383/09, § 100, ЄСПЛ, від 16 липня 2015 року).

Відповідно до частини 1 статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді цієї категорії справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов передчасного висновку про позбавлення відповідача батьківських прав.

Ухвалюючи рішення про позбавлення ОСОБА_1 батьківських прав відносно дітей, суд не врахував, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом і допускається лише тоді, коли змінити поведінку батька у кращу сторону неможливо, і лише за наявності вини у його діях. З матеріалів справи вбачається, що батько намагався підтримувати зв`язок із дітьми, налагодити спілкування, не втрачає мети відновити відносини з дітьми і на даний час. Суд першої інстанції не мав достатніх підстав для позбавлення ОСОБА_1 батьківських прав щодо дітей.

За змістом статей 12 та 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з правилами статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Верховний Суд у постанові від 02.10.2019 у справі №522/16724/16 (провадження №61-28810св18) зробив наступний правовий висновок: «обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.

Так, ухвалюючи рішення про позбавлення відповідача батьківських прав відносно його дітей, суд першої інстанції врахував те, що відповідач протягом значного періоду часу не сплачує аліменти у належному розмірі, станом на час винесення рішення сукупний розмір заборгованості відповідача зі сплати аліментів, які стягуються становив 239507,00грн, 30000,00 грн були сплачені, але під час розгляду справи батьком відповідача. Суд вказав, що у зв`язку із ухиленням відповідача від сплати аліментів державним виконавцем вчинено ряд заходів примусового виконання виконавчих документів, винесено постанови про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України, тимчасового обмеження боржника у праві полювання, користування зброєю, у праві керування транспортними засобами, його оголошено у розшук тощо. Тому, враховуючи зазначене, суд першої інстанції дійшов висновку про умисне ухилення відповідача від сплати аліментів та надання дітям фінансової допомоги, враховуючи його обізнаність про виконавчі провадження та наявність заборгованості.

Однак колегія суддів зазначає, що стягнення аліментів є одним із способів захисту прав дитини на належне матеріальне забезпечення та вказує на спонукання батька до надання дитині належного утримання. Верховний Суд неодноразово зауважував, що наявність заборгованості зі сплати аліментів не є підставою для позбавлення особи батьківських прав (постанова Верховного Суду від 17.06.2021 у справі №466/9380/17, постанова Верховного Суду провадження №61-2175св20, від 02.06.2022 у справі №754/15490/18, провадження №61-7195св20 та ін.)

Щодо висновку органу опіки та піклування Делятинської селищної ради від 23.12.2025, який затверджений рішенням виконавчого комітету Делятинської селищної ради від 23.12.2025 року за № 198, яким орган опіки і піклування Делятинської селищної ради дійшов висновку про доцільність позбавлення ОСОБА_1 батьківських прав відносно неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , колегія суддів зазначає наступне.

За загальним правилом, передбаченим статтею 19 СК України та статтею 56 ЦПК України, у спорах про позбавлення батьківських прав участь органу опіки і піклування є обов`язковою. Спеціалісти відповідного органу мають надати суду письмовий фаховий висновок щодо розв`язання спору.

Повноваження органів опіки та піклування надавати висновки, їх вид і форма деталізуються у Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов`язаної із захистом прав дитини, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 24 вересня 2008 року №866 (далі - Порядок).

Тлумачення змісту частин 4, 6 статті 19 СК України дозволяє зробити висновок, що вони не допускають виключень щодо неотримання письмового висновку органу опіки та піклування під час розгляду справ, де участь органу опіки та піклування є обов`язковою.

Наведені вище положення статті 19 СК України та Порядку знайшли своє відображення у процесуальному законодавстві, відповідно до якого такі органи займають самостійне процесуальне становище, беручи участь у судовій справі.

Згідно частини шостої статті 56 ЦПК України органи державної влади та місцевого самоврядування можуть бути залучені судом до участі у справі або брати участь у справі за своєю ініціативою для подання висновків на виконання своїх повноважень. Участь зазначених органів у судовому процесі для подання висновків у справі є обов`язковою у випадках, встановлених законом, або якщо суд визнає це за необхідне.

Висновок владних органів містить дві складові: 1) відомості про факти, на основі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що мають значення для правильного розгляду та вирішення справи; 2) рекомендацію конкретного органу про те, як необхідно з точки зору державного інтересу (захист прав та інтересів дітей) вирішити справу, тобто висновок про факти та право.

Вказане дозволяє віднести висновки до засобів доказування (письмових доказів). Як й інші докази, вони не мають для суду наперед встановленої сили.

Висновок органу опіки та піклування має рекомендаційний характер для суду та як доказ підлягає дослідженню та оцінці судом на основі всіх наявних в матеріалах справи доказів у їх сукупності та взаємозв`язку (постанови Верховного Суду від 15.11.2023 у справі №932/2483/21 (провадження №61-5203св23), від 10.11.2023 у справі №401/1944/22 (провадження №61-10115св23) та ін).

Винесення рішення в справі не може ставитися у залежність від наявності чи відсутності відповідного висновку. Адже згідно із частиною 1 статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб. Органи державної влади і місцевого самоврядування, надаючи висновок, діють паралельно із судом - захищаючи права та інтереси дитини і тим самим допомагають суду здійснювати захист відповідно до частини 1 статті 2 ЦПК України.

Такі висновки сформульовані Верховним Судом у складі об`єднаної палати Касаційного цивільного суду в постанові від 11.12.2023 в справі №523/19706/19, та на які звернув увагу Верховний Суд в постанові від 06.08.2025 в даній справі.

Апеляційний суд враховує, що наявний у матеріалах справи висновок органу опіки та піклування не містить обґрунтованих доводів того, в чому саме полягає захист інтересів дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_4 шляхом позбавлення їх батька ОСОБА_1 батьківських прав щодо них, що особа батька становить реальну загрозу для дітей, їх здоров`я та психічного розвитку, а також того, що до відповідача застосовувалися інші заходи впливу щодо спонукання його до належного виконання батьківських обов`язків, та вони виявилися безрезультатними.

Колегія судів зазначає, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який розриває сімейні зв`язки назавжди і застосовується лише тоді, коли інші заходи впливу виявилися безрезультатними.

Неактивність або певна бездіяльність батьків або одного із батьків, що пов`язана, зокрема, з об`єктивними обставинами (територіально віддалена робота, робота за кордоном тощо), та особисті конфліктні стосунки між сторонами не можуть шкодити правам дитини на гармонійний розвиток та належне виховання і забезпечення її найкращих інтересів з боку біологічних батьків та не можуть вважатися достатньою підставою для того, щоб дійти висновку про наявність виняткових обставин, за яких можливо позбавити батьківських прав.

Такі висновки викладено у постанові Верховного Суду від 01 серпня 2024 року у справі № 761/25311/20-ц (провадження № 61-3153св24).

У правовідносинах, які стосуються вкрай чутливої сфери та долі дитини, інтереси якої превалюють над формальним тлумаченням норм права, питання слід вирішувати в контексті кожної конкретної справи без формального та уніфікованого підходу лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, що мають значення для вирішення спору, та вивчення і дослідження усіх доказів як у сукупності, так і кожного доказу окремо.

Необґрунтоване (за відсутності застосування гнучких заходів впливу для спонукання батька до належного виконання своїх батьківських обов`язків) позбавлення батьківських прав (прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті кровної спорідненості з нею, не може вважатися таким, що відповідає інтересам дитини (постанова Верховного Суду від 23.10.2024 в справі №464/2040/23).

Правосуддя у справах щодо піклування про дитину завжди супроводжується гостро-емоційними і мінливими стосунками між батьками, отже остаточність судового рішення у цій категорії справ є завжди тимчасовою і часто нетривалою. Правосуддя не в змозі регулювати та встановлювати сталі людські стосунки.

У справі "Савіни проти України" (№39948/06 від 18 грудня 2008 року, п.п. 47-49) Європейський суд з прав людини вказує, що право батьків і дітей бути поряд одне з одним становить основоположний складник сімейного життя, а розірвання сімейних зв`язків означає позбавлення дитини її коріння, а це можна виправдати лише за виняткових обставин.

Позбавлення батьківських прав скасовує зв`язок одного з батьків з дитиною і позбавляє його всіх батьківських прав щодо неї, у тому числі права на контакт та є серйозним втручанням у право на повагу до сімейного життя, гарантоване пунктом 1 статті 8 Конвенції, яке має бути оцінено «відповідно до закону», переслідувати законні цілі відповідно до пункту 2 статті 8 Конвенції та бути необхідним у демократичному суспільстві.

Подібні висновки виклав ЄСПЛ у рішеннях від 22 жовтня 2015 року у справі «Йованович проти Швеції» («Jovanovic v. Sweden»), заява № 10592/12, пункт 74, від 08 січня 2013 року у справі «С. С. проти Словенії» («S. S. v. Slovenia»), заява № 40938/16, пункт 79), від 18 червня 2019 року у справі «Хаддад проти Іспанії» («Haddad v. Spain»), заява № 16572/17, пункт 54.

Апеляційний суд зазначає, що судом першої інстанції не було враховано, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, необхідність застосування якого за обставинами цієї справи не доведено; належних та допустимих доказів, які б могли бути законною підставою для позбавлення відповідача батьківських прав відносно дітей, позивачем не надано.

Зверненню до суду з позовом про позбавлення батьківських прав має передувати виважена та ґрунтовна підготовка, збір необхідної доказової бази, адже більшість чинників, які є підставою для прийняття позитивних рішень у вказаних категоріях справ, має оціночний характер, залежить від конкретних обставин справи та особистості учасників цих правовідносин (постанови Верховного Суду від 12.02.2024 у справі №202/1931/22, від 28.02.2024 у справі №303/4697/22, від 23.10.2024 у справі №464/2040/23, Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 23.04.2025 у справі №541/939/22 (провадження № 61-13576св24) та ін.).

З огляду на викладене колегія суддів дійшла висновку, що позивачка не надала суду достатніх і переконливих доказів, що характеризують особливості батька як особи, яка становить реальну загрозу для дітей, їх здоров`я та психічного розвитку, а також доказів того, що відповідач умисно ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків.

Колегія суддів вважає, що відповідач не є особою, яка злісно ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків відносно дітей, що вказує на відсутність підстав для застосування крайнього заходу у вигляді позбавлення його батьківських прав.

За таких обставин, достатніх підстав для позбавлення ОСОБА_1 батьківських прав не встановлено. З матеріалів справи не вбачається наявність виняткових та надзвичайних обставин, які б могли виправдати розірвання сімейних зв`язків між батьком та дітьми.

Суд першої інстанції на зазначені обставини уваги не звернув.

З огляду на порушення судом першої інстанції вимог ч. 1 ст. 376 ЦПК України, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції.

Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення є : неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно з абз. 2 п. 18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 20 березня 2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав», зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків.

Враховуючи вищенаведене, обставини справи та поведінку батька дітей, колегія суддів вважає за необхідне попередити відповідача про необхідність змінити ставлення до своїх обов`язків щодо виховання дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , оскільки старша дитина досягла повноліття на момент апеляційного перегляду справи.

Керуючись статтями 368, 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_1 - адвокат Мищишин Іванни Ярославівни задовольнити.

Рішення Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 08 червня 2026 року скасувати.

В позові ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Орган опіки та піклування Делятинської селищної ради, про позбавлення батьківських прав відмовити.

Попередити ОСОБА_1 про необхідність належного виконання обов`язків по вихованню і утриманню дитини та покласти на Орган опіки та піклування Делятинської селищної ради контроль за виконанням батьківських обов`язків відповідачем.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Повне судове рішення складено 14 жовтня 2026 року.

Судді Є.Є. Мальцева

В.А. Девляшевський

І.О. Максюта