Постанова від 13 жовтня 2026 р. у справі №274/4938/26 — Житомирський апеляційний суд

УКРАЇНА

Житомирський апеляційний суд

Справа №274/4938/26 Головуючий у 1-й інст. Большакова Т.Б.

Категорія 71 Доповідач Галацевич О. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 жовтня 2026 року Житомирський апеляційний суд у складі:

головуючого – судді Галацевич О.М.

суддів: Григорусь Н.Й.,

Миколайчука П.В.,

з участю секретаря судового засідання Нестерчук М.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі цивільну справу № 274/4938/26 за заявою представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Лук`янець Людмили Олександрівни про забезпечення позову

у справі за позовом ОСОБА_1 , яка діє в інтересах малолітніх дітей ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , до ОСОБА_4 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Бердичівський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Бердичівському районі Житомирської області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, про встановлення факту батьківства,

за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 – адвоката Лук`янець Людмили Олександрівни

на ухвалу Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 20 липня 2026 року, постановлену під головуванням судді Большакової Т.Б. у м. Бердичеві,

в с т а н о в и в :

У липні 2026 року ОСОБА_1 , діючи в інтересах малолітніх дітей ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , звернулася до суду з позовом до ОСОБА_4 про встановлення факту батьківства.

Просила встановити факт батьківства ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , щодо ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , а також зобов`язати відповідний орган державної реєстрації актів цивільного стану внести зміни до актових записів про народження дітей, зазначивши їхнім батьком ОСОБА_5 замість відомостей, внесених відповідно до частини першої статті 135 СК України.

16 липня 2026 року представник позивачки - адвокат Лук`янець Л. О. подала заяву про забезпечення позову, в якій просила заборонити приватному нотаріусу Бердичівського районного нотаріального округу Пашинському О.М. видавати ОСОБА_4 свідоцтво про право на спадщину за законом на житловий будинок АДРЕСА_1 у межах спадкової справи № 34/2026, заведеної після смерті ОСОБА_5 , до набрання законної сили судовим рішенням у цій справі.

Заяву мотивувала тим, що з 2010 року проживала з ОСОБА_5 однією сім`єю без реєстрації шлюбу, від спільного проживання народилися дві доньки, однак відомості про їхнього батька внесені до актових записів про народження відповідно до частини першої статті 135 СК України.

Після смерті ОСОБА_5 відкрилася спадщина, до складу якої входить житловий будинок АДРЕСА_1 . Спадкоємцем за законом, яка претендує на спадкове майно, є сестра померлого - ОСОБА_4 .

Постановою приватного нотаріуса від 08 червня 2026 року відмовлено у видачі малолітнім ОСОБА_2 та ОСОБА_3 свідоцтв про право на спадщину за законом у зв`язку з відсутністю підтвердження їхніх родинних відносин зі спадкодавцем.

Зазначала, що після спливу шестимісячного строку для прийняття спадщини відповідачка може отримати свідоцтво про право на спадщину та розпорядитися спадковим майном. На думку заявниці, це може ускладнити захист спадкових прав малолітніх дітей у разі задоволення позову про встановлення факту батьківства, у зв`язку з чим просила застосувати зазначений захід забезпечення позову.

Ухвалою Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 20 липня 2026 року у задоволенні заяви про забезпечення позову відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою, представник ОСОБА_1 - адвокат Лук`янець Л.О. подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та постановити нову - про задоволення заяви про забезпечення позову.

Апеляційну скаргу мотивує тим, що суд першої інстанції не врахував характер спірних правовідносин, предмет позову та наявність спору щодо спадкових прав малолітніх дітей після смерті ОСОБА_5 .

Зазначає, що видача відповідачці ОСОБА_4 свідоцтва про право на спадщину за законом може ускладнити оформлення спадкових прав дітей у разі встановлення батьківства померлого та зумовити необхідність оскарження такого свідоцтва в судовому порядку. Крім того, набуття відповідачкою права власності на спадкове майно створює ризик його подальшого відчуження на користь третіх осіб, що ускладнить ефективний захист майнових прав дітей.

Вважає, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити ефективний захист спадкових прав малолітніх дітей, тоді як заборона нотаріусу видавати відповідачці свідоцтво про право на спадщину не позбавляє останню спадкових прав, а лише тимчасово обмежує можливість їх оформлення до вирішення спору.

Відзив на апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції не надходив, що відповідно до частини третьої статті 360 ЦПК України не перешкоджає апеляційному перегляду справи.

Представник позивачки ОСОБА_1 - адвокат Лук`янець Л.О. подала заяву про розгляд справи без її участі та участі позивачки.

Відповідачка ОСОБА_4 , належним чином повідомлена про дату, час і місце судового засідання, до суду апеляційної інстанції не з`явилася, причин неявки не повідомила.

Відповідно до частини другої статті 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

За таких обставин, враховуючи заяву представника позивачки та належне повідомлення відповідачки про судове засідання, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності учасників справи.

Перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до частин першої, другої статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

За змістом пункту 4 частини першої статті 150 ЦПК України позов може забезпечуватися забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору.

Згідно з частиною третьою статті 150 ЦПК України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має оцінити обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів, наявність зв`язку між обраним заходом забезпечення та предметом позову, імовірність ускладнення ефективного захисту прав позивача в разі невжиття такого заходу, а також забезпечити баланс інтересів учасників справи та інших осіб.

У постанові від 24 квітня 2024 року у справі № 754/5683/22 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що характер спору (майновий або немайновий), а також те, чи підлягає судове рішення примусовому виконанню, не мають вирішального значення при вирішенні питання про забезпечення позову. Визначальними є наявність спору між сторонами, ризик незабезпечення ефективного захисту порушених прав позивача, співмірність обраного заходу забезпечення із заявленими позовними вимогами та дійсна мета звернення із заявою про забезпечення позову (пункти 46, 47 постанови).

Отже, немайновий характер позовних вимог не виключає можливості забезпечення позову. Водночас застосування відповідного заходу потребує встановлення обставин, які свідчать про його необхідність у конкретній справі.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 , діючи в інтересах двох малолітніх дітей, звернулася до суду з позовом про встановлення факту батьківства ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , та внесення відповідних змін до актових записів про народження дітей.

На обґрунтування заяви про забезпечення позову посилалася на те, що встановлення батьківства необхідне для реалізації спадкових прав дітей, а видача відповідачці ОСОБА_4 свідоцтва про право на спадщину на житловий будинок може ускладнити оформлення спадщини дітьми та спричинити необхідність звернення до суду з новими вимогами.

Матеріалами справи підтверджується, що після смерті ОСОБА_5 приватним нотаріусом Пашинським О.М. заведено спадкову справу № 34/2026. Із постанови нотаріуса від 08 червня 2026 року вбачається, що представник малолітніх дітей звернулася із заявою про видачу їм свідоцтв про право на спадщину за законом, у чому було відмовлено у зв`язку з відсутністю документального підтвердження родинних відносин дітей зі спадкодавцем.

Зазначені обставини свідчать про наявність правового інтересу малолітніх дітей у встановленні батьківства померлого та підтверджують зв`язок заявлених позовних вимог із можливістю подальшої реалізації ними спадкових прав.

Проте наявність такого інтересу та відкриття спадкової справи не є безумовною підставою для застосування будь-якого заходу забезпечення позову.

Звертаючись із заявою, позивачка просила заборонити приватному нотаріусу видавати ОСОБА_4 свідоцтво про право на спадщину за законом на конкретний житловий будинок до набрання законної сили судовим рішенням у справі про встановлення батьківства.

Водночас твердження заявниці про те, що ОСОБА_4 є єдиною спадкоємицею померлого, матеріалами справи не підтверджується. Зокрема, відсутні відомості про звернення відповідачки до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини чи видачу свідоцтва про право на спадщину, а також про вчинення нею дій, спрямованих на відчуження спадкового майна.

Наявність відкритої спадкової справи та відмова нотаріуса у видачі малолітнім дітям свідоцтв про право на спадщину у зв`язку з відсутністю документального підтвердження їхніх родинних відносин зі спадкодавцем не свідчать про прийняття спадщини відповідачкою або існування реальної загрози відчуження нею спадкового майна.

При цьому суд апеляційної інстанції враховує, що предметом розгляду в цій справі є встановлення факту батьківства та внесення змін до актових записів про народження дітей. Вимоги щодо спадкових прав на житловий будинок у цій справі не заявлені.

За змістом пункту 4 частини першої статті 150 ЦПК України заборона іншим особам вчиняти певні дії як захід забезпечення позову має стосуватися предмета спору. Натомість заявлена позивачкою заборона спрямована на обмеження вчинення нотаріальної дії щодо оформлення спадкових прав відповідачки на нерухоме майно, яке не є предметом заявлених позовних вимог. За таких обставин колегія суддів не вбачає достатнього безпосереднього зв`язку між обраним заходом забезпечення позову та предметом спору, який би обґрунтовував необхідність застосування саме такої заборони.

Хоча встановлення батьківства може бути необхідною передумовою оформлення спадкових прав дітей, заявниця не навела достатніх обставин, які б свідчили, що без тимчасової заборони нотаріусу видавати свідоцтво відповідачці ефективний захист прав, за яким вона звернулася до суду, буде істотно ускладнений.

Суд апеляційної інстанції також враховує, що статтею 42 Закону України «Про нотаріат» передбачено спеціальний порядок зупинення вчинення нотаріальної дії до вирішення справи судом за обґрунтованою письмовою заявою заінтересованої особи та на підставі отриманого від суду повідомлення про надходження позовної заяви щодо оспорюваного права або факту.

Наявність такого механізму не виключає застосування заходів забезпечення позову в судовому порядку, однак підлягає врахуванню під час оцінки необхідності додаткового судового обмеження.

За наведених обставин суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що заявниця не обґрунтувала необхідності застосування саме обраного заходу забезпечення позову та не довела наявності достатніх підстав вважати, що його невжиття істотно ускладнить ефективний захист прав малолітніх дітей.

Посилання в апеляційній скарзі на можливість виникнення нових судових спорів у разі видачі відповідачці свідоцтва про право на спадщину не спростовує зазначеного висновку, оскільки така можливість за відсутності належного обґрунтування необхідності обраного заходу забезпечення позову не є достатньою підставою для його застосування.

Отже, відмовляючи в задоволенні заяви про забезпечення позову, суд першої інстанції дійшов правильного по суті висновку про відсутність достатніх підстав для застосування заявленого заходу забезпечення.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне вирішення судом першої інстанції питання щодо забезпечення позову.

Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, підстав для скасування ухвали суду першої інстанції та задоволення апеляційної скарги суд апеляційної інстанції не вбачає.

Керуючись статтями 259, 268, 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 – адвоката Лук`янець Людмили Олександрівни залишити без задоволення, а ухвалу Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 20 липня 2026 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і оскарженню у касаційному порядку не підлягає.

Головуючий

Судді: