Постанова від 21 вересня 2026 р. у справі №288/866/26 — Житомирський апеляційний суд

УКРАЇНА

Житомирський апеляційний суд

Справа №288/866/26 Головуючий у 1-й інст. Зайченко Є.О.

Категорія 23 Доповідач Талько О. Б.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 вересня 2026 року Житомирський апеляційний суд у складі:

головуючої судді: Талько О.Б.,

суддів: Коломієць О.С., Шевчук А.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження (без повідомлення учасників) цивільну справу №288/866/26 за позовом ОСОБА_1 до Попільнянської селищної ради Житомирського району Житомирської області, Товариства з обмеженою відповідальністю «Агросоюз «Україна», Фермерського господарства «Агро-Лідер 23», третя особа - Товарна біржа «Житомирські торги», про визнання недійними договору оренди та суборенди землі, за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Ткачука Володимира Васильовича, на ухвалу Попільнянського районного суду Житомирської області від 12 червня 2026 року, постановлену під головуванням судді Зайченко Є.О.,-

встановив:

У червні 2026 року позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати недійсним договір оренди земельної ділянки площею 23,6331 га, кадастровий номер 1824788200:04:000:0050 від 26.02.2021 року, укладений між Попільнянською селищною радою Попільнянського району Житомирської області та ТОВ «Агросоюз Україна», та скасувати рішення про державну реєстрацію, вчинене державним реєстратором Попільнянської селищної ради Нечипоренко Іриною Петрівною, рішення № 57045360 від 12.03.2021 року, номер запису про інше речове право 40946239. Окрім того, просив визнати недійсним договір суборенди земельної ділянки площею 23,6331 га, кадастровий номер 1824788200:04:000:0050, укладений між ТОВ Агросоюз Україна» та Фермерським господарством «Агро-Лідер 23» від 04.12.2025 року, та скасувати державну реєстрацію, проведену державним реєстратором Корнинської селищної ради Денисюк Інною Юріївною, рішення № 82022398 від 25.11.2025 року, номер запису про інше речове право 62459039.

Ухвалою Попільнянського районного суду Житомирської області від 12 червня 2026 року у задоволенні клопотання представника позивача - Ткачука В.В. про поновлення строку звернення до суду з позовом – відмовлено.

Позовну заяву повернуто позивачу.

Роз`яснено позивачу, що відповідно до частини сьомої статті 185 ЦПК України, повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.

Копію ухвали про повернення позовної заяви надіслано позивачу разом із позовною заявою та доданими до неї документами.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - адвокат Ткачук В.В., посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить ухвалу скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Зокрема, зазначає, що суд , повертаючи позовну заяву в повному обсязі, не звернув уваги на те, що позивачем заявлено дві окремі позовні вимоги щодо різних правочинів, які були укладені в різний час: визнання недійсним договору оренди землі від 26 лютого 2021 року; визнання недійсним договору суборенди землі від 4 серпня 2025 року.

Зауважує, що позовну заяву направлено до суду 2 червня 2026 року. З моменту укладення договору суборенди (04.08.2025) до моменту звернення до суду минуло менше 10 місяців. З моменту державної реєстрації договору суборенди (25.11.2025) минуло близько 6 місяців.

Таким чином, строк позовної давності щодо вимоги про визнання недійсним договору суборенди землі не порушений, і ця вимога пред`явлена в межах строків, установлених законом.

Суд неправильно застосував норми матеріального права щодо зупинення позовної давності, безпідставно відхиливши доводи представника позивача щодо зупинення перебігу позовної давності.

Відповідно до п. 12 та п. 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, у період дії карантину (COVID-19) та воєнного стану строки, визначені, зокрема, статтями 257, 258 ЦК України, продовжуються на строк дії таких обставин.

Оскільки оскаржуваний договір оренди укладався в період дії карантину (у 2021 році), а з лютого 2022 року в Україні введено воєнний стан, перебіг позовної давності був зупинений в силу закону (ст. 263 ЦК України), що суд безпідставно проігнорував, поклавши на позивача надмірний тягар доведення об`єктивних перешкод.

Повертаючи позовну заяву на підставі нібито пропуску строків, суд припустився грубого порушення ч. 4 ст. 185 ЦПК України, оскільки дана норма дозволяє повертати позов лише у випадках, коли його подано після закінчення строків, установлених законом.

Суд фактично позбавив апелянта права на судовий захист щодо самостійної та окремої вимоги, строк звернення за якою є абсолютно чинним.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та їх вимог, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення.

Ухвала суду першої інстанції обґрунтована тим, що позовну заяву подано з пропущенням строків звернення до суду (позовної давності, встановленої статтею 257 ЦК України), підстав для поновлення яких суд за заявою позивача не знайшов. При цьому суд першої інстанції як на правову підставу для повернення позовної заяви посилався на норму частини четвертої статті 185 ЦПК України, зазначивши, що позовна заява повертається позивачеві у випадках, коли її подано після закінчення строків, установлених законом, і суд за заявою особи не знайде підстав для поновлення строку.

Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Порядок прийняття позовної заяви, усунення її недоліків, залишення без руху, повернення та відмови у відкритті провадження чітко врегульований процесуальним законом (ст. ст. 175, 177, 185, 186 ЦПК України).

Відповідно до частини четвертої статті 185 ЦПК України заява повертається у випадках, коли: 1) заяву подано особою, яка не має процесуальної дієздатності, не підписано або підписано особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не вказано;

2) порушено правила об`єднання позовних вимог (крім випадків, в яких є підстави для застосування положень статті 188 цього Кодексу);

3) до постановлення ухвали про відкриття провадження у справі від позивача надійшла заява про врегулювання спору або заява про відкликання позовної заяви;

4) відсутні підстави для звернення прокурора до суду в інтересах держави або для звернення до суду особи, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи;

6) позивачем подано до цього самого суду інший позов (позови) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з однакових підстав і щодо такого позову (позовів) на час вирішення питання про відкриття провадження у справі, що розглядається, не постановлена ухвала про відкриття або відмову у відкритті провадження у справі, повернення позовної заяви або залишення позову без розгляду;

7) до заяви не додано доказів вжиття заходів досудового врегулювання спору у випадку, коли такі заходи є обов`язковими згідно із законом.

Зазначений перелік підстав для повернення позовної заяви є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає.

ЦПК України не містить такої підстави для повернення позовної заяви, як подання позову після закінчення строків, установлених законом, і суд за заявою особи не знайде підстав для поновлення цих строків.

Посилання суду першої інстанції на вказане положення як на частину четверту статті 185 ЦПК України є безпідставним, оскільки такої норми у ЦПК України не існує.

Крім того, відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у справі, є підставою для відмови в позові під час розгляду справи по суті (частина четверта статті 267 ЦК України), а не повернення позовної заяви на стадії відкриття провадження у справі.

Застосування позовної давності та оцінка поважності причин її пропущення можливі лише після відкриття провадження у справі, з`ясування обставин справи, дослідження доказів та за наявності відповідної заяви сторони у спірних правовідносинах. Повернення позовної заяви з цих підстав на стадії вирішення питання про відкриття провадження позбавляє позивача права на доступ до правосуддя, гарантованого ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Колегія суддів також вважає за необхідне звернути увагу на помилковість застосування судом першої інстанції норм статті 126 ЦПК України.

Згідно із частинами першою та другою статті 126 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Проте за змістом вказаної статті вона регулює наслідки пропущення виключно процесуальних строків — тобто строків для вчинення окремих процесуальних дій у вже розпочатому процесі (наприклад, усунення недоліків позовної заяви, подання відзиву, подання апеляційної скарги тощо).

Натомість позовна давність є строком для захисту суб`єктивного цивільного права і має матеріально-правову природу, а не процесуальну. Відповідно, приписи статті 126 ЦПК України не можуть застосовуватися до інституту позовної давності та не є підставою для залишення позовної заяви без розгляду чи її повернення на стадії вирішення питання про відкриття провадження у справі.

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Відповідно до частини першої статті 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому руху справи, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

Враховуючи викладене, оскаржувана ухвала суду першої інстанції постановлена з істотним порушенням норм процесуального права, а тому підлягає скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду (вирішення питання про відкриття провадження у справі).

Керуючись ст. ст. 259,268,367,374,379,381-384 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Ткачука Володимира Васильовича, задовольнити.

Ухвалу Попільнянського районного суду Житомирської області від 12 червня 2026 року скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуюча Талько О.Б.,

Судді: Коломієць О.С.,

Шевчук А.М.