Постанова від 12 жовтня 2026 р. у справі №935/5/26 — Житомирський апеляційний суд

Справа № 935/5/26 Головуючий у 1-й інст. Василенко Р. О.

Категорія 61 Доповідач Бондар О.О.

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 жовтня 2026 рокум. Житомир

Житомирський апеляційний суд у складі колегії суддів Бондар О. О. (суддя-доповідач), Шалоти К. В., Панкеєвої В. А.,

за участю секретаря судового засідання Лугини О. С.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в місті Житомирі

апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник ОСОБА_2 ,

на рішення Коростишівського районного суду Житомирської області від 25 травня 2026 року, ухвалене у складі головуючого судді Василенка Р. О. у місті Коростишеві,

у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Коростишівської міської ради про визнання права на земельну частку (пай) у порядку спадкування

УСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

1. ОСОБА_1 (далі також позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Коростишівського районного суду Житомирської області з позовом до Коростишівської міської ради (далі також відповідач), в якому просив визнати за ним у порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_3 право на земельну частку (пай) розміром 4,61 умовних кадастрових гектара в межах реформованого КСП «Полісся» с. Щигліївка Житомирського району Житомирської області, яка належала бабусі позивача ОСОБА_4 .

2.Позов обґрунтовував тим, що ОСОБА_4 була матір`ю ОСОБА_3 . Розбіжність у по батькові ОСОБА_4 у повторно виданому свідоцтві про народження ОСОБА_3 , а також зміну останньою прізвища з ОСОБА_5 на ОСОБА_6 пояснював помилкою в актових документах та незбереженням свідоцтва про шлюб.

3.Також зазначав, що ОСОБА_4 була членом КСП «Полісся» на час видачі 11 грудня 1995 року державного акта на право колективної власності на землю та мала право на земельну частку (пай), однак не була включена до основного списку пайовиків, який сформували вже після її смерті.

4.Позивач стверджував, що після смерті ОСОБА_4 її дочка ОСОБА_3 прийняла спадщину шляхом фактичного вступу в управління та володіння спадковим майном, а після смерті ОСОБА_3 спадщину у встановленому законом порядку прийняв позивач.

Короткий зміст оскарженого рішення суду першої інстанції

5.Рішенням Коростишівського районного суду Житомирської області від 25 травня 2026 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

6.Суд першої інстанції виходив із того, що ОСОБА_4 не була включена до списку осіб, доданого до державного акта на право колективної власності на землю серії І-ЖТ №000173, та сертифікат на право на земельну частку (пай) їй не видавався.

7.Крім того, суд дійшов висновку, що позивач не надав належних та допустимих доказів того, що ОСОБА_3 фактично вступила в управління або володіння спадковим майном протягом шести місяців з дня відкриття спадщини після смерті ОСОБА_4 .

8.Суд зазначив, що довідка Щигліївського старостинського округу Коростишівської міської ради від 17 лютого 2020 року №68 не дає можливості встановити, коли саме ОСОБА_3 здійснювала ремонт будинку та обробляла присадибну земельну ділянку, а також на підставі яких первинних даних посадова особа дійшла висновку про вступ останньої в управління спадковим майном.

9.Також суд першої інстанції вважав недоведеними родинні відносини між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 як матір`ю та дочкою, посилаючись на розбіжність у по батькові Гачківської, відсутність свідоцтва про шлюб ОСОБА_3 та недоліки у свідоцтві про її народження.

Короткий зміст та узагальнені доводи апеляційної скарги

10.Позивач не погодився з рішенням суду першої інстанції та 09 липня 2026 року через свого представник, адвоката Сьомко В. Т., подав до Житомирського апеляційного суду апеляційну скаргу.

11.В апеляційній скарзі просив скасувати рішення Коростишівського районного суду Житомирської області від 25 травня 2026 року у справі №935/5/26 та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

12.Також позивач заявив клопотання про виклик та допит як свідка ОСОБА_7 та повторно допитати ОСОБА_8 .

13.Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції формально оцінив докази родинних відносин між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .

14.Позивач звертає увагу, що листом Коростишівського відділу державної реєстрації актів цивільного стану №104/23.3-61 підтверджується актовий запис про народження ОСОБА_3 , а дата її народження ІНФОРМАЦІЯ_1 відповідає даті, зазначеній у свідоцтві про народження.

15.Вказує, що довідкою Коростишівської міської ради №242 від 30 вересня 2021 року, архівними погосподарськими книгами та показаннями ОСОБА_8 підтверджується, що ОСОБА_4 була матір`ю ОСОБА_3 .

16.Зазначає, що у витребуваній судом спадковій справі після смерті ОСОБА_3 містяться відомості реєстру актів цивільного стану щодо її шлюбу та зміни дошлюбного прізвища з ОСОБА_5 на ОСОБА_6 .

17.Щодо права ОСОБА_4 на земельну частку (пай) позивач посилається на архівні документи, з яких встановлено, що вона була членом КСП «Полісся» на час видачі державного акта 11 грудня 1995 року, а записів про її виключення з членів господарства не виявлено.

18.Зазначає, що ОСОБА_4 включена до документації щодо громадян, які померли після затвердження державного акта, а при визначенні кількості осіб, між якими здійснювалося паювання, були враховані як 378 осіб основного списку, так і 16 померлих осіб, тобто загалом 394 особи.

19.Крім того, позивач посилається на лист ГУ Держгеокадастру в Житомирській області від 31 січня 2025 року №215/35-25, відповідно до якого ОСОБА_4 зазначена за №386 у виписці з книги реєстрації сертифікатів на земельну частку (пай), хоча відомості про серію, номер та реєстрацію самого сертифіката відсутні.

20.Позивач не погоджується і з оцінкою судом доказів прийняття спадщини ОСОБА_3 . Посилається на довідку Коростишівської міської ради №68 від 17 лютого 2020 року та показання ОСОБА_8 , які, на його думку, підтверджують вступ ОСОБА_3 в управління та володіння спадковим майном після смерті матері.

21.Щодо необхідності допиту в апеляційному суді ОСОБА_7 зазначає, що лише після ухвалення рішення, під час випадкового побутового спілкування, позивачеві стало відомо про обізнаність цієї особи щодо родинних відносин та прийняття спадщини.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

22.Відзив від відповідача на апеляційну скаргу станом на час апеляційного розгляду справи не надійшов, що відповідно до положень частини 3 статті 360 Цивільного процесуального кодексу України (далі – ЦПК України) не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Рух справи у суді апеляційної інстанції

23.Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.07.2026 визначено склад суду для розгляду справи №935/5/26: ОСОБА_9 (суддя-доповідач), Павицька Т. М., Шевчук А. М.

24.Житомирський апеляційний суд ухвалою від 15 липня 2026 року витребував матеріали справи з суду першої інстанції.

25.Ухвалою від 24 липня 2026 року Житомирський апеляційний суд поновив ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження рішення Коростишівського районного суду Житомирської області від 25 травня 2026 року та відкрив апеляційне провадження.

26.Ухвалою Житомирського апеляційного суду від 03 серпня 2026 року справу призначено до апеляційного розгляду у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи на 22 вересня 2026 року о 11 год 30 хв.

27.В судовому засіданні 22.09.2026 апеляційний суд задовольнив клопотання представника позивача про відкладення розгляду справи та відклав розгляд справи на 13.10.2026 о 10.00.

28.Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.07.2026 визначено новий склад суду для розгляду справи №935/5/26: Бондар О. О. (суддя-доповідач), Шалота К. В., Панкеєва В. А . у зв`язку з перебуванням суддів Павицької Т. М. та Шевчук А. М. у відпустці.

Мотивувальна частина

Позиції учасників справи в апеляційному суді

29.Представник позивача в судовому засіданні підтримав вимоги апеляційної скарги та просив її задовольнити.

30.Також позивач підтримав заявлене ним клопотання про виклик та допит свідків, у задоволення якого апеляційний суд відмовив. Повторний допит свідка з метою доповнення раніше наданих пояснень відомостями, яких вони не містили в суді першої інстанції, фактично був би формуванням додаткової доказової бази на стадії апеляційного перегляду без установлених частиною третьою статті 367 ЦПК України виняткових підстав.

31.Відповідач у судове засідання до суду апеляційної інстанції не з`явився, причини неявки суду не повідомив. За таких обставин, неявка учасника справи не перешкоджає розгляду справи (частини 2 статті 372 Цивільного процесуального кодексу України (далі – ЦПК України).

Обставини, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій

32. ОСОБА_1 є сином ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про його народження серії НОМЕР_1 .

33. ОСОБА_3 народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 . У повторному свідоцтві про її народження серії НОМЕР_2 її батьками зазначено ОСОБА_10 та ОСОБА_11 .

34.Листом начальника Коростишівського відділу державної реєстрації актів цивільного стану від 27 грудня 2025 року №104/23.3-61 підтверджено наявність відповідного актового запису про народження ОСОБА_3 ; її батьками зазначені ОСОБА_10 та ОСОБА_4 .

35.Відповідно до довідки Коростишівської міської ради від 30 вересня 2021 року №242 матір`ю ОСОБА_3 була ОСОБА_4 .

36.Архівним відділом Житомирської районної військової адміністрації надано архівні довідки з погосподарських книг Щигліївської сільської ради за 1944–2000 роки щодо ОСОБА_3 та за 1958–1996 роки щодо ОСОБА_4 .

37.Із цих архівних матеріалів встановлено, що ОСОБА_3 , яка до шлюбу мала прізвище ОСОБА_5 , проживала в одному домоволодінні з ОСОБА_10 та ОСОБА_4 , а після створення власної сім`ї проживала разом з ОСОБА_12 та їхніми дітьми.

38.Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 ОСОБА_4 , 1902 року народження, померла ІНФОРМАЦІЯ_2 в с. Щигліївка Коростишівського району Житомирської області.

39.Довідкою від 17 лютого 2020 року №68, виданою Щигліївським старостинським округом, засвідчено, що ОСОБА_3 фактично вступила в управління спадковим майном після смерті ОСОБА_4 , здійснювала поточний ремонт її житлового будинку та обробляла присадибну земельну ділянку. Водночас у довідці не зазначено дати або періоду, коли відповідні дії були вчинені.

40. ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_4 .

41.Після її смерті заведено спадкову справу №36/2017. ОСОБА_1 прийняв спадщину після своєї матері шляхом подання заяви нотаріусу у встановлений законом строк; щодо частини спадкового майна йому було видано свідоцтво про право на спадщину.

42.Архівним витягом від 30 січня 2025 року №07-04/04.1 підтверджується, що у лютому 1992 року колгосп «Зоря комунізму» с. Щигліївка було перейменовано у КСП «Полісся».

43.Згідно з архівним витягом №07-04/04.2 від 30 січня 2025 року рішенням сесії Щигліївської сільської Ради народних депутатів від 17 жовтня 1992 року затверджено список колгоспників на приватизацію землі, до якого входила ОСОБА_4 .

44.11 грудня 1995 року КСП «Полісся» видано державний акт серії І-ЖТ №000173 на право колективної власності на землю.

45. ОСОБА_4 не включена до основного списку осіб, який додано до наявного в матеріалах справи примірника державного акта. Разом з тим у документації щодо паювання міститься список громадян, які померли після затвердження державного акта, у якому зазначена ОСОБА_4 .

46.Довідкою Щигліївського старостинського округу від 17 лютого 2020 року №69 зазначено про право ОСОБА_4 на земельну частку (пай).

47.Листом ГУ Держгеокадастру в Житомирській області від 31 січня 2025 року №215/35-25 повідомлено, що сертифікат на право на земельну частку (пай) ОСОБА_4 не видавався. Разом з тим у документації вона зазначена у виписці з книги реєстрації сертифікатів за №386, однак графи щодо серії, номера та реєстрації сертифіката не заповнені.

48.Постановою приватного нотаріуса Житомирського районного нотаріального округу від 30 червня 2025 року ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину на право на земельну частку (пай), зокрема через відсутність документів, що підтверджують родинні відносини та належність такого права ОСОБА_4 .

Позиція апеляційного суду

49.Відповідно до частин 1 та 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

50.Апеляційний суд заслухав суддю-доповідача, вивчив матеріали справи, перевірив законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вважає, що апеляційну скаргу потрібно задовольнити частково, рішення суду змінити у спосіб зміни його мотивувальної частини.

Оцінка висновків суду першої інстанції

51.Рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. ( частини 1-5 статті 263 ЦПК України).

52.Апеляційний суд не погоджується з мотивами ухваленого рішення у цій справі.

53.Спір у цій справі виник у зв`язку зі спадковими правовідносинами та правовідносинами, пов`язаними з паюванням земель колективних сільськогосподарських підприємств.

54.Апеляційний суд вважає, що висновок суду першої інстанції про недоведеність того, що ОСОБА_4 була матір`ю ОСОБА_3 , зроблений без належної оцінки всієї сукупності письмових доказів.

55.Сам по собі неправильний запис по батькові матері у повторно виданому свідоцтві про народження ОСОБА_3 та незбереження свідоцтва про її шлюб не можуть оцінюватися ізольовано від інших доказів.

56.Довідка Коростишівської міської ради №242 від 30 вересня 2021 року прямо містить відомості про те, що матір`ю ОСОБА_3 була ОСОБА_4 ; ці відомості узгоджуються з архівними погосподарськими книгами, які підтверджують проживання ОСОБА_3 у сім`ї ОСОБА_10 та ОСОБА_13 , а також із листом органу ДРАЦС та показаннями свідка ОСОБА_8 .

57.Відсутність фотографій, приватного листування чи додаткових пояснень сусідів, на що послався суд першої інстанції, сама по собі не спростовує сукупності наявних офіційних документів.

58.Відповідно до частин 1-3 статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

59.Оцінюючи доводи позивача та надані на їх підтвердження докази, необхідно враховувати значну давність обставин, з якими пов`язується виникнення спірних правовідносин. Із плином часу можливості збереження та отримання документальних підтверджень обставин, що мали місце багато років тому, об`єктивно звужуються, що саме по собі не може свідчити про відсутність відповідних обставин або спростовувати їх існування.

60.За таких умов питання доведеності родинних відносин між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 підлягає вирішенню не шляхом ізольованої оцінки окремих доказів чи констатації відсутності певних документів, а на підставі всебічного, повного, об`єктивного та безпосереднього дослідження всієї сукупності наявних у справі доказів, з`ясування їх взаємного зв`язку, узгодженості та доказового значення.

61.Отже, апеляційний суд доходить висновку, що надані позивачем докази в їх сукупності та взаємному зв`язку є достатніми для підтвердження родинних відносин між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 .

62.Пунктом 11 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року №7 «Про судову практику у справах про спадкування» роз`яснено: якщо спадкодавець мав право на земельну частку (пай), але за життя не одержав сертифіката або помилково не був включений до списку, при вирішенні спору про спадкування такого права застосовуються норми земельного законодавства, чинного на час відповідних правовідносин, та ЦК УРСР.

63.Тому сама лише відсутність сертифіката не є безумовною підставою для висновку про відсутність у спадкодавця права, якщо встановлено інші передбачені законом обставини набуття такого права.

64.Верховний Суд у постанові від 22 червня 2026 року у справі №530/656/24 (провадження №61-3733сво25) конкретизував підхід до спорів осіб, які були включені до списків осіб, які мають право на земельну частку (пай) та осіб, яких до відповідного списку безпідставно не внесено. Верховний Суд вказав, що безпідставне невключення члена КСП до відповідного списку, який є додатком до державного акта не позбавляє можливості судового захисту права шляхом його визнання, водночас до таких вимог застосовуються правила про позовну давність.

65.У цій справі матеріалами підтверджено, що ОСОБА_4 була членом КСП «Полісся» до видачі державного акта 11 грудня 1995 року, записів про її виключення з членів КСП немає, а документація паювання містить відомості про неї серед осіб, які померли після видачі державного акта.

66.Тому висновок про відсутність у неї відповідного права не може ґрунтуватися лише на тому, що її прізвище відсутнє в основному списку, затвердженому вже після її смерті, та що їй фактично не було видано сертифікат.

67.Матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_4 мала право на земельну частку (пай), її безпідставно не було включено до списку осіб, які мають право на земельну частку (пай), який є додатком до державного акта на право колективної власності на землю від 11 грудня 1995 року, а тому її право апеляційний суд вважає порушеним та зазначає таке.

68.Відповідно до частин 1 та 2 статті 2 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» (далі – Закон) Основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), є сертифікат на право на земельну частку (пай), виданий районною (міською) державною адміністрацією. Документами, що посвідчують право на земельну частку (пай), також є: свідоцтво про право на спадщину; посвідчені у встановленому законом порядку договори купівлі-продажу, дарування, міни, до яких додається сертифікат на право на земельну частку (пай); рішення суду про визнання права на земельну частку (пай).

69.У пункті 2 Указу Президента України «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» від 08.08.1995 № 720/95 зазначено, що право на земельну частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, у тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю.

70.У частині 2 статті 23 Земельного кодексу України в редакції від 22.06.1993 року встановлено, що державний акт на право колективної власності на землю видається колективному сільськогосподарському підприємству, сільськогосподарському кооперативу, сільськогосподарському акціонерному товариству із зазначенням розмірів земель, що перебувають у власності підприємства, кооперативу, товариства і у колективній власності громадян. До державного акта додається список цих громадян.

71.Об`єднана палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду в постанові від 22 червня 2026 року у справі №530/656/24 зробила такі висновки:

- право особи на земельну частку (пай) виникає за наявності трьох умов: одержання КСП державного акта на право колективної власності на землю, перебування такої особи у членах КСП на час передання державного акта та включення до списку осіб, доданого до державного акта на право колективної власності на землю. Член КСП, включений до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю, набуває право на земельну частку (пай) з дня видання цього акта, і в разі його смерті спадкування права на земельний пай здійснюється за нормами ЦК України, у тому числі й у випадку, коли з різних причин ця особа не отримала сертифікат на право на земельну частку (пай). Вказане право може бути реалізовано, зокрема, у судовому порядку шляхом визнання права на земельну частку (пай);

- неотримання сертифіката не спростовує і не припиняє право особи на земельну частку (пай), а лише утруднює реалізацію такого права, фактично залишаючи лише один спосіб, передбачений частиною другою статті 2 Закону № 899-ІV, - звернення до суду з позовом про визнання права на земельну частку (пай);

- сертифікат на право на земельну частку (пай) є документом, який засвідчує наявне право;

- слід розмежовувати позови про визнання права для захисту прав та інтересів у разі їх порушення, невизнання чи оспорення та позови про визнання права для підтвердження права у разі невидачі документа на земельну частку (пай), який засвідчує наявне право;

- право особи на земельну частку (пай) виникає з моменту отримання сільськогосподарським підприємством державного акта про право колективної власності, у якому ця особа вказана як така, що має право на земельну частку (пай), тому до позовів про визнання права на земельну частку (пай) тих осіб, які включені до списку, проте не отримали сертифікат, позовна давність не застосовується. Це зумовлено тим, що позовна давність належить до строків захисту цивільного права. Оскільки основним засобом захисту порушеного права є позов, цей строк називається позовною давністю. Натомість позов про визнання права на земельну частку (пай) для підтвердження права у разі невидачі документа, який засвідчує наявне право на земельну частку (пай), спрямований на підтвердження наявного права, а не для його захисту;

- позов про визнання права на земельну частку (пай) особи, яка не включена до списку членів КСП, є позовом про захист прав та інтересів у разі їх порушення, на який поширюється позовна давність. Позовна давність за такою вимогою починає свій перебіг з моменту, коли така особа дізналася про невключення її до списку, доданого до державного акта на право колективної власності на землю, або могла дізнатися.

72.Апеляційний суд вважає, що право ОСОБА_4 на отримання земельної частки (паю) було порушене і підлягало захисту у спосіб подання відповідного позову на який поширюється позовна давність.

73.Відповідно до пунктів 4, 5 прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України (далі – ЦК України) Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов`язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності. Правила книги шостої (спадкове право) Цивільного кодексу України застосовуються також до спадщини, яка відкрилася, але не була прийнята ніким із спадкоємців до набрання чинності цим Кодексом.

74.Позивач у позовні заяві вказує, що його мати ОСОБА_3 прийняла спадщину після смерті своєї матері (баби позивача) ОСОБА_4 , яка. померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , тому питання прийняття спадщини після її смерті регулюється Цивільним кодексом Української РСР 1963 року (далі – ЦК УРСР).

75.Вказаний висновок відповідає усталеній та позиції Верховного Суду згідно якої, якщо спадщина відкрилася до 01 січня 2004 року, застосовується чинне на той час законодавство, у тому числі норми ЦК УРСР щодо кола спадкоємців та прийняття спадщини.

76.Відповідно до статті 548 ЦК УРСР для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв.

77.Відповідно до статті 549 ЦК УРСР визнається, що спадкоємець прийняв спадщину, якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном або подав державній нотаріальній конторі заяву про прийняття спадщини.

78.Такі дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

79.У постанові Верховного Суду від 14 червня 2023 року у справі №559/4056/13-ц (провадження №61-3745св23) зазначено, що факт вступу в управління чи володіння спадковим майном може підтверджуватися будь-якими фактичними даними: письмовими, речовими й електронними доказами, висновками експертів та показаннями свідків. Водночас ці дії повинні бути вчинені саме протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

80.Також Верховний Суд у постанові від 25 березня 2020 року у справі №305/235/17 (провадження №61-11869св19) погодився з висновком судів попередніх інстанцій про відсутність підстав вважати спадщину прийнятою, якщо з доказів неможливо достовірно встановити, що вступ в управління або володіння спадковим майном відбувся саме в межах шестимісячного строку.

81.Апеляційний суд погоджується з доводами апеляційної скарги в тій частині, що суд першої інстанції безпідставно поставив під сумнів можливість використання показань свідка як засобу доказування. Закон не вимагає, щоб факт вступу в управління спадщиною підтверджувався виключно письмовими документами.

82.Однак ця помилка не вплинула на кінцевий результат вирішення спору, оскільки зміст фактично наданих ОСОБА_8 показань, викладений у рішенні суду, не містить відомостей про те, що ОСОБА_3 вступила в управління домоволодінням ОСОБА_4 до спливу шести місяців з 07 квітня 1996 року, тобто до 08 жовтня 1996 року.

83.Так само довідка №68 від 17 лютого 2020 року підтверджує здійснення ОСОБА_3 певних дій щодо спадкового будинку та присадибної земельної ділянки після смерті матері, проте не містить відомостей, які дозволяють установити дату початку таких дій.

84.Посилання позивача на те, що ОСОБА_3 «фактично відразу» та «протягом шести місяців» здійснила ремонт будинку і почала користуватися майном спадкодавця, є позицією сторони у справі, але не замінює відсутності доказів на підтвердження цієї обставини.

85.Догляд ОСОБА_3 за своєю матір`ю до її смерті також не є дією з прийняття спадщини, оскільки спадщина відкривається лише внаслідок смерті спадкодавця.

86.Не змінює цього висновку і те, що ОСОБА_3 після смерті матері в подальшому могла фактично користуватися її будинком, оскільки для застосування статті 549 ЦК УРСР юридично значущим є встановлення відповідних дій саме протягом шестимісячного строку.

87.Отже, наявними у справі доказами не підтверджено юридичний факт прийняття ОСОБА_3 спадщини після смерті ОСОБА_4 у спосіб та строк, установлені статтею 549 ЦК УРСР.

88.Право на земельну частку (пай), яке належало ОСОБА_4 , могло перейти до ОСОБА_3 у порядку спадкування лише за умови прийняття нею спадщини після смерті ОСОБА_4 . Відповідно, для задоволення вимог позивача у цій справі необхідно встановити не лише факт належності цього права ОСОБА_4 , а й факт його переходу до ОСОБА_3 у порядку спадкування. Оскільки фактичне прийняття нею спадщини не підтверджено належними доказами, відсутні підстави вважати доведеним послідовний перехід права на земельну частку (пай) від ОСОБА_4 до ОСОБА_3 , а надалі — до ОСОБА_1 .

89.Крім того, відповідно до пункту 6 Прикінцеві і перехідні положення ЦК України правила цього Кодексу щодо позовної давності стосуються тільки тих позовів, строк пред`явлення яких, встановлений попереднім законодавством, не сплив до 01 січня 2004 року. Якщо ж строк позовної давності закінчився до зазначеної дати, то до відповідних відносин застосовуються правила про позовну давність, передбачені ЦК Української РСР 1963 року.

90.Загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено (позовна давність), встановлюється в три роки (стаття 79 ЦК УРСР 1963 року).

91.Перебіг строку позовної давності починається з дня виникнення права на позов. Право на позов виникає з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права. Винятки з цього правила, а також підстави зупинення і перериву перебігу строків позовної давності встановлюються законодавством Союзу РСР і статтями 78 і 79 цього Кодексу (стаття 76 ЦК УРСР 1963 року).

92.Позовна давність застосовується судом, арбітражем або третейським судом незалежно від заяви сторін (стаття 75 ЦК УРСР 1963 року).

93. ОСОБА_3 (мати позивача) отримала сертифікат на земельну частку (пай) реформаваного КСП «Полісся» 27.05.1997, що підтверджується випискою з книги реєстрації сертифікатів на земельну частку (пай) в межах Щигліївської сільської ради. У цьому списку вона вказана під номером 45, в цьому ж списку вказана і її мати ОСОБА_4 під номером 387 (а. с. 66-67, том 1).

94.Отже, з 27 травня 1997 року ОСОБА_3 було відомо про порушення права ОСОБА_4 на отримання земельної частки (пай), однак жодних дій щодо захисту порушеного права ОСОБА_3 не вчинила.

95.За таких обставин навіть у випадку прийнятті ОСОБА_3 спадщини після смерті матері – ОСОБА_4 судовий захист порушеного права останньої на земельну частку (пай) міг бути реалізований не пізніше 27 травня 2000 року ( стаття 75, 79 ЦК УРСР 1963 року).

96.Враховуючи викладене апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу потрібно задовольнити частково, рішення суду першої інстанції змінити, виклавши його мотивувальну частину в редакції цієї постанови.

Оцінка інших аргументів апеляційної скарги

97.Доводи апеляційної скарги є обґрунтованими, і апеляційний суд погоджується з ними. Наведеним доводам та аргументам апеляційної скарги суд надав належну й вичерпну оцінку в попередній частині цієї постанови.

98.Водночас, з огляду на встановлені обставини справи та мотиви, наведені в цій постанові, апеляційний суд доходить висновку, що рішення суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову є правильним по суті, однак його мотивувальна частина підлягає зміні в частині правового обґрунтування.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

97.Відповідно до пункту 2 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право змінити судове рішення.

98.Підставами для зміни судового рішення відповідно до статті 376 ЦПК України є, зокрема, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

99.Частиною четвертою статті 376 ЦПК України передбачено, що зміна судового рішення може полягати у доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин.

100.У цій справі кінцевий висновок суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову є правильним, проте мотиви відмови підлягають зміні.

101.За таких обставин апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення Коростишівського районного суду Житомирської області від 25 травня 2026 року – зміні шляхом викладення його мотивувальної частини у редакції цієї постанови.

Висновки щодо розподілу судових витрат

102.Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної інстанції змінює рішення або ухвалює нове, він відповідно вирішує питання про розподіл судових витрат.

103.Оскільки зміна рішення у цій справі стосується виключно мотивів його ухвалення і не змінює результату вирішення позовних вимог, підстав для покладення на Коростишівську міську раду судового збору, сплаченого позивачем за подання апеляційної скарги, немає.

104.Керуючись статтями 259, 268, 367, 368, 374, 376, 381–384 ЦПК України, Житомирський апеляційний суд

УХВАЛИВ

1. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник ОСОБА_2 , задовольнити частково.

2. Рішення Коростишівського районного суду Житомирської області від 25 травня 2026 року у справі №935/5/26 змінити, виклавши його мотивувальну частину в редакції цієї постанови.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення.

Постанова апеляційного суду може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Підстави, строк, порядок касаційного оскарження, а також вимоги до форми і змісту касаційної скарги визначенні статтями 389 – 392 ЦПК України.

Судді

О. О. Бондар (суддя-доповідач)

К. В. Шалота

В. А. Панкеєва

Повний текс постанови складений 14 жовтня 2026 року