Постанова від 07 жовтня 2026 р. у справі №160/25575/25 — Третій апеляційний адміністративний суд

Суд: Третій апеляційний адміністративний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Адміністративне

Категорія: проходження служби, з них

Дата: 07 жовтня 2026 р.

Справа: №160/25575/25

Суддя: Лукманова О.М.

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

08 жовтня 2026 рокум. Дніпросправа № 160/25575/25

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Лукманової О.М. (доповідач),

суддів: Божко Л.А., Олефіренко Н.А.,

розглянувши у письмовому провадженні в м. Дніпрі апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.04.2026 року (суддя Єфанова О.В., повний текст рішення виготовлено 23.04.2026 року) у адміністративній справі №160/25575/25 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними, зобов`язання перерахувати період служби, суд –

в с т а н о в и в:

У вересні 2025 року ОСОБА_1 (далі по тексту – позивач) звернувся до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі по тексту – відповідач), в якому просив визнати протиправними дії відповідача щодо відмови у зарахуванні його періодів служби в органах внутрішніх справ з 25.02.1999 року по 02.12.1999 року і в Державній кримінально-виконавчій службі України з 03.12.1999 року по 23.08.2017 року та з 12.06.2018 року по 01.03.2021 року до його вислуги років відповідно до п.3 розділу IV Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженому наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 року №260; зобов`язати відповідача зарахувати станом на 03.11.2022 року періоди його служби в органах внутрішніх справ з 25.02.1999 року по 02.12.1999 року і в Державній кримінально-виконавчій службі України з 03.12.1999 року по 23.08.2017 року та з 12.06.2018 року по 01.03.2021 року до його вислуги років відповідно до п.3 розділу IV Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженому наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260, видавши відповідний наказ, та здійснити з 03.11.2022 року перерахунок та виплату надбавки за вислугу років та інших видів його грошового забезпечення, які обчислюються з урахуванням надбавки за вислугу років, виходячи із оновленої (із урахуванням його служби в органах внутрішніх справ та в Державній кримінально-виконавчій службі України) вислуги років, із урахуванням раніше виплачених сум.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.04.2026 року позовні вимоги задоволено.

З рішенням суду першої інстанції не погодилася Військова частина НОМЕР_1 та подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення суду, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. Свої вимоги обґрунтувала тим, що рішення суду прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права. Апелянт зазначив, що наявність належно засвідченої копії витягу послужного списку та (або) особової справи є істотною умовою для здійснення перерахунку вислуги років та подальшої виплати надбавки за вислугу років з урахуванням періодів, зазначених в постанові Кабінету Міністрів України №393, однак при зверненні до командира військової частини НОМЕР_1 із рапортом від 27.06.2025 року про здійснення перерахунки надбавки за вислугу років ОСОБА_1 надав лише копію розрахунку вислуги років та довідку Державної установи «Чернігівська виправна колонія (№44) від 19.12.2023 року №43, які не є належним документальним підтвердженням стажу для обчислення вислуги років згідно вищезгаданих правових норм. ОСОБА_1 звернувся лише 27.06.2025 року у зв`язку з чим у період з 03.11.2022 року по 27.06.2025 року військова частина не мала можливості для того, щоб зарахувати до вислуги років ОСОБА_1 вищевказані періоди служби.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 03.06.1996 року по 27.10.1997 року перебував на строковій військовій службі у Збройних Силах України; з 25.02.1999 року по 02.12.1999 року проходив службу в органах внутрішніх справ (служба в МВС); з 03.12.1999 року по 23.08.2017 року та з 12.06.2018 року по 01.03.2021 року проходив службу в Державній кримінально-виконавчій службі України. ОСОБА_1 був звільнений з Державної кримінально-виконавчої служби України 01.03.2021 року наказом державної установи «Чернігівська виправна колонія (№ 44)» від 11.02.2021 року №22/ОС-21 відповідно до п.4 ч.1 ст.77 Закону України «Про Національну поліцію» (у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів). З 02.03.2021 року ОСОБА_1 було призначено пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». У 2022 році ОСОБА_1 був призваний на військову службу за призовом під час мобілізації та з 03.11.2022 року ОСОБА_1 перебуває на військовій службі у Військовій частині НОМЕР_1 , що підтверджується довідкою Військової частини НОМЕР_1 від 14.05.2025 року №1229. 27.06.2025 року ОСОБА_1 звернувся з письмовим рапортом до командира Військової частини НОМЕР_1 про надання вказівки відділенню персоналу про здійснення перерахунку надбавки за вислугу років, надавши копію розрахунку вислуги років для призначення пенсії, яка була складена ДУ «Чернігівська виправна колонія (№44)» і була підтвердженням його вислуги років при призначенні пенсії за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»; довідку від 19.12.2023 року №43, складену державною установою «Чернігівська виправна колонія (№44)», в якій відображено періоди служби ОСОБА_1 , посади які він займав, реквізити наказів про призначення його на посади. ОСОБА_1 отримав лист-відповідь Військової частини НОМЕР_1 від 15.07.2025 року №1716 на рапорт від 27.03.2025 року, в якому, зокрема, зазначено, що, оскільки, особа справа перебуває на зберіганні в Державній кримінально-виконавчій службі України та не передана до військової частини, а надані довідки і розрахунки не містять повного обсягу необхідної інформації, відділення персоналу не має правових підстав здійснити відповідний перерахунок лише на підставі цих довідок. Вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції керувався ст.9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»; п.2 розділу І, п.3 розділу IV Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 року №260; п.1 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 року №393 та прийшов до висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є учасником бойових дій, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_2 від 06.11.2024 року.

Згідно довідки Військової частини НОМЕР_1 від 14.05.2025 року №1229 старший сержант ОСОБА_1 перебуває на військовій службі за мобілізацією у військовій частині НОМЕР_1 з 03.11.2022 року.

Згідно наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 04.11.2022 року №270 старшого сержанта ОСОБА_1 , який проходить службу під час мобілізації, призначено на посаду головного сержанта взводу зв`язку 1 ремонтно-відновлюваного батальйону з 03.11.2022 року та зараховано до списків особового складу частини на всі види забезпечення.

Згідно послужним списком ОСОБА_1 з 25.02.1999 року по 02.12.1999 року проходив службу в органах внутрішніх справ (служба в МВС); з 03.12.1999 року по 23.08.2017року та з 12.06.2018 року по 01.03.2021 року проходив службу в Державній кримінально-виконавчій службі України та був звільнений з Державної кримінально-виконавчої служби України 01.03.2021 року наказом державної установи «Чернігівська виправна колонія (№ 44)» від 11.02.2021 року №22/ОС-21 відповідно до п.4 ч.1 ст.77 Закону України «Про Національну поліцію» (у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів). Вислуга років на день звільнення становить: в календарному обчисленні 22 роки 07 місяців 11 днів; в пільговому обчисленні 29 років 08 місяців 06 днів.

Встановлено, що з 02.03.2021 року ОСОБА_1 було призначено пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Встановлено, що 27.06.2025 року ОСОБА_1 звернувся із рапортом до командира Військової частини НОМЕР_1 про перерахунок надбавки за вислугу років, надавши копію розрахунку вислуги років для призначення пенсії, складеного ДУ «Чернігівська виправна колонія (№44)», згідно якої вислуга років складає у календарному обчисленні – 22 роки 07 місяців 11 днів, у пільговому обчисленні – 29 років 08 місяців 06 днів та довідку від 19.12.2023року №43, складену ДУ «Чернігівська виправна колонія (№44)», в якій відображено періоди служби ОСОБА_1 у військовій частина НОМЕР_3 та ДУ «Чернігівська виправна колонія (№44)» із зазначенням посад, періодів та наказів про прийняття на роботу, переведення та звільнення.

Встановлено. що листом від 15.07.2025 року №1716 Військова частина НОМЕР_1 повідомила ОСОБА_1 про необхідність для перерахунку надбавки за вислугу років надати копію особової справи. яка перебуває на зберіганні в Державній кримінально-виконавчій службі України та не передана до військової частини.

Встановлено, що листом від 24.09.2025 року №4-18-25/К-18 ДУ «Чернігівська виправна колонія (№44)» надала ОСОБА_1 на його звернення від 24.09.2025 року завірену копію послужного списку з його особової справи.

Відповідно до частин 2, 4 ст.9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Відповідно до п.2 розділу І, п.3 розділу IV Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 року №260 до щомісячних основних видів грошового забезпечення належить надбавка за вислугу років. Військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби) щомісячно виплачується надбавка за вислугу років на військовій службі у відсотках посадового окладу (за основною чи тимчасово займаною посадою) з урахуванням окладу за військовим званням у таких розмірах: від 1 до 5 років - 25 відсотків; від 5 до 10 років - 30 відсотків; від 10 до 15 років - 35 відсотків; від 15 до 20 років - 40 відсотків; від 20 до 25 років - 45 відсотків; від 25 і більше років - 50 відсотків. Вислуга років для виплати надбавки обчислюється з дня початку до дня закінчення проходження військової служби відповідно до Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу". Для виплати надбавки за вислугу років зараховуються періоди: зазначені в постанові Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам, які мають право на пенсію відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», крім військовослужбовців строкової служби і членів їх сімей та прирівняних до них осіб"; проходження військової служби, які зараховуються на пільгових умовах з розрахунку один місяць служби за півтора місяця на посадах, передбачених у штатах кораблів, катерів, морських суден або самохідних рейдових суден (далі - кораблі (судна)), у тому числі, які ремонтуються, а також на посадах, передбачених в управліннях груп, ланок, загонів, дивізіонів, бригад і центрів, до складу яких входять кораблі (судна), які постійно розміщені на кораблях (суднах); проходження військової служби під час виконання обов`язків у складі національного контингенту і національного персоналу, які зараховуються на пільгових умовах з розрахунку один місяць служби за три місяці. Для виплати надбавки за вислугу років військовослужбовцям, призваним або прийнятим на військову службу із запасу, зараховуються всі періоди попередньої служби. Періоди служби, які підлягають зарахуванню до вислуги років у пільговому порядку, обчислюються відповідно до чинного законодавства України. Періоди служби, обчислені на пільгових умовах відповідно до раніше встановленого порядку, перерахунку в бік зменшення не підлягають.

Відповідно до п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 року №393 для призначення пенсій за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» особам з числа військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби) рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу, особам, зазначеним у пунктах б-д, ж і з статті 1-2 такого Закону, до вислуги років зараховуються служба в органах внутрішніх справ, державній пожежній охороні, органах і підрозділах цивільного захисту, Державній кримінально-виконавчій службі, податковій міліції на посадах начальницького і рядового складу, в Службі судової охорони на посадах молодшого, середнього і вищого складу, в Національному антикорупційному бюро, Бюро економічної безпеки на посадах начальницького складу з дня призначення на відповідну посаду.

Аналізуючи докази у справі та законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що для виплати надбавки за вислугу років зараховуються періоди служби в органах внутрішніх справ та в Державній кримінально-виконавчій службі України.

Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, рішення суду першої інстанції слід залишити без змін, як таке, що прийняте з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись статтями 315, 316, 321, 322 КАС України, суд –

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.04.2026 року у адміністративній справі №160/25575/25 – залишити без змін.

Постанова Третього апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення у порядку статей 328, 329 КАС України.

Головуючий - суддя О.М. Лукманова

суддя Л.А. Божко

суддя Н.А. Олефіренко

Оригінал: reyestr.court.gov.ua