Постанова від 12 жовтня 2026 р. у справі №160/34563/25 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

13 жовтня 2026 рокум. Дніпросправа № 160/34563/25

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Сафронової С.В. (доповідач),

суддів: Кальника В.В., Чепурнова Д.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження в місті Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2026 року у справі №160/34563/25 за позовною заявою Фермерського господарства «АЛІНКА АГРО» до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Фермерське господарство «АЛІНКА АГРО» звернулося до суду з позовом до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, в якому просило:

визнати протиправним та скасувати рішення комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних Головного управління ДПС у Дніпропетровській області №189630 від 28.08.2025 про відповідність Фермерського господарства «АЛІНКА АГРО» критеріям ризиковості платника податку;

зобов`язати Головне управління ДПС у Дніпропетровській області виключити Фермерське господарство «АЛІНКА АГРО» з переліку платників податків, які відповідають критеріям ризиковості платника податку.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2026 року адміністративний позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано рішення комісії Головного управління ДПС у Дніпропетровській області №189630 від 28.08.2025 про відповідність Фермерського господарства «АЛІНКА АГРО» критеріям ризиковості платника податку. Зобов`язано Головне управління ДПС у Дніпропетровській області виключити Фермерське господарство «АЛІНКА АГРО» з переліку платників податків, які відповідають критеріям ризиковості платника податку.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, Головне управління ДПС у Дніпропетровській області подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Колегія суддів, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню.

Судом першої інстанції встановлено, що Фермерське господарство «АЛІНКА АГРО», код ЄДРПОУ 42713837, зареєстроване як юридична особа та перебуває на податковому обліку в Головному управлінні ДПС у Дніпропетровській області.

Основним видом економічної діяльності позивача є вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур за КВЕД 01.11.

28 серпня 2025 року комісією Головного управління ДПС у Дніпропетровській області прийнято рішення №189630, яким позивача визнано таким, що відповідає критеріям ризиковості платника податку відповідно до пункту 8 Критеріїв ризиковості платника податку.

Підставою для прийняття рішення зазначено код податкової інформації 14 постачання товарів/послуг за рахунок сформованого реєстраційного ліміту (Унакл) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не пов`язаних із господарською діяльністю платника податку, якщо постачальник не є виробником товару/послуги, що постачається.

У рішенні наведено інформацію щодо господарських операцій позивача з ТОВ «ЄВРОПА-ДНІПРО», ТОВ «БУД МАЙБУТНЄ» та ТОВ «ЗАХІДНА ХВИЛЯ», а також зазначено операції з постачання сільськогосподарської продукції.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що оскаржуване рішення не містить належного обґрунтування фактичних обставин, які свідчили б про відповідність позивача критеріям ризиковості, а відповідачем не доведено правомірності такого рішення.

Колегія суддів погоджується з таким висновком.

Відповідно до пункту 61.1 статті 61 Податкового кодексу України податковий контроль є системою заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів та дотримання іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи.

Згідно з пунктом 201.16 статті 201 Податкового кодексу України реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.

Такий порядок затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 11 грудня 2019 року №1165.

Пунктом 5 Порядку №1165 передбачено, що платник податку, яким складено та/або подано для реєстрації в Реєстрі податкову накладну/розрахунок коригування, що не відповідають жодній з ознак безумовної реєстрації, перевіряється, зокрема, щодо відповідності критеріям ризиковості платника податку.

Відповідно до пункту 6 Порядку №1165 у разі встановлення відповідності платника податку хоча б одному з критеріїв ризиковості платника податку комісією регіонального рівня приймається рішення про відповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку.

Пунктом 8 Критеріїв ризиковості платника податку передбачено наявність у контролюючих органах податкової інформації, яка стала відома у процесі провадження поточної діяльності під час виконання покладених на контролюючі органи завдань і функцій та визначає ризиковість здійснення господарської операції, зазначеної в поданій для реєстрації податковій накладній/розрахунку коригування.

Отже, для застосування пункту 8 Критеріїв ризиковості необхідною є наявність конкретної податкової інформації, яка не лише перебуває у розпорядженні контролюючого органу, а й об`єктивно свідчить про ризиковість здійснення відповідної господарської операції.

При цьому рішення контролюючого органу як індивідуальний акт повинно містити належне обґрунтування підстав його прийняття та давати можливість платнику податків зрозуміти, які саме обставини зумовили віднесення його до категорії ризикових.

У цій справі контролюючий орган послався на придбання позивачем будівельних матеріалів, товарів та садивного матеріалу і на подальше постачання ним сільськогосподарської продукції.

Водночас саме по собі придбання платником податків товарів, які, на думку контролюючого органу, не відповідають його основному виду економічної діяльності, не свідчить автоматично про фіктивність відповідних господарських операцій або про ризиковість платника податку.

Контролюючим органом не наведено, які саме конкретні обставини свідчать про неможливість здійснення позивачем відповідних операцій, не зазначено, яким чином наведені у рішенні операції пов`язані з ризиком порушення податкового законодавства та не наведено доказів, які б підтверджували нереальність або фіктивність господарських операцій позивача.

При цьому зі змісту оскаржуваного рішення неможливо встановити, які саме документи та відомості були досліджені комісією та на підставі яких конкретних даних зроблено висновок про відповідність позивача критеріям ризиковості.

Саме по собі посилання на наявність податкової інформації без розкриття її змісту та без наведення конкретних обставин, які свідчать про ризиковість господарських операцій, не може вважатися достатнім обґрунтуванням рішення суб`єкта владних повноважень.

Колегія суддів також враховує, що відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України суд при перевірці рішень суб`єктів владних повноважень, зокрема, перевіряє, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо; добросовісно; розсудливо; пропорційно.

Згідно з частиною першою статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача.

Таким чином, саме відповідач повинен довести належними та допустимими доказами наявність передбачених законодавством підстав для прийняття рішення №189630 від 28.08.2025.

Однак матеріали справи таких доказів не містять.

Відповідач фактично обмежився посиланням на інформацію щодо окремих господарських операцій позивача, не довівши, що така інформація у своїй сукупності свідчить саме про відповідність позивача критерію ризиковості, визначеному пунктом 8 Критеріїв.

При цьому здійснення контролюючим органом моніторингу та аналізу податкової інформації не звільняє його від обов`язку належним чином обґрунтувати прийняте за результатами такого аналізу рішення.

Колегія суддів також відхиляє доводи апеляційної скарги про достатність самої лише наявності податкової інформації для віднесення позивача до категорії ризикових платників.

Податкова інформація повинна бути конкретною, належною та такою, що дає можливість встановити причинно-наслідковий зв`язок між встановленими обставинами та висновком про ризиковість платника податку.

В іншому випадку фактично створюється ситуація, за якої будь-яка господарська операція платника податку, яка на думку контролюючого органу не відповідає його основному КВЕД, може бути використана як підстава для віднесення такого платника до ризикових без встановлення реального ризику порушення податкового законодавства.

Такий підхід не відповідає меті та завданням процедури моніторингу, передбаченої Порядком №1165.

Отже, висновок суду першої інстанції про протиправність рішення комісії Головного управління ДПС у Дніпропетровській області №189630 від 28.08.2025 є обґрунтованим.

Щодо способу захисту порушеного права колегія суддів зазначає, що встановлення протиправності рішення про відповідність платника податку критеріям ризиковості саме по собі не забезпечує повного та ефективного відновлення порушеного права позивача.

Пунктом 6 Порядку №1165 передбачено, що у разі надходження до контролюючого органу відповідного рішення суду, яке набрало законної сили, комісія регіонального рівня виключає платника податку з переліку платників податку, які відповідають критеріям ризиковості платника податку.

Отже, зобов`язання відповідача виключити позивача з відповідного переліку є належним способом захисту порушеного права у спірних правовідносинах.

Доводи апеляційної скарги наведених висновків не спростовують.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу, суд першої інстанції, врахувавши складність справи, обсяг виконаної адвокатом роботи, характер спірних правовідносин, а також заперечення відповідача щодо заявленого розміру витрат, обґрунтовано визначив до відшкодування 3000,00 грн із заявлених 20000,00 грн.

Апеляційна скарга не містить доводів, які б свідчили про неправильність висновків суду першої інстанції у цій частині.

Таким чином, рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, підстав для його скасування або зміни колегія суддів не встановила.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

Згідно зі статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 308, 315, 316, 321, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2026 року у справі №160/34563/25 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий - суддя С.В. Сафронова

суддя В.В. Кальник

суддя Д.В. Чепурнов