Постанова від 07 жовтня 2026 р. у справі №280/1324/26 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

08 жовтня 2026 рокум. Дніпросправа № 280/1324/26

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Лукманової О.М. (доповідач),

суддів: Божко Л.А., Олефіренко Н.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 30.04.2026 року (суддя Новікова І.В., м. Запоріжжя, повний текст рішення складено 30.04.2026 року) в справі №280/1324/26 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Запорізькій області, третя особа: Селянське (фермерське) господарство «Дарья» про скасування податкового повідомлення - рішення,–

в с т а н о в и в:

14.02.2026 року ОСОБА_1 (далі по тексту – позивач) звернулась до суду з позовом до Головного управління ДПС у Запорізькій області (далі по тексту – відповідач), третя особа: С(Ф)Г «Дарья», в якому просила скасувати податкове повідомлення – рішення від 25.09.2025 року №580986-24/08-29.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 30.04.2026 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Головне управління ДПС у Запорізькій області подало апеляційну скаргу, в якій просило скасувати рішення та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити. Свої вимоги обґрунтовувало тим, що судом не надано належної оцінки нормам чинного законодавства, висновки суду не відповідають обставинам справи, що призвело до прийняття невірного рішення. Апелянт зазначив, що згідно Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна за громадянкою ОСОБА_1 рахуються

земельні ділянки: кадастровий номер земельної ділянки 2321584500:02:001:0110 , тип об`єкта: земельна ділянка, Об`єкт в процесі поділу, кадастровий номер: 2321584500:02:001:0110, опис об`єкта: площа (га): 16.5002, дата державної реєстрації земельної ділянки: 10.12.2013, орган, що здійснив державну реєстрацію земельної ділянки: Відділ Держземагентства у Вільнянському районі Запорізької області, цільове призначення: для організації фермерського господарство, дата, час державної реєстрації: 03.11.2015 15:27:35. Інше речове право погашено, дата, час державної реєстрації: 26.06.2025 09:22:33, підстава: поділ об`єкта нерухомого майна інший тип договору, рішення «Про припинення права постійного користування земельними ділянками за межами населеного пункту гр. ОСОБА_1 ». Друга земельна ділянка, кадастровий номер земельної ділянки 2321584500:01:004:0040, тип об`єкта: земельна ділянка, об`єкт в процесі поділу, кадастровий номер: 2321584500:01:004:0039, опис об`єкта: площа (га): 4.0044, дата державної реєстрації земельної ділянки: 30.04.2014, правокористувач: ОСОБА_1 . Припинення іншого речового права, дата, час державної реєстрації: 02.07.2025 14:32:43, підстава: інший тип договору, рішення «Про припинення права постійного користування земельними ділянками за межами населеного пункту гр. ОСОБА_1 ». Третя земельна ділянка - кадастровий номер земельної ділянки 2321584500:01:004:0039, актуальна інформація про об`єкт речових прав, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 543020923215, опис об`єкта: площа (га): 4.044, дата державної реєстрації земельної ділянки: 30.04.2014, правокористувач: ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , паспорт громадянина України. Інше речове право припинено, дата, час державної реєстрації: 02.07.2025 14:39:45, підстава: інший тип договору, рішення «Про припинення права постійного користування земельними ділянками за межами населеного пункту гр. ОСОБА_1 ». Відповідно до пп. 170.14.3 п.170.14 ст. 170 ПКУ та інформації з Реєстру речових прав на нерухоме майно, ГУ ДПС у Запорізькій області правомірно сформувало податкове повідомлення-рішення від 25.09.2025 №580986-24/08-29 в частині нарахування мінімального податкового зобов`язання за 2024 рік на загальну суму 32230,07 грн. по земельним ділянкам за кадастровими номерами 2321584500:02:001:0110, 2321584500:01:004:0040 та 2321584500:01:004:0039. ОСОБА_1 є платником податку з доходів фізичних осіб відповідно до норм пп.162.1.11 п.162.1 ст.162 Податкового кодексу України як фізична особа - резидент, яка володіє та/або користується (орендує (суборендує), на умовах емфітевзису, постійно користується) земельними ділянками, віднесеними до сільськогосподарських угідь, у частині мінімального податкового зобов`язання. Згідно статті 14 Закону України «Про оренду землі» договір оренди укладається у письмовій формі. Згідно статті 20 Закону України «Про оренду землі» (у редакції чинній станом на день укладення договору оренди) укладений договір оренди землі підлягає державній реєстрації. Державна реєстрація договорів оренди землі проводиться у порядку, встановленому законом Згідно ст. 21 Закону України «Про оренду землі» оренда землі – це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності. Апелянт вказував, що відповідно до пп.1 п.1 ст.2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень – офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Згідно пп.170.14.1 п.170.14 ст.170 Податкового кодексу України для платників податку - власників, орендарів, користувачів на інших умовах (в тому числі на умовах емфітевзису) земельних ділянок, віднесених до сільськогосподарських угідь, не переданих такими особами в оренду (суборенду), емфітевзис або інше користування на підставі договорів, укладених та зареєстрованих відповідно до законодавства, загальне мінімальне податкове зобов`язання визначається контролюючим органом. Мінімальне податкове зобов`язання обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Державного земельного кадастру та/або на підставі оригіналів чи належним чином засвідчених копій відповідних документів платника податків, зокрема документів, що підтверджують право власності/користування. Законом України від 30.11.2021 р. №1914-IX Податковий кодекс України доповнено статтею 38-1 , якою передбачено державна реєстрація речового права відповідно до законодавства для визначення суб`єкта-платника МПЗ за земельну ділянку, то, відповідно Орендар та Орендодавець, з метою визначення речового права – права власності чи/або права користування на підставі договорів оренди, суборенди, емфітевзису, постійного користування тощо, у відповідності до положень статті 38-1 Податкового кодексу та Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», повинні внести зміни до договорів та провести державну реєстрацію речових прав. Згідно абз.1 п. 38-1.4 ст.38-1 Податкового кодексу України у разі переходу права власності або права користування, у тому числі оренди, емфітевзису, суборенди, на земельну ділянку, віднесену до сільськогосподарських угідь, від одного власника, орендаря, користувача на інших умовах (в тому числі на умовах емфітевзису) до іншого власника, орендаря, користувача на інших умовах (в тому числі на умовах емфітевзису) протягом календарного року та за умови державної реєстрації такого права відповідно до законодавства, МПЗ щодо такої земельної ділянки визначається для попереднього власника, орендаря, користувача на інших умовах (в тому числі на умовах емфітевзису) за період з 1 січня такого календарного року до початку місяця, в якому припинилося право власності на таку земельну ділянку, або в якому така земельна ділянка передана в користування (оренду, суборенду, емфітевзис), а для нового власника, орендаря або користувача на інших умовах (в тому числі на умовах емфітевзису) – починаючи з місяця, в якому він набув право власності або право користування, у тому числі оренди, емфітевзису, суборенди на таку земельну ділянку, та враховується у складі загального МПЗ кожного з таких власників або користувачів. Згідно Реєстру речових прав по земельним ділянкам 2321584500:02:001:0110 речове прав погашено 26.06.2025 09:22:33 2321584500:01:004:0040 речове прав припинено 02.07.2025 14:32:43 2321584500:01:004:0039 речове прав припинено 02.07.2025 14:39:45. Відповідно у 2024 році вказані земельні ділянки перебували у власності/користуванні ОСОБА_1 . Договір оренди між ОСОБА_1 та СФГ «Дарья» про оренду земельних ділянок з кадастровими номерами 2321584500:02:001:0110, 2321584500:01:004:0040 та 2321584500:01:004:0039 у Державному реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі Іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна не зареєстрований відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень. Згідно даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна будь які відомості по передачу земельних ділянок з кадастровими номерами 2321584500:02:001:0110, 2321584500:01:004:0040 та 2321584500:01:004:0039 у оренду чи інше користування у 2024 році – відсутні. Укладення договору або вчинення іншого правочину, спрямованого на набуття особою права власності на нерухоме майно, не є достатнім юридичним фактом для виникнення у неї права власності. Набуття права власності на нерухоме майно ґрунтується на кількох юридичних фактах: підставі виникнення права власності в розумінні статті 11 Кодексу (договір та інший правочин тощо), рішенні щодо державної реєстрації прав, відповідному реєстраційному записі в Державному реєстрі прав. Зазначені юридичні факти в сукупності є правотвірним складним юридичним фактом. Отже, за чинним законодавством України особа набуває право власності на нерухоме майно та має змогу повноцінно його здійснювати, зокрема у спосіб розпорядження своєю власністю, після державної реєстрації права власності на нерухоме майно, тобто ухвалення рішення щодо державної реєстрації права власності на нерухоме майно, внесення та подальшого збереження (наявності) відповідного реєстраційного запису в Державному реєстрі прав. Апелянт наголошує, що за приписами пп.170.14.1 п.170.14 ст.170 Податкового кодексу України для платників податку - власників, орендарів, користувачів на інших умовах (в тому числі на умовах емфітевзису) земельних ділянок, віднесених до сільськогосподарських угідь, не переданих такими особами в оренду (суборенду), емфітевзис або інше користування на підставі договорів, укладених та зареєстрованих відповідно до законодавства, загальне мінімальне податкове зобов`язання визначається контролюючим органом. У підпункті 170.14.3 пункту 170.14 статті 170 ПК України встановлено, що визначення загального мінімального податкового зобов`язання фізичним особам здійснюється контролюючими органами за податковою адресою таких осіб. Мінімальне податкове зобов`язання обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Державного земельного кадастру та/або на підставі оригіналів чи належним чином засвідчених копій відповідних документів платника податків, зокрема документів, що підтверджують право власності/користування.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга в межах її доводів не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що підставою для прийняття спірного ППР стали висновки податкового органу про те, що позивач станом на 31.12.2024 є власником земельних ділянок, які віднесені до сільськогосподарських угідь: 2321584500:02:001:0110, 2321584500:01:004:0040 та 2321584500:01:004:0039, щодо яких в Реєстрі відсутні відомості про передачу їх в оренду чи інше користування. Натомість позивач надає докази, що не є власником земельних ділянок з кадастровими номерами 2321584500:02:001:0110, 2321584500:01:004:0040 та 2321584500:01:004:0039, оскільки у добровільному порядку відмовилася він права на них, а у 2020 році такі земельні ділянки було розподілені між фізичними особами на підставі наказу ГУ Держгеокадарсту у Запорізькій області. Підпунктом 170.14.2 пункту 170.14 статті 170 ПК України визначено, що у разі передачі таких земельних ділянок в оренду (суборенду), емфітевзис або інше користування на підставі договорів, укладених та зареєстрованих відповідно до законодавства, їх розмір враховується при визначенні загального мінімального податкового зобов`язання орендарів, користувачів на інших умовах (в тому числі на умовах емфітевзису) таких земельних ділянок у порядку, встановленому цим Кодексом. Згідно з пп. 38-1.1.4 п. 38-1.1, п. 38-1.3, 38-1.4 ст. 38-1 ПК України мінімальне податкове зобов`язання визначається за період володіння (користування) земельною ділянкою, який припадає на відповідний податковий (звітний) рік. відповідно до ст.125 та 126 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Права власності/користування земельними ділянками повинні бути оформлені та зареєстровані відповідно до законодавства. Суд першої інстанції вказував, що за приписами частини десятої статті 24 Закону № 3613-VI державна реєстрація земельної ділянки скасовується Державним кадастровим реєстратором, який здійснює таку реєстрацію, у разі: поділу чи об`єднання земельних ділянок. За змістом пункту 114 Порядку №1051 державна реєстрація земельної ділянки скасовується Державним кадастровим реєстратором, який здійснює таку реєстрацію, у разі поділу чи об`єднання земельних ділянок - на підставі заяви про державну реєстрацію земельних ділянок, які утворилися в результаті такого поділу чи об`єднання. На момент прийняття спірного податкового повідомлення – рішення позивачка і значилася, як власник (постійний користувач) земельних ділянок 2321584500:02:001:0110, 2321584500:01:004:0040 та 2321584500:01:004:0039, проте таких земельних ділянок фактично не існувало у зв`язку із їх поділом та утворенням нових земельних ділянок. У даному випадку відсутній об`єкт – земельна ділянка (2321584500:02:001:0110, 2321584500:01:004:0040 та 2321584500:01:004:0039), щодо якої можливе справляння мінімального податкового зобов`язання. Новоутворені земельні ділянки, що виникли у зв`язку із поділом земельних ділянок 2321584500:02:001:0110, 2321584500:01:004:0040 та 2321584500:01:004:0039, надані власниками у користування Селянського (фермерського) господарства «Дарья», яке у встановленому порядку сплатило зобов`язання щодо новоутворених земельних ділянок. Визначення зобов`язання позивачці фактично призведе до подвійного оподаткування одних і тих самих земельних ділянок, що не відповідає меті запровадження мінімального податкового зобов`язання за користування земельними ділянками, що віднесені до сільськогосподарських угідь.

Встановлено, що ОСОБА_1 мала у постійному користуванні земельні ділянки сільськогосподарського призначення: для організації фермерського господарства площею 16,5002 га, кадастровий номер 2321584500:02:001:0110, право постійного користування на яку було зареєстроване в Державному реєстрі речових право на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права за номером 11923341 та посвідчується державним актом на право постійного користування землею серія ЗП 04-501354, зареєстрованим в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею 15.06.1995 за№ 620; для ведення фермерського господарства площею 4,0044 га, кадастровий номер 2321584500:01:004:0039, право постійного користування на яку було зареєстроване в Державному реєстрі речових право на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права за номером 8326263 та посвідчується державним актом на право постійного користування землею серія І-ЗП 011726, зареєстрованим в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею 28.05.2002 за№ 1075); для ведення фермерського господарства площею 4,0 га, кадастровий номер 2321584500:01:004:0040, право постійного користування на яку було зареєстроване в Державному реєстрі речових право на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права за номером 8292863 та посвідчується державним актом на право постійного користування землею серія І-ЗП 011728, зареєстрованим в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею 28.05.2002 за №1074.

В 2020 році Головним управлінням Держгеокадастру у Запорізькій області, за погодженням позивача в порядку передбаченому частиною 6 статті 118 Земельного кодексу України (заява від 19.02.2020 посвідчена приватним нотаріусом Вільнянського районного нотаріального округу Запорізької області Тиханською С.Я та зареєстрована в реєстрі за № 123 (копія додається)), надані дозволи на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок за рахунок земельних ділянок громадянам України у власність для ведення особистого селянського господарства. ОСОБА_1 19.02.2020 року погодилась на передачу земельних ділянок за кадастровими номерами 2321584500:02:001:0110, 2321584500:01:004:0039, 2321584500:01:004:0040, їх часток іншим особам.

Згідно матеріалів справи, за рахунок земельної ділянки з кадастровим номером 2321584500:02:001:0110, загальною площею 16,5002, було сформовано 9 земельних ділянок, які передані громадянам: ОСОБА_1 , земельна ділянка площею 2,0 га, кадастровий номер 2321584500:02:001:0133 (витяг з Державного земельного кадастру індексний номер НВ-2307580912020, сформований 05.06.2020); ОСОБА_2 , земельна ділянка площею 2,0 га, кадастровий номер 2321584500:02:001:0134; ОСОБА_3 , земельна ділянка площею 2,0 га, кадастровий номер 2321584500:02:001:0135 (витяг з Державного земельного кадастру індексний номер НВ-2307580932020, сформований 05.06.2020); ОСОБА_4 , земельна ділянка площею 2,0 га, кадастровий номер 2321584500:02:001:0136 (витяг з Державного земельного кадастру індексний номер НВ-2307580942020, сформований 05.06.2020); ОСОБА_5 , земельна ділянка площею. 2,0 га, кадастровий номер 2321584500:02:001:0137 (витяг з Державного земельного кадастру індексний номер НВ-2307580952020, сформований 05.06.2020); ОСОБА_6 , земельна ділянка площею 2,0 га, кадастровий номер 2321584500:02:001:0138 (витяг з Державного земельного кадастру індексний номер НВ-2307580962020, сформований 05.06.2020); ОСОБА_7 , земельна ділянка площею 2,0 га, кадастровий номер 2321584500:02:001:0139 (витяг з Державного земельного кадастру індексний номер НВ-2307580972020. сформований 05.06.2020); ОСОБА_8 , земельна ділянка площею 0,5002 га, кадастровий номер 2321584500:02:001:0141 (витяг з Державного земельного кадастру індексний номер НВ-2307613382020, сформований 15.06.2020); ОСОБА_9 , земельна ділянка площею 2,0 га, кадастровий номер 2321584500:02:001:0142 (витяг з Державного земельного кадастру індексний номер НВ-2307613392020, сформований 15.06.2020).

За рахунок земельної ділянки з кадастровим номером 2321584500:01:004:0039, загальною площею 4,0044, було сформовано 2 земельні ділянки, які передані громадянам: ОСОБА_10 земельна ділянка площею 1,9939 га, кадастровий номер 2321584500:01:004:0050 (витяг з Державного земельного кадастру індексний номер НВ-23076 14802020, сформований 15.06.2020); ОСОБА_11 , земельна ділянка площею 2,0 га, кадастровий номер 2321584500:01:004:0052 (витяг з Державного земельного кадастру індексний номер НВ-2307614792020, сформований 15.06.2020).

За рахунок земельної ділянки з кадастровим номером 2321584500:01:004:0040, загальною площею 4,0, було сформовано 2 земельні ділянки, які передані громадянам: ОСОБА_12 , земельна ділянка площею 2,0 га, кадастровий номер 2321584500:01:004:0048 (витяг з Державного земельного кадастру індексний номер НВ-2307613002020 сформований 15.06.2020); ОСОБА_13 земельна ділянка площею 2,0 га, кадастровий номер 2321584500:01:004:0047.

Відбувся поділу земельних ділянок 2321584500:02:001:0110, 2321584500:01:004:0040 та 2321584500:01:004:0039, та формування за їх рахунок нових земельних ділянок, які зареєстровані у Кадастрі з присвоєнням кадастрових номерів. Земельні ділянки з кадастровими номерами 2321584500:02:001:0110, 2321584500:01:004:0040 та 2321584500:01:004:0039 припинили існування як об`єкт власності та втратили будь-які обтяження.

Встановлено, що державними реєстраторами під час реєстрації земельних ділянок, які утворилися в результаті поділу земельних ділянок 2321584500:02:001:0110, 2321584500:01:004:0040 та 2321584500:01:004:0039, не було прийнято рішення про скасування реєстрації земельних ділянок 2321584500:02:001:0110, 2321584500:01:004:0040 та 2321584500:01:004:0039 та відповідно припинено права позивачки на земельні ділянки які не існують.

25.09.2025 року ГУ ДПС у Запорізькій області сформовано податкове повідомлення – рішення №580986-24/08-29, яким ОСОБА_1 визначено до сплати за 2024 рік податкове зобов`язання (позитивне значення різниці між сумою загального мінімального податкового зобов`язання та загальною сумою сплачених податків та збору) в розмірі 32230,07 грн. З розрахунку до податкового повідомлення – рішення встановлено, що таке сформовано щодо земельних ділянок: кадастровий номер 2321584500:02:001:0110, площа земельної ділянки 16,5002, сума податку на доходи фізичних осіб, що підлягає сплаті за місцем знаходження земельної ділянки 21663,26 грн.; кадастровий номер 2321584500:01:004:0040, площа земельної ділянки 4,0440, сума податку на доходи фізичних осіб, що підлягає сплаті за місцем знаходження земельної ділянки 5309,40 грн.; кадастровий номер 2321584500:01:004:0039, площа земельної ділянки 4,0044, сума податку на доходи фізичних осіб, що підлягає сплаті за місцем знаходження земельної ділянки 5257,41 грн.

ОСОБА_1 , не погодившись з прийняттям податкового повідомлення-рішення, оскаржила його в адміністративному порядку до ДПС України. Рішенням ДПС України від 09.01.2026 року №762/6/99-00-06-01-02-06 залишено без змін ППР ГУ ДПС у Запорізькій області від 25.09.2025 року №580986-24/08-29, скаргу – без задоволення.

Згідно п. 269.1 ст. 269, п. 270.1 ст. 270 ПК України платниками податку є: власники земельних ділянок, земельних часток (паїв); землекористувачі. Об`єктами оподаткування є: земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні.

Згідно пп. 271.1.1 та п. 271.1.2 п. 271.1 ст. 271, п. 274.1 ст. 274, п. 285.1 ст. 285 ПК України базою оподаткування є: нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом; площа земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено. Ставка податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено, встановлюється у розмірі не більше 3 відсотків від їх нормативної грошової оцінки, для земель загального користування - не більше 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки, а для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки, а для лісових земель - не більше 0,1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки.

Відповідно до п. 286.1, п. 286.5, п. 286.6 ст. 286 ПК України підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру. Центральні органи виконавчої влади, що реалізують державну політику у сфері земельних відносин та у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, у сфері будівництва щомісяця, але не пізніше 10 числа наступного місяця, а також за запитом відповідного контролюючого органу за місцезнаходженням земельної ділянки подають інформацію, необхідну для обчислення і справляння плати за землю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. У разі подання платником податку до контролюючого органу правовстановлюючих документів на земельну ділянку, відомості про яку відсутні у базах даних інформаційних систем центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, сплата податку фізичними та юридичними особами здійснюється на підставі поданих платником податку відомостей до отримання контролюючим органом інформації про перехід права власності на об`єкт оподаткування.

Згідно пп. 14.1.73 п. 14.1 ст. 14 ПК України, землекористувачі – юридичні та фізичні (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди.

Натомість, нарахування земельного податку чи орендної плати за землю не слід плутати з нарахуванням мінімального податкового зобов`язання.

Відповідно до п.п. 162.1.1 п. 162.1 ст. 162 ПК України платниками у частині мінімального податкового зобов`язання (далі – МПЗ) є резидент, який володіє та/або користується (орендує (суборендує), на умовах емфітевзису, постійно користується) земельними ділянками, віднесеними до сільськогосподарських угідь.

Згідно п. 170.14 ст. 170 ПК України особливості визначення загального мінімального податкового зобов`язання платників податку - власників, орендарів, користувачів на інших умовах (в тому числі на умовах емфітевзису) земельних ділянок, віднесених до сільськогосподарських угідь. Для платників податку - власників, орендарів, користувачів на інших умовах (в тому числі на умовах емфітевзису) земельних ділянок, віднесених до сільськогосподарських угідь, не переданих такими особами в оренду (суборенду), емфітевзис або інше користування на підставі договорів, укладених та зареєстрованих відповідно до законодавства, загальне мінімальне податкове зобов`язання визначається контролюючим органом. У разі передачі таких земельних ділянок в оренду (суборенду), емфітевзис або інше користування на підставі договорів, укладених та зареєстрованих відповідно до законодавства, їх розмір враховується при визначенні загального мінімального податкового зобов`язання орендарів, користувачів на інших умовах (в тому числі на умовах емфітевзису) таких земельних ділянок у порядку, встановленому цим Кодексом.

Визначення загального мінімального податкового зобов`язання фізичним особам здійснюється контролюючими органами за податковою адресою таких осіб. Мінімальне податкове зобов`язання обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Державного земельного кадастру та/або на підставі оригіналів чи належним чином засвідчених копій відповідних документів платника податків, зокрема документів, що підтверджують право власності/користування. При обчисленні мінімального податкового зобов`язання нормативна грошова оцінка земельних ділянок застосовується контролюючими органами з урахуванням вимог, встановлених пунктом 271.2 статті 271 цього Кодексу. У разі державної реєстрації платника податку фізичною особою - підприємцем загальне мінімальне податкове зобов`язання за земельні ділянки, віднесені до сільськогосподарських угідь, які використовуються таким підприємцем для провадження господарського діяльності, розраховується таким платником у порядку, визначеному пунктом 177.14 статті 177 та статтею 297-1 цього Кодексу, з першого числа місяця, наступного за місяцем, у якому відбулася державна реєстрація фізичної особи - підприємця. Податкове повідомлення-рішення разом з детальним розрахунком суми податку про сплату річного податкового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб, на суму позитивного значення різниці між сумою загального мінімального податкового зобов`язання та сумою сплачених протягом податкового (звітного) року податків, зборів, платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, пов`язаних з виробництвом та реалізацією власної сільськогосподарської продукції та/або з власністю та/або користуванням (орендою, суборендою, емфітевзисом, постійним користуванням) земельними ділянками, віднесеними до сільськогосподарських угідь (далі у цьому пункті - загальна сума сплачених податків, зборів, платежів), надсилається (вручається) платнику податку у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, до 1 липня року, наступного за звітним.

Згідно пп. 38-1.1.4 п. 38-1.1, п. 38-1.3 ст. 38-1 ПК України мінімальне податкове зобов`язання визначається за період володіння (користування) земельною ділянкою, який припадає на відповідний податковий (звітний) рік. У разі передачі земельних ділянок в оренду (суборенду), емфітевзис або інше користування мінімальне податкове зобов`язання визначається для орендарів, користувачів на інших умовах таких земельних ділянок у порядку, визначеному цим Кодексом.

Основною підставою для запровадження плати мінімального податкового зобов`язання є отримання фізичною особою прибутку від володіння та надання в оренду земельної ділянки. Для нарахування для особи мінімального податкового зобов`язання, особа має відповідати критеріям: мати у власності чи користуванні нерухоме майно, земельну ділянку, передати її в оренду (суборенду), емфітевзис або інше користування, отримувати прибуток від володіння чи передання земельної ділянки в оренду (суборенду), емфітевзис або інше користування.

ОСОБА_1 19.02.2020 року погодилась на передачу земельних ділянок за кадастровими номерами 2321584500:02:001:0110, 2321584500:01:004:0039, 2321584500:01:004:0040, їх часток іншим особам. ОСОБА_1 відмовилась від права користування земельними ділянками.

Варто вказати, що земельні ділянки за кадастровими номерами 2321584500:02:001:0110, 2321584500:01:004:0039, 2321584500:01:004:0040 не є у власності чи користуванні ОСОБА_1 , вона не передає їх в оренду. Відбувся поділу земельних ділянок 2321584500:02:001:0110, 2321584500:01:004:0040 та 2321584500:01:004:0039, та формування за їх рахунок нових земельних ділянок, які зареєстровані у Кадастрі з присвоєнням кадастрових номерів, їх користувачами є інші особи.

ОСОБА_1 не отримує дохід від передання в строкове платне користування свого майна - земельних ділянок. Отримання доходу фізичними особами оподатковується.

ГУ ДПС у Запорізькій області погоджується, що договір оренди між ОСОБА_1 та СФГ «Дарья» про оренду земельних ділянок з кадастровими номерами 2321584500:02:001:0110, 2321584500:01:004:0040 та 2321584500:01:004:0039 у Державному реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі Іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна не зареєстрований відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень. Згідно даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна будь які відомості по передачу земельних ділянок з кадастровими номерами 2321584500:02:001:0110, 2321584500:01:004:0040 та 2321584500:01:004:0039 у оренду чи інше користування у 2024 році – відсутні. Тобто ОСОБА_1 не передала земельні ділянки в орендне користування та отже, не отримує від них дохід.

Відповідно до п. 64 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України першим роком, за який визначається МПЗ, є 2022 рік. Платниками у частині МПЗ є резидент, який володіє та/або користується (орендує, (суборендує), на умовах емфітевзису, постійно користується) земельними ділянками, віднесеними до сільськогосподарських угідь.

Судом першої інстанції вірно наведено законодавство. За приписами ч. 10 ст. 24 Закону України «Про Державний земельний кадастр» державна реєстрація земельної ділянки скасовується Державним кадастровим реєстратором, який здійснює таку реєстрацію, у разі: поділу чи об`єднання земельних ділянок.

За змістом п. 114 Порядку №1051 державна реєстрація земельної ділянки скасовується Державним кадастровим реєстратором, який здійснює таку реєстрацію, у разі: поділу чи об`єднання земельних ділянок - на підставі заяви про державну реєстрацію земельних ділянок, які утворилися в результаті такого поділу чи об`єднання.

Відповідно до п. 74 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України при визначенні мінімального податкового зобов`язання у період з 01 січня 2024 року по 31 грудня року, у якому буде припинено або скасовано воєнний стан, сума мінімального податкового зобов`язання, визначена відповідно до п.п. 38-1.1.1 і 38-1.1.2 ст 38-1 Кодексу, не може становити менше 700 гривень з 1 гектара, а для земельних ділянок, у площі яких частка ріллі становить не менше 50 відсотків, - 1400 гривень з 1 гектара.

У 2024 році законодавчо встановлено, що незалежно від кількості місяців, протягом яких у платника податку земельні ділянки перебували у власності (користуванні) розраховано сума мінімального податкового зобов`язання не може становити менше 700 гривень з 1 гектара, а для земельних ділянок, у площі яких частка ріллі становить не менше 50 відсотків, - 1400 гривень з 1 гектара.

Законодавча норма щодо обрахунку мінімального податкового зобов`язання у період з 01 січня 2024 року по 31 грудня року встановлює, що таке податкове зобов`язання прив`язується до перебування земельної ділянки у власності (користуванні). Недопустимо нараховувати податок для особи, яка втратила або припинила право власності або користування земельною ділянкою.

ГУ ДПС у Запорізькій області при формуванні податкового повідомлення-рішення неврахована форму обрахунку МПЗ згідно п. 74 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України. У разі передачі земельних ділянок в оренду (суборенду), емфітевзис або інше користування мінімальне податкове зобов`язання визначається для орендарів, користувачів на інших умовах таких земельних ділянок у порядку, визначеному Кодексом.

Відповідно до п. 4.1 ст. 4 ПК України, податкове законодавство ґрунтується на принципах рівності усіх платників перед законом, недопущення будь-яких проявів податкової дискримінації - забезпечення однакового підходу до всіх платників податків незалежно від соціальної, расової, національної, релігійної приналежності, форми власності юридичної особи, громадянства фізичної особи, місця походження капіталу.

Згідно ч. 1, ч. 6 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Не передбачено повернення судових витрат здійснених суб`єктом владних повноважень, крім пов`язаних із залученням свідків та проведенням експертиз.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, рішення суду першої інстанції слід залишити без змін, як таке, що прийняте з додержанням вимог матеріального та процесуального права.

Керуючись статтями 242, 315, 316, 321, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Запорізькій області - залишити без задоволення.

Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 30.04.2026 року в справі №280/1324/26 – залишити без змін.

Постанова Третього апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення у порядку ст.ст. 328 – 329 КАС України.

Головуючий - суддя О.М. Лукманова

суддя Л.А. Божко

суддя Н.А. Олефіренко