Постанова від 07 жовтня 2026 р. у справі №160/5911/26 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

08 жовтня 2026 рокум. Дніпросправа № 160/5911/26

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Лукманової О.М. (доповідач),

суддів: Божко Л.А.,

розглянувши у письмовому провадженні в м. Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.05.2026 року (суддя Озерянська С.І., м. Дніпро, повний текст рішення виготовлено 05.05.2026 року) у адміністративній справі №160/5911/26 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання призначити пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2, суд –

в с т а н о в и в:

У березні 2026 року ОСОБА_1 (далі по тексту – позивач) звернулася до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (далі по тексту – відповідач), в якому просила визнати протиправним та скасувати рішення відповідача від 26.02.2026 року №047150035515 про відмову їй в призначенні пенсії; зобов`язати відповідача призначити їй пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 на підставі п. «б» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», з урахуванням Рішення Конституційного Суду України №1- р/2020 від 23.01.2020 року з 01.02.2026 року.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.05.2026 року позовні вимоги задоволено.

З рішенням суду першої інстанції не погодилося Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області та подало апеляційну скаргу, в якій просило с касувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення суду, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. Свої вимоги обґрунтував тим, що рішення суду прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права. Апелянт зазначив, що ОСОБА_1 не досягла 55 річного віку, вік ОСОБА_1 50 років, що не дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 відповідно до ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 18.02.2026 року звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2, яку за принципом екстериторіальності 26.02.2026 року розглянуло Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області та рішенням №047150035515 відмовлено ОСОБА_1 в призначенні пенсії згідно ст.114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" в зв`язку з відсутністю необхідного відповідного віку; вік ОСОБА_1 50 років, загальний стаж становить 32 роки 07 місяців 16 днів, пільговий стаж складає 23 роки 27 днів. Вирішуючи спір по суті, суд керувався п. «б» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення»; Законом України від 02.03.2015 року №213-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення»; п.2 ч.2 ст.114, абзацами 1, 2 п.2, п.16 розділу «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»; Рішенням Конституційного Суду України від 23.01.2020 року №1-р/2020 та прийшов до висновку про те, що з 23.01.2020 року чинними є два закони, котрі одночасно і по-різному регламентують правила призначення пенсій за Списком №2, а саме: п. б ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції до внесення змін Законом України від 02.03.2015 року №213-VIII та п.2 ч.2 ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» в редакції Закону України від 03.10.2017 року №2148-VIII, які містять розбіжність у величині показника вікового цензу, який становить 50 років за пунктом б ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції до внесення змін Законом України від 02.03.2015 року №213-VIII та 55 років за п.2 ч.2 ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» в редакції Закону України від 03.10.2017 року №2148-VIII Суд врахував, що при зверненні до пенсійного органу ОСОБА_1 мала достатній вік 50 років (при необхідному 50), необхідний страховий стаж 32 роки 07 місяців 16 днів (при необхідних 20 роках) та необхідних пільговий стаж за Списком №2 23 роки 27 днів (при необхідних 10 роках) для призначення їй пенсії на пільгових умовах за Списком № 2 на підставі статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» враховуючи рішення Конституційного Суду України з даного питання, відповідно у пенсійного органу були відсутні підстави для відмови їй у призначенні пенсії. Суд дійшов висновку про протиправність та скасування оскаржуваного рішення про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 та зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити ОСОБА_1 з 01.02.2026 року пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2, згідно з п. «б» ч.1 ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02 березня 2015 року №213-VIII, з урахуванням Рішення Конституційного Суду України №1-р/2020 від 23.01.2020 року.

Матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 18.02.2026 року звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2.

Встановлено, що за принципом екстериторіальності 26.02.2026 року Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області розглянуто заяву ОСОБА_1 та рішенням №047150035515 відмовлено ОСОБА_1 в призначенні пенсії згідно ст.114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" в зв`язку з відсутністю необхідного відповідного віку. Як вбачається з тексту рішення пенсійного органу вік ОСОБА_1 50 років, загальний стаж становить 32 роки 07 місяців 16 днів, пільговий стаж складає 23 роки 27 днів.

Відповідно до п. «б» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (в редакції, чинній до Закону України від 02.03.2015 року №213-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення») на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком N2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Встановлено, що Законом України від 02.03.2015 року №213-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення», який набув чинності з 01.04.2015 року) у п. «б» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» внесено зміни: працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Згідно п.2 ч.2 ст.114 Закону України «По загальнообов`язкове державне пенсійне забезпечення» (в редакції з 11.10.2017 року) працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах. До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за віком на пільгових умовах мають жінки 1970 року народження і старші після досягнення ними такого віку, зокрема, 55 років - з 1 жовтня 1969 року по 31 грудня 1970 року.

Відповідно до ст.62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пунктів 1, 3, 20 Порядку підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року №637 основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. За відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи. У тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

Встановлено, що Рішенням Конституційного Суду України від 23.01.2020 року №1-р/2020 визнано неконституційними ст.13, ч.2 ст.14, п. «а» ст.54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» зі змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» №213-VIII від 02.03.2015 року та п.3 Рішення зазначено, що застосуванню підлягають ст. 13, ч.2 ст.14, пункти „б“-„г“ ст.54 Закону України „Про пенсійне забезпечення“ від 05.11.1991 року № 1788-XII в редакції до внесення змін Законом України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення“ від 02.03.2015 року №213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме: на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах; жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Аналізуючи докази у справі та законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що з 23.01.2020 року в Україні існують два закони, котрі одночасно регламентують правила призначення пенсій для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, які входять до Списку №2, а саме: п. «б» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» у редакції до внесення змін Законом № 213-VІІІ (з урахуванням Рішення Конституційного суду України від 23.01.2020 року №1-р/2020) та п.2 ч.2 ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» у редакції Закону України від 03.10.2017 року №2148-VІІІ. У разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи, а тому, норми п.1 ч.2 ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» не підлягають застосуванню з урахуванням правових висновків, викладених у Рішенні Конституційного Суду України від 23.01.2020 року №1-р/2020.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що з 23.01.2020 року чинними є два закони, котрі одночасно і по-різному регламентують правила призначення пенсій за Списком №2, а саме: п. б ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції до внесення змін Законом України від 02.03.2015 року №213-VIII та п.2 ч.2 ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» в редакції Закону України від 03.10.2017 року №2148-VIII, які містять розбіжність у величині показника вікового цензу, який становить 50 років за пунктом б ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції до внесення змін Законом України від 02.03.2015 року №213-VIII та 55 років за п.2 ч.2 ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» в редакції Закону України від 03.10.2017 року №2148-VIII. Суд обґрунтовано врахував, що при зверненні до пенсійного органу ОСОБА_1 мала достатній вік 50 років (при необхідному 50), необхідний страховий стаж 32 роки 07 місяців 16 днів (при необхідних 20 роках) та необхідних пільговий стаж за Списком №2 23 роки 27 днів (при необхідних 10 роках) для призначення їй пенсії на пільгових умовах за Списком № 2 на підставі ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» враховуючи рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 року №1-рп/2020.

Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, рішення суду першої інстанції слід залишити без змін, як таке, що прийняте з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись статтями 315, 316, 321, 322 КАС України, суд –

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області – залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.05.2026 року у адміністративній справі №160/5911/26 – залишити без змін.

Постанова Третього апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення у порядку статей 328, 329 КАС України.

Головуючий - суддя О.М. Лукманова

суддя Л.А. Божко

суддя Н.А. Олефіренко