Постанова від 29 вересня 2026 р. у справі №160/33882/25 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

30 вересня 2026 рокум. Дніпросправа № 160/33882/25

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Сафронової С.В. (доповідач),

суддів: Кальника В.В., Чепурнова Д.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Дніпрі апеляційну скаргу 2 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області з охорони об`єктів на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 травня 2026 року у справі № 160/33882/25 за позовною заявою ОСОБА_1 до 2 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області з охорони об`єктів про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

27 листопада 2025 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до 2 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області з охорони об`єктів, у якому просив:

визнати протиправною бездіяльність 2 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області з охорони об`єктів щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 за період з 29 січня 2020 року по 20 травня 2023 року грошового забезпечення, а також грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, одноразової грошової допомоги при звільненні, грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки та премії, визначивши їх розмір виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за спеціальним званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законами України про Державний бюджет України на відповідний рік станом на 01 січня відповідного календарного року, на відповідні тарифні коефіцієнти згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704, з урахуванням раніше виплачених сум та з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44;

зобов`язати відповідача здійснити позивачу перерахунок та виплату грошового забезпечення за період з 29 січня 2020 року по 20 травня 2023 року, а також грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, одноразової грошової допомоги при звільненні, грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки та премії із застосуванням відповідної розрахункової величини, з урахуванням раніше виплачених сум та з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб;

визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо непідготовки та ненаправлення до уповноваженого органу оновлених грошового атестата та довідки про щомісячні додаткові види грошового забезпечення та премії за останні 24 календарні місяці служби підряд перед місяцем звільнення, необхідних для призначення пенсії відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»;

зобов`язати відповідача видати та направити до уповноваженого органу оновлений грошовий атестат та довідку про щомісячні додаткові види грошового забезпечення та премії за останні 24 календарні місяці служби підряд перед місяцем звільнення, необхідні для призначення пенсії.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що у період з 29 січня 2020 року по 20 травня 2023 року проходив службу цивільного захисту у відповідача, який здійснював нарахування та виплату йому грошового забезпечення із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого станом на 01 січня 2018 року, у розмірі 1762 грн, що, на думку позивача, призвело до заниження розміру посадового окладу та окладу за спеціальним званням, а відтак і інших складових грошового забезпечення та одноразових виплат.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 травня 2026 року позов задоволено повністю. Визнано протиправною бездіяльність 2 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області з охорони об`єктів, щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 в період з 29 січня 2020 року по 20 травня 2023 року грошового забезпечення, а також виплачених за вказаний період: грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, одноразової грошової допомоги при звільненні, грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки, премії визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, Законом України “Про Державний бюджет України на 2020 рік” станом на 01.01.2020 р., встановленого Законом України “Про Державний бюджет України на 2021 рік” станом на 01.01.2021 р., встановленого Законом України “Про Державний бюджет України на 2022 рік” станом на 01.01.2022 р., встановленого Законом України “Про Державний бюджет України на 2023 рік” станом на 01.01.2023 рік на відповідні тарифні коефіцієнти, згідно з пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням раніше виплачених сум та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримується з грошового забезпечення, підвищеного винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44. Зобов`язано 2 Державний пожежно-рятувальний загін Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області з охорони об`єктів здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату грошового забезпечення за період з 29 січня 2020 року по 20 травня 2023 року грошового забезпечення, а також виплачених за вказаний період: грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, одноразової грошової допомоги при звільненні, грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки, премії визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, Законом України “Про Державний бюджет України на 2020 рік” станом на 01.01.2020 р., встановленого Законом України “Про Державний бюджет України на 2021 рік” станом на 01.01.2021 р., встановленого Законом України “Про Державний бюджет України на 2022 рік” станом на 01.01.2022 р., встановленого Законом України “Про Державний бюджет України на 2023 рік” станом на 01.01.2023 рік на відповідні тарифні коефіцієнти, згідно з пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням раніше виплачених сум та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримується з грошового забезпечення, грошового винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44. Визнано протиправною бездіяльність 2 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області з охорони об`єктів, щодо не підготовки та не направленні до уповноваженого органу, через який було подано заяву про призначення пенсії за вислугою років оновлених грошового атестату та довідки на ім`я ОСОБА_1 про щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії за останні 24 календарні місяці служби підряд перед місяцем звільнення, що подається для призначення пенсії відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». Зобов`язано 2 Державний пожежно-рятувальний загін Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області з охорони об`єктів видати оновлений грошовий атестат та довідки на ім`я ОСОБА_1 про щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії за останні 24 календарні місяці служби підряд перед місяцем звільнення, що подається для призначення пенсії відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Не погодившись із зазначеним рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Позивач правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.

Справу розглянуто апеляційним судом відповідно до статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів доходить висновку про часткове задоволення апеляційної скарги з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 проходив службу цивільного захисту у 2 Державному пожежно-рятувальному загоні Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області з охорони об`єктів та був виключений зі списків особового складу та всіх видів забезпечення.

Представник позивача звернувся до відповідача із заявою, в якій просив провести перерахунок грошового забезпечення позивача з урахуванням положень пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня відповідного календарного року, із врахуванням раніше виплачених сум.

Також представник позивача просив надати інформацію щодо розмірів грошового забезпечення позивача, застосованих тарифних розрядів, надбавок, доплат, премій та інших складових грошового забезпечення.

Листом від 15 жовтня 2025 року відповідач повідомив, що при розрахунку грошового забезпечення позивача застосовувався прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений станом на 01 січня 2018 року, у розмірі 1762 грн.

Не погоджуючись із таким порядком обчислення грошового забезпечення, позивач звернувся до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів виходить із такого.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною п`ятою статті 17 Конституції України передбачено, що держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 20 грудня 1991 року № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» соціальний захист військовослужбовців є діяльністю держави, спрямованою на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних та духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності та статусу в суспільстві.

Частинами першою та другою статті 9 Закону № 2011-XII визначено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення. До складу грошового забезпечення входять посадовий оклад, оклад за військовим званням, щомісячні додаткові та одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Правове регулювання грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту здійснюється, зокрема, постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб».

Пунктом 2 постанови № 704 встановлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

У первинній редакції пункту 4 постанови № 704 було передбачено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт.

Постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 103 пункт 4 постанови № 704 було викладено в редакції, відповідно до якої для визначення посадових окладів застосовувався прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 01 січня 2018 року.

Разом з тим постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року у справі № 826/6453/18 пункт 6 постанови № 103, яким було внесено відповідні зміни до пункту 4 постанови № 704, визнано протиправним та скасовано.

Отже, з 29 січня 2020 року підлягала застосуванню редакція пункту 4 постанови № 704, відповідно до якої розміри посадових окладів та окладів за спеціальними званнями визначалися шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт.

Правова позиція щодо застосування пункту 4 постанови № 704 після скасування відповідних положень постанови № 103 викладена, зокрема, у постанові Верховного Суду від 02 серпня 2022 року у справі № 440/6017/21.

Верховний Суд дійшов висновку, що з 01 січня 2020 року положення пункту 4 постанови № 704 в частині визначення розрахунковою величиною для визначення посадових окладів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня 2018 року, не відповідає нормативно-правовим актам вищої юридичної сили.

Відтак за період з 29 січня 2020 року під час визначення розмірів посадового окладу та окладу за спеціальним званням підлягав застосуванню прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 01 січня відповідного календарного року.

Законами України про Державний бюджет України на відповідні роки прожитковий мінімум для працездатних осіб був установлений у таких розмірах: з 01 січня 2020 року – 2102 грн, з 01 січня 2021 року – 2270 грн, з 01 січня 2022 року – 2481 грн, з 01 січня 2023 року – 2684 грн.

Разом з тим постановою Кабінету Міністрів України від 12 травня 2023 року № 481 «Про скасування підпункту 1 пункту 3 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 р. № 103, та внесення зміни до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. № 704», яка набрала чинності 20 травня 2023 року, пункт 4 постанови № 704 викладено в новій редакції.

Відповідно до цієї редакції розміри посадових окладів та окладів за військовими (спеціальними) званнями розраховуються виходячи з фіксованої величини 1762 грн та визначаються шляхом множення її на відповідний тарифний коефіцієнт.

Отже, починаючи з 20 травня 2023 року нормативне регулювання спірного питання змінилося, а тому підстави для проведення перерахунку грошового забезпечення із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня відповідного календарного року, відсутні.

Таким чином, належним періодом для проведення перерахунку грошового забезпечення позивача є період з 29 січня 2020 року по 19 травня 2023 року включно.

При цьому за кожен календарний рік має застосовуватися відповідний розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установлений законом на 01 січня такого року, з урахуванням відповідних тарифних коефіцієнтів та інших складових грошового забезпечення.

Суд першої інстанції правильно встановив протиправність бездіяльності відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачу грошового забезпечення із застосуванням належної розрахункової величини, а також дійшов обґрунтованого висновку про необхідність перерахунку пов`язаних із грошовим забезпеченням виплат, розмір яких залежить від розміру посадового окладу та окладу за спеціальним званням.

Водночас суд першої інстанції помилково визначив кінцевою датою такого перерахунку 20 травня 2023 року, оскільки саме з цієї дати набрала чинності постанова № 481, якою змінено пункт 4 постанови № 704.

Отже, рішення суду першої інстанції в цій частині підлягає зміні шляхом визначення кінцевою датою спірного періоду 19 травня 2023 року.

Щодо позовних вимог про підготовку та видачу оновлених документів для призначення пенсії колегія суддів зазначає таке.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач після звільнення зі служби звернувся до відповідача з вимогою щодо оформлення документів, необхідних для пенсійного забезпечення, у зв`язку зі зміною розміру складових його грошового забезпечення.

Відповідно до статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» пенсії обчислюються з розміру грошового забезпечення відповідних осіб.

З огляду на те, що судом установлено необхідність перерахунку складових грошового забезпечення позивача за спірний період, такі зміни мають бути відображені в документах, які використовуються для визначення розміру його пенсійного забезпечення, у разі якщо відповідні складові входять до складу грошового забезпечення, з якого обчислюється пенсія.

Відповідачем не наведено належних правових підстав для відмови в оформленні та видачі позивачу відповідних документів з урахуванням установлених судом змін у розмірі грошового забезпечення.

За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог у цій частині.

Посилання відповідача на інший порядок обчислення грошового забезпечення не спростовують установлених судом обставин та не свідчать про правомірність бездіяльності відповідача.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Підсумовуючи вищевикладене у сукупності, колегія суддів доходить висновку, що суд першої інстанції правильно вирішив спір по суті та обґрунтовано визнав протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачу належних складових грошового забезпечення, однак помилково визначив кінцевою датою спірного періоду 20 травня 2023 року.

Оскільки з 20 травня 2023 року набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України № 481, якою змінено порядок визначення розмірів посадових окладів та окладів за спеціальними званнями, належним періодом для проведення перерахунку є період з 29 січня 2020 року по 19 травня 2023 року включно.

За таких обставин апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції зміні в частині визначення періоду проведення перерахунку грошового забезпечення та пов`язаних із ним виплат. В іншій частині рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.

Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись статтями 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу 2 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області з охорони об`єктів задовольнити частково.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 травня 2026 року у справі № 160/33882/25 змінити в частині визначення періоду, за який відповідача зобов`язано здійснити перерахунок та виплату грошового забезпечення та пов`язаних із ним виплат.

Визнати протиправною бездіяльність 2 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області з охорони об`єктів щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 за період з 29 січня 2020 року по 19 травня 2023 року грошового забезпечення, а також грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, одноразової грошової допомоги при звільненні, грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки та інших належних виплат, розмір яких визначається з урахуванням посадового окладу та окладу за спеціальним званням, обчислених із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня відповідного календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704, з урахуванням раніше виплачених сум та з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до законодавства.

Зобов`язати 2 Державний пожежно-рятувальний загін Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області з охорони об`єктів здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату грошового забезпечення за період з 29 січня 2020 року по 19 травня 2023 року, а також грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, одноразової грошової допомоги при звільненні, грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки та інших належних виплат, розмір яких визначається з урахуванням посадового окладу та окладу за спеціальним званням, обчислених із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня відповідного календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704, з урахуванням раніше виплачених сум та з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до законодавства.

В іншій частині рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 травня 2026 року у справі № 160/33882/25 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках та строки, визначені статтями 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повне судове рішення складено 30 вересня 2026 року.

Головуючий - суддя С.В. Сафронова

суддя В.В. Кальник

суддя Д.В. Чепурнов