Постанова від 01 вересня 2026 р. у справі №160/2788/26 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

02 вересня 2026 рокум. Дніпросправа № 160/2788/26

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Білак С.В. (доповідач), суддів: Чабаненко С.В., Юрко І.В., секретар судового засіданні Буханець І.П., за участю представника позивача Кисельова А.В., представника відповідача Пашко Є.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 травня 2026 року (суддя першої інстанції Захарчук-Борисенко Н.В.) у справі №160/2788/26 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ХАРВЕСТ ТРЕЙД ГРУП» до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю «ХАРВЕСТ ТРЕЙД ГРУП», з урахуванням заяви про зміну підстав позову, в якій позивач просить:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 18.11.2025 року №0625830702, яким ТОВ «ХАРВЕСТ ТРЕЙД ГРУП» збільшено зобов`язання з податку на прибуток підприємств на загальну суму 15 873 208,75 грн.;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 18.11.2025 року №0625850702, яким ТОВ «ХАРВЕСТ ТРЕЙД ГРУП» збільшено зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 662 196,25 грн.;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми «ПН» від 18.11.2025 року №0625900702, яким до ТОВ «ХАРВЕСТ ТРЕЙД ГРУП» застосовано штрафну санкцію за не реєстрацію в ЄРПН податкових накладних на загальну суму 190 736,05 грн.;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми «Р1» від 18.11.2025 року №0625870702, яким встановлено завищення ТОВ «ХАРВЕСТ ТРЕЙД ГРУП» як податкових зобов`язань, так і податкового кредиту з ПДВ на рівнозначну суму, а саме 8 558 612 грн.

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми «Д» від 20.11.2025 р. №0630792409, яким ТОВ «ХАРВЕСТ ТРЕЙД ГРУП» суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 839 114,81 грн. ;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми «Д» від 20.11.2025 р. №0630862409, яким ТОВ «ХАРВЕСТ ТРЕЙД ГРУП» суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 547 269,34 грн.;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми «Д» від 20.11.2025 р. №0630912409, яким ТОВ «ХАРВЕСТ ТРЕЙД ГРУП» донараховано зобов`язання з військового збору на загальну суму 61 216,18 грн.

Позовна заява обґрунтована тим, що ТОВ «ХАРВЕСТ ТРЕЙД ГРУП» вважає вищевказані податкові повідомлення-рішення протиправними, та такими, що прийняті всупереч нормам чинного податкового законодавства України, та як наслідок підлягають скасуванню, оскільки податкову органу було надано всі підтверджуючі документи.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 травня 2025 року адміністративний позов задоволено в повному обсязі.

Не погодившись із зазначеним рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

В обґрунтування апеляційної скарги відповідач зазначає таке.

Перевіркою встановлено, що позивачем занижено дохід на суму 1 977 498 грн внаслідок неоприбуткування ТМЦ (добрива КАС-32 у кількості 75 т та Діамофоска NPK 10:26:26 у кількості 6,1068 т), реалізованих на адресу ПП «Таврія» та ТОВ «Орільський об`єднаний елеватор» відповідно, оскільки за даними Єдиного реєстру податкових накладних придбання зазначених ТМЦ у відповідних обсягах документально не підтверджено, а тому такі ТМЦ у розумінні підпункту 14.1.13 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (далі – ПК України) вважаються безоплатно отриманими та підлягають включенню до складу доходу.

Контролюючий орган також вважає неправомірним віднесення позивачем до складу витрат вартості посередницьких послуг, отриманих від ФОП ОСОБА_2 за договором про співробітництво від 22.09.2022 №22/09, оскільки надані виконавцем послуги стосувалися контрагентів-покупців, з якими позивач вже мав чинні договірні відносини на момент складення відповідних актів, що, на думку відповідача, свідчить про відсутність розумної економічної причини (ділової мети) в розумінні підпункту 14.1.231 пункту 14.1 статті 14 ПК України.

Крім того, відповідач наполягає на тому, що позивачем не підтверджено використання у господарській діяльності будівельних матеріалів вартістю 1 305 029,42 грн, придбаних для будівництва об`єкта на земельній ділянці у смт Східниця Дрогобицького району Львівської області, оскільки на момент перевірки не було надано актів списання, кошторисів та інших документів, що підтверджують фактичне використання таких матеріалів.

Головним доводом апеляційної скарги є незгода відповідача з висновком суду першої інстанції щодо реальності господарських операцій позивача з придбання товарно-матеріальних цінностей (добрив) у контрагентів-постачальників ТОВ «Агровей добрива» (код ЄДРПОУ 44158465), ТОВ «Бегпакпром» (код ЄДРПОУ 44001380), ТОВ «Торгово-транспортна компанія Вест» (код ЄДРПОУ 43643677), ТОВ «Хімпромгруп» (код ЄДРПОУ 40497752) та ТОВ «Хімтрейдінг-УА» (код ЄДРПОУ 44052976) та подальшого продажу цих ТМЦ покупцям, оскільки, за твердженням відповідача, вказані операції не підтверджені належним чином, у зв`язку з чим встановлено завищення як податкових зобов`язань, так і податкового кредиту з податку на додану вартість на суму 8 558 612 грн.

Відповідач також вважає обґрунтованим застосування штрафної санкції за нереєстрацію податкової накладної, складеної на суму передоплати 2 027 598,14 грн, отриманої від ТОВ «Орільський об`єднаний елеватор», зазначаючи, що допущена позивачем помилка у номенклатурі товару (зазначення «карбамід» замість добрива складного азотно-фосфатного) є самостійним порушенням, що утворює склад правопорушення, передбаченого пунктом 120-1.2 статті 120-1 ПК України, незалежно від повноти і своєчасності розрахунків з бюджетом.

Окремим доводом апеляційної скарги є незгода відповідача з висновком суду першої інстанції про неправомірність перекваліфiкації контролюючим органом виплачених учаснику Товариства коштів у розмірі 578 906,50 грн з дивідендів в інший оподатковуваний дохід, оподатковуваний за ставкою 18 відсотків, з підстав неповного внесення нею вкладу до статутного капіталу.

Також відповідач наполягає на правомірності висновків акта перевірки щодо порушення позивачем строків сплати узгодженого податкового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб на суму 905 855,00 грн та військового збору на суму 109 380,00 грн, зазначаючи, що вказані порушення є самостійними і не залежать від висновку щодо перекваліфiкації доходу.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції – без змін, посилаючись на його законність та обґрунтованість, повне з`ясування судом першої інстанції обставин справи та на те, що реальність усіх спірних господарських операцій підтверджена сукупністю первинних документів бухгалтерського та податкового обліку, а доводи контролюючого органу ґрунтуються виключно на припущеннях.

Відповідно до частин першої та другої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Колегія суддів, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, встановила наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «ХАРВЕСТ ТРЕЙД ГРУП» зареєстроване юридичною особою 29.11.2021 р., про що в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань вчинено запис про включення відомостей про державну реєстрацію юридичної особи за ідентифікаційним кодом 44555435.

Згідно із відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань основний вид економічної діяльності товариства за КВЕД: 46.75 Оптова торгівля хімічними продуктами.

Позивач перебуває на обліку в Головному управління ДПС у Дніпропетровській області (Дніпровська ДПІ) та є платником ПДВ.

На підставі направлень виданих ГУ ДПС у Дніпропетровській області від 19.08.2025 р. №8435, №8436, №8437, від 25.08.2025 р. №8728, від 12.09.2025 р., відповідно до пп.20.1.4 п.20.1 ст.20, пп.75.1.2 п.75.1 ст.75, п.77.1, п.77.4 ст.77 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VІ із змінами та доповненнями та пп.69.352 Податкового кодексу України, п.2 ч. 1 ст.13 розділу ІV, пп.923 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 08.07.2010 р. №2464 - VІ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (зі змінами), у зв`язку з включенням до плану - графіка проведення документальних планових перевірок суб`єктів господарювання на 2025 рік, наказу ГУ ДПС у Дніпропетровській області від 12.08.2025 р. №5044-п з 26.08.2025 р. призначено документальну планову виїзну перевірку ТОВ «ХАРВЕСТ ТРЕЙД ГРУП» за період з 30.11.2021 р. по 30.06.2025 р. тривалістю 10 робочих днів.

Перевірка проводилась з 26.08.2025 р. по 15.09.2025 р.

За результатами перевірки складено акт від 22.09.2025 р. №4062/04-36-07- 02/44555435, за висновками якого встановлено порушення ТОВ «ХАРВЕСТ ТРЕЙД ГРУП»:

1. пп.134.1.1 п.134.1 ст.134. п.44.1. п.44.2 ст.44. Податкового Кодексу України від 02.12.2010 р. №2755-VI (зі змінами та доповненнями), з урахуванням вимог п.5 та п.7 П(С)БО 15. п.6 П(С)БО 16 «Витрати», шо призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 12 698 567 грн.. в т.ч. за:

- за 2022 рік на суму 2 593 284 грн.:

- за 2023 рік на суму 4 308 358 грн.:

- за 2024 рік на суму 5 005 343 грн.

- за 1 півріччя 2025 року на суму 791 582 грн.

2. п.187.1 ст.187, п.189.1 ст.189, п.198.1, п.198.3, п.198.5. п.198.6 ст.198 Податкового колексу України від 02.12.2010 р. №2755-VI (з змінами та доповненнями), що призвело то заниження податку на додану вартість всього на суму 529 757 грн. в т.ч.:

- за січень 2023 року на суму 268 751 грн.,

- за листопад 2024 року на суму 122 628 грн.

- за січень 2025 року на суму 58 232 грн..

- за квітень 2025 року на суму 72 206 грн.

- за травень 2025 року на суму 7 940 грн.

3. порушення вимог п.187.1 ст.187, п.188.1 ст.188 ПКУ (в частині здійснення нереальних господарських операцій з реалізації ТМЦ (добрива) та викладених порушень в розділі 3.1 акту перевірки) встановлено завищення податкових зобов?язань всього на суму 8 558 612 грн.. в т.ч. по періодам:

- грудень 2022 року на суму 1 294 720 грн.

- січень 2023 року на суму 1 963 361 грн.

- лютий 2023 року на суму 374 714 грн.

- березень 2023 року на суму 484 534 грн.

- вересень 2023 року на суму 240 290 грн.

- січень 2024 року на суму 259 315 грн.

- лютий 2024 року на суму 812 463 грн.

- березень 2024 року на суму 617 686 грн.

- квітень 2024 року на суму 645 244 грн.

- травень 2024 року на суму 206 912 грн.

- червень 2024 року на суму 652 734 грн.

- листопад 2024 року на суму 436 667 грн.

- березень 2025 року на суму 326 049 грн.

- квітень 2025 року на суму 243 923 грн.

п.198.1., п.198.3. п.198.6 ст.198 ПКУ (в частині придбання ТМЦ (добрив) та викладених порушень в розділі 3.1.2. акту перевірки) встановлено завищення податкового кредиту всього на суму 8558 612 грн., в т.ч. по періодам:

- грудень 2022 року на суму 1 294 720 грн.

- січень 2023 року на суму 1 963 361 грн.

- лютий 2023 року на суму 374 714 грн.

- березень, 2023 року на суму 484 534 грн.

- вересень 2023 року на суму 240 290 грн.

- січень 2024 року на суму 259 315 грн..

- лютий 2024 року на суму 812 463 грн.,

- березень 2024 року на суму 617 686 грн.

- квітень 2024 року на суму 645 244 грн.

- травень 2024 року на суму 206 912 грн.

- червень 2024 року на суму 652 734 грн.

- листопад 2024 року на суму 436 667 грн.

- березень 2025 року на суму 326 049 грн.

- квітень 2025 року на суму 243 923 грн.

4. п.201.1 ст.201. абз.4 п.201.10 ст.201, п.120-1 2 ст. 120-1 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. №2755-VI (зі змінами та доповненнями) в частині нездійснення ТОВ «ХАРВЕСТ ТРЕЙП ГРУП» ресстрації податкових наклатних в Єдиному реєстрі податкових накладних штрафна санкція складає 5 відсотків обсягу постачання (без податку на додану вартість), але не більше 3 400 гривень.

5. п.201.1 та п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. №2755-VI (зі змінами та доповненнями), в результаті чого підприємством не складено та незареєстровано податкові накладні в Єдиному рестрі податкових накладних, що тягне за собою накладення штрафу у розмірі 50% від суми податкових зобов`язань з ПДВ.

6. пп. 16.1.3 . 16.1 ст.16, п.63.3 ст.63 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VI із змінами та доповненнями, неподання звіту за формою 20-ОПП.

7. ТОВ «ХАРВЕСТ ТРЕЙД ГРУП», як податковим агентом, не подано за березень 2025 звітність з податку на доходи фізичних осіб щодо суми майнового та немайнового внескі платника податку до статутного фонду юридичної особи - емітента корпоративних прав в обмін на такі корпоративні права (підпункт 165.1.44 пункту 165.1 статті 165 розділу IV Кодексу) за ознакою доходу « 178»; подання не в повному обсязі, з недостовірними відомостями або з помилками податкової звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків стосовно відомостей про доходи. що нараховані учаснику товариства, який частково не вніс свій вклад та с доходом учасника, відмінним від дивідендів за ознакою доходу « 127» Інші доходи за періоди ІІ, І квартали 2023, I, II, III, ІV квартали 2024, за січень, лютий, травень 2025 - що призвело до порушення пп.49.18.2 п.49.18 ст.49, п.51.1 ст.51, пп."б" п.176.2 ст.176 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. 32755-VI та абзацу першого п.1 розділу II Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб і сум утриманого з них податку, затвердженого Міністерства фінансів України від 13.01.2015 р. №4.

8. пп. 168.1.1 п.168.1 ст.168, п.176.2 ст.176, в урахуваниям п.164.2.8, 164.2.20 п. 164.2, ст.164 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. №2755-VI, що призвело до несплати до бюджету податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 625 157,50 грн. за період з 30.04.2023 по 30.06.2025;

9. пп.16.1.4 п.16.1 ст.16, пп.57.1 ст.57, пп.168.1.5 п.168.1 ст.168, пп. «а» п.176.2 ст.176 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. №2755-VI, що призвело до несвоєчасної сплати узгодженого зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 905 855,00 грн.

10. пп.1.4. 1.6 п.16-1 підрозділу 10 Розділу ХХ Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. №2755-VI, що призвело до несвоєчасної сплати узгодженого грошового зобов`язання по військовому збору у розмірі 109 380,00 грн.

Не погодившись з висновками акту перевірки, позивачем подані заперечення від 30.10.2025 р. на акт перевірки від 22.09.2025 р., за результатами розгляду яких відповідачем прийнято рішення від 13.11.2025 р. №92414/6/04-36-07-02-13, згідно якого висновки акту в частині порушення п.187.1 ст.187, п.189.1 ст.189 Податкового кодексу України по операціям з реалізації ТМЦ, а саме: КАС - 28 у кількості 75т, в адресу кінцевого споживача та відповідно порушенняп.1201.2 ст.1201 Податкового кодексу України змінено на порушення п.189.1 ст.189, п.198.5ст.198 Податкового кодексу України та відповідно п.201.1, п.201.10 ст.201 та п.1201.2 ст.120-1 Податкового кодексу України, а в іншій частині залишено без змін. Відповідно до п.5 висновку акту перевірки від 22.09.2025 р. №4062/04-36-07- 02/44555435 виключено та п.2 викладено в наступній редакції:

«п. 189.1 ст. 189, п.198.1, п. 198.3, п. 198.5, п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу Україна від 02.12.2010 р. №2755-VI (із змінами та доповненнями), що призвело до заниження податку на додану вартість всього на суму 529 757 грн., в т.ч.:

- за січень 2023 року на суму 268 751 грн.,

- за листопад 2024 року на суму 122 628 грн.,

- за січень 2025 року на суму 58 232 грн.,

- за квітень 2025 року на суму 72 206 грн.,

- за травень 2025 року на суму 7 940 грн.».

На підставі вказаних висновків Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області прийнято, зокрема, оскаржувані податкові повідомлення-рішення:

- податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 18.11.2025 р. №0625830702, яким ТОВ «ХАРВЕСТ ТРЕЙД ГРУП» збільшено зобов`язання з податку на прибуток підприємств на загальну суму 15 873 208,75 грн.;

- податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 18.11.2025 р. №0625850702, яким ТОВ «ХАРВЕСТ ТРЕЙД ГРУП» збільшено зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 662 196,25 грн.;

- податкове повідомлення-рішення форми «ПН» від 18.11.2025 р. №0625900702, яким до ТОВ «ХАРВЕСТ ТРЕЙД ГРУП» застосовано штрафну санкцію за не реєстрацію в ЄРПН податкових накладних на загальну суму 190 736,05 грн.;

- податкове повідомлення-рішення форми «Р1» від 18.11.2025 р. №0625870702, яким встановлено завищення ТОВ «ХАРВЕСТ ТРЕЙД ГРУП» як податкових зобов`язань, так і податкового кредиту з ПДВ на рівнозначну суму, а саме 8 558 612 грн.;

- податкове повідомлення-рішення форми «Д» від 20.11.2025 р. №0630792409, яким ТОВ «ХАРВЕСТ ТРЕЙД ГРУП» суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 839 114,81 грн. ;

- податкове повідомлення-рішення форми «Д» від 20.11.2025 р. №0630862409, яким ТОВ «ХАРВЕСТ ТРЕЙД ГРУП» суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 547 269,34 грн.;

- податкове повідомлення-рішення форми «Д» від 20.11.2025 р. №0630912409, яким ТОВ «ХАРВЕСТ ТРЕЙД ГРУП» донараховано зобов`язання з військового збору на загальну суму 61 216,18 грн.

Не погодившись з податковими повідомленнями-рішеннями від 18.11.2025 р. №0625830702, №0625850702, №0625900702, №0625870702, позивачем в порядку адміністративного оскарження подано до Державної податкової служби України скаргу.

Рішенням ДПС України від 29.01.2026 р. № 2339/6/99-00-06-01-01-06, прийнятим за результатами поданої позивачем скарги, оскаржувані ППР від 18.11.2025 р. №0625870702, №0625850702, №0625830702, та №0625900702 залишено в силі.

Не погодившись з оскаржуваними податковими повідомленням-рішенням, прийнятими Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно ст.67 Конституції України, кожен зобов`язаний сплачувати податки та збори в порядку та в розмірах встановлених законом.

Правовідносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема: визначають вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулює Податковий кодекс України(далі ПК України).

Згідно із п.75.1 ст.75 ПК України, контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Відповідно до пп.75.1.2 п.75.1 ст.75 ПК України, документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з підстав, визначених цим Кодексом.

Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні контролюючого органу.

Згідно з п.78.4 ст.78 ПК України, про проведення документальної позапланової перевірки керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом.

За правилами п.п.79.1,79.2 ст.79 ПК України, документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу рішення про її проведення та за наявності підстав для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

Документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови вручення платнику податків (його представнику) у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Згідно з підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які визначені відповідними положеннями цього Кодексу.

Відповідно до положень пункту185.1 статті 185 ПК України об`єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу у володіння та користування лізингоодержувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно достатті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

За змістом підпункту «а» пункту187.1. статті 187 ПК України, датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше, а саме дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу;

ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 ПК України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Згідно з пунктами198.3,198.6 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи).

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Аналіз наведених норм свідчить, що господарські операції для визначення податкового кредиту та витрат мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними документами, які відображають реальність таких операцій. Сума податку для включення до податкового кредиту повинна бути підтверджена, крім того, податковою накладною, виписаною постачальником на операцію з постачання товару (послуг) і зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Встановлюючи правило щодо обов`язкового підтвердження сум витрат та податкового кредиту, врахованих платником під час визначення податкових зобов`язань з податку на прибуток та з ПДВ відповідно, законодавець, безумовно, передбачає, що ці документи є достовірними, тобто операції, які вони підтверджують, дійсно мали місце.

Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені для оформлення такої операції, не відповідають дійсності і не можуть бути підставою податкового обліку. Це відповідає і вимозі ст. 75 КАС України щодо достовірності доказів.

На підтвердження фактичного здійснення господарських операцій платник податків повинен мати відповідні первинні документи, які мають бути належно оформленими, містити всі необхідні реквізити, бути підписані уповноваженими особами і які в сукупності із встановленими обставинами справи, зокрема, і щодо можливостей здійснення господарюючими суб`єктами відповідних операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна, обсягу матеріальних та трудових ресурсів, економічно необхідних для здійснення господарських операцій, мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що і є підставою для формування платником даних податкового обліку.

При цьому Велика Палата Верховного Суду в постанові від 07 липня 2022 року у справі № 160/3364/19 звернула увагу на те, що фактичне постачання товарів у межах відповідної угоди повинне розглядатися судами як самостійний предмет дослідження, для чого слід детально досліджувати саму суть господарських операцій, встановити зміст договірних умов, фактичний порядок надання поставок, обсяги і зміст, мету придбання товару. В залежності від указаного визначити відповідний комплект документів, що повинен був складатися в ході такої господарської діяльності, належним чином дослідити такі первинні бухгалтерські документи, з`ясувати, чи розкривають вони зміст операцій, та оцінювати такі докази кожний окремо та у їх сукупності, а також у сукупності з іншими доказами у справі.

Стосовно доводу апеляційної скарги про заниження позивачем доходу на суму 1 977 498 грн внаслідок нібито безоплатного отримання ТМЦ (добрива КАС-32 у кількості 75 т та Діамофоска NPK 10:26:26 у кількості 6,1068 т) колегія суддів зазначає наступне.

Як встановлено матеріалами перевірки, за період з 30.11.2021 р. по 30.06.2025 р. ТОВ «ХАРВЕСТ ТРЕЙД ГРУП» задекларовано податок на прибуток у сумі 4 023 175 грн. Проведеним аналізом наданих до перевірки первинних документів, реєстрів бухгалтерського обліку, даних ЄРПН, встановлено реалізацію ТМЦ без їх придбання, а саме:

1. КАС 28 у кількості 75 т (яке в подальшому реалізовано 23.02.2022 в адресу ПП «Таврія» (код ЄДРПОУ 32616850)) на суму 1 777 500,00 грн. Так, проведеним аналізом наданих до перевірки первинних документів, даних Єдиного реєстру податкових накладних встановлено придбання ТМЦ (КАС 28) починаючи з грудня 2022 року (с.8-9 акту) Отже, ТОВ «ХАРВЕСТ ТРЕЙД ГРУП» документально не підтверджено придбання ТМЦ (КАС 28 у кількості 75 т), яке згідно наданих до перевірки первинних документів та зареєстрованим податковим накладним в Єдиному реєстрі реалізовано 23.02.2022 податкових накладних в адресу ПП «Таврія» (код ЄДРПОУ 32616850) на суму 1 777 500,00 грн.

2. Діамофоска NPK 10:26:26 у кількості 6,1068 т, які в подальшому реалізовано 17.07.2024 в адресу ТОВ «Орільський об`єднаний елеватор» (код ЄДРПОУ 30921733) на суму 199 998 грн. Проведеним аналізом наданих до перевірки первинних документів, даних Єдиного реєстру податкових накладних, щодо придбання та реалізації ТМЦ (Діамофоска NPK 10:26:26 у кількості 6,1068 т) встановлено наступне: Станом на 30.11.2021 - кількість 0т (залишок) За період з 30.11.2021 по 30.06.2025 придбано 2 375т та, при цьому, реалізовано 2 381,1068т. Станом на 30 06 2025 - кількість 0т (залишок). Таким чином, оприбутковані ТМЦ (КАС 28 у кількості 75 т та Діамофоска NPK 10:26:26 у кількості 6,1068 т) вважаються безоплатно отриманими.

Відповідно до договору №32 від 21.02.2022 р. ТОВ «ХІМПРОМГРУП», іменовано надалі «Постачальник», в особі директора Островського Сергія Анатолійовича, що діє на підставі Статуту, з одного боку, та ТОВ «ХАРВЕСТ ТРЕЙД ГРУП», іменовано надалі «Покупець», в особі директора Коваленоко Романа Васильовича, що діє на підставі Статуту, з іншої сторони, укладено договір, в якому Постачальник зобовйязується поставити Покупцю і відвантажити за його замовленням товари у кількоств, асортименті та в терміни, відповідність якісним нормативам (ГОСТ, ДСТУ, ТУ тощо), що передбачені Специфікацією, що додається до договору і є його невід`ємною частиною. Кожна Специфікація узгоджкється та підписується сторонами окремо на кожну патію товару. (п.1.1. цього Договору).

Відповідно до п.2.1. цього Договору, Ціна на товар визначається в Специфікації, та не може бути збільшена в сторону збільшення.

Згідно із п.2.2. цього Договору, У разі зміни ціни Постачальник повідомляє про це Покупця, не менш ніж за 14 календарних днів, але в кожному разі до передачі Покупцем заявки на поставку Товару. Таке повідомлення має бути оформлене у вигляді офіційного листа за підписом керівника, та погоджене двома сторонами в електронному вигляді.

Відповідно до 3.1. цього Договору, Сума договору дорівнює сумі всіх Специфікацій.

Оплата за договором здійснюється Покупцем на умовах зазначених у Специфікації (додатку) до цього договору. (п.3.2. цього Договору).

Розрахунки за цим договором здійснюються в українській гривні. Моментом оплати вважається момент зарахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника. (п.3.3. цього Договору).

Відповідно до п. 3.4 цього Договору, Розрахунки за поставлені товари здійснюються між сторонами шляхом перерахування грошових коштів Покупцем на поточний рахунок Постачальника.

Згідно із п. 4.1. цього Договору, Постачальник зобов?язаний поставити Покупцю Товар на умовах Міжнародних правил тлумачення торгівельних термінів Інкотермс 2020, зазначених у Специфікації (додатку) до цього Договору.

Відповідно до Специфікації №1 до Договору №32 від 21.02.2022 р. ТОВ «ХАРВЕСТ ТРЕЙД ГРУП» зобов`язалось поставити добрива рідкі азотні КАС марки КАС 32 у кількості 75 т., ціна без ПДВ 17 916,75 грн., загальна вартість без ПДВ 1 343 756,25 грн., усього з ПДВ 1 612 507, 50 грн.

Згідно із цією Специфікацією, Товар поставляється на умовах EXW у відповідності до Міжнародних правил тлумачення торгівельних термінів Інкотермс 2020. Оплата за товар здійснюється Покупцем на умовах 100% передоплати, на підставі виставленого рахунку. Місце поставки (місце/адреса передачі Товару Покупцеві): Дніпропетровська область, нікопольський район, с. Новософіївка .Перевезення від міста поставки до складу Покупця здійснюється за рахунок Покупця.

Реальність виконання умов даного правочину підтверджують надані під час проведення перевірки видаткові та товарно-транспортні накладні, а саме: видаткова накладна №2 від 02.01.2023 р., товарно-транспортна накладна №2 від 02.01.2023 р., видаткова накладна №3 від 02.01.2023 р., товарно-транспортна накладна №3 від 02.01.2023 р., видаткова накладна №4 від 03.01.2023 р., товарно-транспортна накладна №4 від 03.01.2023 р.

Транспортування здійснювалось із залученням перевізника.

Оплата за отримані від ТОВ «ХІМПРОМГРУП» добрива марки КАС-32 була проведена згідно платіжного доручення №14 від 23.02.2022 р. на суму 1 075 005 грн. та платіжного доручення №15 від 23.02.2022 року на суму 537 502,50 грн.,

Разом з тим, були виписані та зареєстровані податкові накладні 23022022 №4 від 23.02.2022 р., №5 від 23.02.2022 р., №6 від 23.02.2022 р., №97 від 23.02.2022 р., №105 від 24.02.2022 р.

Розрахунок за поставлений товар Приватним підприємством «Таврія» був проведений безготівково, що підтверджується платіжною інструкцією №4165 від 23.02.2022 р.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до підпункту 14.1.13 пункту 14.1 статті 14 ПК України безоплатно наданими вважаються товари, що передаються за договорами, які не передбачають грошової або іншої компенсації вартості таких товарів, або без укладення договорів. Кваліфikація ТМЦ як безоплатно отриманих є похідною від встановлення факту, що платник податків отримав такі ТМЦ без будь-якого зустрічного надання, тобто без придбання.

Тобто, матеріалами справи підтверджується, що реалізація добрива, помилково поіменованого контролюючим органом як «КАС-28», фактично була реалізацією добрива марки КАС-32 у кількості 75 т, придбаного позивачем у ТОВ «Хімпромгруп» за договором поставки №32 від 21.02.2022 та специфikацією №1 до нього.

Факт придбання підтверджується видатковими накладними №№2, 3, 4 та товарно-транспортними накладними до них, зареєстрованими податковими накладними, а також оплатою за платіжними дорученнями №14 та №15 від 23.02.2022 на загальну суму 1 612 507,50 грн, тобто саме до моменту подальшої реалізації цього товару ПП «Таврія», розрахунок за яку підтверджено платіжною інструкцією №4165 від 23.02.2022.

Отже, висновок контролюючого органу про безоплатне отримання зазначеного товару спростовується наявними в матеріалах справи первинними документами, які підтверджують послідовний рух активу від придбання до подальшого продажу, а помилкове визначення контролюючим органом марки добрива (КАС-28 замість КАС-32) не звільняє відповідача від обов`язку доведення обставин, покладених в основу податкового повідомлення-рішення, з урахуванням дійсного змісту господарської операції.

Стосовно добрива марки Діамофоска NPK 10:26:26.

Відповідно до Договору поставки №1806/01-NPK від 18.06.2024 р., ТОВ «ХАРВЕСТ ТРЕЙД ГРУП», що є платником полатку на прибуток підприємств згідно діючого законодавства України, та платником ПДВ на загальних підставах, в особі в.о. директора Кузьміної Людмили Василівни, яка діє на підставі наказу №1 від 15.01.2024 р., що іменується надалі «Продавець», з одного боку та ТОВ «ОРІЛЬСЬКИЙ ОБ?ЄДНАНИЙ ЕЛЕВАТОР» в особі директора Мірошник Світлани Михайлівни, яка діє на підставі Статуту, що іменується надалі «Покупець», з іншого боку, уклали цей Договір, згідно якого Продавець зобов`язується передати, а Покупець прийняти і оплатити хімічну продукцію, надалі поіменовану як «Товар», в кількості, номенклатурі, ціні, термінам і умовам постачання відповідно умов цього Договору і Додатків до нього. що є невід?ємною частиною Договору, і надалі іменуються як «Додатки».

Відповідно до п.4.1. цього Договору, ціна Товару, що постачається відповідно цього Договору, обговорюється для кожної партії окремо і відображається у відповідних Додатках до Договору.

Згідно із п.4.2. цього Договору, загальна сума Договору визначається як сума всіх Додатків до нього.

Відповідно до Додатку №1 до Договору поставки №1806/01-NPK від 18.06.2024 р., кількість, номенклатура, вартість Товару, який поставляється за Договором: Діамофоска NPK 10:26:26 – 1 100,00 тн., на загальну суму 25 954 378,18 грн.

Відповідно до Додатку №2 до Договору поставки №1806/01-NPK від 18.06.2024 р., кількість, номенклатура, вартість Товару, який поставляється за Договором: Діамофоска NPK 10:26:26 – 500,00 тн., на загальну суму 16 575 000 грн.

Відповідно до Додатку №3 до Договору поставки №1806/01-NPK від 18.06.2024 р., кількість, номенклатура, вартість Товару, який поставляється за Договором: Діамофоска NPK 10:26:26 – 477,50 тн., на загальну суму 15 829 125 грн.

Відповідно до Додатку №4 до Договору поставки №1806/01-NPK від 18.06.2024 р., кількість, номенклатура, вартість Товару, який поставляється за Договором: Діамофоска NPK 10:26:26 – 675,00 тн., на загальну суму 22 713 752,70 грн.

Реальність виконання умов даного правочину підтверджують видаткові, товарно-транспортні накладні та рахунки на оплату, які містяться в матеріалах справи та з яких вбачається, що відвантаження добрива марки «Діамофоска NPK 10:26:26» відбулось саме в кількості 500 т.

Колегія суддів враховує пояснення позивача про технічну помилку, допущену під час складення податкової накладної на адресу ТОВ «Орільський об`єднаний елеватор», в частині зазначення кількості поставленого товару (506,1 т замість фактичних 500 т). Матеріалами справи, зокрема договором поставки №1806/01-NPK від 18.06.2024, додатками до нього та видатковими і товарно-транспортними накладними, підтверджується, що фактичний обсяг відвантаження становив саме 500 т, а розбіжність у 6,1 т є наслідком технічної описки в оформленні податкової накладної, яка сама по собі не свідчить про надлишкову реалізацію товару, не підтвердженого придбанням.

За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що контролюючий орган не довів належними та допустимими доказами факту безоплатного отримання позивачем спірних ТМЦ, а тому податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 18.11.2025 №0625830702 в цій частині є протиправним. Доводи апеляційної скарги в цій частині не спростовують встановлених судом першої інстанції обставин і зводяться до незгоди з наданою судом оцінкою доказів.

Стосовно доводу апеляційної скарги про завищення позивачем витрат за операціями з ФОП ОСОБА_1 (посередницькі послуги) колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до підпункту 14.1.231 пункту 14.1 статті 14 ПК України розумна економічна причина (ділова мета) наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності. Разом з тим ні зазначена норма, ні інші положення ПК України не ставлять право платника податків на врахування витрат у залежність від досягнення певного економічного результату, зокрема від залучення нових контрагентів або розширення клієнтської бази.

Відповідно до Договору про співробітництво (посередницькі послуги) №22/09 від 22.09.2022 р., ТОВ «ХАРВЕСТ ТРЕЙД ГРУП», яке є юридичною особою за законодавством України (далі за текстом - «Замовник»), в особі директора Кузьміної Людмили Василівни, яка діє на підставі наказу, з однієї сторони та Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 (далі іменується «Виконавець»), що діє на підставі Свідоцтва про державну ресстрацію №1704233400047 від 27.02.2017 р., з іншої сторони (в подальшому разом іменуються «Сторони», в кожна окремо – «Сторона»), уклали цей Договір про співробітництво.

Згідно із п.1.1. за цим Договором Виконавець бере на себе зобов?язання за відповідну винагороду надавати Замовнику посередницькі послуги визначені видом економічної діяльності « 46.19 Діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту» (далі за текстом – «Послуги»), а саме, здійснювати пошук інформації про суб?єктів господарювання (далі за текстом - «Клієнти» чи, окремо, - «Клієнт»), що можуть мати потребу у промислових хімічних речовинах, визначених у Додатках до Договору, з метою передачі знайденої інформації Замовнику, який на її підставі здійснюватиме реалізацію зазначених промислових хімічних речовин (далі за текстом - «Товари» чи, окремо, - «Товар») Клієнту на підставі Договору поставки, а Замовник зобов?язується прийняти надані Послуги та оплатити відповідну винагороду Виконавцю.

За виконання обов`язків за цим договором Замовник сплачує Виконавцю винагороду, розмір якої залежить від ціни виконаних Договорів поставки, та визначається у «Акті про надання послуг». (п.5.1. цього Договору)

Підставою для виплати Замовником винагороди Виконавцю є підписаний Сторонами «Акт про надання послуг». (п.5.2. цього Договору)

Відповідно до п.5.3. цього Договору, Винагорода сплачується Замовником не пізніше 30-ти (тридцяти) робочих днів з дати підписання «Акту про наданння послуг».

Згідно із п.5.4. цього Договору, Винагорода сплачується в національній валюті на рахунок Виконавця.

У випадку, якшо дата розрахунків припадає на вихідний або святковий неробочий день, дата розрахунків переноситья на наступний робочий день після такого вихідного, святкового або неробочого дня. (п.5.5. цього Договору)

Отже, за умовами договору про надання послуг із ФОП ОСОБА_1 №22/09 від 22.09.2022 р. розмір винагороди ФОП ОСОБА_1 напряму залежить від виконаних ТОВ «ХАРВЕСТ ТРЕЙД ГРУП» договорів поставки новим клієнтам, та лише за фактом оплати відвантаженого товару вказується у «Акті виконаних робіт» з ФОП ОСОБА_1 .

Так, зі змісту акту перевірки від 22.09.2025 р. №4062/04-36-07- 02/ НОМЕР_1 жодна операція ТОВ «ХАРВЕСТ ТРЕЙД ГРУП» по реалізації товарів підприємствам, які знайшов ФОП ОСОБА_1 не оспорюється та не ставиться під сумнів податковим органом.

Позивачем, згідно з Договором про співробітництво (посередницької послуги) від 22.09.2022 р., надано акт №41 від 30.06.2025 р., акт №40 від 13.06.2025 р., акт №39 від 21.01.2025 р., акт №38 від 20.01.2025 р., акт №36 від 08.01.2025 р., акт №36 від 26.11.2024 р., акт №35 від 26.11.2024 р., акт №34 від 08.11.2024 р., акт №33 від 04.10.2024 р., акт №32 від 26.09.2024 р., акт №31 від 19.08.2024 р., акт №30 від 22.07.2024 р., акт №29 від 18.07.2024 р., акт №28 від 09.07.2024 р., акт №13 від 06.07.2023 р., акт №12 від 05.07.2023 р., акт №11 від 23.06.2023 р., акт №10 від 21.06.2023 р., акт №9 від 20.06.2023 р., акт №8 від 09.06.2023 р., акт №7 від 07.06.2023 р., акт №6 від 26.05.2023 р., акт №27 від 08.07.2024 р., акт №26 від 08.07.2024 р., акт №25 від 05.07.2024 р., акт №24 від 05.07.2024 р., акт №23 від 01.05.2024 р., акт №22 від 21.02.2024 р., акт №21 від 16.01.2024 р., акт №20 від 23.11.2023 р., акт №19 від 19.10.2023 р., акт №18 від 16.10.2023 р., акт №17 від 17.08.2023 р., акт №16 від 08.08.2023 р., акт №15 від 31.07.2023 р., акт №14 від 07.07.2023 р., акт №5 від 28.04.2023 р., акт №4 від 31.03.2023 р., акт №3 від 31.01.2023 р., акт №2 від 30.12.2022 р., акт №1 від 30.12.2022 р..

Як правильно зазначив суд першої інстанції з посиланням на правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 21 травня 2019 року у справі №826/11026/15, контролюючий орган вправі перевіряти реальність господарських операцій та належне документальне підтвердження понесених витрат, однак оцінка економічної доцільності, ефективності чи результативності таких витрат виходить за межі його повноважень.

Матеріалами справи підтверджується, що за договором про співробітництво (посередницькі послуги) від 22.09.2022 №22/09 ФОП ОСОБА_1 надавав позивачу послуги з пошуку інформації про контрагентів-покупців промислових хімічних речовин, а надання таких послуг підтверджено актами про надання послуг, кожен з яких дозволяє ідентифikувати період надання послуг, покупця, найменування та кількість реалізованого товару і розмір винагороди виконавця.

Сама обставина, що частина покупців, зазначених у відповідних актах, вже перебувала у договірних відносинах з позивачем, сама по собі не спростовує факту надання послуг, оскільки господарська діяльність підприємства охоплює не лише пошук нових контрагентів, а й розвиток, супровід і розширення обсягів співпраці з наявними покупцями, на що також правильно звернув увагу суд першої інстанції.

Посилання контролюючого органу на те, що податкові накладні на реалізацію товару окремим покупцям були складені раніше дати підписання відповідного акта наданих послуг, не свідчить про відсутність господарської операції, оскільки відповідно до пункту 187.1 статті 187 ПК України податкові зобов`язання з постачання товару виникають за подією, що настала раніше, і не залежать від моменту оформлення документів за іншим (супутнім) правочином.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про недоведеність контролюючим органом обставин, які покладені в основу висновку про завищення витрат за операціями з ФОП ОСОБА_1 , а тому відповідний довід апеляційної скарги відхиляється як необґрунтований.

Стосовно доводу апеляційної скарги про невикористання будівельних матеріалів у господарській діяльності позивача колегія суддів зазначає наступне.

Колегія суддів звертає увагу, що відсутність на момент проведення перевірки актів списання будівельних матеріалів чи кошторисів сама по собі не є доказом невикористання таких матеріалів у господарській діяльності, якщо фактичне їх використання підтверджується іншими належними доказами, наявними у матеріалах справи на момент судового розгляду.

Судом першої інстанції встановлено, що придбані будівельні матеріали були передані підряднику ФОП ОСОБА_2 за договором підряду №1-11 від 25.09.2024 для будівництва об`єкта на земельній ділянці у смт Східниця Дрогобицького району Львівської області, будівництво розпочато 28.01.2025 (повідомлення №ІУ051250128635), а після його завершення 30.06.2025 та 09.07.2025 складено акти приймання-передачі та списання будівельних матеріалів. Факт завершення будівництва підтверджується декларацією про готовність об`єкта до експлуатації №ІУ101250709198 від 09.07.2025, а подальша реалізація новоствореного об`єкта нерухомості фізичним особам – видатковими накладними №№124, 125 та податковими накладними №№11, 12 від 20.08.2025.

За таких обставин наявними у справі документами підтверджується безперервний ланцюг господарських операцій: придбання будівельних матеріалів – їх передача на будівельний майданчик – використання у будівництві – введення об`єкта в експлуатацію – подальша реалізація з метою отримання прибутку, що повністю відповідає визначенню господарської діяльності, наведеному в підпункті 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України.

Відповідач, у свою чергу, не навів жодного альтернативного пояснення походження реалізованого об`єкта нерухомості, що узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 12 червня 2018 року у справі №826/11879/13-а та від 19 червня 2018 року у справі №826/7704/16, про те, що окремі недоліки документального оформлення не спростовують реальності операції за наявності доказів фактичного руху активів.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що контролюючий орган не довів використання спірних будівельних матеріалів поза межами господарської діяльності позивача, у зв`язку з чим відповідний довід апеляційної скарги відхиляється.

Стосовно доводу апеляційної скарги про нереальність господарських операцій з придбання ТМЦ (добрив) у контрагентів-постачальників ТОВ «Агровей добрива», ТОВ «Бегпакпром», ТОВ «Торгово-транспортна компанія Вест», ТОВ «Хімпромгруп» та ТОВ «Хімтрейдінг-УА» колегія суддів зазначає наступне.

Колегією суду встановлено, що у ході судового розгляду справи позивач доводив те, що дані його податкового обліку, у яких відображені його взаємовідносини з контрагентами щодо придбання та реалізації товарів, які не визнаються відповідачем, підтверджені належними первинними документами та правильно відображені в облікових регістрах.

Доходи та витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток, підтверджені відповідними первинними документами.

Договори, укладені між позивачем та цими постачальниками, є оплатними, а придбані товари не підпадають під визначення безоплатно наданих товарів, що наведене у пп.14.1.13 п.14.1 ст.14 ПК України.

Витрати на придбання товарів включені до собівартості реалізованих товарів при визначенні фінансового результату до оподаткування.

Фактів завищення витрат за цими операціями для цілей як бухгалтерського, так і податкового обліку, контролюючий орган у ході перевірки не встановив.

Одночасне врахування в податковому обліку витрат у зв`язку з придбанням товару та доходу в розмірі вартості цього ж товару як безоплатно отриманого, на чому наполягає відповідач, не відповідає методології застосування норм пункту 134.1 статті 134 ПК України.

Суми податку на додану вартість, що віднесені до складу податкового кредиту, підтверджені податковими накладними контрагентів, які зареєстровані в ЄРПН, а відтак відповідно до п.198.6 ст.198, п.201.10 ст.210 ПК України дають позивачу право для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та є достатньою підставою для його декларування у податкових деклараціях.

Водночас, відповідач не надав належних доказів того, що господарські відносини позивача з зазначеними контрагентами щодо постачання/придбання товарів є нереальними, а вид, обсяг і якість операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, не відповідають дійсності.

У ході судового розгляду справи відповідач не довів склад податкового правопорушення щодо порушення позивачем порядку декларування доходів у фінансовій звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату, які б призвели до заниження об`єкта чи бази оподаткування податком на прибуток підприємств.

Суд апеляційної інстанції вважає, що контролюючий орган безпідставно донарахував позивачу дохід та скоригував податковий кредит по взаємовідносинах з вказаними контрагентами і неправомірно збільшив йому грошові зобов`язання з податку на прибуток підприємств та з податку на додану вартість.

Стосовно претензій з боку контролюючого органу по ланцюгу постачання.

Верховний Суд неодноразово висловлювався про те, що норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування витрат та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат чи податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не було встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними. Цей підхід підтримано і Великою Палатою Верховного Суду у згаданій постанові від 7 липня 2022 року по справі№160/3364/19.

Податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податку-покупця від перебування його контрагента за юридичною адресою, дотримання ним податкової дисципліни та правильності ведення податкового або бухгалтерського обліку.

Тобто, у разі підтвердження реального характеру здійснених поставок, як у даній ситуації, платник не може відповідати за порушення, допущені покупцем, якщо не буде доведено його безпосередню участь у зловживанні цієї особи. Проте, посадовими особами відповідача під час здійснення перевірки таких обставин не встановлено.

Суд вважає необхідним зазначити, що в силу положень Цивільного кодексу України та Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" позивач та його контрагенти є окремими суб`єктами права, а таким чином за змістом Податкового кодексу України позивач та контрагенти позивача є окремими платниками податку на додану вартість. За таких обставин, межі юридичної відповідальності кожного платника податків, яка відповідно дост. 61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником.

Позивач, як платник податків, самостійно несе відповідальність за достовірність і своєчасність обчислення та сплату лише ним самим податку до бюджету відповідно до законодавства України. Він не може нести відповідальність за порушення контрагентами правил здійснення господарської діяльності та/або податкової дисципліни, як і не може нести відповідальність за неподання контрагентом первинних документів. У разі якщо контрагентом були допущені порушення норм податкового або іншого законодавства, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цього контрагента, а не сумлінного платника податків.

Таку ж правову позицію підтримано Верховним Судом у постановах, зокрема, від 24 січня 2018 року у справі №824/942/13, від 14 березня 2018 року у справі №803/1198/16 від 22 травня 2024 у справі №160/19771/23.

Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду неодноразово висловлював позицію, що відповідальність має індивідуальний характер, і платник податків не може нести відповідальність за можливі протиправні дії інших юридичних осіб (постанови від 04.06.2020 у справі № 340/422/19, від 10.07.2020 у справі № 120/4723/18-а, від 13.08.2020 у справі № 520/4829/19, від 27.08.2020 у справі № 820/1379/16, від 17.09.2020 у справі № 826/16705/17, від 20.10.2020 у справі № 806/705/15 тощо).

Водночас, Рішенням ЄСПЛ у справі "Інтерсплав проти України" визначено, що платник податків не може відповідати за зловживання свого контрагента за відсутності будь-яких ознак, які б вказували на те, що такий платник був безпосередньо залучений до таких зловживань.

Отже, виходячи з принципу індивідуального застосування відповідальності за порушення правил оподаткування, негативні наслідки, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат, можуть бути застосовані саме до того платника податків, який їх припустився, а не до іншої особи.

Чинним законодавством України не передбачена відповідальність юридичної особи за можливими допущеними порушеннями законодавства інших юридичних осіб.

Відповідачем не надано доказів, які б підтверджували, що зміст угод не відповідає дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав і обов`язків чи свідчить про намір сторін ухилитися від оподаткування доходів, отриманих внаслідок виконання договору або приховування дійсного об`єкту оподаткування, зменшення бази оподаткування, створення штучних підстав для незаконного відшкодування сум сплачених податків за рахунок коштів бюджету, отримання незаконних пільг з оподаткування тощо.

Доводи відповідача жодним чином не спростовують реальності здійснення господарських операцій з поставки товару, виконання робіт вказаними вище контрагентами, висновки контролюючого органу фактично є припущеннями, оскільки ґрунтуються виключно на аналізі інформації стосовно контрагентів позивача.

Матеріали даної справи не містять доказів наявності між позивачем та його контрагентами при укладанні і виконанні договорів, взаємоузгоджених зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в державі суспільного ладу або моральних засад. Таких доказів суду відповідачем не надано, а судом при виконанні вимог ст. 9 КАС України не виявлено.

Крім того, слід зазначити, що жодною нормою законодавства України не передбачений обов`язок платників податків покупців товарів (робіт, послуг) вимагати від контрагентів-постачальників будь-яких відомостей щодо звітування до податкових органів, відомостей про походження товарів, відомостей щодо третіх осіб (постачальників в ланцюгу) тощо.

Стосовно доводу апеляційної скарги про правомірність застосування штрафної санкції за нереєстрацію податкової накладної, складеної на суму передоплати 2 027 598,14 грн, колегія суддів зазначає наступне.

Судом першої інстанції встановлено, що сума податку на додану вартість, відображена в податковій накладній №5 від 16.05.2025, складеній на суму отриманої від ТОВ «Орільський об`єднаний елеватор» передоплати у розмірі 2 027 598,14 грн, була у повному обсязі включена до складу податкових зобов`язань звітного періоду (травень 2025 року) та перерахована до Державного бюджету України, що підтверджується додатком 5 до податкової декларації з податку на додану вартість за відповідний період.

Допущена позивачем помилка полягала виключно у неправильному зазначенні номенклатури товару (вказано «карбамід» замість фактично поставленого добрива складного азотно-фосфатного сірковмісного NP 20 та аміачної селітри марки Б) і жодним чином не вплинула на повноту та своєчасність розрахунків з бюджетом, а податкова накладна на суму відповідної передоплати була складена та зареєстрована своєчасно.

Оскільки застосування штрафної санкції, передбаченої пунктом 120-1.2 статті 120-1 ПК України, пов`язується законодавцем саме з фактом нереєстрації податкової накладної, тоді як у цьому випадку податкова накладна на суму спірної передоплати була складена та зареєстрована, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для застосування вказаної штрафної санкції з мотивів самої лише помилки в номенклатурі товару, яка є усувною і не змінює факту своєчасного нарахування та сплати податку. Довід апеляційної скарги в цій частині відхиляється.

Стосовно доводу апеляційної скарги про заниження позивачем як податковим агентом податку на доходи фізичних осіб на суму 578 906,50 грн колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до статті 13 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» вклад учасника до статутного капіталу є майновою участю особи у товаристві та формує її корпоративні права, а не є доходом фізичної особи. Частиною першою статті 26 цього Закону передбачено, що виплата дивідендів здійснюється учасникам товариства пропорційно до розміру їх часток.

Як установлено судом першої інстанції, висновок контролюючого органу про неповне внесення учасником Товариства ОСОБА_3 вкладу до статутного капіталу і, відповідно, про необхідність перекваліфikації виплачених їй коштів з дивідендів в інший оподатковуваний дохід за ставкою 18 відсотків відповідно до пункту 167.1 статті 167 та підпункту 164.2.20 пункту 164.2 статті 164 ПК України, ґрунтувався виключно на аналізі оборотно-сальдових відомостей та банківських виписок, без дослідження прибуткових касових ордерів, якими підтверджується внесення відповідною особою коштів до каси Товариства готівкою.

Колегія суддів враховує, що прибуткові касові ордери є первинними документами у розумінні статті 9 Закону №996-XIV, а тому їх ненадання належної оцінки контролюючим органом свідчить про неповне з`ясування обставин, що мають значення для правильного визначення бази оподаткування. За відсутності доказів, які б спростовували достовірність зазначених прибуткових касових ордерів та підтверджували факт неповного внесення учасником свого вкладу, відсутні і правові підстави для перекваліфikації спірних виплат в інший оподатковуваний дохід.

За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про протиправність визначення позивачу додаткового податкового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб у сумі 578 906,50 грн, а відповідний довід апеляційної скарги відхиляється.

Стосовно доводу апеляційної скарги про порушення позивачем строків сплати податку на доходи фізичних осіб на суму 905 855,00 грн та військового збору на суму 109 380,00 грн колегія суддів зазначає наступне.

Колегія суддів зазначає, що вказані висновки акта перевірки є похідними від висновку контролюючого органу про перекваліфikацію виплачених ОСОБА_3 дивідендів в інший оподатковуваний дохід, оскільки саме зі збільшеної (за рахунок перекваліфikації) бази оподаткування контролюючий орган визначив дату виникнення податкового обов`язку та відповідно розрахував період прострочення сплати.

Оскільки судом першої інстанції та цією колегією суддів встановлено відсутність правових підстав для такої перекваліфikації, а податковий обов`язок не може вважатися таким, що виник, якщо контролюючим органом не доведено законних підстав для його виникнення (частина друга статті 19 Конституції України), відсутні й підстави вважати, що позивач допустив несвоєчасну сплату податку та збору, розрахованих на підставі неправомірно визначеної бази оподаткування.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що вказане порушення не може розглядатися відокремлено від встановлення законних підстав для нарахування самого податкового зобов`язання, а відповідач не довів належними доказами ані правомірності визначення бази нарахування, ані факту заподіяння бюджету втрат, тоді як матеріалами перевірки підтверджується подальше повне погашення позивачем відповідних сум. Довід апеляційної скарги в цій частині відхиляється.

З урахуванням викладеного, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність обґрунтованих підстав для задоволення адміністративного позову.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а зводяться до переоцінки доказів та незгоди з ними тому підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду відсутні.

Згідно частини першої статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 травня 2026 року у справі №160/2788/26 залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 травня 2026 року у справі №160/2788/26 залишити без змін.

Вступна та резолютивна частина постанови проголошені 02 вересня 2026 року, в повному обсязі постанова складена 05 жовтня 2026 року.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дати складання повного тексту постанови.

Головуючий - суддя С.В. Білак

суддя С.В. Чабаненко

суддя І.В. Юрко